Стратегія соціально-економічного розвитку
| Вид материала | Документы |
- «про кооперацію», 17.13kb.
- Стратегія економічного І соціального, 2985.74kb.
- Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Сталого розвитку міста > Стратегія та основні напрямки розвитку міста базуються, 603.12kb.
- Середньострокова Програма соціально-економічного розвитку м. Ніжина, 2390.72kb.
- Про підсумки виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку області, 2649kb.
- Проект про підсумки соціально-економічного розвитку області та виконання місцевих бюджетів, 68.03kb.
- 2. Методи державного регулювання економіки 5 Тема Стратегія соціально-економічного, 346.36kb.
- Середньострокової програми соціально економічного розвитку Менського району на період, 1019.73kb.
2.3. Інноваційна політика
Інноваційна політика на регіональному рівні означає створення органами управління регіоном умов для соціально-економічного розвитку на інноваційній основі.
Роль регіонального державного регулювання в цьому процесі полягає, по-перше, у визначенні напрямів науково-технічної та інноваційної діяльності щодо створення і вироблення конкурентоспроможної за якістю і ціною продукції та надання послуг; по-друге, в застосуванні різноманітних методів і механізмів виробництва інноваційного продукту та інноваційної продукції для збільшення надходжень до місцевого бюджету.
Головною метою регіональної інноваційної політики є забезпечення переходу економіки області на інноваційну модель розвитку, здійснення на цій основі структурних і фінансових змін у виробничій сфері, що створюватиме широкі можливості для випуску конкурентоспроможної продукції, орієнтованої на зовнішні і внутрішні ринки.
2.3.1. Розвиток наукової та науково-технічної діяльності
Зміни, що відбулися у сфері наукової та науково-технічної діяльності Сумської області за період 1995-2002 рр., відповідають умовам слабкої державної інноваційної політики: загальна кількість працівників основної діяльності скоротилася відносно 1995 р. на 27,3 %, що супроводжувалося зменшенням частки фахівців, зайнятих науковою та науково-технічною діяльністю (з 51,2 до 43,3 %) і скороченням частки дослідників в складі працівників основної діяльності з 29,3 до 21,7 % (рис. 12).
Рис. 12. Динаміка чисельності наукових працівників Сумської області
Сильною стороною цієї сфери діяльності в області є збереження стабільної кількості і частки в науково-дослідних роботах вузів, науково-дослідних організацій та конструкторських підрозділів на промислових підприємствах.
Науково-інноваційна результативність науково-технічних організацій і підприємств Сумської області залежить від фінансування їх матеріально-технічної бази і достатності заробітної плати науково-технічних працівників.
В останні роки матеріально-технічна база науки фактично знаходиться у критичному стані. Фондоозброєність в 1995-2002 рр. складала 3,5-21,5 тис. грн. на одного працівника основної діяльності, що вдвічі менше за середній по Україні показник (6,5-41,5 тис. грн.).
За період 1995-2002 рр. структура джерел фінансування науково-технічних робіт принципово змінилася: якщо у 1995 р. власні кошти становили 25,7 % загального обсягу коштів, то у 2002 р. частка знизилася більш ніж вдвічі і становила 10,9 % (рис. 13). Знизилася майже втричі (з 28,3
Р
ис. 13. Розподіл загального обсягу фінансування науково-технічних робіт
Сумської області в 1995 та 2002 рр. за відповідними джерелами.
до 10,2 %) питома вага асигнувань за рахунок коштів замовників іноземних держав. Позитивним явищем є те, що найбільшу питому вагу у фінансуванні в 2002 р. мали кошти замовників підприємств і організацій України, частка яких зросла в 4,5 рази (з 57,1 % проти 12,7 % у 1995 р.). Це свідчить про комерціалізацію спеціалізованої науково-технічної діяльності і відновлення зруйнованого в роки кризи ланцюга “наука – виробництво”. Питома вага фінансування з державного бюджету у загальному обсязі фінансування науково-технічних робіт Сумської області протягом вказаного періоду, що аналізується, дещо зменшилася, проте була стало значною (відповідно 22,6 і 20,7 %); у фінансуванні науково-технічних робіт значно (в 15,3 рази) скоротилася часта позабюджетних фондів (з 10,7 до 0,7 %). Лише незначна частка фінансування припадає на кошти місцевих бюджетів. В перспективі збільшення конкурентоспроможності науково-технічної діяльності може призвести до зростання частки фінансування за рахунок коштів іноземних замовників. Доцільною вважається більша участь та коштів місцевих бюджетів, які мають гарантувати наукомісткий та інноваційний шлях розвитку територіального господарського комплексу з метою покращання конкурентоспроможності регіональної економіки, покращання рівня життя територіальних громад.
Витрати наукових та науково-технічних організацій на виконання робіт в Сумській області в 2002 р. зменшилися відносно рівня 2001 р. на 10 % і склали на одного працівника, який виконує наукові та науково-технічні роботи, в 2001-2002 рр., відповідно, 11,9 і 12,7 тис. грн., що значно (більш ніж вдвічі) нижче аналогічного показника в Україні (відповідно 21,3 і 23,6 тис. грн.), що в свою чергу в 50-60 разів нижче, ніж в європейських країнах і втричі нижчі, ніж в Росії.
В структурі витрат на наукову та науково-технічну діяльність Сумської області останнім часом відбулися незначні позитивні зрушення: дещо зросла частка капітальних вкладень; зменшилася питома вага матеріальних витрат. Порівняльний аналіз структури витрат на науково-технічну діяльність в Сумській області і в цілому в Україні показує ряд суттєвих негативних відмінностей: в складі витрат на науково-технічну діяльність в середньому є дещо нижчою питома вага капітальних вкладень (на 3,1-3,6 %), витрат на оплату праці (на 4,9-4,4 %) і вищою - частка матеріальних витрат (на 11,9-10,1 %).
Структура науково-дослідних робіт в організаціях та підприємствах, що склалася у 2002 р. за видами економічної діяльності Сумської області, можна охарактеризувати як негативну з точки зору їх підпорядкованості досягненню конкурентоспроможності області: частка обсягів науково-технічних робіт для промисловості склала лише 9,4 %, в той час, як в операціях з нерухомістю, здаванні під найм та послугах юридичним особам – 86,8 %. В освіті здійснено 3,8 % загального обсягу науково-дослідних робіт, виконаних в області. Це є результатом консервативної інноваційної політики, що здійснюється в національній економічній системі, в якій надто слабка спрямованість на кінцевий результат науково-інноваційної діяльності, що у підсумку дає неефективне розпорошення коштів.
2.3.2. Інноваційні трансформації
Серед численних структурних зрушень у господарстві Сумської області особливе місце належить технологічним перетворенням. До сильних сторін інноваційної сфери області належить зростання частки інноваційно активних промислових підприємств в загальному обсязі: з 15,0 % у до 19,4 % у 2002 р. До негативних сторін відноситься звуження сфери інноваційної діяльності, яке проявилося у зменшенні в 2002 р. відносно 2000 р. частки підприємств, що мали витрати на дослідні розробки (на 5,8 %); на придбання засобів виробництва (на 3,8 %). Позитивним є те, що в області спостерігається збільшення кількості підприємств, які мали витрати на придбання безпатентних ліцензій, ноу-хау, технологій та на технологічну підготовку виробництва.
До факторів, що стримують інноваційну діяльність на промислових підприємствах Сумської області є: недосконалість вітчизняного законодавства; відсутність інформації про ринок збуту; відсутність повної технологічної інформації; неможливість дотримання ГОСТів; недосконалість системи фінансування, регулювання, організації науково-інноваційної та інноваційної діяльності; недостатність фінансового та матеріального забезпечення науково-дослідної бази наукових установ з державного бюджету; відплив в інші сфери діяльності кваліфікованих кадрів, які мають досвід наукової роботи та впровадження високих технологій у виробництво; неналагодженість кооперації наукової і виробничої сфери.
В останні роки спостерігається негативна тенденція щодо впровадження на підприємствах області нових технологічних процесів (їх кількість за 1995-2002 рр. зменшилася на 41,1 %, в т.ч. маловідходних та ресурсозберігаючих – на 45,4 %, а за період 2000-2002 рр. – на 19,5 і 66,7 % відповідно), що негативно впливає на рівень конкурентоспроможності продукції підприємств області. Її територіально-господарський комплекс ще не підготовлений до нових реалій, обумовлених посиленням глобалізаційних тенденцій та збільшенням ступеню лібералізації внутрішнього ринку, необхідними складовими яких є взаємопов’язана наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність. Інтенсивність технічної модернізації усього господарського комплексу області визначається ступенем впровадження нововведень в машинобудуванні, що є галуззю її спеціалізації. Кількість створених зразків нових типів машин, устаткування, апаратів, приладів і засобів автоматизації протягом 1995-2002 рр. була стабільною. Ресурсом же подальшого інноваційного розвитку області є переважання (крім 2000 р.) в структурі випуску нової продукції принципово нової. Зростає і частка області в експорті України нової продукції машинобудування, в т.ч. такої, виробництво якої розпочато вперше в Україні. Лише у 2002 р. машинобудівниками Сумської області здійснено майже чверть всіх експортних поставок України нової продукції, виробництво якої розпочато в нашій державі вперше.
Порівняльний аналіз структури інноваційних витрат Сумської області і в цілому по Україні демонструє ряд суттєвих відмінностей, які відображені на рис. 14. Так, частка витрат на технологічну підготовку виробництва в області у 2002 р. була найбільш значною у структурі витрат (45,6 %), що перевищує середній по Україні рівень (10,8 %) в 4,2 рази. Це свідчить про позитивні якісні зрушення, які виражаються у збільшенні технологомісткості, переході від екстенсивних до інтенсивних інноваційних перетворень на виробництві.
Рис. 14. Динаміка структури інноваційних витрат у промисловості
Сумської області у 2002 р. за напрямами використання
До найбiльш значущих причин низької інтенсивності iнновацiйної діяльності, спрямованої на переозброєння виробництва та нарощування обсягів конкурентоспроможної продукції, в т.ч. споживчих товарів, відноситься дефіцит власних коштiв, внаслідок зростання цiн на паливо, сировину, надмiрного оподаткування. Проблемою залишається висока вартість кредитів, тому інвестиції в інновації здійснюються переважно з власних коштів. Не відіграють суттєвої ролі і асигнування з держбюджету на інноваційну діяльність: в 2002 р. вона була профінансована з цього джерела тільки на 0,5 %; кошти ж з місцевого бюджету Сумської області на фінансування інноваційної діяльності не виділялися взагалі. Через інституційну незавершеність трансформаційних процесів майже не надходили інвестиції від вітчизняних інвесторів на вказані цілі.
Результати порівняльного аналізу структури джерел фінансування інноваційної діяльності Сумської області і України в цілому свідчать, що у 2002 р. були практично незадіяні ринкові механізми, як зацікавлення інвесторів (вітчизняних і іноземних) в збільшенні конкурентоспроможності бізнесу через збільшення його інноваційного спрямування, підтримки інноваційних процесів з боку місцевої влади (рис. 15).
Рис. 15. Порівняльна структура джерел фінансування інноваційної діяльності
в Сумській області і Україні за 2002 р.
2.3.3. Розвиток наукоємних технологій
В законодавстві України не існує прямих норм, спрямованих на стимулювання використання новітніх продуктів наукової та науково-технічної діяльності, які є найбільш значущими для суттєвого підвищення технологічного рівня вітчизняного виробництва. Досвід розвинених країн свідчить, що державна підтримка надається, в першу чергу, розвитку технологій і інноваційної продукції, що забезпечує економічну безпеку держави і сфер економічної діяльності, які використовують вітчизняні технології для насичення внутрішнього ринку інноваційними товарами. В перспективі до 2015 р. необхідність змін економічної структури територіальних господарських комплексів України передбачає великий вплив передових наукоємних технологій на територіально-галузеву структуру економіки та взаємодію суб’єктів господарювання, якісний рівень життя тощо. Отже, на даному етапі національна інноваційна політики повинна спиратися на стратегію “технологічного поштовху”, згідно якої пріоритетні напрями розвитку науки і техніки визначаються державою, яка володіє необхідними для цього матеріальними ресурсами, і має здійснювати експертизу та інформаційне забезпечення. Така стратегія передбачає розробку державних інноваційних програм, значних капітальних вкладень і інших прямих форм державної участі у регулюванні інноваційних процесів. При обмежених кредитно-фінансових ресурсах необхідне залучення ринкових механізмів стимулювання інноваційної діяльності в кожному регіоні, створення економічного клімату і інформаційного середовища, сприятливого для нововведень, збільшення прямих форм регулювання, які стимулюватимуть ринкові ініціативи та ефективний розвиток ринку інноваційних технологій в перспективі до 2015 р. набувають особливої значущості. Існуючі в розвинених країнах системи трансферту технологій законодавчо врегульовані. Створення такої системи в умовах формування ринкових відносин є складним завданням. Його вирішення передбачає створення спеціальних структур для моніторингу ситуації на світовому ринку технологій та визначення стратегічних для країни інноваційних технологій. Формування на регіональному рівні механізму трансферту технологій та іншого інноваційного продукту має особливе значення у цей період. Адже він забезпечуватиме повернення бюджетних коштів, які виділяються на наукові, науково-технічні та дослідно-конструкторські роботи. Для створення цієї системи необхідно, по-перше, забезпечити захист прав власності на інтелектуальний продукт; по-друге, створити умови для функціонування ринку інтелектуальної власності. Отже в період до 2015 р. сфера науково-технічної та інноваційної діяльності в області може розвиватися лише за умови формування ринкової інноваційної інфраструктури. Запровадження апробованих у світовій практиці різних складових інноваційної інфраструктури вимагає розвитку інноваційного ринку. До сукупності підприємств, організацій, установ, об’єднань, асоціацій, що надають послуги і забезпечують інноваційну діяльність належать фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні та інші установи. Загальнодержавний порядок формування і функціонування інноваційної інфраструктури в період ринкових трансформацій економіки, їх правовий статус і основні джерела фінансування визначені в Положенні про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, затвердженого Постановою Кабміну України (№ 549 від 22 травня 1996 р.) Створення інноваційної системи на обласному рівні передбачає формування дієвої підсистеми обласного управління розвитком науково-технічної і інноваційної діяльності, яка включатиме в себе: спеціальний орган підтримки формування інноваційної інфраструктури, оцінки, планування стратегічних технологічних змін в економіці області на основі поєднання регіональних і національних інтересів; підсистему законодавчого і нормативно-правового забезпечення створення і функціонування ринкової інноваційної інфраструктури; підсистему державної фінансової підтримки регіональної інноваційної інфраструктури, що відповідає вимогам ринку, особливо на перших етапах її розвитку; підсистему залучення позабюджетних джерел фінансування, що включає в себе відповідні організації та інституції (в т.ч. венчурні фонди, інститути спільного інвестування); підсистему комерціалізації і трансферту науково-технічних розробок, технологій; підсистему економічного стимулювання пріоритетних напрямів інноваційного розвитку регіону.
В період до 2015 р. структурні зміни відбуватимуться у напрямі збільшення обсягів високотехнологічної продукції та зменшення частки сировинних галузей, матеріалоємних і екологічно шкідливих виробництв. Тому в цей період питома вага інвестиційних ресурсів, що спрямовуються на розвиток інноваційних наукоємних технологій, поетапно буде наближатися до 65-70 % загального обсягу інвестицій в регіоні.
Інноваційна політика в Сумській області в 2004-2005 рр. має спрямовуватися на створення економіки регіону, здатної ефективно розвиватися в умовах відкритого ринку. Для цього передбачається застосовувати інноваційну політику імортозаміщення, для чого, по-перше, будуть виділені такі сфери економіки, виробництва і підприємництва, які в змозі на перших порах випускати конкурентоспроможну за якістю, дизайном і ціною продукцію, що користується попитом на внутрішньому ринку, а також розвиватися переважно на базі власних і самостійно залучених інвестицій; по-друге, для застосування новітніх сучасних технологій та прогресивних матеріалів в окреслені сфери виробництва області (бюджетоформуючі та які є “точками зростання” передового технологічного укладу) передбачається залучати регіональні наукові і науково-технічні організації, при необхідності - галузеві інститути НАН України.
На етапі 2006-2010 рр. передбачається активізувати сфери виробництва, що випускають високотехнологічну продукцію, які на сьогодні мають реальні технологічні, технічні ресурси, замовлення, в т.ч. і з інших регіонів, а також держав з метою збільшення обсягів і номенклатури високотехнологічної продукції за рахунок власних можливостей і за допомогою фінансових і організаційних засобів з боку обласної держадміністрації задіяти для освоєння продукції у тих виробничих сферах, де є для цього стартові умови на основі залучення наукових і науково-технічних організацій та цільового фінансування необхідного інноваційного продукту, який ними розробляється, за рахунок регіонального бюджету.
Очікувані результати: збільшення обсягів та розширення номенклатури продукції, підвищення її якості і конкурентоспроможності; створення нових робочих місць; підвищення технологічного рівня підприємств, а звідси і їх конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках; залучення позабюджетних джерел фінансування для створення і впровадження в економіку інноваційного продукту і інноваційної продукції; збільшення надходжень в місцевий бюджет в результаті розширення номенклатури експорту продукції за рахунок інноваційної; збільшення надходжень до місцевого бюджету за рахунок трансферту технологій.
На етапі 2011-2015 рр. головним стратегічним завданням має бути поширення випуску інноваційної продукції на рівні кращих світових стандартів (особливо на заміну тих, що зараз імпортуються) шляхом організації спільних виробництв, на яких повинні освоювати випуск інноваційної продукції відомих іноземних фірм. При цьому передбачається відмовитися від ввезення комплектуючих, організовуючи їх виробництво на базі технологічної кооперації з вітчизняними виробниками. Раціональним шляхом подальшого покращання високотехнологічної продукції, яка буде випускатися на спільних підприємствах, є застосування інноваційного продукту вітчизняних вчених.
Очікувані результати полягають у збільшенні обсягу інноваційних капіталовкладень відносно річного рівня амортизаційних відрахувань, доходів від інноваційних капіталовкладень, розміру сукупного фінансування розвитку науки і техніки відносно річного ВВП, обсягів реалізації (продажу) новоствореної продукції в рік відносно загального обсягу продажу, кількості винаходів на 1 млн. населення; кількості впроваджених винаходів у рік відносно їх загальної кількості.
Ризики: можливе зниження темпів зростання ВВП на душу населення області і як, наслідок відсутність необхідних коштів у підприємств на створення інноваційного продукту і виробництва інноваційної продукції; зниження обсягів фінансування на науку та інноваційну діяльність за рахунок державного бюджету; несвоєчасне прийняття законодавчих і нормативно – правових актів, необхідних для створення правових та інституційних передумов розвитку науково – інноваційної діяльності в регіоні; звуження бази ресурсного забезпечення науково – дослідної та інноваційної діяльності; скорочення виробництва інноваційного продукту організаціями, підприємствами Сумській області; можливе звуження кількості промислових підприємств, що впроваджують інноваційний продукт та прибутку від використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків по Сумській області; кількісна перевага придбаних морально застарілих технологій та технічного обладнання і ліцензій для виробництва продукції.
Загалом же, в результаті активізації наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності в області в перспективі до 2015 р. очікується підвищення виробництва ВВП на душу населення, збільшення реальних доходів населення на 15-20 % кожні 5-ть років.
2.4. Можливості залучення фінансових ресурсів
до інвестування економіки
Незважаючи на значну кількість інвестиційних та інвестиційно-інноваційних програм, які передбачається здійснити у Сумській області, серед регіонів України вона за обсягами інвестицій займає одне із останніх місць. На рівні держави тут розроблено цілий ряд програм, реалізація яких потребує щорічного фінансування в обсягах, що значно перевищують наявні кошти.
Особливої уваги потребує пошук джерел фінансування розвитку малого бізнесу. У більшості країн з ринковою економікою альтернативним джерелом його фінансування виступає держава, яка в особі спеціально створених фондів, гарантійних установ здійснює кредитування малого бізнесу, а також виступає гарантом по таких кредитах у комерційних банках і інших фінансових інститутах.
В Україні хоча і було сформовано декілька установ по кредитуванню малого бізнесу (Державний інноваційний фонд, Український фонд підприємництва, кредитно-гарантійну установу, засновниками якої виступили Український фонд підтримки підприємництва, ряд комерційних банків і фірм, що мали досвід роботи в ринкових умовах), проте вони на протязі свого недовгого існування не змогли зарекомендувати себе як надійний партнер малого бізнесу, що прирекло їх на збиткову діяльність.
Перш за все, кредитування малого і середнього бізнесу неможливо без наявності чіткого механізму видачі, супроводження і погашення кредитів. Такий механізм ще не визначений і не врегульований законодавчо, що в кінцевому рахунку призвело до банкрутства кредитних установ і перетворення їх в благодійну організацію.
По-друге, кредитні установи мають бути широко представлені по всій території, а інформація про існування і умови роботи загальнодоступними. Більшість комерційних банків відмовляються працювати з малим бізнесом, мотивуючи це тим, що суми кредитів, як правило, невеликі, доходи низькі, а ризики непогашення великі. Деякі банки, що не відмовляються кредитувати малий бізнес, працюють в “режимі ломбарду”. Одержання малих кредитів на таких умовах стає для підприємств малого бізнесу недоцільним, а надання таких кредитів для банків нерентабельним бізнесом.
Кредитування малого бізнесу по лінії Міжнародного банку реконструкції і розвитку, яке забезпечують українські банки (Аваль, Приватбанк, Надра, ВаБанк, Енергобанк, Фінанси і кредит, Український кредитний банк), здійснюється на термін до 5 років, і його основним недоліком є вимога застави у розмірі 200 % від суми кредиту та орієнтація на бізнес, здатний створювати робочі місця для шахтарів. Ці вимоги не тільки обмежують розповсюдження кредиту на Сумську область, але й не вирішують головної проблеми малого бізнесу - відсутність або нестача застави. Орієнтуючись на одержані доходи від кредитування, банки виставляють жорсткі вимоги до потенційних позичальників. Першочерговою вимогою є наявність успішнодіючого бізнесу на момент одержання кредиту. Стартовий бізнес не кредитується взагалі.
В Сумській області, як і в Україні в цілому в останні роки спостерігається пожвавлення економіки, що стимулює розвиток малого бізнесу, сприяє підвищенню його кредитоспроможності; банкам вдалося значно відновити до себе довіру населення. Аналіз існуючої ситуації на ринку кредитів для малого бізнесу засвідчує необхідність розвитку кредитної системи. Зокрема, доцільне створення нової установи (можливо на базі існуючої Кредитно-гарантійної установи по підтримці малого і середнього бізнесу), яка б відповідала наступним критеріям.
Ця установа повинна створюватись державою разом з комерційними банками, страховими і іншими компаніями, що досягли реального досвіду кредитування малого бізнесу; мати можливість видавати кредити підприємцям - початківцям і підприємствам без застави або без реальної застави під ретельно розроблений і обґрунтований бізнес-план; мати значну кількість підрозділів по території України, в тому числі, в Сумській області; працювало на комерційній основі та спеціалізувалось на наданні невеликих кредитів (до 10 тис. грн.) під невисокі відсотки з можливістю надання довгострокових кредитів.
Держава повинна виступати гарантом у створенні такої установи по кредитах, які б надавались без належної застави, а також по кредитуванню підприємств, що мають свій власний бізнес. Джерелом коштів для покриття ризиків може бути прибуток (його частина) держави, який вона одержує від надання успішних кредитів.
В стратегічному плані можливості залучення фінансових ресурсів для інвестування економіки області значною мірою залежать від розв’язання вказаних та цілого ряду інших проблем. Центральною з них є формування привабливого інвестиційного клімату та досягнення стабільності вітчизняного законодавства.
2.5. Підвищення інвестиційної та інноваційної
активності суб'єктів господарювання
Інвестиційна активність є найважливішою передумовою ефективного функціонування економіки області, оскільки сприяє формуванню виробничого потенціалу на новій науково-технічній основі і забезпеченню її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Інвестиційна активність досягається за допомогою зростання обсягів реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш оптимального використання в пріоритетних сферах. На сьогодні низька інвестиційна активність має серйозні внутрішні причини, що роблять неефективними інвестиції у виробничій сфері.
Специфіка інвестиційного ринку Сумської області полягає у відносній обмеженості власних фінансових ресурсів і мінімальному впливі її адміністрації на національне законодавство при відносно максимальному залученні в економічний обіг прав на використання природних і інших майнових ресурсів.
Аналіз структури інвестицій в основний капітал області за рахунок усіх джерел фінансування показує, що майже 80 % – це власні кошти підприємств та організацій. Передбачається, що у майбутньому ця структура повинна поліпшитися за рахунок місцевих бюджетів, коштів населення та іноземних інвестицій.
Оцінка формування і використання фінансових ресурсів області дає можливість зробити наступні висновки: по-перше, велика частка фінансових ресурсів акумулюється у населення і майже цілком витрачається на поточні потреби – придбання товарів і оплату послуг. Таким чином, Сумська область має значний потенціал власних фінансових ресурсів, ефективне використання яких може стати основою соціально-економічної стабілізації в регіоні. Основна ж частина вільних коштів зосереджена на діючих підприємствах, що потребує всебічного сприяння з боку органів державної влади і місцевого самоврядування в їх виробничому використанні. До того ж, сформований рівень рентабельності промислової продукції дає можливість залучення кредитних ресурсів у процес розширеного відтворення, навіть без використання пільг.
В умовах, що склалися, передбачається розробити і впровадити жорсткий механізм залучення і утримання грошових ресурсів у виробничій сфері, в реалізації якого провідну роль повинні грати банки. Ключовим моментом цього механізму повинні стати: введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються, від оподаткування у зв‘язку з їх інвестиційною спрямованістю; система інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, що на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування. За допомогою такого механізму можна буде також забезпечити контроль за використанням інвестиційних ресурсів через систему інвестиційних рахунків чи інвестиційних договорів з комерційними банками з метою кредитування виробничої сфери, відновлення оборотних коштів, виробничих інвестицій.
Вирішенню проблеми активізації інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів господарювання сприятиме зниження податкового навантаження, розробка діючого механізму капіталізації прибутку, а також використання системи державних замовлень, гарантій і програм, формування ринку ефективних інноваційних і інвестиційних проектів за умови їх спільного державно-комерційного фінансування. Головним напрямком посилення інвестиційної активності банків повинно стати стимулювання довгострокових кредитів через надання гарантій уряду та регіональних органів виконавчої влади. У зв’язку з цим повинна бути розроблена система підтримки банківських інвестицій, вигідних економічних нормативів, пільгового оподаткування прибутку, створено механізм захисту довгострокових інвестицій від знецінення в умовах інфляції, а також забезпечена узгодженість інтересів банківських і регіональних органів державної влади шляхом створення спеціалізованого регіонального інвестиційного банку.
Роль регіонального інвестиційного банку, що має в своєму розпорядженні значні активи і володіє достатньою інформацією про фінансово-господарський стан і кредитоспроможність більшості підприємств галузі – потенційних одержувачів інвестицій повинна полягати в створенні механізмів, що значно зменшують для іноземних компаній ризики, пов‘язані з фінансуванням довгострокових проектів. Маються на увазі, насамперед, кредитні ризики, пов‘язані з реальною окупністю проектів і поверненням вкладених у них коштів.
У цих умовах повинен значно зрости регулюючий вплив держави на масштаби інвестиційної пропозиції. Це, в першу чергу, стимулювання діяльності інвесторів у використанні прибутку для накопичення капіталу, а також створення умов для розвитку будівельних організацій, що виступають на ринку як продавці інвестиційного товару.
Необхідною умовою активізації інвестиційної та інноваційної діяльності в області є створення нової ринкової інфраструктури, здатної організувати стійкий інвестиційний процес і міжгалузеве переливання капіталу в масштабах галузей на її території. Розвиток інфраструктури є однією з найбільш складних завдань, що вимагає надання розширених повноважень місцевій адміністрації для пошуку засобів для її вирішення. Для цього буде використовуватися увесь спектр фінансового інструментарію, починаючи з організації муніципальних запозичень і закінчуючи створенням цільових фондів.
Практично всі методи залучення інвестицій, за винятком управління митними тарифами, будуть істотно доповнюватися на регіональному рівні. Податкове регулювання передбачається доповнювати місцевими пільгами в межах сум, що зараховуються в обласний бюджет. У такий же спосіб будуть реалізовані (за рахунок місцевого бюджету) методи часткового фінансування, пільгового кредитування. Ряд заходів повинні бути реалізованими за допомогою комунальних тарифів, цін, надання гарантій.
Активізація іноземного інвестування більшою мірою залежить від макроекономічної стабільності, пожвавлення економіки і появи позитивних тенденцій у відродженні виробництва. Важливим завданням при цьому є забезпечення певного балансу між обсягами внутрішнього і зовнішнього фінансування економіки області. З метою активізації діяльності іноземних інвесторів буде підсилено систему заходів для переорієнтації потоків іноземних інвестицій, яка включає, зокрема, податкові пільги, що стимулюють капіталізацію прибутку і реінвестування доходів, залучення інвестиційних кредитів, розвиток компенсаційних угод, договорів про розподіл продукції та ін.
Як відомо, Законом України "Про інноваційну діяльність" з 1 січня 2003 р. надано значні пільги інноваційно активним підприємствам. Отож у процесі розробки нормативно-правових актів для реалізації цього закону слід передбачити механізми ефективного використання цих пільг для адекватної віддачі у виробництві, для загального підвищення рівня конкурентоспроможності економіки області. Передбачається розробити і стратегію трансформації існуючих галузевих пільг у пільги на інноваційно-інвестиційний розвиток.
Водночас передбачаються заходи по забезпеченню максимально ефективного використання коштів місцевого бюджету – концентрувати їх саме для реалізації ключових, пріоритетних завдань, гармонійно поєднувати бюджетні і позабюджетні ресурси розвитку, створювати умови для максимального інвестування в основний капітал.