Вступ актуальність теми

Вид материала

Содержание

Кримінологічна характеристика вимагань та деякі питання запобігання цих злочинів
Таблиця 4.5 Структура вимагання в Запорізькій області
4.2. Кримінологічна характеристика особистості злочинця та потерпілого
4.3. Причини та умови вимагань
Деякі аспекти запобігання вимагань

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

РОЗДІЛ 4

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИМАГАНЬ ТА ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАПОБІГАННЯ ЦИХ ЗЛОЧИНІВ

4.1. Обсяг, структура та динаміка вимагань в Україні та Запорізькій області

Цілеспрямована протидія такому небезпечному злочину, яким є вимагання, потребує дослідження кримінологічного аспекту вимагання.

Загальновідомо, що на підставі кримінологічної характеристики злочинності та її видів визначаються основні напрями запобігання злочинам, зокрема вимаганням. У зв’язку з цим, важливо розглянути кримінологічну характеристику досліджуваних злочинів.

У юридичній літературі висловлюються різні точки зору щодо того, який зміст вкладається в поняття кримінологічна характеристика окремих видів злочинів. Одна група авторів розглядає це поняття розширено. Так, наприклад, В.Б. Ястребов вважає, що у кримінологічну характеристику окремих видів злочинів слід включати такі складові: 1) просторово-часові параметри, зокрема місце в загальній сукупності злочинів, зв’язки з іншими видами злочинів, основні тенденції розвитку тощо; 2) особливості, що мають значення для розкриття детермінант злочинних проявів, до яких включаються і властивості, що передбачають відповідні особливості особистості тих, хто вчиняє злочини, криміногенні ситуації, характер взаємодії особистості і ситуації, обставини вчинення злочинів; 3) особливості, що мають значення для попередження злочинів [155, с.16].

Подібна точка зору висловлена в одному з останніх російських підручників з кримінології. У ньому дається таке визначення поняття кримінологічної характеристики злочинів: “Кримінологічна характеристика – це вихідний етап для оптимізації процесу розробки і реалізації заходів попередження злочинів. Якщо розглядати попередження злочинів як цілісну систему, то однією її складовою частиною є кримінологічна характеристика, іншою – розробка та реалізація профілактичних заходів”.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Інтерес становить і питома вага вимагань у деяких інших областях України, зокрема в тих, де спостерігалися найбільші та найменші абсолютні цифри цих злочинів.

Так у 2003 році найбільша кількість вимагань була зареєстрована у Донецькій області (319 злочинів), Львівській (188), Дніпропетровській (163), а найменша - у Кіровоградській (9), Миколаївській (17), Чернігівській (19). Вирахувана питома вага цих злочинів у вказаних областях свідчить про те, що цей показник був таким: Донецька – 0,54%; Львівська – 0,96%; Дніпропетровська – 0,29%; Кіровоградська – 0,08%; Миколаївська – 0,11%; Чернігівська – 0,16%.

У 2004 році найбільша кількість вимагань була зареєстрована у Донецькій області (225 злочинів), Львівській (128), Дніпропетровській (106), а найменша - у Чернігівській (9), Житомирській (11), Кіровоградській (12). Вирахувана питома вага цих злочинів у вказаних областях свідчить про те, що цей показник був таким: Донецька – 0,38%; Львівська – 0,67%; Дніпропетровська – 0,20%; Чернігівська – 0,08%. Житомирська – 0,09%; Кіровоградська – 0,12%.

Наведені дані свідчать про суттєві відмінності в поширеності вимагань, у загальній кількості зареєстрованих злочинів у різних областях України. Проте, цей показник у всіх областях не досягає одного процента, що є певною закономірністю для досліджуваних злочинів у сучасний період.

Структуру вимагань ми спочатку проаналізуємо на підставі статистичних даних по Запорізькій області, оскільки цих даних в Експрес-інформаціях про стан злочинності на території України за різні роки, якими ми користувалися, немає в цілому по Україні [133-135; 161-165].

Перш за все, проаналізуємо поширеність вимагань державного та колективного майна, та індивідуального, що окремо виділялося КК України 1960 року.

Таблиця 4.5

Структура вимагання в Запорізькій області,

залежно від основного об’єкта посягання

роки	кількість всіх вимагань	Ст.86² КК	Питома вага серед всіх вимагань	Ст.144 КК	Питома вага серед всіх вимагань
1991	112	1	0,9	111	99,1
1992	106	-	-	106	100
1993	172	-	-	172	100
1994	189	-	-	189	100
1995	132	5	3,8	127	96,2
1996	107	-	-	107	100
1997	124	-	-	124	100
1998	229	2	0,9	227	99,1
1999	179	1	0,6	178	99,4
2000	117	-	-	117	100
2001	74	-	-	74	100

З наведеної табл. 4.5 видно, що не за всі досліджувані роки у статистичній звітності роздільно відображалися вимагання державного або колективного майна та індивідуального майна. Однак, у ті роки, коли такий розподіл проводився, більше 96-99% складали вимагання індивідуального майна, а питома вага вимагання державного або колективного майна вимірювалась одиницями процентів, питома вага їх не складала навіть одного процента за винятком 1995 року, коли він досяг 3,8%.

Наведені дані дають підстави для висновку, що основним напрямком в запобіганні вимаганням у минулому було запобігання вимагання індивідуального майна. Вважаємо, що і в сучасній період ця тенденція збереглася.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

У вивчених справах, у переважній більшості випадків, погроза насильством або спричинення насильства застосувалося до потерпілого, що мало місце у 97 справах (74,6%). У 18 (13,8%) справах злочинці погрожували застосувати насильство до близьких родичів потерпілих, у 7 (5,4%) справах була застосована погроза знищенням майна потерпілих. У 8 (6,2%) справах злочинці погрожували розголосити відомості, які потерпілі або їх близькі родичі бажали зберегти в таємниці. У вивчених справах зустрічалися такі погрози, як організувати порушення кримінальної справи у зв'язку з ніби-то протиправною поведінкою потерпілого, передати начальству службові документи, які загубив потерпілий, повідомити відповідним органам про підробку перепустки в гуртожиток тощо. В останній час отримала поширення така форма погроз, за якої вимагателі штучно створювали обстановку ніби-то аморальної поведінки потерпілого, зокрема змушували потерпілих роздягатися тощо, і при цьому фотографували їх, обіцяючи розповсюдити ці фотографії.

4.2. Кримінологічна характеристика особистості злочинця та потерпілого

У кримінологічній літературі приділяється значна увага такому важливому питанню, як вивчення особистості злочинця. Саме це дає можливість встановити, чому конкретна людина порушила кримінальний закон. Над цими проблемами працювало багато відомих російських вчених. Зокрема, загальновідомими з цієї тематики є праці С.М. Абельцева [170], Ю.М. Антоняна [171], Ю.Д. Блувштейна [172; 173], П.С. Дагеля [174], А.І. Долгової [175], К.Є. Ігошева [176], В.М. Кудрявцева [156; 178], Н.С. Лейкіної [177; 178], Г.М. Міньковського [178], О.Б. Сахарова [179; 180] та багатьох ін. Не обійшли увагою цю проблему і українські вчені. Над нею працювали М.Ю. Валуйська [181; 182], І.М. Даньшин [183], А.П. Закалюк [184], А.Ф. Зелінський [185] та ін.

Однак, і до цього часу серед вчених немає єдиної точки зору з цілого ряду важливих питань. Їх розгляд не входить безпосередньо в предмет даного дослідження. Але без визначення позиції з окремих питань теми не можна визначитись і при характеристиці особистості вимагателів. Тому на деяких загальних питаннях особистості злочинця ми зупинимось. Це, перш за все, стосується самого терміна “особистість злочинця”.

У переважній більшості монографічної та навчальної літератури українських авторів застосовується термін “особа злочинця”. Так у підручнику з кримінології окремий спеціальний розділ має назву “Особа злочинця”. У цьому ж підручнику у стислому словнику кримінологічних термінів дається визначення цього терміна: “сукупності властивостей особи, які обумовили вчинення нею кримінально карного діяння” [159, с.404].

Аналогічна точка зору висловлена і в підручнику “Курсі кримінології” [186, с.92-104]. У підручнику з кримінології харківських авторів відповідний розділ теж названий “Особа злочинця”. Однак, у тексті інколи застосовується термін “особистість”. Так, у цьому підручнику зазначається, що особистістю визнається і злочинець – осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності і визнана винною у вчиненні суспільно небезпечного діяння [187, с.64]. Пояснення щодо розбіжностей у термінології з цього питання у підручнику відсутні.

В останніх монографічних працях українських вчених застосовується термін “особистість злочинця” [188, с.30]. Вважаємо за необхідне висловити свою точку зору з цього питання. Слід погодитися з проф. І.К. Туркевич, яка при читанні лекцій з кримінології застосовує термін “особистість злочинця”, а не “особа злочинця”. Аргументом на користь такої позиції є те, що термін “особистість” більш чітко віддзеркалює соціально значущі якості і властивості того, хто вчинив злочин.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

За вчинення злочинів у складі організованих груп у 2001 р. засуджено 6,9% осіб по відношенню до всіх засуджених, у 2002 р. – відповідно 4,4%, у 2003 р. – 1,8%, у 2004 р. – 4,7% . Як вже зазначалося, при аналізі структури злочинності показники щодо організованої злочинності напряму залежать від активності розкриття організованих груп. Тому їх коливання в окремі роки, особливо різке зменшення у 2003 р., пояснюється послабленням діяльності правоохоронних органів у цьому напрямі. За вимагання, вчинене винними у складі злочинних організацій, було засуджено у 2004 р. всього дві особи. У попередні роки таких засуджених взагалі не було.

Характерним для вчинення вимагань є те, що значна кількість винних вчиняє цей злочин у нетверезому стані. Так, за статистичними даними, у стані алкогольного сп’яніння у 2001 р. вчинили злочин 19,8% осіб, у 2002 р. показник збільшився до 21,8%, у 2003 р. становив 28,5%, а у 2004 р. – 27,8%. Цей показник теж є набагато більшим, ніж щодо всіх злочинів, зареєстрованих органами МВС. Так, за даними МВС, у 2003 р. питома вага злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння, у числі злочинів, закінчених розслідуванням, складала 9,8%, а у 2004 р. цей показник становив 10,5%.

Стан наркотичного збудження під час вчинення злочину, за статистичними даними, щодо вимагателів, не має поширення. Лише невелика кількість злочинців вживала наркотики перед вчиненням злочинів. Найбільшим цей показник був у 2001р. і становив 2,03%, а у 2002 р. він знизився до 0,6%, у 2003 р. – до 0,3%, а у 2004 р. взагалі він не зареєстрований. Вважаємо, що факт знаходження вимагателів під час вчинення злочину у стані наркотичного збудження недостатньо фіксується органами дізнання та досудового слідства, що й відбивається на статистичних показниках.

Серед вимагателів значна кількість робітників. Так, у 2001 р. вони складали 16,4%, у 2002 р. – 16,5%, у 2003 р. – 18,2%, а у 2004 р. – 16,4%. Серед засуджених вимагателів службовці, працівники сільського господарства, приватні підприємці займають невелику питому вагу від 0,6 - 0,9% до 3,5%, 4,3%. Слід звернути увагу на те, що у статистичній звітності за 2004 рік з’явився такий тривожний показник, що характеризує особистість вимагателів — як вчинення цього злочину держслужбовцями. І хоча їх всього нараховувалось 4 особи серед усіх засуджених, вказана обставина повинна враховуватись при здійсненні запобіжних заходів. У цьому ж році серед вимагателів зустрічалися учні шкіл. Їх було 107 осіб, що становить 10,8%, студенти – їх засуджено 44 особи (4,4%), лікарі, фармацевти, тобто особи, які відповідно до свого соціального статусу не повинні були вчиняти такий небезпечний злочин, як вимагання.

Освітній рівень засуджених за даними, які ми мали в розпорядженні, зафіксований лише у 2004 році. Серед винних переважають особи, які мають повну середню та базову середню освіту. Таких осіб було серед вимагателів 69,3%, професійно-технічну освіту мало 17,5% винних, вищу – 3,1%, загально-початкову – 4,7%, не мали освіти – 1% засуджених. Отже, можна зробити висновок про достатній в цілому освітній рівень злочинців. Це пояснюється тим, що свого часу в Радянському Союзі була обов’язкова середня освіта, що й зумовило такий рівень освіти в переважної більшості злочинців.

Характерною особливістю вимагателів є те, що значна їх кількість, будучи в працездатному віці, ніде не працювала і не навчалася. Так, у 2001 р. такі особи становили 60,7% від усіх засуджених за вимагання, у 2002 р. – 58,5%, у 2003 р. – 53,1%, у 2004 р. – 55%. Хоча цей показник дещо зменшився за останні роки, питома вага непрацюючих серед засуджених вимагателів досить висока. Окрім цього, у 2004 р. серед засуджених нараховувалось 40 взагалі безробітних осіб, що становить 4%. У статистичній звітності Державної судової адміністрації враховується щодо непрацюючих засуджених і такий показник, як кількість осіб, які знаходились на обліку у службі зайнятості. Серед непрацюючих вимагателів такі особи становлять мізерну кількість. Так, у 2001 р. їх було всього 0,6%, у 2002 р. – 1,2%, у 2003 р. – 1,1%. Ці показники свідчать про те, що особи, які ніде не працювали у своїй переважній більшості не намагалися влаштуватися на роботу, оскільки не були зареєстровані у службі зайнятості.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Аналіз характеристик з місця роботи, навчання чи проживання вимагателів не дає чіткого уявлення про особистість винних. По-перше, далеко не в усіх справах є такі характеристики. По-друге, вони занадто узагальнені, стандартні, і не дають уявлення про особистість винного. Переважна їх більшість - характеризують вимагателів лише з позитивного боку, що зовсім не узгоджується з їх вчинками. Так, наприклад, на лікаря-хірурга обласної лікарні Б. була дана виключно позитивна характеристика. Однак він, використовуючи свої професійні знання, з метою вимагання, увів в організм свого брата сильнодіючий препарат, в наслідок чого брат знепритомнів, після чого Б. прив'язав брата до батареї, заклеїв плівкою йому очі й рота, і почав вимагати гроші. Коли брат відмовив у видачі грошей, Б. натягнув на нього протигаз і періодично відключав подачу кисню, душив його. Такі знущання над братом Б. здійснював впродовж 13 годин, завдаючи йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Зрозуміло, що подібна жорстокість з боку Б. щодо брата свідчить про негативні якості Б. і ніяк не узгоджується з тією винятковою позитивною характеристикою, яка була йому видана з місця роботи. Подібні приклади непоодинокі, тому характеристики, які були у вивчених нами справах, ми не беремо до уваги, вважаємо їх формальними і в переважній більшості випадків необ'єктивними. При розслідуванні справ цієї категорії, як і справ взагалі, потрібний більш глибокий, всебічний аналіз особистості злочинця і не тільки за допомогою офіційних характеристик, але й інших джерел інформації.

Переважна більшість вимагателів вживала спиртні напої. Зловживали спиртним 32 особи, що становить 13,9%. Хронічних алкоголіків у вивчених нами справах було всього вісім. 14 осіб були наркоманами. Тобто майже 46 злочинців зловживали спиртним, були наркоманами, що становить більше 20%.

Стосовно такої обставини, як оцінка засудженими вчинених ними злочинів, то про це свідчать такі дані, як розкаяння винних. У вивчених нами справах визнали свою вину і розкаялися 142 злочинці (більше 61,7%). Це дає підстави для прогнозування, що при належній організації виховної роботи з ними під час відбуття покарання, переважна більшість них може виправитися.

У вивчених справах не простежувався зв'язок хворобливого стану вимагателів із вчиненими ними злочинами (за винятком 22 осіб, які були хронічними алкоголіками і наркоманами). Так, лише один засуджений за вимагання був на обліку у психіатра, але вчинив злочин не у зв'язку з наявною в нього хворобою.

Ці дані спростовують позицію вчених, які пов'язують зв'язок різних психічних захворювань із вчиненням злочинів. Зв'язок між вимаганням і психічними захворюваннями, за матеріалами нашого дослідження, не встановлений.

У переважній більшості випадків негативні риси особистості, що зумовили вчинення вимагання, формувалися внаслідок факторів соціальної дійсності.

Що стосується потерпілих від вимагань, то у 2003 році від вимагань в Україні постраждало 1907 громадян, а у 2004 році - 1350, тобто на 29,2% менше. Серед потерпілих жінок у 2003 р. було 300, що становить 15,7% від усіх потерпілих, а у 2004 р. – 185 (13,7%). Неповнолітніх серед потерпілих від вимагань в Україні було 400 (20,9%), а у 2004 р. – 304 (22,5%). Ці показники повинні викликати тривогу, оскільки, як свідчить статистика, досить висока питома вага неповнолітніх, які потерпають від вимагань. Цей показник є набагато більшим, ніж кількість неповнолітніх в Україні, які постраждали від вчинення всіх злочинів. Так всього в Україні у 2003 р. від злочинів постраждало 351855 осіб, неповнолітніх було 8609 (2,4%), а у 2004 р. – 328570, неповнолітніх було 9747 осіб, тобто близько 3%.

Характеристика потерпілих із вивчених справ свідчить про те, що серед них значно переважають чоловіки 72,6%, у 44% випадків вони були знайомі зі злочинцями до вчинення злочину, 33,7% серед потерпілих становлять неповнолітні. Цей показник ще більший, ніж по Україні в цілому. Наступною за поширенням групою серед потерпілих є особи у віці 30 – 40 років (29,2%).

Як правило, поведінка потерпілих не була аморальною або протиправною, але 10% потерпілих на момент вчинення проти них вимагання були у нетверезому стані, що сприяло вчиненню проти них злочину.

Так, наприклад, 29.01.1996 року С. був свідком того, як водій автобуса 15-го маршруту вчинив ДТП, врізавшись автобусом у мостову опору. При цьому С. знаходився в цьому автобусі і спостерігав за діями водія і переконався, що той був у нетверезому стані. На наступний день С. і його знайомий К. розшукав на маршруті цього водія Ю. і розповів йому, що нібито після цього ДТП у вагітної жінки, яка їхала в автобусі відбулися передчасні пологи. На підставі цього С. і К. почали вимагати у водія автобуса 800 доларів США в якості компенсації шкоди, при цьому погрожуючи причинити насилля [202].

4.3. Причини та умови вимагань

Розглядаючи питання про причини та умови вимагань, перш за все необхідно звернутися до загальних причин злочинності. Саме їх існування у будь-якій державі обумовлює наявність злочинності у цілому і окремих її видів в нашому випадку вимагань. В юридичній літературі колишнього Радянського Союзу та сучасної Росії мають місце серйозні наукові розробки проблеми загальних причин злочинності. Зокрема, над цими проблемами працювали такі відомі російські кримінологи, як Я.І. Гілінський [203], А.І. Долгова [204], І.І. Карпець [205; 206], Н.Ф. Кузнецова [207], В.М. Кудрявцев [208], В.В. Лунєєв [209], В.А. Номоконов [210], А.А. Піонтковський [211], О.В. Сахаров [212] та багато ін.

Серед українських авторів загальні причини злочинності досліджувались у підручниках та навчальних посібниках, курсах лекцій такими вченими як Ю.В. Александров [159], І.М. Даньшин [187; 213], А.Ф. Зелінський [195] та ін. Ці питання знайшли відображення також у працях О.Г. Кальмана [214], О.М. Костенка [215], О.М. Литвака [216; 217], В.І. Шакуна [192] та деяких інших вчених.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Щодо соціальної сфери, то тут найбільш суттєвим протиріччям, яке впливає на корисливу злочинність, у тому числі і на вимагання, є майнова нерівність. Це протиріччя є в будь-якому суспільстві. Але в Україні, як і в інших пострадянських державах, це протиріччя має особливе загострення. Справа в тому, що переважна більшість населення України відноситься до тих, хто знаходиться за межею бідності і, у наслідок чого, не може задовольнити життєво необхідні потреби. Поряд з цим, в Україні існує невелика кількість дуже багатих людей. Середній клас у нас по суті відсутній. Однак, як свідчать соціологи, саме переважання в суспільстві середнього класу забезпечує стабільність суспільства. Вважається, що у разі в суспільстві різниця в рівні життя багатих і бідних перевищує 10-кратну величину, це створює серйозні проблеми, у тому числі і впливає на злочинність. В Україні ця різниця перевищує 20 разів.

Окрім цього, у свідомості пересічних громадян склалась думка, що заможні люди в Україні здобули своє багатство незаконним, а нерідко і злочинним шляхом. Ця обставина теж підштовхує до вчинення корисливих та корисливо-насильницьких злочинів. Найбільш незахищеною частиною населення від названих і інших протиріч є неповнолітні та молодь. Наше дослідження підтвердило їх високу питому вагу серед вимагателів. Саме ця частина населення найбільше страждає від безробіття, матеріальної незабезпеченості, неможливості зайняти гідне місце в житті. Ці обставини і викликають вимагання, як і інші корисливі злочини.

Серед протиріч в організаційній сфері слід звернути увагу на серйозні недоліки в діяльності органів МВС, Департаменту з виконання покарань, громадськості. Проведене нами дослідження виявило серед вимагателів високу питому вагу раніше судимих, у переважній більшості за корисливі злочини. При цьому частина цих осіб вчинили вимагання під час відбування покарання або була звільнена від покарання чи його відбування. Ці особи повинні бути під постійним контролем дільничних інспекторів міліції за місцем проживання таких осіб, та працівників Департаменту з виконання покарань. При наявності відповідних підстав, вони повинні знаходитися на профілактичному обліку. Вчинення такими особами нових злочинів і, зокрема, вимагань, свідчить про недостатність контролю за цими особами, що і сприяло рецидиву злочинів з їх боку.

Висока питома вага серед злочинців неповнолітніх, свідчить про серйозні упущення у профілактичній діяльності кримінальної міліції у справах неповнолітніх, педагогічних колективів шкіл. За даними проведеного нами дослідження, у Запорізькій області встановлені факти вчинення вимагань у приміщеннях шкіл та на їх територіях. Це свідчить про відсутність виховної роботи серед учнів шкіл, позашкільної виховної роботи з учнями тощо.

До недоліків в організаційній сфері відноситься і недосить активна наступальна протидія вимаганням з боку правоохоронних органів, особливо щодо найбільш небезпечних їх форм організованої злочинності. Як випливає з аналізу статистичних даних як в Україні в цілому, так і в Запорізькій області зокрема, вимагання, вчинені організованими групами та злочинними організаціями, вимірюються одиницями і не відображають дійсного поширення цих злочинів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

З вивчених кримінальних справах були встановлені і випадки, коли потерпілі позичали у своїх знайомих гроші, які впродовж тривалого часу не повертали. Це було поштовхом до примушування таких осіб віддати борг, у процесі якого сума боргу збільшувалася, отже мало місце вимагання. У таких випадках поведінка потерпілих була поштовхом до вчинення вимагання.

Так, наприклад, 19 листопада 1998 року вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя був засуджений Р. за ч.2 ст.144, та ч.3 ст.222 КК України до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за те, що 29 квітня 1998 року вимагав під погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у потерпілої Б. гроші за погашення боргу, який нібито виник у зв’язку з тим, що остання повернула позичені гроші у К. із запізненням строку на два дні. Р. вимагав значно більшу суму, ніж Б. позичила [219].

Були випадки й іншого плану, коли потенційні вимагателі підшукували осіб, яким можна було б дати гроші в борг, а згодом вимагати їх повернення в більших розмірах. У таких випадках основною причиною вимагання були негативні риси особистості злочинців, які штучно створювали сприятливі умови для вчинення злочинів.

Зустрічалися й інші випадки створювання вимагателями штучної ситуації для полегшення вимагання.

Так, наприклад, 19 травня 1999 року вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя був засуджений Б. за ч.2 ст.206, ч.1 ст.86², ч.3 ст.222 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, за те, що у вересні 1998 року о 21 годині 30 хвилин після заправки свого автомобіля на АЗС-2 в м. Запоріжжі вимагав в оператора С. долити ще бензину, оскільки вона нібито не долила його. Після того як вона долила йому літр бензину, він став вимагати долити ще літр, посилаючись на неякісне обслуговування. На відмову це зробити, Б. висловив погрози і через годину на АЗС порізав заправочні шланги. Коли вони були відремонтовані, через декілька годин він знов порізав ті самі шланги. Наступного дня ввечері Б. пред’явив вимогу до оператора С. безкоштовно заправити йому 60 літрів бензину. Перебуваючи під впливом страху від його попередніх дій, вона погодилася [220].

Дещо інші дані щодо потерпілих від організованих форм вимагань наводить В.М. Сафонов. Вони є досить цікавими і можуть враховуватись і в умовах України для запобігання цих злочинів.

За даними В.М. Сафонова, значна частка потерпілих, які характеризувалися негативно, – це 19,3%. Поведінка їх була поштовхом до вимагань і проявлялась у такому: була аморальною або такою, що порушувала норми законів; дехто з потерпілих легковажно обирав партнера по бізнесу (наприклад, з рекламних оголошень), не віддавав борг, вчиняв корисливі злочини, про що знали вимагателі; дехто сам шукав осіб, які могли бути “кришою” для діяльності потерпілих тощо [94, с.206 - 207]. Після вчинення проти потерпілих злочинів, останні нерідко відмовляються від своїх свідчень у наслідок отримання матеріального стимулювання з боку злочинців за це, або під впливом їх залякування.

Наведені дані свідчать про те, що в найбільш небезпечних формах вимагань, роль потерпілого у механізмі злочинної поведінки може бути досить суттєвою. У запобіжній діяльності ці аспекти теж потрібно враховувати, оскільки, як вже неодноразово зазначалося про виключно велику латентність вимагань, особливо в організованих формах, потрібно запобігати негативної поведінки можливих потерпілих від вимагань, що значно ускладнить вчинення цих злочинів.

Деякі аспекти запобігання вимагань

В українській кримінологічній літературі до цього часу не сформувалось єдине розуміння поняття запобігання злочинності. Це, перш за все, стосується термінів. У підручниках з кримінології і в наукових роботах застосовуються як поняття попередження злочинності, окремих її видів і конкретних злочинів, так і поняття профілактика, запобігання. При чому, одна група авторів ототожнює ці поняття, а інша - вкладає в них різний зміст. Так, наприклад, В.В. Голіна окремо виділяє термін попередження, як більш широке поняття, що охоплює профілактику, запобігання, припинення злочинних проявів. Кожний з цих термінів, на думку автора, має свій зміст, свій специфічний напрям діяльності [187, с.96-102].

Вважаємо більш прийнятною точкою зору тих авторів, які ототожнюють вказані поняття. У зв’язку з цим, Я.Ю. Кондратьєв та О.М. Джужа зазначають, що “...розрізнення цих понять є надуманим, таким, що суперечить буквальному змісту вказаних слів. Адже кожне з них означає одне й те саме: щось упередити, не допустити. Всі ці слова є взаємозамінними синонімами. Тому заходи рівнозначно можуть бути або попереджувальні, або профілактичні, або запобіжні, або превентивні. Так само діяльність однаково може бути або попереджувальна, або профілактична, або запобіжна, або превентивна. Все це – одне й те саме” [159, с. 110].

Якщо звернутися до тлумачного словника української мови, то дійсно позиція вищезгаданих авторів знаходить своє повне підтвердження. Так, одне із значень слова “попередження” означає запобігання чогось небажаного [189, с.796]. Слово “профілактика” застосовується в медицині і означає “заходи, що запобігають виникненню й поширенню хвороб, сприяють охороні здоров’я населення” [221, с.62]. Термін “запобігання” означає “не допускати щось заздалегідь, відвертати” [222, с.718].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Не легшим є і запобігання наркоманії. Як відомо, в Україні величезна кількість осіб, які вживають наркотики. За офіційними даними, на обліку щорічно перебувають 100 000 – 112 000 споживачів наркотиків [225, с.125]. І це звичайно без урахування осіб, які вживають наркотики і з різних причин залишаються невиявленими. У зв’язку з цим, окрім посилення виховної роботи, особливо в навчальних закладах, виступів працівників правоохоронних органів у засобах масової інформації з проблем запобігання наркотизму, слід рекомендувати більш активне виявлення осіб, які вживають наркотики та застосування до них, заходів передбачених законом. Це, у першу чергу, повинні здійснювати відповідні підрозділи органів внутрішніх справ та відповідні державні установи. При цьому, не слід забувати і те, що в тому разі, коли в особи вилучені наркотичні засоби, які вона придбала без мети збуту й добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, вона звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч.1 ст. 309 КК України.

Це може бути одним із шляхів лікування осіб, залежних від наркотиків [226, с. 166-183]. Цей аспект запобігання вимагань, як і інших злочинів на ґрунті наркотичної залежності, не слід ігнорувати.

Вважаємо за доцільне, підтримати пропозиції тих учених, які вважають за необхідне повернутися до практики призначення примусового лікування хворих на алкоголізм та наркоманію, уніфікувавши підстави та процедури застосування такого лікування [227, с.147 – 150; 228, с.14].

До групи осіб, які становлять підвищений кримінологічний ризик в аспекті вчинення вимагань, як і багатьох злочинів, відносяться безробітні. У відповідному розділі роботи нами наводилися статистичні дані про високу питому вагу серед вимагателів безробітних. Отже, для запобігання вчинення такими особами злочинів, необхідно здійснювати на них певний коригуючий вплив. Це теж повинні здійснювати працівники міліції і, у першу чергу, дільничі інспектори. Саме вони повинні знати, хто з проживаючих на території, яку вони обслуговують, не працює. При цьому, особливу увагу слід звертати на осіб, джерела існування яких, викликають сумнів. Коригуючий вплив на таких осіб залежить від тих причин, через які вони не працюють. Інколи причиною цього є скорочення штатів і неможливість влаштуватися на роботу. Тут потрібна допомога: зазвичай при можливості використати наявні вакансії на підприємствах, установах у даному мікрорайоні, місті, населеному пункті тощо. У тих випадках, коли особа не бажає працювати, доцільно переконати її в хибності такої позиції. При цьому слід спиратися на допомогу членів родини, які не схвалюють поведінку особи, що не бажає працювати, рекомендувати влаштуватися на посади, які ще не зайняті. Важливо, щоб ухилення осіб від суспільно корисної праці не залишалися непоміченими з боку органів міліції та громадськості. У необхідних випадках, коли є підстави підозрювати непрацюючих осіб у вчиненні злочинів, у тому числі і вимагань, необхідно здійснювати заходи для розкриття їх злочинної діяльності. Не виключено, що це дасть змогу вийти і на організовані злочинні групи.

Як зазначалося при аналізі вимагань та особистості винних у цих злочинах серед засуджених у Запорізькій області за вимагання спостерігається висока питома вага неповнолітніх. Це свідчить про серйозні недоліки в запобіганні злочинів серед цієї категорії.

Слід зазначити, що запобіжний вплив щодо злочинності неповнолітніх здійснює ціла система суб’єктів, яка визначена законодавством та іншими нормативними актами України [187, с.241- 244.].

Проте, найбільш значущими суб’єктами такої діяльності є служби у справах неповнолітніх та кримінальна міліція у справах неповнолітніх.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Отже, до умов, які сприяли вимаганням, слід віднести невиконання суб’єктами запобіжної діяльності в повному обсязі тих завдань, які випливають з діючого законодавства та інших нормативних актів.

Розглядаючи проблеми запобігання вимагань як і інших злочинів, не можна обійтися без аналізу мір покарання, які застосовуються судами до засуджених. Як випливає зі ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. У кримінальному праві України започаткована змішана теорія щодо мети покарання. У ній відображена як ідея абсолютних теорій покарання, так і відносних. Елемент кари представлений не однаково у різних видах покарань. Найменший він у такому виді покарань як штраф, але цей вид покарання не передбачений у ст.189 КК. Найменш суворе покарання за вимагання передбачено в ч.1 ст.189 КК – це обмеження волі на строк до п’яти років чи позбавлення волі на той же самий строк. Позбавлення волі належить до найбільш суворих видів покарання і воно може застосуватися навіть за вимагання без кваліфікуючих ознак. За вимагання за кваліфікуючими ознаками, зазначеними в ч.2 ст.189 КК, передбачено тільки позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а за ч.3 ст.189 КК, - позбавлення волі від п’яти до десяти років з конфіскацією майна. За вимагання, вчинене за особливо кваліфікуючих обставин, передбачено позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Отже, санкції різних частин ст.189 КК досить суворі з урахування суспільної небезпеки вимагань. Проте, за останні роки простежується тенденція в наукових роботах та у практичній діяльності судових органів менше застосовувати до винних покарання у вигляді позбавлення волі. У зв’язку з цим, російський кримінолог Г.Ф. Хохряков зазначає, що з впевненістю можна стверджувати тільки про те, що зі зменшенням кількості років, проведених за гратами, зменшується “остаточний криміногенний ефект” від покарання. При цьому, Г.Ф. Хохряков посилається і на наслідки опитування суддів, прокурорів, працівників міліції та виправно-трудових установ, 59,4% яких вважають, що в діючому законодавстві позбавлення волі слід використовувати рідше [233, с.460]. Зрозуміло, оскільки тривалий строк позбавлення волі призводить до руйнування зв’язків такої особи з волею, оскільки припиняються стосунки з родиною, трудовим колективом тощо. Окрім цього, засуджені особи звикають жити під постійним контролем і, опинившись на волі, самі не можуть коригувати свою поведінку і вчиняють нові злочини. За таких обставин покарання не виконує своєї мети виправлення особи і запобігання нових злочинів.

Як же застосовуються покарання за вимагання судами України та Запорізької області? У додатках до дисертації надані відповідні дані в таблицях. У 2001 році судами України за ст. 144 КК та ст.189 КК було засуджено 975 осіб, з них до позбавлення волі було засуджено 544 особи, або 55,9% від числа засуджених. Відповідно у 2002 р. процент засуджених до позбавлення волі вже становив 47,3%, у 2003 році – 37,4%, у 2004 р. – 39,1% (див. табл. Б.1). Наведені дані свідчать про те, що питома вага засуджених за вимагання в Україні до позбавлення волі в останні роки зменшується. Значною мірою ця тенденція простежується в Запорізькій області. У 2001 році процент засуджених за вимагання до позбавлення волі становив 61,9%, у 2002 р. – 31,9%, 2003 р. – 46,8%, у 2004 р. – 24,5% (див. табл. В.1).

Аналіз строків позбавлення волі, до яких засуджували винних за вимагання в Україні свідчить про те, що переважають строки позбавлення волі від трьох до п’яти років включно. У 2001 році процент таких засуджених становив 54,6% до всіх засуджених до позбавлення волі, у 2002 – 41,2%, у 2003 – 47,7%, у 2004 – 43,8%. На строк від п’яти до восьми років у 2001 році засуджено 12,3%, у 2002 р. – 16,9%, у 2003 р. – 15,6%, у 2004 р. – 20,6%. Більш тривалий строк покарання займає невелику питому вагу серед засуджених до позбавлення волі, так як і строки покарання від одного року до двох років (див. табл. Г.1).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Значна кількість вимагателів на час вчинення злочинів ніде не працювала. В Україні такі особи становили від 53,1% до 55% від кількості усіх засуджених, а в Запорізькій області цей показник мав коливання від 50,7% до 65,7%.

Морально-психологічні особливості вимагателів у переважній більшості випадків мали негативні риси.

Потерпілі від вимагань у своїй переважній більшості не проявляли аморальної або протиправної поведінки, однак 10% з них у вивчених справах в момент вчинення злочинів знаходилися в нетверезому стані, окремі не чинили опору злочинцям, не повідомляли про вчинений проти них злочин у правоохоронні органи, що сприяло повторним злочинам.

Причини та умови вимагань пов’язані з соціально-економічними процесами в Україні та суттєвими недоліками у формуванні особистостей.

У роботі констатується, що суб’єкти запобігання вимаганням не виконують обов’язків, які покладені на них законодавством та іншими нормативними актами, що сприяє вчиненню злочинів.

Критично оцінена і каральна практика судів Запорізької області в частині звільнення від покарання переважної більшості засуджених за вимагання, зокрема тих, які вчинили злочини за кваліфікуючих ознак.

Blog

Вступ актуальність теми

Содержание