Кільної освіти у 2008/2009 навчальному році та завдання на 2009/2010 навчальний рік на підсумковій колегії Міністерства освіти І науки України 26 серпня 2009 р

Вид материала

Документы

Содержание Стратегічна мета даного процесу — формування нової філософії суспільства, державної політики щодо дітей з особливостями психофіз Що вже зроблено? Що зроблено Головним завданням виховної роботи залишається виховання патріота та громадянина, що є стратегічною ціллю національної освіти. Науково-методичним службам Позашкільним закладам

Подобный материал:

• Рішення колегії міністерства освіти І науки україни 27. 08. 2009, 129.15kb.
• Лист Міністерства освіти І науки України від 10. 06. 2009, 100.85kb.
• Про підсумки розвитку закладів освіти міста у 2008-2009 навчальному році та завдання, 353.4kb.
• Програма Обласного серпневого педагогічного тижня 25. 08. 2010р. 31. 08. 2010р, 223.85kb.
• Розд І л І вступ 1 Аналіз роботи закладу освіти за 2009 2010 навчальний рік, 1774.55kb.
• Рішенні Колегії Міністерства освіти І науки від 26. 08. 2009 Вступ Концепція профільного, 214.38kb.
• О. В. Бугакова Шановні учасники конференції!, 319.73kb.
• Від “23” лютого 2009 р                        м. Київ                                   № 35, 30.61kb.
• Тема: „День цо в загальноосвітньому навчальному закладі, 487.86kb.
• Ої середньої та дошкільної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/2011, 242.88kb.

Доповідь Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука «Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2008/2009 навчальному році та завдання на 2009/2010 навчальний рік» на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України 26 серпня 2009 р.


Шановні колеги!

Шановні пані та панове!


Головними завданнями Міністерства освіти і науки України є забезпечення високої якості освіти та рівного доступу до неї. Ці завдання визначені відповідними Указами Президента України; на їх реалізацію спрямована Програма діяльності Уряду; їх виконання визначені рішенням минулорічної підсумкової колегії Міністерства.

Завдяки цілеспрямованим діям Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, обласних державних адміністрацій, органів управління освітою, педагогічних колективів за належної підтримки Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України, Центрального комітету профспілки працівників освіти і науки, громадськості, високопрофесійному висвітленню засобами масової інформації нашої діяльності у 2008/2009 навчальному році: вдруге в історії Держави було проведено всеохопне зовнішнє незалежне оцінювання; підвищено конкурентоспроможність випускників навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин; створена нормативна база впровадження профільного навчання як гарантії диференціації навчального процесу; проведено низку Всеукраїнських нарад щодо поліпшення змісту фізико-математичної, біолого-хімічної, історичної, українознавчої, художньо-естетичної, іншомовної освіти, за наслідками яких приймалися відповідні плани дій; налагоджена співпраця з Церквами та релігійними організаціями щодо морально-етичного виховання учнівської молоді, створена громадська рада з цих питань при Міністерстві освіти і науки України; актуалізовано проблему зниження інтересу до читання у дитячому середовищі; розпочато реалізацію інклюзивної моделі навчання.


Детальний аналіз розвитку в 2008/2009 навчальному році дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Міністерство подало в інформаційно-аналітичних матеріалах, розміщених на нашому сайті та надрукованих окремою книгою. Це дає мені можливість зупинитися у своєму виступі на концептуально важливих підсумках минулого навчального року та пріоритетах на 2009/2010 навчальний рік.


І. Про підготовку педагогічних кадрів


Ключовим питанням поліпшення якості освіти — є питання професійного рівня вчителя. Якість школи не може бути вищою якості вчителя.

Нещодавно Організація економічного співробітництва і розвитку провела дослідження з метою вивчення питання про те, як досягти стабільно високої якості шкільної освіти. Аналізувалися найкращі системи шкільної освіти 25 країн світу. З’ясувалося, що найважливішим чинником, спільним для всіх країн з успішною системою освіти, є якість учительського загалу. На емоційному рівні це відомо давно. Тепер мова йде про результати кількісних вимірювань, з яких потрібно робити висновки при проведенні реформ.


Шановні колеги !

В Україні є тисячі видатних учителів — людей високоосвічених, кваліфікованих, енергійних, захоплених своєю справою. Водночас середній рівень кваліфікації багатьох педагогів недостатньо високий.

Причини криються, на наш погляд, у застарілій системі підготовки вчителя. Значна частина випускників, навчаючись у педагогічному університеті, не планують йти працювати до школи. Молодій людині в 17-18 років важко усвідомити, чи є в неї педагогічний хист. Тому, часто вже після закінчення педагогічного університету та перших місяців роботи, настає розчарування: школа — це не моє. Такі помилки дорого коштують і самій молодій людині, і суспільству, яке щороку величезну кількість зусиль і коштів витрачає намарно.

На сьогодні в Україні педагогічних працівників готують у 24 класичних, 25 педагогічних, гуманітарних і гуманітарно-педагогічних університетах, 2 академіях та 4 інститутах, а також 47 педагогічних коледжах і училищах та 9 індустріально-педагогічних технікумах (діаграми 1, 2).




Діаграма 1. Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації, що готують педагогічних працівників (розподіл за типами у 2008/2009 н.р.)


Діаграма 2. Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, що готують педагогічних працівників (розподіл за типами у 2008/2009 н.р.)


Як бачимо, маємо розгалужену мережу вищих педагогічних навчальних закладів. Водночас велика кількість їх випускників не працевлаштовуються за фахом. Так, минулого навчального року лише половина молодих спеціалістів прибули на роботу до навчальних закладів Одеської області. Подібна ситуація у Харківській, Тернопільській, Кіровоградській областях. Та й в інших вона не набагато відрізняється. Причинами цього є недосконала система відбору та професійної підготовки, низька мотивація студента щодо майбутньої професії, невисокий відсоток абітурієнтів, які поступають за цільовим скеруванням, невирішеність соціально-побутових питань за місцем майбутньої роботи тощо.

На одній зі Всеукраїнських нарад зі вчителями ми обговорили цю ситуацію і запропонували змінити підходи до підготовки вчителя. Спочатку в університеті готується фахівець, наприклад, математик, хімік, історик. Після отримання фахового диплому випускник може за рекомендацією університету продовжити навчання і стати вчителем.

Саме таку модель ми пропонуємо запровадити у експериментальному режимі спочатку в декількох університетах. Ми свідомі, що результати таких нововведень будуть за 8-10 років. Але починати ці зміни потрібно.

Потрібно реформувати роботу всіх педагогічних університетів, змінити організацію навчання, практики. Можливо, що кафедри методики вивчення тієї чи іншої дисципліни доцільно розміщувати безпосередньо у школах. Студенти та викладачі бачитимуть учнів, опрацюють навчальні програми, шкільні підручники, зокрема, навчаться заповнювати журнали та іншу документацію.

Необхідно також реформувати і систему підвищення кваліфікації вчителів. Це ми обговорювали на нарадах з начальниками управлінь освіти і науки та керівниками вищих педагогічних навчальних закладів, інститутів післядипломної педагогічної освіти на Івано-Франківщині та в Одесі. За результатами цих нарад затверджено План дій щодо реформування системи педагогічної і післядипломної освіти педагогів на 2009-2012 роки; підготовлено проект Положення про післядипломну освіту та нове Положення про навчальний заклад післядипломної педагогічної освіти; вживаються заходи щодо розроблення нового змісту психолого-педагогічної, методичної та практичної підготовки педагогічних кадрів (схема 1). Проте основна робота щодо реформування системи педагогічної освіти — попереду.



Схема 1. Основні завдання реформування системи педагогічної і післядипломної освіти педагогічних працівників


На часі внесення змін і до проведення професійного конкурсу «Учитель року». Наповнення грубезних папок паперами вже час замінити Фестивалем творчості вчителя, як це робиться в Європі. Такий підхід допоможе вчителям продемонструвати творчі підходи до навчання дітей, розвитку в учнів інтересу до предмета, науки, навчитися формувати життєві компетенції.


Завдання:

Перше. Департаментам вищої і загальної середньої та дошкільної освіти спільно з керівниками вищих педагогічних навчальних закладів:

• до 1 листопада ц.р. визначити навчальні заклади, на базі яких буде запроваджено експеримент щодо підготовки педагогічних працівників;
  
• до 1 грудня ц.р. підготувати пропозиції щодо змін: порядку набору студентів; організації навчання та проведення педагогічної практики, з розміщенням кафедр методики вивчення того чи іншого предмета безпосередньо на базі загальноосвітніх навчальних закладів; мережі вищих педагогічних навчальних закладів на територіальному рівні, забезпечивши усунення дублювання підготовки вчителів за окремими напрямами підготовки (спеціальностями).
  

Друге. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти:

• до 15 листопада ц.р. спільно з Директоратом програм розвитку освіти розробити критерії оцінювання професійної діяльності педагогічних працівників: керівників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, учителів, педагогів-організаторів, керівників гуртків, секцій, як складову частину нового Положення про атестацію педагогічних працівників;
  
• спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти підготувати пропозицій щодо змін проведення Всеукраїнського конкурсу «Учитель року».
  

Третє. Керівникам інститутів післядипломної педагогічної освіти у 2009/2010 навчальному році забезпечити:

• удосконалення змістового наповнення підготовки педагогічних, методичних та керівних кадрів у контексті реалізації завдань, визначених Галузевою програмою впровадження профільного навчання на 2008-2010 роки.
  

Кожен педагог, який працюватиме у профільному навчальному закладі, має пройти комплексну підготовку з предмета, який викладає; основ особистісно зорієнтованого, індивідуального та компетентністного підходу до організації навчального процесу; методики проведення допрофільної підготовки; викладання курсів за вибором; використання технологій навчання, що стимулюють самостійну роботу учнів, сприяють їх самовизначенню;

• коригування планів підвищення кваліфікації педагогічних працівників у контексті організації профільного навчання і планів дій поліпшення якості фізико-математичної, біолого-хімічної, художньо-естетичної та іншомовної освіти.
  

Четверте. Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

• активізувати роботу щодо підвищення соціального захисту педагогічних працівників: вирішення житлових питань; моральне та матеріальне заохочення;
  
• до 1 грудня ц.р. завершити формування регіональних банків даних, які міститимуть інформацію про реальну потребу кожного навчального закладу в педагогічних працівниках та дані про випускників вищих навчальних закладів педагогічного спрямування.
  

ІІ. Про оптимізацію мережі дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів


Незважаючи на збільшення народжуваності (у 2008 році народилося на 38 тисяч немовлят більше, ніж у 2007 році), учнівський контингент у зв’язку з низькою народжуваністю у попередні роки продовжує зменшуватися (діаграма 3). Так, у 2008/2009 навчальному році школи відвідували на більш ніж 260 тисяч дітей менше, ніж у попередньому.

Діаграма 3. Динаміка народжуваності в Україні (1991-2008 роки) (тисяч осіб)

За прогнозами, учнівський контингент почне зростати починаючи з 2012 року. У 2009/2010 навчальному році ми вже очікуємо збільшення кількості першокласників на 13 тисяч проти попереднього навчального року.

Така ситуація спонукає Міністерство освіти і науки України та місцеві органи управління освітою шукати оптимальні шляхи забезпечення рівного доступу громадян до якісної освіти. Допомогою у вирішенні цієї проблеми має стати Державна програма оптимізації мережі навчальних закладів, яку наразі готує Міністерство освіти і науки спільно з місцевими управліннями освітою.

Напрями оптимізації мережі шкіл можуть бути різноманітними. Зокрема:

- утворення нових шкіл, їх реорганізація (у заклади інших ступенів — І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, у школи з розділеними ступенями навчання, «школу-родину», школи повного дня, комплекси: школа — дитячий садок, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми тощо);

Щодо закриття шкіл. Наголошуємо: обов’язково за згодою громади. Моя позиція залишається незмінною: у кожному населеному пункті, де є діти відповідного віку, слід забезпечити функціонування принаймні початкової школи. Малюків 6-7 років не бажано стомлювати переїздами до шкіл в інших населених пунктах;

- утворення освітніх центрів і систем дистанційного навчання (інформаційно-ресурсних центрів з дистанційною формою навчання на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти, вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів);

- утворення освітніх округів (міжшкільних і міжрайонних); визначення в їх межах опорних шкіл (ресурсних центрів);

- зміцнення навчально-матеріальної бази шкіл (будівництво нових приміщень, їдалень, спортзалів та їх реконструкція, обладнання навчальних кабінетів, закупівля автобусів, комп’ютерних класів, під’єднання їх до Інтернету, придбання навчальних матеріалів, літератури, залучення додаткових джерел фінансування). Міністерство освіти і науки України розпочало роботу щодо модернізації програми інформатизації шкіл, змістивши акценти з постачання техніки на ефективне її використання та змістове наповнення;

- модернізація системи управління освітою (забезпечення демократичного, державно-громадського характеру управління освітою, розширення участі в ньому батьків і громадськості, впровадження в процес управління інформаційних технологій, використання досягнень педагогічної і психологічної наук).

Заходи з оптимізації мережі сільських шкіл реалізуються й у рамках спільного проекту Міністерства освіти і науки зі Світовим банком «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» у 6 областях: Житомирській, Закарпатській, Львівській, Рівненській, Херсонській, Чернігівській.

Усі плани оптимізації мережі обов’язково повинні ґрунтуватися на достовірних демографічних прогнозах місцевості. Натепер ми гостро відчуваємо безгосподарне розтринькування дитячих садків у попередні роки. Нам вдалося зупинити цей процес. Нині дитячі садки відкриваються, а не знищуються. За 2008 рік їх кількість зросла на 109 і тепер становить 15,4 тисячі (діаграма 4).



Діаграма 4. Кількість дошкільних навчальних закладів станом на 1 січня календарного року (у тисячах одиниць)

Проте такої кількості дитячих садків на сьогодні не достатньо. Адже кількість дітей, які відвідують дитячі садки, зросла на понад 57 тисяч (діаграма 5)! І це в ситуації, коли не всі бажаючі змогли влаштувати дитину до дитячого садка. Це лише 57 відсотків від загальної кількості дітей відповідного віку.



Діаграма 5. Кількість дітей у дошкільних навчальних закладах станом на 1 січня календарного року (осіб)


Завдання:

Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій належить вжити відповідних заходів:

Перше. До 5 жовтня ц.р. проаналізувати мережу дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів; розробити плани дій на три роки щодо приведення її до потреб населення, а саме: відновити діяльність закритих, будувати нові та відкривати дошкільні навчальні заклади у пристосованих приміщеннях, створювати освітні округи, навчальні комплекси тощо. Ці плани заходів подати нам для включення їх до Державної програми оптимізації мережі.

Друге. Відповідно до доручення Прем’єр-міністра України терміново до 3 вересня надіслати Міністерству освіти і науки перелік недобудованих шкіл з високим ступенем готовності. Уряд передбачає виділення коштів з державного бюджету для закінчення будівництва: у сільській місцевості — на 100 відсотків, у місті — навпіл з місцевими бюджетами.

Третє. Забезпечити використання приміщень дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів тільки за прямим призначенням; не допускати випадків безпідставного надання приміщень в оренду, закриття, перепрофілювання.

Четверте. З урахуванням потреб суспільства збільшити показник охоплення дітей дошкільною освітою до 75 відсотків, як це передбачено Указом Президента України.


ІІІ. Про інклюзивне навчання

Останніми десятиліттями у всьому світі відбуваються докорінні зміни у розумінні та забезпеченні якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. В Україні також набувають поширення новітні освітні технології, в основу яких покладено принцип врахування інтересів дитини.

На 48 Міжнародній конференції ЮНЕСКО, що відбувалася у листопаді 2008 року, зазначалося, що якраз інклюзивне навчання відіграє важливу роль у досягненні гуманітарного, соціального та економічного розвитку осіб з особливими потребами.

Право таких дітей на інтеграцію в суспільство — основний принцип міжнародних стандартів, а забезпечення їм доступу до якісної освіти є основою їх інтеграції у суспільство.

Кожна дитина та її батьки мають право вибору навчального закладу і форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Навчання дітей з обмеженими можливостями спільно з їх здоровими однолітками є основою їхньої інтеграції та соціальної адаптації. Таке навчання є корисним і для дітей без особливих освітніх потреб, бо тоді діти вчаться розуміти проблеми інших, стають добрішими.

Вважаю, що освіта дітей з особливими потребами повинна передбачати включення їх у загальну діяльність спільно з іншими дітьми, починаючи з дошкільного віку.

Звичайно, організація інклюзивного навчання вимагає пристосування до потреб дитини не тільки приміщення, робочого місця на заняттях, а й програмно-методичного забезпечення, надання додаткових послуг такій дитині, організації індивідуального підходу до неї.

Стратегічна мета даного процесу — формування нової філософії суспільства, державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку.

На найближчу перспективу — кожний навчальний заклад має відповідати потребам дитини з різними порушеннями психофізичного розвитку. Доведено, що дитина з будь-якими порушеннями розвитку потенційно може сприймати світ, в якому вона проживає.

Останнім часом все більше батьків дітей з особливими потребами бажають, щоб їх діти навчалися та виховувалися разом зі здоровими однолітками. Звісно, дитина може відчувати під час інтеграції певні труднощі, однак це дасть їй можливість зорієнтуватися, набратися досвіду для подолання цих труднощів.

Батьки таких дітей також потребують нашої підтримки. Для них важлива своєчасна підтримка педагогів, консультації по догляду за дитиною, спілкування з іншими батьками.

Натепер у загальноосвітні навчальні заклади інтегровано понад 100 тисяч дітей з особливими освітніми потребами.

Проте говорити, що всі школи на сьогодні готові бути інклюзивними, передчасно.

Що дає інклюзивне навчання?

По-перше, кожна дитина може здобути освіту у відповідності до своїх індивідуальних можливостей;

по-друге, впевненість дитини у собі, можливість бути разом з іншими;

по-третє, і це найголовніше, — змінити суспільну думку, ставлення суспільства до дітей з обмеженими можливостями.

Прикрим є той факт, що на сьогодні українське суспільство ще не усвідомило повністю потреб дітей та дорослих з особливими потребами.

Інклюзивна школа — це заклад освіти, відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших особливостей. Він повинен забезпечувати безбар’єрне середовище, адаптовані навчальні програми та плани, методи та форми навчання, залучення батьків, співпрацю з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей.

Сьогодення вимагає рухатися у напрямку втілення міжнародної практики щодо збільшення кількості інклюзивних шкіл, готових до надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами.

Що вже зроблено?

В Україні щороку зменшується на 1,5–2 тисячі вихованців інтернатних закладів для дітей з особливими освітніми потребами. Це пов’язане з їх інтеграцією у звичайні школи (таблиця 1, діаграма 6).

Таблиця 1. Кількість спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів та дітей у них (за нозологіями)

Типи закладів	2007/2008 н.р.		2008/2009 н.р.
	Всього закладів	В них учнів	Всього закладів	В них учнів
для сліпих дітей	6	793	6	783
зі зниженим зором	29	4225	28	4229
для глухих дітей	30	2898	30	2903
зі зниженим слухом	26	3061	26	2957
розумово відсталих	226	29155	226	27725
з порушенням опорно-рухового апарату	20	2361	20	2317
з тяжкими порушеннями мовлення	17	3101	16	2958
із затримкою психічного розвитку	33	4710	33	4601
Всього	387	50304	385	48473

Діаграма 6. Кількість дітей у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) (осіб)


Відповідно до Указів Президента України, доручень Уряду низкою розпорядчих документів Міністерство визначило завдання органам управління освітою щодо створення умов для вільного доступу дітей з обмеженими фізичними можливостями до приміщень навчальних закладів, здійснення контролю за врахуванням їх потреб під час будівництва, проведення реконструкції та капітальних ремонтів будівель та приміщень навчальних закладів.

Звертаю увагу начальників управлінь освітою на необхідність врахування пропозиції Ради у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України щодо придбання автобусів, які пристосовані для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, в рамках Програми «Шкільний автобус».

Так, маємо складну економічну ситуацію. Саме на цю причину посилаються керівники управління освітою, коли інформують про нестворення окремих структурних підрозділів, які б опікувалися проблемою освіти осіб з особливими потребами. Міністерству вдалося це зробити — я підписав наказ про новий штатний розпис Міністерства, яким вперше в історії української освіти створено відділ освіти осіб з особливими потребами. Ще раз прошу Вас, шановні колеги, зробити відповідні кроки у цьому напрямі.

Сьогодні маю нагоду подякувати керівникам Міжнародних фондів, громадським організаціям, які опікуються проблемами дітей з особливими потребами, допомагають їм, за спільну працю, взаєморозуміння; начальникам управлінь освітою, які переймаються важливістю упровадження інтегрованого та інклюзивного навчання, необхідності удосконалення системи освіти.

Шановні колеги!

Нещодавно ми провели нараду, присвячену питанням інклюзивного навчання, розробили проект відповідного Плану дій, який сьогодні виносимо на розгляд колегії. Ми маємо узгодити шляхи подальшого розвитку інклюзивного навчання. При цьому звертаю увагу, що до прийняття рішень із зазначеного питання треба підходити виважено. Слід пам’ятати, що інклюзивна освіта не є запереченням спеціального навчання, багаторічний досвід упровадження якого ми маємо. Вона розширює можливості звичайних шкіл, змінюючи практику педагогів, співпрацюючи з батьками, залучаючи громаду та місцеві ресурси.

Ключовим фактором сприяння інклюзивної освіти має бути відповідна підготовка педагогів для роботи з дітьми з особливими потребами.

Часто педагог боїться образити таку дитину, або самому втрапити в незручну ситуацію, що у нього замало часу на конкретну дитину, або що він жертвуватиме часом, призначеним на всіх інших дітей.

Найбільший сумнів — чи отримає дитина з особливими потребами достатньо необхідних їй спеціальних послуг з фізичної реабілітації, консультації психолога та іншої допомоги.

Результат буде задовільним тоді, коли разом з педагогами будуть в одній команді працювати й відповідні спеціалісти — вчителі-реабілітологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, лікарі.

Шановні колеги!

До Плану дій, розробленого за пропозиціями, висловленими на нараді та під час громадського обговорення, увійшли завдання, спрямовані на:

- формування нової філософії державної політики щодо дітей з особливостями психофізичного розвитку;

- удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази відповідно до Конвенції ООН про права дитини;

- реалізацію та поширення моделі інтегрованого та інклюзивного навчання дітей у загальноосвітніх навчальних закладах, починаючи з дошкільних;

- збереження єдиного освітнього простору, приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім’ї та змісту сучасних корекційно-освітніх послуг у системі спеціальної освіти;

- забезпечення безперешкодного доступу, належного освітнього середовища, програмно-методичного забезпечення у відповідності до потреб та можливостей дітей з особливими потребами для їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;

- відповідна підготовка педагогічних кадрів для роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку.


IV. Про мовну політику в освіті


У країні шкільну мережу сформовано відповідно до освітніх запитів та національного складу населення. Право вибору мови навчання мають батьки та їх діти. Так, у 2008/2009 навчальному році функціонували 20 045 шкіл, у яких навчалося 4 438 383 учні. Серед них з навчанням українською мовою — 16 909 закладів (3 756 033 учні, 81,3 відсотка). Останніми роками тривало розширення мережі шкіл з навчанням українською мовою (діаграма 7).




Діаграма 7. Розподіл кількості учнів за мовами навчання у 2008/2009 навчальному році (у відсотках)


Українська мова як державна вивчається в усіх без винятку загальноосвітніх навчальних закладах.

Окрім того, з метою створення належних умов для забезпечення ефективності процесу вивчення української мови учнями загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, починаючи з 2008 року, впроваджується галузева Програма поліпшення вивчення української мови у цих закладах на 2008-2011 роки, прийнята за результатами відповідної Всеукраїнської наради.

Аналіз стану реалізації заходів Програми свідчить, що починаючи з 2008/2009 навчального року, у школах з навчанням мовами національних меншин у Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській та в інших областях і в м. Севастополі підсилено вивчення української мови і літератури у 2-4 та 10-11 класах за рахунок варіативної складової робочих навчальних планів (додатково виділено по 0,5-2 год. на тиждень); в 10-11 класах окремих шкіл запроваджено вивчення українською мовою історії України та в 10 класах математики; введено двомовне вивчення окремих предметів природничо-математичного циклу у 12-річній школі (методичні рекомендації щодо запровадження двомовного навчання підготовлено фахівцями Міністерства та Академії педагогічних наук України).

У більшості закладів українською мовою викладаються предмети «Захист Вітчизни», «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Географія України», «Інформатика», «Основи економіки» та низка інших предметів («Образотворче мистецтво», «Музика», «Всесвітня історія», «Людина і суспільство»).

Окрім цього, у м. Севастополі, Одеській, Донецькій, Запорізькій, Херсонській, Харківській, Чернівецькій областях з метою створення умов для забезпечення ефективності процесу вивчення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин і якісної підготовки випускників для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні проведено ретельний моніторинг кадрового складу. Насамперед — педагогів-предметників і рівня володіння ними українською мовою; розроблено програму курсової та міжкурсової підготовки цієї категорії педагогів; організовано курси з вивчення української мови для учителів початкових класів, математики, хімії, біології, географії, історії.

В освітніх округах Донецької області відкрито для випускників консультативні пункти з дисциплін, які виносяться на зовнішнє незалежне оцінювання, де, крім підготовки до тестування, компенсуються прогалини в оволодінні предметною термінологією; запроваджено у випускних класах викладання курсів за вибором та факультативів історичного та математичного спрямування українською мовою. У Запорізькій, Київській та інших областях створено консультативні пункти для вчителів з методики викладання української мови.

Така діяльність отримала високу оцінку Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кнута Воллєбека, який з групою експертів з 21 по 25 квітня 2009 року проводив в Україні частину порівняльного аналізу задоволення освітніх прав української національної меншини в Росії та російської національної меншини в Україні.

За попередніми результатами проведеного експертами ОБСЄ дослідження стану забезпечення освітніх прав російської меншини, мовна політика Міністерства освіти і науки України не лише відповідає Конституції України, а й міжнародним стандартам (а в окремих частинах і перевищує їх).

Але, як свідчать окремі звернення місцевих рад, мовній політиці в освіті явно бракує проведення системної роз’яснювальної роботи серед громадськості. Скільки вже Міністерство тлумачило про позитивні спрямування Програми на підвищення конкурентоспроможності випускників шкіл з навчанням мовами національних меншин, знаходяться люди, які нас «не чують». Чи не бажають чути. Тому звертаюся до керівників управлінь освітою з вимогою посилити роз’яснювальну роботу серед дітей, батьків, вчителів, громадськості.


Завдання:

Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інститутам післядипломної педагогічної освіти необхідно посилити увагу і відповідальність у подальшій роботі з реалізації галузевої Програми, зокрема:

• для кращого оволодіння українською мовою необхідно розширювати сферу використання її за рахунок проведення у школах днів, тижнів, декад української мови, літературних вечорів, Днів української писемності й мови, організовувати різноманітні конкурси на кращий учнівський художній твір;
  
• посилити інформаційно-просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед учнів, педагогів, батьків, громадськості;
  
• сприяти збагаченню матеріально-технічної та методичної бази кабінетів української мови і літератури в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин;
  
• посилити роботу з кадровим складом загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, особливо зі вчителями-предметниками щодо володіння українською мовою;
  
• постійно проводити моніторингові дослідження рівня навчальних досягнень з української мови учнів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин;
  
• посилити підготовку учнів шкіл з навчанням мовами національних меншин до тестових випробувань.
  

Ці завдання набувають актуальності й у зв’язку з тим, що завершився 2-річний перехідний період і з 2010 року зовнішнє незалежне оцінювання буде здійснюватися, як і у всіх інших країнах світу, винятково державною мовою. Щоб полегшити цей перехід дітям, які навчалися у школах з навчанням мовами національних меншин, ми забезпечимо їх двомовними словниками основних термінів з кожного предмета, який виноситься на зовнішнє незалежне оцінювання.


V. Про профільне навчання

Упровадження профільного навчання у старшій школі — це один із шляхів поліпшення якості української освіти.

Уперше освіта за вибором стає реальністю. На відміну від «елітних» гімназій та ліцеїв, профільна школа — це масова школа. Вона забезпечує збереження єдиного освітнього простору, гарантований рівень підготовки випускників і водночас передбачає навчання кожної дитини у відповідності до її індивідуальних особливостей, здібностей та інтересів.

Що зроблено для впровадження профільного навчання?

Перше. Створена відповідна нормативно-правова база.

Профільне навчання у старшій школі передбачено Законом України «Про загальну середню освіту», постановою Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання» (зі змінами), Концепцією загальної середньої освіти (12-річна школа); Концепцією профільного навчання.

Місцевими органами управління освітою розроблено регіональні програми впровадження профільного навчання. На їх основі розроблена і схвалена рік тому колегією МОН Галузева програма впровадження профільного навчання на 2008-2010 роки.

Водночас практика впровадження профільного навчання свідчить про необхідність розроблення ґрунтовного нормативного документу про освітній округ. Його проект обговорено на нараді з начальниками управлінь освіти і науки у квітні цього року на Рівненщині.

Також вже на часі розроблення Положення про дистанційне навчання. Концепція профільного навчання, яка була схвалена у вже далекому 2003 році, доопрацьована фахівцями Міністерства і після широкого обговорення виноситься на затвердження нашого засідання колегії.

Друге. Розширюється мережа закладів, які здійснюють профільне навчання: гімназії, ліцеї, колегіуми, загальноосвітні навчальні заклади з класами з поглибленим вивченням предметів та власне профільними класами.

На сьогодні у середньому 66 відсотків учнів старшої школи охоплені профільним навчанням (діаграма 8).

Понад 80 відсотків старшокласників навчається у профільних класах у Хмельницькій, Чернівецькій, Запорізькій, Херсонській областях.

Менше половини учнів старшої школи охоплені профільним навчанням у Львівській, Кіровоградській та Вінницькій областях.

Шановні колеги, я звертаю увагу на правдивість цих і інших показників, які Ви надаєте нам. Зазначу: ми завжди повинні давати правдиві показники, тому що саме правдивість є основою наукового прогнозування.



Діаграма 8. Охоплення профільним навчанням старшокласників у розрізі адміністративно-територіальних одиниць країни (у відсотках від загальної кількості учнів 10-11 класів)


Як видно з діаграми 9, на першому місці є природничо-математичний напрям, за ним технологічний, далі філологічний, суспільно-гуманітарний, спортивний та художньо-естетичний.




Діаграма 9. Розподіл учнів загальноосвітніх навчальних закладів за напрямами навчання у 2008/2009 н.р. (осіб)


Третє. Триває апробація різних моделей профільного навчання. На сьогодні найбільш поширеними моделями організації профільного навчання є:

• однопрофільні та багатопрофільні школи;
  
• навчальні заклади, які функціонують на базі вищих та професійно-технічних навчальних закладів;
  
• школи, які співпрацюють з позашкільними навчальними закладами, міжшкільними навчально-виробничими комбінатами.
  

У сільській місцевості чи невеликому містечку найбільш оптимальною моделлю організації профільного навчання є освітній округ. Він може функціонувати на основі опорної школи чи ресурсного центру, а також і без них (схема 2).




Модель освітнього округу на базі опорної школи




Модель освітнього округу без опорної школи


Схема 2. Моделі функціонування освітніх округів


Основні користувачі послугами освітнього округу — учні та їх батьки — його переваги бачать у:

- можливості здобуття якісної освіти;

- територіальній доступності;

- орієнтації навчання на ринок праці;

- наявності сучасної матеріальної бази та навчального обладнання;

- доступності додаткових освітніх послуг.

Є, звісно, й проблеми в організації роботи освітнього округу, розв’язання яких є нашим спільним завданням.

Перша. Негативне сприйняття громадськістю адміністративного утворення округів через:

• недостатню поінформованість учнів та їх батьків;
  
• слабку матеріальну базу опорної школи;
  
• незабезпеченість шкільними автобусами;
  
• відсутність гарячого харчування;
  
• загрозу скорочення педагогічних працівників.
  

Розв’язати ці проблеми можна, активізувавши роз’яснювальну роботу серед батьків і вчителів, оптимізувавши матеріальну базу.

Друга. Яким би досконалим не було Положення про освітній округ, це досить загальний документ. У ньому не можна виписати всі випадки з життя, запропонувати універсальні рецепти. Тому місцевим органам управління освітою слід розробити нормативні документи, які регламентують роботу суб’єктів освітнього округу, а саме:

- визначають взаємодію навчальних закладів;

- створюють структури управління округом: Ради освітнього округу; методичні об’єднання вчителів за профілями навчання тощо;

- регламентують створення міжшкільного навчального плану;

- погоджують процедуру оцінювання навчальних досягнень учнів;

- передбачають медико-психологічний супровід кожної дитини (складність адаптації школярів до навчання у новому колективі, закладі);

- визначають особливі функції класних керівників;

- узгоджують режим роботи закладів.

Важлива роль у процесі впровадження профільного навчання належить органам управління освітою районного рівня.

Саме районні органи управління освітою здійснюють організаційно-методичне забезпечення впровадження різних форм профільного навчання:

• створюють «освітню карту» міста чи району;
  
• визначають з урахуванням наявної та прогнозованої демографічної ситуації розташування опорних шкіл та межі освітніх округів;
  
• перерозподіляють між навчальними закладами з урахуванням профілів навчання шкільні автобуси, навчальні кабінети, комп’ютерну техніку, педагогічні ставки тощо.
  

Органи управління освітою аналізують потреби у кадровому забезпеченні шкіл, планують та організовують навчання педагогів (районні семінари, наради, методичні об’єднання). Як наслідок, маючи інформацію про кожну школу, районний відділ освіти створює умови для реалізації тієї чи іншої моделі профільного навчання.

Шановні колеги!

Запровадження профільного навчання передбачає цілу низку системних змін у навчальному процесі школи. Це зміни, від яких залежатиме якість, ефективність та доступність освіти.

На зміну традиційному принципу «вчити всіх» приходить важливий принцип «вчити всіх відповідно до потреб особистості і соціуму в цілому».


VІ. Про поліпшення якості змісту освіти


Ознакою високої якості загальної середньої освіти є висока якість її змісту. Питання щодо поліпшення якості змісту освіти актуальні не лише для української системи освіти, а й для освітніх систем багатьох країн Європи та Світу.

Якщо оцінювати українську систему освіти за виступами наших учнів на міжнародних олімпіадах — ми маємо досить приємну картину (діаграма 10). Так, команда українських школярів лише на міжнародній математичній олімпіаді цього року виборола шість з шести можливих медалей: три золотих, дві срібних, одну бронзову.



Діаграма 10. Результати участі команд школярів України у міжнародних учнівських олімпіадах 1996-2009 рр. (за медалями)


Але досягнення окремих учнів ще не є ознакою досконалості змісту шкільної освіти в цілому.

З метою обговорення стану та вироблення пріоритетних напрямів поліпшення якості шкільної освіти у 2008/2009 навчальному році проведено Всеукраїнські наради з фізико-математичної, історичної, художньо-естетичної, біолого-хімічної, іншомовної освіти.

Як підтвердили учасники нарад, основною вадою змісту сучасних шкільних дисциплін є тенденції до постійного збільшення обсягу навчального матеріалу.

Обсяг і зміст навчального матеріалу постійно суперечать ідеї розвантаження школярів і прагненням відібрати для вивчення матеріал «найбільш важливий для життя». Спроби розв’язати ці суперечності були, але виявилися неефективними; шкільні підручники переобтяжені інформацією.

Звідси завдання Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, департаменту загальної середньої та дошкільної освіти спільно з Академією педагогічних наук України, Національною академією наук України:

- розвантажити зміст підручників від описового, другорядного матеріалу. Частину тексту можливо перенести у додаткові посібники для допитливих;

- перенести складні теоретичні поняття з основної школи у старшу, а то і до програм вищих навчальних закладів. Натепер маємо ситуацію, коли на перших-других курсах університетів фактично повторюють шкільний матеріал;

- переглянути навчальні плани щодо переліку навчальних предметів.

Ще одна важлива обставина: як би швидко ми не осучаснювали зміст шкільної освіти, поза ним залишається величезна кількість неорганізованої стихійної інформації зі ЗМІ, Інтернету, життєвих спостережень учнів, традицій родинного життя, позашкільного середовища — так званий «неформальний» зміст. Ми повинні про це думати і враховувати при формуванні змісту шкільної освіти.

За наслідками Всеукраїнських нарад, про які я згадував, Міністерство затвердило Плани дій щодо поліпшення якості шкільної освіти. Реалізація цих планів передбачає досягнення таких цілей:

• забезпечення рівного доступу до якісної шкільної освіти;
  
• оновлення змісту освіти;
  
• упровадження сучасних технологій і методик навчання;
  
• створення якісної системи вимірювання і оцінювання навчальних досягнень школярів;
  
• формування сучасного кадрового забезпечення.
  

У Планах дій прописані конкретні заходи, спрямовані на досягнення цих цілей, відповідальні за їх виконання. Нашим спільним завданням залишається забезпечити виконання прийнятих документів.

VІІ. Про удосконалення системи оцінювання

якості освіти

Досягнення нової якості шкільної освіти неможливо без прогнозування результатів освітнього процесу, що в свою чергу вимагає змін в оцінювання навчальних досягнень учнів.

У системі загальної середньої освіти особливе значення належить державній підсумковій атестації, яка є ефективним інструментом впливу на якість освіти.

У контексті впровадження зовнішнього незалежного оцінювання у частини громадськості постає питання щодо того, чи не втратила сенсу державна підсумкова атестація.

Відповідь — ні. В умовах зовнішнього незалежного оцінювання державна підсумкова атестація як форма контролю за відповідністю освітнього рівня випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти зберігає і надалі своє призначення і функції. За її результатами випускник отримує документ про повну загальну середню освіту.

Аналіз досвіду оцінювання навчальних досягнень школярів за кордоном дає підстави зробити висновок про те, що національне стандартизоване оцінювання (державна підсумкова атестація) є обов’язковою умовою функціонування шкільної системи освіти (таблиця 2).


Таблиця 2. Системи (національного, на рівні штатів, провінцій, територій) оцінювання навчальних досягнень учнів

	Англія	Австралія	Канада	США	Україна
Наявність національних стандартизованих систем оцінювання навчальних досягнень	+	+	Періодичне оцінювання	+ Англійська мова та математика	+
Проведення стандартизованого оцінювання навчальних досягнень при вступі до школи.	+	У деяких штатах	-	-	-
Проведення стандартизованого оцінювання навчальних досягнень у початковій школі	+	У деяких штатах	У деяких провінціях	+	+
Оцінювання досягнень у базовій школі	+	У деяких штатах	У деяких провінціях	+	+
Національне оцінювання, що проводиться після завершення навчання у середній школі	+	+	+	+	+
Оприлюднення результатів стандартизованого оцінювання навчальних досягнень у національній (місцевій) пресі	Порівняльні таблиці	У деяких штатах	У деяких провінціях	Порівняльні таблиці	-
Запровадження санкцій за результатами національного оцінювання	+	У деяких штатах	У деяких провінціях	+	-

Як видно з таблиці, особливістю національного оцінювання у багатьох країнах є оприлюднення результатів. Цим створюється здорова напруга в системі, проблеми не замовчуються, що стимулює підвищення навчальних результатів.

Одним із завдань упровадження всеохопного зовнішнього незалежного оцінювання, яке у 2009 році стало наймасовішим у історії освітньої системи України (зареєструвалися 461 981 особа), було подолати роздвоєність, що породжувалася відмінностями у змісті іспитів державної підсумкової атестації та вступних екзаменів, формах їх проведення.

Результати запровадження тестування свідчать про те, що за півтора роки ми подолали розрив у змісті програм і в системі випробувань між середньою і вищою школою. Тестові завдання розробляються на основі програмових вимог, які відповідають шкільній навчальній програмі; випускник школи завчасно знає, що саме і у якій формі він здаватиме при вступі до вищого навчального закладу (проходженні зовнішнього незалежного оцінювання); при цьому використовуються стандартизовані тестові завдання та технології безособової перевірки.

Саме тому колегія Міністерства освіти і науки України у червні цього року схвалила рішення щодо розмежування у часі проведення державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України у 2010 році передбачається проведення зовнішнього незалежного оцінювання у червні — липні з таких навчальних предметів: українська мова та література (обов’язково), математика чи історія (обов’язково за вибором абітурієнта), біологія, географія, фізика, хімія, іноземна мова (англійська, німецька, французька, іспанська). Кожен абітурієнт зможе обрати до п’яти предметів. Результати зовнішнього незалежного оцінювання враховуватимуться як вступні випробування. Тестові завдання з усіх предметів (окрім іноземної мови) готуватимуться українською мовою. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, як вже говорилося раніше, забезпечуватимуться відповідними словниками термінів.

З огляду на зазначене, підготовлені відповідні зміни до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти.

Педагогічна практика свідчить про те, що найбільш ефективним засобом поліпшення якості освіти є систематичні моніторингові дослідження. Саме вони дають інформацію про рівень навчальних досягнень школярів; про зміни, що відбуваються у системі освіти, дають можливість виявити освітні недоліки та своєчасно внести корективи, компетентно формувати освітню політику. Вони є обов’язковою складовою ефективних систем освіти багатьох країн світу.

Натепер Україна стала учасником міжнародних порівняльних досліджень та розбудовує власну національну систему моніторингових досліджень якості освіти (схема 3). Як зображено на схемі, є три обов’язкові складові, що можуть забезпечити цей процес: Міністерство освіти і науки України, яке здійснює нормативно-правове забезпечення проведення дослідження; Інститут інноваційних технологій і змісту освіти — організовує проведення дослідження; Академія педагогічних наук України — забезпечує науковий супровід дослідження.




Схема 3. Система моніторингу освітньої галузі



МОН України:

• департамент загальної середньої та дошкільної освіти;
  
• департамент вищої освіти — відділ моніторингу вищої освіти та освіти дорослих;
  
• департамент професійно-технічної освіти — відділ моніторингу та організаційної роботи
  

Схема 4. Наявні ресурси для створення національної системи моніторингових досліджень