Вклад художника лева геца у мистецьку скарбницю культур польського та українського народів ольга Юріївна Денисюк

Вид материала

Документы

Содержание Ключові слова

Подобный материал:

• Тема. Знайомство з музикою білоруського народу. Мета, 189.16kb.
• Пеліновська Марина Петрівна, вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії, вчитель, 545.36kb.
• 9 березня – День народження Т. Г. Шевченка (1814-1861) українського поета, художника,, 118.12kb.
• Гуманенко Л. П. Кримськотатарський фольклор І його особливості, 78.35kb.
• Освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний, 1156.79kb.
• Героїчне минуле українського народу в ранній творчості Т. Г. Шевченка, 42.9kb.
• Прийнятий: Затверджено: Постановою №6 Радою Українського Народу Установчих Зборів Українського, 368.33kb.
• Обрана тема, розкриття її суті має велике значення для розуміння причин Національно-визвольної, 231.52kb.
• Облік І аудит” Галузь знань: 0305 “Економіка та підприємництво”, 150.99kb.
• Облік І аудит” Галузь знань: 0305 “Економіка та підприємництво”, 228.86kb.

ВКЛАД ХУДОЖНИКА ЛЕВА ГЕЦА У МИСТЕЦЬКУ СКАРБНИЦЮ КУЛЬТУР ПОЛЬСЬКОГО ТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДІВ

Ольга Юріївна Денисюк,

кандидат мистецтвознавства,

доцент кафедри мистецтвознавства

та експертної діяльності НАКККіМ


У статті проаналізовано мистецький доробок відомого художника Лева Ґеца. Висвітлено його громадську та творчу діяльність, визначено вклад художника у розвиток українського мистецтва.


In the article is analysed artistic work of the known artist of Leon Getz. He is reflected public and creative activity, certainly contribution of artist to development of the Ukrainian art.


Ключові слова: український митець, графічне мистецтво, Краківська академія мистецтв, Лев Ґец.


Key words: Ukrainian artist, graphic art, the Cracow Academy of Fine Arts, Leon Getz.


Серед українських митців, яких виховала Краківська академія мистецтв (далі – КАМ) у міжвоєнний періодⁱ, варто виділити Лева Ґеца, життя і творчість якого тісно переплелися як із українським Львовом та із польським Краковом. Більше десятка років пропрацював викладачем КАМ та увесь свій мистецький спадок повоєнних років: 446 графічних архітектурних етюдів, неперевершених рисунків закутків міста, створених у 1956-1964 роках, заповів Історичному музею міста Кракова [11]. Своєю працею та творами, які мають, окрім художньої, величезну документальну вартість, Л. Ґеца зробив важливий внесок у польську культуру. Маючи сильне національне відчуття, художник завжди відчував себе творцем української культуриⁱⁱ. Він був активним членом Українських січових стрільців (УСС)ⁱⁱⁱ, справжнім патріотом України. Тому, невипадково, під час Днів Кракова у Львові, у травні 1998 році у Національному музеї Львова експонувалися згадані вище рисунки Лева Ґеца. Адже саме ці два міста мали беззаперечний вплив на формування мистця, його творчого стилю, стали визначальними в його житті і творчості.

Творчість Лева Ґеца на сторінках історії української культури сьогодні займає помітне місце, хоча з різних причин його внесок у ті чи інші її сфери ще чекає свого осмислення та належного пошанування. Воїн-митець, живописець і графік, музеолог, педагог, людина з великою особистою культурою – все це він, Л. Ґец.

Зацікавлення його творчістю останніми роками все більше спостерігається у сусідній Польщі. Його живописні полотна регулярно зявляються на аукціонах (наприклад, REMPEX, DESA, POLSWISS ART) [12], а імя художника можна знайти у поважних довідниках з польського мистецтва ХХ століття. Так, у 2004 році був виданий В. Банахом каталог його творів в Саноці [7], що говорить про неабияке зацікавлення творчість Ґеца саме «саноцького періоду»^iv. У 1998 році Історичним музеєм Кракова був виданий каталог графічних творів митця, які зберігаються у фондах цього музею та виставлялись у цьому році у Львові. До нього вступну статтю написала С. Опалінська [3]. Окреме дослідження про Л. Ґеца як засновника та директора музею «Лемківщина» проведено мистецтвознавцем О. Сидором у статті Музей «Лемківщина» в Саноці [6]. Практично раритетний каталог творів митця, виданий 1939 року зі вступною статтею П. Ковжуна, який вперше ґрунтовно проаналізував творчий доробок митця^v.

Аналіз вищезгаданих публікацій, які в основному зводяться до вступних статей каталогів, приходимо до висновку, що багатогранна творчість Лева Ґеца на сьогодні все ще залишається мало дослідженою, потребує більш ґрунтовного, глибшого проникнення у творчість митця. Цим визначається актуальність даного дослідження, яке базується передусім на матеріалах архіву Краківської академії, фондах Історичного музею міста Кракова, Національного художнього музею м. Львова.

Якщо коротко торкнутись біографічних віх митця, то передусім варто зазначити, що народився Лев (Леон) Ґец 13 квітня 1896 року у Львові, помер 1971 року у Кракові [9]. Його батько – Лев Ґец був друкарем (помер під час окупації), мати Йозефа(Осипа) Харапин. Після закінчення середньої школи ім. М. Шашкевича, через брак коштів, працював протягом трьох років (1912-1914) на будові муляром, через брак коштів. В 1913 році Ґец мав можливість відвідувати індивідуальні лекції з рисунку та малярства Олекси Новаківського, який їх надавав талановитій українській молоді ще до заснування своєї власної школи [2]. Потім вступив до художньо-промислової школи м. Львова на відділ архітектури де навчався до 1918 року.

На формування Л. Ґеца як художника мали значний вплив видатний український архітектор, професор Львівського політехнічного інституту Іван Левинський та художник Олекса Новаківський. «Ще до вступу в КАМ нарисував Ґец колекцію «Мадонна з Ісусом» та видав її почтовими картками. Вийшли вони в нього дуже сміливі рисунково та композиційно, але була то трансформована ремінісценція італійського ренесансу», зазначає В. Перебийніс [4, 312].

Далі роки неабиякої політичної активності – під час І світової війни був активним членом Українських січових стрільців, брав участь в українсько-польському протистоянні. Поряд із художником О. Сорохтеєм в цей час він працює над створенням графічних портретів воїнів та ілюстрацій їх діяльності. Також відомо, що у творчому доробку Л. Ґеца часів перебування його в шеренгах УСС збереглося чимало майстерних зображень дерев'яних церков Західної України, які сьогодні знаходяться в збірках Національного музею у Львові.

Участь у українсько-польському протистоянні, перебування у таборі полонених Кракова не завадили йому вступити та успішно навчатися у 1919-1924 роках у Краківській академії мистецтв, на відділі малярства, у професора С. Дембіцького. Проте, аналізуючи його мистецький доробок, можна з впевненістю сказати, що найбільший вплив на подальшу творчість митця мав професор відділу графіки Я. Войнарський – автор багатьох досконалих аквафортів з видами Кракова та інших міст. «Коли став вивчати студію акту та йти на поводі свого професора – розгубився… почав робити академічні замучені акти та рисунки. Ґец шукав доріг спрощення в рисунку» [4, 312]. Саме у майстерні Войнарського художник досконало оволодів техніками деревориту, мідіориту та літографії, які протягом всього життя використовував у творчості.

Особливий талант художника до графічного мистецтва підтверджується і нагородами за рисунки: у 1921-22 навчальному році молодий Л. Ґец отримав похвалу за графічні праці і нагороду першого ступеню на щорічній виставці академії; у 1922-1924 роках - відзнаки за акт [8, 286]. «Лев Ґец в Академії навчався дуже добре, робив чимало експериментів та був добрим товаришем. Коли кого заставав при праці, то радив йому, шуткуючи: «Малюйте так, як Леонардо да Вінчі, а коли ні, то йдіть на прохід» - такі спогади залишив про свого колегу Василь Перебийніс [4, 312].

Після закінчення в 1924 році навчання в Краківській Академії мистецтв митцю було запропоновано посаду вчителя рисунку в гімназії у Саноці, де він і пропрацював 20 років. Окрім педагогічної праці, Л. Ґец в цей час активно займався музейною справою, став одним із співорганізаторів музею «Лемківщина». Музей, зусиллями Л. Ґеца та невеликого кола його однодумців, швидко став справжньою скарбницею матеріальної і духовної культури лемків як етнічної групи українського народу. Зібрані й експоновані в ньому матеріали беззаперечно доводили автотонність їх на цих землях. «Своїм характером Лев Ґец дуже надавався до музейної роботи. Акуратність (аж до педантичності), спокійна неквапливість (хоч був вельми вразливою людиною), вміння добротно завершити кожну розпочату справу - ці, потрібні музейникові риси, виявлялися у вдачі й способі праці Л. Ґеца, вгадуються вони і в його творчій спадщині (малярство і графіка)» - зазначає мистецтвознавець О. Сидор [6, 12].

Музей було відкрито 1930 року, хоча для відвідин - тільки через три роки, саме тоді, коли було сформоване ядро колекції та здійснено ряд інших організаційних заходів. Надалі музей швидко розвивався, наповнювався експонатами, про що говорить той факт, що уже через 10 років в ньому нараховувалось 8230 предметів, серед яких, наприклад, було 173 ікони. Широко представленими були і інші групи експонатів. Аналізуючи діяльність музею можна з впевненістю зазначити, що вони стали одним із способів боротьби не тільки проти громадянської пасивності українського населення Санока, а й проти тодішньої офіційної політики, яку директор музею - Л. Ґец влучно окреслив так: „На Лемківщині маємо нову політику. Відокремлюють цю землю від коріння і забороняють все, що українське..." [6, 12].

Ще один аспект праці Л. Ґеца, що пов'язаний з музеєм – реставраційна робота. Ймовірно, його консультантами в цьому були, зокрема, Ярослава Музика та Михайло Драган. Митцем були реставровані такі вартісні ікони як «Деісус» (XVI ст.), „Нерукотворний Образ" (XVI ст.), „Поклоніння волхвів" (XVII ст.) та чимало інших, щ0о експонувалися в музеї.

Товариство „Лемківщина" виступало також організатором мистецьких персональних виставок в Сяноці. Зокрема, була організована експозиція малярських і графічних творів Лева Ґеца й Петра Обаля (23 квітня - 2 травня 1940 р.), що виявилася дуже успішною серед городян і стала своєрідним підсумком творчої діяльності Л. Ґеца в Саноці [6, 12].

Отже, починаючи з 1925 року розпочинається так званий “саноцький” період творчості художника^vi, мистецький доробок якого був значний та багатий жанровою різноманітністю. Л. Ґец пробував себе у різних мистецьких техніках. Окрім олійних полотен та звиклих рисунків, малював багато аквареллю та пастеллю [11].

У провінційному Саноці, далекому від мистецького середовища Кракова чи Львова, художник шукає власний мистецький шлях. Місто передусім цікавило його своєю архітектурою. Тому, серед творів «саноцького» періоду переважають саме архітектурні пейзажі. Лев Ґец з найбільшим захопленням малював не дуже презентабельні куточки міста, з несподівано наростаючою забудовою, часто з мотивом сходів, дворів, з перспективою, що спрямована у глибину картини – «Дворик в Саноку», «Будинки в Саноку», «Містечко», «Сходи монастиря в Саноку» та інші [3, 7]. Пізніше подібні архітектурі мотиви стали сюжетами графічних творів митця, створених у Кракові.

Практично усі праці «саноцького» періоду, як зазначає сам автор в автобіографії, на жаль, втрачено [9]. Із збережених тогочасних творів кілька пейзажів знаходиться у фондах Національного музею Львова, у Музеї українського мистецтва у Нью-Йорку та приватних колекціях, які виставляються час від часу на аукціонах Кракова [12]. Це «Саноцький пейзаж», «Санок», «Пейзаж» та «Архітектурний пейзаж», інші. Серед збережених графічних творів митця міжвоєнного періоду відома листівка із зображенням Г. Косака^vii – отамана УСС, яка, мабуть, є фрагментом серії листівок, присвячених їм.

Свої мистецькі праці Л. Ґец показував на численних виставках у Львові, зокрема на Львівському весняному салоні 1930 року, на шостій виставці Асоціації незалежних українських митців (далі – АНУМ) (1934) та ін. [1]. Того ж таки 1934 року АНУМ була організована персональна виставка митця, на якій широко представлено багатогранний доробок Л. Ґеца «саноцького» періоду – 73 роботи [5, 266].

Проаналізувавши збережені твори митця даного періоду, можна зробити висновок, що саме тоді малярство Л. Ґеца проходило еволюцію, у якій простежуються найяскравіші риси українського мистецтва міжвоєнного періоду. У ранніх роботах він трохи узагальнював форму, пізніше його захоплюють більш кубістичні форми, проявляються навики стриманого аналітичного бачення об’єкту, прагнення до точної передачі форми. Маючи на меті збереження чистої форми, він обмежує палітру й уникає різновекторних дотиків пензля (особливо це помітно при вирішенні неба), зупиняючись на монолітному ескізному штрихуванні. За спостереженнями С. Опалінської, митець часто застосовує деформоване бачення пейзажу, ніби через об’єктив з коротким фокусом, який спричиняє заокругленість ліній і площин («Художник на сходах», «Гетто в Саноці») [3, 7]. Можна тут говорити і про вплив експресіонізму, який до певного рівня послаблює зв'язок поміж малярською формою і предметом.

Не менш плідна та цікава виявилась і повоєнна творчість митця. Це новий період у його творчості. В 1944 році він переїзджає до Кракова (йому була призначена опіка за рідною сестрою Ольгою Ґец-Рубадор та її неповнолітніми дітьми, після загибелі її чоловіка в німецькому концтаборі). 1948 року Л. Ґец одружується на українці, кравчині за фахом - Марії Дрималик (1904 р.н.), з якою мешкає до останніх своїх днів на вул. Реторика, 24 у Кракові [9]. З 1945 року стає членом Спілки польських митців Кракова (ZPAP) та членом обєднання образотворчих митців, бере активну участь в організованих нею виставках. Зокрема, у власноруч написану життєписі, зазначає, що з 1945 по 1950 роки прийняв участь у 13 виставах краю [9].

З 1950 року – Л. Ґец викладає у Краківській академії мистецтв як ад’юнкт відділу малярства і архітектури інтер’єру [9]. З цього часу художник залишає палітру на користь олівця, пера, щоб лаконічною мовою лінії та штриха увіковічнити стару архітектуру Кракова. Численній серії графічних аркушів він присвятив вісім років копіткої праці, у результаті якої постали великі цикли малюнків виконані з практично «фотографічною» точністю, проте з настроєм, притаманним старим стінам та мурам міста.

Графічна творчість Лева Ґеца виняткова. Переважно, архітектура Кракова ставала темою для заїжджих митців, ніж місцевих, що спілкуються з містом щоденно. Мабуть, єдиним художником того часу до Ґеца, що увіковічнював красу міста був Броніслав Шенборн, що як і Лев Ґец приїхав до Кракова на постійне проживання. Обидва митця, зрештою, мали подібний підхід до створення циклів, які охоплювали вузькі тематичні групи, і, незважаючи на це – вони відрізнялися діаметрально. Шенборн, володіючи незвичним темпераментом, використовував виключно пастель фірми «кохінор», що дозволяла досягти в рисунку, створеному на основі світлотіні, ефекту роботи пензлем. Він хотів показати красу об’єкта. В свою чергу, Лев Ґец, зі своїм природнім відчуттям аналітика прагнув, перш за все, до вірного, правдивого зображення архітектурної форми, без будь-яких елементів прикрашування (наприклад, хмари, дерева тощо), яке зазвичай супроводжує урбаністичні види [3, 6]. Сам художник про це писав: «…я намагався уникати зображення всяких дерев, щоб вони не відвертали уваги від краси архітектури… уникаю тіні і вибираю найскладніший спосіб зображення з допомогою чистого штриха. Такий рисунок вимагає якнайбільшого зосередження уваги, знання перспективи з використанням синтезу, що примушує до спрощення і уникнення непотрібних деталей» [3, 7].

З усього багатства архітектури Кракова, Ґец найчастіше вибирав об’єкти маловідомі, приховані за кулісами фасадів, існування яких не помічають часто і корінні краків’яни. Свідчить про це цикл 173 малюнків дворів краківських будинків, виконаних у період з 1956 по 1960 роки [10]. Серед них – двори будинків «Під коником», «Під Баранцем», «Під Картиною», двори будинків на вулицях Св. Марка 20, Св. Томаша 17, Св. Хреста 1, Шпитальній 5, 7 та 26, Ягеллонській 8, Краковській 1 та 47, площі Всіх Святих 9 та інші. На цих та інших рисунках циклу художник показує як подвір’я і пишні з ренесансовими аркадами і галереями будинків, палаців, недоступних монастирів, та і скромні, невеличкі будиночки часто зі стінами, ганками, що руйнуються. Подвір’я скромних, звичних будинків Ґец малював чи не з найбільшим задоволенням. Мабуть тому, що вони більш за все дивують глядача формами, часто несподіваними, наростаючими в результаті чергових перебудов. Деревяні ганки, що сполучають флігелі^viii з головним будинком, кількість яких множилась з наростанням поверхів флігелів, скісні зовнішні марші сходів, стіни підперті скісними контрфорсами – створювали особливу, вельми мальовничу рису краківських дворів.

Ґец вмів бачити в цих звичайних, сірих подвір’ях красу і своєрідну чарівність. Не дивлячись на повторювальність елементів, кожне подвір’я інше, унікальне. Завдяки мистецькому поглядові він зумів показати красу та сутність кожного з них.

Сіни^ix та сходи краківських крамниць – наступний цикл, що охоплює 116 малюнків, виконаних Ґецом в 1956-1958 роках. Сіни, важливий елемент будівлі, оскільки двори були під загрозою частих перебудов. Художник старанно досліджували сіни кам’яниць Ринку і сусідніх вулиць, а також сіни занедбаних районів міста – Казімєжа, Звєжинця та ін. [3, 8]. Він показав різноманітність їх форм, зауважуючи сліди впливу часу та діяльності людини. Створювали вони для художника досить важке завдання – відображення складних деталей перспективи, складного мережива вигнутих граней склепіння, нерегулярних мурів і примхливих форм сходів. Митець зміг відтворити це за допомогою контурного штриха з безпомилковою подібністю.

Даючи документальне зображення Кракова, Ґец не оминав і культової архітектури міста. Цикл, присвячений костелам та монастирям міста, також виконаний пером, але часто збагачений кольоровою пастеллю, що не завжди ставало виграшним. Ґец відворив на папері практично всю культову архітектуру міста і це дає можливість спостерігати будівництво костелів від романської епохи до нашого століття.

Нелегко малювати такі архітектурні перлини середньовіччя як Вавель, Маріяцький костел та інші пам’ятки міста. З багатою іконографією вони звичайно нав’язують попередні вирішення митців. Лев Ґец шукав власних точок спостереження. Завжди намагався схопити цілісність архітектурного ансамблю. Працюючи над зображенням монастирських комплексів, або там, де він був обмежений браком достатнього простору, він вдавався ніби до «широко панорамного об’єктиву» - викривляв чи вигинав лінії архітектури так само як на фотографіях, виконаних з допомогою такого ж об’єктиву [3, 8].

Його рисунки з цього циклу – «Вид н готичний костел в Рущі під Краковим», «Вид на костел Св. Казимира і монастирські будівлі Реформатів», «Костел Св. Катерини і Св. Малгожати та Казимєжі», «Вид кафедрального собору на Вавелі з південного заходу», «Вид на костел Маріяцький зі сходу», «Костел Капуцинів Благовіщення Найсвятішої Діви Марії» та інші виконані на високому професійному рівні, викінчені, у них немає жодних недомовок. Часом храми виокремленні з оточення справляють враження макету. Важливо, що митець відображав матеріал, з якого побудовано споруду, тому фактура його рисунків дуже різноманітна – передає плетіння кладки цегли чи тесаного каменю і тиньку тощо.

Важко переоцінити значення краківських малюнків Лева Ґеца. Це своєрідна хроніка забудови міста в 1956- 1964 роках. Окрім ознак мистецької вартості, його праці мають, без сумніву, документальну вартість. Пройшли роки, з понад 50 років багато будівель міста втратили часто характерні балкони, сходи, прибудову – те, що створювало їх специфічну атмосферу.

З плином часу цінність цих рисунків буде зростати, адже не можна уникнути нових змін в архітектурі міста. Так само буде зростати, маємо надію, і зацікавленість творчістю українського митця, який за долею обставин жив і творив більшу частину свого життя у Польщі, що стала його рідною домівкою, красу і архітектуру якої він з такою любов’ю відобразив у своїх творах.

Вклад художника Л. Ґеца у розвиток українського мистецтва беззаперечно цінний і вагомий. І хоча його творчий доробок „не зберігся в українських руках", проте, на нашу думку, треба зберегти з пошаною ім'я Лева Ґеца в історії української та польської культур, до скарбниць яких ним зроблено помітний внесок. Своєю громадською та творчою діяльністю Л. Ґец сприяв зближенню культур двох братніх слов’янських народів.