Вступ. Актуальність

Вид материалаДокументы

Содержание


Західні райони області
Східні райони області
Південні райони області
Табл . Північні райони області
Табл . Західні райони області
Табл . Східні райони області
Табл . Південні райони області
Список. використаної літератури.
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Західні райони області

1

Рівненський

Rh+

231

4

9,6

0,2

Rh-

75

3,12

2

м.Рівне

Rh+

897

8

37,3

0,3

Rh-

101

4,4

3

Костопільський

Rh+

79

4

3,28

0,2

Rh-

17

0,71

Аналіз таблиці західних районів облісті дава нам чітку картину переваги позитивного резус-фактора, адже сюди входить обласний центр – м.Рівне, кількість жителів якого налічує понад 230 тис. чоловік.

Східні райони області

1

Корецький

Rh+

58

2

2,41

0,08

Rh-

9

0,37

2

Острозький

Rh+

102

1

4,24

0,04

Rh-

13

0,54

3

Гощанський

Rh+

41

1

1,7

0,04

Rh-

14

0,58

4

Березнівський

Rh+

97

3

4,03

0,14

Rh-

11

0,46


Серед східних районів найбільше з Rh+ у Острозькому і Березнівському районах, а саме 97 та 102 відповідно.


Південні райони області

1

Дубенський

Rh+

72

2

2,99

0,08

Rh-

16

0,66

2

Радивилівський

Rh+

21

2

0,87

0,08

Rh-

13

0,54

3

Млинівський

Rh+

23

 

0,96

 

Rh-

3

0,12

4

Здолбунівський

Rh+

55

2

2,29

0,08

Rh-

12

0,5

5

Демидівський

Rh+

8

 

0,33

 

Rh-

2

0,08


Підвівши аналогічні підсумки по південних районах, складемо порівняльну таблицю.

Північні

Rh+

314

Rh-

82

Західні

Rh+

1207

Rh-

193

Східні

Rh+

298

Rh-

47

Південні

Rh+

179

Rh-

46


Дані цієї таблиці зобразимо на діаграмі для кращої наочності та легкості у порівняння.



Отже, поглянувши на таблицю та побудовану за її даними діаграму ми можемо спостерігати тенценцію великої кількості донорів з позитивним резус-фактором відносно негативного. Особливої уваги заслуговують західні регіони України в яких показник хворих з Rh+ сягає 1207 чоловік, що в кілька разів більше ніж в інших регіонах. Одним із факторів великої кількості пацієнтів з Rh+ у західних регіонах являється висока густина населення районів. Також у цих районах найбільша кількість пацієнтів з Rh+- .


Порівняємо аналогічні райони в 2006 році.


Табл . Північні райони області



Район

 

 

Rh+-

%

Rh+-(%)

1

Дубровицький

Rh+

51

 

1,9

 

Rh-

13

0,48

2

Володимирецький

Rh+

33

 

1,3

 

Rh-

8

0,3

3

Зарічненський

Rh+

27

 

1,1

0,03

Rh-

6

0,2

4

Рокитніський

Rh+

58

1

2,2

0,03

Rh-

17

0,6

5

Сарненський

Rh+

97

1

3,6

0,03

Rh-

18

0,67


З північних районів (табл .1) ми можемо спостерігати три які виділяються найбільшою кількістю пацієнтів з Rh+, а саме Дубровицький 51 %, Рокитнівський 58 %, та Сарненський район в якому 97 %.


Табл . Західні райони області

1

Рівненський

Rh+

314

10

11,7

0,45

Rh-

57

2,15

2

м.Рівне

Rh+

764

12

28,6

0,6

Rh-

177

6,6

3

Костопільський

Rh+

83

2

3,2

0,07

Rh-

23

0,9


Також аналізуючи західні регіони ми можемо спостеріагти таку ж тенденцію що до пацієнтів як і у попередньому досліджуваному році. Кількість пацієнтів з Rh+- в 2006 році збільшилась.


Табл . Східні райони області

1

Корецький

Rh+

61

4

2,2

0,2

Rh-

12

0,4

2

Острозький

Rh+

105

3

3,9

0,14

Rh-

23

0,9

3

Гощанський

Rh+

108

3

4,1

0,14

Rh-

22

0,8

4

Березнівський

Rh+

114

2

4,3

0,07

Rh-

19

0,7


Табл . Південні райони області

1

Дубенський

Rh+

117

2

4,3

0,07

Rh-

23

0,9

2

Радивилівський

Rh+

27

 

1,1

 

Rh-

4

0,1

3

Млинівський

Rh+

59

1

2,2

0,03

Rh-

3

0,1

4

Здолбунівський

Rh+

106

3

3,97

0,14

Rh-

25

0,9

5

Демидівський

Rh+

36

1

1,33

 

Rh-

9

0,3


Аналогічно проаналізуємо Східні та південні райони області та занесемо до порівняльної таблиці отримані дані.


Північні

Rh+

266

Rh-

62

Західні

Rh+

1161

Rh-

257

Східні

Rh+

388

Rh-

76

Південні

Rh+

345

Rh-

64


На підставі даних порівняльної таблиці складемо діаграму для кращої наочності.




З даної діаграми видно що серед чотрьох груп районів спостерігається майже аналогічна тенденція серед пацієнтів з різними резус-факторами. І максимальна кількість з позитивним резус-фактором пацієнтів спостерігається в західних районах, а особливо у обласному центрі м.Рівне, що перевищує показники порівняно зіншими районами в 3-4 рази.


Розглядаючи райони рівненської області в 2007 році ми не помітимно особливих змін в пропорційному віднощенні пацієнтів з різними ресус-факторами.


Північні райони області



Район

 

 

Rh+-

%

Rh+-(%)

1

Дубровицький

Rh+

51

1

1,94

0,04

Rh-

6

0,22

2

Володимирецький

Rh+

32

 

1,2

 

Rh-

8

0,3

3

Зарічненський

Rh+

16

 

0,6

 

Rh-

1

0,04

4

Рокитніський

Rh+

62

2

2,35

0,08

Rh-

17

0,64

5

Сарненський

Rh+

54

1

2,05

0,04

Rh-

13

0,49


Західні райони області

1

Рівненський

Rh+

306

6

11,64

0,22

Rh-

48

1,8

2

м.Рівне

Rh+

807

9

30,7

0,34

Rh-

162

6,2

3

Костопільський

Rh+

71

 

2,8

 

Rh-

15

0,57


Східні райони області

1

Корецький

Rh+

51

3

1,94

0,12

Rh-

13

0,49

2

Острозький

Rh+

116

1

4,43

0,04

Rh-

25

0,95

3

Гощанський

Rh+

103

1

3,91

0,04

Rh-

29

1,1

4

Березнівський

Rh+

60

2

2,28

0,08

Rh-

17

0,64


Південні райони області

1

Дубенський

Rh+

106

4

4,03

0,15

Rh-

27

1,02

2

Радивилівський

Rh+

33

1

1,25

0,04

Rh-

6

0,22

3

Млинівський

Rh+

60

1

2,28

0,04

Rh-

10

0,38

4

Здолбунівський

Rh+

203

6

7,7

0,22

Rh-

45

1,75

5

Демидівський

Rh+

16

 

0,6

 

Rh-

1

0,04

Проаналізувавши дані районів області за 2007 рік складемо порівняльну талицю та побудуємо діаграму..

Північні

Rh+

215

Rh-

45

Західні

Rh+

1184

Rh-

225

Східні

Rh+

330

Rh-

84

Південні

Rh+

418

Rh-

89






Порівнюючи всі три роки мо побачимо що в деяких районах існує тенденція збільшення пацієнтів з позитивним резус-фактором, а з негативним кількість пацієнтів знижується, але ця цифра не є значною.

Висновок.

На підставі поставлених перед нами завдань бакалаврської роботи ми можемо зробии наступні висновки:
  1. Резус – фактор був відкритий в 1940 році Ландштейнером і Вінером в еритроцитах macacus rhesus.
  2. Кров – це рідка сполучна тканина організму. Кров вищих тварин і людини циркулює в системі замкнених судин і забезпечує оптимальні умови для життєдіяльності організму.
  3. У 1 мм3 крові утримується 3,5-5,9 млн. еритроцитів (у чоловіків) й 3,5-5,3 млн. (у жінок). У переносі газоподібних продуктів велике значення мають розміри поверхонь еритроцитів. Відомо, що поверхня одного еритроцита складає 142 мкм2. Отже, загальна поверхня еритроцитів, що циркулюють у крові, буде дорівнює приблизно 3000-3820 м2.
  4. Резус - фактор – це ціла система антигенів, що представлена поруч алелей D, C, E. Резус-негативна кров також має особливі антигенні властивості, у ній виявлений фактор Hr, що має три різновиди – d, c, e. В даний час описано близько 36 можливих генотипів системи Rh-Hr.
  5. Внаслідок несумісності організмів матері і плоду по еритроцитарних антигенах розвивається гемолітична хвороба плоду і немовляти. Патогенез даного захворювання досить вивчений. Еритроцити плоду, проникаючи в організм матері, спонукають її імунну систему до продукції антитіл, що, проникаючи через плацентарний бар'єр, попадають у кровоток плоду. У результаті утворення «неповних» антитіл у плоду спостерігається розпад еритроцитів і інших тканин, ураження нирок, ендотелію, гангліїв головного мозку.
  6. Імунізація жінок з резус-негативною кров'ю протягом вагітності зустрічається дуже рідко. Під час нормальної вагітності еритроцити проникають через плацентарний бар'єр у 5% вагітних протягом 1-го триместру, у 15% - протягом 2-го триместру й у 30% - наприкінці 3- го триместру.
  7. Групова приналежність крові визначається реакцією аглютинації за допомогою стандартних ізогемаглютинуючих сироваток або моноклональних антитіл.
  8. Стандартні сироватки системи АВ0. двох різних серій кожної групи наносять на пластинку під відповідними позначеннями так, щоб вийшло два ряди по три великі краплі (0,1 мл).
  9. При визначенні резус - приналежності лікар вибирає метод відповідно до нині діючих інструкцій і сироватки, що є в його розпорядженні, антирезус (анти-Д) або анти-Д антитілами. У інструкції, прикладеній до сироватки антирезус (реагенту), указується метод його застосування.
  10. Дослідження проводилось нами за даними карток амбулаторних хворих за період 2005-2007 років.

Список. використаної літератури.


1. ″Материалы по вопросам служби крови″ Издательство″ Медицина ″ Москва-1970 год. (ст.126-129).

2 .″Трансфузионная терапия в клинике внутренних болезней″И.П.Данилов. Издательство ″Беларусь″Минск -1975год(ст. 55-67).

3. ″Гематологія і переливання крові″Академія медичних наук України. МОЗУ. Міжвідомчий збірник. Київ. «Нора-прінт» 2001р. (ст.124-126).

4. ”I украинский сьезд гематологов и трансфузиологов” Тезисы докладов. Киев – 1980г. ( ст.140 – 141 ).

5. ”II український з’їзд гематологів і трансфузіологів” Тезиси доповідей. Київ – 1986р.( ст.38 – 40 ).

6. ”Інструкція по переливанню крові і її компонентів ” Москва – 1990р. (ст. 25- 35).

7.” Гематологія і переливання крові” Здоров’я, Київ-1967р. (ст.213 – 214 ).

8. ” Сборник инструкций по организации заготовки и переливания крови и ее компонентов.” Под редакцией Начальника Главной медицинской инспекции Министерства здравоохранения СССР Ф. Г. Захарова МЕДГИЗ – 1957 – Москва (ст. 318- 320).

9. ” Гематологія і трансфузіологія”. Під редакцією профессора Гайдукової С. М. ВПЦ ” Три крапки ” – 2001р. (ст.384- 385 ).

10. ” Антигенные системы человека и гомеостаз ” Зотиков Е. А. Москва-1982, (ст. 236 ).

11. ” Стимуляция лимфоцитов”. Линг Н. Р. Москва- 1971 (ст. 288 ).

12. ” Моноклональные антытела ” Под ред. Р. Кеннета. Москва- 1983р. ( ст.416).

13. ”Совецкий енциклопедический словарь”. Москва-1990р (ст.1118 ).

14. ” Руководство по практическим занятиям по хирургии”. Л. В. Цитовская. Киев ” Выща школа” 1988р. (ст.108 – 111).

15. ” Хірургія ”. Д. Ф. Скрипниченко. Київ. ” Вища школа”. 1979р. ( ст.128).

16. ” Основи гемотрансфузії” О. В. Лігоненко, Ю. С. Семенюк, Л. В. Гірін, С. Й. Хмельницький. Рівне – 2003р. (ст. 32- 33 ).

17. ” Керівництво з приготування, використання та забезпечення якості компонентів крові ” 11-е видання. Київ – Дніпропетровськ АРТ – ПРЕСС 2006р. (ст. 209 – 210).

18.” Справочник по переливанию крови и кровозаменителей”. Москва ” Медицина” 1982р. (ст.102- 109).

19.” Руководство по трансфузиологии для врачей отделений переливания крови и больниц”. Ленинград ” Медицина ” 1975г. (ст.51 – 56).

20. ” Сборник инструкций по изосерологии”. Москва-1965 , (ст. 410 – 460).

21. ” Служба крови лечебно – профилактического учреждения ”Р. Б. Гутник, Н. А. Леоненко. ”Здоров’я” Киев- 1978г. (ст.115 – 116).

22. ” Анатомія людини ”. О.М.Очкуренко, О.В.Федотов. ”Вища школа” Київ-1985р.(ст-125)