Закон України «Про засади запобігання І протидії корупції»
| Вид материала | Закон |
- План заходів Держветфітослужби, спрямованих на запобігання та протидії корупції,, 126.42kb.
- Вноситься Президентом України закон, 666.13kb.
- Звіт про результати проведення заходів щодо запобігання І протидії корупції у 2011, 1077.51kb.
- Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", 228.52kb.
- План заходів Головного управління статистики у м. Києві щодо запобігання І протидії, 62.79kb.
- Указу Президента України Про першочергові заходи реалізації закон, 88.29kb.
- Що є усуненням корупційних можливостей як крок на шляху до наближення України до світових, 24.42kb.
- Закон україни про засади запобігання І протидії корупції, 312.39kb.
- Заход и щодо реалізації Закону України від 07. 04. 2011 №3206 – VI “Про засади запобігання, 53.38kb.
- Повноваження Верховної Ради України (стаття 85). 16. Питання, правове регулювання яких, 36.77kb.
Нотатки/коментарі до статті
1. Ознаки понять «неправомірна вигода» і «хабар» цілком збігаються (див. про це коментар до ст. 1 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції»), тобто це поняття - синонім поняття «неправомірна вигода» і його використання у статтях 368, 369 і 370 КК України є лише даниною традиції. До речі, у ст. 2 Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією йдеться про «хабар чи будь-яку іншу неправомірну вигоду».
2. Оскільки використання службового становища охоплює використання влади, то слова «наданої їй влади чи» із ч. 1 ст. 368 КК України слід виключити. Слова «органів державної влади та управління» у п. 2 примітки до ст. 368 КК України слід привести у відповідність до Конституції України (ст. 19 та інші), виключивши слова «та управління». Крім того, з метою уникнення двозначності («керівники одиниць») слід виключити і слова «та одиниць».
3. Визначення поняття «службова особа», що міститься у п. 1 примітки до ст. 364 КК України, поширюється на ст. 368 КК України.
Стаття 368-2. Незаконне збагачення
1. Одержання службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва (незаконне збагачення) -
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах, -
карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка. Неправомірною вигодою у значному розмірі вважаються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, на суму, що перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у великому розмірі - на суму, що перевищує двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в особливо великому розмірі - на суму, що перевищує п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
| Статті | Ознаки складу правопорушення | |||
| Діяння | Предмет | Суб'єкт | Форма впни, мотив, мета | |
| ч. 1 ст. 368-2 | Одержання особою неправомірної вигоди або передача нею такої вигоди близьким родичам за відсутності ознак хабарництва (незаконне збагачення) | Неправомірна вигода у значному розмірі | Службова особа | Прямий умисел |
| ч.2 ст. 368-2 | Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода у великих розмірах | Неправомірна вигода у великих розмірах | Те саме | Те саме |
| ч.З ст. 368-2 | Незаконне збагачення, якщо його предметом була неправомірна вигода в особливо великих розмірах | Неправомірна вигода в особливо великих розмірах | Те саме | Те саме |
Нотатки/коментарі до статті
1. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» містить поняття «близькі особи» та «члени сім'ї». Ні в цьому Законі, ні в КК України поняття «близькі родичі» не розкривається. Тому слова «близькі родичі» слід замінити словами «близькі особи». Поки це не зроблено, слід керуватися тим роз'ясненням поняття «близькі родичі», яке міститься у п. 11 ст. 32 КПК України і згідно з яким до близьких родичів відносяться батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки - незалежно від того, чи проживають вони разом зі службовою особою, чи пов'язані з нею спільним побутом і чи мають взаємні права та обов'язки.
2. Визначення поняття «службова особа», що міститься у п. 1 примітки до ст. 364 КК України, поширюється на ст. 368-2 КК України.
3. Ознаками незаконного збагачення згідно із ст. 368-2 КК України є:
а) одержання неправомірної вигоди у значному розмірі або передача нею такої вигоди близьким родичам; б) таке одержання здійснюється будь-якою службовою особою, визначення якої .міститься у примітці до ст. 364 КК України; в) неправомірною вигодою є грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які службова особа без законних на те підстав одержала безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову за відсутності ознак хабарництва (тобто за відсутності ситуації виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища).
На відміну від ст. 368-2 КК України у ст. 20 Конвенції ООН проти корупції пропонується визнавати злочином незаконне збагачення, для якого властиві такі ознаки:
а) збагачення виявляється у значному збільшенні активів;
б) воно стосується тільки державної посадової особи;
в) воно перевищує її законні доходи;
г) це перевищення державна посадова особа не може раціонально обґрунтувати.
Отже, не дотримавшись положень Конвенції, український законодавець зокрема поширив дію цієї норми не тільки на державних посадових осіб, а й на посадових осіб іноземних держав та міжнародних організацій і водночас прямо не поширив її на військових службових осіб.
З іншого боку, ст. 20 Конвенції ООН проти корупції не вимагає, а рекомендує встановити в національному законодавстві відповідальність за незаконне збагачення - «за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи». Проте, вимога до державної посадової особи «раціонально обґрунтувати перевищення законних доходів» суперечить положенню ст. 62 Конституції України, відповідно до якої «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину».
Таким чином, фактично ст. 368-2 КК України може бути застосована лише у випадках, коли у справах про одержання:
- службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища (ст. 368);
- службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність із використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто передає чи надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб (частини 3 і 4 ст. 368-3);
- аудитором, нотаріусом, експертом, оцінювачем, третейським суддею або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, а також незалежним посередником чи арбітром при розгляді колективних трудових спорів неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність із використанням наданих їй повноважень в інтересах особи, яка їх надає чи передає (частини 3 і 4 ст. 368-4);
- неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція здійснити вплив за надання такої вигоди, якщо це діяння вчинене службовою особою (частини 2 і 3 ст. 369-2),-- не доведено, що вилучена в особи неправомірна вигода (хабар) була одержана саме за виконання чи невиконання певних дій.
4. Поняття «неправомірна вигода у значному розмірі» визначено у примітці до ст. 368-2 КК України. Див. також поняття «неправомірна вигода» у примітці до ст. 364-1 КК України.
5. Про співвідношення понять «неправомірна вигода», «.хабар», «подарунок» тощо див. ст. 1 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» і коментар до неї.
6. Діяння, передбачене ст. 368-2 КК України, слід відмежовувати від діяння, передбаченого ч. 2 ст. 172-5 КУпАП («Порушення встановленої законом заборони щодо одержання дарунка (пожертви)». Як правило, одержання з одного джерела дарунку (пожертви) вартістю понад 50 відсотків мінімальної заробітної плати одноразово (або сукупною вартістю понад одну мінімальну заробітну плату протягом року), але менше ста нмдг кваліфікується за ч. 2 ст. 172-5 КУпАП. Крім того, дарунком (пожертвою), незалежно від вартості, не можуть бути пільги, переваги і послуги.
7. Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, «якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року». Проте, зазначений підпункт набирає чинності лише з 2015 р. Тому до 31 грудня 2014 р. для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку па місяць), установленому законом па 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку. Отже, з 1 жовтня 2011 р.- це 480 грн, а з 1 грудня 2011 р.~ 502 грн. Відповідно, 100 нмдг (значний розмір неправомірної вигоди) - це 48 000 і 50 200 три. У наступних роках цей розмір буде змінюватися (ймовірно - у бік збільшення).
Стаття 369. Пропозиція або давання хабара
1. Пропозиція хабара -
карається штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Давання хабара -
карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.
3. Давання хабара, вчинене повторно,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років із штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з конфіскацією майна або без такої.
4 . Давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб -
карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
5. Давання хабара службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або організованою групою осіб чи її учасником-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом порушувати кримінальну справу.
Примітка. Повторним у статті 369 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила такий злочин або будь-який із злочинів, передбачених статтями 368, 368-3 чи 368-4 цього Кодексу.
| Статті | Ознаки складу правопорушення | |||
| Діяння | Предмет | Суб'єкт | Форма вини, мотив, мета | |
| ч. 1 ст. 369 | Пропозиція хабара | Хабар | Будь-яка особа | Прямий умисел |
| ч. 2 ст. 369 | Давання хабара | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч. 3 ст. 369 | Давання хабара, «чинене повторно | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч. 4 ст. 369 | Давання хабара службовій особі, яки займає відповідальне становище | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч. 4 ст. 369 | Давання хабара за попередньою змовою групою осіб | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч. 5 ст. 369 | Давання хабара службовій особі, яки займає особливо відповідальне становище | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч.5 ст. 369 | Давання хабара, вчинене організованою групою | Те саме | Те саме | Те саме |
| ч. 5 ст. 369 | Давання хабара, вчинене учасником організованої групи осіб | Те саме | Те саме | Те саме |
Нотатки/коментарі до статті
1. Слід звернути увагу на те, що у ст. 369-2 КК України згадується не про будь-яку службову особу, а лише про особу, уповноважену на виконання функцій держави. Отже, пропозиція або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду вплинути па прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, або особою, прирівняною до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, не може кваліфікуватися за ст. 369-2 КК України.
2. Поняття «неправомірна вигода» визначено у примітці до ст. 364-1 КК України.
3. Дослідниками зверталась увага на неузгодженість між собою санкцій ч. 1 ст. 369-2 (зокрема, обмеження волі на строк від двох до п'яти років) і ч. 1 ст. 369 КК України (зокрема, обмеження волі на строк до двох років) за аналогічні діяння, що полягають у пропозиції хабара (неправомірної вигоди)1. На гаку неузгодженість суд, призначаючи покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 369-2, повинен реагувати відповідно до правил, встановлених статтями 69, 69-1, ч. 4 ст. 74, іншими статтями розділу XII Загальної частини КК України.
4. Термін «особа, уповноважена на виконання функцій держави» застосовується тільки у ст. 369-2 КК України. Зміст цього терміну у цій статті суттєво відрізняється від його змісту у ст. 4 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», де під такими особами розуміється лише частина осіб, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону (зокрема, ними не охоплюються особи, уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування). Використання одного і того самого терміну у двох законах антикорупційної спрямованості в різних значеннях є помилкою законодавця.
Стаття 370. Провокація хабара або комерційного підкупу
1. Провокація хабара або комерційного підкупу, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара чи неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто дав або отримав хабар або неправомірну вигоду,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років та зі
штрафом від п'ятисот до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
| Статті | Ознаки складу правопорушення | |||
| Діяння | Предмет | Суб'єкт | Форма вини, мотив, мета | |
| ч. 1 ст. 370 | Провокація хабара або комерційного підкупу, тобто свідоме створення обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара чи неправомірної вигоди, щоб потім викрити того, хто дав або отримав хабар або неправомірну вигоду | Хабар | Службова особа | Прямий умисел, мета - викрити того, хто дав або отримав хабар або неправомірну вигоду |
| ч. 2 ст. 370 | Те саме | Те саме | Службова особа правоохоронних органів | Те саме |
Нотатки/коментарі до статті
І. Визначення поняття «службова особа» для ст. 370 КК України міститься у ст. 18 цього Кодексу.
МІЖНАРОДНИЙ КОДЕКС
ПОВЕДІНКИ ДЕРЖАВНИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ
(Додаток до Резолюції 51/59 Генеральної Асамблеї ООН
від 12 грудня 1996 р.)
Загальні принципи
1. Державна посада, як інша визначається у національному законодавстві, це посада, наділена довірою, яка передбачає зобов'язання діяти в інтересах держави. Тому держанні посадові особи виявляють абсолютну відданість державним інтересам своєї країни, які представлені демократичними інститутами влади.
2. Державні посадові особи виконують свої обов'язки і функції компетентно й ефективно у відповідності до законів або адміністративних положень і з повною доброчесністю, Вони постійно прагнуть того, щоб забезпечити найефективніше і вміле розпорядження державними ресурсами, за які вони несуть відповідальність.
3. Державні посадові особи уважні, справедливі і неупереджені при виконанні своїх функцій і, зокрема, у своїх відносинах з громадськістю. Вони ніколи не надають будь-яку неправомірну перевагу будь-якій групі осіб або окремій особі, не допускають дискримінації щодо будь-якої групи осіб або окремої особи або не зловживають іншим чином наданими їм повноваженнями та владою.
Колізії Інтересів і відмова від права
4. Державні посадові особи не використовують своє офіційне становище для невиправданого здобування особистої користі або особистої та фінансової користі для своїх сімей, Вони не беруть участі ні в яких угодах, не займають ніякого становища, не виконують ніяких функцій і не мають ніяких фінансових, комерційних або інших аналогічних інтересів, які несумісні з їх посадою, функціями, обов'язками або їх виконанням.
5. У тій мірі, у якій ДО цього зобов'язує посада, і відповідно до законів і адміністративних положень державні посадові особи сповіщають про ділові, комерційні або фінансові інтереси та про діяльність, яка здійснюється з метою отримання фінансового прибутку, які можуть привести до можливої колізії інтересів. У випадку можливої або передбачуваної колізії між обов'язками і приватними інтересами державних посадових осіб вони діють відповідно до заходів, установлених для того, щоб зменшити або усунути таку колізію інтересів.
6. Державні посадові особи не мають права користуватися державними грошовими коштами, власністю, послугами або інформацією, отриманою ними при виконанні службових обов'язків, для здійснення діяльності, не пов'язаної з виконанням ними службових функцій.
7. Державні посадові особи діють відповідно до заходів, які встановлені законом або адміністративними положеннями, для того, щоб після виходу зі своїх офіційних посад вони не зловживали своїм колишнім службовим становищем.
Повідомлення відомостей про активи
8. Державні посадові особи у відповідності до займаного службового положення і, як це дозволено або вимагається законом і адміністративними положеннями, виконують вимоги про оголошення або повідомлення інформації про особисті активи і зобов'язання, а також, по можливості, відомостей про активи і зобов'язання чоловіка (дружини) і/або утриманців.
Прийняття подарунків або інших знаків уваги
9. Державні посадові особи не домагаються і не отримують, прямо або опосередковано, будь-яких подарунків або інших знаків уваги, які можуть впливати па виконання ними своїх функцій, здійснення своїх обов'язків і прийняття рішень.
Конфіденційна інформація
10. Відомості конфіденційного характеру, якими володіють державні посадові особи, зберігаються у таємниці, якщо національне законодавство, виконання обов'язків або потреб правосуддя не вимагають іншого. Такі обмеження застосовуються також після залишення служби.
Політична діяльність
11. Державні посадові особи беруть участь у політичній або іншій діяльності поза рамками їх офіційних обов'язків у відповідності до законів та адміністративних положень таким чином, щоб не підірвати віру громадськості в неупереджене виконання ними своїх функцій і обов'язків.
ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ТА ІНШИХ АКТІВ, ЩО МІСТЯТЬ ПОЛОЖЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ
1. Міжнародні акти
• Кримінальна конвенція РЄ про боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 р. Ратифікована із заявою Законом № 252-У від 18.10.2006 р.
• Додатковий протокол до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією від 15 травня 2003 р. Ратифікований Законом № 253-У від 18.10.2006 р.
• Цивільна конвенція РЄ про боротьбу з корупцією від 4 листопада 1999 р. Ратифікована Законом № 2476-1V від 16.03.2005 р.
• Конвенція ООН проти корупції від 11 грудня 2003 р. Ратифікована із заявами Законом № 251-У від 18.10.2006 р.
• Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму. Ратифікована із заявами і застереженнями Законом від 17 листопада 2010 року № 2698-У1.
• Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (Рєзолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р.).
• Політика протидії корупції. Міжрегіональний семінар з проблем корупції в органах державної влади (Гаага, 1989 р.).
• Політика попередження корупції (Міжнародна асоціація шефів поліції, 30 квітня 1990 р.).
• Попередження злочинності та кримінальне правосуддя у контексті розвитку: реалізації та перспективи міжнародного співробітництва. Практичні заходи боротьби з корупцією (Резолюція VIII Конгресу ООН із запобігання злочинності, Гавана, 7 вересня 1990 р.).
• Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб (Додаток до Резолюції 51/59 Генеральної Асамблеї ООН від 12 грудня 1996 р.).
• Декларація ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях від 16 грудня 1996 р.
• Про двадцять принципів боротьби з корупцією (Резолюція (97) 24 Комітету міністрів Ради Європи від 6 листопада 1997 р.).
• Корупція і організована злочинність у країнах, які знаходяться у періоді перебудови (Октопус). Спільний проект Комісії Європейського товариства і Ради Європи (Страсбург, 1-3 грудня 1997 р.).
• Стамбульський план дій з боротьби проти корупції для Азербайджану, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизської Республіки, Російської Федерації, Таджикистану та України (ОЕСР, Стамбул, Туреччина, 10 вересня 2003 р.).
• Бангалорські принципи поведінки суддів (Резолюція Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 р. № 2006/23).
• Функціонування демократичних інституцій в Україні. Резолюція 1755 (2010) Парламентської Асамблеї Ради Європи (Страсбург, Франція, 4 жовтня 2010 р.).
• Рекомендація СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки. Ухвалена Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р.
2. Закони України
• Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.
• Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.
• Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.
• Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.
• Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р.
• Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р.
• Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.
• Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р.
• Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р.
• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.
• Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.
• Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» в редакції від 18 травня 2010 р.
• Закон України «1 Іро інформацію» в редакції від 13 січня 2011 р.
• Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня
2011р.
• Закон України «1 Іро доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.
• Закон України «1 Іро звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.
• Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010р.
• Закон України «1 Іро державну службу» від 16 грудня 1993 р.
• Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.
• Закон України «1 Іро основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.
• Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 р.
• Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.
• Закон України «1 Іро міліцію» від 20 грудня 1990 р.
• Закон України «1 Іро Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.
» Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24 грудня 1993 р.
• Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р.
• Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р.
3. Укази Президента України
• Порядок проведення обов'язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців. Затверджений Указом Президента України в редакції від 9 червня 2006 р. № 508/2006.
• Концепція подолання корупції в Україні «на шляху до доброчесності». Затверджена Указом Президента України від 11 вересня 2006 р. № 742.
• Про стан протидії корупції в Україні. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2008 року. Введено в дію Указом Президента України від 27 листопада 2008 р. № 1101/2008.
• Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції. Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 року. Введено в дію Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009.
• Про утворення Національного антикорупційного комітету. Указ Президента України від 26 лютого 2010 р. № 275/2010.
• Питання Національного антикорупційного комітету. Указ Президента України від 26 березня 2010 р. № 454/2010.
• Положення про Національне агентство України з питань державної служби. Затверджене Указом Президента України від 18 липня 2011 року №769/2011.
4. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України
• Про застосування статті 13 Закону України «Про державну службу». Постанова Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 641.
• Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №348.
• Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р. № 1374.
• Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950.
• Порядок проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2006 р. № 886.
• Положення про Головне управління державної служби України. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1180.
• Деякі питання реалізації державної антикорупційної політики. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 р. № 532.
• Класифікатор звернень громадян. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 858.
• Положення про Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2009 р. №410.
• План заходів щодо реалізації Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» та державної антикорупційної політики на
період до 2011 року». Затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 р. № 657
• Порядок проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Затверджений постановою Міністрів України від 16 вересня 2009 р. № 1057.
• Порядок накопичення та оприлюднення Інформації про юридичних осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні правопорушення, Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р Мі ПІ 5.
• Порядок інформування громадськості про результати роботи у сфері протидії корупції. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1336.
• Порядок передачі подарунків, отриманих під час проведення офіційних заходів. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1337.
• Про заходи щодо посилення протидії корупції. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1338.
• Методологія проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1346.
• Питання інформування про результати роботи у сфері запобігання та протидії корупції. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1419.
• Питання запобігання та протидії корупції в органах виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2009 р. № 1422.
• Типове положення про підрозділ органу виконавчої влади з питань запобігання та протидії корупції - Затверджене постановою Кабінету Міністрів України ВІД 8 грудня 2009 р, № 1422.
• План заходів з проведення роз'яснювальної роботи з питань застосування основних норм Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 р. № 1686-р.
• Засади антикорупційної політики. Додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України ВІД 8 грудня 2009 р. № 1688-р.
• Питання забезпечення реалізації статті 19 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». Постанова Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2010 р, МІ 849.
• Про національного координатора з питань реалізації Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 червня 2011 р. № 553-р.
• Про підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування з питань запобігання і протидії проявам корупції на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 р. № 642-р.
5. Відомчі акти
• Загальні правила поведінки державного службовця. Затверджені наказом Головного управління державної служби України від 4 серпня 2010 р. № 214.
• Порядок проведення Головдержслужбою перевірок. Затверджений наказом Головного управління державної служби України 29 квітня 2011 р. № 116.
• Положення про Управління з питань запобігання корупції Міністерства юстиції України. Затверджене наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2009 р. № 562/к.
• Методичні рекомендації щодо проведення експертизи проектів нор мативно-правових актів на наявність корупційних норм. Додаток до наказу Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 р. № 1380/5.
• Форма висновку юридичної служби міністерства, іншого центральної о органу виконавчої влади та його територіальних органів, місцевих державнних адміністрацій за результатами проведення юридичної експертизи нормативно-правового акта. Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 6 липня 2011 р. № 1805/5.
• Положення про самостійний сектор з питань запобігання та протидії корупції. Затверджене наказом Міністерства закордонних справ України піл 13 лютого 2010 р. №26.
• Положення про сектор з питань запобігання та протидії корупції Міністерства з питань житлово-комунального господарства України. Затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28 травня 2010 р. № 158.
• Положення про відповідальну особу з питань запобігання та протидії корупції - першого заступника Голови Державної служби фінансового моніторингу України Фещенка О. Затверджене наказом Державного комітет) фінансового моніторингу України від 19 квітня 2010 р. № 50.
• Інструкція про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби і організованою злочинністю. Затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та Центрального управління Служби безпеки України віл 10 червня 2011р. №317/235.
• Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практик) у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5.
• Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції. Наказ Генерального прокурора України від 21 червня 2011 р № 10-гн.