Життя І творчий шлях митця. Еволюція від футуристських формальних пошуків до філософсько-поетичного осягнення "вічних тем". Особливості пейзажної лірики. Утвердження ідеї спорідненості життя І творчості
| Вид материала | Документы |
- Назва реферату: Бетховен, життя І творчий шлях Розділ, 221.87kb.
- «вічних», 5789.01kb.
- І. Я. Франко І українська філософія Філософські ідеї в творчості В.І. Вернадського, 2665.39kb.
- План заходів щодо зміцнення моральності та утвердження здорового способу життя громадян, 59.34kb.
- Провідні мотиви лірики Ліни Костенко, 246.43kb.
- Навчально виховний комплекс «гімназія школа» №27 Цикл уроків з української літератури, 307.09kb.
- Дитячі бібліотеки І соціальне партнерство: аспекти та особливості діяльності, 218.9kb.
- Указу Президента України від 15. 03. 2002 р. №258 „Про невідкладні додаткові заходи, 73.14kb.
- «Поетика лірики Є. Васильєвої», 510.29kb.
- Удк 911. 3 Катерина Сегіда, Юлія Заволока, 91.82kb.
Тема: ЖИТТЯ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИТЦЯ. ЕВОЛЮЦІЯ ВІД ФУТУРИСТСЬКИХ ФОРМАЛЬНИХ ПОШУКІВ ДО ФІЛОСОФСЬКО-ПОЕТИЧНОГО ОСЯГНЕННЯ “ВІЧНИХ ТЕМ”. ОСОБЛИВОСТІ ПЕЙЗАЖНОЇ ЛІРИКИ. УТВЕРДЖЕННЯ ІДЕЇ СПОРІДНЕНОСТІ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ.
Мета: розкрити трагізм письменницької долі митця, скласти уявлення про філософську насиченість поезії Б.Пастернака і його вимогливість до митця; простежити еволюцію його творчого методу і стилю; розвивати навички цілісного аналізу ліричного тексту; актуалізувати зміст понять "філософська лірика"; створити емоційне тло для сприйняття філософської лірики; допомогти учням прочитати і зрозуміти поезію Б.Пастернака; розвивати здатність бачити слово.
Обладнання: набір слайдів, збірки віршів поета.
Музичне оформлення:
Слайди № 1-4: Шопен - етюд №3
Слайди № 7-10: Скрябін – соната №4
Слайди № 14-15: Дебюссі – «Сніг танцює»
Слайди № 17-19: Шопен - ноктюрн
Слайди № 23,25: Бах –«Повітря»
Слайд № 26: Шопен - ноктюрн
Слайди № 27-29: Бетховен – симфонія 5
Слайд № 33: Висоцький – «Полювання на вовків»
Слайд № 34: Висоцький – «Полювання на вовків» (мінусовка)
Слайди № 38-39: Бах - симфонія
Епіграфи
Он награжден каким-то вечным детством,
Той щедростью и зоркостью светил,
И вся земля его была наследством,
А он ее со всеми разделил.
А. Ахматова
Когда в поэты тщится Пастернак,
Разумничает Недоразуменье.
Моё о нём нелестно мненье:
Не отношусь к нему совсем никак.
Им восторгаются – плачевный знак.
Но я не прихожу в недоуменье:
Чем бестолковее стихотворенье,
Тем глубже смысл находит в нём простак.
Ігор Сєвєрянін
Тип уроку: формування і застосування нових знань, навичок і вмінь.
Зміст роботи
- Підготовка до сприйняття нової теми.
- Робота з епіграфами до уроку.
- Повідомлення теми і мети уроку.
- Повідомлення про життя і творчість Б.Пастернака.
- Природа в творчості Пастернака. Аналіз вірша «Цей лютий! Час для сліз і віршів…»
- Утвердження ідеї спорідненості життя і творчості. Аналіз вірша «Визначення поезії».
- «Зимова ніч» - гімн любові. Аналіз вірша.
- Аналіз вірша «У всьому хочу я дійти самої суті…» Художньо-філософська цілісність поглядів поета на життя та світ із загальнолюдських позицій.
- Дослідницька робота учнів.
- Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.
Хід уроку
Вступне слово вчителя(на екрані заставка до слайду №1, звучить етюд Шопена)
Сьогодні ми з вами зустрічаємось з талановитим поетом, філософом, тонким ліриком Борисом Леонідовичем Пастернаком (слайд №1).
Учитель читає обидва епіграфи до уроку (слайд №2).
І Ахматова, і Сєвєрянін говорять про Пастернака. Його поезія, як бачимо, викликала неоднозначні відгуки, але байдужими не залишала нікого. На сьогоднішньому уроці, розмірковуючи над змістом поетичних творів Пастернака, ми побачимо трагізм письменницької долі поета, простежимо еволюцію його творчого методу, стилю, звернемо увагу на вміння поета проникнути в таємниці людської душі, природи Всесвіту; намагатимемось зрозуміти філософську насиченість віршів поета, його вимогливість до митця (слайд №3). І тоді кожен із вас зможе сам обрати один із двох епіграфів, запропонованих до сьогоднішнього уроку (слайд №4).
Запишіть, будь ласка, тему уроку (слайд №5).
В процесі роботи ви будете складати візитну картку поета (слайд №6).
Який же він, Борис Леонідович Пастернак?
Найкраще розповів про себе Пастернак сам в автобіографічній прозі: повісті "Охоронна грамота" (1931) і нарисі "Люди и положення" (1956).
Учениця (слайд №7, Скрябін, соната №4). 10 січня 1890 р. народився поет. Виховувався він у висококультурній сім'ї, тісно пов'язаній зі світом мистецтва. Батько майбутнього поета, Леонід Пастернак, був художником, ілюстрував твори Л.М. Толстого, був професором у Московському училищі живопису, скульптури і архітектури; мати - Розалія Кауфман, припинила кар'єру музиканта заради сім’ї, але залишилась високопрофесійною піаністкою. Мешкали Пастернаки в Москві, у флігелі, який знаходився на території Училища. Прокинувшись вночі, малий Пастернак міг зазирнути у вітальню батьків і побачити там письменника Л.Толстого, поета Р.М.Рільке, композиторів О.Скрябіна, С.Рахманінова, художників М.Ге, В.Серова, М.Врубеля. Відтак фарби, музичні звуки, скарби художнього слова змалку були для поета звичним середовищем існування. Спочатку Пастернак відчував себе музикантом. Він успадкував дар музичної гармонії від матері, серйозні педагоги пророкували малому Борису неабияке музичне майбутнє.
- Почуття музики, взагалі, є одним із наріжних моментів у творчій спадщині Пастернака-поета. Коли він згадує враження від початку концерту, він не говорить «Почала грати музика», а «Музику випускали».
- Про що свідчать ці слова? Чим для Пастернака була музика?
(Музика жила всередині Пастернака, він відчував її як живу істоту, тому, коли вона починала звучати, в нього було враження, що її випускали на волю).
Юного Пастернака захопили музичні та філософські ідеї О.Скрябіна, який був його кумиром, він мріє стати композитором. Ось як згодом згадує Пастернак-поет свою першу зустріч з композитором (слайд №8, Скрябін, соната №4):
Как-то раз,
Когда шум за стеной,
Как прибой, неослабен,
Омут комнат недвижнен
И улица газом жива, -
Раздаётся звонок,
Голоса приближаются: -
Скрябин!
О, куда мне бежать
От шагов моего божества?
(«Дев’ятсот п’ятий рік», 1925)
Шість років віддав юний музикант своїй мрії (слайд №9):
Я клавишей стаю кормил с руки
Под хлопанье крыльев, плеск и клёкот.
Я вытянул руки, я встал на носки,
Рукав завернулся, ночь тёрлась о локоть.
(«Імпровізація», 1915)
І все ж мрії не дано було здійснитися. Несподівано для батьків Борис Пастернак залишив музику й повністю присвятив себе поезії. Що його спонукало до того? Сам він говорить про відсутність абсолютного слуху. Непереконливо. Для того, щоб стати композитором, необов’язково мати абсолютний слух, класичний приклад цього – П.І.Чайковський. Можливо, розчарування у власних музичних здібностях? Але ж відомо, що Скрябін відмічав його як учня талановитого. Тоді що ж?
Швидше за все, юнак почув голос долі…
Звісно, присвятивши себе літературі, Пастернак обрав не найлегший шлях. Адже у російській поезії 10-х років привернути до себе увагу було надзвичайно важко: у розкішному сяйві світил «Срібної доби» (слайд №10) зірочка поета-початківця могла надовго залишитися непоміченою. Проте масштаб мистецького обдаровання Пастернака визначив його місце у сузір’ї найталановитіших російських поетів – назвіть їх, будь-ласка.
(М.Гумільов, А.Ахматова, М.Цвєтаєва, В.Маяковський, О.Блок, О.Мандельштам).
Шлях Б.Пастернака в літературу був непростий: він перетинався одразу з двома течіями: символізмом і футуризмом (слайд №11).
- Пригадайте, що є визначальним для футуризму та символізму.
(Футуризм — один з напрямків авангардизму XX ст., який відзначався неприйняттям «вічних цінностей», розробкою нових принципів поетичної мови (словотворчі експерименти, опрацювання нових ритмів та типів рим).
Символізм — одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини»).
З російським футуризмом його зблизило неприйняття старого буржуазного світу. Перші пастернаківські вірші були надруковані у колективні збірці «Лірика» 1913р. А вже за рік молодий поет видав свої твори окремою книжкою, що в дусі часу називалася «Близнюк у хмарах» і була просякнута пафосом пошуку новітніх засобів художнього самовираження. Прагнення до оновлення поетичної мови привело поета-початківця до футуристського угруповання «Центрифуга».
Пастернак захоплювався творчістю В.Маяковського (слайд №12). Свого часу він так писав про поета: «Я был без ума от Маяковского», «я его боготворил», «я очень любил раннюю лирику Маяковского...» Але для Пастернака, на відміну від багатьох футуристів, словотворчість не була самоціллю, хоча його поезія вражала внутрішнім пошуком і новизною. Сам Маяковський так визначив відмінність їхніх естетичних платформ: «Вы, - сказав він Пастернаку, - любите молнию в небе, а я – в электрическом утюге» (слайд №12).
Серед перших учителів Пастернака варто назвати О.Блока (слайд №13) . «С Блоком прошли и провели свою молодость я и часть моих сверстников... У Блока все, что создает великого поэта, — огонь, нежность, проникновение, свой образ мира, свой дар особого, все претворяющего прикосновения, своя сдержанная, все вобравшая в себя судьба», — писав згодом Борис Леонідович.
Тому рання творчість поета пройнята духом символізму.
Пастернак відчуває себе частинкою природи.
(Слайд №14, Дебюссі „Сніг танцює”) «Его грудь заполнена природой до предела,— говорила про поета Марина Цвєтаєва. — Кажется, уже с первым своим вздохом он вдохнул, втянул её всю - и вдруг захлебнулся ею и всю последующую жизнь с каждым новым стихом (дыханием) выдыхает её, но никогда не выдохнет».
Природа у Пастернака не тло для почуттів героя, природа для нього – це єдине ціле, а він – частина цього цілого.
«Вы —явление природы, — писала поету М.Цвєтаєва. — Бог задумал Вас дубом, а сделал человеком».
Рання лірика Пастернака наповнена майже язичницьким поклонінням природі. Та вже тоді Пастернак прагне вивести в центр поезії людину з її бажанням та турботами, любов'ю до природи, глибоким гуманізмом. Звернемося до вірша, яким відкриваються всі збірки поета (слайд №15).
(Учні читають вірш в оригіналі і переклад)
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.
Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.
Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.
Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.
Цей лютий! Час для сліз і віршів,
Що не стихають ні на мить,
Коли гримить, гуркоче хвища
Й весною чорною горить.
Прольотку взяти. За шість гривень,
Крізь благовіст, крізь схлип коліс –
І чимскоріш — туди, де злива
Гучніша від чорнила й сліз.
Де раптом, як звуглілі груші,
З дерев десятки чорних птиць
Зірвуться долу і обрушать
Суху печаль на дно зіниць.
А там земля іще чорніша,
І вітер криками пропах,
І чим раптовіш, тим точніше
Вірші складаються в сльозах.
Переклав М.Рябчук
- Доведіть, що у цьому вірші відчувається вплив символізму на творчість Пастернака.
(Вірний традиціям символістів, Б.Пастернак у цьому вірші створив чимало образів-символів.)
Робота в групах (учні, що сидять за парними номерами комп’ютерів, працюють з оригіналом твору, за непарними – з його перекладом): аналіз вірша Пастернака і його перекладу.
- Випишіть образи-символи, що вони уособлюють?
(Весна, дощ, вітер уособлюють процес перетворення в природі, суспільстві, душі).
- Які поєднання слів стали для вас несподіваними?
(Писать навзрыд, грохочущая слякоть, ливень шумней чернил и слёз, обугленные груши, сухую грусть, ветер изрыт, слагаются стихи навзрыд).
- Яку картину допомагають ці тропи створити автору?
(Тропи допомагають поетові відтворити складні зміни, що відбуваються у природі та душі людини).
- З яким кольором асоціюється у вас зима, лютий?
(Лютий – білий, голубий, хоча іноді й сірий, весна – голубий, зелений. Переважають світлі кольори).
- А якого кольору лютий і весна у Пастернака?
(Чорного, це створюється не тільки за допомогою прямо названого кольору, а й опосередковано: чернила, слякоть, весною черною, обугленные груши, грачи, проталины чернеют).
- Що символізує чорний колір?
(Чорний колір – колір смутку, печалі, тривоги – такі почуття переповнюють душу ліричного героя).
- Зверніть увагу на велику кількість дієслів, що не притаманно поезії. Як ви гадаєте, яка їх роль у цьому вірші. Які дієслова створюють відчуття руху, що вони символізують?
(Достать, писать,, перенестись, сорвутся, обрушат – символ рушійного процесу, що відбувається скрізь: в природі, суспільстві, душі ліричного героя).
- Який же він, ліричний герой Пастернака, чого прагне?
(Це творча особистість, яка тонко сприймає світ, відчуває себеорганічною частинкою природи, знаходить у ній асоціації зі своїм душевним станом. Ліричний герой прагне свободи і творчості. Для нього життя має зміст тільки тоді, коли воно набуває духовної суті).
Ми називаємо поезію Пастернака музичною. Спробуємо довести це.
- Якими ж звуками наповнена поезія?
(Повторюється шиплячі звуки «ч», «щ», «ш», «ж»: «чернил», «грохочущая», «черною», «шесть», «шумней», «груши», «грачей», «лужи», «чернеют», «случайный», «случаются»).
—Пригадаймо, як називається часте повторення приголосного звука у слові?
(Це алітерація.)
—Скажіть, а які ще звуки повторюються?
(Можна помітити повторення звуків «р», «л», «к»: «февраль», «плакать», «слякоть», «пролетку», «обугленные», «проталины» «крик», «ливень» і т.д.)
— Виходить, що у вірші є декілька алітерацій. Це вже система, а система алітерацій називається звукописом (слайд №16).
(Визначення записується у зошити.)
Звуки народжують слова, слова — думки, роздуми на "вічні" теми. Твір сприймається як крик перших весняних граків і як крик душі, що усвідомила свою творчу силу і захотіла про це розповісти світові.
- Порівняйте оригінал і переклад. Чи вдалося перекладачу М.Рябчуку передати образну символіку вірша, зберегти музичність поезії?
(Перекладачу вдалося зберегти символи, які створив у вірші Пастернак. М.Рябчук теж вдався до алітерації, щоб зберегти музичність вірша. Наприклад, він не перекладає слово «грачи» як «граки», а - «чорні птиці», зберігаючи звук «ч»).
Отже, в маленькій пейзажній замальовці ми побачили не тільки картину природи, але й відчули стан душі ліричного героя, його поривання і прагнення змінити навколишній світ, себе, віддати своє майбутнє служінню поезії (не забувайте, що зовсім недавно поет сподівався пов’язати своє життя з музикою, тому цілком зрозуміло, що його тривожить, чи було правильним рішення присвятити своє життя літературній творчості, поезії).
Що ж це за сила, поезія? У чому суть справжньої поезії? Яке визначення можна дати цьому поняттю? Напишіть, будь ласка, з якими поняттями асоціюється у вас це слово? (Слайд №17, Шопен, ноктюрн).
- Я теж спробувала показати, з чим асоціюється поезія в мене (слайд№18):
П – почуття, плинність часу
О – образність
Е – енергія душі
З – звуки, знаки
І – інтрига, інтимність
Я – яскравість
Науковці стверджують, що поезія - художньо-образна словесна творчість (слайд №19). У кожного митця – своє визначення цього поняття. цим і досі роздумують митці:
Ліна Костенко:
«Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі».
В.Маяковський:
«Поэзия – та же добыча радия».
В.Сосюра:
«Ти квітка у любові, в ненависті – ти штик».
Б. Пастернак:
«Поезія завжди залишається тою, вищою за будь-які Альпи, висотою, що валяється під ногами: отож треба тільки нахилитися, аби її побачити і підібрати з землі».
Це висловлювання побудоване на антитезі, визначте її.
(З одного боку поезія – це щось високе, вершинне, з другого – вона заземлена, валяється під ногами).
Своє бачення поезії Пастернак дає і у вірші «Визначення поезії» (слайд №20):
Учень читає вірш «Визначення поезії».
ОПРЕДЕЛЕНИЕ ПОЭЗИИ
Это — круто налившийся свист,
Это — щелканье сдавленных льдинок,
Это — ночь, леденящая лист,
Это — двух соловьев поединок.
Это — сладкий заглохший горох,
Это — слезы вселенной в лопатках,
Это — с пультом и флейт — Фигаро
Низвергается градом на грядку.
Все, что ночи так важно сыскать
На глубоких купаленных доньях,
И звезду донести до садка
На трепещущих мокрых ладонях.
Площе досок в воде — духота.
Небосвод завалился ольхою.
Этим звездам к лицу б хохотать,
Ан вселенная — место глухое.
Робота в групах
Комп’ютери №1, 6, 8:
Знайдіть у вірші підтвердження думки Б.Пастернака, що поезія – це висота.
Комп’ютери № 2,4:
Пастернак вважав, що поезія «валяється під ногами». Знайдіть у тексті вірша підтвердження цієї думки.
Комп’ютери № 3, 5, 7:
Знайдіть у тексті приклади зрощення тем природи і мистецтва.
- У чому, на думку Пастернака, справжнє призначення поезії?
То в чому ж справжнє призначення поезії за Пастернаком?
(Служити красі та єдності світу, створювати гармонію у мистецтві. Поезія для Пастернака – це і спів солов’я, і ніч, і сльози, і музика Моцарта. Все має свою красу, треба тільки її побачити. Поезія духовно піднімає людину, створює світову гармонію. А початок усьому – любов).
Учениця виконує романс «Зимова ніч» (тло – слайд №22).
«Зимова ніч» - справжній гімн Любові, адже оспівує союз двох люблячих сердець. Цей вірш, як відомо, присвячений Ользі Івінській і написаний під враженням біографічного факту: випадкової зустрічі Ольги і Пастернака на дачі в Передєлкіно, коли обидва зрозуміли, що не можуть жити одне без одного. Правда, Пастернак любив повторювати: «В мистецтві людина змовкає, і починає говорити образ», тож, мабуть, не варто шукати конкретних прототипов цього твору, а краще послухаємо цей вірш.
Учениця читає вірш «Зимова ніч» (слайд №23, Бах, «Повітря»)
ЗИМНЯЯ НОЧЬ
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме.
Метель лепила на стекле
Кружки и стрелы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На озаренный потолок
Ложились тени,
Скрещенья рук,
скрещенья ног,
Судьбы скрещенья.
И падали два башмачка
Со стуком на пол,
И воск слезами с ночника
На платье капал.
И все терялось в снежной мгле,
Седой и белой.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
На свечку дуло из угла,
И жар соблазна
Вздымал, как ангел, два крыла
Крестообразно.
Мело весь месяц в феврале,
И то и дело
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
1946
У цьому вірші музичну і живописну силу зображення об'єднує сила слова. Роздивимось образну картину твору.
- Які картини, образи ви уявляєте, слухаючи вірш?
(Зима – зла, ворожа людині. Вона перемішала землю і небо, несе холод, темряву, а інколи – смерть, а свічка – тепло, затишок, щось дуже людяне).
- Зима зла, вона лютує, навіює страх а що допомагає побороти цей страх?
(Свічка. Зразу забуваєш, що діється за вікном, зникає страх).
- Та не тільки наш погляд приваблює свічка, що горить. Чий ще?
(Погляд віхоли. Її злить, що маленька свічка непідвладна їй).
- А тепер давайте уявимо, що ж бачить Зима у кімнаті, заглядаючи через вікно?
(У кімнаті напівморок, усе проникнуте любов’ю, хоча ми і не бачимо героїв, та відчуваємо, що все в кімнаті переповнене ніжністю).
- Що допомагає нам відчути цю ніжність, зрозуміти, що герої ніжно люблять одне одного?
(Поет вживає слово «башмачки», а не «туфельки». У цьому є щось від казки -від Попелюшки, Білосніжки).
І кохання має бути таке ж, як у казці – вічне, велике, казкове.
- Знайдіть рядочки, з яких зрозуміло, наскільки великою є любов наших героїв. («На озаренный потолок//Ложились тени». Мабуть, не може одна свічка «озарять» стелю. Це робить полум’я всеперемагаючого кохання).
- Так, кохання сильне, та воно ж і беззахисне. Чи не вловили ви якісь тривожні нотки?
( "На свечку дуло из угла... ").
Саме на свічку, як символ кохання і покою. Віхола намагається задути полум’я, поринути увесь дім у темряву, стати холодною господаркою.
- Що робить нашу тривогу дуже реальною, говорить про дуже ймовірну перемогу віхоли?
(Свічка плаче, мабуть, передбачуючи долі закоханих. Вона тане).
- У вірші чотири рази повторюється слово «хрест» у різних словесних твореннях – тричі "скрещенные" і один раз — "крестообразно".
- З чим у нас пов’язаний образ хреста?
(Перехрестя доль, хресний шлях, кожен несе свій хрест, розіп’ятий Христос. Можливо, у цього кохання трагічна розв’язка).
—Дійсно, образ хреста викликає у нас думку про нероз’ємність любові і хресного страждання, про хресний шлях людини. Тим більше, що відомо продовження цієї історії. Після написання роману «Доктор Живаго» Пастернак зазнав переслідувань. Його особисто не чіпали, але у в’язниці опинилась Ольга Івінська, найближча йому людина. Пастернак тоді писав: "Ее посадили из-за меня. Чтобы добиться свидетельств против меня. Только ее мужеству я обязан тем, что меня не арестовали, и я имею возможность писать..."
- Тим не менше, вірш закінчується оптимістично. Що нам дозволяє стверджувати це?
(Остання строфа – утвердження ідеї безмежності високих почуттів і сили кохання, які не коряться обставинам, часові і простору. Хоча «мело весь месяц в феврале», та це вже кінець зими, очікування весни, перемоги над холодом. Крім того, чітко окреслені часові межі «мело» - місяць, а «свеча горела на столе» - поза часом).
Дійсно, зло має величезну силу, воно безжалісно. Та ніщо не може загасити полум’я свічки. Вона горить наперекір усьому. Свіча – це духовний орієнтир для людства в нашому жорстокому світові. І цю свічку запалив для нас Борис Пастернак.
Чудові переклади віршів Пастернака є у нашого земляка, вчителя однієї з луцьких шкіл, Володимира Васильовича Бича. В збірці «Автографы друзей» (слайд № 24) на вільній сторінці Володимир Бич на моє прохання написав переклад «Зимової ночі», який, як на мене, є одним з найкращих перекладів цієї поезії.
Учень читає вірш «Зимова ніч» у перекладі В.Бича.
ЗИМОВА НІЧ
Мело, мело по всій землі,
В усі усюди.
Вогніла свічка на столі
Господнім чудом.
Як влітку на ліхтар мошва
Летить без ліку,
Отак завія снігова
Неслась до вікон.
Химери креслила на склі
Зима-заблуда.
Вогніла свічка на столі
Господнім чудом.
Зорів на стелі перебіг
Вогню і тіні,
Сплетіння рук, сплетіння ніг
І доль сплетіння.
І падали зі стуком два вниз черевички,
На плаття бігла воскова
Сльоза зі свічки.
І все губилося в імлі,
Пливло в нікуди.
Вогніла свічка на столі
Господнім чудом.
Хиталось полум'я її,
І шал спокуси,
Мов ангел, крила ніс свої
Хрестом, як мусив.
Весь лютий заметілі злі
Лякали гудом.
Й вогніла свічка на столі
Господнім чудом.
В.Бич
У своєму вірші, чудово передавши символіку і мелодійність оригіналу, перекладач висловлює не надію, а впевненість у тому, що кохання, якщо воно справжнє, ніщо не може подолати. Знайдіть, будь ласка, підтвердження моєї думки або спростуйте її.
(Перекладач неодноразово називає свічку Господнім чудом. Свічка – символ кохання, а якщо воно - Господнє чудо, то подолати його не в змозі ніхто і ніщо).
У своїх віршах Б.Пастернак роздумує про час, про життя і смерть, про природу мистецтва, про таїну його народження, про диво людського існування, про віру в життя, в майбутнє. Але, напевно, головне, що зберіг і розвинув Б.Пастернак в своїй творчості, — це художньо-філософська цілісність поглядів на життя та світ із загальнолюдських позицій.
ВО ВСЕМ МНЕ ХОЧЕТСЯ ДОЙТИ ДО САМОЙ СУТИ (Слайд №26, Шопен, ноктюрн)
Во всём мне хочется дойти
До самой сути.
В работе, в поисках пути,
В сердечной смуте.
До сущности протекших дней,
До их причины,
До оснований, до корней,
До сердцевины.
Все время схватывая нить
Судеб, событий,
Жить, думать, чувствовать, любить,
Свершать открытья.
О, если бы я только мог
Хотя отчасти,
Я написал бы восемь строк
О свойствах страсти.
О беззаконьях, о грехах,
Бегах, погонях,
Нечаянностях впопыхах,
Локтях, ладонях.
Я вывел бы ее закон,
Ее начало,
И повторял ее имен
Инициалы.
Я б разбивал стихи, как сад.
Всей дрожью жилок
Цвели бы липы в них подряд,
Гуськом, в затылок.
В стихи б я внес дыханье роз,
Дыханье мяты,
Луга, осоку, сенокос,
Грозы раскаты.
Так некогда Шопен вложил
Живое чудо
Фольварков, парков, рощ, могил
В свои этюды.
Достигнутого торжества
Игра и мука —
Натянутая тетива
Тугого лука. 1956
- Спробуйте підсумувати, у чому суть філософії Б.Пастернака, яке його ставлення до життя?
(Прагнення поета сягнути до серцевини та кореня речей надає бездонної філософської глибини віртуозно відтвореному у його ліриці буяню барв та звуків світ).
(Слайд №27, Бетховен, 5 симфонія) Продовжуючи розмову про творчість Пастернака, треба нагадати, що вмістилося в рамках одного життя: дві революції (1905 та 1917), три війни (перша світова, громадянська, друга світова), роки сталінщини, хрущовська відлига…
У його лірику вривається тривога: «А в наши дни и воздух пахнет смертью: открыть окно — что жилы отворить» («Разрыв», 1918) (слайд №28).
Учень читає уривок з «Охоронної грамоти» (слайд №29).
«В начале тридцатых годов было такое движение среди писателей – стали ездить по колхозам, собирать материалы для книг о новой деревне. Я хотел быть со всеми и тоже отправился в такую поездку. То, что я там увидел, нельзя выразить никакими словами. Это было такое нечеловеческое, невообразимое горе, такое страшное бедствие, что не укладывалось в границы сознания. Я заболел, целый год не мог спать».
Коли знову поет набув дару творчого мовлення, його стиль невпізнанно змінився. Змінилося світосприйняття. Змінився сам...
Над романом «Доктор Живаго» (слайд №30) він працював впродовж 10 років. Дія у романі розгортається на фоні подій революції, громадянської війни, сталінізму, що тільки народжується.
У центрі книги — історія лікаря Юрія Живаго, для якого головне — духовна незалежність. Роман пронизаний непохитною вірою у краще майбутнє. Влада заборонила публікувати роман. "Доктор Живаго" вийшов у 1957 році в Італії. Починається нова хвиля цькування Пастернака. Його викликають у ЦК КПРС з вимогою зупинити видання роману.
23 жовтня 1958 році Б. Пастернак отримав телеграму з повідомленням про присудження йому Нобелівської премії за "продовження традицій великого епічного російського роману". Його запросили на урочисту церемонію вручення високої відзнаки до Стокгольма. Вражений поет надіслав до Шведської академії телеграму такого змісту (слайд №31): «Безмежно вдячний, зворушений, гордий, здивований, схвильований». Однак в урядових колах СРСР рішення Нобелівського комітету викликало обурення. Письменника виключають зі спілки радянських письменників. Від Нобелівської премії Б. Пастернак змушений був відмовитись. За чотири дні після першої телеграми на адресу Шведської академії надійшла друга, в якій поет пояснив: «Внаслідок того значення, що надається присудженій мені нагороді у суспільстві, до якого я належу, я повинен від неї відмовитися. Не вважайте образою мою добровільну відмову».
На жаль, принесена Пастернаком жертва була марною його становище вона не поліпшила. Газети продовжували цькувати автора та його роман. Хрестоматійно відомою стала фраза з надрукованого у центральній газеті листа слюсаря N-ського заводу ( слайд №32): «Я роману не читав, але, як на мене, це книжка шкідлива!»
З 1946 р. Пастернак 7 разів висувався на здобуття Нобелівської премії. Це був перший радянський поет, що отримав таку високу винагороду. І така реакція Батьківщини… Колеги-літератори жбурляли в поета зі світовим іменем прокляття на кшталт: «Плюю в морду Юді!»
Демонструється слайд №33, на фоні якого звучить пісня Володимира Висоцького «Полювання на вовків».
Учень читає вірш «Нобелівська премія» (слайд №34, мінусовка до «Полювання на вовків» В.Висоцького)
НОБЕЛЕВСКАЯ ПРЕМИЯ
Я пропал, как зверь в загоне.
Где-то люди, воля, свет,
А за мною шум погони,
Мне наружу ходу нет.
Темный лес и берег пруда,
Ели сваленной бревно.
Путь отрезан отовсюду,
Будь что будет, все равно.
Что же сделал я за пакость,
Я убийца и злодей?
Я весь мир заставил плакать
Над красой земли моей.
Но и так, почти у гроба,
Верю я, придет пора—
Силу подлости и злобы
Одолеет дух добра.
1959
Відомі письменники, як радянські, так і зарубіжні, друзі радили поету виїхати за межі Радянського Союзу, та Пастернак пише листа особисто Хрущову (слайд №35): «...Связан с Россией рождением, жизнью, работой. Выезд за пределы моей родины для меня равносилен смерти...»
Пастернак і його роман «Доктор Живаго» пережили страшні сорокові роки. Розправа над поетом відбулася набагато пізніше, коли до влади прийшов М. Хрущов. Усі тоді говорили про «відлигу», про свіжий вітер свободи, але Хрущов не змінив хід історії. Знову почалися переслідування інтелігенції. Одним із перших стане Борис Пастернак, за ним будуть цькувати Солженіцина і Твардовського, Бродського і Галича. Серед тоталітарних «філософів» утверджувалася думка: щоб знищити суспільство, треба передусім знищити інтелігенцію, бо тоді тих, хто залишиться, дуже швидко можна перетворити на рабів. З цього починав Гітлер, це розумів і Сталін... Узагалі, вся історія радянської держави — це історія знищення інтелектуального фонду нації. (Слайд №36) Наприклад, протягом XX ст. в Україні було знищено близько 200 письменників, у Росії — 250, у Грузії — близько 100, в Естонії — 50... За цими цифрами стоять сотні ненаписаних книг, загублених рукописів, які вже ніколи не повернуться.
(Слайд №37) «Травля добила его,— згадував А. Вознесенський. -Художники уходят без шапок, будто в храм, в гудящие угодья к берёзам и дубам...».
(Слайд №38) В 1990 р. у зв’язку зі 100-річчям від дня народження нобелівський комітет вирішив відновити справедливість, визнавши вимушеною відмову Пастернака від Нобелівської премії і вручив диплом лауреата родині письменника.
Доля Пастернака – одна із дивовижніших в літературі. Та Пастернак був сильною людиною. Він вистояв. І тепер не поспішаючи уходить у Вічність.
- Я думаю, тепер кожен з вас може обрати епіграф до нашого уроку. Зробіть це і поясніть свій вибір (слайд №39).
Учні мотивують свій вибір епіграфа (це одностайно слова А.Ахматової), пояснюють, чому не приймають висловлювання Сєвєряніна про поета, тим самим підсумовуючи те, що взнали на уроці про життя і творчість Б.Пастернака).
Перевірка «візитних карток» поета. Вчитель після того, як кілька учнів прочитають свої записи, пропонує ознайомитися з його варіантом картки
(слайди №40-41).
У творчості Б.Пастернака ми знаходимо й відтворення життя у його реальних формах, і символічні знаки, і футуристичні пошуки, і романтичні мрії, й імпресіоністичні замальовки. Тому його творчість не можна розглядати в межах будь-якого одного методу або напряму. Вона сягає вершин світового мистецтва, відводячи автору почесне місце серед класиків XX століття.
Домашнє задання. Написати твір-мініатюру «Моя зустріч з Пастернаком».
Список використаної літератури
Г.Бітківська. Зануренню у філософську лірику сприяє емоційне тло// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України . – 2001. - №11. - С.82-83.
О.Голуб. «Жизнь прожить – не поле перейти…» //Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. -№11.- С.28-30.
Н.К.Гресь. «Весь лютий заметілі злі лякали гудом…» //Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. - №2.- С.50-52.
О.Ніколенко. «В ім’я живого Духа…» //Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1998. - №2.-С.19-22.
С.Є.Поведа.Урок-дослідження особливостей поетичного стилю Б.Пастернака // Всесвітня література в навчальних закладах України. – 2001. - №2. - С.41-43.
В.Рогозинський. Лирика Б.Л.Пастернака // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР.- 1990. - №1. - С.44-49.
В.Рогозинський. «Я клавишей стаю кормил с руки…» // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2002. - №6. - С. 14-17.
Є.А.Савченко.Личность поэта в преломлении Жизни и Слова //Всесвітня література в навчальних закладах України. – 2001. -№2. - С.44-48.
Б.Ярський. Разгадка поэтического феномена // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 1996. - №10. - С.23-27.