Geum.ru

1 Класифікація злочинів

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1 Класифікація злочинів на початковій стадії розслідування дає можливість висвітлити напрями розслідування , дозволяє будувати версії. Відносно класифікації, то серед юристів немає єдності, але найбільш доцільним є класифікація, запропонована Біленчуком, де він ці злочини, розміщені в 2 розділі ОчКК, класифікував за видами подібного способу вчинення і результату злочину. На підставі цього виділяється 5 груп:
  1. Злочини, пов’язані з позбавленням життя людини – умисні та неумисні вбивства, погрози, довед. до самогубства.
  2. ТТУ, внаслідок яких не настала смерть, катування, побої, мордування.
  3. Злочини, що вчиняються способом без дії – залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебувала в небезпечному для життя стані, ненадання допомоги хворому медичним працівником..
  4. Злочини, що вчиняються прихованим способом – заражен. венеричною хворобою.
  5. Злочини, що вчиняються в інший спосіб- ст.. 130-132, 134, 137, 138, 140-145.



2 Крим. хар-ка і обставини, що підлягають встановленню.

Вчинення цих злочинів завжди утворює сліди взаємодії складових його елементів. Взаємодіють 4 елемента: злочинець, жертва, місце злочину, знаряддя злочину – утворюють хрест слідів, який дозволяє шукати і в багатьох випадках знаходити по кожному із 4 слідів інші 3.

Залежно від обсягу і характеру первинної інформації дані злочини поділяються на 2 групи:
  1. очевидні злочини;
  2. злочини, що вчиняються в умовах таємності.

Під очевидним розуміється злочин, що вчинений відомою особою в присутності інших осіб або без них; особою, що одразу затримана на МП або з’явилась з повинною без спроби приховати факт вчинення і свою вину – в більшості це побутові вбивства на грунті скандалів, ревнощів, стані сильного душевного хвилювання, при перевищенні меж НО. По цих злочинах слідчий після проведення омп і огляду трупа призначає СМЕ, допитує свідків, очевидців, зосереджує зусилля на з’ясуванні відповідних показань підозрюваного та очевидців, встановлює мотиви та дані, які характеризують підозрюваного, потерпілого, їх стосунки і встановлює обставини, що сприяли вчиненню злочину.

Злочини, що вчиняються в умовах неочевидності – вбивства, умисні ТТУ, внаслідок чого настала смерть – в них розслідування починається з виявлення трупа з ознаками насильницької смерті або у зв’язку зі зникненням особи, але є дані що свідчать про ймовірне вбивство; і в деяких випадках при виявленні потерпілого в тяжкому стані.

Одним з елементів крим. хар-ки є дані про спосіб вчинення. Це цілий комплекс дій, направлених на підготовку(або без неї) , вчинення та дій по приховуванню.

Для підготовки характерно: попереднє вивчення злочинцем майбутньої жертви, вивчення звичок, способу життя, маршрутів пересування, придбання або виготовлення зброї, визначення найбільш можливого місця та часу вчинення. В деяких випадках можливе встановлення контакту з майбутньою жертвою.

Способи вчинення різноманітні і як правило полягають в активних діях( на позбавл. життя чи нанесення тту). На вибір способу впливають такі фактори: стать, вік, психічний розвиток винного і потерпілого, місце та час вчинення , мотиви, мета, наявність і характер зв’язків злочинця з жертвою, місце вчинення.

Криміналісти всі вбивства поділяють на 5 груп:
  1. безпосереднє спричинення тілесних ушкоджень за допомогою різних знарядь та пристосувань;
  2. приведення потерпілого до безпорадного стану або використання цього стану з подальшим нанесення ту, задушення, залишення в небезпечних для життя умовах;
  3. скидання потерпілого з висоти;
  4. викидання з тз, який рухається;
  5. введення в організм потерпілого отруйних речовин.

В деяких випадках спосіб вчинення вибирається з розрахунком, щоб між діями злочинця і між смертю потерпілого пройшов певний проміжок, який злочинець може використовувати як непрямий доказ невинуватості.

Дії по приховуванню: на приховання трупа, знарядь, слідів, створення алібі. Приховання може мати різні мотиви і на його здійснення найбільш впливає характер зв’язку між вбивцею і потерпілим, місце вчинення злочину. Якщо між злочинцем і жертвою існують родинні зв’язки, дружні або інтимні то в таких випадках дії злочинця щодо приховування може бути спрямовано на приховування факту смерті( труп спалено, скинуто в водоймище).

Одночасно з приховуванням приймаються заходи щодо знищення слідів – ремонт квартири, заміна м’яких меблів. Щоб відволікти від себе увагу винний нерідко імітує активний пошук. При неможливості зберегти в таємниці факт смерті вбивця залежно від способу або наявні на трупі ушкодження прибігає до інших способів приховування: інсценування розбійного нападу, вбивство в стані хвилювання, необхідної самооборони. При відсутності на тілі видимих тілесних ушкоджень інсценування в більшості здійснюється під нещасний випадок чи самогубство.

Приховання здійснюється з метою:
  1. приховання факту насильницького спричинення смерті особи;
  2. створення неправдивої обстановки – вчинення іншою особою.
  3. ускладнити встановлення особи потерпілого;
  4. приховання чи знищення знарядь, якими було спричинено смерть;
  5. замаскувати істинні мотиви злочину.

Інсценування в більшості випадків полягає в зміні обстановки на місці злочину, знищення чи фальсифікації слідів рук, ніг, ту та розповсюдженні неправдивих слухів.

Ознаки інсценування:
  1. неможливість вчинення потерпілим дій, на які посилаються винні чи свідки;
  2. наявність слідів боротьби на МП та слідів самооборони на одязі та тілі потерпілого;
  3. зміна обстановки на МП чи відсутність слідів;
  4. протиріччя в показах зацікавлених осіб відносно поведінки потерпілого і його смерті;
  5. невідповідність пози трупа пошкодженням на тілі; інші негативні обставини – відсутність підстав для самогубства, залишена сфальсифікована передсмертна записка.

В крим хар-ці особлива увага приділяється місцю( джерело інформації щодо способу, механізму його здійснення, обстановці злочину та особи як злочинця так і потерпілого) та часу( для прийняття невідкладних орз- виявлення, встановлення; перевірка посилання на алібі, з’ясування механізму).

Важливе значення мають дані особи потерпілого, які його характеризують – автобіографія, характеристики, відомості про стан здоров’я, спосіб життя, коло знайомих, інтереси, судимості.

Обов’язково досліджуються і збираються дані стосовно особи злочинця – спосіб життя, особливі якості, коло знайомих, зв’язки і стосунки з жертвою, судимість. Ці особи часто характеризуються прихованістю або неприхованістю негативних якостей( жорстокість, зневага до чужих інтересів, почуттів). В той же час деяким з ним притаманна велика сила волі, агресивність, схильність до вживання наркот., спиртного, псих. аномалії.

Сліди в більшості матеріальні, але можуть бути і ідеальні(свідки).Матеріальні – пов’язані з місцем вчинення злочину,знаряддям; ідеальні – свідки та очевидці, які дають відповідні характеристики злочинця і потерпілого.

Додатковим елементом є мета, мотив, які характеризують поведінку як до, так і в процесі, так і після вчинення злочину.

Підсумовуючи по вбивствам відомої особи в умовах очевидності:
  1. спосіб вчинення;
  2. місце, час;
  3. потерпілий;
  4. злочинець;
  5. сліди.

При вчиненні злочину і виявленні невстановленої особи потерпілого елементи крим. хар-ки такі:
  1. хто загиблий;
  2. спосіб вчинення;
  3. місце, час і знаряддя;
  4. хто злочинець;
  5. його сліди.

Обставини, що підлягають встановленню при розслідуванні: причина смерті, спосіб вчинення, коли настала смерть, спричинені ушкодження, хто вчинив, кількість осіб і якими даними вони характеризуються, мотиви, форма вини, обставини що обтяж. чи пом’якшують відповідальність, матеріальний збиток і що необхідно застосувати для відшкодування.


3 Приводом для порушення крим. справи може бути:
  1. виявлення трупа з ознаками насильницької смерті;
  2. заява очевидців вбивства та потерпілого, якщо залишився живий;
  3. безпідставне зникнення людини при наявності обставин, які вказують на можливість її вбивства;
  4. явка з повинною;
  5. безпосереднє виявлення орг. дізнання, слідством, прокурором або суддею ознак злочину.

У випадках, коли встановлено ознаки насильницької смерті або є свідчення свідків, очевидців – справа порушується негайно. У разі якщо для встановлення ознак необхідне додаткове з’ясування обставин( повідомлення про безвісно зниклого, НВ, ) – здійснюється попередня перевірка.

Приводом для порушення справи при зникненні людини може бути:
  1. відсутність мотивів для раптового зникнення
  2. виявлення підстав для підозри окремих осіб у смерті зниклого;
  3. невиконання особою, що зникла, дій при добровільному вибутті з конкретної місцевості( звільнення з роботи), щодо квартири, меблів;
  4. виявлення за місцем проживання документів, особистих речей, без яких проживання в іншій місцевості неможливе;
  5. є відомості про погрози на адресу зниклого зі сторони окремих осіб;
  6. отримання рідними чи знайомими листів від зниклого , виконаних не його почерком;
  7. виявлення слідів та інших об’єктивних даних, що свідчать про можливість вбивства.

При явці з повинною і відсутністю повідомлення про вчинення злочину здійснюється перевірка( опитування особи що з’явилась, перевірка її даних). По закінченні перевірки порушується справа – проводиться комплекс першочергових невідкладних сд – допит, омп, призначення сме та інших експертиз, допит осіб кола оточення як зі сторони особи, що з’явилась з повинною, так і зі сторони потерпілого.

При отриманні повідомлення про самогубство обов’язкова попередня перевірка, а справа порушується з метою встановлення мотивів, і з’ясування чи не було доведення до самогубства.

На початковій стадії – такі типові ситуації:
  1. виявлено труп невідомої чи відомої особи з ознаками насильницької смерті;
  2. виявлено частину(-ни) розчленованого трупа, а відомості про зниклу людину відсутні;
  3. є відомості про зникнення людини( надійшло повідомлення і органи дізнання порушили розшукову справу);
  4. вбивця з’явився з повинною( одразу чи через деякий час);
  5. надійшло повідомлення з медичного закладу про надходження потерпілого);

Визначення напрямку розслідування залежить від способу вчинення( очевидний таємний) і слідової картини, що є в матеріалах розшукової справи. В основі розслідування лежать загальні версії, які можна висувати як за фактом виявлення слідів, так і за інформацією стосовно злоч. Так, при виявленні трупа розслідування починається з омп, якщо особа не загинула(тту), то при огляді з’ясовуються дані стосовно особи; при виявленні трупа невстановленої особи в процесі огляду обов’язкова фіксація ознак зовн. трупа, одягу, особистих речей, пред’явлення для впізнання. Проводяться допити свідків, очевидців або осіб, які першими виявили труп стосовно можливих прикмет особи, яку бачили на місці вчинення , обстановку події та зміни, які внесені в обстановку.

Складається план розслідування та відпрацювання висунутих версій сд і орз. При виявленні розчленованого трупа розслідування починається з омп та огляду місць, в яких знайшли інші частини, сме по кожній виявленій частині і в цілому по трупу. Зд-ся допити осіб що виявили і паралельно приймаються орз стосовно встановлення особи потерпілого.В разі його встановлення провести омп місця його останього проживання і знаходження. Зд-ся допит кола оточення.

При явці з повинною основними сд є омп, його допит, освідування, особистий і квартирний обшук. На підставі зібраних матеріалів будуються версії, зд-ся планування, відпрацювання цих версй сд і орз.

В зв’язку з нанесенням тту або при самогубствах , коли особа залишилась живою, початкові сд залежать від стану здоров’я потерпілого. За можливістю зд-ся допит з дозволу лікаря, напрямок-щодо обставин події, причин, знарядь, засобів. СД- омп, освідування, допит осіб, на яких вказав потерпілий, допити свідків, очевидців, затримання і допит підозрюваних. В деяких випадках обов’язковий допит осіб, якими надавалась первинна медична допомога і які супроводжували потерпілого до медичн. закладу.

Незалежно від ситуації, що склалася на початку розслідування і обставин вчинення злочину, першочерг. сд повинні бути спрямовані на встановлення: даних злочину і причин; виявлення очевидців, свідків; отримання необх. відомостей щодо потерпілого і злочинця; встановлення даних стосовно визначення напрямку подальшого етапу розслідування, що дає можливість скласти чіткий план сд, проведення окремих тактичних операцій, які випливають з завдань розслідування та ситуації, що склалася.

Такт. операції- встановлення особи потерпілого, злочинця, місця вбивства, свідків, розшук і встановлення знарядь вчинення злочину.

Загальний розгорнутий план розслідування розробляється на початковому етапі на підставі версій, висунутих із даних, отриманих першочерговими сд і орз. Якщо виявлено труп відомої особи, а злочинець невідомий, то версії розгорнутого плану повинні будуватися відносно обставин вбивства та ким вчинено.

У разі виявлення трупа невстановленої особи версії будуються відносно можливого місця вбивства, обставин вчинення злочину, та встановлення особи потерпілого. При порушенні крим справи відносно зниклої особи- розгорнутий план в одних випадках може бути складений після допиту заявника, омп і тільки при наявності підстав про можливе вбивство, а в інших випадках тільки після перевірки можливих місць його знаходження, проведення орз щодо місць знаходження трупа, омп , впізнання, призначення сме.

В розгорнутому плані врах-ся особливості злочину, вид і рід смерті, спосіб заподіяння, знаряддя, спосіб приховування , дані про потерпілого та інш причетних осіб, мотиви. На підставі цього будуються версії стосовно джерел доказової інформації, де доцільно враховувати:
  1. особл-ті слідчої ситуації та дані одержані первинними сд і орз.
  2. можливі місця виявлення джерела доказової інформації;
  3. характер висунутих версій і способи їх перевірки;
  4. умови і порядок проведення сд;
  5. можливості застосування визначених НТЗ та строки і послідовність проведення сд і орз.

Крім розгорнутого плану по окремих сд і такт. операц. Також повинно проводитись планування, де передбачаються умови підготовки і проведення, учасників і їх обов’язки , необхідні ТКЗ.


4.На подальшому етапі розслідування зд-ся реалізація розгорнутого плану.Головне завдання – встановлення чи вчинено цей злочин крнкреино виявленим підозрюваним, чи були співучасники і хто вони, деталізація обставин вчиненого і причин та умов, що сприяли.

Тривалість цього етапу обумовлюється особливістю слідчих ситуацій, висунутих версій, хар-ру і трудоємності проведених сд і орз з метою перевірки версій.

На цьому етапі зд-ся пред’явлення обвинувачення і 1-й допит, на якій можливе виникнення таких ситуацій – визнає повністю, частково, заперечує вину.

По 1-й ситуації покази обвинуваченого співпадають з версією обвинуваченого і даними, покладеними в основу обвинувачення. У випадках коли визнає вину і заперечує наявність умислу та інш обставин, що посилюють відповідальність, посилаючись на те, що злочин вчинено з необережності чи в стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане неправомірними діями потерпілого або нанесеної образи, - в таких вирадках покази детально фіксуються і всебічно перевіряються.

Зізнання у вчиненому може бути доказом тільки в тих випадках, коли в них містяться такі дані, які відомі лише йому самому та підтверджуються іншими доказами.

Завдання подальшого етапу – встановлення мети і мотивів вчинення. Проводяться дек-ка допитів, які можливо сполучати з проведенням інш сд – ВОІОП, проведення очних ставок. В випадках коли перевіряючи версію, що саме ця особа знаходилась на місці вчинення і вона цього не заперечує, але стверджує, що вчинено іншою особою – обов’язково встановити цю особу і провести відповідні допити.

Тактику допиту спрямовувати на отримання точних відповідей, які усунуть прогалини і неточності. Вибір сд визначається обліком встановлених фактичних даних, які покладені в основу обвинувачення, особистих якостей та позицією яку займає ця особа після пред’явлення обвинувачення.

В ситуації, коли обв-й не тільки заперечує свою вину, але і знайомство з потерпілим і говорить про НВ чи самогубство – тактика допиту спрямовується на з’ясування відносин і знайомства з потерпілим, коли останній раз його бачив та чув про нього та від кого, які можливі причини зникнення, що з ним сталось. Напрями відпрацювання такт операцій стосовно встановлення мотивів вбивства, виявл. доказів, поінформов. обв-го стосовно обставин вбивства, перевірка алібі, розшук знарядь.


6 Серед сд найбільш важливим є омп, яке проводиться до порушення крим справи, в більшості з метою вирішення завдань, що склалися складу злочину. Особливості омп обумовлені специфікою крим сит-ї і хар-ру вчиненого злочину, однак можна виділити ряд загальних рекомендацій. При наявності трупа на МП огляд починати від трупа до периферії – бо зд-ся швидка зміна трупних явищ. Напр., при огляді тіла трупа в першу чергу фіксувати наявність і ступінь виражених трупних явищ, тіл ушкоджень із зазначенням їх локалізації, кіл-ті, розмірів, форми і характерів країв ран та відповідність пошкоджень на тілі пошкодженням на одязі.

Досліджуючи обстановку МП, враховувати те, що сліди крові мають не тільки суд-мед, а й криміналістичне значення – з’ясовується момент вчинення, механізм, положення потерпілого на момент нанесення пошкоджень.

При огляді в разі виявлення на прилеглій території слідів та інш об на значній відстані від місцезнаходження трупа – огляд тер-ї бажано проводити як самостійну сд, приділяти увагу також і негативним обставинам.

Огляд трупа пров тільки сме – щоб проаналізувати зв'язок слідів і пошкоджень як на тілі так і одязі зі способом вчинення та засобами.

В разі використання вогнепальної зброї при омп особливу увагу приділяти виявленню місць розташування знаряддя, гільз, клейтухів, встановл місця і відстані, звідки зд-ся постріл, визначити систему і калібр зброї.

Якщо злочин вчинено шляхом задушення чи повішання, то при огляді трупа приділити увагу слідам на голові і шиї, дослідити петлю і матеріал зашморгу, борозду.( для подальшого необхідно зберегти петлю і вузли на ній – розрізати петлю в середній частині з обережним обмотуванням кінців).

При виявленні трупа з ознаками отруєння об-во фіксувати сліди хімічних речовин на одязі і тілі, можливі опіки на шкірі і слизовій оболонці, наявність рвотних мас, крові, характерних запахів, специф трупних явищ, які б свідчили про настання смерті від визначеної отрути. Вилучити посуд з залишками, ліки, рослини невідомого походження та зібрати рвотні маси.

При огляді трупа, витягнутого з водойми, крім фіксації наявних тілесних ушкоджень особл увагу приділяти наявності мацерації шкіри, а також виділенням піни з області носа і рота через 20-25 хв після вилучення.

При виявленні частини розчленованого трупа в процесі огляду особл увагу приділяти способу наявних розчленувань, пакувальному матеріалу. Якщо труп не впізнаний , а збереження його неможливе – проводять впізнавальну зйомку, дактило скопіюють , одяг в цілому чи зразки крові мають зберігатись при крим справі.

Серед сд найбільш важливим є призначення і проведення сме. Питання:
  1. причина смерті
  2. пошкодження, в якій послідовності нанесені
  3. чи є прижиттєвими, чи посмертні
  4. чи одночасно нанесені пошкодження на одязі і тілі
  5. яку кіл-ть крові втратив потерпілий
  6. чи міг сам нанести собі пошкодження
  7. сліди самооборони і бор-би
  8. положення щодо вбивці і в якій позі знаходився потерпілий на момент нанесення ушкоджень
  9. за скільки годин до смерті вжив їжу і яку
  10. чи є у внутр органах алкоголь, наркотики.

Поруч з об-ю сме можуть призначатись і інші експертизи.