Володимир Шаян «Віра предків наших»

Вид материала

Документы

Содержание Лист до Друзів. Питання національної чи понаднаціональ-ної віри. Відродження нашої віри. Мужик чи державник? Ukrainian native faith bvyatynya da2hbozha

Подобный материал:

• Програма побудови держави україна за законами природи традиціях наших предків І запоріжської, 73.09kb.
• 1. Віра в Бога як основа християнського світогляду, 258.75kb.
• Товариство Української Мови (тум-чикаґо), 1073.9kb.
• Світосприйняття містиків” Містика, 227.26kb.
• Дрнті 61 Спосіб мембранного розділення Тюкавін Володимир Олександрович, 51.08kb.
• 4 Сучасна концертна діяльність. Проблеми, плани, здобутки, 574.5kb.
• Бориспільський район земля, з сивої давнини оспівана переказами про славних предків, 1119.2kb.
• Проблеми цивільного та підприємницького права в україні b. I. Бірюков володимир Іванович, 167.83kb.
• Володимир Мельниченко Українська душа Москви, 10720kb.
• Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Короленка Чернігівський, 566.88kb.

ВИСНОВОК

Лист до Друзів.


Дорогі Друзі!

У Ваших листах стрічаю декілька питань, які вимагають більше основного розгляду, ніж це можливо зробити в листах. Насправді на ці питання вже є відповідь у моїх працях і творах. Але ж тут потрібна коротша форма відповіді, чи можливо на­віть ясніша.

ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ ПОНАДНАЦІОНАЛЬ-НОЇ ВІРИ.

Кожна велика віра виростає далеко поза межі тієї нації чи навіть племени, яке дало її початок. Кожна велика віра має тенденцію стати універсальною. Численні бої, завоювання, по­ширення панування народу над народом, світове поширення поодиноких вір має в своїй основі оцей простий факт, щоб са­ме їх віра ставала якоюсь мірою ширшою, і щоб саме в процесі ширення цієї віри, відбувався процес росту даної нації.

Найпростішими прикладами в цьому разі є поширення християнізму і ісляму. Обі віри стали всесвітніми і обі заполо­нили частину світу. При чому, християнізм і іслям мають ще виразне прагнення стати універсальною вірою цілого людства. В моїй праці про Свантевита, я яскраво показую один розділ із ширення християнізму серед північно-західніх слов'ян. Загальні позиції про це написані в „Проблема Української Віри".

Це прагнення універсалізму разом із тим має певну істо­ричну концепцію. Саме концепцію національного чи групово-національного НІГІЛІЗМУ, себто заперечення існування націй, як окремих творчих підметів історії. Отже, всі нації — якщо це було б можливим — мали б стати одним стадом овець під од­ним пастирем в Римі. Народи порівняні тут до овець. Для де­яких із тих овець було потіхою чи надією бути в одній стайні. Навіть ця одна стайня була для них розрадою чи надією. Це ді­ялося зокрема серед загарбницьких народів, де християнізм ширився силою меча, заганяючи інші народи, як овець, у спіль­ну стайню.

877

Отже і українська нація мала б розплистися в цій чужій стайні. Ця чужа стайня — це сьогоднішні колгоспи, де укра­їнці постійно виховувані наглядачами — на цей раз не христи­янськими, — але з НІГІЛІСТИЧНОЮ програмою марксизму, мали б перестати існувати як нація і злитися насамперед із міц­ною державною нацією, яка прагне поглощувати інші нації са­ме за допомогою їх „універсальної програми".

Універсальна вона тільки для інших, а не для пануючого народу. Універсальна для поневолених. Вигідне знаряддя для нищення української і інших національностей. Українці відчу­вають це своїм інстинктом і бороняться слушно, і зовсім слуш­но, перед таким НІГІЛІСТИЧНИМ УНІВЕРСАЛІЗМОМ.

Саме тому, що я бачив таку загрозу в історії — саме то­му, що я бачив ролю християнізму в українській історії чи то за доби Візантії, чи то за доби могутносте Риму, чи то за доби могутносте Третього Риму — себто Москви. Підкреслюю сто разів — саме тому — я вирішив відновити і пробудити до ново­го життя нашу старинну дохристиянську віру. Ця віра постала і вже — надиво — за мого життя вона є доконаним фактом. В основі мого рішення було таке розуміння історії людства.

В історії людства діють як підмет окремі нації чи теж групи націй споріднених, які творять названий мною циклофер, себто групу народів, які мають спільну для даної доби культу­ру, віру чи розуміння історії. Вони мають свій початок і свій кінець.

Такими циклоферами є, наприклад, грецько-римський світ чи його доба чи то культура, або єгипетський світ з доміну­ючою культурою в його добі розквіту. Або сумеро-аккадо-асиро-вавилонський світ, або заратуштріянський світ, або нарешті іс­ламський.

Жоден із тих циклів чи діб не падає готовий із неба, але витворюється з історії. Окрему провідну ролю в цих процесах відіграють пророки, віщуни, чи духовні провідники які роз­починають дану епоху. Це може бути також ціла школа, яка на­зріває століттями, але і тут є одиниці, які дають перші поштов­хи. Перші пророки.

Що станеться, коли відновиться українська національна

віра?

Що станеться? Це видно вже сьогодні. Всі інші найближ­чі до нас народи підуть за нашим прикладом. Вони скинуть ду­

878

хове ярмо Риму, чи Москви у виді комунізму. Вони підуть за нами. Як? А отак, як за Шевченком пішов Янка Купала. Отак, як за відродженням української державносте іде відродження інших слов'янських прямувань до державности. Ми навіть тут не все були першими, хоч самі ми нашими подвигами вчинили і показали дійсність оцього шляху.

Вже за мого життя я бачив, як під впливом моїх праць про Ригведу постали — слабі щоправда — проліски подібних рухів серед інших народів. Вам відомо із моєї кореспонденції, що вже сьогодні існує сформований рух, рівнобіжний до нашо­го, на терені латвійської нації.

Чи це нас обходить? Це питання, чи ми зрікнемося ролі Святого Київа, як осередку не тільки для відродження україн­ської нації і її віри, але як духового осередку для інших рухів, які за" нашим взором і за нашими кличами повстануть.

Це питання чи вже на самому початку ми зрікаємося первородності нашої ІДЕЇ. По-перше — це неможливе. Бо це ч вже історичний факт, що ця ідея постала в моїй програмі в 1934 році. Цього факту вже ніхто з історії не змаже і не вичеркне. Це факт.

Як же мали б існувати нації в майбутньому?

По-перше, вони мусіли б існувати як вільні й державні нації. По-друге, мусів би існувати і лад, і сила, і воля, а тому їх власна сила мусіла б цю волю і державність для них забезпечу­вати.

Ми не втечемо від цього політичного питання. Поодинокі люди можуть запорпати голову в пісок і сказати — це нас не обходить. Це політична справа. Але ж котра віра не мала по­літичної програми? „Піддайтеся взорові" — це теж політична програма на час поки один пастир сяде на троні царства. Має бути ЦАРСТВО — увага, саме ЦАРСТВО — хоч Боже на землі, отже один цар, — один ЦАР — в Римі чи в Москві, — хто пере­може: і одне царство.

Ми вже бачили царство, яке називалося Святе Римське Царство Німецького Народу. Отже, не втечемо від політичного питання і не втечемо від боротьби за визволення. Хіба що зра­димо свою націю і скажемо: — Це нас не обходить — це полі­тика. А покищо будьмо рабами чи користаймо із хвилевої волі, яку нам дають сильніші держави із програмою волі. На ці пи­тання відповіла вже ясно Леся Українка.

Отже мають бути вільні народи і вільні держави!

Народи мають волю творити свою власну віру!

То ж ми творимо Українську Рідну Віру, разом із тим, як я вже показав, — ми не можемо ані спинити її поширення, ані заборонити іншим народам шукати своєї віри саме там, де ми, — у її спільному прадавньому і правдивому коріневі. Себто, в добі протослов'янської і протоіндоевропейської культури і ци­вілізації.

ВІДРОДЖЕННЯ НАШОЇ ВІРИ.

Я вже вказував, що відродження віри як системи і як тео­логії неможливе із сімох назв, які стрічаємо в хроніці. Немож­ливе, бо затрималися голі назви і жодного змісту, або ж завбо­гий для системи.

Відродження, яке сталося, було рівночасно ВІЩИМ ВІД­ТВОРЕННЯМ із студій, а також із творчого НАТХНЕННЯ ПРО­РОКА чи ВІЩУНА.

Можна його відкинути або прийняти, але не можна прий­няти ось таку капочку, кашшночку, як тільки сама назва.

Дажбог — означає БОГ ВОГНЮ. ДАЖ від старого коре­ня ДАІГ — горіти, горіти вогнем. Слово БОГ — означає ТОЙ, ЩО РОЗДІЛЮЄ ЩАСТЯ, ДОБРО, ДОЛЮ, БАГАТСТВО; ДОБ­РИЙ БАТЬКО.

Це БОГ, найближчий до родини, до домашнього вогни­ща, і тому найпопулярніший у цій своїй назві й у цьому своє­му виді. Але ж це ані не єдина назва, ані не єдиний вид Богопо-читання у нашій старині.

Отже, читаємо і про ХОРСА, — читаємо про ПЕРУНА, читаємо про СВАРОГА і СВАРОЖИЧІВ, читаємо про ЛАДУ. Що ж? Зміст їх природи пропав чи забувся, залишилися ДО­МОВИКИ і МАВКИ. Залишився — найнижчий рівень істот, що в нас дома, що коло нас у лісі, в полі чи в річці. Залишилася народна форма фолкльору. Правда, це скарб, завдяки якому ми збереглися, але це не є найвища форма Богопочитйння чи розуміння Божества нашими прапредками.

Саме висоту їх віри я відтворив із студій і натхнення. А ось один блазень, для своєї лише популярности, сягне до цього найпростішого виду і скаже: „Це є народна віра. До­волі, одне слово, одна назва ДАЖБОГ і вже є наша віра. Все інше залишаємо, як самі знаєте. Нічого про це не говоримо, щоб бути популярними. І от вже є віра." Ясно Вам, що тут бу­демо вічно пасти задніх, бо думка інших народів буде сягати глибше і буде теж живитися досягненнями споріднених думок в історії.

Бо боротьба із християнством триває вже цілими віками. А що ж із назвою БОГ?

Наше БОГ — це несумнівне Датель-Розпреділювач; я пи­сав, що Бог має тисячу назв. Всі ці назви виявляють, як Його розуміли народи.

А який він сам?

Саме тут приходить моє слово, яке розкриває його сут­ність із тих тисячних відзеркалень його у свідомості поодиноких націй в історії.

Якої ж назви уживаємо в нашій релігії?

Уживаємо одну і тисячу. Ви вже стрінулися із деякими в моїй творчості. А найважніше, ви вже стрінулися із фактом многоназивності БОГА — тут я уживаю нашої назви, яка стала загальною на грунті слов'янських і споріднених з ними народів, хоч на іншому грунті вона не набрала загального значення, але залишилася в старому визначенні індивідуального характеру Божества.

Чи будемо сперечатися за назву? Котра найрідніша? Спи­тайте Лицарів Святослава, за якого Бога вони вмирали?.. Вони скажуть ПЕРУН... Спитайте селянина в домашньому його вог­нищі... Він скаже ДАЖБОГ... Спитайте Жреця у храмі найвищо­му... Він скаже СВАРОЖИЧ СВАНТЕВИТ... Спитайте жінки, що творить рід, вона скаже — БОГИНЯ ЛАДА... Спитайте хлопців у день радості і сили Сонця... Вони скажуть КУПАЛО... Спитай­те тих, що пасуть череди, вони скажуть ВЕЛЕС... Спитайте тих, що глядять на могутній ріст всіх паш і пшениці... Вони скажуть ЯРИЛО. Яр-Ярило і Юр-Юрій це від одного протослов'янського кореня. Ви його розумієте і не треба мені писати цілої праці.

Чи ще будемо сперечатися, як називати нашого Бога? Я вже казав вам, моліться як знаєте і називайте як знаєте, та не творіть такого, щоб ділитися за людськими словами. А за цими спорами криється злочинна анархія, або божевільні амбіції, або просто причаїлася зрада.

Отже не будете сваритися із-за назви Всевишнього Сварога. Він їх має стільки — скільки його проявів існує у Вселенній. Його називають теж у інших світах. Напевно називають!

Тепер питання, чи нам замкнутися в собі, як слимакові у шкарлущі, чи вийти із нашою вірою у світ широкий відразу? Тут треба розважити слідуюче: Українська Нація в останню до­бу історії не пережила, хоч би й тимчасового, закріплення і відокремлення своєї національності. Наприклад, Польща у по­

881

дібній ситуації політичній, але вона не так загрожена денаціо­налізацією як українська нація. Бо вже в нову добу мала змо­гу закріпити міцніше свою національну свідомість і окреміш-ність. Отже, вони менше загрожені і навіть тому споглядають часто на нас згори. їхні історики відмовляють нам права в іс­торії — навіть в історії РУСІ — бути народом. Вони кажуть, що ми були тільки церковною єпархією. Нам потрібне самовизна­чення. Інакше помремо як нація.

Але тут я не маю найменшого сумніву у наше визволення тому, що до нього прямую і його творю разом із вірою.

Що це значить визволитися? Це значить скинути ярмо! Вже сьогодні знаємо, що мусимо це самі зробити. Чужинці цьо­го не зроблять. Щобільше. Вони вже сьогодні думають, як нам нове ярмо накинути, на випадок, якби ми самі не визволилися. Вороги не бажають, щоб ми самі визволилися. Отже, що ста­неться, як ми визволимося? Тоді білоруси, словаки, хорвати, че­хи досягнуть за нами легко і без труду своєї волі. Тимбільше тоді дехто з поляків подумає, чи не відновити нашу неволю, а їх імперію.

Відповідь буде в нашій свідомості і силі. Отже, наша во­ля буде немов автоматично їх волею. Наша боротьба є їх бо­ротьбою, хоч не всі це розуміють.

Не треба буде боротися окремо за нашу волю і держав­ність, а окремо за білоруську і словацьку. Вони вже сьогодні кажуть, що не можуть мріяти про свою свободу без нашої і на­діються на нас — не дуже то помагаючи нам.

Тепер ясно. Наша свобода, самим фактом розбиття мос­ковської імперії, визволить інші народи. А, однак, із нашої бо­ротьби, із нашого пролиття крові, скористають всі інші народи. Це та сама справа. Не будемо два рази проливати кров. І не можемо теж сказати: Проливаємо кров тільки за себе. А ви журіться про себе. Бо хоч би ми так сказали і так хотіли — то не можемо нашої боротьби обмежити до нас самих. Бо ж за на­ми підуть хоробрі вірменці і грузини, як я писав нещодавно в моєму заклику: „Европо Збудися!" Отже, це пробудження може нам тільки допомогти. Ми більше крові не проллємо від того, що пробуджуємо Европу.

ВІРА.

Тепер зрозумієте, що те саме є із справою віри. Раз вона відродиться і зачне жити, як староукраїнська, вона рівночасно зачне жити, як старослов'янська. Щобільше! Вона рівночасно

882

зачне жити, як протоіндоевропейська. І це станеться само со­бою, як тільки розвалиться християнізм. А він вже видимо роз­валюється і кінчиться.

Отже, це та сама праця. Та сама боротьба. Відроджені старинні віри постануть тільки після відродження нашої Рідної Віри... і після християнізму, як потуги. Після визволення із ду­хової неволі!

Як бачите, що „інтернаціоналізмом" спекулюють наші во­роги, спекулюють на темноті, і їм вже вдалося до деякої міри збаламутити, чи викликати хитання. Коли наша віра і наші хра­ми постануть у Святому Київі, то яка ж більша слава, коли ця Святиня буде також Святинею для інших націй, що з нами бо­ролися, чи будуть боротися за самоствердження націй і їх волю та державність рівночасно. Чи будемо „старшим братом"? Зви­чайно не в московському розумінні, але в українському розу­мінні, так! Не силою зброї — хоч вона потрібна державі, — але силою дружності і любові, як теж авторитету. ЯК ТЕЖ СИЛОЮ ЗБРОЇ, ЯКА ГОТОВА ЇХ І НАС СПІЛЬНО БОРОНИТИ ПЕРЕД СПІЛЬНИМИ ВОРОГАМИ.

ВІРА — її спільнота має міцну основу для сили держави, як твердині ЛАДУ і ВОЛІ. І про це я думав у хвилинах натхнен­ня, коли творив нову віру. Це основа величі і сили нації, сили моральної і духової, а також величі в історії людства.

Чи треба більше крові? Надіюся, що вже зрозуміли, що це одна і та сама справа і одна і та сама боротьба. Щобільше. Духова сила і духова воля нації дасть їй більшу силу у її бо­ротьбі за саме існування, як це бачимо сьогодні.

Наша справа є справою творення нової історії, чи хоче­мо чи не хочемо, чи знаємо чи не знаємо, і коли не знаємо, то це гірше.


МУЖИК ЧИ ДЕРЖАВНИК?

Я зілюструю цю справу таким прикладом: В часі визволь­них змагань один мужик не хотів брати участі в змаганнях. Він сказав: „Я мужик і мене з мужика ніхто не скине!" Себто, хто-небудь буде над ним панувати, то він все буде мужиком і йому ніякого діла до „нового ладу" немає. А так, цього ж таки мужи­ка скинули з мужика. В нього землю ограблено. І мужик вже не є мужиком на своїй рідній землі. Ні! Він є підлим рабом. А думав він, що він такий розумний. Навіщо йому держава? Чи ще гірше, боротьба за якусь там націю. Йому аби бути мужи­ком.

Тепер пише мені один такий розумний: ,,Мсні вистачить, що я козак. Навіщо більше?".

Ну, добре, козаче. То спи собі за припічком. Колись до­відаєшся, що бракувало козацтву. Чому можливий був'Брюло-вецький, який був вартий того, щоб чистити чоботи Хмельниць­кому, а потім всякою демагогією стан ще іі гетьманом і... впав до ніг царя, від якого хотів визволити Україну Хмельницький. Але тут закоротке саме наніс розуміння нашого прокляття в історії. Сказав би такий козак Хмельницькому, що йому ніяко­го діла немає до Молдавії або Швеції, хай собі панують, хай ді­лять Україну. А нам аби козакувати. Козакували і під Польщею і під Москвою, аж докозакувалися до неволі. Пише про це і Ле­ся і Шевченко.

Дехто й тепер скаже: Яке ж нам діло до якогось гам Про­метея із грецької мітології, — чи інакше, байки. Навіщо нам якогось Прометея. Навіщо будити інші пароли. Я собі козак і носить з мене.

Ще ухитрився тон „козак" запитувати Шевченка. Мовляв, писав Шевченко: „Чурек і сакля все твоє! Воно не прошене, не дане" — І тут паш „козак" доказав, що не розуміє Шевченка. Он який розумний!

Шевченко писав ці слова на глум — НА ГЛУМ Москви1; що залишає тобі бучим чурек і саклю, а не каже журитися про СВОБОДУ.

Отже, бачите, до якої духової анархії докочується наша демократія,чи радше, ваша демократія. Буде у вас стільки ру­хів Рідної Віри, скільки знайдеться анархічних голів охочих до якогось „стола".

Біда, що до того „стола" призначає за „статутом" „учи­тель" і хоче перше... тисячу долярів. Тут треба повторити Т. Франка:

,, Горе Вам... бо ведуть Вас неначе сліпих ошуканці і дурні! Чому ж ви вагаєтеся? Чому вірите безконечним брехням і демагогії? Вії кажете, що журитеся другими, що журитеся масами.

А я кажу. Журіться про себе! Робіть те, що треба, а реш­та дасться само. Звичайно, в боротьбі. Звичайно, в ЛЮБОВІ, ВІРІ і ПОСЛУХУ !

З вірою у Відродження! ВОЛОДИМИР ІЛАЯН.

2-го жовтня, 1970 р. Лондон, Англія.


Перед закінченням видання цієї книги, Об'єднання Українців Рідної Віри отримало другий великий дар у сумі 14,500 долярів від Побратима Романа Кмітя.

Так, як і перший наш добродійник, Проповідник Славші Яворськип, Побратим Роман Кміть є КОЛИШНІЙ Упіст, який після збройної боротьби не переставав боро­тися за Волю України. І хоч він також не знав Професора Володимира Шаяпа особисто і не був членом його Ордену, тоТнстииктивно відчув Орденський Закон про Проявления Істоти. Рівночасно, він дуже шляхетно завершив свою збройну боротьбу Упіста — новим Лицарським Чином.

Ми вдячні йому за й то щедру підтримку видання цієї Книги Знания — „Віра Предків Наших".

Честь і Слава нашим Лицарям!

Видавничий Комітет.



Subsequently to the printing of this book, but prior to its release, the Society of the Ukrainian Native Faith received a second most generous donation, from Mr. Roman Kmit, in the amount of $14,500. Like our first benefactor, Rev. Slavyn Yaworsky, Mr. Kmit is a veteran of the Ukrainian Insurgent Army, and through his post-war years has continued his fight for the Freedom of Ukraine.

While he>
Now Mr. Kmit has chivalrously surpassed his fight as a UPA soldier in carrying out his Knightly Deed.

We acknowledge and thank him for his generous sup­port if this book, The Book of Knowledge, "The Faith of Our Ancestors".

Glory and Honour to Our Knights! '


Publishing Committee.

UKRAINIAN NATIVE FAITH BVYATYNYA DA2HBOZHA

Head Office, 21 Munn Street Hamilton, Ontario, CANADA L8V1K1

886

ПОКАЗНИК

A.

Авести, 19, 178, 414,417, 665, 789 Агура-Мазда, 37, 417, 420-21 Арійці, 140 Арія, 31

Аркона, 198, 208, 218-19, 223-27 Атена, 50 Атхарваведа, 24

Б.

Базар, 462, 521,757 Безсмертний Дух, 455 Безсмертя, 119, 125 Береза, 369, 371, 377, 391, 403,

406-12, 422-24 Біблія, 52 Біда К., 611

Бог, 19-29, 66, 138, 160-71, 190, 229, 237, 251, 256, 298, 307-8, 360, 453, 465, 472, 532, 539, 545, 556, 575, 588

Бог-Велес, 44-5

Бог-Вогонь, 129, 194-5, 357, 421, 686

Бог-Змієборець, 88, 688 Бог-Сонце, 354, 693, 752, 754,

776, 853, 880 Богиня Світання, 75, 337, 341, 347-9, 354, 364, 366, 403, 681 Боян,318, 354, 438, 471, 737, 746 Буття, 776, 852, 855-6

В.

Веди, 32, 47

Велес, 63, 113-15, 126, 354, 375, 881

Велика Мати, 234 Великдень, 342

Величко С, 485, 491 Вишенський Ib., 473, 728 Відродження, 458, 477 Візантія, 90

Віра, 69, 75-9, 85, 92-3, 114, 139-43, 147, 467-9, 472, 715, 880, 882-3

Віщун, 19, 63, 101, 116, 339 Влес Книга, 38, 42-8, 50-3, 56,

66-8, 73, 77, 91, 144-8 Внуки Дажбога, 42, 3234, 448 Вогонь, 752

Володимир Великий, 87, 214,

448, 471-2 Волф, 223

Г.

Гай Перуна, 42 Гелон, 216 Генеологія, 18

Генотеізм, 63, 66, 77, 83, 134-5,

230, 261 Геродот, 216, 421, 476 Гетьман, 490 Гідність, 455 Гієрархія, 65 Гнатюк В., 367, 371, 380 Голіцин, 485 Грінченко Б., 446, 553 Грушевський М., 80, 413, 438,

475, 741, 743 Гуцульщина, 402

Ґ.

Ґрехіт, 29, 68, 79

д.

Дажбог, 44-5, 63, 122, 129, 163,

24 і 256, 262, 272, 361, 375,

686, 701, 881 Дажбожий внук, 746 Дарій, 30-6, 138 Двоєвір'я, 88, 439, 466, 474 Держава, 433 Державин В., 702, 723 Дзюба Ів., 647, 654 Дир Князь, 90 Дідух, 403

Дніпро, 314, 333, 778 Дністер, 778 Дон, 786

Дощечки Ізенбека, 53, 82 Драгоманов М., 609, 612 Дунай, 778

Дух Всесвіту, 191, 232-33, 432 Дух Народу, 456-9, 472-3, 478,

526, 578, 607, 634, 721, 760,

770, 777 Дюперон А., 30, 393, 664

Е.

Ексотеричний, 769 Еманація,'63, 395 Есотеричний, 769

Є.

Єдинобожжя, 100 Ж.

Жар-Птиця, 41, 80, 105, 119,

139, 370, 401 Жертва, 771-2, 776, 861 Жертва Сури, 129 Жива Вода, 106-8, 126 Живий Вогонь, 189, 421 Живий Дух, 460, 537, 584 Життя, 140

3.

Заратуштра, 30, 173, 313-6, 417, 510

Звичаї, 474

Зелені Свята, 111

Земля Грудка, 103-4, 111, 123-5,

197, 752 Земля Руська, 327, 332-6 Знання Таємне, 768 Золотий сніп, 752 Зоря Світання, 116

І.

Ігор Князь, 65 Ідея, 432, 446 Ізраель, 87 Індетермінізм, 62 Індра, 66, 83 Істер, 346

Історя України, 452, 454, 465, 476, 483 ,737, 759

К.

Катерина 2-а, 486, 492 Катехізм, 28 Качур В., 56

Квітка-Основяненко, 458, 496 Київ, 65, 90-1, 221, 325, 437-8,

445, 473 Київська Держава, 448 Кий Князь, 144

Кирило-Методіївське Братство,

530-1, 568, 578, 596 Кирпич А., 49, 81-2 Ковалинський, 498 Кодак-твердиня, 449-50 Козацька Держава, 449 Козаччина, 79 Козорог, 373-4, 376 Коловай-Коровай, 196, 218, 239 Коляда, 201, 370, 372, 380, 403,

405

Контина, 212-3 Корочун, 403 Косач А., 608 Косач О., 624 Косач-Кривинюк О., 666

888

Костомаров М., 30, 181, 261, 392, 3945, 458, 496, 530, 664

Котляревський Ів., 458, 496

Креаціонізм, 721

Кримський А., 665

Крітікас, 73

Крути, 462, 75J

Куліш П., 458, 496

Культ Снопа, 113

Культура Народу, 431, 438, 442-3,474

Купала, 421, 671, 881

Л.

Лада, 176, 749-50, 881

Леся Українка, 354, 364-5, 477,

479, 716 Лисенко М., 610 Лицар Сонця, 289-98, 310-12,

537, 579, 588, 606, 710, 714, ; 720, 728, 739, 751, 885 Лицарство Київської Доби,

449-51 Література, 476 Лютичі, 209, 211, 221

М.

Макрокосмос, 111 Матір-Слава, 41, 103, 120 Мельник А., 702 Менар Л., 670, 674 Метафізика, 357 Метафора, 149 Мистецтво, 475-6 Мікрокосмос, 111 Міролюбов Ю., 46, 49, 81 Міт, 62

Мітоантологія, 68, 859 Мітра Бог, 88, 101, 418, 420 Мітраізм-релігія, 443 Мова, 138 Мойсей, 255, 471 Мурович Л., 83, 366

Н.

Нав'я, 102, 120

Найвище Небо, 148, 150-2, 154-

5, 171, 182, 193, 230 Найвище Світло, 190, 260 Народ, 75, 465, 482, 882 Націоналізм, 442 Небуття, 855-6 Нікейський Собор, 439

О.

Одін-Бог, 51 Олег, 65

Ольжич О., 86, 447, 464-5, 518,

702, 737 Орден Лицарів Сонця, 267, 283 Орест М., 447 Орій, 65, 67, 142-3 Оріон, 73

O.Y.H., 702, 713, 715, 727, 745 П.

Паганус, 215

Пачовський В., 447, 536, 716, 727

Перун, 41, 47, 65, 77, 83, 94,102-4, 122, 143, 252, 265-6, 272, 309, 313, 471, 751

Письмо, 475

Поганство, 190

Поет, 18

Порфірородний К., 815 Правда, 455, 459, 463, 510, 532 Правь, 102, 122 Прапор України, 749 Праслов'яни-Арійці, 66 Природа, 127, 547 Провід, 146 Прокопій К., 260, 395 Пророк, 18, 134, 189, 479, 492,

529, 560-1, 567, 578, 603, 763,

855, 880 Пророчиця, 634, 642 Психоонтологія, 68

p.

Радогост, 220-3, 235-6, 375 Релігія, 19 Ретра, 220, 222

Ригведа, 18, 67-9, 131, 173, 178, 192, 218, 232, 665, 669, 678, 686, 789, 828, 832, 836

Ритоонтологія, 68

Різдво, 201, 369-70, 384, 390-1, 395-6, 401, 403, 407, 421, 426, 453, 752

Розумовський К., 488-9, 491

Ромуль, Рем, 51

Ругія, 74, 198, 200-1, 206-7, 209, 214-16, 218, 223, 259

Рудницький М., 528, 533

Русичі, 116-8

Русов Ю., 390

Русь, 64, 91, 138, 278, 596-7

Руське море, 50

С.

Саваот, 193,

Санскрит, 144, 178, 238, 242,

337, 342, 679, 682 Свантевит, 79, 184, 186, 190-"2,

194-5, 198, 202-3, 206, 239, 243,

246, 250, 257, 260, 375 Свар, 154-6, 165, 168, 172, 179 Сварог, 37, 41, 61, 63, 84, 94, 99,

100, 1Q1, 103-9, 119, 160, 166,

182, 232, 244, 252, 254, 257-8,

260, 361, 880 Сварожичі, 172, 184-5, 211, 232,

881 Світ, 481 Світ Права, 61 Світ Яви, 61 Світання, 83

Світло, 148-9, 156, 161, 183, 233,

245, 359 Свята Вечеря, 371 Святість, 186-8, 192, 195, 246

257

Свято Купала, 88 Свято Сонця, 88, 218 Святослав, 42, 45, 86, 91-2, 187,

192, 197, 239, 254, 327, 431,

434-5

Священний героїзм, 445, 460 Сила, 464, 505 Симоненко В., 648, 663 Сімович В., 526 „Січ", 487

Сковорода Г., 68, 124, 127, 186, 188-9, 229-30, 357, 433, 457, 459, 464, 472, 475, 478-80, 481-2, 486, 493-8, 500-10, 516-24, 716

Сколоти-скити, 165, 221-2, 368, 779

Скрипник М., 45, 47, 49, 80

Слава, 116

„Слово", 437, 595

„Слово про похід Ігоря", 18,42,

45, 69, 79, 81, 111, 118, 174,

437, 439, 446-8, 466, 470, 510,

716, 737 Слов'янська мітологія, 179 Смерть, 121, 125 Сома, 131-2, 195-6 Сонце, 155, 161-3, 333, 372, 375 Сосенко К., 367-8, 371, 379, 391,

394-5, 397, 401-2, 409, 414, 421 Старослов'янська мова, 60 Староукраїнська мова, 137 Стефаник, 453, 461-2 Студії над Ведійською думкою,823

Сулима-гетьман, 449-50 Сура-напій, 130

Т.

Таїнство Віри, 425 Тайна Вечеря, 370 Творчий Дух, 455 Телемах, 50 Теократія, 214 Теологія, 23

Титла, 54

Триглав Бог, 97-8, 212, 249, 258 Тризуб, 689, 765 Трійця, 66, 98, 231 Троя, 77

Y.

YBAH, 73, 659

Україна, 63, 65, 90, 129, 176, 216, 407, 412, 421, 439, 453, 479, 486, 491, 501, 563, 580-1, . 663, 720, 729, 749, 779, 884 Українська література, 443-6 471

УПА, 462, 662, 745 Устра, 352, 354

Утреня, 63, 343, 351, 358, 361-2 Ф.

Федькович Ю., 79, 371, 376, 379,

447, 716 Філософ, 492, 495 Фольклор, 430, 437-41, 473-4 Франко Ів., 371, 477, 598-605,

625, 645, 716

X.

Хмельницький Б., 450-1, 475,

581, 715 Хмельниччина, 449,485 Хоре, 165-7, 174-5, 230

Християнізм, 78-9, 87, 89, 466, 471, 477

Ч.

Чижевський Д., 486 Ш.

Шевченко Т., 78, 80, 142, 187, 256, 337-8, 364, 431, 444-5, 447, 459, 472, 475, 477, 479-80, 482, 486, 496, 510, 521, 703-5, 708, 716, 737, 756, 848 Шекерик-Доників, 367, 380, 473 Шухевич В., 367, 371,377-8

щ.

Щедрий Вечір, 371, 429 Ю.

Юмна, 221-2 Юрій Святий, 232

Я.

Ява, 41, 102, 105 Яма-Бог, 123 Ярославна, 225 Ясла, 59 Ясна, 59 Яхве, 51, 55, 229