Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області
Вид материала | Кодекс |
СодержаниеВирішення батьками питань щодо виховання дитини Обов’язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів |
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області, 408.72kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області, 100.67kb.
- Міністерство Юстиції україни головне управління юстиції у сумській області нака, 98.63kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 11.57kb.
- Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Полтавській області Порадник, 280.85kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Полтавській області Методичні, 551.75kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції у львівській області, 155.54kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції у київській області, 71.54kb.
- Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у Київській області Методична, 3245.56kb.
- Україна міністерство юстиції україни головне управління юстиції в одеській області, 356.2kb.
Найважливішим серед батьківських прав та обов'язків є право батьків на виховання дитини. Виховання-це тривалий процес впливу на дитину. Він передбачає як здійснення батьками цілеспрямованих дій, спрямованих на досягнення певного результату, так і несвідомий вплив на дитину, який відбувається постійно у процесі їх спілкування.
Важливим обов'язком батьків є також забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
- забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання своєї дитини щоб привити їй необхідні, на їх погляд, якості.
- права батьків та дитини на спілкування
Дитина має право спілкуватися з обома батьками, зокрема й тоді, коли вони припинили подружні відносини і проживають окремо.
26
- права батьків по захисту дитини
Поряд з іншими правами батькам належить право представляти і захищати інтереси своїх дітей у відносинах з усіма фізичними та юридичними особами, у тому числі в судах, з питань захисту порушених прав дітей.
- здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності та не може здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на батьків відповідальності, зокрема позбавлення батьківських прав чи відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
- права та обов'язки неповнолітніх батьків тіж самі, що і повнолітніх і можуть здійснюватися ними самостійно. Неповнолітні батьки, які досягли 14-річного віку, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини та мають право на безоплатну правову допомогу у суді.
- Вирішення батьками питань щодо виховання дитини вирішується батьками спільно, а у випадках, коли дитина проживає з одним з батьків, то інший зобов'язаний брати участь у її вихованні та право на особисте спілкування, при цьому той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати в цьому. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків. Якщо через конфліктні відносини батьки не можуть укласти договір, дійти згоди під час спору про участь у вихованні дитини того з них, хто проживає окремо від неї, то згідно з законом вони можуть звернутися за вирішенням спору до органу опіки та піклування , або вирішення судом .
- право батьків на визначення місця проживання дитини сприяє забезпеченню належного виконання батьками своїх обов'язків та безперешкодному здійсненню прав щодо виховання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, після досягнення нею 10 років — потрібна і її згода. Якщо батьки проживають окремо, дитина, яка досягла 14 років самостійно вирішує з ким проживати.
Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для позбавлення їх батьківських прав або для відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав.
Батьки у разі неналежного здійснення своїх прав та обов'язків щодо виховання дитини несуть різні види відповідальності (сімейно-правову, цивільну — за шкоду, заподіяну дитиною, кримінальну та адміністративну). Під зловживанням батьківськими правами треба розуміти використання їх на шкоду інтересам дитини, наприклад, схиляння її до жебрацтва, створення перешкод у навчанні. Жорстоке поводження з дитиною може діставати вияв у фізичному або психічному насильстві. Захворювання батьків на хронічний алкоголізм та наркоманію мають бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Справи про позбавлення матері, батька батьківських прав розглядаються судом у
27
порядку позовного провадження.
Особи, позбавлені батьківських прав, втрачають усі права, засновані на факті їх споріднення з дитиною, щодо якої вони позбавлені цих прав (виховання, спілкування, проживання, навчання і т.д.). Вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав, можливе лише щодо дитини, яка не досягла 18 років. Воно має безстроковий характер і тому поширюється й на майбутнє. Водночас дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті їх споріднення з особою, а саме: право на одержання від цієї особи аліментів і на спадкування після неї.
Батьківські права батьків або одного з них можуть бути поновлені, якщо ці особи змінили свою поведінку щодо дитини або вилікувались від алкоголізму чи наркоманії. Питання про поновлення батьківських прав вирішується судом за позовом позбавленої їх особи.
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав може провадитись за рішенням суду внаслідок як винної, так і невинної ( наприклад, через психічну хворобу) поведінки цих осіб. Підставою для цього є наявність небезпеки для життя, здоров'я і морального виховання дитини у разі залишення її у батьків або у одного з них. Відібрання дитини провадиться у судовому порядку.
Відповідно до положень Конвенції про права дитини стаття 171 Сімейного кодексу надає дитині право висловлювати свою думку під час вирішення у сім’ї будь-якого питання, що зачіпає її інтереси, а також право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Обов’язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків має характер норми моралі, виконання такого обов'язку не може бути забезпечене примусовою силою держави.
Повнолітні дочка, син є законними представниками своїх непрацездатних, немічних батьків. Вони мають право звернутися за захистом їхніх прав та інтересів без спеціальних на те повноважень.
Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Таким чином, можна вести мову про взаємність обов'язків батьків і дітей піклуватися одне про одного, яка не залежить ні від віку, ні від якихось інших обставин (непрацездатність, потреба у матеріальній допомозі).
ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
Одним із основних особистих немайнових прав дитини є її право на сім'ю та сімейне виховання. Як правило, йдеться про проживання дітей у сім'ї своїх батьків. Однак право дитини на сімейне виховання охоплює також її право на спілкування з дідом, бабою, прадідом, прабабою, братами, сестрами та іншими членами сім'ї.
28
Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів визначені главою 21 Сімейного кодексу. До них зокрема належать:
- права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
Сімейний кодекс вперше закріпив право прадіда та прабаби на спілкування та на участь у вихованні правнуків. Баба, дід, прабаба, прадід є родичами прямої лінії споріднення і бажають спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні навіть у тих випадках, коли проживають окремо.
- права баби і діда щодо захисту внуків
Баба та дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень. Прабаба та прадід не мають такого права.
- право братів та сестер на спілкування
Споріднення - це кровний зв'язок між особами, які походять одне від одного або від спільного предка. Повнорідними є рідні брати і сестри, які походять від спільних батьків, а неповнорідними — рідні брати і сестри, у яких лише один із батьків є спільним. Право братів та сестер на спілкування полягає у їх праві на спілкування між собою, незалежно від того, чи проживають вони спільно, чи ні; право вимагати від матері, батька, баби, діда, інших осіб, з якими проживають їхні брати та сестри, сприяти їхньому спілкуванню, а також не чинити перешкод до їх спілкування; право на захист свого права на спілкування з рідними братами та сестрами.
-право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
Мачуха- це дружина рідного батька дитини, а вітчим — це чоловік рідної матері дитини. Пасинок та падчерка — це рідні син та донька одного з подружжя і нерідні для іншого. Мачуха та вітчим мають право на участь у вихованні дитини тільки у тому разі, якщо вони проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою. Крім того, вони мають таке право тільки в тому разі, якщо вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з батьком, матір'ю дитини. В іншому випадку це право не забезпечується можливістю примусового виконання.
- права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
Суб'єктами відносин щодо фактичного виховання є особи, які взяли у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування. Такими особами можуть бути як її родичі, так і зовсім сторонні люди. Підставою виникнення правовідносин між фактичним вихователем та дитиною є факт спільного проживання протягом певного часу.
Фактичні вихователі зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Крім того, вони наділені комплексом майнових прав та обов'язків щодо дитини, яка взята ними у сім'ю. Вони зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, зобов'язані відшкодовувати шкоду, завдану малолітньою особою.
29
- право сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей полягає у їх праві захищати малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерку. Вони мають як на самозахист, так і право звернення до суду та органу опіки та піклування за захистом прав та інтересів дітей та повнолітніх непрацездатних осіб. При цьому ці особи можуть використовувати будь-які способи захисту цивільних прав, закріплені у цивільному законодавстві, а саме: 1)визнання права; 2) визнання недійсним правочину; 3) припинення дій, що порушують право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідносин; 7) відшкодування шкоди; 8) компенсація моральної шкоди; 9) визнання незаконним акта державного органу чи органу місцевого самоврядування, а також інші способи, передбачені законодавством.
- вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини . Якщо та особа, з якою проживає дитина, перешкоджає вказаним особам брати участь у вихованні дитини, вони мають право звернутися з позовом до суду з вимогою про усунення таких перешкод. Єдиною підставою, на якій можна виправдати таку поведінку, є те, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини. У справах даної категорії обов'язкова участь в судовому засіданні органів опіки і піклування. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішення спору щодо участі в її вихованні баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима.
- обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю.
Дана стаття містить положення, що мають характер норм моралі. Обов'язок особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю, є моральним обов'язком кожної фізичної особи, але закріплення його у законі є недоцільним, оскільки не існує правового механізму для примушення виконати моральні обов'язки.
Обов'язок внуків та правнуків піклуватися про своїх бабу, діда, прабабу, прадіда є безумовним, тобто він виникає незалежно від того, чи брали ці особи участь у вихованні дитини, чи надавали їй матеріальну допомогу. Цей обов'язок покладається незалежно від віку та працездатності зобов'язаної особи.
Що ж стосується зобов'язання братів, сестер, пасинків, падчерок піклуватися про брата, сестру, вітчима, мачуху, то в даному разі зобов'язана особа має бути повнолітньою і цей обов'язок виникає тільки тоді, якщо ці особи виховували їх та надавали їм матеріальну допомогу.
Обов'язок піклуватися про своїх фактичних вихователів мають також фактичні вихованці.
Використана література
1.Конституція України.- Харків: Ранок; Веста, 2010.
2.Кодекси України.Сімейний кодекс України.Київ: Форум, 2010.
3.Сімейний кодекс України: Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. №11-13(338-340).-К., 2009.
4.Науково-практичний коментар Сівмейного кодексу України.КУиїв: Істина 2009.
5.Цивільний кодекс України.-Київ: Юрінком Інтер, 2010.
6. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар.-Харків: Одісей, 2009.