Geum.ru

К. О. Голуб Календар Шполянщини Рекомендовано методичним кабінетом відділу освіти Шполянської районної державної адміністрації для використання на урок

Вид материалаУрок

Содержание


Григорія Вікторовича Запісецького
Андрія Івановича Подолинського
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Червень 1848. – Селянське заворушення в Матусові. Селяни відмовилися ходити на панщину, вимагаючи ліквідації кріпосницьких порядків. Для придушення селянського виступу власті прислали в село два загони донських козаків, які при допомозі зброї розправилися з селянами.

Червень 1873. – Заворушення селян Топильної у зв’язку із загарбанням місцевим поміщиком земель, якими вони користувалися.

Червень 1906. – Страйк робітників економії князя Куракіна в с.Топильній. Поденна плата робітникам в економії князя в цей час становила 35 коп. Робітники попросили добавки в 5 коп. Їм у цьому відмовили. Тоді селяни попросили, щоб їм дали хоч би оселедець на обід, який тоді коштував 1,5-2 коп. Економ Биковський від імені князя відмовив їм і в цьому. У відповідь на це селяни покинули роботу і розійшлися по домівках. Наступного дня в село прибули 45 козаків і 15 стражників на чолі із сумновідомим Звенигородським справником чорносотенцем Сисецьким. На сходці села почали заарештовувати активістів, частина з яких втекла, а деяких селяни вирвали із рук стражників. Для розправи в село прислали роту солдатів і поліції. Селян почали грабувати: забирали хліб, крупу, сало, масло, курей, качок і свиней; розбивали селянські домівки та лавки. Так тривало кілька днів. Крім того, було заарештовано 15 чоловік, а князь ще й висунув позов на 4 000 крб., мотивуючи тим, що через страйк залишились нескошеними сіно і конюшина, які зогнили в полі. Заарештовані сиділи під слідством майже по шість місяців, а потім були засуджені: одні – на 8 місяців, а 8 чоловік – на один рік.

Червень 1918. – Почалося Звенигородсько-Таращанське повстання проти австро-німецьких окупантів. У повстанні взяли участь багато колишніх вільних козаків. На Шполянщині діяв загін 60-річного вільного козака Шаповала, в якому було чимало жителів з сіл Капустине, Товмач, Лозуватка, Топильна. В одному з боїв під Шполою загін розгромив німецьку бригаду. Час від часу повстанці зупиняли рух залізничного транспорту від Шполи до Тального. В с.Матусові відбулися таємні збори робітників цукрового заводу та селян, на яких вирішувалося питання про приєднання до повстання. Але зрадник виказав керівників німецьким властям. Було заарештовано Григорія Чередниченка, Попка і Коваленка.

Червень 1941. – Комуністи і комсомольці Шполи взяли на себе охорону залізничного вокзалу, цукрового заводу та елеватора.

1.06.2001. – Водянську дільничну лікарню реорганізовано у лікарську амбулаторію.

2.06.1807. – День народження українського живописця, друга Т.Г.Шевченка Івана Максимовича Сошенка (1807-1876), уродженця м.Богуслава (тепер Київської області), життя якого було тісно пов’язане з Черкащиною. На початку 1830-х років І.М.Сошенко жив у с.Матусові, де мав пристанище у брата вільшанського художника Степана Степановича Превлоцького (вчителя І.М.Сошенка та Т.Г.Шевченка) – Олександра, який був секретарем у поміщика Орлова.

3.06.1944. – Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно Миколі Степановичу Цибульському (1920-1943), уродженцю с.Товмача. М.С.Цибульський народився в сім’ї селянина у 1920 р. Навчався в місцевій семирічній школі. Пізніше, працюючи, закінчив вечірню середню школу у Шполі. В армії з 1940 р. В 1941 р. закінчив Київське військове піхотне училище. На фронті з грудня 1941 р. Командир батальйону 340-го гвардійського стрілецького полку 121-ї гвардійської стрілецької дивізії 3-ї армії Білоруського фронту гвардії майор Цибульській М.С. відзначився при прориві оборони противника на р. Сож. 22 листопада 1943 р. після форсування річки батальйон заволодів опорними пунктами біля сіл Красний Бор, Красна Вєтка, забезпечивши розгортання і вступ у бій головних сил полку. Загинув 30 листопада 1943 р. при відбитті ворожої контратаки біля с.Тараховка Корманського району Гомельської області. Похований в с.Товмач.

6.06.1936. – Спортивна команда колгоспу ім. Леніна с.Сигнаївки на запрошення взяла участь у сільській спартакіаді Полтавської області, що відбулася в с.Чапаївці Золотоніського району.

8.06.1920. – День народження радянського військового діяча, маршала авіації, тричі Героя Радянського Союзу (лютий, серпень 1944 р., 1945 р.) Івана Микитовича Кожедуба (1920-1991), який першу зірку Героя отримав за успішні бойові вильоти в небі Шполянщині під час її визволення від німецько-фашистських загарбників.

8.06.1921. – День народження заслуженого механізатора України, Героя Соціалістичної Праці (1971) Григорія Вікторовича Запісецького (1921-2005), уродженця с.Скотаревого. Його трудова діяльність розпочалася в 1935 р. в колгоспі ім. Карла Маркса с.Скотареве. В 1940-1946 рр. служив в армії, був учасником бойових дій. Після закінчення війни знову повернувся працювати в рідне господарство. Працював трактористом, помічником бригадира та бригадиром тракторної бригади.

10.06.1891. – День народження українського співака (бас) і педагога, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1969) Олександра Олександровича Гродзинського (1891-1973), уродженця с.Скотаревого. Після закінчення Київської консерваторії у 1925 р., працював у Київському театрі опери і балету (1925-1954, з перервою), пізніше – викладачем Київської консерваторії (1949-1971). Серед його учнів – М.Кондратюк, А.Мокренко, М.Полуденний.

11.06.1920. – День народження заслуженого працівника сільського господарства України, кавалера двох орденів Леніна, двох орденів Трудового Червоного Прапора, ордена „Знак Пошани”, почесного громадянина м.Шполи Бориса Семеновича Шемета, уродженця м.Шполи. Він 35 років (1954-1990 рр.) очолював шполянський колгосп «Маяк» (раніше колгосп носив імена Горького та Жданова).

12.06.1918. – Виступ жителів с.Матусова. Представник Матусівського цукрового заводу телеграфує Черкаському повітовому старості: „В Матусове начались поджоги, сейчас горят постройки скота, инвентарь завода, положение угрожающее, покорнейше просим оказать помощь, принять решительные меры”.

13.06.1918. – „З вчорашнього дня припинено залізничне сполучення на дільниці Тальне – Шпола Південно-Західної залізниці внаслідок бойових дій, які відбуваються в цьому районі”(газета „Голос Києва”).

15.06.1901. – День народження українського і російського співака (баритон), народного артиста РРФСР (1957), лауреата Державної премії СРСР (1951) Никифора Михайловича Бойкині, уродженця с. Товмача. Музичну освіту здобув у Дніпропетровському музично-театральному технікумі (1931-1935). Удосконалював вокальне мистецтво у В.А.Войтенка. Був солістом Дніпропетровського (1935-1941), об’єднаних Дніпропетровського і Одеського (Красноярськ, 1941-1944), Харківського (1944-1947), Пермського (1947-1963) театрів опери та балету.

15.06.1906. – Страйк на Матусівському цукровому заводі. 300 робітників заводу застрайкували. Заводчик викликав на допомогу стражників і козаків-інгушів, а робочу силу було набрано із с.Орлівця. Хоча робітничі пікети і розігнали штрейкбрехерів, але страйк було придушено. Робітники були змушені стати до роботи на старих умовах.

15.06.1917. – День народження Героя Радянського Союзу Віктора Григоровича Масича (1917-1947), уродженця м. Хабаровська. Його батько Григорій Савович Масич, житель с.Матусова, був засланий на Далекий Схід на каторгу за участь у страйку на Матусівському цукровому заводі. У 1922 р. сім’я переїхала в Матусів і Віктор спочатку навчався в Матусівській початковій школі № 2, а потім продовжив навчання в Шполянській СШ №2. В армії з 1936 р. Закінчив Качинську військову авіаційну школу в 1939 р. Учасник радянсько-фінської війни. Штурман ескадрильї 69-го авіаційного полку винищувачів 13-ї армії Північно-Західного фронту молодший лейтенант Масич В.Г. відзначився у боях на Карельському перешийку. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 р. Брав участь у Великій Вітчизняній війні з червня 1941 р. Після закінчення Військово-повітряної академії у 1943 р. перейшов на льотно-випробувальну роботу. Загинув 19 серпня 1947 р. при випробуванні нової авіаційної техніки. Похований у м.Чкалово Московської області Російської Федерації.

15.06.1941. – У Великому концертному залі Київської консерваторії відбувся звітний концерт учнів Лозуватської музичної вокальної студії.

17.06.1909. – День народження повного кавалера ордена Слави Леонтія Андрійовича Пишного, уродженця с.Лебедина. Працював робітником на Лебединському насіннєвому та Матусівському цукровому заводах. Перед війною переїхав у м.Верховцеве Дніпропетровської області. Оволодівши тут спеціальностями штукатура й маляра, споруджував будинки на залізничній станції. В 1941 р. пішов на фронт. Брав участь в оборонних боях у районі Верхньодніпровська. Пораненим потрапив у полон, але зміг утекти і добрався до Шполи. З 1943 р. – знову на фронті. Воював у складі 1230-го стрілецького полку 370-ї стрілецької дивізії 69-ї армії. Командир 45-міліметрової гармати. Орден Слави ІІІ-го ступеня отримав за наступальні бої з Пулавського і Магнушевського плацдармів у Польщі. Був знову поранений, повернувся додому інвалідом другої групи. Ордени Слави ІІ-го і І-го ступенів, які не встиг одержати на війні, наздогнали його у мирний час – у 1958 і 1968 роках.

18.06.1906. – Початок селянського виступу в с.Лебедині, який пізніше переріс у збройну сутичку із драгунами 25-го Казанського полку. В цей день робітники економії Роговського та селяни, припинивши роботу, одностайно зажадали від пана підвищення заробітної плати (3-й сніп замість 10-го). Управитель економії відмовився виконати поставлені вимоги. Наступного дня близько 2 тисяч селян під проводом К.А.Пелиха двома групами вийшли в поле, забрали тих, хто ще працював, а урядника прогнали. На вимогу адміністрації 23 червня до села прибув ескадрон драгунів, які жорстоко розправилися із страйкарями, зокрема, нагайками було побито робітників Бондаренка і Онищенка.

22.06.1920. – Перша Кінна армія С.М.Будьонного визволила Шполу. В місті відбувся мітинг, на якому виступив командарм Будьонний. Він розповів місцевому населенню про Червону армію, про її завдання у боротьбі з ворогами.

22.06.1941. – Початок Великої Вітчизняної війни. З перших днів війни у Шполянському районі розгорнулася масова мобілізація населення. Вже під кінець дня 22 червня 1941 р. до Шполянського райвійськкомату приїхало 12 юнаків з Лозуватки з проханням направити їх на фронт. Наступного дня прибуло ще 50 добровольців. Тільки протягом першого тижня війни Шполянська районна комсомольська організація відправила на фронт 280 добровольців.

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

25.06.1873. – Для придушення заворушення селян Топильної прибув каральний загін у складі двох ескадронів драгунів. Селяни вчинили опір карателям. Проте сили були нерівними і виступ селян було придушено. 107 бунтівників віддано до суду.

25.06.1944. – Відбувся перший набір у Шполянську дитячу музичну школу.

25.06.1944. – Відновився випуск газети „Шлях колективіста”.

27.06.1906. – Селянське заворушення в Лебедині. В цей день становий пристав заарештував кількох лебединських селян. Це привело до нового протистояння з владою на селі. На допомогу лебединцям прийшли селяни з навколишніх сіл. Близько тисячі чоловік з рушницями, вилами, косами й сокирами рушили до сільської управи, де сиділи заарештовані і передали через уповноважених приставу вимогу негайно звільнити селян. Коли вимогу було відхилено, страйкарі напали на солдатів. Сутичка тривала близько години. Після цього селяни рушили до лісу. Наступного дня в село прибуло ще кілька військових загонів, які силою придушили страйк. У населення було відібрано понад 50 револьверів і рушниць. До каторжних робіт і тюремного ув’язнення військовим судом було засуджено 40 лебединців. Найактивніших учасників виступу – А.Двірника, М.Пухлія та Г.Рудаса – засуджено до смертної кари через повішення. Пізніше Двірнику і Пухлію смертну кару замінено довічною каторгою.

27.06.1941. – ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР прийняли постанову „Про порядок вивозу і розміщення людських контингентів і цінного майна”. Керуючись цією постановою, Шполянський райком партії взяв під свій контроль евакуацію населення і матеріально-культурних цінностей в глиб країни.

Липень


Липень 1941. – Почалася евакуація на Схід племінного стада Матусівського радгоспу під керівництвам зоотехніка Спиридона Єлисейовича Руденка. Евакуація тривала до січня 1942 року (217 днів), коли стадо пригнали в Рязанську область. Худоба, яка дорогою підбивалась, документально передавалась місцевим господарствам. Саме завдяки цьому на базі генофонду Матусівського радгоспу виріс племрадгосп „Степний” у Курській області.

Липень 1941. – Добровольцями на фронт виїхали всі члени бюро Шполянського райкому комсомолу на чолі з першим секретарем РК ЛКСМУ М.С.Пастушенком.

Липень 1993. – Шполянська філія Черкаської академії менеджменту прийняла перших студентів.

2.07.1925. – День народження всесвітньовідомого математика, доктора фізико-математичних наук, академіка Російської Академії Наук, лауреата Державної премії СРСР та премій М.Чеботарьова і М.Ломоносова Ольги Арсеніївни Олійник, уродженки с.Матусова. В школі захоплювалася математикою, фізикою. В роки Великої Вітчизняної війни продовжувала навчання в Пермі. В 1943 р. – закінчила І курс Пермського університету, потім була переведена до Московського університету ім. М.Ломоносова на механіко-математичний факультет. У 1947 р. – закінчила університет і поступила на навчання в аспірантуру. Одночасно працювала молодшим науковим співробітником Математичного інституту ім. В.Стеклова Академії Наук УРСР. У 1950 р. Ольга Арсеніївна захистила кандидатську дисертацію. В 1952 р. за дослідження рівнянь з малим параметром при похідних вищих порядків вона була відзначена премією ім. М.Г.Чеботарьова, а через два роки – премією ім. М.Ломоносова І ступеня за фундаментальну працю, присвячену теорії нелінійних диференційованих рівнянь з частковими похідними. В 1954 р. їй присвоєне звання доктора фізико-математичних наук. О.А.Олійник майже 13 років працювала в Математичному інституті АН СРСР, а з 1965 р. – в Інституті проблем механіки АН СРСР. Ольга Арсеніївна – член Італійської Академії наук у Палермо (1967), Едінбургського королівського товариства (1965), а також нагороджена іменною медаллю „Колеж-де-Франс” (Париж).

3.07.1938. – День народження поета, фольклориста, краєзнавця, журналіста Володимира Андрійовича Гончаренка, уродженця с.Кримок. Протягом 1950-1956 рр. навчався в Лебединській середній школі № 2. У 1965 р. закінчив Дніпропетровський державний університет. Наприкінці 1989 р. організував у Черкасах ініціативну групу для створення партії „Незалежна Україна”, розробив програму та статут цієї організації, підготував перший номер газети однойменної з партією назви (червень 1990). Він – автор книг „На батьківщині Т.Г.Шевченка”, „Сповнений любові та добра”, „Анекдот – наш анекдот”, „Я хочу пити сонячні настої”, один з авторів книги-меморіалу „Вінок безсмертя”, буклетів „Легенди Холодного Яру”, „Вогненне слово, ворога рази!”, „Меморіальний літопис Черкас” (у співавторстві), літературно-меморіальної екскурсії „Василь Симоненко”, наукових розвідок „Неозначено-особові речення у поезіях Т.Г.Шевченка”, „Із фольклорної скарбниці Черкащини”, „Скарби фольклориста” та ін. Перший редактор науково-популярного збірника „Краєзнавець Черкащини”(1991). Його фольклорні зібрання лягли в основу багатотомної праці „Поема мого народу”, до якої увійшли книги „Прислів’я та приказки Шевченківського краю”, „Легенди, перекази, бувальщини про Т.Г.Шевченка”, „Кладу свої думи, Тарасе, до ніг твого вічного генія”, „Легенди Шевченківського краю”, „Народний календар Шевченківського краю”, „Казки Шевченківського краю”, „Анекдоти, загадки, скоромовки Шевченківського краю”, „Народна медицина Шевченківського краю”, „Пісні рідної матері”, „Словник топонімів Черкащини” (у співавторстві), „Словник прислів’їв та приказок Черкащини”, до якого увійшло понад 30 тисяч зразків цього жанру. У періодичній пресі опублікував понад тисячу статей, нарисів, дорожніх заміток, багато матеріалів з краєзнавства. Член Спілки журналістів України з 1975р.

13.07.1806. – День народження російського поета, одного з останніх представників „пушкінської плеяди” Андрія Івановича Подолинського (1806-1886). Батько С.А.Подолинського. народився в Києві в дворянській сім’ї. В 1824 р. закінчив пансіон при Петербурзькому університеті. Вже будучи високопоставленим поштовим чиновником у відставці, жив у своєму маєтку в с.Ярославці. Почав друкуватися в 1826 р. Епігон романтизму, наслідував В.А.Жуковського. Автор романтичних поем „Див і Пері”, „Барський”, „Жебрак”. Балада „Дівич-гора” і повість „Змій. Київська бувальщина” написані на матеріалах українського побуту і народних повір’їв.

15.07.1923. – День народження Героя Радянського Союзу Володимира Геронтійовича Тирси, уродженця с.Антонівки. Народився в сім’ї селянина. Закінчив 10 класів у Дніпропетровську. В армії з 1941 р. В 1943 р. закінчив Полтавське танкове училище. В діючій армії з березня 1944 р. Командир роти Т-34 13-ї гвардійської танкової Тернопільсько-Шепетівської Червонопрапорної бригади 4-го гвардійського танкового Кантемирівського ордена Леніна Червонопрапорного корпусу І-го Українського фронту гвардії лейтенант Тирса В.Г. відзначився 28 квітня 1945 р. при відбитті удару ворога із району німецького міста Баутцен з метою деблокування оточеного південно-східніше Берліна фашистського угрупування. За два дні рота відбила 13 запеклих контратак ворога і втримала рубіж. Удостоєний звання Героя Радянського Союзу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 р. Після звільнення в запас проживав і працював у Москві. Отримав вищу освіту.

16.07.1942. – На окраїні Дар’ївського лісу було розстріляно євреїв із Шполянського гетто. Воно було створене з приходом німців у місто. Це був окремий квартал у районі сучасних вулиць Корнійчука, Щедріна та Коцюбинського. У травні 1942 р. євреїв перегнали в ліс в районі Верхньої Дар’ївки і деякий час тримали в таборі за колючим дротом, а 16 липня всіх розстріляли. У післявоєнний час на братській могилі було встановлено обеліск. 16 липня – День пам'яті жертв єврейського народу. Всього на Шполянщині фашистами було розстріляно більше трьох тисяч євреїв різного віку.

18.07.1972. – В Шполі відбулося відкриття пам’ятника В.І.Леніну.

23.07.2004. – Проведено офіційне винесення на місцевість точки географічного центру території України – широта 49 градусів 41 мінута, довгота 31 градус 23,4 мінути. Неподалік дороги між селами Мар’янівка та Сигнаївка закладено символічну капсулу.

25.07.1944. – Проведено перший прийом учнів до музичної школи м.Шполи.

27.07.1948. – День народження генерал-лейтенанта податкової міліції України Володимира Дмитровича Чалого, уродженця с.Станіславчика.

28.07.1946. – День народження прозаїка, публіциста, літературного критика, журналіста, виконавчого директора Ліги українських меценатів Михайла Федотовича Слабошпицького, уродженця с.Мар’янівки. В 1971 р. закінчив факультет журналістики Київського університету. В 1975-1983 рр. очолював відділ критики газети „Літературна Україна”. Автор публіцистичних, біографічних та художньо-документальних творів „Марія Башкирцева”, „Українець, який відмовився бути бідним”, „Українська мрія, або просто Галина”, „Українські меценати”, „Пейзаж для помаранчевої революції”, творів для дітей „Славко і Жако”, „Душі на вітрах”, „Озеро Олдані”, „Папуга з осінньої гілки”, „Гілка ялівцю з Сааремаа”, „Норвезький кіт у намисті” та багатьох інших. Книга історичних есе „З голосу нашої Кліо” витримала кілька перевидань і стала переможцем в номінації „Дитяче свято” рейтингу „Книжка року – 2000”. Окремі його твори були перекладені російською, білоруською, литовською, англійською, німецькою та французькою мовами. Як літературознавець створив літературні портрети Миколи Лукаша, Василя Земляка, Анатолія Дімарова, Романа Іванчука, Григорія Тютюнника та інших. Багаторічна творчість М.Ф.Слабошпицького відзначена преміями Олександра Білецького, Миколи Трублаїні, Лесі Українки, Олени Пілки, Михайла Коцюбинського, братів Лепких, Віктора Близнеця, а також обласною літературною премією імені Василя Симоненка „Берег надії” 2003 року та Національною премією України імені Т.Шевченка. Він – ініціатор організації меценатської діяльності в Україні та заснування Ліги українських меценатів, один з організаторів щорічного Міжнародного конкурсу юних знавців української мови імені П.Яцика.

30.07.1941. – Німецькі війська пройшли через Городище і вторглися в межі сучасного Шполянського району поблизу с.Топильної. Тут дислокувався 2-й батальйон 441-го полку 116-ї стрілецької дивізії, яка діяла в складі Південного фронту. При обороні села загинуло 159 червоноармійців.

31.07.1850. – День народження українського прогресивного політичного мислителя, громадсько-політичного діяча, вченого, автора оригінальних праць з економіки, філософії, медицини, екології Сергія Андрійовича Подолинського (1850-1891), уродженця с.Ярославки. Закінчивши природничий факультет Київського університету, 1871 р. виїхав за кордон, де брав активну участь у діяльності всеросійської революційної еміграції. У 1872-1874 рр. співпрацював з російським народником П.Лавровим у журналі „Вперед”, при цьому обстоював необхідність формування українського соціалізму. Не знайшовши розуміння з національного питання, відійшов від журналу і почав створювати Українську соціал-демократичну партію. Був відомою постаттю у європейському соціалістичному русі. В 1872 р. у Лондоні познайомився з К.Марксом та Ф.Енгельсом і вів з ними ділове листування. Обстоював необхідність тісного поєднання ідеї соціального та національного визволення, забезпечення прав і свобод людини, правову рівність. У 1875 р. спільно з О.Терлецьким організував у Відні видання соціалістичної літератури українською мовою. Після розгрому австрійською поліцією віденського видавництва повернувся на Україну. С.А.Подолинський – кандидат природознавства, доктор медицини (у 1876 р. у Бреслау (тепер Вроцлав, Польща) захистив докторську дисертацію „Розщеплення білків ферментом підшлункової залози”). Автор праць „Про багатство та бідність”, „Про те, як наша земля стала не наша”, „Парова машина”, „Життя і здоров’я людей на Україні”, „Про хліборобство”, „Ремесла та фабрики на Україні”. Похований на Аскольдовій могилі в Києві.

31.07.1941. – Німецькі війська без бою вступили в Шполу. Почалася окупація фашистами м. Шполи, яка тривала до 27 січня 1944 р. За цей час місту завдано величезних збитків: зруйновано майже всі будинки, пограбоване майно колгоспів, підприємств, закладів культури та освіти. Лише із Шполянського елеватора фашисти вивезли 648 вагонів пшениці.