Хмельницький обласний еколого натуралістичний

Вид материала

Документы

Содержание Мета, завдання і основні положення екологічної Принципи та зміст екологічної освіти і виховання Шляхи та методи втілення концепції в

Подобный материал:

• Україна, 86.27kb.
• №13                                            04. 03. 2010, 90.29kb.
• Програма навчально-дослідницької сесії, 51.71kb.
• Гуменюк Віра Василівна, Хмельницький обласний інститут післядиплом, 346.52kb.
• Конкурс сприятиме підвищенню знань дітей про довкілля. Асаме: вивчення лісових екосистем, 27.42kb.
• Методологічні основи еколого-гідроморфологічного аналізу екосистем великих рівнинних, 205.18kb.
• Stockholm Junior Water Prize ). (Положення про конкурс, 84.74kb.
• Хмельницький, вул. Гагаріна, б. 11,, 31.92kb.
• Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 195.49kb.
• Міністерство освіти І науки україни «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 554.03kb.

К О Н Ц Е П Ц І Я

екологічної освіти та виховання підростаючого покоління Хмельницького

обласного еколого - натуралістичного центру учнівської молоді та

навчально виховних закладів Хмельницької області


В С Т У П


Глибока соціально - економічна криза, екологічні проблеми, що склалися на Хмелиниччині як і в усій Україні, вимагають значного підвищення рівня екологічної освіти і культури громадян країни і, в першу чергу екологічного виховання підростаючого покоління.

Бездумна господарська діяльність людини, руйнівний вплив її на навколишнє середовище істотно підривали здатність природи до самовідтворення, загострили проблему взаємовідносин суспільства з природою, зробили територію України зоною екологічного лиха. Найбільш небезпечне екологічне становище склалось в Україні після аварії Чорнобильської АЕС.

Нинішній рівень екологічної культури дорослого населення, молоді і дітей низький. Це пояснюється рядом причин, зокрема кризовим станом соціоприродного середовища, незнанням та руйнуванням народних традицій раціонального природокористування, недооцінкою ролі і значення екологічних знань у системі освіти, недостатньою професійною компетентністю педагогічних кадрів у галузі екологічної освіти та інше.

Ситуація, що склалась у сфері розвитку дітей, - складова демографічної кризи, яка характеризується погіршенням не лише кількісних, а й якісних характеристик населення, зокрема загострення проблеми здоров”я дітей.

Лавиноподібне поширення серед підлітків і молоді наркоманії, токсикоманії, никотинізму, алкоголізму, венеричних захворювань, випадків суїциду, вагітності неповнолітніх, загроза епідемії СНІДу є наслідком відставання існуючої системи, принципів, методів і способів охорони та зміцнення здоров”я від вимог сьогодення, розходження системи знань, якими оперує національна освіта, і реалій, які ми сьогодні маємо в результаті бурхливих соціально - економічних змін в країні і області. Породжені екологічною катастрофою соціально-психологічні і психологопедагогічні проблеми надто довго знаходились поза увагою державних інституцій, тому не розв”язувались, а, навпаки, поглиблювались і ускладнювались на тлі загальної соціально - економічної кризи.

Ліквідація наслідків глобальної екологічної катастрофи - практичне завдання для багатьох поколінь українського народу. Великий внесок у цю важливу справу має зробити молодь, яку треба завчасно готувати до творчої праці з урахуванням проблем навколишнього середовища.

Все це висуває перед педагогічними колективами освітніх закладів області ряд невідкладних завдань по вихованню підростаючого покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а в притаманному українському народові гармонійному співіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні її багатств, психологічній готовності оберігати і примножувати природні цінності свого краю.

Першочергову роль у вирішенні цих завдань повинна відіграти екологічна освіта і виховання, неперервна валеологічна освіта, спрямована на збереження і зміцнення здоров”я українського народу шляхом виховання свідомого і дбайливого ставлення до власного здоров”я як головної умови якомога повнішої реалізації творчог і фізичного потенціалу особистості.

Координаційно-методичною ланкою в системі екологічної освіти і культури є еколого - натуралістичні центри учнівської молоді, станції юннатів у співпраці з державними установами охорони навколишнього середовища та місцевими осередками товариства охорони природи. Тісний органічний зв”язок між ними та педколективами навчальних закладів сприятиме творчому пошуку педагогів, створенню і втіленню в практику роботи цілісної концепції екологічної освіти і виховання учнівської молоді, як системи поглядів на взаємозв”язки і взаємодії людини, суспільства і природи.


МЕТА, ЗАВДАННЯ І ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ

ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ


Доцільність екологічної освіти і виховання зумовлюється необхідністю пізнання природи підростаючим поколінням, розуміння ним взаємодії людини з довкіллям і суспільством, засвоєння суті природи, визначеної колективними зусиллями спеціалістів багатьох країн світу, рекомедаціями міжнародних форумів з данного питання.

Основною метою освіти в галузі навклишнього середовища є формування екологічної свідомості і культури ососбистості як форми регуляції взаємодії людини з природою.

Екологічна культура включає в себе :

- вироблення ціннісних орієнтацій по відношенню до природи;

- формування екологічного стилю мислення і відповідального ставлення до природи;

- набутття умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому і локальному рівнях);

- оволодіння різнобічними знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне), про здоров”я людини, умови та способи його формування, збереження, зміцнення та передачі наступними поколінням із врахуванням соціальних, національних, індивідуальних особливостей,

- безпосередня участь у природоохронній діяльності,

- передбачення можливих наслідків природоперетворюючої діяльності людини.

Вирішення мети екологічної освіти і виховання дітей та юнацтва здійснюється шляхом ров”язання ряду навчально-виховних завдань :

- розуміння підростаючим поколінням сучасних проблем навколишнього середовища й усвідомлення їх актуальності для всього людства, свої країни і рідного краю,

- засвоєння ціннісних орієнтацій, як кращих досягнень загальнолюдської і національної культур, розуміння багатогранної цінності природи,

- усвідомлення кожним суб”єктом своєї ролі у справі охорони і примноження цінностей природи, пердачі їх наступним поколінням з врахуванням природних, соціальних, національних особливостей,

- розвиток особистої відповідальності за стан навколишнього середовища на національному і глобальному рівнях, за збереження і зміцнення здоров”я українського народу щляхом формування валеологічного світогляду, основних вмінь та навиків ведення здорового способу життя,

- зосередження уваги при цьому на аналізі власної поведінки, почітті обов”язку перед близькими людьми, співвітчизниками, світовим співтовариством у галузі охорони природи,

- ововлодіння науковими знаннями про взаємозв”язки у системі ”Людина - суспільство - природа”, формування знаь і умінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток творчої і ділової активності при розв”язанні проблем і життєвих ситуацій, опанування інтегрованим курсом ”Валеологія”,

- сприяння переходу опанованих знань в особистості переконання, які виключали б можливість лицимірства в ставленні до природи,

- залучення підростаючого покоління до активної природоохронної діяльності на основі набутих знань і ціннісних орієнтацій.


ПРИНЦИПИ ТА ЗМІСТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ


Основоположне значення мають такі принципи:

- цілісність навколишнього середовища; формування у школярів розуміння єдності навколишнього світу, нерозривного зв'язку його елементів, взаємообумовленості процесів; істотну роль у реалізації цього принципу відіграє вчення про біосферу й ноосферу;

- міждисциплінарний підхід до формування екологічної культури школярів передбачає не механічне включення різнобічних знань екологічного спрямування у зміст різних шкільних предметів, а їх логічне підпорядкування основній меті екологічної освіти, запровадження інтегрованого курсу “Валеологія”, яка відокремлює систему знань з таких наук як українознавство, філософія, соціологія, біологія, анатомія і фізіологія людини, екологія, фахова та народна медицина, історія тощо;

- взаємозв’язок глобального, національного й краєзнавчого підходів до висвітлення екологічних проблем передбачає ознайомлення з проблемами навколишнього середовища різного рівня і практичну участь у розв’язанні місцевих екологічних проблем; “Мислити глобально, діяти локально”, - так образно можна сформулювати цей принцип;

- спрямованість навчання та розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості, гармонізацію стосунків з навколишнім середовищем; цей принцип виражається формулою: “Відчувай, спостерігай, узагальнюй, дій” у цьому ряду поряд з високою екологічною компетенцією, акцентується увага на формуванні підростаючого покоління моральних загальнолюдських якостей, оціночно-критичного мислення, емоційно-художнього сприйняття довкілля, засвоєння правових норм поведінки;

- гуманізація – орієнтація системи екологічних знань на формування, збереження та зміцнення здоров’я людини, складової частини Природи і Соціуму, яка перебуває в гармонійній єдності з довкіллям, а не розгляд людини в її самоцінності, відірваності від соціального та природного середовища; формування у підростаючого покоління рис здорового способу життя;

- національний характер змісту екологічної освіти та виховання відображає один з напрямів Міжнародної стратегії дій у галузі освіти з проблем навколишнього середовища і виражається у широкому й активному залученні здобутків етнопедагогіки, використанні трудових народних традицій, елементів календарної обрядовості, фольклору з метою виховання в учнів шанобливого ставлення до природи;

- знання, як елемент екологічної освіти, мають комплексну структуру, яка включає в себе пізнавальні і діяльні компоненти навчання; пізнавальні компоненти визначають внутрішню культуру підростаючого покоління, формують готовність до свідомої діяльності по гармонізації стосунків у системі “Людина – суспільство - природа”.

Поряд із знанням у зміст екологічної освіти входять уміння: інтелектуальні, практичні, загальнонавчальні.

До інтелектуальних належать уміння мислити: здійснювати такі мислитель ні операції як синтез, аналіз, абстрагування, класифікація даних, наукове прогнозування. На цій основі виробляються уміння приймати екологічно-доцільні рішення оптимальних дій у навколишньому середовищі, формуються дослідницькі навички.

Практичні уміння спрямовані перш за все на дотримання норм екологічно-грамотної поведінки у природі і виконання практичних дій по захисту навколишнього середовища, озеленення навчальних закладів, житлових масивів, насадження парків, скверів, догляд за чистотою голубих плес, джерел тощо.

Загальнонавчальні уміння спрямовані на формування у школярів уміння навчитися підвищувати екологічну грамотність і екологічну компетентність, працювати з літературними, аудіовізуальними засобами, складати плани, програми, проекти, здійснювати самоосвіту, працювати як індивідуально, так і в колективі, дбаючи при цьому про своє здоров'я, а також створюючи мікроклімат взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості у колективі.

Екологічна освіта здійснюється в дошкільний, шкільний та позашкільний періоди.

Екологічне виховання має світоглядний характер, воно повинно тісно пов’язуватись з трудовим, моральним, естетичним і фізичним вихованням підростаючого покоління.


ШЛЯХИ ТА МЕТОДИ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ В

НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Екологічну освіту та виховання необхідно здійснювати у всіх шкільних дисциплінах і всіх формах позакласної роботи, використовуючи для цього найрізноманітніші методи та прийоми, максимально спираючись на між предметні зв’язки. У здійсненні цієї роботи повинна бути наступність.

Для успішної реалізації даної концепції необхідне забезпечення медпрацівників закладів освіти відповідними нормативними документами, підручниками, посібниками, методичними матеріалами, унаочненням, комп’ютерними програмами тощо.

При складанні навчальних програм і планів педпрацівникам необхідно передбачити шляхи реалізації екологічної освіти і виховання молоді з урахуванням соціальних, природних та господарських особливостей конкретного регіону. З цією метою доцільно скласти відповідні регіональні програми.

Керівникам закладів освіти необхідно забезпечити належний рівень вивчення школярами дисциплін ”основи екології”, “Охорони природи”, “Валеології”, проведення занять гуртків еколого-натуралістичного профілю, масових природоохоронних заходів.

Для забезпечення викладання згаданих дисциплін і здійснення екологічної освіти та виховання школярів необхідно систематично проводити відповідну курсову підготовку медпрацівників на базі ОІУВ, конференції, семінари-практикуми, методоб”єднання, відкриті уроки та заняття, вивчення та пропаганду кращого досвіду роботи.

Необхідно посилити вимоги до педпрацвників, керуючись професіограмами, домагатись від них забезпечення високого рівня екологічної освіти і виховання учнівської молоді.

Обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді разом з обласним інститутом удосконалення вчителів, міськими еколого-натуралістичними центрами учнівської молоді, станціями юннатів, методкабінетами відділів освіти працює над налагодженням належного рівня надання педпрацівникам методичної допомоги, вивчення, пропаганди і впровадження в практику діяльності педколективів кращого досвіду роботи з питань екологічної освіти і виховання учнівської молоді, збереження і зміцнення здоров'я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я як головної умови якомога повнішої реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.


Затверджена наказом управління освіти і науки Хмельницької ОДА

від 6 лютого 2001 року № 30.