Вступні уроки в 10-11 кл. (2011-2012 н р.)
| Вид материала | Урок |
- Центр государственности, резиденции царей и иерархов русской православной церкви, великолепный, 21.27kb.
- Iii стереотипи та упередження, 1815.31kb.
- Сказки старого мадрида 8дней/7ночей Действительно: 26. 11. 2011 – 17. 05. 2012, 38.04kb.
- Программа тура: 1 день Авиаперелет из Москвы в Париж. Трансфер в выбранный отель, размещение., 38.32kb.
- Vi международная научно-практическая конференция "Уроки истории. Великая Отечественная, 57.63kb.
- Индия: любовь, природа и история, 96.46kb.
- Чешские этюды, 43.21kb.
- Методическая разработка урока семинара по литературе на тему: «Образ Родины в поэзии, 97.22kb.
- Л. Э. Глок С. И. Ануфриев «30» июня 2011 г. «29» июня 2011, 4228.14kb.
- Сертифікати незалежного тестування з Історії України, з української мови та літератури,, 7047.46kb.
Як зазначає політолог О.Медведєв, до числа 25-ти основних життєвих проблем, що їх непокоять, мовне питання (зокрема проблему надання державного статусу російській мові) відносять лише 7% громадян України. Однак проблема російської мови, попри очевидну непріоритетність, стала символічно знаковою при визначенні позиції виборців щодо політичних сил.Словник. Креольська мова (фр. creole від ісп. criollo – нащадки, наступники) – мова, яка сформувалася на основі піджинів і стала рідною (першою) для певного кола її носіїв. Розповсюджена в Африці, Азії, Америці, Океанії. Граматика такої мови максимально спрощена, словозмінна парадигматика відсутня, фонологічна система формується на основі спрощення фонологічної системи мови-джерела. Піджин (спотворена форма англ. business - справа) - тип мов, що сформувався шляхом значного спрощення національних мов, які використовувались як мови-посередники в поліетнічних суспільствах. Відомо близько 50 піджинізованих форм мови. В основному вони функціонують в Південно-Східній Азії, Океанії, Африці, Америці.Субмова - (Зі словника термінів міжкультурної комунікації). *Бесіда.
* Робота в парах. Прочитати. Визначити головну думку тексту. Дібрати аргументи з позиції за/проти. Використати ці аргументи у складеному вами діалозі. У ХХI столітті на планеті відійде в небуття близько половини мов, що існують сьогодні у світі. Такі дані дослідження оприлюднені в одному з останніх номерів американського лінгвістичного журналу. Глобалізація світу й особливо мови пов’язана з дуже серйозними проблемами. Глобальна мова — глобальна проблема. Хочу привернути увагу саме до небезпек, які приховує в собі цей процес. У всьому світі обговорюються проекти, згідно з якими в середніх школах викладатиметься одна іноземна мова — англійська. Кілька років тому в багатьох країнах відмінили квоту на іноземну мову, тож батьки й діти почали самі вибирати мову, й вивчення англійської збільшилося на 60 — 80%. Це — серйозна проблема. Уявляєте, що вийде, якщо ми всі дивитимемося на світ очима англомовних народів? Універсальна мова може бути реальністю лише як нав’язаний вибір, оскільки зручно спілкуватися, наприклад, англійською в науковому світі або у світі бізнесу. Певно, ви помітили, що в історії весь час були спроби нав’язати єдину мову суспільству (латину, французьку, тепер — англійську). Проте лінгвістичні відмінності, як і ментальні, не можна нехтувати (За Д.Дроздовським). * Навести приклади наукових термінів, що є інтернаціоналізмами. Як ви ставитеся до інтернаціоналізації науки? Чим спричинено цей процес? Позитивним чи негативним є він, на вашу думку? Пояснити. * Витлумачити слова науковця Луї Пастера Не має батьківщини наука, але мають батьківщину вчені. Статистична довідка. Сучасний німецький дослідник Г.Гарман щодо кількості мов наводить точну цифру — 6417, лише 300 з них репрезентовані понад 1 млн. носіїв; більше половини мають кілька тисяч носіїв, майже 2000 — менше однієї тисячі. * Диктант із коментуванням. Пояснити лексичне значення виділених слів. Які штучні мови вам відомі? Чи спроможна котрась із них стати універсальною? Пояснити. 1. Спічрайтеру послужить волапюк, а есперанто – доктору наук прислужиться із волапюком в парі, щоб монографій множити Стожари. …Слів і чуттів заставши волапюки, не візьме й Бог це людство на поруки (М.Стрельбицький). 2. Мова забезпечує первинний і глибокий погляд на світ, утворює той мовний образ світу й ієрархію духовних уявлень, які лежать в основі формування національного характеру та реалізується в процесі мовного діалогового спілкування (З підручника). 3. Ми не лише говоримо якоюсь мовою, ми думаємо, ковзаючи вже прокладеною колією, на яку ставить нас мовна доля (Х. Ортега-і-Гассет, іспанський філософ). Довідка. Волапюк (Volapük: від vol — світ + pük — мова, тобто «мова світу») — штучна мова, створена в 1879 р. році німецьким католицьким священиком Йоганном Мартіном Шлейєром. Есперанто - (ісп. esperanto - той, що сподівається) – міжнародна мова, створена у 1887 році польським лікарем Людовіком Лазарем Заменгофом на основі найпоширеніших європейських мов, інтернаціональної лексики та простої, суворо нормалізованої граматики. Як стверджує Вікіпедія, спілкуючись мовою есперанто, люди не відчувають тиску іноземної мови, тому при спілкуванні з представниками інших країн виникає відчуття рівноправності, що призводить до підвищення відчуття людської та національної гідності Спічрайтер (англ. speech writer) – фахівець, який пише для політиків тексти офіційних доповідей, неформальних звернень, сценарії зустрічей і т.ін. * Прослухати (прочитати) уривок з видрукованої 1994 року праці В.Іванишина та Я.Радевича-Винницького «Мова і нація». Наскільки роздуми авторів книжки актуальні сьогодні? Чи реальна для втілення пропозиція авторів? Пояснити. Питання багатомовностi завжди цiкавило людей. Трактувалось вона по-рiзному: i як «одно з найбiльших нещасть бутя» (Вольтер) – покарання за гординю (вавилонське стовпотворiння), i як Божий дар – зiшестя Святого Духа на апостолiв i одержання ними здатностi проповiдувати рiзними мовами. Обидвi думки мають право на слушнiсть, i може бути знайдено чимало доказiв правильностi кожної з них. Багатомовнiсть створює бар'єри мiж народами, що iнодi мiцнiшi за державнi кордони, – мова виступає як фактор розмежування, вiдчуження. Можна зрозумiти теоретикiв, якi хотiли ощасливити людство, лiквiдувавши цi бар'єри. Так виникла теорiя злиття мов, якою вправно маскувалася полiтика на знищення всiх мов задля однiєї. Для «органiзацiї життя», може, достатньо й однiєї мови – якщо пiд «життям» розумiти двi потреби: не голодно їсти й плодитися. Якщо народ довести до стану, коли цi потреби стають єдиними i визначальними, то нiчого дивуватися, що вiн вiдмовляється вiд рiдної мови. Одномовнiсть була б не тiльки бажаною, але й можливою, якби були однаковими клiматичнi та географiчнi умови, економiка, праця, вiдпочинок, культура, iсторична спадщина, а вся Земля – гiгантською казармою. Бо ж навiщо туареговi Сахари знати десятки назв рiзновидiв снiгу, вiдомих ескiмосовi? Навiщо iннуїтовi з Аляски пам'ятати пастушу термiнологiю бедуїнiв? І як витлумачити мешканцям тропiчного поясу всi емоцiї європейських лiрикiв, пов'язанi зi змiною зими на весну, а лiта на осiнь, коли такi явища їм не вiдомi?.. А куди подiти iсторiю кожного з народiв, його пiснi, легенди, мiфи, традицiї? Невже це все треба вiдкинути, щоб позбутися одного з «нещасть бутя»? Якщо вже й шукати шляхiв подолання мiжмовних бар'єрiв, то аж нiяк не в одномовностi, коли за засiб вселюдського спiлкування нав'язується мова одного з народiв. Це завжди буде викликати нацiональнi заздрощi, протидiю iнших народiв, впадання одних у шовiнiзм, а iнших – у грiх «буржуазного нацiоналiзму». Недарма в сучасному свiтi преса стiльки пише про лiнгвiстичний iмперiалiзм, конкуренцiю престижних мов, а держави приймають закони, спрямованi на захист своїх мов. У 1975 роцi це зробила навiть Францiя. Бiльш гуманними, людяними були спроби запровадити для вселюдського спiлкування штучнi мови, наприклад, есперанто. Однак цi спроби виявилися марними – передусiм через спротив сильних свiту цього, якi не мали й не мають намiру поступатись i своїми мовними iнтересами. Мова – могутнiй канал впливу одного народу на iншi, канал iнформацiйної, а значить– культурної, економiчної i полiтичної експансiї. Скорiш за все проблема мiжмовних бар'єрiв буде розв'язана завдяки успiхам науково-технiчного прогрессу – шляхом створення пристроїв, здатних перекодовувати iнформацiю з одної мови на iншу i навпаки. У цьому напрямку в розвинених країнах уже зроблено чимало. * Робота в групах. Прочитати лист, надісланий на адресу газети «День». Підготувати відповідь його авторові. Свою згоду (незгоду) з його думками аргументувати та підтверджувати прикладами. Зберегти більшість існуючих зараз мов (усього їх нараховується приблизно сім-вісім тисяч), я думаю, не вдасться вже в найближчому майбутньому. Мови та діалекти зникають на Землі так само стрімко, як і різні види тварин. За даними ЮНЕСКО, щороку на півсотні мов на планеті меншає. І темпи зростають. Учені б’ють на сполох і створюють Червону лінгвістичну книгу. Але, на відміну від Червоної книги тварин, коли зникаючі види, занесені в неї, штучно підтримують і зберігають у заповідниках, з мовами так не вчиниш. Люди самі перестають говорити ними, і вченим залишається максимум складати словники і класти їх на полицю, наче надмогильні плити. Без надії на ексгумацію. Чому ж таке відбувається? І чи треба протистояти цьому процесу? Наш світ, якщо подивитися в історичному аспекті, тяжіє, з одного боку, до розмаїття, де кожна людина — неповторна особистість, а з другого, — до уніфікації. Так, ми прагнемо мати автомобілі всіляких марок і технічних характеристик, з індивідуальним, ні на чий не схожим дизайном, і пишаємося, що відрізняємося від інших. Але паливо має залишатися спільним, відповідати одним стандартам. Захочеш виділитися — ніде не заправишся. Зростає незліченна кількість побутових приладів, але ми знаємо, що хоч би якими різними вони були: фен для волосся, машинка для стрижки собак або кавоварка — напругу вони зобов’язані використовувати тільки 220 вольт. Мова — це те саме паливо, та ж енергія, необхідна для спілкування людей. А різноманітність мов створює дедалі очевиднішу незручність, заважає бізнесу, ускладнює політику. І не виручать тут посередники-перекладачі, живі або програмні, які можуть легко фразу: «Я пригощу вас «Вiспою» перекласти як: «Я заражу вас віспою». І для мене дикими видаються слова одного українського політика, який висловив надію на те, що настане скоро час, коли наш Президент їхатиме на переговори в Москву зі своїм перекладачем. Я не бажаю Україні подібного «щастя». Щастя — це коли тебе все-таки розуміють. Світ приречений на об’єднання. У цьому сенсі навіть мас-культура, яку чимало людей критикують, з’явилася неспроста — вона виконує колосальну консолідуючу роль. Людство дедалі більше стає єдиним організмом. У нас у всіх уже є блискавичний зв’язок практично з будь-якою людиною на будь-якому материку. Мова, хоч як банально це звучить, — це насамперед засіб спілкування, і в ситуації, коли треба швидко й правильно зрозуміти одне одного, «випендрюватися», що в тебе своя мова, це прирікати себе на ізоляцію й труднощі. Ми все більше потрібні одне одному й залежимо одне від одного, й інтернетівські форуми як мозкові атаки для вирішення всіляких проблем стають нормою, й недалеко той час, коли на викрик однієї людини обертатиметься вся планета. По суті, цей час уже настав. Відомі випадки, коли лікарі під час операції, зіткнувшись з нештатною для них ситуацією, зверталися через всесвітню павутину до всього людства й отримували-таки необхідну підказку від незнайомого фахівця й рятували життя пацієнту. Звісно, шкода вмираючих мов. Я люблю українську мову не менше за її носіїв. Я люблю неповторний український гумор, я виховувався на українській літературі так само, як і на російській. Мені дорогі українські пісні. Я зі смутком і з розумінням дивлюся на судорожні потуги тих, хто намагається зберегти цю мову, захистити її від трьох-чотирьох лінгвістичних велетнів, що насуваються. Ці люди живуть у минулому і в своїх ілюзіях. Вони намагаються утримати те, що їм не належить. Урятувати від зникнення те, що наші внуки самі викинуть через непотрібність. Мені це боляче так само, як і їм, але майбутнє невблаганне. Хіба ви не знаєте, що все рано чи пізно вмирає? В історії це було не раз. Зовсім недавно ще жителі сіл із жахом дивилися, як на них насуваються міста і йдуть під знос їхні хати, їхній побут і їхнє минуле. Вони щосили опиралися, а їхні діти вже сприймали все це байдуже, а внуки й зовсім глузували зі старих, які відстали від життя. Кажуть, зберегти мову — зберегти культуру. Скільки сил було витрачено в минулому й позаминулому століттях, аби зберегти незайману чистоту мови! І що з того? Нині вона наполовину складається із запозичень. І це, я думаю, нормально. Спробували б ми поговорити зараз мовою двохсотрічної давності. То за збереження якої мови треба боротися? Яка зараз? Яка була сто років тому? Тисячу? Так нащадки й питати нас не будуть! Річ у тім, що зміни в мовах відображають зміни в нашій культурі. Ми самі кардинально міняємося. Мова ж вторинна. Вона служить людям, а не навпаки. То чи варто з неї робити культ? Стародавня людина навчилася говорити, щоб легше було разом полювати, будувати житло, передавати досвід дітям, протистояти стихійним лихам, одним словом, щоб вижити. Ось первинне значення мови, про яке ми забули. Але тепер, коли ця ж проблема виживання постала вже перед усім людством, коли зовнішні й внутрішні загрози набувають планетарного масштабу, коли зброя знищення от-от досягне такого рівня, що будь-яка людина зможе за власним бажанням спричинити загибель усієї цивілізації, питання взаєморозуміння кожного з кожним не здадуться пустим звуком. Дев’яносто дев’ять відсотків бід на Землі відбувається через те, що ми одне одного не розуміємо або розуміємо неточно. Тому, може, і вмирають мови. Людство скидає їх, як дерева скидають листя, щоб перейти в нову якість і пережити сувору зиму. Тож чи варто їх штучно прив’язувати? Ігор Судак, Київ VІ. Підбиття підсумків уроку. * Прочитати текст, усно його переказати. Про які функції мови йдеться в тексті? Дитина відкриває світ через слово. Перші усвідомлені звуки рідної мови, перша загадка, казка, пісенька, віршик прилучають дитину до народної творчості. Слово об’єднує людей у родину, рід, народ, націю. Воно виступає виразником інтелектуально-раціонального й психічно-емоційного розвитку як окремої людини, так і всього суспільства Якщо для окремої людини мова – це можливість порозумітися, сигнал про глибинний зв’язок з іншими людьми, а також засіб інтелектуального й емоційного осягнення світу, то для історичного об’єднання людей, для певного суспільства мова – це вияв ментальності народу, пульсування його душі в характері сприймання навколишнього світу. Народ творить свою мову і водночас мова творить народ, виступаючи важливим націєтворчим, державотворчим чинником (С.Єрмоленко). * Диктант із коментуванням. 1.Коли я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить (Апостол Павло). 2. Якщо ви гадаєте, що всі колись поступляться універсальній мові – не задля потреб науки, політики чи бізнесу, а щоб передавати емоційні нюанси, виражати внутрішнє життя – тоді я, здається, знаю, що може з того вийти: це буде не єдина культура, а смерть культури (І. Берлін). 3. Межi моєї мови означають межi мого свiту (Л. Вiтгенштейн). 4. Знищити нашу мову неможливо – це те саме, що запломбувати Ніагару (Лесь Танюк). 5. Що більше карлючать українську, то виразніше вона промальовується, то більше здобуває імунітету (Ю.Андрухович). 6. Мовна зоряна світобудово, ворог твій – шовіністична тьма. Зникне десь одна-єдина мова – і уже гармонії нема. Тож несімо естафету гідно: в ріднім слові – мир і благодать. Ми як скарб нетлінний мову рідну мусимо нащадкам передать. Йди в тисячоліття, рідна мово, до сердець і душ людських доходь. Квітни калиново й барвінково, бо на те благословив Господь (Д.Білоус). *Прочитати (прослухати). Усно переказати висловлювання, завершивши його відповідями на поставлені в ньому запитання. Багато хто витрачає сили на дискусії про те, чому утискається або навіть занепадає в Україні українська мова. Але, як сказав Конфуцій, «замість того, щоб нарікати на темряву, засвіти свою свічку». У чому ж полягає конструктивна позиція щодо підвищення авторитету української мови? Що повинен робити кожен з нас? Д л я д о в і д о к. Конфуцій (Кунцзи) (бл. 551 -479 рр. до н. е.) китайський філософ і політичний діяч. Конструктивний – який створює умови для наступної роботи, може бути основою чогось. VІІ. Домашнє завдання. Вправа 15.
11 клас Рівень стандарту Тема. Українська мова у світі. Українська діаспора. Мета: ознайомити зі статистичними даними про функціонування української мови в Україні та поза її межами; поглибити знання про українську діаспору, формувати відчуття причетності до світового українства та переконаність у тому, що доля української мови та становлення й зміцнення української державності нерозривно пов’язані; розвивати критичне мислення, уяву, пам'ять, культуру усного та писемного мовлення, забагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, виховувати повагу до української мови. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Обладнання: підручник4 (с.18-22), проектор, фотоілюстрації. Міжпредметні зв’язки: історія, українська література. Зміст уроку І. Організаційно-психологічний момент. * Знайомство з новим підручником.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання. *Прочитати спроектовані на дошку речення. Пояснити вислів іспанського філософа. Витлумачити значення терміна історична свідомість. Яким чином історичну свідомість можна успадкувати? Людина насамперед і понад усе спадкоємець. Саме це, а не будь-що інше засадничо відрізняє її від тварин. Але усвідомити себе спадкоємцем – означає здобути історичну свідомість (Ортега-і-Гассет). * Коментар учителя (мотивація навчання). Невід’ємною частиною народу держави Україна є українська діаспора, яка спільно з громадянами материкової України творить глобальний український простір. Культурні надбання української діаспори є насамперед надбанням України, а лише потім – світової цивілізації (під культурним надбанням розуміємо досягнення в усіх сферах людської діяльності, зокрема: гуманітарній, природничій, технічній, суспільній, політичній). За часів уже незалежної України відкрився доступ до архівів, настав час активного вивчення української історії, особливо замовчуваних її сторінок, до яких належать і здобутки діаспори. Віднайдене минуле України потребує детального вивчення, закриває штучно витворені пустоти українського внеску у світовий культурний контекст. Без знання про українську діаспору не можна мати цілісного уявлення про національну самобутність українства, його перспектив державотворення. Вивчення цієї теми надзвичайно важливе з погляду пізнання українського менталітету (За І.Ключковською, Н.Гумницькою). ІІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу. * Прочитати. Про що свідчить той факт, що 120-річчя поселення українців у Канаді було відзначено відкриттям пам’ятника Т.Г.Шевченкові? Що засвідчує той факт, що пам’ятник відкрито в столиці країни? У 2011 році виповнилося 120 років від часу поселення українців у Канаді. З метою відзначення цієї річниці з 23 червня по 8 липня 2011 року Посольство України в Канаді за підтримки Канадсько-української парламентської групи дружби реалізувало масштабний культурно-іміджевий проект «Історичний Потяг українських піонерів». Мета проекту - здійснення символічної подорожі шляхом, який проходили перші українські емігранти в Канаді, від прибуття в порт м. Галіфакс (на Атлантичному узбережжі) до поїздки залізницею до інших міст на заході Канади. За задумом організаторів, цей захід дав змогу представити найкращі зразки української культури в найбільших містах Канади, а також привернути увагу громадськості, українських та канадських політиків і медіа до внеску, який зробила українська громада в розбудову Канадської держави. Одним із заходів стало ссылка скрыта пам’ятника Тарасові Шевченку роботи всесвітньовідомого канадського скульптора українського походження Лео Мола в столиці країни – місті Оттава. Пам'ятник зображує Кобзаря на повний зріст в оточенні персонажів його творів. Тарас Шевченко одягнутий у довгий плащ із накидкою – одяг, характерний для доби Шевченка. У руці митець тримає палітру і пензлі. Висота бронзової скульптури 3 метри, маса — 630 кг. Три барельєфи, що доповнюють композицію, зображують гайдамаків, Катерину з немовлям та бандуриста (З газети). Довідка. Лео Мол (1915-2009, спр. ім’я – Молодожанин Леонід Григорович). Народився в Хмельницькій області. З 1948 року постійно проживав у Канаді (Вінніпег). Президент Об’єднання Митців Манітоби, дійсний член Королівської Академії Митців Канади, Об’єднання Американських Митців США, Товариства митців в Мюнхені, Об’єднання Українських мистців в діаспорі. Створив пам'ятники Тарасові Шевченку у Вашингтоні, Буенос-Айресі і Санкт-Петербурзі. Автор пам’яnників Лесі Українці, В.Стефанику. За внесок у розвиток мистецтва нагороджений Орденом Канади (1989) та орденом України (2002). *Робота з підручником. Роздивитися зображення пам’ятників Тарасу Шевченкові в різних країнах світу (с.22). Відповісти на запитання:
Словник. Діаспора (з гр. diaspora - розсіяння) - частина народу, яка добровільно або примусово живе на території іншої держави, поза історичною батьківщиною. Еміграція (з лат. emigratio — виселення, переселення) вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни, де вони народилися і виросли, у інші країни з економічних, політичних, або релігійних причин. Міграція (від лат. migratio – перехід, переїзд) – масове переміщення людей або народів у межах однієї країни або з однієї країни в іншу, що здебільшого пов’язано зі зміною місця проживання. Імміграція (з лат .immigratio, лат.im - усередині, migratio переселення) - в'їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне проживання. *Дати відповідь на запитання: Чи можна сказати, коли в Україні почалися еміграційні процеси? Хто з відомих діячів української історії був емігрантом? Що вам відомо про гетьмана України в екзилі (вигнанні) Пилипа Орлика? Довідка. Ще за княжих часів міжусобні війни призводили до переміщення людей. Відомі факти переміщення козаків (зокрема, після зруйнування Запорозької Січі). з ХVIII ст. почалося масове переселення українців у Поволжя, на Урал. Пізніше — у Сибір, Казахстан, на Далекий Схід.. *Робота з підручником. Усне виконання вправ 17-18. ІV. Вивчення нового матеріалу. *Пояснення вчителя. Увага! Будьте уважні щодо статистики: відомості, надані різними джерелами, не збігаються! Урахуйте це при поясненні. Українською діаспорою називають усіх етнічних українців, які мешкають поза політичними кордонами своєї історичної батьківщини, але не втратили з нею духовних зв'язків. Це українці, які опинилися за межами «материкової» України з різних причин: розвалу імперій, світових воєн, природних катаклізмів, політичних чи економічних криз, особистих обставин. Зберегти свої корені, мову, культуру, не розчинитися в іншому середовищі - такі завдання ставить перед собою українська діаспора в усьому світі. За межами Української держави у 64/100 країнах світу (різні джерела подають різну статистику) мешкає понад 12 млн. українців − майже третина нації. За неофіційними даними, чисельність української діаспори може сягати 20 млн. осіб. Українську діаспору умовно поділяють на представників далекого зарубіжжя (країни Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки, Австралія) та близького (держави – колишні республіки Радянського Союзу). Такий поділ зумовлено як історичними обставинами, так і виразними відмінностями умов проживання українців за кордоном. Масова українська еміграція відбувалося чотирма основними «хвилями». Перша «хвиля», так звана трудова (з кінця ХІХ століття до 1914 р.) до Канади, Бразилії, США була зумовлена економічними проблемами на етнічних українських землях. Значна частина західноукраїнських селянських родин потерпала від малоземелля, що викликало бажання змінити ситуацію. Друга хвиля, так звана інтелектуальна, охопила міжвоєнний період. Виїжджали в основному до США й Канади. Усе частішими ставали політичні мотиви еміграції. Третя хвиля – політична. Після Другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало багато іноземних робітників, в’язнів, біженців, серед яких було багато українців. Частина з них повернулась на батьківщину, але багато хто залишився. У 1945 р. при ООН було створено агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей, яких називали «переміщеними особами». Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. Ця хвиля була наймасовішою, її основна причина - політичні переслідування в СРСР, небажання залишатися під радянським режимом. Четверту хвилю пов’язують із падінням радянського режиму та відкриттям кордонів. Викликана вона переважно економічними негараздами, бажанням змінити своє життя, розкрити перспективи перед молодшими поколіннями. Сьогоднішніх представників четвертої хвилі української еміграції можна розділити на кілька груп: ті, хто взяв громадянство іншої країни;· заробітчани — найчисленніша складова четвертої хвилі; інтелектуальні заробітчани — ті, хто працює за контрактом в університетах, наукових лабораторіях, аналітичних центрах; студенти, які навчаються за кордоном, щоб потім застосувати набуті знання в Україні. Сьогодні переїзди з однієї країни до іншої є нормою цивілізованого життя. Українці є практично в усіх країнах світу, але компактно вони проживають (тобто мають громади) у Північній та Південній Америці, у країнах Європи, в Австралії та Новій Зеландії, у країнах Близького і Далекого Сходу. Так звана Східна діаспора охоплює українців, які мешкають у державах - колишніх республіках Радянського Союзу. Найбільша кількість громадян, які вважають себе українцями, проживає в Канаді (800 тис.) та та США (2 млн.). Тут діють українські політичні організації: Ліга визволення України, Світовий конгрес вільних українців, Комітет українців Канади, Спілка українських студентів Канади, Федерація українських фахівців та бізнесменів, Ліга американських українців, Союз українок Америки та ін., виходить кілька десятків українських періодичних видань. Гуртуються українські земляцтва, об'єднання професіоналів певного профілю. Створено українські школи, наукові українознавчі центри в Торонто, Едмонтоні, Вінніпезі, Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах. Організовано кафедри українських студій в університетах. Велику роботу ведуть Наукове товариство імені Тараса Шевченка в Торонто й Українська вільна академія наук у Вінніпегу (Канада), Центр українознавчих студій при Гарвардському університеті (США). Найбільшим досягненням є те, що в найкращому і найпрестижнішому американському університеті Гарварді існує кафедра українських студій. Українські письменники Канади та США з 1954 р. мають своє об»єднання «Слово», видавали альманах. Чимала роль музеїв: «Село української культурної спадщини» в Едмонтоні, «Український музей Канади» у Саскатуні з філіями в Торонто, Вінніпезі та Едмонтоні, «Парк української писанки» в Саскатуні, центру «Осередок української культури та освіти» у Вінніпезі. Серед українських музеїв у США можна назвати «Музей модернового мистецтва» (Чикаго), «Український музей» у Нью-Йорку, «Музей української спадщини» поблизу Філадельфії. Вагоме значення українських книгарень, зокрема книгарні в Едмонтоні (заснована 1915 р.). Є ряд радіопрограм українською мовою, у Торонто – годинна програма «Світогляд», серія телепрограм для дітей. В Австралії та Франції мешкає по 40 тис., у Великій Британії — 30 тис., у Німеччині — 25 тис. жителів українського походження. Активно діють Наукове товариство імені Тараса Шевченка (Австралія), Європейський відділ Наукового товариства імені Тараса Шевченка і Головна редакція енциклопедії українознавства в м. Сарселі поблизу Парижа (Франція), Український вільний університет у Мюнхені (ФРН). Особливо багатим культурним життям українців відзначається Австралія. Хоч українців там лише близько 30 тисяч, вони мають свої школи, газети і журнали, радіопередачі.У деяких штатах, зокрема у Вікторії, українська мова з 1975 р. заноситься до свідоцтва про середню освіту. 1983 р. при університеті Мельбурна відкрито лекторат україністики імені М.Зерова.У Мельбурні транслюються українські радіопередачі (2 год щотижня). У Бразилії та Аргентині живе по 400 тис. українців, У кожній із цих країн створено по кілька десятків українських товариств, клубів, спілок. У Польщі налічують понад 300 тис. українців, у Словаччині існує 257 українських сіл із населенням понад 109 тис., у Румунії – понад 66 тис., у Сербії – 15 тис. Близько 7 мільйонів українців (це за офіційними даними, насправді ж значно більше) проживають у колишніх республіках Радянського Союзу. Із них найбільше (понад 4/5 млн.) — у Російській Федерації. У Москві живе близько 1 млн. українців, на Кубані - близько 2 млн.; 800 тис. осіб - у Тюменській області. У Казахстані мешкає понад 3 млн./900 тис. українців, у Молдові — 600 тис., у Бєларусі – близько 300 тис. (За І.Ключковською, Н.Гумницькою, матеріалами Вікіпедії та «Острова знань»). Україна підтримує зв'язки з багатьма національними українськими товариствами в різних регіонах колишнього СРСР. Серед них найвідоміші товариства імені Т.Г.Шевченка в Санкт-Петербурзі, «Славутич» у Москві, «Дніпро» в Ризі, асоціація українців у Бєларусі «Ватра», «Кобзар» в Уфі, українське земляцтво в Естонії, товариство «Зелений Клин» у м. Спаськ-Дальний Приморського краю, громада українців Литви та ін. 2011 року V Всесвітній Форум українців відбудеться 19–21 серпня: урочисте відкриття заходу - в Національній опері, а пленарні засідання та робота секцій – в Українському домі. У Форумі візьмуть участь представники української діаспори із 40 країн світу. Працюватиме 300 делегатів - представники східної, західної діаспори та України. V. Виконання вправ на закріплення сприйнятого. * Попереджувальний диктант. Що вам відомо про авторів записаних слів? До яких хвиль української еміграції слід їх віднести? Як склалася доля кожного? 1. О рідна мово, скарбе мій! В мертвотних напастях чужини ти – мій цілющий, мій єдиний душі підбитої напій (С.Черкасенко, 1876-1940, Прага). 2. О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітьми безпам’ятно забутий! (Олександр Олесь, 1878-1944, Прага). 3. Нащо слова? Ми діло несемо. 4. Держава не твориться в будучині, держава будується нині (Олег Ольжич, 1907-1944, концтабір Заксенхаузен). 5. Коротаєм вік свій на чужині і тамуєм наш сердечний біль. Ти повій же, вітре, з України, принеси нам запах рідних піль. Ой ти, доле, нещаслива доле, не зупинить цього вітру час, зашумить ще українське поле (Роман Купчинський, 1894-1976, Нью-Йорк). 6. Ми є. Були. І будем Ми! Й Вітчизна наша з нами! (Іван Багряний, 1906-1963, Новий Ульм, ФРН). * Чому пісню братів Богдана та Левка Лепких «Журавлі» називають плачем українських емігрантів? У період якої хвилі української еміграції її було створено? Який твір В.Стефаника розповідає про трагедію західноукраїнських емігрантів? * Що ви знаєте про поетів Празької школи (Євген Маланюк, Наталя Лівицька-Холодна й Олена Теліга, Олег Ольжич та ін.)? До якої хвилі української еміграції вони належать? ІІ. Діаспора зуміла бути медіумом між Україною і світом у найстрашніші часи: в період Другої світової війни і повоєнного сталінізму, у добу гротескових хрущовських реприз і брежнєвського консерватизму. Насамперед українській діаспорі в Америці слід подякувати за роботу, спрямовану на розслідування Голодомору 1932-1933 рр в Україні. Емблематичні постаті діаспори – Винниченко, Лисяк-Рудницький, Багряний і Маланюк – серед катастроф ХХ століття мали мужність казати правду , - і казати її в очі як своїм землякам, так і іншокультурним, так би мовити, читачам, у які б світи їх не закидала доля (За О.Пахльовською). * Що вам відомо про названих у реченнях осіб? Який їхній унесок в українську культуру? Довідка. Винниченко Володимир Кирилович (1880-1951, Мужен, Франція) – український письменник, художник, політичний діяч. Лисяк-Рудницький Іван Павлович (1919-1984, Едмонтон, Канада) - історик, політолог, публіцист; автор праць з історії, що відкривали Європі та світу Україну. Багряний Іван (1906-1963, Новий Ульм, ФРН) – український письменник, політичний діяч. Маланюк Євген Филимонович (1997-1868, Нью-Йорк) – український письменник, літературний критик. Клопотаннями української діаспори в Америці було створено Комісію Конгресу США (де працювала робоча група Джеймса Мейса) з розслідування Голодомору. * Робота з підручником. Виконання вправ 19-20. Вивчення нового матеріалу. *Пояснення вчителя. За поширеністю в світі українська мова посідає 25/22 місце (серед 6 тис. мов) та 3 або 2 місце за поширеністю серед слов'янських мов. Загальна кількість носіїв української мови, за приблизними оцінками, становить від 41 ло 46 млн. осіб. З майже 38-мільйонного населення України близько 31 млн. може спілкуватися українською мовою. За даними опитування Інституту соціології НАН України, у 2005 році, рідною українську мову визнали 64,3% українського населення, російську 34,4%, іншу — 1,5%. За кордоном перебувають від 4 до 7 українських трудових мігрантів, більшість з яких володіє українською мовою У Росії українською володіє 1,8 млн осіб, у Молдові (без урахування Придністров'я) українська є рідною для 181 тис. осіб, мовою щоденного спілкування українська є для 130 тис. осіб. У Білорусі рідною її називає 116 тис. осіб. У Казахстані українською говорять 128 тис. осіб, більшою чи меншою мірою нею володіють до 732 тис. осіб. У Румунії - 57 тис. україномовців, у Польщі - 23 тис. осіб, що постійно проживають на території Польщі, та ще від 20 до 450 тис. осіб з числа трудових мігрантів. У Словаччині - 11 тис. осіб назвали рідною мовою українську, ще 24 тис. осіб вважають за рідну мову русинську. У Канаді українською мовою володіє 174 тис. осіб, у США - 129 тис. мовців. У Бразилії – українською володіє щонайменше 17 тис. мовців. (За матеріалами Вікіпедії). VІ. Підбиття підсумків уроку. * Прочитати. Використавши отриману інформацію, скласти висловлювання «Українська діаспора: сучасний погляд». 1. Українці за кордоном — це невід’ємна частина української нації. Світова українська спільнота має своїх представників у парламентах, в урядах багатьох держав свого поселення, має своїх учених, митців та громадських діячів і може, і вміє впливати на міжнародні установи, а головне — на формування позитивного іміджу України за кордоном. (З виступу на засіданні Верховної ради України). 2. Особливість сучасної української діаспори в тому, що значну її частину становлять громадяни України, які живуть за кордоном. Згідно з Конституцією України вони користуються правом обирати президента України, депутатів ВР, але позбавлені права бути обраними. Маніпулюючи давно віджилими стереотипами, діаспору, трудових емігрантів подекуди намагаються змальовувати як громадян інших держав, які не можуть уявити собі сучасного стану речей в Україні, або запроданців, що покинули Батьківщину, добре влаштувались й нічим не турбуються. Діє схема засудження всіх інакомислячих, людей, які скидають із себе рабське ярмо (Мирослава Роздольська, член Спілки журналістів України і Північної Америки, голова Всеамериканської громадської організації "Нова Українська Хвиля», 8 червня 2011 р.) * Прокоментувати 2-3 вислови. Яке значення для людини, що опинилася за межами батьківщини, має рідна мова? 1. Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження (В.Овсянико-Куликовський). 2. Гірка емігрантська доля виривала їх із рідної землі з корінням, наче буря дерево, тільки ж коріння те у розлучених із Батьківщиною людей ніколи не всихало і ніколи не переставало боліти (В.Дрозд). 3. І коли, здавалось, не в змозі власним шляхом іти у світи, тяжко скаржились рідній мові: «Освяти, приголуб, захисти...” (В.Малишко). 4. Є таке слово, аж проситься в пісню, є таке слово в народу мого: «Будьмо сьогодні, завтра і прісно, будьмо в хуртечу, в дим і в огонь!» Будьмо в моїй і твоїй Україні, будьмо на Клені, на Клині чи де – серце нехай озветься чаїно, чуючи слово Вкраїна святе. Батьківське слово щире застольне сину своєму колись я повім. Є таке слово, на вірі настояне: «Будьмо! Собою! А отже, - усім!» (В.Мельник). 5. Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів. ..Бо наша мова – це ми, українці - добрий, чесний, працьовитий народ, що тисячоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів (З кн. «Мова і нація»). * Прочитати. Пояснити лексичне значення виділених слів. Який з термінів ужито в переносному значенні? Розкрити це значення. Українську діаспору можна розглядати як каталізатор так званої політики мультикультуризму, офіційно проголошеної прем'єр-міністром Канади Жаном Кретьєном на Конгресі українців Канади в 1981 році. Ця політика гарантує вільний розвиток мов і культур усіх етнічних груп країни. Державні установи й організації Канади охоче запрошують до себе українців-випускників університетів, бо вони здавна мають репутацію працелюбів, добре володіють обома державними мовами (англійською і французькою), не забуваючи при цьому і своєї. (З підручника). Словник. Мультикультура (лат. multis – багато) – співіснування та взаємодія в межах одного суспільства різноманітних, рівноправних і рівноцінних культур; навне в межах цього суспільства позитивне ставлення до різноманіття культур, а також мов. (Зі словника термінів між культурної комунікації). Мультикультуризм - визнання культурного плюралізму та сприяння йому (Із тлумачного словника суспільствознавчих термінів). * Що вам відомо про наукову, культурно-просвітницьку, мистецьку діяльність української діаспори? Назвіть імена представників української діаспори, розкажіть про їхній внесок у культурне життя світового українства (скульптор Олександр Архипенко, іаконструктор-винахідник Ігор Сікорський, танцівник Серж Лифарь, поети Євген Маланюк та Олена Теліга, піонер комп'ютерних технологій, конструктор першого в світі персонального комп’ютера Стефан (Стів) Возняк, генерал-губернатор Канади Роман Гнатишин, політичний і громадський діяч США, правник Богдан Футей, меценат і суспільний діяч Петро Яцик та ін.) VІІ. Домашнє завдання. Започаткувати виконання одного з проектів:
Інтернет-ресурси:
Академічний рівень |