Geum.ru

Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5

ВИСНОВКИ


Дослідження іпотеки як господарсько-правової конструкції залучення інвестицій в економіку та отримані на його основі результати спрямовані на вирішення наукової задачі, що полягає у винайденні напрямів удосконалення правового регулювання іпотеки. Для вирішення наукової задачі обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства про іпотеку з метою надання можливості суб’єктам господарювання за рахунок використання нерухомого майна отримувати інвестиції.

У роботі одержані наступні основні наукові та практичні результати:

1. Правове забезпечення іпотеки в узагальненому вигляді має три складові, які відрізняються між собою і по суті складають цикл правовідносин з приводу іпотеки. До першої відносяться ті правовідносини, що забезпечують процес застосування іпотеки як господарсько-правової конструкції використання нерухомого майна суб’єктом господарювання для залучення фінансових ресурсів, зокрема інвестицій. До другої складової входять правовідносини щодо виконання господарських зобов’язань в процесі реалізації іпотеки як стосунків між боржником і кредитором. Третя складова стосується питань звернення стягнення на заставне майно.

2. Успішна реалізація завдань з підвищення ступеня капіталізації економіки значною мірою залежатиме від ефективності застосування господарсько-правових конструкцій використання нерухомого майна для отримання джерела фінансового капіталу, зокрема іпотеки. Іпотека – це особлива сфера кредитних операцій – іпотечний кредит, тобто юридична конструкція, що виконує не одну, а, принаймні, дві функції та є багатофункціональною або багатоцільовою. Іпотечний кредит (позика, видана під заставу нерухомості) носить, як правило, довгостроковий характер, що обумовлює порівняно низькі відсотки за користування ними. Іпотечний кредит має цільовий характер і може надаватися з розстрочкою платежів. Законодавством деяких країн встановлено мінімально допустимий розмір нерухомості для отримання іпотечного кредиту. У радянському законодавстві іпотека не застосовувалася. У законодавстві України вона з'явилася як інститут, характерний ринковій економіці.

3. Іпотека, виступаючи як спосіб залучення інвестицій, одночасно є способом забезпечення виконання зобов'язань за рахунок впливу на її властивості юридичної природи речових та зобов’язальних прав. Саме іпотека дає змогу суб’єкту господарювання (іпотекодавцю) в процесі здійснення господарської діяльності за рахунок ефективного використання своїх ресурсів залучити додаткові кошти, згодом перетворивши їх у джерело формування свого капіталу, а кредитору (іпотекодержателю) при високій цінності нерухомого майна знизити кредитний ризик та використовувати можливість пріоритетного задоволення своїх вимог у разі неналежного виконання боржником основного зобов’язання або рефінансувати діяльність.

4. Господарсько-правова конструкція іпотеки виступає в якості інструменту, що скріплює в один економіко-правовий вузол господарсько-виробничі і організаційно-господарські відносини, які забезпечують використання матеріальних активів для отримання джерела фінансового капіталу як для окремого суб’єкта, так і всієї економіки, активно сприяючи підвищенню рівня капіталізації економіки в цілому. Функціонування такої конструкції можна забезпечити за рахунок комерційної іпотеки.

5. Відносини, які виникають при застосуванні комерційної іпотеки, входять до сфери господарсько-виробничих відносин, оскільки використовуються для забезпечення виконання господарських зобов’язань і мають на меті залучення інвестицій у господарську діяльність суб’єкта господарювання. А відносини, що виникають при податковій заставі - до організаційно-господарських відносин, оскільки породжують взаємні права та обов’язки між суб’єктами господарювання та органами державної податкової служби, в яких з правом власності на майно господарюючого суб’єкта переходить і зобов’язання перед бюджетом.

6. Законодавче визначення поняття іпотеки доцільно вдосконалити шляхом визнання іпотеки речовим способом забезпечення зобов’язання нерухомим майном, що надасть можливість більш чітко в законі визначити правову природу іпотеки.

7. Враховуючи, що чинним законодавством України кредитору (іпотекодержателю) гарантовано пріоритетне право на задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна, а також те, що іпотека володіє властивістю права слідування, що означає чинність іпотеки до моменту виконання основного зобов’язання незалежно від того, у чиїй власності майно знаходиться, недоцільно обмежувати право іпотекодавця на передачу заставного майна у наступні іпотеки в межах вартості останнього.

8. У зв’язку з тим, що нотаріальне посвідчення договору іпотеки та її державну реєстрацію у Державному реєстрі іпотек здійснюють нотаріуси, доцільно з метою зменшення вартості оформлення іпотеки запровадити єдину плату, встановлену у відсотковому виразі за здійснення нотаріусами нотаріального посвідчення договору та державної реєстрації іпотеки. Крім того, потребують приведення у відповідність нормативно-правові акти, що регулюють порядок проведення державної реєстрації іпотеки.

9. Аналіз нормативно-правових актів, судової практики та наукових джерел свідчить про відсутність єдиного підходу щодо порядку передачі майна підприємства в іпотеку. Адже незважаючи на те, що це одна із найпотужніших господарсько-правових конструкцій використання матеріальних активів суб’єктів господарювання для формування джерела капіталу, її правове забезпечення не знаходиться на належному рівні розвитку. Так, Закон України „Про іпотеку”, який є спеціальним з питань регулювання іпотечних відносин, не містить в собі положень, що регулюють порядок передачі в іпотеку цілісного майнового комплексу підприємства, в той час, як саме даний предмет іпотеки сприяє нарощуванню капіталовкладень. При передачі в іпотеку саме цілісного майнового комплексу підприємства для суб’єкта господарювання є два позитивних моменти. Перший полягає в можливості отримати кредит або забезпечити господарське зобов’язання в потрібному обсязі, а інший – у зниженні ризику втрати усього майна. У свою чергу, при передачі в іпотеку підприємства, як єдиного майнового комплексу, ризик втрати усього майна значно вищий.

10. У ході дослідження автор робить висновок про необхідність законодавчого встановлення більш жорстких вимог при передачі в іпотеку вказаного вище предмету. Перш за все пропонується встановити норму, яка передбачає виникнення права звернення стягнення на майно цілісного майнового комплексу підприємства, яке передається в забезпечення виконання господарського зобов’язання у іпотекодержателя не раніше, ніж через рік з моменту укладання договору про іпотеку. Крім того, наголошується на необхідності законодавчого захисту інтересів акціонерів та пропонується віднести прийняття рішення про передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу підприємства до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, учасників або власника.

11. Незважаючи на те, що чинне законодавство України в цілому орієнтоване на пріоритетне задоволення вимог іпотекодержателя, окремі нормативно-правові акти містять положення, за якими кредитор втрачає право першочергового задоволення своїх вимог у разі порушення провадження справи про банкрутство щодо фізичних осіб, зареєстрованих як підприємців. Тому з метою гармонізації законодавства, що регулює іпотечні відносини, пропонується привести у відповідність до вимог Закону України „Про іпотеку” окремі положення законодавства про банкрутство, що регулюють зазначені питання.

12. Відсутність ринку землі та неможливість встановлення реальної ціни земельних ділянок, а також законодавчі перепони щодо купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення фактично блокували розвиток іпотеки землі в Україні. У зв’язку з цим, шляхами активізації введення землі до господарського обороту є проведення приватизації землі сільськогосподарського призначення, що відповідно створить умови для застосування господарсько-правової конструкції іпотеки використання землі для залучення інвестицій. Наступним кроком є формування ринку землі, який оптимізує ринкові ціни на землю, сприятиме становленню раціональної різниці цін на землю в міських і сільських регіонах, підвищить кількість іпотечних кредитів, довгострокових інвестицій та в цілому підвищує ступінь капіталізації сільського господарства.

13. З метою врахування інтересів усіх учасників іпотечних правовідносин необхідно посилити правовий захист боржника (іпотекодавця), зокрема ввести до чинного законодавства про іпотеку положення про прострочення терміну іпотекодержателем, згідно з яким іпотекодавець набуватиме права вимагати від кредитора негайної реалізації заставленого майна, яке захищатиме іпотекодавця від необґрунтованої відмови кредитором прийняти виконане належним чином господарське зобов’язання, а також надасть боржнику право на відшкодування збитків, завданих таким простроченням. Важливо також надати іпотекодавцю (боржнику) можливість виконати основне зобов’язання належним чином шляхом внесення необхідної суми на зберігання.

Основним прикладним результатом дослідження є розробка у розвиток Господарського кодексу України змін та доповнень до проектів Законів України „Про іпотеку”, „Про заставу”, „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і до деяких інших законодавчих актів України.

Вперше здійснено комплексне господарсько-правове дослідження іпотеки як господарсько-правової конструкції залучення інвестицій в економіку, що дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою капіталізації економіки в цілому.

Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки нормативних актів.

Наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовній практиці, науковій та викладацькій діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
  2. Господарський процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991 р. № 1798 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
  3. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21.06.2001 р. № 2542 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37-38. – Ст. 189.
  4. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. № 435 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
  5. Земельний кодекс України: Закон України від 06.10.2004 р. № 2059 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.
  6. Закон України „Про іпотеку” від 05.06.2003 р. № 898 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
  7. Закон України „Про заставу” від 02.10.1992 р. № 2654 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
  8. Закон України „Про власність” від 07.02.1991 р. № 697 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
  9. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
  10. Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” від 19.06.2003 р. № 979 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
  11. Закон України „Про іпотечні облігації” від 22.12.2005 р. № 3273 // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 16. – Ст. 134.
  12. Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 р. № 606 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
  13. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 р. № 784 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
  14. Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. № 1952 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
  15. Закон України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р. № 1160 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
  16. Закон України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 р. № 2114 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
  17. Закон України „Про фермерське господарство” від 19.06.2003 р. № 973 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
  18. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18.11.2003 р. № 1255 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст.140.
  19. Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001 р. № 2658 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
  20. Закон України „Про оцінку земель” від 11.12.2003 р. № 1378 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
  21. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
  22. Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 28.
  23. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження тимчасового порядку державної реєстрації іпотек” від 31.03.2004 р. № 410 // Офіційний вісник України – 2004. – № 13. – Ст. 83.
  24. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна” від 22.12.1997 р. № 1448 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 2. – Ст. 50.
  25. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку та розмірів плати, що справляється за видачу державного акта на право власності на землю” від 01.06.1999 р. № 934 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 22. – Ст. 1011.
  26. Постанова Кабінету Міністрів України „Про експертну грошову оцінку земельних ділянок” від 11.10.2002 р. № 1531 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1941.
  27. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна” від 22.06.1998 р. № 941 // Офіційний вісник України, 1998. – № 25. – Ст. 926.
  28. Постанова Кабінету Міністрів „Про Книгу запису застав” від 12.01.1993 р. №14 //Зібрання Постанов Уряду України. – 1993 . – №3. – Ст. 54.
  29. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” від 03.12.1999 р. № 1529 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 2400.
  30. Указ Президента України „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 19.01.1999 р. № 32 // Офіційний вісник України, 1999. – № 3. – Ст. 93.
  31. Указ Президента України „Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки” від 30.05.2001 р. № 372 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 986.
  32. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів: Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду від 06.10.1994 р. № 02-5/706 // Збірник рішень та арбітражної практики вищого арбітражного суду України. – 1995. – №1. – С. 93-98.
  33. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Госюриздат, 1940. – 192 с. – (Уч. тр. / ВНИИ сов. зак-ва; Вып. 3).
  34. Агарков М.М. Основы банковского права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах. – М.: БЕК, 1994. – 349 с.
  35. Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Х.: „Оригинал”, 1993. – 41 с.
  36. Алексеев С.С. Юридические конструкции – ключевое звено права // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – М.: Статут, 2001. – С. 5-20.
  37. Бездудный М.А., Юмашев Ю.М. Кредит под залог. – М.: Менатек-Информ, 1991. – 220 с.
  38. Бартошек М.И. Римское право (понятие, термины, определения): Пер. с чешск. Ю.В. Пресняков. – М.: Юрид. лит, 1989. – 448 с.
  39. Бобкова А.Г., Дутов М.М. О некоторых результатах принятия и применения хозяйственного кодекса Украины. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2005. – 22 с.
  40. Бондарєв Т.Б. Нарахування та застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань у сфері приватизації // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1999. – №5. – С. 53-54.
  41. Будилов В.В. Залоговое право России и ФРН: Автореф. дис. канд. юрид. наук. – СПб., 1994. – 22 с.
  42. Виноградова М.В. Правовое регулирование залоговых отношений на Украине // Юридическая практика. – № 9. – С.8-9.
  43. Вишневский А.А. Залоговое право. – М.: БЕК, 1995. – 179 с.
  44. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посіб. – К.: Юридична думка, 2005. – 568 с.
  45. Голосий А.О. Залог как основное обеспечение кредитных соглашений // Юридическая практика. – 1997. – №8. – С. 9.
  46. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріяни, 2002. – 321 с.
  47. Гусев О.Б., Завидов Б.Д., Слюсаренко М.И. Залоговое право России. – М.: Экзамен, 2001. – 448 с.
  48. Дацюк Л.В. Договір застави // Юридичний вісник України. – 1998. – №13. – С. 4.
  49. Дацюк Л.В. Застава: дві сторони однієї медалі // Юридичний вісник України. – 1998. – №40. - С. 6.
  50. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навч. посіб. - К.: Алерта, 2004. – 478 с.
  51. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності: Підруч. – К.: Алерта, 2003. – 338 с.
  52. Диденко А.Г. Научно-практический комментарий статей ГК РК о залоге. – Алматы, 2001. – 239 с.
  53. Економічна енциклопедія: У 3-х т. / Б.Д. Гаврилишин (гол. ред.). – К.: Академія, Т.: Академія народного господарства, 2001. – Т. 2. – 848 с.
  54. Євтух А.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2001. – 316 с.
  55. Журавлева Н.В. Залог с точки зрения частного нотариуса // Юридическая практика. – 1997. – № 10. – С. 5.
  56. Жюллио де ла Морандьер, Леон. Гражданское право Франции: Пер. с франц. Е.А. Флейншиц. – Т.3. – М.: Изд-во иностр. лит., 1961. – 748 с.
  57. Залесский В.В. Основные институты гражданского права зарубежных стран: Сравнительно-правовые исследования. – М.: Норма, 2000. – 648 с.
  58. 3воницкий А.С. О залоге по русскому праву. Предисловие. – К., 1912. – 189 с.
  59. Зельдина Е.Р. Специальный режим хозяйствования: проблемы и пути их решения: Монография. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО „Юго-Восток LTD”, 2004. – 247 с.
  60. Зельдина Е.Р. Правовые проблемы определения обычных цен // Экономика и право. – 2005. – № 2. – С. 91-94.
  61. Зельдіна О.Р. Спеціальний режим господарювання як інститут господарського права // Право України. – 2006. – № 4. – С. 57-60.
  62. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: Формирование и перспективы развития / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. – К.: Наук. думка, 1996. – 63 с.
  63. Знаменський Г.Л. Господарський кодекс України: концептуальний задум і реалії законотворення // Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 17-23.
  64. Знаменський Г.Л. Господарський кодекс вже діє. Що далі?: Господарське законодавство у посткодифікаційних умовах // Юридичний вісник України. – 2004. – № 18 (1-7 трав.). – С. 1, 4.
  65. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве. – М.: Статут, 1999. – 248 с.
  66. Козлова И.В. Понятие недвижимости и вопросы регистрации прав на недвижимость в законодательстве Российской Федерации // Изв. вузов. Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 154-161.
  67. Кириленко І.Г. Іпотечне кредитування як механізм підвищення ефективності АПК // Іпотечний ринок в Україні. – К., 2002. – С. 64-69.
  68. Кириленко І.Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи. — К.: ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2005. – 451с.
  69. Кириленко В.І. Інвестиційна складова економічної безпеки: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 232 с.
  70. Кравченко В.І., Паливода К.В. Фінансування будівництва житла: Новітні тенденції. – К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. – Ч. 1. – 175 с.
  71. Краснікова О.М. Ретроспектива зародження іпотечного кредиту в Україні // Економіка АПК. – 1998. – № 1. – С.61-64.
  72. Красовский Н.Н. О правовых аспектах залога как способах обеспечения обязательства // Юридическая практика. – 1999. – №8. – С. 10.
  73. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: Опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 144 с.
  74. Любунь О.С., Паливода К.В., Денисенко М.П. Іпотечне кредитування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 392с.
  75. Мамутов В.К. Экономика и право: Сб. науч. тр. – К.: Юринком Интер, 2003. – 544 с.
  76. Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування у Східноукраїнському регіоні: Матеріали міжнар. конф. (Донецьк, 28-29 верес. 2001 р.) / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень; В.К. Мамутов (ред.). – Донецьк : ІЕПД НАН України, 2001. – 175 с.
  77. Актуальные проблемы стабилизации и развития экономики: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований; В.К. Мамутов (отв. ред.). – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. – 327 с.