Визначення понять

Вид материала

Содержание

Стрес у сім'ї
Чим більше Ви знайдете у себе в даний момент цих симптомів, тим більший у Вас індекс стресу, але лише за умови, що ці симптоми н
Для бесіди дорослого з дитиною про права.
Захисти себе
Читай — дізнаєшся.
До 6 років
Актуальная статья

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

Стрес у сім'ї

Що обов'язково повинно привернути Вашу увагу у повсякденному житті дитини!

1. Симптоми нервово-емоційної напруги у дитини:

- неадекватні негативні емоції, що часто повторюються (плач, примхи тощо);

- знижений настрій;

- немотивовані прояви гніву;

- прояви страху, який нехарактерний для даного віку;

- знижена комунікабельність;

- дитина сама є чинником конфліктів з оточуючими;

- високий рівень загальної та ситуативної стривоженості;

- відсутність або мінімальні прояви позитивних емоцій;

- зниження пізнавальної діяльності;

- знижена ігрова та навчальна діяльність;

- зміни рухової активності (підвищення або зниження);

- проблеми зі сном.

Додаткові критерії, які необхідно обговорити з лікарем:

- наявність шкідливих звичок;

- наявність енурезу;

- заїкання, яке з'являється періодично.

Зазвичай буває так, що наявність стресу у батьків настільки "нагріває" атмосферу у сім'ї, що дитина сама стає чинником стресу у своїх близьких. Щоб такого не сталось, Вам необхідно розуміти ознаки того, що стрес торкнувся саме Вас.

2. Фізичні ознаки виявлення стресу у дорослої людини:

- відсутність апетиту;

- постійне переїдання;

- часті розлади травлення та печія;

- безсоння;

- постійне відчуття втоми;

- підвищена пітливість;

- нервовий тік;

- постійне гризіння нігтів;

- головний біль;

- судома м'язів;

- утруднення дихання;

- схильність непритомніти;

- сльози без причин;

- неможливість сидіти на місці;

- високий кров'яний тиск

3. Психологічні ознаки стресу у дорослої людини:

- постійна дратливість у спілкуванні з людьми;

- відчуття, що Ви не виконуєте повсякденні справи, які завжди виконували;

- втрата інтересу до життя (висловлення, які це підтверджують);

- постійний страх захворіти; несвідоме почуття провини;

- постійне очікування невдачі;

- низька самооцінка;

- складність у прийнятті рішень;

- незадоволення своєю зовнішністю;

- втрата інтересу до інших людей, до життєвих турбот;

- постійна дратівливість;

- очікування агресії з боку інших людей, недовіра, втрата відчуття гумору;

- страх перед майбутнім;

- невпевненість у собі;

- знижена концентрація уваги;

- неспроможність завершити справу;

- страх самотності;

Чим більше Ви знайдете у себе в даний момент цих симптомів, тим більший у Вас індекс стресу, але лише за умови, що ці симптоми не пов'язані із захворюваннями. Чим вище Ваш індекс стресу, тим вища ймовірність виникнення стресу у дитини з можливими наслідками для неї.

Для бесіди дорослого з дитиною про права.

Мета цього розділу — не переказувати зміст Конвенції ООН про права дитини, а нагадати про те, що діти мають свої права, повинні їх знати і користуватися ними. Сподіваємося, що даний розділ допоможе вам розповісти дитині її права та відповісти на питання:

Що може робити дитина, і що не може?
Чи повинні дбати про неї власні батьки?
Що повинен робити для дітей уряд?

Відповіді на ці запитання ви знайдете тут, а багато іншої важливої інформації ви відкриєте для себе у Конвенції ООН про права дитини. Практичні поради про те, як вести себе у тій чи іншій ситуації, як захистити свої права, як вирішити проблеми становлення особистості,

Захисти себе

Конвенція ООН про права дитини — це твої права. Вони знайшли своє відображення у чинному законодавстві України щодо неповнолітніх. Ти можеш не думати про них. Ти можеш не використовувати їх щодня. Втім, ти маєш знати, що вони існують і вони невід'ємні від інших прав, гарантованих тобі державою. Закони кожної країни різні. Різниться цифра повноліття. Різниться вік, з якого підліток несе кримінальну відповідальність за скоєний злочин: в одних країнах це 7 років, в інших — 12, в Україні — 14-16 років. Але ти повинен знати, що є права, які не можна змінити. Наприклад, право на турботу і піклування. Наприклад, твердження про те, що всі діти мають рівні права. Держава може бути більш чи менш демократичною, але змінити ці права вона не може. Вони — твої.

Читай — дізнаєшся.

Конвенція ООН про права дитини містить 54 статті. В них ти знайдеш 40 прав, які має дитина. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами.

Всім необхідно пам'ятати:

- Всі діти мають право на життя.

- Всі діти мають право на піклування і турботу.

- Всі діти рівні у своїх правах.

Права «піклуйтеся-про-мене».

Ти маєш право на достатнє та здорове харчування
Ти маєш право на освіту.
Ти маєш право на медичну допомогу.
Ти маєш право на розваги.

Права «не знущайтеся наді мною».

Ти маєш право на захист від економічної експлуатації та примусової праці.
Ти маєш право на захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для твого здоров'я.
Ти маєш право не бути жертвою війни.
Ти маєш право на захист від сексуальної експлуатації.

Права «я маю власну думку».

Ти маєш право виражати свої погляди.
Ти маєш право сповідувати свою власну релігію.
Ти маєш право об'єднуватись з іншими.
Ти маєш право на інформацію.

Права «спеціальних потреб»: життя деяких дітей є важчим, ніж: у їхніх однолітків. Тому такі діти потребують спеціальної уваги та піклування:

Діти-інваліди.
Діти, позбавлені батьківського піклування.
Діти-біженці.
Діти у конфлікті з законом.

Права та відповідальність дитини в Україні.

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття:

0-14 років — дитина вважається малолітньою.

14-18 років — дитина вважається неповнолітньою.

До 6 років:

- безкоштовний проїзд у громадському транспорті у супроводі дорослих.

З 6 років:

- право ходити до школи.

З 12 років:

- брати участь у обговоренні, з ким із батьків залишитись після розлучення.

- подавати позов

З 14 років:

- мати тимчасову роботу на вихідних або шкільних канікулах з дозволу батьків.

- може визначати самостійно своє місце проживання, якщо батьки живуть окремо

- за рішенням суду може мати право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам дитини.

- може бути притягненим до кримінальної відповідальності за особливо тяжкі злочини

З 15 років:

- працювати 24 години на тиждень з відповідними умовами праці, які визначені трудовим законодавством України щодо цієї вікової категорії.

- особисто брати участь у судовому процесі — розпоряджатися своїм майном, стипендією, заробітком, здійснювати авторські права на свої твори, винаходи, тощо

З 16 років:

- працювати 36 годин на тиждень з відповідними умовами праці, які визначені трудовим законодавством України щодо цієї вікової категорії.

- право займатись підприємницькою діяльністю.

- нести відповідальність за адміністративні правопорушення.

- нести кримінальну відповідальність.

- водити мотоцикл (після отримання прав на водіння мотоцикла),

- отримувати паспорт.

- за бажанням змінювати ім'я та прізвище

З 17 років:

- укладати шлюб (для жінки)

- звертатись за призначенням стипендії на навчання.

Закон України «Про охорону дитинства» з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановив основні засади державної політики у цій сфері.

У ст. 11 цього Закону говориться, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних для цього умов.

Ст. 12 визначає права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Батьківські права та обов'язки в Україні носять конституційний характер.

У ст. 51 Конституції України говориться, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Зміст виховання, відповідальності батьків за розвиток дитини у сім'ї найповніше визначає стаття 59 Закону України «Про освіту», де говориться:

Виховання у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

Постійно дбати про фізичне здоров'я психічний стан дітей, створити належні умови для розвитку їх природних здібностей.
Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя і дбайливе ставлення до державної та рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв.
Виховувати повагу До національних, історичних, культурних цінностей українського та інший народів, дбайливе ставлення до істориком-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни.
Сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.

• Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам в особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Відмовитися від своїх прав та обов'язків батьки не можуть, вони можуть втратити їх у судовому порядку.

Необхідність виховання дітей у сім'ї з обов'язковим піклуванням батьків про здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток, навчання і підготовку до праці ,а також визначення прав і обов'язків батьків та дітей, викладені у Кодексі про шлюб та сім'ю України.

Цей Кодекс встановлює порядок та умови одруження, регулює особисті та майнові відносини, які виникають у сім'ї між подружжям, між батьками та дітьми.

У ст. 58 Кодексу говориться про взаємність обов'язків батьків та дітей, зокрема про те, що батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку і матеріальну допомогу один одному.

Право на виховання дітей є передумовою здійснення обов'язків виховання.

Стаття 59 Кодексу проголошує, що батько та мати мають рівні права на обов'язки щодо своїх дітей.

Батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов'язки щодо своїх дітей й у випадах, коли шлюб між ними розірвано.

Стаття 60 Кодексу покладає на батьків обов'язки по захисту прав і законних інтересів неповнолітніх дітей, при цьому вони діють без особливих на те повноважень.

Актуальная статья

„Дети улицы”

Луганская железнодорожная станция. От прохожего к прохожему шмыгают дети-беспризорники. Чтобы выпросить что-нибудь, залезть в чей-то карман или сумку. Немытые, нечесаные, всегда голодные, в ободранной и грязной одежде. Запущенные в нежном возрасте они, наверное, не изведали родительской заботы и ласки и сегодня находятся в поиске способа выжить. Вся жизнь превращается в сопротивление "правильному" миру.

Службой по делам несовершеннолетних Каменнобродского районного в г. Луганске совета проводился опрос детей с девиантным поведением (возраст от 7 до 10 лет). Очень часто получали одинаковые ответы на одни и те же вопросы.

Например, на вопрос "Что ты помнишь о своем детстве?" Дети отвечали: "Мне было страшно, я все время был один, мне было холодно, и я хотел есть. Я шел в первый класс и очень боялся, я ничего не знал. Но почему-то все дети, которые много знали: умели читать и считать, боялись меня".

В младшем возрасте страх - это доминирующее чувство у детей, которых в последующем, боятся остальные. Беспризорники, в отличие от "домашних", "взрослеют" раньше. В возрасте 10 лет они уже начинают зарабатывать попрошайничеством. А на вопрос "Как ты себя чувствуешь?", отвечают: "Я уже взрослый: я пью, курю. Меня все боятся... Но я хочу, чтобы меня любили..."

В маленьком "я" еще остались те частицы добра, которые заложены при рождении. Эти дети не потеряны для общества, их поведение подлежит коррекции. А оказываются они на улице только потому, что не получают от родных людей внимания и душевного тепла.

Жутко, когда во время рейдов маленьких бродяг находят в танке возле Краеведческого музея, канализационных люках, подвалах. Они брошены родителями - родными матерями, которые ради того, чтобы уладить свою личную жизнь с сожителем (для которого ее ребенок - обуза) выбирают не свое чадо, а "Его".

Не всегда таким детям может помочь милиция. Ее задача - разыскать и доставить ребенка туда, откуда он убежал...

А до того, как ребенка отправят домой, его определяют в приют - в детскую спасительницу, где он находит тепло и любовь, которых ему не хватало в своем доме, которых он не получал от своих родителей.

В приюте за ребятами наблюдают врачи, с ними занимаются психологи и опытные воспитатели. Надо быть более, чем смелым, чтобы решиться воспитывать брошенных детей. Работники таки заведений хотят и могут помочь этим детям выбиться в люди. "Хочется, чтобы по возможности больше маленьких душ согревалось нашим теплом, чтобы детишки ощущали настоящую материнскую заботу и ласку, познавали добро и справедливость", - говорит одна из сотрудниц, - "Здесь никто никого не делит на своих и чужих, худших и лучших".. Дети приюта называют его "наш дом", а в беседе откровенно, по-детски, просят: "Тетенька, ну сделайте что-нибудь, чтобы меня не отправляли отсюда. Я хочу здесь встретить свой День рождения (другой праздник)"...

Если дети лишены родительской опеки, готовиться пакет документов, и по направлению Главного управления образования детей поселяют в интернатах.

Бывают случаи, когда дети бегут оттуда и возвращаются домой, к нерадивым родителям, или на улицу, к "жалостливому" бизнесу. Но бегут не потому, что им плохо в интернате, а потому, что они не приучены убирать постель, чистить зубы, заниматься уборкой помещения, читать книги, ходить в школу, даже завтракать они не приучены. Они бегут в чужой, враждебный мир взрослых, чтобы продолжить жизнь "свободного человека". Не понимают своим детским разумом, что попадают в кабалу к взрослым, которые эксплуатируют их детский труд: заставляют попрошайничать и побираться. Суммы "пожертвований" достаточно большие (60-100 грн/день), но дети этих денег не видят - их забирают взрослые. В семьях Пальцевых и Лазнюк (фамилии изменены - авт.) мальчики использовались в переходах для попрошайничества - родные матери признавали детей только как "средство для существования").

Безусловно, детям, особенно в старшем возрасте, трудно адаптироваться к новой жизни, поэтому нужно им помочь понять преимущества интерната, и недостатки улицы. При такой работе через два-три месяца дети постепенно привыкают. Все-таки добро побеждает и вытесняет ту черноту, которая властвует над ребенком. Начальник каменнобродской службы по делам несовершеннолетних Андросова Л.С. обращается "ко всем луганчанам, а особенно к женщинам, которые состоят в каких-либо организациях, обществах, с просьбой особое внимание уделить ранней профилактике в семьях, которая должна начинаться с садика, а в отдельных случаях, даже с роддома. Сохранив семью для ребенка, можно воспитать человечка, который будет способен сохранить уже свою семью и передать это будущему поколению. У детей, которые растут вне семьи, не вырабатываются навыки семейной жизни". Важно не упустить момент, когда в 10 - летнем возрасте, понятие "семейности" в детской душе и разуме еще не утрачено. Когда ребят из интерната отпускают на каникулы домой, они, отказываясь от лакомства, собирают печенье, конфеты и везут маме и папе, которые в свое время не проявляли о них никакой заботы. Очень трогательно, когда дети, которых боятся другие дети, которых боимся мы, взрослые, (так как не знаем чего от них можно ожидать), которых общество считает "монстрами", беззаветно любят своих непутевых родителей, любят их такими, какие они есть: несмотря ни на что, они для них самые лучшие, самые родные, самые, самые...)

Повторюсь - эти дети не потеряны для нас. Просто нужно помочь им найти правильный путь. На учете стоит мальчик - Волков М. (фамилия изменена - авт.), -который попрошайничал на железнодорожном вокзале и в день "зарабатывал" по 100 грн. (их естественно, отбирала "крыша"). Но когда проходила акция Красного креста, 50 грн. ребенок пожертвовал в кассу для нуждающихся. Разве это "маленькие монстры"?! Это несчастные дети, которые с самого нежного возраста увидели жизнь во всей ее "красе". И показатель милосердия у них выше, чем у "обычных" детей.

Бывает и такое. Ребенок вышел из интерната, сам или с помощью взрослых нашел работу или продолжает учебу, старается измениться в лучшую сторону, а "нормальное" общество не дает ему вырваться из оков "темного прошлого"

В школе "чужого" встречают по одежке. Приходит с кулечком вместо портфеля. А у родителей нет денег, что бы купить книги и тетрадки. Никто не хочет дружить. Все бояться... С каждым днем все меньше тянет в школу. Связи с "правильным" миром вновь прерываются... Не вешайте на маленьких попрошаек ярлыки, не затравливайте и без того поврежденную психику. Ребенок не в состоянии справиться с проблемой самостоятельно. Лучше помогите. Не "копеечкой", а добрым делом и добрым советом. Не ставьте крест на таких жизнях, - их слишком много в нашем обществе.

Blog

Визначення понять

Содержание

Стрес у сім'ї