Geum.ru

Психологія сімейного впливу на розвиток особистості

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Психологія сімейного впливу на розвиток особистості


Сім’я, на думку вчених, – єдиний соціальний інститут, який забезпечує (може і повинен це робити) ефективне виховання дітей. Дитина ж не лише змінюється сама, але й змінює своїх вихователів. Сім’я відіграє основну роль в становленні особистості.

- Як ви вважаєте, що означає вислів «щаслива сім’я»?

Засоби впливу сім’ї на дитину:
  1. структура (повна, неповна, нуклеарна – два покоління, сім’я повторного шлюбу).
  2. психологічний клімат (емоційний настрій, душевні переживання, ставлення один до одного та до інших людей, роботи, подій).
  3. рівень психологічної і педагогічної грамотності батьків (незнання вікових особливостей призводить до особистісних переживань та психологічних травм).
  4. ступінь матеріального та економічного добробуту сім’ї (достатній рівень).
  5. загальна культура сім’ї.

Стилі виховання:
  1. авторитарний (диктат) – постійне напруження, в дитини виникає недовіра до людей, підкорюється владним і жорстока, агресивна до слабших, ігнорує їх людську гідність.
  2. опікунський (гіперопіка) – вирішують за дитину всі проблеми, розвивається комплекс неповноцінності, високий рівень тривожності, стан фантазій змінюється поганим настоєм і пригніченістю.
  3. поблажливий - недостатня увага до дитини з боку батьків, раннє вживання алкоголю, психотропних речовин, байдужість, емоційне неприйняття, внутрішня порожнеча.
  4. хаотичний – непрогнозовані емоційні реакції: імпульсивність, некерованість, агресивність, соціальна дезадаптація, нестабільність міжособистісних відносинах.
  5. демократичний – заохочення відповідальності і самостійності дитини в прийнятті сімейних рішень, віра в успішну самостійну діяльність дитини, адекватний батьківський контроль.

- Який ідеал вашого майбутнього чоловіка?

Принципи існування сімейної згоди:
  1. духовність – прагнення сімейного єднання, мораль.
  2. любов – емоційне і фізичне зближення людей, що зумовлює стан задоволення.
  3. чистота – прозорість сімейних стосунків (без фальші, зради, брехні).

Соціальна деривація – вплив соціальної ізоляції на розвиток свідомості дитини. Призводить до значного і незворотного відставання в психічному та особистісному розвитку. Критичний період ризику для дитини – вік від народження до 5 років. Після цього віку деривація не настільки руйнівна. Недостатність емоційного тепла батьків може призвести до емоційнї байдужості, агресивності та підвищеної вразливості, низької самооцінки, невпевненості в собі, слабкої здатності до самоаналізу та самовдосконалення.

Емоційний розвиток дитини починається задовго до народження, як і почуття безпеки. Велике значення має емоційний стан матері, її вміння переживати стан завершу вального стану вагітності.

Після народження мати відчуває тілесні потреби дитини і задовольняє потреби дитини в людському контакті (ритм дихання матері, її серцебиття, запах тіла, мелодійність голосу). Якщо не задовольняються ці духовні потреби, немовля схильне до тривоги.

Батьківство починається з власного дитинства, сімейної історії, яка накладає відбиток на поведінку людини. Від одного покоління до іншого передаються не стільки матеріальні блага, як стратегії подолання труднощів, життєві цінності, особливості світосприйняття. Саме через сім’ю можна зрозуміти форми поведінки, бажання, емоційні реакції, життєві кроки і всі вони мають своє пояснення.

- Чому є популярними авторитарні методи виховання? Як ви ставитеся до фізичного виховання?

Покарання – засіб впливу на дитину, який має на меті зміну поведінки і стимулює до самовиховання. В більшості випадків винні батьки, які неправильно виховували дитину, що й виявилось у поведінці дитини.

Небезпека покарання – пригнічення, приниження, схильність до пристосування та до поганих, низьких вчинків, хитрості, брехливості.

Емоційна реакція покараної дитини може виявлятися в усвідомленні власних вчинків або у прагненні взяти реванш за надмірні страждання, бажання відновити «справедливість в своєму розумінні».

Покарання має бути справедливим, емоції – незадоволені, смуток, забороняється подвійна мораль батьків (батько хвалить, мати сварить), не можна карати через те, що потрапив «під гарячу руку».

В віці від 2 до 5 років не можна карати за непокору, вона спричинена періодом самоствердження.

Дитину не карають:
  • за тип темпераменту
  • якщо дитина зазнала невдачі
  • за необережність
  • на людях
  • при молодшій дитині
  • не розібравшись
  • за емоційність, імпульсивність (здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців до 20 років, але навчати цього слід з 3-5 років).

Як запобігти негативним наслідкам покарань:
  • не засуджуйте дитину, а лише її неправильні дії
  • уважно вивчайте свою дитину (дівчаткам потрібна ласка, ніжність, хлопчикам – суворе слово, погляд)
  • враховувати емоційний стан дитини, відповідати на почуття дитини, давати їй виговоритись
  • з’ясувати мотиви вчинку
  • впевнитись у тому, що вона розуміє причину
  • навчати дитину нормам і правилам поведінки
  • накласти обмеження
  • бути самим прикладом
  • міра покарання повинна відповідати важкості провини

Як уникнути покарань:

Сформувати в дитини прийнятну реакцію на певні обставини, вміння самостійно і адекватно їх оцінювати і діяти, пояснювати, розповідати, показувати на прикладі.

Батькам дуже важко зрозуміти, яку роль відіграють батьківські установки. Тому необхідно бути обережними в виловлюваннях, уникати негативних установок, які позначаються на поведінці дитини (замкнутість, відчуженість, вороже ставлення до оточуючих, конфлікти з батьками, відсутність своєї думки, агресивність, страхи, підозріливість і багато інших).

Негативні батьківські реакції:
  • наказ, команда
  • погроза, попередження
  • моралізування, при соромлення
  • поради, готові рішення
  • нотації, повчання
  • критика
  • часта похвала
  • обзивання, глузування
  • інтерпретація, аналіз, діагноз
  • запитання, випитування
  • відволікання, перетворення на жарт

Негативним явищем в ланці родинно-сімейної піраміди є виникнення соціальних проблем. Це і вживання алкоголю, тютюнопаління, наркоманія, незабезпеченість, неповна сім’я. Сьогодення свідчить про послаблення стосунків між людьми. А саме взаємини між людьми мають відповідати мудрості – шанувати і бути шанованим.

У тривожних матерів часто виростають тривожні діти. Нестриманий батько, який дратується з найменшого приводу, формує схожий тип поведінки у дитини. Мати, яка за все, що вдається, дякує долі, а за все, що не вдається, звинувачує себе, нехай очікує такої установки і в дитини.

У батьків з глибокими особистісними проблемами спрацьовує механізм проекції – несвідомо переносять свої небажані риси і проблеми на дитину.

Афективно-хитливі та егоцентричні батьки самі влаштовують істерики при незадоволенні дитиною їхніх капризів і у той же час жадають від неї слухняності і помірності в бажаннях; коли вони лякають дітей усілякими наслідками невиконання їхніх вимог і в той же час очікують від них впевненості в собі; коли батьки постійно спізнюються на прийом, але жадають від дитини педантичного дотримання режиму дня; коли мати скаржиться на нестриманість сина і постійно перебиває лікаря; коли батьки глухі до прохань дітей, але нетерпимі до їхньої упертості і т.д.

Батьки скаржаться на підвищену збудливість дітей, але з'ясовується, що вона виявляється тільки вдома й відсутня у дитячих установах.

Якщо небажаність дитини частіше зустрічається в молодих батьків із ще не сформованим почуттям материнства і батьківства, то неприйняття індивідуальності дитини властиве більш «літнім» батькам, що мають домінантні, тривожно-недовірливі і гіперсоціалізовані риси характеру. Якщо молоді батьки прагнуть якомога раніше віддати дитину в ясла чи передоручити його своїм батькам, то «літні» батьки, навпаки, прагнуть ізолювати його від будь-яких позасімейних контактів, у тому числі від шкідливого, з їхнього погляду, впливу однолітків і нерідко користаються будь-як приводом, щоб не водити дитину тривалий час у дитячий сад чи школу.

Настановче відношення батьків у виді неприйняття і їх характерологічні особливості несприятливо відбиваються на любові до дитини. У більшості випадків вона носить принциповий характер, який виражається не зовні. Одна мати помітила: «Пестити не можна ні в якому разі, вони розбовтуються остаточно». Любов умовна, тобто дитина визнана і любима тільки тоді, коли вона виправдує підвищені очікування і вимоги батьків. До того ж вона має «власницький» характер. Батьки люблять не стільки саму дитину, скільки її відповідність своєму нав'язаному образу «я».

Тенденція до надмірно строгого, обмежуючого контролю виявляється в обох батьків, але більш виражена в матерів. Частіше обмежуються хлопчики, активність і рухливість яких, особливо в перші роки життя, дратують батьків.

Крім того, багато з крайностей ставлення матері, особливо вимоги педантичного дотримання режиму дня, є резидуальними проявами авторитаризму її матері, бабусі дитини.

Негативні фактори виховання в цілому виглядають у такий спосіб:
  1. нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дітей;
  2. неприйняття їхньої індивідуальності;
  3. невідповідність вимог і очікувань батьків можливостям і потребам дітей;
  4. негнучкість у відносинах з дітьми;
  5. нерівномірність виховання в різні роки життя дітей (ефекти батьківської депривації в перші роки і гіперопіка і надмірний контроль у наступному);
  6. непослідовність у спілкуванні з дітьми;
  7. непогодженість виховання між батьками.

Рекомендації для батьків:
  • любити дитину за те, що вона є, а не за досягнення і успіхи
  • не порівнювати її з іншими, а порівнювати її з самою собою
  • не опікати надміру
  • не ображати в присутності чужих людей
  • не засуджувати дитину, її вчинок
  • навчити дитину розповідати про свої проблеми
  • часто спілкуватись з дитиною
  • допомагати в тому, що вона не може зробити сама
  • не розхвалювати
  • не намагатись все зробити за дитину, дати їй свободу
  • проводити дозвілля з дитиною
  • пояснювати причини ваших вимог
  • бути терпимими



      • 4 обійми потрібно для виживання
      • 8 – для хорошого самопочуття
      • 5 обіймів чоловіка і жінки в присутності дитини
      • Ранок – ефект навіювання, не можне говорити про негаразди


Не можна передати мудрість життя, виховати людину словами!


Запитання

    1. Чи берете ви участь в обговоренні сімейного бюджету? Як ви би склали бюджет в своїй сім’ї?
    2. Чи замислювались ви, у чому полягає найбільша помилка подружніх пар?
    3. Ти прийшов зі школи. Що передусім цікавить твоїх батьків?
    4. Про що розмовляють з тобою батьки, якщо у них є вільних час?
    5. Чи радишся ти з батьками і з яких питань?
    6. Чи знають батьки, які проблеми тебе цікавлять?
    7. До кого найчастіше звертаєшся по допомогу?
    8. Що цінуєш в своїх батьках?
    9. Що засмучує вас у відносинах з батьками?
    10. Чи хотіли б ви стосунки в сім’ї перенести на свою майбутню сім’ю?
    11. Що б вам хотілось змінити у сім’ї зараз?