Удк 342. 84(477)(082) ббк 67. 9 (4укр) 400
| Вид материала | Документы |
- Конспект лекцій Чернівці Чернівецький національний університет 2011 удк 502. 14 (477)(07), 2568.87kb.
- Методические рекомендации Москва ● 2010 удк 347. 962: 342. 7 Ббк 67. 721-91: 67. 400., 952.68kb.
- Сборник статей Часть II москва 2011 удк 347. 963+342. 7 Ббк 67. 721-91+67. 400., 1903.81kb.
- Ббк 67. 9(4Укр)304 + 67. 9(4Укр)303 П61, 5823.58kb.
- Ю. К. Базанов Права человека и защита персональных данных Киев 2000 удк 342. 721: 681, 4681.12kb.
- Рафаел папаян, 3846.74kb.
- Удк 347(477)(075. 8) Ббк, 10761.64kb.
- Регушевський Едуард Євгенович удк 342. 7 (477) Конституційно-правові гарантії політичних, 310.91kb.
- Научно-методическое пособие Москва ● 2009 удк 347. 962: 342. 9 Ббк 67. 721-91: 67., 1444.75kb.
- Удк 334. 012. 64(477. 74) Михайлюк, 193.78kb.
люЦІя виборчих систем в Україні...
1 Горшкое Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори.-К.: Юрид. книга, 2001. - С.47.
2 Там само. - С. 48.
1 Голос України.- 2001.- 13 січня - С. 1-2.
•льки сприяє політизації місцевих виборів, загостренню відносин представницькою та виконавчою владою.1 Враховуючи те, що повна функція органів місцевого самоврядування все-таки не олітична, а господарсько-економічна, при всій умовності такого по-яілу, вважаємо за недоцільне вже зараз переходити на пропорційну систему на місцевих виборах. Якщо питання поставити в площині альтернативного вибору: що важливіше - збереження суспільно-політичної стабільності на місцях чи збурення громадськості шляхом підігрівання протистоянь на рівні району, міста чи області, то для такої країни, якою є Україна, вибір на користь першої альтернативи не залишає місця для сумнівів.
Очевидно, виходом із ситуації, щасклалася на рівні місцевих виборів, полягає у поступовій відмові від жорстко мажоритарної виборчої системи та еволюційному переході до змішаної системи. На користь такого підходу свідчать кілька аргументів. Перший. Як було зазначено, змішана система місцевого представництва органічно вписується в європейську модель, що відповідає стратегічним інтересам розвитку держави, що обрала європейський вектор інтеграції. Другий. При реформуванні виборчих систем слід дотримуватися певної черговості щодо національного та місцевого рівнів. Очевидно, неможливою є ситуація, коли парламент обирається за змішаною системою, а органи місцевого самоврядування - за пропорційною. Нарешті, третій аргумент. На перехідному етапі становлення і розвитку політичної системи будь-які новації політичного характеру, а зміна моделі виборчої системи - не лише законодавча, а й політична реформа, - потребують виваженості та збалансованості рішень.
Таким чином, за роки незалежності Україна пройшла кілька етапів модернізації виборчої,системи - від мажоритарної абсолютної більшості до змішаної відносної більшості. Це стало ознакою зміцнення демократичних засад політичної системи молодої країни та появи нових інститутів політичного життя, серед яких провідними стають політичні партії. Проте суспільство, перебуваючи в перехідному стані, ще не досягло належного ступеня політичного структу-РУвання. Це породжує протиріччя між недостатньою політичною
' Горшкое Д.М., Кампо В.М., Петренко Є.М. Політичні партії та місцеві вибори ~ л.: Юрид. книга, 2001. - С.5.
42
43
РИБАЧУК М.Ф., ШКЛЯР Л. Є., ДОВГОШ О. М.
структурованістю суспільства та політичними інтересами суспЬ но-політичних груп, уособленням яких є політичні партії, які вже сьогодні готові і прагнуть стати повноправними суб'єктами влади Це протиріччя, на думку багатьох аналітиків, мав би розв'язати новий закон як про парламентські вибори, так і вибори до органів міс-цевого самоврядування на пропорційній основі. Судячи з усього, на сьогодні влада ще не готова прийняти цей виклик сучг.І ної політичної історії України. Але немає сумніву, що майбутнє за новою виборчою системою, яка враховуватиме як історичні національні традиції і досвід, так і кращі надбання світової виборчої практики. Нам же усім слід пам'ятати, що головним пріоритетом розвитку виборчої системи країни мають слугувати національні та суспільні інтерес в ім'я держави, суспільства і кожного громадянина. Саме у цьоу вбачається органічний процес становлення і розвитку демократи', них засад молодої держави, яка відзначає перше десятиріччя своєї незалежності.
44
ДЕМЯНЕНКОМ.І. заступник Голови Центральної виборчої комісії, заслужений юрист України
ПРОЗОРІСТЬ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЧЕСНИХ ВИБОРІВ
Демократичність держави та суспільства, насамперед, визначається рівнем розвитку народовладдя, тобто тим, наскільки реальні існуючі процедури виявлення і здійснення волі народу. Справжня демократія можлива лише в державі, де права та свободи, форма влади грунтуються на визнанні народу її джерелом, де право народу на участь у вирішенні державних справ не тільки проголошується, але й гарантується державою, суспільством.
Загальна Декларація прав людини ООН (частина третя статті 21) проголошує, що воля народу повинна бути основою влади. Вона має реалізовуватися шляхом виборів або ж в інших рівнозначних формах, що забезпечують свободу голосування. Важливим є той фактор, що вибори повинні проводитись за умов загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування, бути періодичними, а головне - чесними.
Ці міжнародні стандарти знайшли повне відображення в Конституції України та інших законах («Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Президента України», «Про вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів», «Про всеукраїнський та місцевий референдуми») і постановах, що регламентують виборчі процеси в Україні.
Зокрема, статтею 5 Конституції України визначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ України, а стаття 69 Конституції України проголошує, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії.
Влада належить народові, але народ самотужки не може вирішити питання та проблеми, пов'язані з її реалізацією. І тому вибори є державно-правовим інститутом, який покликаний вирішити проблему народовладдя.
Вибори, як форма волевиявлення народу, здійснюються за певними принципами, а саме: на основі загального, рівного і прямого
45
ДЕМЯНЕНКО М.І.
виборчого права шляхом таємного голосування. Лише за таких умов можливе справжнє волевиявлення, дійсно демократичні вибори як форми безпосередньої демократії. Проголошення цих принципів на конституційному рівні (ст.71) робить їх обов'язковими для виборів будь-якого виду. Законом обумовлено, що виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності та відкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Ці положення фактично відтворюють загальновідомі засади організації виборчого процесу в Україні. Разом із тим, серед них з'явилась і одна із суттєвих новел. Принцип вільного волевиявлення, тобто добровільної участі громадян у виборах, запроваджений Конституцією України, знайшов своє безпосереднє відображення у виборчому законодавстві. Ніхто не може бути примушений до участі у виборах, рівно як ніхто не може бути обмежений у реалізації свого виборчого права. Принцип вільних виборів скасовує всі можливі обмеження визнання виборів такими, що відбулися, залежно від активності голосування виборців. Це створює надійні правові засади для обрання конституційного складу парламенту в сучасних надзвичайно складних політичних та соціально-економічних умовах.
Відповідно до міжнародних виборчих стандартів здійснення громадянами України права обирати і бути обраними не залежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, мовних та інших ознак. Цей принцип повною мірою реалізований під час ми нулих виборчих кампаній. За оцінкою спостерігачів Міжнародно республіканського інституту, «виборці мали можливість віддати голос в атмосфері, вільній від погроз».
Гласність і відкритість потребують забезпечення широкого інформування у засобах масової інформації про всі події, пов'язані з організацією та проведенням виборів, можливості ознайомитися з усіма документами: передвиборними платформами окремих кандидатів, політичних партій, їх об'єднань, джерелами фінансування їх виборчих кампаній тощо. На виборах Президента України в Центральній виборчій комісії були акредитовані представники 180 засобів масової
46
свіі
пість виборчого процесу як важливий фактор чесних виборів
цї та інформаційних агентств з країн близького та далекого
«біжжя (Росія, Естонія, США, Японія тощо).
Свобода агітації покликана гарантувати політичним партіям, окре-им кандидатам та їх прихильникам вільно у дозволений законом осіб (Через телебачення, пресу, шляхом організації та проведення передвиборних мітингів, розповсюдження плакатів, листівок) знайомити виборців зі змістом і перевагами своїх передвиборних платформ, закликати їх віддавати за себе свої голоси тощо.
Неупередженість до кандидатів означає недопустимість для суб'єктів, які, по суті, виступають від імені держави (органам влади і місцевого самоврядування, виборчим комісіям усіх рівнів) оцінювати недоліки та переваги кандидатів, створюючи тим самим сприятливі умови у проведенні виборчої кампанії для одних кандидатів за рахунок інших.
Одним із основних здобутків парламентського виборчого Закону, що піднімає його до рівня європейського виборчого законодавства, є надання пріоритетної ролі політичним партіям на всіх стадіях виборчого процесу, і передусім, при висуванні кандидатів у депутати. Нині політичні партії та утворені ними виборчі блоки виступають основними суб'єктами процесу формування кандидатського корпусу на виборах. На виборах народних депутатів України 1998 року, що вперше проводилися за змішаною мажоритарно-пропорційною системою, у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі виборювали депутатські мандати ЗО політичних партій та виборчих блоків (21 партія та 9 виборчих блоків, до складу яких увійшло 19 партій). Таким чином, у виборчих перегонах взяли участь 40 партій із 53 зареєстрованих на той час. Не останню роль відіграли політичні партії і на виборах Президента України 1999 року (із 75 зареєстрованих участь У виборах взяли 19 партій). Відтак, основний конституційний елемент політичної системи набуває адекватних йому форм реалізації в суспільному житті нашої країни, що створює надзвичайно сприятливі умови для функціонування політичне структурованого, відповідального і професійного парламенту.
Поряд з політичними партіями, право висування кандидатів належить трудовим колективам, зборам виборців. Громадяни України відповідно до закону мають право на самовисування кандидатами у депутати. Саме ці положення закону забезпечують реалізацію гарантованого статтею 38 Конституції України права громадян України
47
ДЕМЯНЕНКО М.І.
брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати т» бути обраними до органів державної влади та органів місцевого са. моврядування. На виборах народних депутатів України у березм 1998 року всього в бюлетені для голосування було внесено 3962 п,рі, звища кандидатів у народні депутати, 2242 з яких були висунуті полі-тичними партіями та виборчими блоками партій, а 1720 - реалізували своє право на самовисунення. Інакше кажучи, кожен громадянин України може вільно реалізувати своє право обирати і бути обраним до органів державної влади і місцевого самоврядування.
Кандидати у депутати, політичні партії, списки яких зареєстровані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, кандидати у Президенти України мають низку окреслених законом рантій. Вони можуть мати довірених осіб у виборчих округах, сві представників у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого г; лосу, які уповноважені представляти їх інтереси у відносинах з вц борчими комісіями різного рівня, органами виконавчої влади і оргЯ нами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також виборцями. Практика засвідчила, що кандидати мали можливість повною мірою реалізувати своє право мати представників у виборчих округах, що сприяло реалізації їх інтересів і, крім того, забезпечило відкритість та прозорість виборчого процесу в цілому. На президентських виборах 1999 року кандидати у Президенти України Мороз О.О., Кучма Л.Д., Ткаченко О.М., Симоненко П.М. мали своїх довірених осіб у кожному з 225 виборчих округів, Марчук Є.К. - у 224, Вітренко Н.М. - у 221 виборчому окрузі тощо. Існування інституту довірених і уповноважених осіб є своєрідним засобом стримування і противаг, засобом забезпечення законності під час виборчого процесу. Найсуттєвішою ознакою чесних виборів є свобода проведення передвиборної агітації, створення рівних умов для всіх кандидатів під час проведення виборчої кампанії. Передвиборна агітація певною мірою формує поведінку електорату. Особливо це відчутно в одномандатному виборчому окрузі, де треба голосувати за конкретну людину а не за такого, досить далекого від пересічного виборця, суб'єкта ви-борчого процесу, як «політична партія».
Серед нагальних проблем, що постають під час будь-якої виборчої кампанії, особливо виділяється, незалежно від джерел фінансування, проблема створення рівних умов ведення передвиборної агітації для всіх суб'єктів виборчого процесу. Принцип рівних можливостей по-
48
сть виборчого процесу як важливий фактор чесних виборів
ирзорі__-------.—.-----------------------------------------------------------------------------------
оється на проведення масових заходів під час передвиборної агіта-
"'-1- устрічей кандидатів з виборцями), використання поліграфічних
піалів, що виготовляються за рахунок коштів державного бю-
М<* * .. ґ .... тт
У І тут не останню роль відіграють виборчі комісії. Центральна борча комісія вживає всіх заходів для забезпечення принципу рів-можливостей підчас передвиборної агітації. Зокрема, і централі-ване виготовлення та розповсюдження в регіонах України однако-ої кількості передвиборних плакатів для кожного кандидата в Президенти України, публікація передвиборних програм кандидатів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр». Крім того, своєчасно й відповідно до Закону були визначені обсяги ефірного часу та порядок його надання кандидатам у Президенти України на загальнодержавному рівні, а також порядок надання кандидатам друкованих площ для проведення передвиборної агітації тощо.
Як свідчить звіт Європейського медіаінституту про висвітлення перебігу парламентських виборів в Україні засобами масової інформації в березні 1998 року, «...Закон України «Про вибори народних депутатів України» дотримувався при розподіленні безплатного часу та газетної площі».
Що стосується преси, радіо й телебачення з недержавною формою власності, то доступ до них мали всі кандидати, залежно від розмірів їх власних виборчих фондів.
Якщо говорити про засоби масової інформації взагалі, то для більшості виборців вони є єдиним і найсильнішим джерелом інформації про суб'єктів виборчого процесу та його перипетії, відіграють не останню роль у формуванні думки виборців, у підвищенні їх правової культури.
Важливим аспектом організації виборчого процесу та гарантією забезпечення його прозорості й відкритості є незалежне спостереження за виборами, наявність системи контролю з боку громадськості. Атмосфера гласності виборчої кампанії, присутність спостерігачів на виборчих дільницях у день виборів додають впевненості громадянам У чесності й справедливості виборів, сприяє їх активній участі у виборчому процесі.
За останні кілька років інститут офіційних спостерігачів набув поширення як фактор демократичності виборчого процесу та визнання на міжнародному рівні легітимності проведених виборів. Україна -
49
ДЕМЯНЕНКО М.І.
, виборчого процесу як важливий фактор чесних виборів
одна з небагатьох держав, яка законодавче закріпила можлщ для іноземних спостерігачів бути присутніми на виборах. Орг затори виборів в Україні повною мірою забезпечили реалізації ложень закону в частині, що стосується офіційних спостерігачів.' наприклад, якщо на виборах народних депутатів України 29 бе ня 1998 року при Центральній виборчій комісії було акредитив 402 іноземні офіційні спостерігачі із 36 країн світу, то на вибс Президента України 1999 року їх було вже 576 осіб. Це предст пики парламентів та урядів зарубіжних держав, міжнародних,; рламентських, громадських організацій - Парламентської Аса леї Ради Європи, ОБСЄ, багатьох дипломатичних представим! в Україні. До того ж, треба відзначити, що у 225 територіальї виборчих округах на виборах Президента України було зареєсі вано 276 тисяч 450 офіційних національних спостерігачів. Так кількість дала можливість світовій громадськості отримувати ну та об'єктивну інформацію про перебіг виборчої кампанії в Ук їні. Спостерігачі Міжнародного республіканського інституту, брали участь у моніторингу голосування, вважають, що вибори П| зидента України 1999 року були «демократичним процесом, що; слуговує на довіру». За їх оцінками, «вибори зміцнили демократ; чну традицію, що розвивається в Україні, та продемонстрували > тко визначений вибір українського народу стосовно напряму витку його країни».
Одним із основних аспектів прозорості виборчого процесу є йс інформаційно-аналітичне забезпечення.
На всіх етапах, починаючи з реєстрації кандидатів і закінчуючи підведенням підсумків та оприлюдненням результатів голосування, інформаційно-аналітичне забезпечення виборчих процесів здійснюється за допомогою Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Вибори». Метою ЇЇ створення є забезпечення на рівні світових стандартів оперативності та достовірності збору, високої надійності обробки та збереження інформації про перебіг виборчого процесу.
Хочу відзначити, що система «Вибори» повністю себе виправдала та надійно спрацювала під час минулих виборчих кампаній. При цьому були реалізовані заходи, що забезпечують стовідсоткове зберігання даних під час їх передачі, захист від несанкціонованого доступу до них.
час
«ЕВ-сторінкою Центральної виборчої комісії в Інтернеті під Чс идентської виборчої кампанії скористалися понад 4 тисячі кори-ачів з 21 тисячою звернень, що свідчить про величезний інтерес
поких кіл громадськості як у нас, так і за кордоном до здійснення Демократичних процесів у державі.
Підрахунок і передача поточних результатів голосування з виборчих округів до Центральної виборчої комісії практично в реальному вимірі часу з одночасним розміщенням їх у системі Інтернет для всієї світової громадськості, оприлюднення попередніх результатів голосування вже через кілька годин після закриття виборчих дільниць забезпечили такий рівень прозорості процесу підрахунку голосів, при якому повністю виключалося будь-яке втручання у цей процес і, більше того, наочно продемонструвало народу України, а також світовій громадськості, що вибори в нашій державі проведено об'єктивно та відповідно до Конституції і виборчих законів України.
50
51
РУДИЧф.І доктор філософських наук, профес
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ УКРАЇНИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ
Політичні партії посідають особливе місце і відігра; ть значну у суспільно-політичному житті, суттєво впливають на формуі та діяльність органів державної влади, на економіку, соціальні п си, суспільні відносини між громадянами.
Поняття політичні партії. Основні різновиди партійних с, Термін «партія» має латинське походження (рагз; рагііз) і означа стина, група. Отже, під партією розуміють певну групу людей із льними інтересами та переконаннями.1
Політичні партії були вже в Стародавній Греції. Першими політичними партіями були нечисленні, обмежені за складом і не завжди організаційно оформлені групи, що виражали інтереси різних фракцій рабовласників: партія землевласників, торгово-реміснича партія, селянська партія. У Римі в ІІ-І століттях до н.е. наявна партія оптима-тів, що виражала інтереси знаті, партія популяторів - інтереси плебса.
Виникнення політичних партій, в їх сучасному розумінні, припадає на кінець ХУШ - початок XIX століття Макс Вебер виділяє три етапи в історії розвитку партій: аристократичного групування, політичного клубу та масової партії.
Першими прототипами сучасних партій вважаються британські «торі» (консерватори) та «віги» (ліберали). У XIX столітті, з виходом на політичну арену робітничого класу, в Західній Європі з'являються прототипи сучасних соціал-демократичних партій. Політичні партії в сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX століття одночасно з еволюцією виборчого права в напрямі утвердження в переважної більшості країн прямих, вільних і загальних виборів шляхом таємного голосування.
Згідно з поширеним визначенням поняття «політична партія» - це політичний рух, що має відповідну ідеологію, структуру та ступінь організованості, прагне оволодіти владою і, отримавши її, реалізувати свої
' Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч.посібник. - К., 2000. - С.15.
52
• а програму. Політична партія - добровільне об'єднання грома-Ц1 що виражає інтереси певних соціальних верств і груп.
У квітні 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон Украї-пр0 політичні партії в Україні». Цей Закон майже повністю відт-оює положення чинного Закону України «Про об'єднання громадян», . 0 вцзначає критерії щодо реєстрації політичних партій, механізм , :нансового забезпечення політичних партій на підставі виборів до па-пламенту України і передбачає умови створення та припинення діяльності політичних партій. Закон України «Про політичні партії в Україні» набрав чинності після підписання Президентом України.
Політичні партії здійснюють відповідні функції: представництва інтересів (політичні партії формують різноманітні інтереси і пакети пропозицій до владних структур); комунікативну (йдеться про інформацію як вгору, так і вниз); формування і добору політичної еліти та соціалізація населення; розробки політики та здійснення політичного курсу; соціальної інтеграції (партія стає певним реальним явищем у свідомості виборців, незалежно від їх думки та дій).
Політичні партії класифікуються за такими критеріями: залежно від їх соціальної програми, соціальної бази: як буржуазні, дрібнобуржуазні, селянські, пролетарські тощо; за ідеологічними особливостями: як консервативні, ліберальні, соціалістичні, соціал-демократичні, комуністичні, клерикальні; за ставленням до суспільних перетворень: як реформаторські, радикалістські та консервативні; за методами і засобами діяльності: як партії парламентського типу (діють у межах правового поля своєї держави) і партії радикального типу (діють радикальними методами і засобами діяльності, при використанні яких ці партії інколи виходять за межі правового поля держави).