Верховна Рада України своєю постановою від 28 квітня 1992 р схвалила концепцію судово-правової реформи в Україні, у червні-липні 2001 p., а також у березні 2002 р прийняла пакет закон

Вид материала

Закон

Содержание § 3. Особи, які мають та обстоюють у кримінальному процесі власні інтереси Про визнання громадянина потерпілим особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову Цивільний позивач або його представник мають право Цивільний позивач зобов'язаний

Подобный материал:

• Верховна Рада України Із змінами І доповненнями, внесеними   Декретами Кабінету Міністрів, 673.08kb.
• Верховна Рада України прийняла закон, 82.86kb.
• Верховна Рада України в межах пенсійної реформи прийняла закон, 20.23kb.
• Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. 2002. №38-39. cт. 288 (Бібліотека, 443.5kb.
• Постановою Верховної Ради України від 15 квітня 2010 року №2131-vi „Про прийнятя, 1567.64kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести зміни до таких закон, 530.88kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
• Відомості Верховної Ради України (ввр), 1992, n 34, ст. 504 ) ( Вводиться в дію Постановою, 282.67kb.
• Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
• Верховна Рада України п о с т а н о в л я є : Внести зміни до додатків, 42.46kb.

§ 3. Особи, які мають та обстоюють у кримінальному процесі власні інтереси

Підозрюваний

Підозрюваний — це особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43^і КПК).

Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; надавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові про застосування запобіжного заходу. Цей протокол підозрюваний повинен підписати. В разі відмови особа, яка складає протокол, робить в ньому про це відмітку.

У протоколі затримання обов'язково вказуються підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого щодо обставин, які сприяли затриманню.

Згідно зі ст. 106 КПК, особу може бути затримано за підозрою у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

1. якщо цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
   
2. якщо очевидці, в тому числі й ті, що постраждали, прямо вкажуть на цю особу, що саме вона вчинила злочин;
   
3. якщо на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
   

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти або якщо вона не має постійного місця проживання, або якщо не встановлено особи підозрюваного.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, органи дізнання або слідчий негайно повідомляють одного з її родичів.

Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання:

1) звільняє затриманого — якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог КПК;

2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою;

3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

У разі оскарження затриманого до суду, його скаргу начальник місця досудового ув'язнення негайно надсилає до суду. Скаргу розглядає суддя одночасно з поданням органу дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло або якщо скарга надійшла після закінчення сімдесяти двох годин після затримання, скаргу на затримання розглядає суддя протягом п'яти діб з часу надходження.

Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених статтею 165² КПК. За результатами розгляду суддя виносить постанову про законність затримання чи про задоволення скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику місця досудового ув'язнення.

На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, або її захисником чи законним

88

тавяиком. Додання апеляції не зупиняє виконання постанови суду.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може _вати більше сімдесяти двох годин.

ЯкШ° У встановлений законом строк затримання понова _судді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснював затримання.

Після затримання підозрюваного його обов'язково треба допитати, а перед цим йому необхідно повідомити, у вчиненні якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі допиту.

Давати показання — це право підозрюваного, а не обов'язок. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.


Обвинувачений

Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому КПК порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого.

Обвинувачений має право:

1. знати, в чому його обвинувачують;
   
2. давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
   
3. мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
   
4. подавати докази;
   
5. заявляти клопотання;
   
6. ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
   
7. брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
   
8. заявляти відводи;
   
9. подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 43 КПК).
   

Після винесення мотивованої постанови про притягнення особи як обвинуваченого з викладенням конкретних дій, що ставляться йому в вину, юридичної кваліфікації цих дій, слідчий протягом двох днів з моменту винесення такої постанови і не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу зобов'язаний пред'явити її обвинуваченому.


Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк. У разі неявки без поважних причин обвинувачений може підлягати приводу.

Привід обвинуваченого здійснюють органи внутрішніх справ за мотивованою постановою слідчого.

Привід обвинуваченого без попереднього виклику може бути застосований тільки в тих випадках, якщо обвинувачений ухиляється від слідства або не має постійного місця проживання.

Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право:

1. знати, в чому його обвинувачують;
   
2. давати показання щодо пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
   
3. подавати докази;
   
4. заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;
   
5. заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові та перекладачеві;
   
6. з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;
   
7. знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства;
   
8. мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
   
9. подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.
   

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий зазначає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що підтверджує своїм підписом обвинувачений (ст. 142 КПК).

Після допиту обвинуваченого за правилами ст. 143 КПК слідчий повинен скласти протокол допиту. Показання обвинуваченого та відповіді на запитання викладаються від першої особи і по можливості дослівно. Після прочитання протоколу обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок, що обов'язково мають бути занесені в протокол. Всі особи, що беруть участь у допиті (учасники процесу), повинні також на останній сторінці підписати цей протокол допиту, а обвинувачений підписує кожну сторінку окремо.


Підсудний

Обвинувачений стає підсудним на стадії попереднього розгляду справи суддею, якщо справа призначається до судового розгляду.

У судовому засіданні підсудний має право:

1. заявляти відводи на колегіальний розгляд справи у випадках, передбачених законом;
   
2. мати захисника або самостійно захищати свої інтереси;
   
3. заявляти клопотання і висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду;
   
4. подавати докази, просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів;
   
5. давати показання по суті справи в кожний момент судового слідства або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
   
6. просити суд про оголошення доказів, що є в справі;
   
7. задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертові, спеціалістові, потерпілому, цивільному позивачеві та цивільному відповідачеві;
   
8. брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів;
   
9. брати участь у судових дебатах;
   
10. звертатися до суду з останнім словом (ст. 263 КПК).
    

Після виконання всіх необхідних підготовчих дій головуючий зобов'язаний роз'яснити підсудному його права. Крім того, засуджений має право оскаржити судове рішення, ознайомитися з протоколом судового засідання, подати на нього зауваження.


Потерпілий

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Про визнання громадянина потерпілим особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, суд — ухвалу.

Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

У випадках, визначених КПК, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі (ст. 49 КПК).

Потерпілий під час судового розгляду справи має право: давати показання; заявляти відводи і клопотання; висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду; давати пояснення з приводу обставин, що досліджуються судом; подавати докази, задавати питання свідкам, експертові, спеціалістові і підсудним; брати участь в огляді місця вчинення злочину, речових доказів, документів, а в справах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, — підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.

У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий має право вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку він підтримує обвинувачення (ст. 267 КПК).


Цивільний позивач


Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому особа, яка проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.


Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов; ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не проводилось, — після призначення справи до судового розгляду; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи, пов'язані з заявленим позовом (ст. 50 КПК).

Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, має право пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'являти той самий позов у кримінальній справі.


Цивільний відповідач

Цивільний відповідач як самостійний учасник процесу з'являється лише тоді, коли майнова відповідальність за позовом покладається не на обвинуваченого, а на інших осіб. Якщо ж позов у кримінальному процесі пред'явлено обвинуваченому, то він як цивільний відповідач не виступає. Як обвинувачений він у таких випадках притягується і до кримінальної і до цивільно-правової відповідальності¹.

Як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які відповідно до закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Про притягнення як цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Цивільний відповідач (або його представник) має право: заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання; ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудо-ве слідство не проводилось, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки (ст. 51 КПК).

Представником цивільного відповідача не може бути особа, яка брала раніше участь у справі як слідчий чи інший учасник кримінального процесу, а також особа, що є родичем кого-небудь зі складу суду або обвинувача.