День єдності. Акт Злуки (1990 р.)

Вид материала

Документы

Содержание 1918 року Центральна Рада Текст універсалу Описання події Микола Садовський Володимир Винниченко Трудовий Конгрес День соборності України День Соборності.

Подобный материал:

• День Соборності України зараз є національним святом нашої держави. Вцей день у 1919, 351.72kb.
• Словарь музейной терминологии, 267.41kb.
• Напишімо диктант національної єдності, 75.13kb.
• Акт Злуки унр І зунр : втілення І крах ідеалу Соборної України, 187.54kb.
• Темы курсовых работ по учебной дисциплине «теория государства и права» для студентов, 21.85kb.
• Россия и мир на рубеже XX xxi, 114.54kb.
• Акт за результатами планової перевірки додержання суб'єктом господарювання Ліцензійних, 659.1kb.
• 90-річчя проголошення Акта злуки унр І зунр. Погляд в історію, 85.25kb.
• Акт приема-передачи векселей, 22.02kb.
• Посадової особи органу Пенсійного фонду, що складає акт в тому, що відповідно, 15.63kb.

Додаток

Акт Злуки

День єдності. Акт Злуки (1990 р.).

Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборностi України.


Загальні дані

22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).


Текст універсалу

«Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю».




Описання події

Про перебіг тих подій у Києві залишили свої свідчення очевидці, на яких посилається у своїй книзі «На схилку віку» Левко Лукасевич.

Стоїть морозний день, дерева вкриті інеєм. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори і транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно удекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. З-поміж них вирізняються будинок, де міститься центральна контора телеграфу, та дім Київського губернського земства. Тут на балконах портрети і погруддя Тараса Шевченка, прибрані національними стрічками, і також прапори. На Тріумфальній арці при вході з Володимирської вулиці до Софійської площі старовинні герби Східної України і Галичини. По всьому майдані на стовпах герби чи не всіх українських губерній і плакати.

Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали шпалерами з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці. Чимало з присутніх забралися на дерева, щоб звідти краще побачити дійство.

Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Незабаром поперед війська стали нові шереги з учнів, котрі в супроводі вчителів прийшли з національними прапорами і плакатами. З численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: Слава українським Героям! Опісля надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков.

Духовенство зібралося у Софійському соборі на Службу Божу. Її правив єпископ черкаський Назарій. На майдані стає дедалі тісніше. Займають свої місця члени Галицької делегації, урядовці з головою Ради Міністрів Володимиром Чехівським, делегати Трудового Конгресу, представники Національного Союзу, найвищі цивільні та військові достойники, закордонні дипломати.

О дванадцятій під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці й інших церков та гук гармат з Печерська із Софійського собору виходить на площу і стає навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами. У церковній процесії архієпископ катеринославський Агапіт і єпископи: мінський Георгій, вінницький Амвросій, черкаський Назарій, канівський Василь, уманський Дмитрій.

У тиші, що запала на якусь хвилину, здалеку почулися поклики «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під'їжджали на автомобілях. Військовий оркестр грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Після цього архієпископ Агапіт відслужив з духовенством молебень у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад галицького легіону Січових Стрільців, якими командував полковник Євген Коновалець.

Наступного дня почав роботу Трудовий Конгрес. Першим на порядку денному було прийняття Акту Соборності, і на знак цілковитої згоди депутати повставали з місць, аплодуючи.




Значення

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.


Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.


Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.


Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.


Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадничих принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об'єднана УНР «не має й думки забрати під свою власть чужі землі».


Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху — Українська Національна Рада та Директорія УНР — ще 1 грудня 1918 року уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.


У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: «По лінії з'єдинення не було між нами двох думок». І нарешті завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Безперечно, сучасні правники і політики повинні робити певні поправки на складні й динамічні процеси української революції, які чимало державних рішень змушували ухвалювати за спрощеною процедурою.


Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу. Свідченням того стали січневі події 1990 року, коли крізь трухляві ідеологічні лещата агонізуючого режиму ця пам'ять вибухнула енергією інтелігенції і виструнчилась живим людським ланцюгом, єднаючи Київ і Львів, Схід і Захід України.




День соборності України

Указом Президента України Леоніда Кучми від 25 січня 1999 року встановлено державне свято — День соборності України, що відзначається щорічно 22 січня — у день проголошення 1919 року Акту Злуки.


18:06 21 СIЧНЯ 2006
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

День Соборності. Промова Президента України Віктора Ющенка

Шановні співвітчизники!

Дорога українська громадо!

Сьогодні я буду говорити про День Соборності. Події останніх тижнів змушують нас уважніше перечитувати драматичні сторінки української історії. Проаналізувати помилки, яких припускалися навіть великі українці. Шукати в тих подіях відповіді на виклики сьогодення.

Ми згадуємо Акт Злуки, проголошений у Києві на Софіївській площі 22 січня 1919 року. Тоді в одну соборну й демократичну державу об’єднався український народ, який на той час уже мав свої державні утворення – Українську Народну Республіку й Західноукраїнську Народну Республіку. Під прапор єдиної держави стали люди, різні за своїм походженням, освітою, майновим станом і звичаями. Їх об’єднало розуміння того, що тільки соборний народ є нацією.

Акт злуки став політичним актом, який достатньо не оцінений ще й досі. Століттями розірваний тридцятимільйонний народ не тільки визволився з неволі, але й без тривалих парламентських дебатів возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

І хоча через низку тодішніх обставин національна революція зазнала поразки й Україна знову виявилася розшматованою, але знак у вічність був поданий. За незалежність боролись тисячі патріотів ОУН-УПА, правозахисники в СРСР.

Знаменним етапом піднесення духу свободи став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України.

Ось так подія на Софіївській площі далекого 1919 року готувала повалення радянської системи й відновлення національної держави.

Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила. Поразка УНР, весь історичний досвід помилок постійно нагадує – головною, незаперечною, неперехідною цінністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умови політичної і економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава і сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності.

Нова епоха посилає нові виклики. Найбільшим випробуванням і на сьогодні залишаються не стільки економічні чи соціальні негаразди. Вирішити ці проблеми ефективно і швидко можна тільки об’єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики і подолати їх. Як Президент України, своєю головною місією я бачу роботу на ідею об’єднання.

Український народ пройшов випробування на міць і довів, що Україну вже ніколи не розлучити зі свободою, не роз’єднати в розбраті на «східняків» і «західняків». Київ – це серце України, Захід – це її совість, а локомотивом України називають Південь і Схід, де зосереджені найбільші індустріальні гіганти країни.

Наш народ склав свій іспит на демократію. На жаль, його ще не склала українська політична еліта, яка сьогодні витрачає час на чвари й передвиборчі війни. Нашим політикам треба брати уроки відповідальності і коректності, навчитися нарешті жити з Україною в серці, а не думати в першу чергу про себе в Україні.

Тому сьогодні я звертаюся до всіх політичних сил, до лідерів всіх парламентських фракцій із закликом. Ми маємо продемонструвати суспільству, що для нас є цінності, вищі за передвиборчі баталії. Давайте разом відзначимо День Злуки, дамо сигнал суспільству, що українці вміють робити уроки з власної історії.

Не забуваймо про Софіївську площу 1919 року, «живий ланцюг» 1990 року, Майдан 2004 року! Пам’ятаймо дні, коли ми разом визначали долю своєї країни.

Єднаймося в ім'я кращої долі! В єдності – наша сила.

Будьмо гідними своєї історії! Хай береже вас Господь!