Вступні уроки в 10-11 кл. (2011-2012 н р.)

Вид материала

Урок

Содержание Тип уроку Функції мови Мова та мовлення – найперші характеристики людини. Роздвоєний язик, у мовах плутаючись, гірко шекерявить. Для І групи. Для ІІ групи. Для ІІІ групи. V. Підбиття підсумків уроку. Чим менше індивід знає слів своєї мови, тим швидше він з асимілюється VІ. Домашнє завдання. Слово – це сама людина. Нас зіткано зі слів. Тип уроку Загальнонародна мова Літературна мова Мовна норма Культура мови Культура мовлення Суржик - 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. перен., розм. Літературна мова V. Вправи на закріплення здобутих знань. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Центр государственности, резиденции царей и иерархов русской православной церкви, великолепный, 21.27kb.
• Iii стереотипи та упередження, 1815.31kb.
• Сказки старого мадрида 8дней/7ночей Действительно: 26. 11. 2011 – 17. 05. 2012, 38.04kb.
• Программа тура: 1 день Авиаперелет из Москвы в Париж. Трансфер в выбранный отель, размещение., 38.32kb.
• Vi международная научно-практическая конференция "Уроки истории. Великая Отечественная, 57.63kb.
• Индия: любовь, природа и история, 96.46kb.
• Чешские этюды, 43.21kb.
• Методическая разработка урока семинара по литературе на тему: «Образ Родины в поэзии, 97.22kb.
• Л. Э. Глок С. И. Ануфриев «30» июня 2011 г. «29» июня 2011, 4228.14kb.
• Сертифікати незалежного тестування з Історії України, з української мови та літератури,, 7047.46kb.

Вступні уроки в 10-11 кл. (2011-2012 н.р.)


Увага!

Кількість поданих дидактичних матеріалів свідомо збільшено.

Вибравши те, що можна використати на вступному уроці,

інші матеріали словесник зможе використати принагідно.


Підготувала

Олександра Глазова.

10 клас

Рівень стандарту

Тема: Функції мови і мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.

Мета: поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного самовдосконалення, розвивати логічне мислення, культуру усного й писемного мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, виховувати повагу до української мови.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник¹, таблиця, проектор.

ссылка скрыта


Зміст уроку


І. Організаційно-психологічний момент.


* Знайомство з новим підручником.

• Читання передмови.
  
• Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).
  

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

*Робота з підручником. Колективне виконання вправ 1,2.

*Опрацювання таблиці.

ФУНКЦІЇ МОВИ
КОМУНІКАТИВНА (СПІЛКУВАННЯ)	за допомогою мови люди обмінюються думками, діляться досвідом, висловлюють свою волю, бажання, почуття
ПІЗНАВАЛЬНА (КОГНІТИВНА)	світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, узагальнено знання
КУЛЬТУРОНОСНА (КУМУЛЯТИВНА)	через мову люди засвоюють культуру рідного та інших народів, сприймають традиції, звичаї, фольклор, мистецтво
ЕКСПРЕСИВНА (ВИРАЖАЛЬНА)	за допомогою мови людина виражає свій неповторний внутрішній світ, здобутки інтелекту, почуття та емоції
ЕСТЕТИЧНА	мова – джерело естетичної насолоди, вона допомагає сприймати світ через призму прекрасного, це основа розвитку різних видів мистецтва, мова фіксує естетичні смаки й уподобання людей

* Прочитати спроектовані на дошку речення. Яку з функцій мови витлумачує кожне з них? Як пов’язані мова та мовлення?


1.Кожна мова – то унікальне знаряддя пізнання світу (В. Радчук). 2. Мова – це не тільки символ розуміння, вона витворюється в певній культурі, певній традиції. І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... (І.Огієнко‎). 3. Мова - це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не вдаючись до хірургії (М.Амідон). 4. Людина має схильність спiлкуватися з собi подiбними, тому що в такому станi бiльше почуває себе людиною (І. Кант). 5. Неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, адресовані нащадкам (З журналу). 6. Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю людей, а також стани свідомості, які називають естетичними переживаннями (З підручника).


ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.


* Робота в парах. Прочитати текст, сформулювати по чотири запитання за його змістом. Поставити ці запитання одне одному, дати на них відповідь. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Свою думку обґрунтувати.


Комунікативна функція мови — це функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Існують і інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. Мовознавці навіть висловлюють думку, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки, і лише згодом — звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. Однак у людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами.

Допоміжними засобами спілкування можна назвати музику й живопис, але замінити мову вони не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають різні почуття й думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування.

Комунікативну функцію виконує не тільки звукове, тобто усне мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мова, якою не спілкуються, вмирає. Без мовлення не може бути мови. Зі смертю мови вмирає і народ, що був її творцем і носієм, умирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальна культура губиться у віках і забувається. Народ, що втратив свою мову, втрачає і весь той духовно-культурний світ цінностей, що витворився на ґрунті його мови. Але втративши все своє, надбане віками, асимільований народ ніколи не зрівняється з сусідом, чию мову він прийняв, бо він втратив національний ґрунт і гідність, він є менш вартісний, вторинний. Ось чому слід не тільки на словах визнавати право української мови на широке вживання в суспільному житті, а й повсюдно спілкуватися нею, аби мова жила повнокровним життям (За О.Федик).

Словник. Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – процес, за якого сформовані етноси, опинившись у середовищі іншого народу, переймають його мову і культуру, зливаються з ним, асоціюють себе з цим народом. Може супроводжуватися явищем маргінальності, що властиве групам та індивідам, які втратили зв’язок зі старою культурою, але не повністю сприйняли риси нової культури. Цей процес може підтримуватися ще й слабким володінням новою мовою (Зі Словника термінів міжкультурної комунікації).


*Попереджувальний диктант.


1. Мова – засіб спілкування. Але мова – це ще й великий емоційний скарб. Почуті в чужомовному оточенні слова рідної мови здатні викликати в людини стан особливого хвилювання, відчуття родинної близькості. (С.Єрмоленко). 2. Істинна рушійна сила – це правильно вибране слово. Як тільки ми знаходимо одне з таких проникливих правильних слів, відповіддю стає духовний та емоційний підйом (Марк Твен). 3. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу від покоління до покоління, сприймаючи разом з мовою пісні, казки, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації (З підручника).

* Витлумачити вислови

• Мова - генофонд культури (Олесь Гончар);
  
• Мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини (С.-Є.Лец).
  

*Робота з підручником. Колективне виконання вправи. 3.


* Пояснення вчителя.

У лінгвістиці мову розглядають переважно у двох аспектах:

• як соціальне явище (мова слугує потребам мовної спільноти та забезпечує спілкування між індивідами);
  
• як явище особисте (засіб вираження думок та бажань індивіда).
  

У першому випадку мова є результатом діяльності суспільства, «громадським ресурсом», що забезпечує життєдіяльність тієї чи іншої мовної спільноти. У другому - мова - важливий чинник створення особистої та соціальної ідентичності індивіда; мовні звички та уподобання є відображенням його біографії, досвіду, рівня мовленнєвої та загальної культури, духовності, свідомості. Внутрішній «голо­с», який постійно звучить у людині, формує її внутрішній світ, що надзвичайно важливо для самоідентифікації особистості, за допомогою мови викристалі­зовується психологія поведінки кожного, здій­снюється внутрішня психологічна кореляція, окре­слюється певний «вектор» психологічного скерування особи.

Мовлення кожної людини глибоко індивідуальне, воно відображає її особистісне наповнення. Як зазначає В.Федоренко, це дало змогу мовознавцям виділити таке поняття, яв ідіолект (своєрідність мови окремого індивіда) та концептосфера (концептуальна картина світу індивіда, відображена в його мовленні).

Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує.


*Прочитати. Як подані зразки мовлення характеризують персонажів літературних творів? Який зміст ви вкладаєте в слово «суржикомовець»?


1. Як заходиш і бачиш Наталку з бандурою – зразу понімаєш: в українську культуру прийшов. Для наших дідів і не только – балдьож (І.Марченко. «Музей нашої пам’яті»). 2. Ти Леську з тридцять другої групи в училищі помниш? Крашена така, нічо особенне! Так вона тепер в Італії, в цій, ну такий город з водою тіпа як Вєнєция, знаєш? У неї там місто в платном туалеті – просто сидіти весь день. І получає нормально… (Ю.Андрухович. «Дванадцять обручів»). 3. Не звіть мене по-сільському – Петрику, а звіть по-городському – Петя! Інакше я з вами разговарувать не стану (В.Шевчук. «Стежка у траві. Житомирська сага»).

* Чи згодні ви з поданими нижче висловами? Поясніть.

• Мова та мовлення – найперші характеристики людини.
  
• Кожен iз нас має свiй мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому вiдображено всi параметри нашого Я – нацiонально-етнiчнi, соцiальнi, культурнi, духовнi, вiковi.
  

* Прокоментуйте рядок з поезії О.Забужко: Роздвоєний язик, у мовах плутаючись, гірко шекерявить. Чи стосуються ці слова суржику? Поясніть.


* З’ясуйте за словником пряме й переносне значення слова «суржик». Мовний суржик чи інтерфероване мовлення переважає у вашому місті (селі)? Яка цьому причина? Чи згодні ви з автором тексту щодо засобів боротьби із суржиком? Поясніть.


Суржик – негативне, розкладове явище. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що в нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності. Суржиком, оцією мовною мішаниною розмовляє відсотків 15 українців у перехідних зонах, і їхня кількість збільшується, переходячи з Центральної України в Східну. Суржик треба відрізняти від так званого інтерферованого мовлення.. Ющенко, Янукович, Тимошенко і Кучма говорять інтерферованим мовленням, тобто з великим впливом російської. У Тимошенко є «акання» (кааліція). Суржик - це коли в людини дві мови як одна. Але його легко можна вивести, якщо наситити інформаційний простір українською літературною мовою (За Л.Масенко).


*Що утворює інформаційний простір держави? Яка мова переважає в інформаційному просторі України? Свою думку проілюструйте прикладами.

* Які з відомих вам артистів експлуатують образ суржикомовця? Що вони хочуть, на вашу думку, цим увиразнити?


* Робота в парах. Прочитайте. З якою з поданих оцінок ви згодні? Якою мірою? Поясніть.

І. Андрій Данилко – талановитий хлопчина. І його образ Сердючки непоганий, але якби у своїх виступах він спілкувався не з російськими зірками, які говорять чистою мовою, а він суржиком, а навпаки, з українськими, то люди би навчалися говорити правильно українською, тобто в них у підсвідомості закладалася б українська як нормативна правильна мова. А так суржик провідниці переноситься на українську (За Л.Масенко).

ІІ. Одна з усеукраїнських FM-станцій свого часу розпочала акцію протесту проти участі Андрія Данилка в Євробаченні, наголошуючи на тому, що його поява на міжнародному пісенному фестивалі обернеться для України «культурною катастрофою та втратою авторитету й поваги з боку європейців». Організатори акції виголошували заклик «Ні Євросердючці! Нам не потрібна така перемога!» та закликали громадськість підтримати акцію протесту. Конгрес українських націоналістів підкреслив, що, на їх думку, цей персонаж є втіленням «малоросійщини» і ганьбить Україну. Чимало українців сприймають творчість Данилка як шоу для відсталих, людей, які не вміють і не хочуть мислити (З інтернет-форуму).

* Сформулювати своє ставлення до суржику. Чи всі, хто спілкується суржиком, малоосвічені люди?

*Прокоментувати слова мовознавця О.Рудякова: Я не закликаю говорити  суржиком, я не закликаю бути безграмотним і не знати норм кожної з мов. Я закликаю розмежувати ті явища в суржику, які обумовлені малограмотністю, і ті явища, які обумовлені можливістю для носія двох мов обирати найбільш влучні словаї, найбільш комфортні засоби вираження граматичних значень.


* Робота в групах. Прочитати уривки з журнальних публікацій. Як характеризує авторів текстів їхнє ставлення до мовного питання? їхнє мовлення? У формі відкритого листа висловити згоду або незгоду з автором тексту. Прочитати й обговорити лист у класі.


Для І групи.

Мову не можна прокип'ятити і тримати законсервованою в трилітровій банці. Вона там скисне. Мова - ріка, вона тече, куди їй заманеться, а якщо на її шляху споруджують греблі, знищують джерела чи намагаються спрямувати в інше русло, вона або затхнеться в болоті, або ж прорве ті греблі. Сьогодні, на жаль, у нас немає ніякої державної мовної політики - лише істеричні крики «рятуйте!» або зачумлене самозомбування: «наша мова калинова!». Ми вже до того заговорили цю тему, що вона не викликає в людей жодної реакції. І чомусь завжди шпетимо народ, він, мовляв, не хоче вивчати гарну, чисту українську мову. І чомусь завжди ставимо на протилежні береги «літературну мову» і «мову народу», «живу, побутову мову» так, нібито це якісь ворогуючі сторонни. І чомусь завжди намагаємося «підтягнути» простий люд до мови «правильної». А хто сказав, що вона така вже правильна, ота, затверджена в кабінетах і вписана в словники?
Людей ніхто й ніколи не змусить говорити прокип'яченою мовою, і що більше ми будемо їх силувати це робити, то більше їх буде відрікатися від неї взагалі. Процес мовотворення має бути зворотнім: не вчити народ, а вчитися в нього, не нав'язувати людям відібрані, висушені і передерті на жорнах мовних інститутів слова й звороти, відкидаючи при цьому все, що не проходить через псевдонаукове решето, а прислухатися до простих людей-мовотворців і не боятися узаконювати, затверджувати, вносити у словники ту мову, якою споконвіку балакали, балакають і будуть балакати наші люди!

І як же тільки не обзивають ті бідні слова - і покручами, і суржиком, і мовним сміттям, і найголовнішим звинуваченням - русизмом, калькою з російської... «Калька з російської» - це як вирок сумнозвісної «трійки», після нього - розстріл! (За В.Трубаєм).


Для ІІ групи.

Людина і мова – дуже складний вузол стосунків. Тут і психологія, і соціологія, й географія з історією, і – не дай Боже – політика. У будь-якому разі мова є зусиллям, над нею треба працювати – хоч іноді, хоч трохи. А людина – істота лінива. Навіть рідною мовою розмовляє так, щоб не напружуватися, щоб карочє – обтинаючи слова, імена. Тєлік замість телевізор, вєлік замість велосипед, комп замість комп’ютер…

Люди лінуються вивчати мови, спілкуватись ними, читати. Людство на порозі того, щоб звести всю вербальну активність до натискання на своїх компах «лайк» та «ріпост». Та й айфони з айпедами, якими тепер користуються просунуті (але куди?) члени нашого суспільства, максимально відповідають цій перспективі – жмі пальцем, юзєр. Утім, щоб бути просунутим юзером, треба бодай англійську знати. Іноземними ж мовами говорити і читати ми тим більше лінуємося й не збираємося.


Я впевнений, що кожна наша людина хоча б трохи, хоча б якоюсь іноземною мовою та володіє. Але вона не хоче й не буде нею говорити, бо їй в облом. Оце і є пояснення: в облом – і все. Тому нас усі кому не ліньки намагаються нагнути. Тому що нам усе в облом. Усе, що вимагає зусиль. В облом навчатись, в облом розвиватись, в облом узяти і раз та назавжди покінчити з цим потворним обломом.

От і деякі наші російськомовні співвітчизники. Сказали б щиро – нам українська в облом, і жодних мотивацій більше не треба. Хіба ми не люди, не зрозуміємо? Навіть кіно українською їм дивитися в облом, не те, щоб ще й книжку в руки взяти. Така от запущена відсталість. Однак, щоб її прикрити, а з нею й лінощі, і легкодухість, і всю цю класичну російську обломівщину, вони вигадують якісь ідейні месиджі. Вигадують наступ на свої права – і самі йдуть у наступ. Переконують себе та собі подібних у тому, що української мови взагалі немає, й самі ж починають у це вірити (За Ю.Андруховичем).


Для ІІІ групи.

Дуже небезпечною, на мій погляд, є нині боротьба за так звану «чисту» українську мову, коли з неї «проганяють» діалектизми, архаїзми, слова високого стилістичного регістру (піснь, небеса, вишній, днесь...), вони, мовляв, «незрозумілі». Але ж високе покликання мови передусім у тому, щоб людина множила кількість душевних струн, а не одну лиш «інформативну» струну плекала, щоб на рівні слова відчувала єдність поколінь, свого роду. Утім, не тільки в нас праця душі тепер не вельми шанована — світ здебільшого прагматичний: у естетичній сфері переважають видовища, споглядання (екран, шоу, віртуальна реальність), що не вимагає праці душі.

Мовну практику, чуття мови формують, на жаль, не оригінальні чи перекладні твори, а радше те, що чуємо: радіо та телепередачі, реклами, телевізійні серіали. Гадаю, нині маємо три найболючіші «точки» нашого мовного організму, і всі вони пов’язані з безпосереднім впливом російської мови. Дедалі частіше звертаємося до описового ступенювання прикметників (більш, найбільш), хоч для української мови притаманне суфіксальне: «ширший», а не «більш широкий», «наймилозвучніший», а не «більш милозвучний». За сучасним правописом, ті форми рівноправні. Постійно чуємо важкі «канцелярські» штампи у вигляді чужих українській мові пасивних конструкцій: «мною було сказано», «президентом підписано», «комісією встановлено». Ми вже майже втратили нашу прекрасну дієслівну форму — заклик, без чого й уявити собі годі українську пісню: «Роздуймо, браття, вогонь багаття», «Заспіваймо пісню веселеньку», безліч інших. Це не тільки граматична категорія, у ній — відлуння нашої історії, ментальності, бо це ж не наказ (як трактують цю форму нові наші правописи), а заклик, голос громади. Сьогодні ж тільки-но заклик, як у російській, — «давайте», навіть на найвищому державному рівні — «тож будемо гідні», замість «будьмо ж гідні», «давайте не будемо забувати», замість «не забуваймо».

Самі «чисті» українські слова — це ще не українська мова. Важливо, як ті слова «в’яжемо» — згідно із природою нашої мови чи мови чужої. Визначальною ж рисою нашої «солов’їної» мови є милозвучність, виняткова увага до сув’язі слів, їхнього ритмічного рисунку. Навіть звична фраза має «лягати» на душу, виховувати смак до мови. Хіба можна мати чуття мови, подаючи, скажімо, як паралельну форму до зручніший» — «більш зручний»? Лунають пропозиції «навести порядок» у подвоєнні приголосних: в українській мові, мовляв, подвоєння не відчувається. Але ж ідеться не про приголосні, а про голосні, що творять звуковий образ мови. Перед подвоєним приголосним вони подовжуються: одна річ «беладонна», інша — «беладона». У першому випадку — слово протяжне, співуче, у другому — якесь наче вкорочене, безбарвне. Уже й «Мадонна» пропонують писати з одним «н»… (А.Содомора, перекладач).


V. Підбиття підсумків уроку.


Робота з підручником. Колективне виконання вправи 4.


* Диктант із коментуванням.

1. Знання інших мов збагачує людину. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти Людина. Але пам’ятаймо: найбільш конкурентноспроможні нації - одномовні, бо в них більший суспільний капітал. На щастя, в Україні відсутній етнічний антагонізм і прості люди не мають проблем у спілкуванні між собою різними мовами (М.Бойко). 2. Проблема розвитку будь-якого суспільства, його успіхів і благополуччя визначається досконалістю мислення. Мислення формується законами мови як цілісної системи. І на сьогодні мова є найбільшою силою інформаційного впливу на стан інтелектуального здоров’я суспільства та досягненя ним благополуччя на всіх рівнях життя народу і держави. Мова - це вербальна зброя нації (З журналу). 3. Мовознавці попереджають: суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує скалічити і мову, і самого суржикомовця (З журналу). 4. Мова - головне знаряддя соцiалiзацiї, тобто перетворення бiологiчної iстоти на соцiальну, на члена певного суспiльства. Мова бере участь у твореннi людини (З підручника).

* Витлумачити значення вислову: Чим менше індивід знає слів своєї мови, тим швидше він з асимілюється (М.Шаповал).

* Що означає вираз україномовний нігілізм? Чи поширене це явище у вашому оточенні? Чим воно шкідливе?


VІ. Домашнє завдання. Підготувати відповіді на запитання на с. 8.

Прокоментувати вислів лауреата Нобелівської премії, мексиканського поета Октавіо Паса: Слово – це сама людина. Нас зіткано зі слів.


Академічний рівень


Тема. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність (2 год).

Мета: дати поняття про загальнонародну мову та літературну мову, мовну норму та мовний варіант, культуру мови та культуру мовлення, розмежувати мовлення правильне і мовлення комунікативно доцільне; розвивати логічне мислення, увагу до системи вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності; виховувати повагу до рідної мови.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник², проектор, таблиця.

ссылка скрыта


Словничок використовуваних на уроці термінів

Загальнонародна мова – сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких мова є рідною. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо.

Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному й писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації.

Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, закріплений практикою та рекомендований до вживання.

Мовне правило – наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми. Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному та писемному мовленні.

Культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети та обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання.

Культура мовлення – система вимог щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості.

Суржик - 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші; 2. перен., розм. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови; нечиста мова».


Зміст уроку


І. Організаційно-психологічний момент.


* Знайомство з новим підручником.

• Читання передмови.
  
• Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).
  

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.


ІІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу


*Робота з підручником. Колективне усне виконання вправи 1.


*Прочитати спроектовані на дошку речення. Про який вид мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень? Назвати види мовленнєвої діяльності, за допомогою яких здійснюється мовленнєве спілкування. Чому мова й мовлення нерозривні? Поєднання яких видів мовленнєвої діяльності являє собою спілкування?


1. Будь здібний до слухання, обмірковану давай відповідь (З Біблії). 2. Люблю говорити – це допомагає думати (Т.Еліот). 3.Що є читання, як не поступове осягнення думок іншої людини? (О.Памук). 4. Я пишу, щоб зрозуміти, що я думаю (Д.Бурстин). 5. Невміння слухати відриває людину від світу людей (Е.Кант). 6. У вигляді друкованого слова думка стала безсмертна (В.Гюго). 7. Люди надто багато працюють за комп’ютерами, вони забагато говорять замість того, щоб слухати й чути одне одного (Рей Бредбері).

* Про які функції мови йдеться в реченнях? Які ще функції мови ви знаєте? Звіритися з поданою в кінці підручника таблицею.


ІV. Сприйняття нового матеріалу.


*Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу.

Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею між людьми. Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов»язкова). Отже, мовлення – це діяльність, пов»язана з функціонуванням мови, це спілкування засобами мови, тобто через посередництво мовних одиниць. Мова і мовлення нерозривні. Розмежовують поняття загальнонародна мова і літературна мова. Загальнонародна мова - це сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошення, що їх використовують люди, для яких українська мова рідна. Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику, жаргони тощо. Вищою формою загальнонародної мови є літературна мова. Літературна мова - відшліфована форма загальнонародної мови, що постає на основі її писемної форми і в усному та писемному виявах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, культуру, художню літературу, театр, засоби масової інформації. Сучасна українська літературна мова опрацьовується науковцями, письменниками та іншими діячами культури і науки. Шанобливе та дбайливе ставлення до літературної мови є ознакою патріотизму й високої духовності.

V. Вправи на закріплення здобутих знань.


*Робота з підручником. Усне виконання вправи 2.


* Дати відповіді на запитання:

• Які види мовленнєвих помилок вам відомі?
  
• Які помилки трапляються у вашому мовленні? у мовленні ваших однокласників?
  
• Як ви ставитеся до помилок у мовленні?
  
• Наскільки важливо володіти літературною мовою? Чому?
  

*Робота з підручником. Усне виконання вправи 3.

*Прочитати. Пояснити відмінність між поняттями культура мови та культура мовлення. Важливим поняттям мовознавства є варіативність. Варіанти - це паралельні форми існування мовних одиниць. Серед мовних варіантів виділяють : варіанти звука, фонетичні варіанти слова (униз/вниз), словотвірні варіанти слова (олениця/олениха), варіанти морфеми (префікси з-/зі-/із), варіанти словосполучення (українська пшениця/пшениця з україни) і речення (Сказати слово/Сказано слово), варіанти фразеологізмів (підрізати/обтяти крила). Мовна норма – мовний варіант у сфері вимови, слововживання, словозміни, який закріплений практикою та рекомендований до вживання як обов’язковий. Порушення мовних норм утруднює спілкування. Саме з поняттям мовної норми нерозривно пов’язана літературна мова. Адже літературна мова – це унормована та відшліфована форма загальнонаціональної мови. Мовне правило - це наукове осмислення, визначення, формулювання мовної норми. Саме норми літературної мови є підґрунтям правил, якими користуються в усному і писемному мовленні. Нормативність мови, її відповідність тим вимогам, які ставлять перед мовою в суспільстві, вивчає розділ мовознавчої науки «Культура мови». У цьому розділі науки про мову розглядають питання мовних норм і доцільності вживання мовних засобів залежно від мети й умов спілкування. Інше значення терміна культура мови - уміння правильно говорити й писати, добирати мовні засоби відповідно до мети й обставин спілкування, грамотно, логічно, точно й виразно передавати засобами мови свої думки, почуття й переживання. Мові високої культури властиві багатство словника, різноманітність граматичних форм і синтаксичних конструкцій, логічна стрункість і виразність. Таким чином, розрізняють мовлення правильне (таке, що відповідає мовним нормам) і мовлення комунікативно доцільне (скероване на максимальне досягнення мети спілкування). Культура мовлення - це система вимог щодо вживання мови і мовленнєвій діяльності – усній і писемній. Належний рівень культури мовлення засвідчує розвинений інтелект та високу загальну культуру особистості. Культура мовлення забезпечує високий рівень спілкування, ушляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенн. Загальної культури особистості та суспільства в цілому. Плекати культуру мовлення - обов’язок кожного. Отже, літературна мова - це оброблена, унормована форма загальнонародної мови. Саме унормованістю літературна мова протиставляється іншим різновидам національної мови: діалектам, жаргонам, просторіччю. У писемному та усному різновидах вона обслуговує культурне життя народу. Українська літературна мова постійно розвивається й збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов»язкових для всіх мовців літературних норм (З підручника.)

*Навчальний диктант. Визначити стиль висловлювання. Сформулювати за його змістом три-п’ять запитань.


І. Національна мова і літературна мова не є тотожними. Між цими двома феноменами складний зв'язок. Літературна мова - штучний витвір провідних мислителів, художників слова. Вона потребує нормалізації, тримання стрижня, збереження монолітної єдності, що керується чинним правописом як кодексом (законом). Якщо для пересічних мовлян форми вільніші, то для самої системи мови вони є невблаганними.

Формами існування національної мови є літературна мова, діалекти, фольклор і розмовна мова.

Правопис – це частина мови, її формальне, лінійне відбиття, відкрита система.

Мета досліджень феномена мови - це вивчення форм існування національної мови в системі етнокультурних вартостей (літературна мова, діалекти, розмовна мова, фольклор). (За С.Костянтиновою).

ІІ. Мова - один з основних націєтворчих принципів. Доки під впливом певних історичних процесів не буде створено єдину, старанно оброблену літературну мову, мову офіційних документів, мову наукової термінології, мову журналів, часописів, газет, мову модерної художньої літератури, доти жоден народ не може претендувати на те, щоб називатися нацією.

Літературна мова створюється сторіччями. У процесі мовотворчості бере участь багато людей. Це передовсім літератори: письменники, поети, а також науковці, політики. Проте є окрема група людей, без яких справу цю неможливо завершити, це - лексикографи. Мова має бути пропущена крізь густе сито, аби відсіяти усі плевели, необхідно звести мову до спільного знаменника, усунути розбіжності. Словники виконують і іншу функцію - зберігають велетенські скарби народної мови, ознайомлюють з тими скарбами велику кількість людей (З журналу).


* Пояснювальний диктант. Витлумачити відмінність між культурою мови та культурою мовлення.


1. Культура мови починається із самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається тільки тоді, коли носіям мови не байдуже те, як вони говорять і пишуть, як сприймають їхнє мовлення. 2. Культура мови тісно пов’язана з формуванням мовної свідомості народу (Г.Гайович). 2. Культура мовлення – це система вимог, регламентацiй стосовно вживання мови в мовленнєвiй дiяльностi (уснiй i писемнiй). Належна культура мовлення – це свiдчення розвинутого iнтелекту i високої загальної культури особистостi (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький). 3. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує толерантне спілкування людей, облагороджує їхні стосунки, сприяє підвищенню загальної культури як окремої людини, так і суспільства в цілому. Тому кожний з нас повинен дбати про свою мовну культуру і вимагати цього від інших. (О.Ряска). 4. Усі ми, на жаль, далекі від ідеального мовлення. Не раз і сам себе ловлю на помилці. А скільки разів не помічаю, недобачаю власних мовних вад! Та коли мене вже «підловлять» на тих помилках і виправлять, завжди щиро дякую за це. Принаймні ніколи не відмахнуся роздратовано: «Хіба не однаково, як я говорю? Аби лише мене зрозуміли...» (А.Бортняк).


* Пояснити слова В.О.Сухомлинського: Мовна культура - це дзеркало духовної культури


* Диктант із коментуванням.


Культура мовлення проявляється передовсім у такому основному її аспекті, як нормативнiсть. Нормативнiсть – це дотримання правил усного i писемного мовлення: правильне наголошування, iнтонування, слововживання, будова речень, дiалогу, тексту тощо. Нормативнiсть – це, так би мовити, «технiчна» сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартiв.

Мова наша багата, їй властива розвинена синонiмiка та варiантнiсть на фонетичному, лексичному i граматичному рiвнях. Наше завдання – розвинути в собi здатнiсть оптимального вибору мовних засобiв вiдповiдно до предмета розмови, спiврозмовника, мовленнєвої ситуацiї.

Умiй слухати себе та iнших з погляду нормативностi. Будь вдячний тому, хто виправляє твої мовленнєвi помилки. Свої ж зауваження, поради та рекомендацiї iншим роби тактовно, делiкатно (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький).


* Прокоментувати вислів: Норма виконує роль фільтра при рухові від системи мови до мовлення.


* Опрацювати таблицю.

НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
СТИЛІСТИЧНІ	правильне вживання у висловлюванні певного стилю властивих йому мовних засобів
ОРФОЕПІЧНІ	правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, правильне наголошення слів
ОРФОГРАФІЧНІ	правильне написання слів і їхніх значущих частин, написання слів окремо, разом чи через дефіс, правильне вживання великої літери
ЛЕКСИЧНІ	використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні
СЛОВОТВІРНІ	правильне творення слів
МОРФОЛОГІЧНІ	правильна словозміна самостійних частин мови
СИНТАКСИЧНІ	правильна будова словосполучень і речень
ПУНКТУАЦІЙНІ	дотримання правил уживання розділових знаків

* Прочитати речення, визначити, які мовні норми в них порушено. Відредагувати речення.


1. Без хороших знаннів дуже важко прилічно здати ЗНО уступити до вищого учбового закладу і вообще знайти своє місто в житті. 2. Готуючись до початку навчального року, нам уявляється новий комп’ютерний клас, снабжонний новою технікою. 3. Сидячі в такому класі учні зможуть пользоватися Інтернетом не тільки во врем’я уроків, а коли угодно. 4. Це серйозно продвинуло б наші знання по інформатиці, які являються сьогодні необхідними. 5. Можна, наверно було б підняти питання про те, що більша половина наших учнів хоче приймати участь не тільки в районній а й у міській олімпіаді з веб-дизайна. 6. Ще ми мріємо про бібліотеку, у шкафах якої буде все від словаря до модного журнала.


* Робота в групах. Прочитати лист, надісланий школярем до редакції мовної телепрограми (стилістику та орфографію збережено). Завдання:

• Визначити допущені в листі мовленнєві помилки, виправити їх (усно). Які норми літературної мови порушено?
  
• Написати відповідь авторові листа, висловивши ваше розуміння порушеної проблеми.
  

Велика помилка відповідальних осіб є в тому, що дозволяють людям позначати у паспортах та інших офіційних документах імена, прізвища українськими літерами у російському варіанті, наприклад: «Нікіта» замість Микита, «Анна» замість Ганна, «Крістіна» замість Христина чи прізвища, наприклад: «Іванєнко» замість Іваненко, «Літвінова» замість «Литвинова»... Це дуже псує нашу мову.

Потрібен бути вироблений єдиний український стандарт стосовно цього, бо українська мова також має свою власну історичну специфіку, отже імена, прізвища, назви повинні відповідати їй. Ну от так заведено у нас що не «Анна» як скрізь у світі, а Ганна, що не «Ніколай», а Микола.

Просто в основному на ці імена негативна реакція багатьох людей, наприклад, на Слобожанщині, нехотять бути Миколою чи Ганною, чи Наталкою (доречі бачив у документах тільки «Наталія») а мало чого не хотять, не подобається називатися як належить по-вкраїнські - хай їдуть звідси. Що буде, як Тома Сойєра перефарбувати на Хому Квасоленка?


* Робота з підручником. Колективне усне виконання вправи 5. Письмове виконання вправи 6.


* Пояснювальний диктант.


І. 1. Культура мовлення суспiльства – це чи не найяскравiший показник стану його моральностi, духовностi, культури взагалi. Словесний бруд, що заполонив мовлення наших спiвгромадян, мовленнєвий примiтивізм, вульгарщина – тривожнi симптоми духовного нездоров'я народу (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький). 2. Мова та мовлення – найперші характеристики людини, її соціального стану та внутрішньої природи. Будь-яке шляхетство передбачає такий собі внутрішній стрижень людини, що має на меті самозаглиблення духу, а також дотримання норм моралі, права, соціальної поведінки. Невід’ємною ознакою шляхетності є й орієнтація в побутовому мовленні на нормативи літературної мови (чи то української, чи то російської, чи то ще якоїсь) (А.Окара).

ІІ. 1. Єдина літературна мова є нормативом у культурному й науковому житті країни. Проте мова не є щось застигле на віки вічні, тому й далі триває впорядкування мовних норм, уточнення сумнівних моментів у вживанні різних слів, дослідження мовних явищ і формулювання правил підпорядкування слів та складання речень, далі відбувається словотворення. Мова – тонкий інструмент. В одних устах вона звучить як музика, в інших – тільки ріже слух, перевторюючись на лушпиння без животворного зерна…(Б.Антоненко-Давидович).

* Якою мірою ви згодні з висловом мовознавця В.Радчука В останні роки чимало сфер занімлено катастрофічно, зокрема й побут, де головою сім’ї став зомбівний телевізор? Розкажіть про вплив телебачення на культуру мовлення молодих українців.


VІ. Підбиття підсумків уроку.


*Бесіда.

• Як співвідносяться мова загальнонародна та літературна мова?
  
• Які існують мовні норми?
  
• Які типи мовленнєвих помилок ви знаєте? Наведіть приклади за принципом «правильно/неправильно».
  
• Прокоментуйте вислови мовознавця Ірини Фаріон «Синтаксичні норми — дзеркало мислення», «Словотвірні норми — фундамент слова».
  
• Яка роль в унормуванні української літературної мови Тараса Шевченка? Інших класиків української літератури?
  
• Як пов’язані культура мовлення та український національний етикет?
  
• У чому відмінність між поняттями культура мови та культура мовлення?
  
• Витлумачте терміни мовлення правильне і мовлення комунікативно доцільне.
  
• Що таке мовне правило? Наведіть приклади.
  
• Чи впливають на розвиток літературної мови глобалізаційні процеси? У чому такий вплив виявляється?
  
• Чи здійснюють, на вашу думку, влив на рівень культури мовлення наших сучасників ЗМІ, зокрема Інтернет? Який це вплив?
  
• Який ваш улюблений україномовний сайт? Чим він вам імпонує? Чи дотримано на ньому норм української літературної мови? Наскільки необхідно це для Інтернету? Як ви до цього ставитесь?
  
• Які ви знаєте мовні сайти? Яке їхнє призначення? Складіть перелік таких ресурсів.
  
• Які норми літературної мови порушуються, на вашу думку, найчастіше? Проілюструйте відповідь прикладами.
  

• Опрацювати пам’ятку.
  

ЯК ПІДВИЩУВАТИ КУЛЬТУРУ МОВЛЕННЯ Виробляй стiйкi навички мовленнєвого самоконтролю та самоаналiзу. Привчи себе «заглядати у словник» (М. Рильський) – хай він стане твоєю настільною книгою. Не говори швидко, «ковтаючи» закінчення слів і речень, правильно інтонуй фрази. Виробляй звичку читати з олiвцем у руках – жоден цiкавий i вартiсний за змістом і формою вираз не має бути забутий. Якнайчастіше читай уголос – рідним і друзям - iз дотриманням норм літературної мови. Привчи себе до систематичного викладу власних думок та спостережень – не лише на форумах, а й на папері. Дотримуйся при цьому норм літературної мови. Наполегливо оволодiвай різними жанрами писемного мовлення, особливу увагу зверни на дiлове мовлення.

VІІ. Домашнє завдання. Вправа 7.


Профільний рівень

Тема. Основні функції мови: комунікативна, мислетворча, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Причини звуження функцій мови (2 год)

Мета: поглибити знання про функції мови, роль мови у збереженні духовних надбань народу, залежність розвитку і функціонування мови від стану розвитку і функціонування суспільства, пояснити причини звуження функцій української мови сьогодні; розвивати аналітичні здібності, критичне мислення, культуру мовлення, увагу, пам’ять, збагачувати словниковий запас, виховувати повагу до української мови.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладання: підручник³ (с. 8-11), таблиця, проектор.

ссылка скрыта


Зміст уроків


І. Організаційно-психологічний момент.


* Знайомство з новим підручником.

• Читання передмови.
  
• Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).
  

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу.


*Робота з підручником. Колективне виконання вправ 7, 8, 9.

Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 8-9, комунікативна та мислетворча функції мови)


* Пояснювальний диктант. Про яку функцію мови йдеться в кожному з речень? Як пов’язані ці функції мови?


1. Мова - лише тінь, що ніби годинниковий дзвіночок дзвенить у повітрі, а сама пружина — се думка (Г.Сковорода). 2. Енергія мовленого слова формує духовне середовище, у якому діють доцентрові сили спілкування, спрага пізнання, радість взаєморозуміння (С.Єрмоленко). 3. Мова – далеко не тільки засіб спілкування, тобто передачі вже готових думок. Куди серйозніша її місія – бути способом народження тих думок: коли нема мови, людині просто-напросто нема чим думати (О.Забужко).4. Головним чинником способу мислення (отже, способу життя) є база знань — мова, яка визначає життєві поняття і взаємозв’язки між ними, уявлення народу про красиве і потворне, добро і зло (З журналу). 5. Вільним володіння мовою вважається тоді, коли людина мислить і говорить цією мовою одночасно (З підручника).


*Робота з підручником. Колективне виконання вправ 11–14.

* Диктант із коментуванням. Про яку функцію мови йдеться в реченнях? Наскільки актуальні роздуми про культуроносність української мови сьогодні? Пояснити.

І. 1.Будь-який народ хоче бути не тiльки ситим, але й вiчним… Безсмеpтя народу - в його мовi (Ч. Айтматов). 2. Абсолютно ніщо не є таким само важливим для культури нації, як її мова (В.фон Гумбольдт). 3. Мова народу є тим стрижнем, на якому формується культурна самобутність народу (Н. Гаджиахмедов). 4. Як і раніше, культура через Слово найменовує Світ, виносить із небуття й німоти, тобто творить Світ у національному Логосі. І ця твірна місія за нею буде завжди (І.Дзюба).

ІІ. 1. Мова – це символічний ключ до культури (Е. Сепір). 2. За станом мови можна визначити стан культури (В.фон Гумбольдт). 3. Мова є знаряддям i водночас матерiалом створення культурних цiнностей. Вона – першоелемент культури. Фольклор, художня лiтература, театр, пiсня – усе це дає пiдстави стверджувати, що мова – становий хребет культури, її робiтня, її храм (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький).


* Вільний диктант. Тричі прослухавши текст, усно його переказати.


Мова - носiй культури, вона виконує функцiю каналу зв’язку мiж народами. Культура кожного народу зафiксована в його мовi. Пропагуючи свою мову в свiтi, кожен народ пропагує власну культуру, її надбання, збагачує свiтову культуру. За допомогою мови вiдбувається «переливання» духовних цiнностей, транспортування їх iншими мовами, iснування народу-носія мови стає фактором свiтової цивiлiзацiї.

Через мову вiдбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу, забезпечується передавання духовних цiнностей вiд поколiння до поколiння. Чим повнiше, повнокровнiше функцiонує в суспiльствi мова, тим надiйнiший цей духовний зв’язок поколiнь, тим багатша духовнiсть кожного наступного з них. Кожна людина, пiзнаючи мову свого народу, прилучається до джерел духовностi нацiї, з часом стає її носiєм i навiть творцем (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький)..


* Пояснити слова Махатми Гандi: Я хочу, щоб культура всiх країн проникала до мого дому. Але я не бажаю, щоб мене збивали з нiг.


V. Вправи на закріплення здобутих знань.


*Опрацювання таблиці (роздавальний матеріал).

Функції мови
комунікативна	Спілкування - це процес задоволення однієї з найбільш ранніх і найважливіших суспільних потреб, а саме потреби людини в іншій людині. Це не просто міжособистісний, а соціальний процес. Мова не просто передає інформацію, вона є засобом адаптації відомостей, повідомлень до конкретних осіб, змісту, умов і мети спілкування тощо.
мислетворча	Мислення вiдбувається у формах певної мови, здебiльшого рiдної. Отже, сам процес мислення має нацiональну спецiфiку, яка обумовлена нацiональним характером мови. Мова – першопоштовх думання (слово є стимулом для вини­кнення та продовження розмови); мова – сам процес мислення: роз’єдна­ти думку і слово неможливо, адже мислення не має іншого спосо­бу формулювання, як слово; мова – ре­зультат мислення, завдяки мові результати мислення закріплюються в інтеле­ктуальній пам’яті нації, помножують та збагачу­ють інтелектуальний досвід народу; мова – провідник інтелекту між людьми в горизонтальному (між сучасниками) плані і у вертикальному (між поколіннями); за­вдяки мові в духовному світі нації (а також у суспільстві) виникає інтелектуальна «смуга», що вирізняється підтримуван­ням певного інтелектуального рівня.
когнітивна (пізнавальна)	Людині не треба починати пiзнання свiту «з нуля», вона користується не стiльки iндивiдуальним досвiдом, скільки тим, що досягли її попередники та сучасники, тобто досвiдом суспiльним. Досвiд суспiльства закодовано i зафiксовано в мовi, її словнику, текстах. Пiзнаючи мову, людина пiзнає свiт. Чим поінформованішим стає людство, тим важливіша роль належить мові, вона стає для людини навіть уже не адек­ватом, а значною мірою замінником дійс­ності: є багато явищ та предметів, які люди­на пізнає тільки через слово (так зване живе спо­глядання відсутнє).
кумулятивна (культуроносна)	Мова - носiй культури, вона виконує функцiю каналу зв’язку мiж народами. Культура кожного народу зафiксована в його мовi. Пропагуючи свою мову в свiтi, кожен народ пропагує власну культуру, її надбання, збагачує свiтову культуру. Через мову вiдбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу, забезпечується передавання духовних цiнностей вiд поколiння до поколiння. Чим повнiше, повнокровнiше функцiонує в суспiльствi мова, тим надiйнiший цей духовний зв’язок поколiнь, тим багатша духовнiсть кожного наступного з них. Кожна людина, пiзнаючи мову свого народу, прилучається до джерел духовностi нацiї.
естетична	У художньому творi головне призначення мови - образотворення. А вже за допомогою мовних образiв художнього твору вiдбувається акт «спiлкування» митця з читачем/слухачем, здійснюється вплив на нього.. Ключем до образної структури твору, його iдейно-естетичного потенцiалу є мова тексту. Тому необхiдною передумовою лiтературної творчостi є досконале володiння мовою. Що краще знаємо мову, то повнiше розкриваються перед нами глибини мистецького твору.
експресивна	Мова є унiверсальним засобом вираження внутрiшнього свiту особи. У слові зафіксовано всю гаму людських почуттів, почуттєві коливання, пере­живання. Для пере­дачі почуттів використовуються різні мовні засоби: переносне значення слова, сло­вотвірні формати, фразеологізми, інтонація, сила голосу, вигуки, частки, структура речення тощо. Мова не тільки передає почуття, а є їхнім по­дразником: слово здатне викликати і радість, і сміх, і журбу - мова виконує подвійну інформаційну роль: для розуму і почуттів. Чим досконалiше людина володiє мовою, тим виразнiше, повнiше, яскравiше постає вона перед іншими людьми як особистiсть.

* Прочитати (прослухати) текст. Про яку функцію мови в ньому йдеться: естетичну чи експресивну? Свою думку довести. Що є слово для поета? Чим є слово для читача? Чому автор тексту розводить поняття поет і літератор?


Слова безперервно стикаються, розсипаючи іскорки та поєднуючись у виблискуючі словосполучення. На нічному небосхилі слів безперервно спалахують нові зорі. Кожного дня на поверхню мови спливають нові слова та фрази, з холодної луски яких стікає вологе мовчання. І тоді всі попередні слова кудись щезають. Занедбане поле мови зненацька вкривається словесними суцвіттями. У їхній гущавині оселяються світлячки. Слід зауважити, що це кровожерні створіння. В утробі мови йде безжальна війна. Всі проти одного. Один проти всіх. Урухомлена неокраєна маса, що без кінця творить та пересотворює сама себе. З уст дітей, шаленців, філософів, дурнів, закоханих, пустельників безперевно злітають метафори – химерні створіння, що виникають з нічого. Вони спалахують і гаснуть. Зіткані з легкозаймистої тканини, слова спалахують, як тільки до них торкнеться уява. Та полум’я їм не втримати. Мова творить тіло поетичного твору, живить його, проте не є самим твором. Нуртування мовної стихії саме по собі ще не є творчістю, і в цьому легко переконатись, адже не існує вірша, не позначеного печаттю творчої волі автора. Так, мова – це поезія, і кожне слово заміноване метафорою, що готова вибухнути від найменшого доторку до приховано ї пружини, проте творча сила слова вивільнюється промовцем. Урухомлює мову людина.

Написання поезії починається з наруги над мовою. У першій дії слова виривають з коренем. Поет зчищає з них нашарування повсякденності, налиплі в мутній атмосфері буденного застосування, слова стають голенькими, мов немовлята. У другій дії їх наново висаджують у ґрунт. Дві протилежно спрямовані сили співіснують у вірші: одна вивільняє, вириває слова з кореневої системи мови, інша – сила тяжіння – повертає їх назад. Вірш записаний – унікальний і неповторний, а його ще ж читають та декламують. Поет пише, народ, декламуючи, переписує. Поет змінює читача а читач – поета, і в цьому циклічному чергуванні твориться силове поле, у якому іскрять блискавиці поезії.

Філософ, оратор та літератор вибирають слова. Перший – відповідно до їхніх значень, інші – залежно від психологічного, морального чи художнього впливу. Поет слів не вибирає. Коли кажуть, що поет шукає мову, це не означає, що він нишпорить по бібліотеках чи тиняється вулицями, вишуковуючи архаїчні звороти чи переймаючи модерний сленг. Це означає, що він болісно роздумує, які йому вибрати слова – ті, що справді належать йому, що жили з ним віддавна, чи інші, вишпортані в книгах або підслухані на вулиці. Коли поет знаходить слово, він його впізнає, тому що воно вже було у ньому і він вже був із ним. Поетичне слово спаяне з його життям. Він і є словом. (Октавіо Пас, мексиканський поет, лауреат Нобелівської премії).


* Пояснювальний диктант. Про яку функцію мови йдеться в кожному з речень? Які сучасні науки досліджують поняття «рідна мова»? Витлумачити це поняття з позиції сучасної молодої людини.


1. Мова єднає між собою представників певного народу в часі і в просторі. Прилучення людини до рідної мови – це входження її в суспільство, підключення до колективного розуму (В.Русанівський). 2. Сучасна наука була б неможливою без мови не тільки і не стільки тому, що це прописна істина: науку творити без мови неможливо, але й тому, що, навпаки, мова і є найпершою наукою (Х. Ортега-і-Гассет). 3. Властивi мовi закони евфонiї, милозвучностi, а також досконала органiзацiя мовного матерiалу в процесi спiлкування може бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразнiше проявляється при сприйняттi ораторського та художнього, зокрема поетичного, мовлення (В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький).


Словник. Мова рідна – одне з найважливіших понять соціолінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, одна з найважливіших ознак етнічної (національної) приналежності людини. 1) мова нації, мова предків, що пов’язує людину з її етносом, попередніми поколіннями, їхнім духовним світом; 2) перша мова, яку засвоїла людина з дитинства в процесах соціалізації та акультурації («материнська мова»); мова, якою людина володіє з максимальною глибиною і повнотою, якою їй легше, простіше, швидше мислиться («функціонально перша мова»). У випадку збігу цих ознак мова, якою користується людина, є рідною мовою. У інших випадках питання рідної мови вирішується індивідуально (Зі словника термінів міжкультурної комунікації).


Вивчення нового матеріалу.

• Пояснення вчителя.
  

Глобалізація, що спричиняє проникність міжнародних інформаційних кордонів, комерціалізація ЗМІ та масової культури – це новітні загрози для незахищених мов. Привабливі, на думку багатьох сучасних теоретиків, ідеї європоцентризму та євразійського регіоналізму подекуди стають знаряддям етнокультурної агресії, зокрема й щодо України.

Міське середовище Сходу та Півдня України сьогодні здебільшого російськомовне. Традиції спілкування міського населення російською мовою спричинені різними історико-культурними причинами. Для деяких міст це надбання останніх десятиліть, пов’язане з особливостями національно-мовної політики, результатом постійних міграцій, урбанізацією та індустріалізацією, впливом НТР; для інших – результат розвитку монокультурної структури соціуму, закладений ще за часів Петра І.

Як стверджують у праці «Мова і нація» В.Іванишин, Я.Радевич-Винницький, є два способи забезпечити статус престижностi для своєї мови. Перший – через всебiчний розвиток суспiльства на шляху прогресу. Другий – шляхом утиску iнших мов полiтичними, вiйськовими, економiчними засобами. Наприклад, у франкiстськiй Іспанiї були офiцiйно забороненi всi мови, крiм кастильської (iспанської). Зрозумiло, що другий шлях може привести тiльки до тимчасового успiху.

В умовах відвертого нав’язування однієї мови на шкоду іншій науковці виділяють три можливі індивідуальні реакції мовців: дії на захист мови, що домінує (прихильники всього російського), дії на користь підлеглої мови (прихильники всього рідного) і апатія. Ті, кому властива апатія, прагнуть уникнути мовного конфлікту, ідеалізуючи двомовність. По суті, апатія спричинена втратою мовної стійкості в попередній колоніальний період.

Як зазначає Л.Масенко, мовний конформізм українців, їхня звичка підпорядковуватись диктатові російськомовних партнерів по комунікації стали масовим явищем. Це виразно виявляють соціологічні дослідження мовної поведінки киян у ситуаціях неформального спілкування. «83,2 % опитаних українців при звертанні до них українською мовою відповідають також українською, - пише Л.Масенко, - Водночас при звертанні російською абсолютна більшість української молоді (90,6 %) переходить на російську мову спілкування». Фактично до білінгвів, тобто до осіб, котрі поперемінно користуються обома мовами, належать переважно українці, абсолютна ж більшість росіян надає перевагу вживанню однієї мови.

Нині в Україні тривають процеси мовно-культурної креолізації, тобто змішування української та російської мов, що є деструктивним для суспільства явищем, наслідок якого – розростання здеградованих форм усного мовлення – гібридної російсько-української субмови, характерна риса якої – обмежений словник і спрощені синтаксичні структури, а також спрощеного й звульгаризованого варіанту російського усного мовлення. Поширення таких люмпенізованих форм спілкування підтримується експансією російської масової культури в її гірших примітивних зразках. Україна дедалі більше стає ареною поширення виробів російської кіноіндустрії та продукції російського шоу-бізнесу. Виразне домінування російської мови зберігається в періодиці. На україномовні газети припадає тільки 31% разового тиражу, а на російськомовні – 64%. Російськомовні мас-медії, що панують в Україні, значно посилюють і без того сильну комунікативну потужність російської мови. Мережа розповсюдження російськомовної преси охоплює всі без винятку області України, тоді як у деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже відсутня. Подібну ситуацію спостерігаємо й на книжковому ринку України, де цілком переважає російська мова: на дев’ять книжок російською припадає лише одна українська.

Науковці відзначають, що мовно-культурна атмосфера сучасних міст зробила російську мовою пристосування, тоді як українська є мовою протистояння.

На думку політолога О.Медведєва, сьогодні для України важливе досягнення компромісу між двома найбільшими мовними спільнотами. Україномовні повинні погодитися з широкою присутністю в Україні російської мови і усвідомити, що шляху до одномовної України немає. Російськомовні повинні зрозуміти, що час безроздільного панування російської мови минув, що жити в Україні і бути вільним від української мови неможливо, а державна підтримка української мови та втручання держави в мовну сферу необхідні для того, щоб компенсувати негативні наслідки багатовікового упослідження української мови та урівняти її у фактичних правах із російською.

Важливо розширити вживання української мови у засобах масової інформації – на телебаченні й радіо. Як зазначає Л.Масенко, «загальноприйнята практика двомовних телепрограм, двомовних ведучих, запрошення на телебачення, у тім числі державне, московських дикторів, ведучих, котрі впроваджують нормативне російське мовлення, консервує асиметричну двомовність і сприяє поширенню змішаної українсько-російської мови». Необхідно поширювати українську мову в масовій пресі та популярній літературі, що стимулюватиме розширення вживання державної мови в основній її функції – функції засобу щоденного спілкування.