Кліщ А. В. Мова теленовин як відображення менталітету українського народу

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Кліщ А. В.

Мова теленовин як відображення менталітету українського народу

Мову необхідно розглядати як феномен ментальності та людської психіки. У кожній національній мові зосереджений світогляд народу і його світорозуміння, усвідомлюване в контексті культурних традицій. Особлива роль в трансляції культурно-національної самосвідомості народу, в стереотипізації її світогляду, в національно-культурному просторі мови належить засобам масової комунікації.

Слід зазначити, що найбільш точно відображає менталітет нації граматичний лад мови, бо він найближче до мислення. „У той час як кількість слів мови являє обсяг її світу, граматичний лад мови дає нам уявлення про внутрішню організацію мислення”. Саме В. фон Гумбольдт вперше ввів дуже важливе поняття „мовна свідомість народу” "Багаторазове повторення певних відносин створює в голові людини так звану категорію досвіду. По суті це понятійна категорія, яка може знайти вираження у мові. Яким чином ця категорія може бути зображена у мові, залежить від лінгвокреативного мислення.

Однією з головних проблем є недостатня популяризація мови, зокрема і через телебачення та радіо.

Для того, щоб мова сподобалася і з’являлося бажання оволодіти нею й використовувати її у повсякденному житті, потрібно, щоб у засобах масової інформації мова була максимально гарною та естетичною. Але, на жаль, зазначають фахівці Міністерства освіти, мова, яку можна чути в деяких випусках новин, насичена елементами суржику та понівечена неправильним наголошенням або зміною закінчень, що робить українську мову непривабливою та створює у громадян стереотип її «несолідності».

Телебачення – найефективніший ретранслятор навколишнього світу, а новини на ТБ – це, як правило, короткі підсумки за день, які споживаються швидко и, іноді, непомітно, тому здатні підсвідомо формувати певні стереотипи та ментальні характеристики. Особливої уваги потребує сьогодні українське телевізійних мовлення, якому впродовж останніх років доводиться долати чималі труднощі, пов’язані із входженням у важливі сфери суспільного і державно-політичного життя, з освоєнням інформаційного простору. Цей різновид спілкування складний для опанування: у ньому співіснують різні системи, словесний потік посилюється невербальними засобами, особистість мовця виявляється рельєфніше, ніж у писемному різновиді.

Серед багатьох проблем, які сьогодні виокремилися у сфері функціонування цього різновиду нашого мовлення, варто назвати хоча би найістотніші: багато посадовців різного рівня не має навичок публічних виступів; у багатьох, які виступають через радіо- та телеканали, вербальна і невербальна поведінка не завжди відповідає прийнятим стандартам, чимало людей усномовних професій, а серед них і теле- та радіожурналісти, переважно не обізнані із загальними законами успішного спілкування; у цій сфері кількість фахових працівників ще не досягла належного критичного рівня, щоб добірним живим словом заповнювати наш простір; серед журналістів ще надто мало тих, які здатні професійно організувати наше громадянство на ефективні теле- та радіовиступи; з уваги на те, що саме життя активізує громадян для різноманітних публічних виступів, збільшується кількість тих, хто стає перед мікрофоном, потрібні заходи щодо відповідного навчання.

Опора на інтелектуальне і освічене ТБ допоможе вирішити й мовну проблему: вона тоді знаходить правильне місце в загальній шкалі суспільних цінностей і не замінює собою інших і більш глибоких протиріч. Інтелект здатний спрямувати надлишкову колективну енергію, яка неминуче накопичується в кожному суспільстві, в безпечне русло, щоб вона, бува, не прорвалася де-небудь спонтанно і не збурювала суспільний спокій.

>