Опорний конспект лекцій з дисципліни „ фінанси підприємств для студентів підготовки бакалаврів І перепідготовки спеціалістів За спеціальностями: «фінанси І кредит», «облік та аудит», «менеджмент організацій»

Вид материала

Конспект

Содержание 10.6.7. Мирова угода 10.6.8. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації) 10.6.9. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство Список використаної

Подобный материал:

• Східноукраїнський національний університет, 1712.97kb.
• Східноукраїнський національний університет, 1383.6kb.
• Конспект лекцій удвох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси, 2882.69kb.
• Конспект лекцій удвох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 030504 «Фінанси, 2582.24kb.
• Конспект лекцій (варіант №2) для студентів усіх форм навчання базового напряму 030508, 694.03kb.
• Конспект лекцій побудовано за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального, 2613.75kb.
• Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 412.25kb.
• Конспект лекцій для студентів спеціальностей 030508 І 030508 "Фінанси І кредит" денної, 4154.08kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни "статистика" для студентів спеціальності "Облік, 432.81kb.

10.6.7. МИРОВА УГОДА

Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Угода укладається переважно в тих випадках, коли боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності та з власної ініціативи звертається із заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про своє банкрутство. У даному разі, як уже було сказано, боржник розраховує укласти мирову угоду з метою виграти час, необхідний для проведення санації підприємства.

У проекті мирової угоди викладаються пропозиції боржника за такими позиціями:

* форма платіжних поступок кредиторів (списання чи пролонгація);

* бажаний період пролонгації заборгованості;

* бажана сума списання боргу;

* обсяг (квота) початкового погашення заборгованості.

Згідно з вітчизняним законодавством мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Вона може стосуватися лише вимог, забезпечених заставою та другої та наступних черг кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів.

10.6.8. САНАЦІЯ ШЛЯХОМ РЕОРГАНІЗАЦІЇ (РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ)

Реструктуризація підприємства - це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Керуючись даним визначенням, можна "розмежувати" поняття "реструктуризація підприємства" та "реорганізація". Поняття "реструктуризація" є ширшим, оскільки включає (поряд з іншими) і заходи, спрямовані на реорганізацію підприємства. Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду даної юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми організації бізнесу.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

1. Реструктуризація виробництва.

2. Реструктуризація активів.

3. Фінансова реструктуризація.

4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У рамках цього виду реструктуризації можуть здійснюватися такі заходи:

* зміна керівництва підприємства;

* запровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

* диверсифікація асортименту продукції;

* поліпшення якості продукції;

* підвищення ефективності маркетингу;

* зменшення витрат на виробництво;

* скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів включає заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної сторони балансу. Порядок та форми реструктуризації активів було детально проаналізовано в підрозділі 11.3.2. До основних заходів щодо реструктуризації активів слід віднести такі:

* продаж частини основних фондів;

* продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

* продаж окремих підрозділів підприємства;

* зворотний лізинг;

* реалізація окремих видів фінансових вкладень;

* рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести такі:

* реструктуризація кредиторської заборгованості;

* одержання додаткових кредитів;

* збільшення статутного фонду;

* заморожування інвестиційних вкладень.

До заходів, які вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, можна віднести такі:

* часткова або повна приватизація;

* поділ великих підприємств на частини;

* виокремлення із великих підприємств окремих підрозділів;

* виокремлення об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;

* приєднання до інших, більш потужних підприємств чи злиття з ними.

За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації

1. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання).

2. Реорганізація, спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виокремлення).

3. Реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).

10.6.9. ПРИХОВАНЕ, ФІКТИВНЕ ТА ЗУМИСНЕ БАНКРУТСТВО

Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається позбавленням волі на строк до 2 років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права займатися певною діяльністю протягом 5 років.

Об'єктивно факт приховання банкрутства визначається такими двома ознаками:

- надання кредитору неправдивих даних про фінансовий стан неплатоспроможного боржника;

- причинний зв'язок між подачею таких даних та збитками, що їх зазнав кредитор.

Мотиви та цілі приховання банкрутства:

- надія на поліпшення фінансового стану або на виконання фінансових зобов'язань особами, які, у свою чергу, є боржниками даної особи,

- спроба одержати банківський кредит для покриття заборгованості чи привласнення одержаних коштів з наступною ліквідацією підприємства,

- прагнення отримати вигідне замовлення на виробництво товарів, робіт, послуг від держави чи інших замовників і т.д.

Суб'єктами прихованого банкрутства можуть бути засновники підприємства, власники, посадові особи.

Фіктивним банкрутством можна назвати ситуацію, коли підприємство фактично не є банкрутом, однак запевняє про свою фінансову неспроможність.

Доведення до банкрутства. Новим законодавством про банкрутство запроваджене положення про відповідальність за умисне банкрутство. Умисне банкрутство - це умисне доведення суб'єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності через здійснення з корисливих мотивів власником або посадовою особою підприємства протиправних дій або через невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов'язків, що завдало істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

Умисне доведення до банкрутства, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам кредиторів, що охороняються законом, - карається штрафом від п'ятисот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність на строк до 5-ти років. Ті самі дії, якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, - караються позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

На ці та інші фактори й обставини слід звертати увагу власникам та фінансовим службам вітчизняних підприємств під час провадження фінансово-господарської діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ


1. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 р.

2. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р.

3. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.

4. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 липня 1991 р.

5. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р.

6. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.

7. Закон України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 р.

8. Закон України "Про банкрутство" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №31.

9. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р.

10. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.

11. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.

12. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2.

13. Закон України від 22 лютого 2000 р. "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво".

14. Закон України від ЗО червня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство".

15. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

16. Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 "Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій та джерела їх покриття".

17. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств" // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 5.

18. Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ 26.04.96 p., №473.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 "Про складання фінансової звітності".

20. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 31 грудня 1999 р. №318.

21. Антикризисное управление: от банкротства к финансовому оздоровлению // Под ред. Г.П. Иванова. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1995.

22.Азаренкова Г.М, Журавель Т.М.; Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч.посіб. для самост. Вивчання дисципліни. – К.:Знання-Прес,2004. – 291с.

23. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1997.

24. Бандурака О.М., Коробов Н. Л., Орлов П. І., Петрова К. Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 1998.

25. Бородина О. И. Финансы предприятий. - М.: ЮНИТИ, 1995.

26. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.

27. Бланк И. А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.

28. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. - К., 1997.

29. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. - М.: Финансы, 1997.

30. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997.

31.Гриньова В.М., Корда В.О. Фінанси підприємств: Навч. Посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с.

32. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. - М.: Финансы и статистика, 1996.

33. Крутик О. Б. Основы финансовой деятельности предприятия. - СПб, 1996.

34. Финансы / Под ред. В. М. Родионовой.-М.: Финансы и статистика, 1995.

35. Финансовый менеджмент / Авт. кол. под рук. Е. С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1996.

36. Финансовый менеджмент / Под ред. акад. Г. Б. Поляка. - М.: Финансы, 1997.

37. Фінанси підприємств. Підручник / За ред. А. М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 2000.

38. Шеремет А. Д. Финансы предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1997.