Geum.ru

України імені Ярослава Мудрого На правах рукопису піддубна вікторія федорівна релігійні організації як суб’єкти цивільних правовідносин

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4
– К.: Юрінком Інтер, 2000. – 79-85.

88. Дзера О. В., Пересунько С. І. Зміст інституту права повного господарського відання та оперативного управління // Право власності в Україні: [навч. посіб.] / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000.– 276-286.

89. Єленський В. Духовний супровід у Збройних Силах України: дискусії і перспективи / В. Єленський // Людина і світ. – 2001. – № 11-12. – С. 2-8.

90. Ельяшевич В. Юридическое лицо, его происхождение и функции в римском частном праве / В. Ельяшевич. – СПб., 1910. – 480 с.

91. Никодим (Милаш, Николай Трифонович) Православное церковное право: сост. по общим церковно-юрид. источникам и частным законам, действующим в автокефальных церквах / Никодим (Милаш, Николай Трифонович); [пер. с серб. и предисл. Мил. Г. Петровича]. – СПб: В.В.Комаров, 1897. – 708 с.

92. Жабреев М. В. Публичные образования и их органы: гражданско-правовой статус их участия в гражданских правоотношениях / М. В. Жабреев // Цивилистические записки: межвуз. сб. науч. тр. – М., 2001. – С. 177-219.

93. Загурский Л.Н. Элементарный учебник римского права: Общая часть: пособие к лекциям. – [2-е изд., доп.] / Л.Н. Загурский. – Харьков: Тип. Варшавчика И. М., 1898. – 684 с.

94. Ильичев М. В. Имущественное положение церкви / М. В. Ильичев // Радонеж, 1997. – № 16-17. – С. 34-38.

95. Ильичев М. В. Русская Православная Церковь и право: комментарий / М. В. Ильичев. – М, 1999. – 464 с.

96. Про стан та тенденції розвитку релігійної ситуації, державно-церковних відносин в Україні: [інформ. звіт Державного комітету у справах релігій за 1998 р.] // Людина і світ. – 1998. – № 12. – С.25-33.

97. Качурова С. В. Судьба последних религиозных новаций: [моногр.] / С. В. Качурова. – Харьков: НАУ им. Н.Е. Жуковского, 2005. – 210 с.

98. Кислицын И. М. Российский закон о свободе вероисповеданий: [учеб. пособие по спецкурсу] / И. М. Кислицын . – Пермь: Перм. гос. ун-т, 1993. – 117 с.

99. Клочков В. В. Религия, государство, право / В. В. Клочков. – М., 1978. – 285 с.

100. Клочков В. В. Советское законодательство о религиозных культах / В. В. Клочков // Социалистич. законность. – 1982. – № 1. – С. 20-23.

101. Козлова Н. В. Понятие и сущность юридического лица: очерк истории и теории: [учеб. пособие] / Н. В. Козлова. – М.: Статут, 2003. – 318 с.

102. Коссак В. М. Цивільний кодекс України як джерело регулювання відносин з іноземним елементом / В. М. Коссак // Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України: наук. - практ. конф.: тези доп. і наук. повід. – К.: 1993. – С. 41-43.

103. Костицький В. Держава та церква: питання взаємодії / В. Костицький // Юрид. вісн. України. – 2003. – № 46. – С. 12.

104. Кочан Н. Відокремлення школи від церкви в координатах відкритого суспільства / Н. Кочан // Людина і світ. – 2000. – № 9.– С. 39-48.

105. Кочергина Е.А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правовые средства: [моногр.]/Е. А. Кочергина. – Харьков: Основа, 2005. – 236 с.

106. Кривенко Ю.В. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в Україні: дис. … канд. юрид. наук. / Ю. В. Кривенко. – Одеса, 2007. – 194 с.

107. Кривенко Ю. В. Цивільно-правовий статус релігійних організацій в України: автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одеса, 2007. – 18 с.

108. Кузьмін Р. І. Співвідношення понять “підприємництво” та “господарська діяльність” / Р. І. Кузьмін, Р. Р. Кузьмін // Право України. – 1999. – № 5. – С. 88-92.

109. Кузьменко А. Аналіз соціально-правової регламентації діяльності новітніх і нетрадиційних культів у конкурентній боротьбі з публічною посткомуністичною владою України / А. Кузьменко // Право України. – 2006. – № 9. – С. 67-90.

110. Куницын И. А. Правовой статус религиозных объединений в современной России: дис. … канд. юрид. наук / И. А. Куницын. – М.: Моск. гос. соц. ун-т; Акад. экономики и права, 2000. – 196 с.

111. Куницын И. А. Правовой статус религиозных объединений в России: исторический опыт, особенности и актуальные проблемы / И. А. Ку- ницын. – М., 2000. – 464 с.

112. Кучеренко І. М. Правове становище релігійних організацій (цивільно-правові питання) / І. М. Кучренко // Держава і право: зб. наук. пр. – К.: ІДР НАН України. – 2001. – Вип. 10. – С. 278-283.

113. Лаптев В. В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности / В. В. Лаптев // Государство и право. – 1993. – № 1. – С. 33-42.

114. Лебедович І. Полеві духівники Української Галицької Армії / І. Лебедович. – Вінніпег, 1963. – 124 с.

115. Лупарев Г. П. Понятие и виды религиозных организаций в СССР / Г. П. Лупарев // Советское государство и право. – 1991. – № 5. – С. 35-42.

116. Лупарев Г. П. Правовое регулирование деятельности религиозных организаций на территории СНГ (теория и практика): автореф. дис. … д-ра. юрид. наук / Г. П. Лупарев. – М., 1992. – 34 с.

117. Луць В. В. До врегулювання відносин власності у новому Цивільному кодексі України / В. В. Луць // Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України: наук.-практ. конф.: тези доп. і наук. повідом. – С. 53-58.

118. Любимов Ю. С. Квазисубъектное образование в гражданском праве / Ю. С. Любимов // Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 98-124.

119. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Д. И. Мейер. – М.: Статут, 2000. – 829 с.

120. Меркулов Н. О правовом статусе религиозного объединения / Н. Меркулов // Советская юстиция. – М.: Юрид. лит., 1988. – № 11. – С. 19-20.

121. Міма І. Визначення поняття та змісту релігійних норм в релігійній системі / І. Міма // Право України. – 2005. – № 10. – С. 107-111.

122. Морозов А. Равенство и конкордат. Мировой опыт соглашений между государствами / А. Морозов // НГ– Религии. – 1997. – № 8. (28 авг.) – С. 2.

123. Морозова Л. А. Государство и церковь: особенности взаимоотношений / Л. А. Морозова // Государство и право. – 1995. – № 3. – С. 86-95.

124. Новицкий И. Б. Римское право [6-е изд.] / И. Б. Новицкий. – М.: ТЕИС, 1994. – 245 с.

125. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва за № 9877 від 10.11.2005 р.– [Електронний ресурс] / www. nau. kiev. ua.

126. Нюренберг А. М. Свод законов Российской империи / А. М. Нюренберг. – М.: Товарищество скоропечатния А. А. Левенсон, 1910. – Т. Х. – Ч. 1. – Разд. ІІІ. – Ст. 698-699. – 146 с.

127. Овчинникова Ю. С. Религиозные организации как юридические лица / Ю. С Овчинникова // Субъекты гражданского права; под. ред. проф. Т. Е. Абовой. – М.: Ин-т гоcударства и права РАН, Центр цивилистических исследований, 2000. – С. 112-124.

128. Огнева О.В. Свобода совісті реальна та ілюзорна / О.В. Огнева, О.І. Уткін. – К.: Наук. думка, 1982. – 184 с.

129. Основы религиоведения: учеб. / [ Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, К. И. Никонов и др.]; под ред. И. Н. Яблокова. – [3-е изд., перераб. и доп.] .– М.: Высш. шк., 2000. – 480с.

130. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви. – М.: Изд-во Московской Патриархии. – 2000. – 95 с.

131. Павлов А. С. Курс церковного права / А. С. Павлов. – СПб: Лань, 2002. – 384 с.

132. Пилипенко А. Я. Основы хозяйственного права Украины: [учеб. пособие] / А. Я. Пилипенко, В. Р. Щербина. – Киев, 1995. – 180 с.

133. Папков А. А. Церковные братства: [кратк. статистич. очерк о положении церковных братств к началу 1893 г.] / А. А. Папков. – СПб: Синод. тип., 1893. – 146 с.

134. Подопригора Р. А. Государство и религиозные организации / Р. А. Подопригора. – Алмааты: Аркаим, 2002. – 324 с.

135. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М., 1998. – 353 с.

136. Понкин И. В. Конституционно-правовое регулирование отношений между государством и религиозными объединениями в Российской Федерации: автореф. дис. … канд. юрид. наук / И. В. Понкин. – М.: Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ, 2001. – 26 с.

137. Пронська Г. В. Право колективної власності у підприємницькій діяльності в Україні / Г. В. Пронська // Концепція розвитку законодавства України: наук.-практ. конф., трав., 1996 р.: матеріали. – К.: Верхов. Рада України; Ін-т законодавства, 1996. – С. 272-273.

138. Протоиерей Владислав Цыпин. Курс церковного права / Протоиерей Владислав Цыпин. – Клин: Христиан. жизнь, 1997. – 700 с.

139. Протопопов А.О. Религия и закон. Правовые основы свободы совести и деятельности религиозных объединений в странах СНГ и Балтии: сб. прав. Актов / А.О. Протопопов. – М.: Юриспруденция. – 2002. – С. 192-204.

140. Релігієзнавчий словник / [за ред. А. Колодного і Б. Ломовика]. – К.: Четверта хвиля, 1996. – 392 с.

141. Ровный В. В. Объект гражданского правоотношения: уровень разработки проблемы и вариант ее решения / В. В. Ровный // Цивилистические исследования: Ежегодник гражданского права. – [вып. 2-й (2005)] / под ред. Б. Л. Хаскельберга, Д. О. Тузова. – М.: Статут, 2006 – С. 398-427.

142. Розенбаум Ю. А. Советское государство и церковь / Ю. А. Розен-баум. – М.: Наука, 1985. – 174 с.

143. Рудинский Ф. М. Свобода совести в СССР / Ф. М. Рудинский. – М.: Госюриздат, 1961. – 86 с.

144. Релігієзнавство: навч. посіб. [ за ред. С. А. Бублика]. – К., 1998. – 496 с.

145. Садков А. Н. Религиозные организации как субъекты гражданского права: дис. … канд. юрид. наук / А. Н. Садков. – Волгоград, 2004. – 224 с.

146. Сафонов Г. Н. Справочник по законодательству для судебно-прокурорских работников / Г. Н. Сафонов. – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1949. – Т. 1. – 641 с.

147. Седюлин А. Законодательство о религиозных культах / А. Седюлин. – М.: Юрид. лит, 1974. – 96 с.

148. Седюлин А. Строительство коммунизма и преодоление религиозных пережитков / А. Седюлин. – М.: Наука, 1966. – 252 с.

149. Сластилина Ю.В. Религиозные организации: проблемы терминологии / Ю. В. Сластилина // Право и общество: сб. науч. тр. – Архангельск: Арханг. гос. тех. ун-т, 2004. – С. 233-236.

150. Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові / О. М. Сліпушко. – К.: Криниця, 2000. – 511с.

151. Словарь / [Андронова В. П., Белов А. В., Блаженов К.Н. и др.]; под общ. ред. Л. Н. Митрохина и др. – М.: Республика, 1994. – 559 с. 152. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1986. – 608 с.

153. Советское гражданское право: учебник: [Т. 1] / под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высш. шк. – 1985. – 544 с.

154. Советская историческая энциклопедия. – М., 1965. – Т. VIII. – Ст. 883-884.

155. Короткий енциклопедичний словник. – К.; Х., 1997. – 400 с.

156. Суворов Н.С. Об юридических лицах по римскому праву / Н.С. Суворов. – М.: Статут, 2000. – 299 с.

157. Суворов Н.С. Архиерейский дом и епархия как юридические лица / Н.С. Суворов // Журн. юрид. о-ва. – СПб. – 1895. – Кн. Х. – С. 41-92.

158. Суворов Н.С. Монастыри и церкви, как юридические лица / Н.С. Суворов // Журн. юрид. о-ва. – СПб, 1895. – Кн. VI. – С. 60-98.

159. Суворов Н.С. Учебник церковного права / Н.С. Суворов; [ под ред. и с предисл. В.А. Томсинова ]. – М.: Зерцало, 2004. – 504 с.

160. Суворов Н.С. Центральная организация церкви как юридическое лицо / Н.С. Суворов // Журн. юрид. о-ва. – СПб. – 1895. – Кн. V. – C. 27-54.

161. Тиле К. Основные принципы науки о религии / К. Тиле. – М.: Канон, 1996. – С. 144-197.

162. Титов В.Д. Релігієзнавство / В.Д. Титов. – Х.: Право, 2004. – 272 с.

163. Ткачук У. Потенційні та реальні загрози економічній безпеці держави з боку протиправних дій релігійних організацій / У. Ткачук. – К.: Економіка, 2005. – С. 36-38.

164. Торфс Р. Церковь и государство в Бельгии: мировой опыт государственно-церковных отношений / Р. Торфс. – М.: Изд-во РАГС, 1998. – С. 143-146.

165. Трофимчук Н. А. Мировой опыт государственно-церковных отношений: учеб. пособие / Н. А. Трофимчук. – М.: Изд-во РАГС, 1998.

– 305 с.

166. Угринович Д. М. Введение в теоретическое религиеведение / Д. М. Угринович. – М.: Мысль, 1973. – 239 с.

167. Україна в міжнародно-правових відносинах. – К., 1997. – Кн. 11. – 864 с.

168. Флеров Иоанн. О православных братствах, противоборствующих Унии в юго-западной России в ХVI, ХVII и ХVIII ст. / И. Флеров. – СПб, 1857. – 200 с.

169. Форостюк О. Д. До проблеми трансформації законодавства України про свободу совісті та релігійні організації / О. Д. Форостюк // Вісн. Луган. акад. внутріш. справ МВС: [спец. вип., ч. 3]. – с. 120.

170. Фучеджі В. Д. Релігійні організації як суб’єкти цивільного права. дис…. канд. юрид. наук. / В. Д. Фучеджі. – Одеса, 2006. – 209 с.

171. Хараламбос К. Папастаск. Государственно-церковные отношения в Греции. // Мировой опыт государственно-церковных отношений. – М., 1998 – с. 146-153.

172. Церковно-государственные отношения на рубеже ХХ–ХХI векoв : Сообщение Митрополита Воронежского и Липецкого Мефодия на научно-практическом совещании “Церковно-государственные отношения на рубеже ХХ-ХХI веков”. – Воронеж. – 1999. – htth://www.vob.ru / mirror/2000/ church – state – ХХI. htm

173. Цивільне право України: aкадем. курс: [у 2 т.] / за ред. Я. М. Шев-ченко. – К.: Ін Юре, 2003. – 520 с.; [T. 1. Загальна частина].

174. Цивільне право України: підруч.: [у 2 т.] / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В.; [за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького]. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.1. – 480 с.

175. Цивільне право України (в запитаннях та відповідях): навч. посіб.; [3-тє вид., переробл. та допов.] / за ред. Є.О. Харитонова, А. І. Дришлюка, О. М. Калітенко. –Х.: Одіссей, 2005. – 576 с.

176. Цивільне та сімейне право України: навч.-практ. посіб. [2-ге вид., переробл. та допов.] / за ред. Є. О. Харитонова, А. І. Дрішлюка. – Х.: Одіссей, 2003. – 640 с.

177. Цыпин В.А. Церковное право: учеб. пособие / В. А. Цыпин. – М.: Круглый стол по религиоз. образованию в Рус. православ. церкви, 1996. – 442 с.

178. Шевченко Я. М. Правові проблеми колективної власності в Україні / Я. М. Шевченко // Право України. – 1996. – № 1. – C. 5-30.

179. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. – СПб., 1909. – 818 с.

180. Шмеман А. Исторический путь православия / А. Шмеман. – М.: Паломник, 1993. – 389 с.

181. Єленський В. Релігійне навчання й виховання в законодавствах та освітніх системах західноєвропейських країн / В. Єленський // Людина і світ. – 2001. – № 11-12. – С. 32-35.

182. Юридичний словник-довідник. – К.: Феміда, 1996. – 696 с.

183. Юрин Варнке. Церковно-государственная система в Германии после объединения / Варнке Юрин // Мировой опыт государственно-церковных отношений. – М, 1998. – 305 с.

184. Якушев І. Юридичні властивості суб’єкту права / І. Якушев // Вісн. Львів. ун-ту. – Сер. юрид. – 2000. – Вип. 35. – С. 33-37.

185. Ярмол Л. Проблеми вдосконалення законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації / Л. Ярмол // Вісн. Львів. ун-ту. – Сер. юрид. – 2000. – Вип. 35. – С. 38-40.

186. Ярмол Л. Законодавство України про свободу світогляду, віросповідання та релігійні організації, зміни, що назріли / Л. Ярмол // Право України. – 2001. – № 2. – С. 73-76.

187. Ярмусь С. Збройні Сили і феномен військового капеланства / С. Ярмусь // Людина і світ. – 1995. – № 5-6. – С. 2-5.

188. Ятченко Є. О. Латвійська Республіка: досвід вирішення майнових спорів щодо культових споруд / Є. О. Ятченко // Держава і право. – 200.. . – Вип. 31. – С. 323-327.

189. Ed. Dr. iur. Ringolds Balodis, State and Church in the Baltic States: 2001. – Riga, 2001.



1 Проте це зовсім не означає, що виникнення релігії і виникнення релігійних організацій співпадає за часом. Вважається, що релігія виникла в епоху раннього палеоліту (кам’яний вік) (40-50 тис. років потому) на ґрунті відносно високого ступеня розвитку первісного суспільства. Логічно, що і релігійні норми виникли задовго до формування державно організованого суспільства, тобто із зародженням релігії на підставі релігійних уявлень, які, у свою чергу, сприяли закріпленню останніх у свідомості людей (віруючих), і впливали на суспільні відносини, надаючи їм специфічного характеру [122, с.107].

1 Магдебурзьке право - феодальне місцеве право, яке склалося в ХIII ст. у м. Магдебурзі й поширилося спочатку на міста Східної Німеччини, а пізніше разом з німецькою колонізацією – на Східну Пруссію, Чехію, а також Польщу, Литву, звідки перейшло до Білорусії, Галіції, а в ХVI ст. на Україну (міста Київ, Чернігів, Полтава). Міста з магдебурзьким правом отримували самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги в сфері ремісництва і торгівлі і звільнялися від феодальних зборів. Магдебурзьке право встановлювало порядок вибору органів влади, їх функцій, основні норми цивільного і кримінального права, правила судочинства і оподаткування, визначало діяльність купецьких об’єднань, ремісницьких цехів, порядок торгівлі [154, с.883-884].

1 Відомо, що після смерті Ярослава Мудрого в 1054 р., в Київській Русі вже діяли школи для підготовки священників і інших членів кліру, існували такі школи до татарської навали переважно при єпископських кафедрах. Тут вчили читати, писати, церковному співу, основам християнської віри і моралі.

1 Відповідно до Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 9). При цьому, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила ніж ті, що їх містить законодавство про свободу совісті та релігійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору [33, ст. 32]. Таким чином, положення міжнародних договорів мають пріоритет перед національним законодавством.

1 Культ – це один з обов’язкових елементів будь-якої релігії, який виражається в особливих магічних обрядах, діях священнослужителів і віруючих з метою здійснити бажаний вплив на надприродні сили [152, с.265].

В сучасних умовах цей термін вживається для позначення початкової фази розвитку нової релігії, характерною ознакою якої є вимога повного розриву з існуючими релігійними традиціями. Культ постає як дещо нове, як «сучасніша», «передова» релігія, поява якої позбавляє цінності та змісту традиційні вираження віри [109, с.69].

Якщо розглядати культ як спільноту громадян, то це більш широке поняття ніж секта. На сьогодні нетрадиційні релігійні та містичні культи можуть створюватися під виглядом релігійних організацій, які виконують місіонерську функцію, наприклад, «Церква Єднання», «Діти Бога», «Церква Христа», «Посольство Божого», тощо, або під виглядом різноманітних курсів, центрів і шкіл духовного удосконалення та розвитку можливостей, вивчення йоги, наприклад, Гуманітарний центр Хаббарда, Інститут душі «Атма», «Школа ізотеричних знань», «Новий Акрополь», «Білий Лотос» тощо, але віднести їх до релігійних організацій не можна.

1 Адепт - посвячений в певне вчення або тайни культу.

1 Духовні особи (єпископи, абати ) поступово перетворювалися на могутніх баронів-землевласників, а тому їх майно було вагомим внеском для поповнення майна церкви. Між тим існувало правило, що майно, яке було набуто, наприклад, єпископом після отримання ним єпископської посади, по його смерті підлягало віндикації на користь церкви, якщо єпископ не залишав заповіту щодо цього [156, с. 217].

1 Слід відмітити, що такого погляду дотримуються й сьогодні теологи і каноністи.

1 Докладніше див.: [159, с. 117-130].

1 Це виготовлення і реалізація предметів релігійного призначення, релігійної літератури, утримання релігійних навчальних закладів, проведення обрядової і обрядової та проповідницької діяльності.

1 Під конфесією (від лат. сonfessio – визнання, сповідь) розуміють належність до будь-якої церкви, релігійної організації, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

2 Слід зауважити, що в сучасній юридичній літературі відсутня будь-яка усталена термінологія щодо взаємовідносин між державою і релігійними організаціями. Так, І.М. Кислицин для цього використовує термін “форма взаємовідносин”, розглядаючи державно-церковні відносини в їх динаміці, серед яких виділяє: 1) злиття церкви з державою шляхом поглинання держави церквою; 2) злиття церкви з державою шляхом поглинання церкви державою; 3) відокремлення церкви від держави на основі принципу “вільна церква в вільній державі”; 4) взаємовідносини за принципом “все, що складає предмет внутрішнього життя церкви, включаючи внутрішнє життя людини, входить до сфери церкви, всі зовнішні прояви суспільного і політичного життя, в т.ч. зовнішні прояви духовного життя, складають сферу держави [98 с. 3-4]; Морозов А. використовує поняття “моделі державно-церковних відносин, виділяючи: 1) статус державної церкви; 2) сепараційну модель, яка виражена у відокремленні церкви від держави (американська модель); 3) коопераційну, головною ознакою якої є наявність угоди між державою і релігійними організаціями (європейська модель) [122]. Морозова Л.А. характеризує це явище поняттями: “види правового статусу”, розрізняючи: 1) статус державної церкви; 2) відокремлення церкви від держави; 3) партнерство особливого роду [123, с .86].

1 Зокрема, до таких організацій належать Адвентисти-реформисти, Адвентисти сьомого дня, Євангельські християни, Євангельські християни-баптисти, Покутники, Свідки Єгови, Харизматичні християнські церкви, Християни віри євангельської, Товариства Свідомості Крішни.

2 У зв‘язку з тим, що Україна проголосила поетапний перехід до комплектування Збройних Сил військовослужбовцями контрактної служби з поступовим зменшенням їх чисельності, в спеціальній літературі пропонується: поставити питання про звільнення не лише священнослужителів, а й ченців (монахів), як від служби зі зброєю в руках, так і від альтернативної (невійськової) служби.