Звіт про роботу спеціалізованої вченої ради д 35. 051. 17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за 2006-2010 роки

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

Сорба О.М. Просторово-часові виміри політики: принципи реалізації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2006.

Дисертація становить комплексне дослідження принципів утвердження, пізнання та переживання просторово-часових вимірів політики. В роботі побудовано цілісний авторський концепт політичного простір-часу, запропоновано оригінальне розуміння категорій політичного простору і політичного часу на трьох рівнях аналізу: простір-часу політико-аналітичного дискурсу; просторово-часових означень політичного виміру буття людини; простір-часу інтерсуб’єктивних структур політики. Описано механізми часової змінюваності політичного простору. Досліджено принципи описаних механізмів із використанням методологічного інструментарію постструктуралізму та постмодернізму, зокрема філософського розрізнення (фр. differance).

Спираючись на евристичний потенціал авторського концепту простір-часу політики, вивчено проблему політичної ідентичності людини в політичному вимірі її буття.

Ключові слова: політичний простір, політичний час, просторово-часовий вимір, символізація політичної дійсності, політична ідентичність.

Ломака Іванна Іванівна Політичний аналіз інтеграційної ролі релігії в умовах модернізації українського суспільства – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – Політичні інститути і процеси. – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

Дане дисертаційне дослідження присвячене аналізу політичних теорій щодо соціальної ролі релігії як важливого інституту суспільних відносин і її значення для інтеграції суспільства, визначення загальних механізмів подібної інтегративної дії. Також у рамках даної роботи досліджено процеси модернізації українського суспільства, проаналізовано їх вплив на церковно-релігійно складову, а також визначено сучасну роль релігії як інтеграційної компоненти в Україні.

Здійснюючи аналіз досвіду функціонування релігійного чинника в українському суспільстві, зроблено висновок про те, що одним з найвпливовіших інститутів, поряд з державою, на всіх етапах історичного розвитку невід’ємною складовою українського суспільства, є церква.

На основі комплексного підходу автора до визначення ролі релігії в інтеграції українського суспільства було визначено систему векторів інтеграційного впливу релігійного чинника, а також було окреслено такі напрямки впливу: формування національної самосвідомості, забезпечення національності єдності; консолідація суспільства навколо певних ідей.

Ключові слова: релігія, церква, суспільство, громадянське суспільство, модернізація українського суспільства, інтеграційна роль, політичні відносини, релігійна свідомість, державно-церковні відносини.

Ткачук В.А. Моделювання як метод аналізу політичних процесів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2006.

Захищається рукопис дисертації, присвяченої вивченню моделювання як методу аналізу політичних процесів. У дисертації подані визначення та методологія дослідження моделювання як методу системного аналізу політичних процесів. Здійснено порівняльний аналіз теоретичних моделей та концепцій авторів, що представляють основні напрями розвитку прогнозування. З’ясовано, що метод моделювання поєднує в собі багатоманітність прийомів та способів наукового пізнання i часто передбачає створення не однієї, а цілого ряду моделей, об’єднуючи в собі формалізовані i неформалізовані засоби побудови моделей.

Проаналізовано основні підходи до проблеми вивчення соціально-політичних циклів як основи прогнозування соціальної напруженості в суспільстві. Розглядаються циклічні коливання різної тривалості і кризи, які їх супроводжують. Констатується, що прогнозування циклів і криз – одна з найбільш складних, поки що слабо розвинених гілок суспільної науки і практики.

В ході дослідження значна увага приділялася актуальній темі вибору оптимальної моделі розвитку України, адекватної геополітичної стратегії та системи національної безпеки, які б забезпечували її як повноцінного суб’єкта міжнародних відносин.

Ключові слова: моделювання, модель, трансформація, цикли, політичні процеси

Бучин М.А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

У дисертації здійснено комплексний аналіз ресурсів виборчої кампанії як невід’ємного елементу сучасного виборчого процесу. Обґрунтовано тезу про визначальну роль стратегії і тактики використання ресурсів виборчої кампанії у забезпеченні перемоги на виборах. Проаналізовано основні моделі та стратегії використання ресурсів виборчої кампанії.

Значну увагу приділено дослідженню такого недемократичного явища виборчої практики України, як адміністративний ресурс. У роботі розкрито його суть та особливості, здійснено комплексну типологію адміністративного ресурсу, з’ясовано основні політичні наслідки його застосування під час виборів. Дисертація також містить практичні рекомендації щодо нейтралізації адміністративного ресурсу.

Вагоме місце в роботі займає аналіз правових аспектів використання адміністративного ресурсу. Також простежується еволюція використання адміністративних важелів впливу під час виборчих кампаній в Україні.

Ключові слова: ресурси виборчої кампанії, стратегія і тактика виборчої кампанії, адміністративний ресурс, моделі виборчої кампанії, адміністративний тиск, зловживання службовим становищем.

Дащаківська О.Ю. Політична еліта України: проблема легітимації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

У дисертації здійснено комплексний політологічний аналіз проблем легітимації політичної еліти України у період 1990 – 2006 рр. Визначено основні джерела легітимації політичної еліти України, її типи.

Проаналізовано основні підходи до розуміння легітимності політичної еліти, дано авторське визначення поняття легітимності та легітимації, подано власну точку зору щодо розуміння поняття “політична еліта”.

Окремо розглянуто особливий тип політичних ситуацій – легітимаційної ситуації. Визначено причини легітимаційних ситуацій, до яких належить конкуренція між політичними інститутами, невідповідність соціальних та політичних прав тощо. Розкрито особливості легітимаційних ситуацій в Україні та роль в них політичної еліти.

Проаналізовано та узагальнено джерела легітимації політичної еліти України, вивчено їх вплив на структурні елементи політичної еліти: політичних діячів та чиновників. Зосереджено увагу на особливостях легітимації бюрократії, визначено головні чинники процесів визнання чиновників, типи співвідношення між політиками та бюрократією. Визначено, що традиція як джерело легітимності залежить від генераційної структури політичної еліти. Проаналізовано передвиборні програми кандидатів – переможців президентських виборів.

Ключові слова: політична еліта, легітимність, легітимація, легітимаційна ситуація, джерела легітимації, легально-раціональна легітимність, бюрократія, закон, традиція, політичне покоління, харизма, типи еліти.

Надольський Й. Е. Депортаційна політика сталінського тоталітарного режиму в західних областях України (1939–1953 рр.).– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси.– Волинський державний університет імені Лесі Українки.– Л., 2007.

У дисертації здійснено комплексне дослідження депортаційної політики сталінського тоталітарного режиму, що реалізувалася в західних областях України в 1939−1953 рр. Проаналізовано детермінанти використання, сутність, структуру і функції депортаційної політики як політичного процесу (у вузькому розумінні), технології здійснення влади державними інституціями сталінського тоталітаризму. Виділено й обґрунтовано етапи впровадження депортаційної політики у західному регіоні України, з’ясовано механізми її здійснення на кожному з них. Висвітлено участь і роль вищого партійно-державного керівництва СРСР та УРСР, місцевих партійних і радянських органів влади у проведенні депортаційної політики. Проаналізовано вплив політики масових виселень на процеси радянізації анексованих територій.

Ключові слова: депортаційна політика, тоталітарний режим, депортація, спецпоселенці, радянізація, західні області України.

Коваль Іван Васильович. Взаємодія церкви та інститутів громадянського суспільства: політологічний аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02. – Політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу та визначенню місця церкви в системі інститутів громадянського суспільства. Автор на базі теоретичного узагальнення ідей і теорій розвитку громадянського суспільства описує його інституційну структуру та визначає місце і роль церкви як своєрідного інституту соціуму.

Всупереч уявленням про те, що церква поза політикою, емпіричний аналіз, проведений автором дослідження , показує, що це твердження не зовсім відповідає дійсності. Так, прямо і безпосередньо церква не втручається у політичне життя держави і суспільства, але історична традиція і сучасний досвід багатьох країн показують, що церкви нерідко втягуються в політичні процеси. Торкаючись шляхів оптимізації релігійно-церковної ситуації в Україні, автор акцентує увагу на об’єктивній необхідності на основі взаємної згоди православних конфесій створення єдиної Української Помісної Православної Церкви, яка буде сприяти подоланню не тільки церковного, а і цивілізаційно-світоглядного розколу суспільства.

Ключові слова: громадянське суспільство, церква, релігія, політика, держава, суспільство, державно-церковні відносини.

Шипка Н.П. Угорська національна меншина в Україні як суб’єкт політики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням угорської національної меншини в Україні як суб’єкта політики. У роботі обґрунтовано зміст теоретичних моделей понять “національна меншина” і “етнічна меншина” та їх застосування щодо статусу угорської спільноти в Україні. З’ясовано, що політична суб’єктність угорської національної меншини полягає у високому рівні політичної свідомості, внутрішній мобілізації цієї меншини для досягнення власних цілей та її виході на політичну арену. Виділено етапи політичної інституалізації угорської національної меншини – від національно-культурних клубів до політичних партій. Розглянуто основні форми політичної діяльності угорської національної меншини, механізм реалізації її політичних інтересів. Суттєва увага приділяється особливостям політичної суб’єктивації угорської національної меншини в Україні.

Ключові слова: угорська національна меншина, суб’єкт політики, етнокультурна специфіка, політична суб’єктність національної меншини, угорські національні громадські об’єднання, політична нація.

Грицанюк В.В. Середній клас як соціальна основа формування політики центризму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та аналіз суті політики центризму. Уточнено зміст поняття “центризм”, розширено та систематизовано наявний досвід в інтерпретації понять “політичний центризм” та “політика центризму”.

Досліджено середній клас як явище політики та визначено його роль у процесі формування політики центризму. Розглянуто особливості формування середнього класу в Україні та виділено основні критерії приналежності до нього. На підставі авторського дослідження, проведеного у м. Львові, зроблено висновок, що львів'яни, які ідентифікують себе з середнім класом, є типовим середнім класом згідно з загальносвітовими стандартами. Однак у зв'язку з тим, що соціальна структура в нашій державі перебуває на стадії формування, середній клас ще не виконує ті функції, як, наприклад, у державах сталої демократії.

Доведено, що в Україні приналежність до певних соціальних прошарків не є визначальним чинником, який впливає на політичні вподобання населення. Експериментально встановлено, що на політичні вподобання в Україні більшою мірою впливає національна приналежність та географічний чинник (територія проживання), аніж приналежність до певного соціального прошарку, що зумовлено нерозвиненістю середнього класу в Україні, проте, спостерігається посилення тенденції, щодо його кількісного і якісного розвитку.

Ключові слова: центризм, політика центризму, політичний центризм, середній клас, соціальна стратифікація, політична стратифікація.

Шипунов Г.В. Теоретико-методологічні засади аналізу сучасного авторитаризму (на прикладі Росії та Білорусі). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2007.

Однією з головних особливостей трансформаційних процесів на пострадянському просторі стало формування та утвердження у значній частині країн цього регіону таких політичних режимів, які, поєднуючи у собі елементи авторитаризму та демократії, утворюють новий, гібридний тип політичних режимів. Необхідність теоретично послідовного та емпірично адекватного дослідження цього феномену вимагає наявності певної теоретико-методологічної бази. З огляду на це, у дисертації здійснено комплексний аналіз головних підходів щодо розуміння поняття “політичний режим”, на основі якого сформульовано авторську дефініцію цієї категорії. Визначено основні етапи становлення та розвитку транзитології як напряму політичної науки, на підставі чого розкрито суть основних принципів транзитологічної парадигми дослідження суспільно-політичних трансформацій.

Проаналізовано та систематизовано головні підходи щодо концептуалізації гібридних режимів, подано авторське визначення цієї категорії, виділено основні індикатори, які дають змогу ідентифікувати належність певного режиму до розряду гібридних, а також розроблено авторську методику підрахунку цих індикаторів. На основі розробленої теоретико-методологічної схеми проведено комплексний аналіз особливостей функціонування політичних режимів Росії протягом президентства В.Путіна та Білорусі в період правління А.Лукашенка, за наслідками якого ці режими визначено як напівавторитарний режим та режим авторитарної ситуації.

Ключові слова: політичний режим, транзитологія, транзит, демократія, авторитаризм, гібридний політичний режим, сучасні політичні режими Росії та Білорусі.

Сивак О.І. Кадрова політика та її роль у реформуванні Збройних Сил України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси – Львівський Національний університет імені Івана Франка – Львів, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням кадрової політики у Збройних Силах України, її впливу на вирішення завдань реформування Збройних Сил, підготовки та формування професійно досконалого, національно свідомого офіцерського корпусу. У роботі обґрунтовано висновок, що прискореному реформуванню Збройних Сил України за вирішальної ролі державної підтримки як нормативно-правової так і фінансово-матеріальної, сприяла удосконалена кадрова політика. Аналіз заходів реформування та розвитку Збройних Сил дозволяє стверджувати, що кадрова політика в Збройних Силах України сьогодні є своєрідним концентрованим відображенням, показником динаміки політичних процесів, які здійснюються у державі. Проаналізовано хід реформування системи військової освіти та визначено шляхи удосконалення системи навчання з урахуванням досвіду підготовки офіцерських кадрів у провідних країнах світу. Досліджено вплив гуманітарного, соціального забезпечення, рівня соціально-правового захисту на стабільність, морально-психологічний стан офіцерських колективів.

Ключові слова: кадрова політика, реформування Збройних Сил, військова освіта, соціально-правовий захист військовослужбовців.

Кучма Л.О. Нормативні межі маніпулювання електоратом у виборчому процесі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертація становить комплексне дослідження проблеми обмеження маніпулювання свідомістю електорату у виборчому процесі. В роботі побудовано цілісну авторську систему нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі, яка включає в себе нормативно-правові, особистісно-психологічні та соціально-політичні обмеження використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі. Здійснюючи аналіз підходів до розуміння політичного маніпулювання, уточнено його суть як прихованого впливу на здійснення політичного вибору. Досліджено значення громадянської культури та громадянської компетентності як чинників обмеження маніпулювання у політичному процесі.

У роботі осмислено проблему забезпечення інформаційно-психологічної безпеки особистості, суспільства та держави як окремої складової національної безпеки держави.

Визначено основні напрями зростання рівня невразливості до маніпулятивних технологій через культивування свідомого відношення громадян до своєї ролі в політичному процесі та відповідальності за здійснений вибір, уникнення надмірної емоційності при прийнятті рішень, зростання досвіду виявлення використання маніпулятивних технологій у виборчому процесі.

Ключові слова: маніпулювання, політичне маніпулювання, нормативні межі маніпулювання електоратом, захист від маніпулювання, інформаційно-психологічна безпека, громадянська культура, громадянська компетентність.

Коляса О.Я. Політичний інтерес як спосіб раціоналізації суспільних відносин. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

Дисертація є комплексним дослідженням принципів і механізмів формування політичної влади та політичних режимів через дослідження політичного інтересу як способу раціоналізації суспільних відносин. У роботі проведено системний аналіз підходів до понять “інтерес”, формування його змістової частини в історії філософії і психології, результатом чого стало обґрунтування політичного інтересу як способу раціоналізації потреби у владі, що об’єктивована суб’єктивним сприйняттям свободи як цінності.

З метою з’ясування принципу взаємозв’язку між політичними цінностями, політичними потребами, політичними інтересами запропоновано авторське визначення поняття “політичний інтерес”. На основі методу аналогії, а також у результаті проведеного дослідження теорій груп інтересу в політиці в роботі обґрунтовано схему механізму інституалізації політичного інтересу.

Шляхом дослідження політичного інтересу як способу раціоналізації суспільних відносин розкрито механізм впливу поведінкових реакцій людини, її ціннісних установок і потреб на формування й функціонування політичної влади, встановлення режимів правління й інституювання політичних цінностей.

Ключові слова: політичний інтерес, політичні цінності, групи інтересу, групи тиску, політичний інститут, механізм інституалізації, механізм раціоналізації.

Семченко О.А. Засоби масової комунікації у виборчому процесі: вибори президента України 1999 року. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. - Київ, 2007.

У дисертації досліджується роль, місце, функції, тенденції та особливості використання ЗМК у президентській виборчій кампанії 1999 року та умови, принципи, форми діяльності основних ЗМК у виборчому процесі в Україні.

Визначено концептуальні та методологічні засади дослідження діяльності ЗМК, розроблені у вітчизняній та зарубіжній комунікативістиці. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення й розвитку наявних концепцій масової комунікації, насамперед в аспекті теоретичної та емпіричної інтерпретації понять «засоби масової комунікації», «масова комунікація».

Виявлено основні компоненти і типи ЗМК, «задіяні» у виборчій кампанії 1999 року. Визначено основні проблемні моменти в діяльності українських ЗМК. Сформульовано рекомендації щодо їх усунення і оптимізації діяльності ЗМК. Сформульовані ключові рекомендації стосовно поліпшення можливостей участі та умов використання ЗМК у виборчому процесі.

Ключові слова: засоби масової комунікації, засоби масової інформації, виборчий процес, учасники виборчого процесу, передвиборча агітація.

Blog

Звіт про роботу спеціалізованої вченої ради д 35. 051. 17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за 2006-2010 роки

Содержание