Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Михальчук Тетяна Володимирівна

Вид материала

Содержание

2.2. Використання телекомунікаційних технологій при проведенні окремих слідчих дій
2.3. Підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження телекомунікаційних технологій

Подобный материал:

1 2 3 4 5

2.2. Використання телекомунікаційних технологій при проведенні окремих слідчих дій

Проведення слідчих або судових дій за допомогою використання ТКТ у кримінальних справах, що розслідуються чи розглядаються органами судової влади, на нашу думку, є пріоритетним напрямом.

Вчені, зокрема Д.В. Лєбєдєв, М.І. Пашковський, А. Сизоненко, М.І. Смирнов пропонують використовувати ТКТ при проведенні окремих слідчих дій.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Допит. Принцип використання ТКТ може реалізовуватися при допиті експерта й інших осіб, учасників кримінального процесу, коли виникає необхідність неодноразово уточнювати результати експертного дослідження, показання свідків тощо, і коли це пов’язано з великими організаційними труднощами й матеріальними витратами. А також при проведенні допитів у віддалених від органу внутрішніх справ, що веде розслідування, регіонах без участі слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, коли найбільш вірогідна втрата інформації. Якщо немає можливості корегувати питання відповідно до отриманої в процесі допиту інформації, отримані дані, як правило відрізняються недостатньою повнотою, а, отже, і недостатньою об’єктивністю.

При використанні ВКЗ показання свідків та інших осіб, учасників кримінального процесу, можуть записуватися звуковим, візуально-звуковим або стенографічним способом, а суд у свою чергу повинен винести ухвалу про отримання показань по телефону або за допомогою інших електронних засобів дистанційного зв’язку, зокрема ВКЗ.

ВКЗ може застосовуватися у зв’язку з винятковими обставинами справи в інтересах правосуддя, коли необхідно отримати і зберегти показання майбутнього свідка. Чинники, за допомогою яких можна визначити обставини як виняткові, включають зміст показань і недоступність свідка для дачі показань під час судового засідання. Суди в своїй практиці дотримуються тієї думки, що під “недоступністю” свідка для дачі показань розуміється небажання свідка прибути до суду і добровільно дати показання, якщо на нього не розповсюджується обов’язок з’явитися за повісткою, направленою судом. Відповідно до статусу осіб, що не є громадянами, і що знаходяться на території іноземної держави, зазвичай такі вважаються недоступними [20, p. 4].

При дотриманні встановлених законом стандартів, відповідні правила дозволять отримати і записати показання свідка наперед, до початку судового процесу, а потім, під час судового засідання, представити їх як докази. Законодавство України повинно дозволити, у відповідних випадках, отримувати показання як до початку судових слухань, так і під час них з використанням ВКЗ.

Встановлення прямого телевізійного зв’язку для отримання показань свідка в кримінальному процесі має бути дозволене, на нашу думку, при розслідуванні обмеженого кола найбільш тяжких злочинів. В основному, у справах про серйозні шахрайства, у кримінальних справах про умисні і необережні вбивства. Крім того, можливе використання ВКЗ для отримання показань у дітей, у справах про статеві злочини або злочини, пов’язані з насильством і жорстокістю.

Обов’язковою умовою допустимості застосування ВКЗ є згода свідка дати показання із застосуванням даних технологічних засобів. Свідок, що добровільно надає показання, допитується так, як би він був присутній в суді, і, таким чином, на нього розповсюджуються всі процесуальні норми українського законодавства.

В судах необхідно встановити устаткування, що дозволить отримувати показання свідків з іншої кімнати. Устаткування для проведення відеоконференцій дозволить свідкам надавати показання в прямому телевізійному ефірі. Наприклад, якщо ключовий свідок у справі пошкодить спину, що не дозволить йому виїхати, суддя запросить цю людину в студію, розташовану недалеко від його роботи, для проведення відеоконференцій, а сам відновить судовий процес в приміщенні, де показання свідка транслюватимуться на телевізійному екрані.

Організація відеоконференцій може пройти швидко лише у тому випадку, коли свідок готовий і згоден надавати показання в ході відеоконференції.

Показання свідка, на нашу думку, можуть бути отримані з використанням засобів ВКЗ у випадках:

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Комп’ютерні комплекси кримінального процесу дозволяють оперативно проводити балістичну експертизу, встановлювати тип вибухових речовин, підвищувати достовірність експертної інформації.

Наприклад, система IBIS (інтегрована комп’ютерна система балістичної експертизи), створена компанією Forensic Technology Inc., є високопродуктивною автоматизованою системою, що дозволяє експертам-криміналістам оперативно реагувати на постійне зростання кількості об’єктів, що поступають на балістичну експертизу. При цьому не лише зменшуються матеріальні витрати, але і скорочується потреба в кваліфікованому персоналі [163].

Система IBIS використовує всі переваги обчислювальної техніки при обробці значного обсягу відомостей про застосування вогнепальної зброї. Вона дозволяє не лише фіксувати графічну інформацію про кулі і гільзи, знайдені на місці події, але і проводити її автоматичний аналіз та порівняння з відповідними банками даних. Подібно до відбитків пальців, відстріляні кулі й гільзи мають на собі характерні мітки, що є унікальними у кожному конкретному випадку. Іноді їх називають “балістичним підписом”. Ці мітки використовуються для визначення відповідності між кулями, гільзами і зброєю, з якої вони, можливо, були відстріляні.

Система IBIS здійснює автоматичне порівняння знайдених на місці події куль і гільз з наявною в пам’яті базою даних та проводить своєрідне ранжирування відповідно до ступеня схожості доказів. Експерт звільняється від утомливої, мало продуктивної рутинної роботи, і може, таким чином, присвятити свій час ретельному дослідженню відібраних речових доказів на порівняльному мікроскопі.

Завдяки об’єднанню комп’ютерів в мережі експерт дістає унікальну можливість провести за короткий проміжок часу порівняльний аналіз не тільки по локальних, але також по національних і навіть міжнародних базах даних, що містять мільйони випадків використання вогнепальної зброї. При цьому багато випадків, що зберігаються в електронному архіві і не пов’язані на перший погляд, знаходять своє несподіване продовження при порівнянні з отримуваними під час роботи з IBIS новими даними. IBIS володіє можливістю зберігати в пам’яті величезну кількість зразків: зображень куль і гільз, що дозволяє швидко порівнювати все нові надходження з даними, наявними в базі. Таким чином, з’являється можливість встановлювати зв’язки між злочинами, які, на перший погляд, не були очевидними.

Додаткова система швидкої ідентифікації гільз RBI (Rapid Brass Identification) уможливлює проведення ідентифікації безпосередньо на місці події, в маленькій лабораторії. Вона є системою отримання комп’ютерних зображень виявлених гільз. Все необхідне устаткування і програмне забезпечення знаходиться в одному кейсі (фото 1).

RBI дозволяє отримувати зображення слідів ударника (центральне або крайове) зображення дна гільзи, а також сліди викидача безпосередньо на місці події. Для порівняння ці дані передаються в основну лабораторію, де встановлена основна система IBIS по відповідній лінії зв’язку через модем або навіть по стільниковому телефону.

Одним з перспективних напрямів впровадження ТКТ у кримінальне судочинство, на нашу думку, може бути інформаційне забезпечення для отримання доказів в межах залучення спеціаліста.

Основна функція спеціаліста – надання науково-технічної і консультаційної допомоги органам дізнання, досудового слідства і суду. Спеціаліст, на відміну від експерта, не має права давати ніяких висновків. Його усні пояснення заносяться в протокол тієї слідчої дії, в якій він брав участь, або до матеріалів справи додається довідка спеціаліста (як інший документ), де відображаються результати застосування його спеціальних знань у вигляді письмової консультації, яка самостійного доказового значення набуває лише у разі її залучення до справи як документа – доказу.

Представлена письмово думка спеціаліста з питань, поставлених перед спеціалістом сторонами, може ґрунтуватися на інформації, наданій в його розпорядження. Інформаційними можуть бути різні об’єкти або їх фотографія, відеозаписи, документи або їх копії.

Можливість представлення спеціалістові ілюстрацій, схем, фотокопій об’єктів дослідження уможливлює істотно розширити коло дослідників, що залучаються до процесу розкриття злочину. З одного боку, це підкреслює незалежність розслідування, а з іншою, дозволяє запрошувати як спеціалістів авторитетних учених і організації, в яких вони працюють. Можливості отримання копій тих або інших ілюстрацій, відеоматеріалів і передача їх в короткі терміни на будь-яку адресу спеціалістів дозволяє істотно підвищити результативність отримання доказів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Таким чином, використання інституту дистанційного провадження слідчих дій не лише сприяє подоланню протидії розслідуванню у формі ухилення від явки до органів досудового розслідування і суду, а також можливого переслідування свідків і обвинувачених з боку інших співучасників, але й значно полегшує роботу слідчих і суддів, робить процесуальну форму більш зручною, “гнучкішою” та прийнятною для суб’єктів кримінального процесу вказаної категорії. На наш погляд, отримані при цьому докази переважають можливі й безперечно справедливі зауваження відносно того, що жодне “відеоспостереження” не може замінити безпосереднього сприйняття захистом, обвинуваченням і судом реакцій і поведінки свідка або обвинуваченого; що вказана процедура матеріально невигідна тощо. Проте, на захист вказаного інституту слід зазначити, що окрім відзначених переваг, дистанційне провадження має бути швидше виключенням із загального правила (ніж процесуальний інструмент в кожній кримінальній справі), яке використовується лише тому, що без нього вирішити справу стає взагалі неможливо.

Використання інформації, отриманої телекомунікаційним шляхом, у кримінальному судочинстві має бути регламентовано процесуально щодо окремих стадій процесу, що змінить саму технологію провадження у кримінальних справах загалом.

2.3. Підвищення ефективності використання криміналістичних обліків на основі впровадження телекомунікаційних технологій

У боротьбі зі злочинністю великого значення набуває інформація про об’єкти, що потрапляють у сферу оперативно-розшукової, слідчої, експертної й судової діяльності. Такими об’єктами можуть бути люди, тварини, предмети, їх сліди й інші матеріали, що становлять інтерес для слідства й суду. Ця інформація забезпечується за допомогою різних видів обліків, які ведуться ОВС, а користуються ними й інші правоохоронні органи.

Донедавна вчення про криміналістичну реєстрацію вважалося найменш розробленим. Однак нині з’явилося чимало вчених, що серйозно вивчають теоретичні й практичні проблеми криміналістичної реєстрації. Серед них можна виділити, наприклад, В.І. Гончаренка, П.І. Іщенка, М.П. Смирнова, М.В. Салтевського, А.О. Полтавського, В.К. Лисиченка, В.П. Бахіна, П.Д. Біленчука, В.Ю. Шепітька, Т.В. Аверьянову, О.Ф. Волинського, Р.Є. Деміну, А.В. Пахомова, О.Р. Росинську, С.А. Ялишева, В.І. Пашко та ін. Незважаючи на це, наукові й практичні проблеми кримреєстрації потребують більш повної розробки.

Основи існуючого інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України було закладено у 70-х роках та орієнтовано в напрямку інформаційної підтримки оперативно-службової діяльності підрозділів у боротьбі зі злочинністю. Вирішення цих завдань на той час досягалося загальною централізацією інформаційних обліків. Принципи побудови відображали притаманний для того періоду рівень розвитку технічних засобів і досягнень технології. Поступово склалася ситуація, коли програмно-технічна база загальновідомчих інформаційних підсистем ОВС перестала відповідати вимогам сучасності. Банки даних (БД) оперативно-розшукового, оперативно-довідкового, криміналістичного та довідково-допоміжного призначення, які були розроблені та впроваджені наприкінці 80-х – початку 90-х років, застаріли і вже не можуть виконувати у повному обсязі покладені на них функції. Аналіз багаторічного досвіду практичної експлуатації БД дозволяє визначити їх головні недоліки:

дублювання збору та переробки даних різними галузевими службами і на різних рівнях;
Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

ІНБД слугує для об’єднання підрозділів органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів у єдиний інформаційний простір і призначена для обміну даними між цими підрозділами з районного рівня до рівня МВС України на принципах глобальної корпоративної мережі архітектурної побудови IP (Internet Protokol).

В результаті реалізації даної системи швидкість отримання оперативної інформації збільшилася на 45 % [67].

Накопичення інформації про викрадені в Україні транспортні засоби здійснюється в АІПС “Угон”. Відомості про викрадення ТЗ з регіональних баз даних каналами електронної пошти передаються до АІС “ІНБД про транспортні засоби” державного рівня, поповнюють її базу даних і розповсюджуються в регіони не пізніше ніж через 30 хв з моменту надходження цієї інформації до чергової частини УДАІ ГУ УМВС України в областях. У разі знаходження викраденого ТЗ він знімається з обліку в обласній базі даних і відкорегована інформація каналами електронної пошти передається до АІС “ІНБД про транспортні засоби” та тиражується по обласним кримінальним базам даних.

Для здійснення зв’язку та з метою отримання за запитами інформації з АІС “ІНБД про транспортні засоби” стосовно патрульного автомобіля чи стаціонарного поста ДАІ каналами зв’язку було створено АІС “Пересувний об’єкт – 2”. Основним її призначенням є оперативна перевірка інспектором ДАІ транспортного засобу безпосередньо на дорозі за наявними в ІНБД базами даних (“Національний банк даних — “Автомобіль”, “Угон”, “Угон–СНД”, “Документ”, “Номерний знак”). Патрульний автомобіль ДАІ чи стаціонарний пост ДАІ оснащується мобільним телефоном з клавіатурою, що дає можливість протягом 10-30 с отримати необхідну інформацію. Після обробки запиту по базам даних ІНБД відповідь на запит передається у зворотному напряму до патрульного автомобіля ДАІ (стаціонарного поста ДАІ).

Кожен запит до АІС “ІНБД про транспортні засоби” автоматично фіксується у відповідному файлі бази даних із зазначенням тексту запиту, дати і часу його надходження, інформації щодо ініціатора запиту, що уможливлює контроль використання службової інформації.

Завдяки функціонуванню ІНБД та запровадженню з використанням виділених каналів зв’язку корпоративної інформаційно-обчислювальної мережі значно скоротився час на проходження інформації про викрадений транспорт, були об’єднані існуючі інформаційні масиви в єдиний інтегрований банк даних, що дало позитивні результати у роботі з виявлення та розкриття злочинів, пов’язаних з викраденням транспортних засобів як в Україні, так і за її межами.

Впровадження АІС “ІНБД про транспортні засоби” на державному рівні та використання її Національним центральним бюро Інтерполу в Україні у 2000 р. дозволили здійснити правоохоронними органами України та іноземних держав каналами Інтерполу 38 тис. 246 контактів, з яких 12 тис. 143 (або 31 %) — з питань викрадення та легалізації викраденого транспорту (для порівняння: у 1999 році — 11 тис. 201) [67].

В результаті заходів, здійснених робочим апаратом Національного центрального бюро Інтерполу в Україні спільно з УДАІ та іншими службами Міністерства внутрішніх справ і правоохоронними органами щодо попередження, розкриття та розслідування злочинів у сфері незаконного обігу автотранспорту, за 2000 рік розшукано 691 одиницю автотранспорту (668 викрадених за кордоном і легалізованих в Україні, 23 — викрадені на території України і переправлені за кордон).

АІС “ІНБД про транспортні засоби” постійно використовується НЦБ Інтерполу в Україні, підрозділами Головного управління боротьби з організованою злочинністю, Головного управління карного розшуку та іншими службами у протидії транснаціональним злочинним групам, що спеціалізуються на викраденні та незаконній легалізації транспортних засобів.

Таким чином, можна дійти до висновків, що перспективність розробленої системи полягає в тому, що вона весь час розвивається, удосконалюється, має можливість подальшого нарощування технічних та соціальних функцій.

Проведене нами анкетування слідчих та оперативних працівників ОВС, показало, що найбільш часто використовуваними автоматизованими інформаційно-пошуковими системами у службовій діяльності 19 % проанкетованих слідчих та 22 % оперативних працівників зазначили АІПС “Розшук”, 16 % слідчих та 11 % оперативних працівників – АІПС “Арсенал”, 15 % слідчих та 19 % оперативних працівників – АІПС “Автомобіль”, 17 % слідчих та 6 % оперативних працівників – АІПС “Оріон”, 11 % слідчих та 15 % оперативних працівників – АІПС “Пізнання”.

Практикою вже доказана необхідність централізації різних видів обліків на державному рівні. Насамперед, це обумовлено необхідністю використання інформації, вміщеної до обліків не тільки підрозділами ОВС, в яких зосереджена її більшість, а й працівниками підрозділів досудового слідства, оперативно-розшукових підрозділів інших органів центральної виконавчої влади.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

На думку А. Сизоненка, широке застосування ТКТ в кримінальному процесі – один із шляхів якісного і ефективного здійснення цієї діяльності і одна з невід’ємних умов успіху в розслідуванні кримінальної справи [131]. Тим часом, на практиці вказані засоби не використовуються. Недостатність їх застосування пов’язана і з тим, що органи дізнання і досудового слідства поки слабо оснащені технічними засобами.

Невизначеність місця ТКТ в кримінально-процесуальному праві викликано відносною новизною такого виду засобів і відсутністю значного досвіду їх застосування. Для того, щоб використання ТКТ не викликало особливих труднощів на практиці, необхідно чітко встановити: чи відноситься інформація, отримана телекомунікаційним шляхом, до доказів.

У літературі з кримінального процесу проблема використання доказів, отриманих телекомунікаційним шляхом, не розглядається. Разом з тим теоретично важливим і практично актуальним питанням правового статусу доказів, отриманих із використанням ТКТ, присвячені роботи О. Волеводза, М. Пашковського, П. Бірюкова, Н. Ахтирської, А. Сизоненко, М. Смирнова та інших [135; 5, c. 58; 27, c. 73; 14, c. 232; 130, c. 112]. Однак ці роботи обмежуються лише отриманням доказів із застосуванням ВКЗ із джерел в іноземній державі в порядку надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс не визначає порядку закріплення і використання доказів, отриманих із застосуванням ТКТ. Ця обставина ставить під сумнів юридичну силу доказів, отриманих із застосуванням ТКТ і, відповідно, позбавляє їх (якщо додержуватися буквально вимог КПК) будь-якого сенсу.

Тривалий час у кримінально-процесуальній та криміналістичній літературі панувала думка про те, що результати застосування технічних засобів не мають значення самостійного джерела доказів, а інформація, яка міститься у цих джерелах, не вважається доказовою [143, c. 455].

Очевидно, така позиція науковців обґрунтовувалася тим, що в ч. 4 ст. 85 КПК України від 28 грудня 1960 року зазначено, що до протоколу слідчої дії можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Таке законодавче тлумачення сутності результатів застосування технічних засобів автоматично надавало їм статусу додатку до протоколу і способу допоміжної форми фіксації перебігу і результатів слідчої дії [94, c. 138].

Наукова думка з цього приводу формувалася у прогресивному напрямі: вчені, зважаючи на потреби практики розслідування злочинів та темпи зростання науково-технічного прогресу, почали активно наголошувати на потребі включення результатів застосування технічних засобів до джерел доказів [147; 128, c. 46].

Прогресивним кроком законодавця є прийняття Закону України “Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 р., відповідно до якого ст. 82 КПК України передбачає, що “протоколи слідчих і судових дій, складені й оформлені у порядку, передбаченому КПК України, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для справи”.

Не дивлячись на позитивні зрушення, проблема надання доказового значення результатам застосування технічних засобів (зокрема ТКТ) під час провадження слідчих дій залишається не вирішеною: так, у статті 65 КПК України серед джерел доказів не зазначаються носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані хід та результати слідчих дій; це ж саме стосується і статті 85 КПК України, де за ними зберігається статус додатків до протоколу.

Проте носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані хід та результати слідчих дій, мають самостійне доказове значення.

На сьогодні існують значні недоліки у застосуванні технічних засобів фіксації ходу та результатів слідчої дії. Недоліки виражаються у відсутності технічних засобів, їх низькій ефективності. Однією із основних причин неналежного використання науково-технічних засобів фіксації ходу і результатів слідчої дії є складність процесуального оформлення їх залучення.

Як зауважують науковці, замість діяльності зі збирання, дослідження, оцінки та використання доказів слідчі фактично займаються оформленням кримінальних справ [115, c. 360].

На думку І.В. Строкова, суттєвим недоліком організації діяльності вітчизняної правоохоронної системи є значний обсяг документообігу та складність процесуального оформлення доказів [145, c. 77].

Викликають науковий інтерес пропозиції з приводу скорочення обсягу протокольної фіксації за умов застосування технічних засобів та наявності належних результатів технічного документування [12, c. 7].

Як свідчать результати вивчення практики роботи слідчих та викладачів, досліджені В.С. Кузьмічовим, існуючий порядок фіксації слідчих дій надмірно завантажує роботу слідчого і потребує реформування (за це висловилося 55 % проанкетованих слідчих та 55 % викладачів). При цьому 55 % слідчих та 53 % викладачів вбачають вихід в удосконаленні протокольної форми фіксації ходу та результатів слідчої дії (за умови наявності належних результатів технічного документування – носіїв інформації) шляхом її скорочення. Зокрема, підтримується пропозиція зазначати факт проведення слідчої дії із застосуванням технічного засобу, його найменування, необхідні технічні характеристики, роз’яснення прав і обов’язків учасникам слідчої дії з підтвердженням їх обізнаності про залучення та умови застосування технічного засобу, короткий зміст провадження слідчої дії, отримані результати, носії, на яких вони зберігаються та інші важливі аспекти на розсуд слідчого [75, c. 361].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

Безумовно, у зв’язку з науково-технічною природою даних, одержуваних у результаті використання ТКТ, закріплені ними відомості позбавлені цілого комплексу умов негативного впливу, які наявні у відомостях, що надходять від “особових” джерел. Наприклад, на характер відображуваної інформації у показаннях потерпілого, свідка або обвинуваченого впливають і властивості пам’яті людини, її психологічний стан (нервування, збудження), її фізіологічний стан у момент сприйняття інформації (сп’яніння, хвороба, поранення), а також різноманітні, зокрема і кліматичні, несприятливі умови. Відомості, відображені у даних, одержаних шляхом використання ТКТ, позбавлені всього цього негативного впливу і залежать лише від науково-технічних параметрів дії зазначених технологій. Вони містять у собі інформацію, яка відображає безпосередньо ті чи інші факти, що підлягають доказуванню, а отже, можуть беззаперечно підтверджувати або спростовувати істотні для справи обставини, і тому у кожному конкретному випадку визначаються належними [87, c. 88].

Одним з найсуттєвіших критеріїв оцінки доказів є встановлення відповідності цих доказів вимогам допустимості.

Н.М. Кіпніс зазначає, що допустимість – це властивість доказу, яка характеризує його з точки зору законності джерела відомостей про факти, а також способів одержання і форм закріплення відомостей, що містяться в такому джерелі, у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, тобто уповноваженою на те особою чи органом унаслідок проведення нею слідчої дії при суворому додержанні кримінально-процесуального законодавства, що визначає форми цієї слідчої дії [60, с. 27].

Аналогічним чином пояснюють сутність допустимості О.О. Костаков, Г.М. Різник, Н.В. Сибільова, П.А. Лупинська та інші вчені.

Коментуючи принцип допустимості одержання доказів, необхідно послатися на ч. 2 ст. 72 КПК України, де вказується, що не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме. Під час проведення слідчої дії на відстані або отримання показань у суді без присутності свідка неможливість зазначення особою, що бере участь в даній слідчій дії джерела інформації не залежить від форми організації слідчої дії.

Із таким характером відомостей, відображених у даних, пов’язано і встановлення їхньої відповідності критерія достовірності, який означає істинність цих даних. Слово “достовірність” у словниках визначається як таке, що не викликає сумніву, відповідає істині, є правильним, точним 100, с. 45.

Достовірність доказів означає, що вони правильно, адекватно відображають матеріальні та нематеріальні (ідеальні) сліди.

Оцінка доказів з точки зору їх достовірності полягає в тому, що:

1. Вивчається особа, яка володіє відомостями (свідок, потерпілий тощо) з позицій її здатності давати правдиві і повні показання.

2. Вивчається характер та умови виявлення матеріального носія інформації (предмет, документ).

3. Аналізується зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, прогалин, обґрунтованість висновків, що базуються на даних науки тощо).

4. Інформація, яка одержана з даного процесуального джерела зіставляється з інформацією, що отримана з інших процесуальних джерел.

На думку деяких фахівців, у сфері комп’ютерних технологій, що застосовуються у правоохоронній діяльності, (О.Р. Росинської, А.О. Сафонової та ін.) [120, 117, 116] з якими ми повністю погоджуємося, найбільш уразливою складовою оцінки доказів є їх достовірність. Для того щоб слідча дія, проведена в дистанційному форматі, мала певний ступінь надійності при оцінці її достовірності, виділимо кілька аспектів.

По-перше, особи, які беруть участь у слідчій дії (наприклад, допит, очна ставка) по обидва боки, наділені процесуальними повноваженнями й відповідальністю (слідчий, спеціаліст, захисник).

По-друге, наявність двох копій з відеозаписом і звуковим супроводом, виконаних на комп’ютерних носіях з елементами захисту інформації (у даний момент – на лазерних дисках).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.html

За допомогою ЕОМ користувач дістає доступ до системи, що використовує компакт-диск як джерело архівних даних, що отримало назву CD-ROM. Місткості одного такого диску досить для запису: 200 тис. сторінок тексту формату А4; 20 тис. графічних малюнків; 18 годин звукової програми. На основі звичайних компакт-дисків розроблені фотографічні компакт-диски, що дозволяють зберігати фотозображення, наявна також можливість запису, наприклад, допитів безпосередньо на спеціальні інтерактивні компакт-диски в режимі реального часу, в якому цифровий звуковий сигнал розміщується так, щоб його можна було відтворювати разом з відеоданими. До найважливіших переваг магнітооптичних реверсивних носіїв інформації відносяться необмежена циклічність і практична відсутність старіння.

В слідчих діях, які проводяться за допомогою використання ТКТ, повинні приймати участь перекладач, а хід їх проведення обов’язково фіксуватися відеозаписом. Слідчий чи суд перед початком слідчої дії засвідчують особи учасників, а також роз’яснюють їм права та обов’язки, передбачені КПК України.

Ефективність отримання доказів за допомогою використання ТКТ безперечне, оскільки: гарантовано дотримання конституційних прав учасників слідчої або слідчо-судової дії; зменшуються економічні витрати (виклик потерпілих, свідків та інших учасників); дія проводиться, навіть, за відмови потерпілих, свідків та інших учасників з’явитися до місця виклику; безперечна економія часу на відміну від виконання доручень, які виконуються за загальним правилом, “традиційно”; достовірність отримання доказів; не має значення відстань між особами, які проводять слідчу дію; якісне забезпечення безпеки осіб, котрі беруть участь у кримінальному судочинстві; відсутня можливість втечі осіб, які тримаються під вартою, з місця проведення слідчої дії, а також витрати на надійні та достатні заходи охорони таких осіб; процесуальні дії проводяться компетентними службовими особами України і застосовуються норми кримінально-процесуального законодавства України, що забезпечує безперешкодну участь отриманих доказів у процесі доказування та допустимість їх використання при розслідуванні у судовому розгляді справи.

Тому, враховуючи викладене, КПК України необхідно доповнити низкою норм, які законодавче закріплювали б можливість проведення слідчих дій за допомогою використання ТКТ.

На наш погляд, впровадження запропонованих норм у КПК України дозволить вирішити багато часових та матеріальних проблем, пов’язаних з виконанням слідчих доручень у кримінальних справах, покращить якість розслідування, дозволить безперешкодно використовувати отримані докази у кримінальному процесі, сприятиме підвищенню ефективності правосуддя.

Використання ТКТ в процесі розкриття злочинів дозволить уникнути помилок і суперечностей, прискорити процес розслідування злочинів, об’єктивніше відображати дані, що мають значення для кримінальної справи.

Ефективний законодавчий захист інформації, у тому числі доказової, диференційований за її видами, – одна з ключових умов масового використання телекомунікаційних мереж різними категоріями користувачів, включаючи різні структури правоохоронних органів, і збільшення обсягів та інтенсивності інформаційних потоків. Саме ці фактори, на нашу думку, визначають перспективи підвищення ефективності в діяльності з розслідування злочинів.

Законодавче регулювання кримінально-процесуальних питань використання ТКТ в різних країнах перебуває в стадії становлення, у зв’язку з чим говорити про поширення такого виду процесуальних дій не можна проте з урахуванням перспективності застосування ТКТ в кримінальному судочинстві вважаємо необхідним якнайшвидше введення в кримінально-процесуальне законодавство норм, що визначають специфіку доказів, одержаних з використанням ТКТ, і умови проведення відповідних слідчих дій.

Blog

Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Михальчук Тетяна Володимирівна

Содержание