Визначення понять

Вид материала

Документы

Содержание Безпритульні діти Бездоглядні діти Причина появи "дітей вулиці" Функціональна неадекватність сім'ї, як фактор посилення явища бездоглядності і безпритульності дітей. Відчуження від шкільного середовища, як передумова бездоглядності та безпритульності дітей. Вади та обмеженість можливостей соціалізації дітей в інтернатних закладах, як одна із причин безпритульності. Проблеми в організації дозвілля як чинник поширення бездоглядності дітей Досвід роботи вітчизняних та міжнародних громадських організацій з надання допомоги й підтримки бездоглядним та безпритульним ді Модель реабилитационного пространства для несовершеннолетних группы риска в ленинском районе г. Луганска Реабилитационное пространство Аспекты реабилитационного пространства. Информационный аспект Организационный аспект. Проблему социальной дезадаптации детей и подростков рассматривали крайне узко, имея в виду в основном детскую беспризорность Соціально-реабілітаційна робота з батьками Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням Соціально-реабілітаційна робота з суспільством Порядок соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях III. Механізми здійснення соціального .супроводу сімей у кризових ситуаціях Складання індивідуальних діагностичних карт неповнолітніх ... Полное содержание

Подобный материал:

• До визначення понять “правозахисний” та “правоохоронний”: постановка проблеми1, 176.18kb.
• Правила охорони праці в содовій промисловості I. Визначення термінів, 681.45kb.
• План: Визначення підприємницької діяльності. Поняття підприємця, обмеження права, 256.62kb.
• Відомості Верховної Ради України. 1997 р. №24. Ст. 170. закон, 81.29kb.
• Загальна частина, 633.71kb.
• Питання для підготовки до здачі екзамену з курсу "Маркетинг", 41.2kb.
• Анотований список літературних джерел з проблем застосування системи моніторингових, 77.38kb.
• Формат опису модуля, 18.42kb.
• План Визначення понять. Класифікація систем мобільного радіозв’язку. Кількість абонентів, 113.11kb.
• 2. Стратегії промислового маркетингу, 108.44kb.

60

Визначення понять

Соціальна проблема, яка узагальнено визначається поняттям «діти вулиці», існує в багатьох країнах світу, в тому числі і з високим рівнем соціально-економічного розвитку. Це характеризує явище ди­тячої бездоглядності і безпритульності як складне й неоднозначне. Його специфіка також залежить від соціально-політичних умов та національно-культур­них традицій конкретного соціуму. Так, у Швеції дітей, що не контактують з батьками, проводять більшість часу в тимчасових і не призначених для проживання приміщеннях та на вулицях, називають «покинутими». В Італії стосовно дитячої безпри­тульності вживається термін «неповнолітні групи ризику». У Великобританії осіб вулиці в залежності від віку називають: «юні втікачі» — діти до 18 років, які пішли з дому чи виховної установи; «молоді без­домні» — особи, які не мають роботи та постійного місця проживання; «ті, що сплять на вулиці» — підлітки та молодь, які не мають постійного притулку, ночують під мостами та в різних вуличних спо­рудах. У Греції, Туреччині, Угорщині, Хорватії «дітьми вулиці» називають переважно циганчат та дітей біженців.

Узагальнивши досвід країн світу, Дитячий фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ) дає таке визначення поняття «діти вулиці»:

• діти, які не спілкуються зі своїми сім'ями, жи­вуть у тимчасових помешканнях (покинутих будин­ках тощо) або не мають взагалі постійного житла і кожен раз ночують в іншому місці;

• діти, які підтримують контакт із сім'єю, але че­рез бідність, перенаселення житла, експлуатацію та різні вили насильства проводять більшу частину дня, а іноді й ночі, на вулиці;

• діти-вихованці інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці.

В Україні поняття «діти вулиці» законодавчо не визначено, однак є всі підстави стверджувати, що воно об'єднує у собі два інших: «без­притульні діти» і «бездоглядні діти».

Безпритульні діти — діти, які були покинуті батьками, самі зали­шили сім'ї або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають пев­ного місця проживання (відповідно до Закону України «Про охорону ди­тинства»). Серед усього контингенту .дітей вулиць" бездомні становлять приблизно 50%;

Бездоглядні діти — діти, не забезпечені сприятливими умовами для фізичного, духовного та інтелектуального розвитку (матеріальне благополуччя сім'ї, належне виховання, догляд та дбайливе ставлен­ня до дитини, здорова моральна атмосфера тощо).

Як правило, така ситуація в родині пов'язана з соціальним неблагополуччям батьків (алкоголізм, наркоманія, аморальний спосіб життя) чи з виникненням вторинної сім'ї (вітчим, мачуха), де дитина не змогла адаптуватися. Трапляються випадки, коли причина ненормального ставлення до дитини криється у психічному захворюванні батька чи матері.

Відповідно дитя­ча бездоглядність — це послаблення чи відсутність нагляду за по­ведінкою, розвитком, самопочуттям дитини з боку батьків чи осіб, які їх замінюють.

Експерти, характеризують бездоглядних дітей за наявністю двох ознак:

• якщо дитина певний час живе на вулиці, незалежно від того, благополучна її сім'я чи ні, має вона сім'ю чи є вихованцем інтернатно­го закладу;

• якщо сім'я дитини асоціальна (соціально неблагополучна), неза­лежно від того, чи живе дитина вдома чи на вулиці.

Отже, поняття «бездоглядна дитина» може виходити поза межі поняття «діти вулиці», коли йдеться про дитину, яка позбавлена ува­ги та догляду батьків, але не віддає перевагу вуличному середовищу.

Такі діти можуть проявляти девіантну поведінку, мати шкідливі звички чи відчувати самотність, комплекс неповноцінності, незадоволеності власним життям тощо.

Серед усього контингенту „дітей вулиць" бездоглядні діти становлять приблизно 40%; діти з девіантною поведінкою - це діти, у яких причиною втечі з дому є патохарактерологічні особливості, відхилення у психічному чи особистісному розвитку. Родина в цьому випадку може бути досить соціально благополучною. Однак, через неправильні педагогічні впливи батьків у поведінці дитини періодично виникають зриви. Серед усього контингенту „дітей вулиць" такі діти становлять приблизно 10% і, як правило, їхнє перебування у цій групі короткочасне.

Залежно від зв'язків з родиною чи інституціями, що їх замінюють, сьогодні серед бездоглядних і безпритульних дітей в Україні, життєдіяльність яких переважно відбувається в умовах вулиці, виді­ляють такі категорії:

• не мають батьків і живуть на вулиці: діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, покинуті діти, діти-втікачі з дер­жавних установ;

• мають батьків, пішли з дому (чи їх звідти вигнали), постійно живуть на вулиці, їхні зв'язки з сім'єю повністю розірвані;

• мають батьків, але періодично живуть то вдома, то на вулиці;

• мають батьків, на вулиці проводять весь день чи ніч (зв'язки з сім'єю напружені).

Контингент «бездоглядних і безпритульних» сьогодні поповнили діти українських сімей трудових мігрантів, діти батьків, що не мають певного місця проживання («бомжів», біженців), діти жінок, що зай­маються проституцією, тощо.

Якщо за класифікаційну ознаку взяти показники місця прожи­вання дитини (на вулиці, вдома і на вулиці, вдома) і наявність й ха­рактеристику її сім'ї (асоціальна, нормальна), можна умовно поділи­ти дітей вулиці тобто бездоглядних і безпритульних дітей, на такі дев'ять груп:

1. Діти, які реально не мають сім'ї й постійно мешкають на ву­лиці.

2. Діти, які постійно мешкають на вулиці й мають асоціальні сім'ї.

3. Діти, які постійно мешкають на вулиці й мають нормальні сім'ї.

4. Діти, які не мають сім'ї, але періодично живуть то вдома, то на вулиці.

5. Діти, які періодично мешкають то в вдома, то на вулиці і ма­ють асоціальну сім'ю.

6. Діти, які періодично живуть то в вдома, то на вулиці і мають нормальну сім'ю.

7. Діти, які мешкають вдома, але батьків не мають.

8. Діти, які мешкають вдома, але їхня сім'я є асоціальною.

9. Діти, які мешкають вдома, мають нормальну сім'ю, але весь спій час чи більшість часу проводять на вулиці.

Такс структурування об'єкта не тільки дозволяє глибше розібра­тися в специфіці феномена бездоглядності і безпритульності дітей в Україні, але й створює передумови для розроблення конкретних за­ходів і визначення певних видів допомоги, необхідної представникам названих груп.

Феномен безпритульності і бездоглядності дітей, які виховуються в умовах вулиці, — багатоаспектний. Дитяча бездоглядність - один із кроків до соціальної дезадаптації, безпритульності. Водночас, усі безпритульні діти є бездоглядними. Складність феномена - неможливість інколи чітко визначити, до якої категорії — „бездоглядна” чи «безпритульна» — належить дитина.

Поняття "працюючі діти вулиці" активно використовується у практиці Міжнародної програми з викоренення найгірших форм дитячої праці (ІРЕС). Перевагою даного терміну є не тільки те, що він привносить поняття дитячої праці, як індикатора нової проблеми, але й в тому, що зберігає попереднє соціальне навантаження по відношенню до цих дітей - "безпритульні - бездоглядні діти". При цьому термін "працюючі діти вулиці" висвітлює ядро проблеми - дитяча праця, локалізує її, підкреслюючи вуличний, іншими словами неформальний характер праці дітей.