Кримськотатарська мова

Вид материала

Документы

Содержание Мовна змістова лінія 2) окремі змістові лінії (лінгвістична і комунікативна) по­діляються на якісно відмінні складові: а) Мовна змістова лінія (тиль бильгилери) Повторення вивченого в початкових класах Відомості з синтаксису і пунктуації Культура мовлення Культура мовлення Культура мовлення Культура мовлення Культура мовлення Фонетика. орфоепія. графіка. орфографія Культура мовлення Міжпредметні зв'язки Культура мовлення Міжпредметні зв'язки Будова слова. орфографія Культура мовлення Мовленнєва змістова лінія Види робіт Діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов'язаної із життєвим досвідом учнів. Твори ... Полное содержание

Подобный материал:

• План Вступ. Рідна мова. Мова це серце нації, 114.88kb.
• 1. Що таке літературна мова? Назвіть найголовніші ознаки сучас­ної української літературної, 188.3kb.
• Міжнародний конкурс з української мови ім П. Яцика, районний етап Імісце Салтанова, 35.52kb.
• Укра їнська мова, 292.02kb.
• Розділ: Мовознавство Українська мова, 282.2kb.
• Теоретичний матеріал з дисципліни «Ділова українська мова» для іноземних студентів, 271.21kb.
• Охарактеризуйте призначення оператора вибору select в структурованій мові запитів sql, 87.75kb.
• Українська мова: походження, поняття І форми, сучасна мова, 91.87kb.
• Тема Мова та мовні стилі, 127.78kb.
• Вісник львів. Ун-ту серія філол. 2004. Вип. 35. С. 373-382 visnyk LVIV univ. Ser. Philol., 1208.15kb.

Міністерство освіти і науки України


Н а в ч а л ь н а п р о г р а м а


для загальноосвітніх навчальних закладів

з кримськотатарською мовою навчання


(12-річна школа)

кримськотатарська мова

5 КЛАС


Київ - 2004

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Кримськотатарська мова є рідною мовою кримськотатарського народу і єднає сучасне покоління з попереднім і прий­дешнім в єдине нерозривне ціле. Вона неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу.

Як навчальний предмет кримськотатарська мова виконує ряд важ­ливих освітніх функцій, головною серед яких є прилучення учнів до національної і світової культури, розвиток їх інтелек­ту, пам'яті, мислення, уяви, творчих здібностей. Через мову учні засвоюють моральні поняття, ідеї та ідеали, виробляють власні переконання, ціннісні орієнтири. Рідна мова формує почуття прекрасного, робить естетичне чуття тоншим, чутливішим. Вона найповніше вбирає в себе особливості кримськотатарської ментальності, а відтак сприяє засвоєнню її учнями. Як форма вияву національної і особистісної свідомості вона є засобом самопізнання, саморозвитку і самореалізації людини. Вільне володіння рідною мовою забезпечує здійснення творчих можливостей учнів.

Отже, виходячи із суспільних і освітніх функцій кримськотатарської мови, основна мета її вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах Криму на сучасному етапі полягає у фор­муванні національно свідомої, духовно багатої особис­тості, яка володіє виправдано може користуватися засобами рідної мови в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

Відповідно до поставленої мети головними завданнями на­вчання кримськотатарської мови є:

- виховання потреби у вивченні рідної мови;

- формування духовного світу учнів, цілісних світоглядних уявлень, загальнолюдських ціннісних орієнтирів шляхом при­лучення через мову до культурних надбань рідного народу і людства;

- вироблення у школярів умінь і навичок комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час сприймання, відтворення і створення вислов­лювань із дотриманням кримськотатарського мовленнєвого етикету;

- засвоєння учнями базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь і навичок;

- ознайомлення учнів з мовною системою як основою для формування мовних, мовленнєвих умінь і навичок.

Основна освітня мета і завдання засвідчують, шо змінюється стратегія і тактика у навчанні рідної мови. На перший план висувається необхідність різнобічного особистісного і мовлен­нєвого розвитку учнів, якому підпорядковується завдання си­стемного вивчення мови, тобто головна увага приділяється актуальнішій, природнішій, важливішій меті мовної освіти.

Реалізація нової освітньої мети передусім передбачає усві­домлення того, шо мова, мовна система — це засіб збагачення розвитку і реалізації мовлення кожної особистості, що загаль­ноосвітня 'школа повинна готувати передусім гуманних, осві­чених людей, які спроможні критично осмислювати супереч­ливу інформацію, давати їй відповідну оцінку з позицій загальнолюдських і національних цінностей, а також на на­лежному рівні практично користуватися рідною мовою в най­різноманітніших життєвих ситуаціях.

Аби забезпечити розв'язання поставленої мети і завдань, що з неї випливають, а також щоб надати шкільному курсу рідної мови більшої практичної спрямованості, зміст програ­ми диференційовано на чотири взаємопов'язані змістові лінії; мовленнєву, мовну, соціокультурну і діяльнісну, а та­кож внесено певні корективи до змісту та структури змістових ліній.

Необхідно зауважити, шо пропоновані зміни в змісті та структурі мовної змістової лінії мають рекомендаційний характер, а не обов'язковий. Тому в перехідний період рефор­мування мовної освіти неприпустимо вимагати від учителів обов'язкового здійснення нововведень. Цілком прийнятим є збереження обсягу навчального змісту, а також лінійного ви­кладу навчального матеріалу, визначених у попередньому виданні навчальних програм і чинних підручниках.

Мовна змістова лінія — це шкільний курс мовної си­стеми, якою, без сумніву, мають оволодіти учні, щоб поліпшити своє мовлення. У ній подано основні мовознавчі поняття, ви­моги до роботи над орфоепічними і граматичними нормами кримськотатарської літературної мови, правилами з орфографії та пунк­туації. Перед­бачено вивчення ряду тем із загального мовознавства, зокрема суспільної ролі мови, її розвитку, поширеності кримськотатарської мови у світі та ін.

Програма визначає вивчення таких мовних понять, фактів і закономірностей, які забезпечують необхідний для учнів обсяг знань із кримськотатарської мови. Ці знання є основою для формування правильного уявлення про структуру кримськотатарської мови у всій сукупності її виявлень, забезпечують оволодіння літературним мовленням.

У програмі дещо розширено конкретні вимоги щодо змісту роботи з культури мовлення. У доборі відомостей, шо стосу­ються норм кримськотатарської літературної мови, враховувалися найбільш поширені в мовленні учнів недоліки. Деякі з помилок, зокрема зумовлені впливом місцевих говорів, не враховані програмою, проте працювати над ними вкрай необхідно, на­вчання норм літературної мови вимагає докладного вивчення вчителем орфоепічних і граматичних помилок, властивих мов­ленню школярів.

Взаємозв'язки між розділами науки про мову встановлю­ються зіставленням засвоєних мовних явищ і тих, що вивча­ються, супровідних зауважень учителя і висновків учнів.

Важливе пізнавально-практичне значення має розкриття існуючих міжмовними явищами різних рівнів взаємозв"язків (лексики і словотвору, словотвору і морфології, морфології і синтаксису, орфографії і фонетики, орфографії і морфології, пунктуації і синтаксису та ін.). Це допоможе учням усвідоми­ти системний характер мови, специфіку кожного виучуваного явища, які необхідні для здобуття глибоких і міцних знань.

Оволодіння учнями граматичними засобами мови відбу­вається за допомогою спеціальних вправ, які дають можливість учням використовувати вивчені мовні категорії і конструкції.

Вивчення програмного матеріалу будується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглибленому розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів.

Оволодіти мовною системою — це не просто її зна­ти, а передусім свідомо використовувати як знаряддя для вдос­коналення власного мовлення. Отже, опрацьовуючи теми за­значеного курсу, потрібно намагатися, наскільки це можливо, сприяти мовленнєвому розвиткові учнів. Для здійснення цьо­го задуму, по-перше, необхідно організувати вивчення теоретичного матеріалу укрупненими, логічно завершеними частинами (там, де цей матеріал є значним за обсягом, його виділено окремими абзацами) з метою економії навчального часу; по-друге, варто системніше і цілеспрямованіше вивчати правописні теми кур­су; по-третє, слід більше приділяти уваги питанням культури мовлення (правописні теми, а також питання культури мов­лення в програмі теж виділено окремими блоками).

Істотно оновлена мовленнєва змістова лінія програми, яка визначає зміст роботи над формуванням в учнів умінь сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати, самостійно будувати усні і письмові висловлювання різних жанрів, які необхідні учням у період навчання, в процесі майбутньої діяль­ності і просто в життєвому спілкуванні. Загальновідомо, що навчити учнів добре володіти мовою можна лише в процесі мовлення. При цьому гармонійно мають розвиватися усі чо­тири види мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання і письмо. У зв'язку з цим програмою передбачається практичне ознайомлення учнів з видами мовленнєвої діяль­ності, різновидами аудіювання, різновидами читання. Відповідно дещо розширено перелік видів робіт, до якого введено аудіювання (слухання-розуміння), читання (вго­лос і мовчки) текстів різних типів і жанрів мовлення, складан­ня діалогів.

Мовленнєва змістова лінія містить:

1) відомості про мовлення;

2) перелік основних видів робіт.

У процесі її опрацювання учні ознайомлюються з такими мовленнєвознавчими поняттями, як спілкування і мовлення, ситуація спілкування, текст, монолог і діалог, типи, стилі і жанри мовлення та ін.

Способом формування мовленнєвих умінь традиційно є різні види роботи, основне місце серед яких займають перека­зи і твори, що проводяться в тісному зв'язку і в єдиній системі: від переказу до твору того самого типу і стилю мовлення. Пе­рекази і твори виступають як підготовчі вправи до оволо­діння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конс­пект, реферат, доповідь, виступ на зборах, виступ під час дискусії, рецензія тощо).

Для активізації мовленнєвої діяльності школярів серед тем творів слід надавати перевагу таким, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інте­рес, прагнення поділитися думками, зближували реальну і на­вчальну мовленнєву діяльність.

Заняття з кримськотатарської мови треба будувати так, шоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволоді­вали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення (уважно, не пере­биваючи, слухали співрозмовника, були ввічливими, перекон­ливо і тактовно відповідали на запитання та ін.).

Ефективність роботи над формуванням в учнів мовленнєвих умінь пов'язана з умінням вибирати мовні засоби відповідно до стилю, типу і жанру мовлення з урахуванням ситуації спілкування.

Мовленнєва діяльність має здійснюватися в ході розв'я­зання учнями системи усних і письмових мовленнєвих зав­дань, розташованих у порядку наростання їх складності. Аби надати школярам більше можливостей спілкуватися, вислов­лювати власні думки і почуття, необхідно зокрема ширше впро­ваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати систему письмових робіт. Отже, комунікативний лінгводидактичний принцип має належати до основоположних у навчанні мови.

Формування в учнів умінь і навичок зв'язного мовлення тісно пов'язане з іншими напрямами роботи з розвитку мов­лення, що здійснюються у процесі реалізації змісту інших змістових ліній:

- збагаченням мовлення з погляду лексичної і граматич­ної будови;

- засвоєнням норм кримськотатарської літературної мови;

- розширенням культурного кругозору учнів і формуван­ням їх особистісних якостей;

- розвитком інтелекту тощо.

Збагачення словникового запасу і граматичної будови ус­ного і писемного мовлення учнів проводиться систематично на кожному уроці. У доборі слів учитель орієнтується в основ­ному на тематику соціокультурної змістової лінії, теми май­бутніх переказів і творів, мовний матеріал підручника, на тексти художніх творів із літератури, які вивчаються в певному класі. В активний словник учнів слід цілеспрямовано включа­ти характерні для кримськотатарської мови слова, етнокультурознавчі лексеми, у тому числі символи, пов'язані з народними традиціями, звичаями, побутом, ремеслами, споконвічною духовною культурою на­роду, фразеологізми, прислів'я, приказки, крилаті вислови тощо. Необхідно розвивати в учнів уміння бачити незнайомі слова і вислови, виховувати у них звичку звертатися до вчите­ля за поясненням їх семантики, а також користуватися слов­никами і довідниками.

Велике значення в навчально-виховному процесі на уро­ках рідної мови мають мовленнєві взірці, тобто система текстів і усних висловлювань, зміст яких концентровано представляє національну культуру кримськотатарського народу, а також кращі зразки світової, а форма відзначається довершеністю. Ознайомлення з такими текстами і усними висловлюваннями, побудованими по можливості на базі вже засвоєних відомостей, — один з важливих шляхів входження юного покоління в кримськотатарську культуру, покликану сприяти формуванню патріотично настроє­ної, інтелігентної особистості. З цією метою у програмі виді­ляється як самостійна соціокультурна змістова лінія, що являє собою перелік соціокультурних тем, які орієнтуватимуть учителів-словесників, а також авторів підручників, навчальних посібників на добір відповідних текстів, що знайомлять з істо­рією, звичаями і традиціями, мистецькими скарбами, духов­ною культурою, кращими синами і дочками рідного народу, із загальнолюдськими моральними нормами і становлять певну цілісність, систему. Зміст зазначених текстів має стати опо­рою для творення учнями власних висловлювань, збагачення словникового запасу на основі використання поданих взірців, формування особистісних переконань, вигранення власного ду­ховного світу. Тому соціокультурний принцип навчання рідної мови також належить до базових і має реалізуватися практично на кожному уроці, а не лише на уроках зв'язного мовлення.

Отже, мовленнєва і соціокультурна змістові лінії на уро­ках рідної мови відіграють основну роль у набутті особою дос­віду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього, тобто в трансформації її в особистість чи індивідуальність.

Велике значення в оволодінні мовленнєвою культурою має систематичний розвиток мисленнєвих здібностей учнів у про­цесі навчання рідної мови, тобто оволодіння базовими мислительними прийомами і методами — порівнянням, узагальнен­ням, моделюванням та ін., а також усвідомлення школярами структури власної пізнавальної діяльності, що і відображено у діяльнісній змістовій лінії, яка має суто процесуальний харак­тер. Тобто її зміст на рівні знань у програмі не відображено, а подано на рівні узагальнених умінь. І реалізуватися вона має через систему завдань і вправ комплексного характеру, як їх органічна складова.

Реалізація проблемно-пошукового принципу, а також діяльнісної змістової лінії забезпечує цілеспрямоване формування досвіду творчої діяльності, яким має оволодіти кожен учень.

Таким чином програма з кримськотатарської мови має двовимірну структуру:

1) 4 змістові лінії: мовна, мовленнєва, соціокультурна і діяльнісна, кожна з яких є відносно самостійним ком­понентом програми, хоч і органічно пов'язаним з іншими;

2) окремі змістові лінії (лінгвістична і комунікативна) по­діляються на якісно відмінні складові:

а) відомості про кримськотатарську мову та норми літературної мови, включаючи норми правопису; основні відомості про мов­лення, види робіт;

б) вимоги до знань і вмінь учнів.

За своїм характером вимоги до знань і вмінь становлять певну систему, в якій виділяються знання і вміння загального і часткового (спеціального) характеру. Зокрема до загально-навчальних умінь належить уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, моделювати, мисленно експериментувати, доводити і спростовувати; вміння користуватися словниками і довідниками різного характеру, складати анотації і реферати тощо.

Наявність у програмі вимог до знань і вмінь учнів сприяє практичному спрямуванню викладання кримськотатарської мови, вільному володін­ню кримськотатарською мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Вивчення кримськотатарської мови в 10-12-х класах має бути спря­моване на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів. Систематизація і поглиблення вивченого в попередніх класах проводиться на більш високому рівні узагальнення. Заняття передбачають удосконалення основних мовних і мов­леннєвих умінь та навичок.

Робота зі зв'язного мовлення повинна забезпечити даль­ший розвиток у випускників школи і навичок, потрібних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності.

Години для роботи над темами, які визначає сам учитель, можуть використовуватися на засвоєння недостатньо вивче­ного або забутого, проведення консультацій, індивідуальних занять з учнями тощо.

Отже, інноваційні елементи нового варіанту програм — це черговий крок у напрямку реалізації ідей стандарту з рідної мови.

У програмах подано орієнтовний розподіл годин. Учитель має змогу в разі потреби вносити в нього деякі корективи, не скорочуючи при цьому кількість уроків з розвитку зв'язного мовлення

5-Й КЛАС (102 год 3 год. на тиждень. 4 год резерв)
№ п/п	Часи	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
		МОВНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ (ТИЛЬ БИЛЬГИЛЕРИ)
1.	1	ВСТУП (КИРИШ) Значення мови в житті суспільства.
2.	6	ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ (ТЕКРАРЛАВ) Частини мови; основні способи їх розпізнавання. Іменник. Іменники, що означають назви істот і неістот. Велика буква і лапки в іменниках. Прикметник. Числівник. Групи числівників (без термінів). Займенник. Особові займенники. Дієслово. Прислівник. Правопис вивчених прислівників. Сполучник. Уживання сполучників. Кома перед сполуч­никами.	Учень: вимовляє звуки і називати букви; визначає наголо­шені склади у слові; виділяє в слові основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс; добирає спільнокореневі слова; розпізнає частини мови (за загальним значенням, пи­таннями і вивченими граматичними ознаками); знаходить і виправляти орфографічні помил­ки; користуєтся орфографічним словником
3.	20	ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ (СИНТАКСИС ВЕ ПУНКТУАЦИЯ) Словосполучення. Головне та залежне слова у словосполученні. Культура мовлення Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; Граматична помилка та її умовне позначення (практично). Речення, його граматична основа. Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні ре­чення (повторення). Розділові знаки в кінці ре-,чення (повторення). Пунктуаційна помилка та її умовне позначення (практично). Культура мовлення Інтонування розповідних, питальних, спону­кальних, а також окличних речень. Використання розповідних, питальних, спону­кальних, а також окличних речень у вивчених сти­лях мовлення. Головні члени речення: підмет і присудок. Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина. Речення з однорідними членами Кома між однорідними членами. Узагальнююче слово пе­ред однорідними членами. Двокрапка після уза­гальнюючого слова. Культура мовлення Додержання правильної інтонації в реченнях з однорідними членами. Звертання. Розділові знаки при звертанні (по­вторення). Ознайомлення з найбільш уживаними вставни­ми словами (практично). Виділення вставних слів на письмі комами. Культура мовлення Додержання правильної інтонації в реченнях із звертаннями і вставними словами. Використання звертань і вставних слів у роз­мовному і художньому стилях мовлення. Складні речення з безсполучниковим і сполуч­никовим зв'язком. Кома між простими речення­ми, що входять у складне і з'єднані безсполучни­ковим зв'язком, Культура мовлення Додержання інтонації складних речень. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові після слів автора та перед словами автора. Діалог. Тире при діалозі. Культура мовлення Додержання правильної інтонації в реченнях з прямою мовою і в діалогах. Міжпредметні зв'язки Звертання, діалоги в художніх творах (літера­тура).	Учень: визначає в словосполученні головне і залежне слова, складае словосполучення; встановлює межі речень у тексті простих речень, що входять до складного; визна­чає види речень за метою висловлювання, окличні ре­чення; знаходить в реченні головні і другорядні члени, од­норідні члени, звертання, вставні слова; розрізняє слова автора і пряму мову; правильно вживає в мовленні речення, різні за бу­довою (в т. ч. з прямою мовою) і метою висловлювання; складає тексти з діалогом; обґрунтовувє розстановку розділових знаків за до­помогою вивчених правил; правильно ставить розділові знаки в кінці речення, між однорідними членами, які з'єднані за допомогою інтонації і сполучників між простими реченнями, що входять до складного, при звер­танні, вставних словах і прямій мові; знаходить і виправ­ляє пунктуаційні помилки на вивчені правила.
4.	17	ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ (ФОНЕТИКА ВЕ ИМЛЯ) Звуки мови і звуки мовлення. Голосні і приго­лосні звуки. Приголосні тверді і м'які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами гъ,къ,нъ,дж. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, і. Ознайомлення з орфо­графічними словниками. Орфографічна помилка (практично), її умов­не позначення. Склад. Основні правила переносу. Наголос. Культура мовлення Правильна вимова наголошених і ненаголошених голосних. Вимова наголошених і ненаголошених голосних і позначення їх на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Правила вживання м'якого знака. Подвоєння букв на збіг однакових приголос­них звуків. Написання слів іншомовного походження. Міжпредметні зв'язки Звукопис. Рима у віршах (література).	Учень: розрізняє в словах ненаголошені й наголошені голосні, тверді і м'які, дзвінкі і глухі приголосні; ділить слово на склади; визначає звукове значення букв у слові; вимов­ляє звуки і ставити наголос відповідно до орфоепічних норм.
5.	6	ЛЕКСИКОЛОГІЯ (ЛЕКСИКОЛОГИЯ) Лексичне значення слова. Однозначні і багато­значні слова. Вживання багатозначних слів у пря­мому і переносному значеннях. Ознайомлення з перекладним словником. Лексична помилка (практично). Групи слів за значенням: синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення із словниками антонімів, синонімів. Культура мовлення Вживання слів відповідно до їх значення. До­речне використання слів з переносним значен­ням, стилістично забарвлених слів, лексичних по­вторів і синонімів як засобу зв'язку речень у тексті, а також синонімів для уникнення невиправданих повторень слів. Міжпредметні зв'язки Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної народної творчості (література)	Учень: пояснювє (в нескладних випадках) відомі слова; ко­ристуєтся перекладним словниками; доби­рає до слів синоніми й антоніми та використовуває їх у мовленні, вживає слова в переносному значенні
6.	11	БУДОВА СЛОВА. ОРФОГРАФІЯ (СЁЗ ТЕРКИБИ. ИМЛЯ) Спільнокореневі слова і форми слова. Корінь, афікс— значущі частини слова. Культура мовлення Спільнокореневі слова як засіб зв'язку речень у тексті. Запобігання помилкам, що пов'язані з невиправданим уживанням спільнокореневих слів. Основні способи словотворення в кримськотатарської мові. Дефіс у складних словах. Культура мовлення Додержання словотвірних норм кримськотатарської літературної мови. Міжпредметні зв'язки Слова із афіксами зменшувально-пестливого значення художніх творах (література).	Учень: відділяє закінчення слів від основи, членує основу на значущі частини, добирає спільнокореневі слова; розрізняє форми слова і спільнокореневі слова, правильно вживає їх у мовленні.
7.	35	МОВЛЕННЄВА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ЗВ'ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ (НУТУКЪ ИНКИШАФЫ) Відомості про мовлення Загальне уявлення про спілкування і мовлен­ня; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, чи­тання, говоріння, письмо); адресат мовлення; монологічне і діалогічне мовлення; усне і писем­не мовлення; основні правила спілкування (прак­тично). Тема і основна думка висловлювання. Ознайомлення з вимогами до мовлення (зміс­товність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст, поділ тексту на абзаци; план готового тексту (простий). Мовні засоби зв'язку речень у тексті (сполучники, прислівники, займенники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори). Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них. Поняття про розмовний, науковий, художній стилі мовлення. Стилістична помилка (практично). Типи мовлення: розповідь, опис, роздум (прак­тично). Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тва­рин, елементарного роздуму (повторення, поглиб­лення знань та вдосконалення вмінь). Види робіт Сприймання чужого мовлення: Аудіювання (слухання-розуміння), читання текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення. Відтворення готового тексту: Виразне читання текстів різних типів, стилів, жанрів мовлення. Перекази (за простим планом). Докладний ус­ний і письмовий перекази невеликих художніх текстів розповідного характеру з елементами опису (предметів, тварин) і роздуму. Докладний і вибірковий (усний) перекази текстів наукового стилю. Створення власних висловлювань: Діалог відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов'язаної із життєвим досвідом учнів. Твори (без плану). Твір-розповідь (усний і пись­мовий) на основі власного досвіду. Усний і письмовий твір-опис окремих пред­метів, тварин (у тому числі твори-описи за карти­ною). Усний і письмовий твір-роздум на тему, по­в'язану з життєвим досвідом учнів. Усна відповідь на уроках кримськотатарської мови та інших предметів на основі докладного і вибірко­вого переказу текстів наукового стилю (за даним планом або таблицею). Усний відгук про висловлювання товариша. Твір-оповідання про випадок із життя (усний). Замітка в газету (із шкільного життя) інфор­маційного характеру. Ділові папери. Лист. Адреса. Межпредметні зв 'язки Художній твір і його частини; тема та ідейний зміст художнього твору; розповідь і опис пред­метів, людини, тварин у вивчених творах; розду­ми про вчинки героїв (література); усний опис змісту і художніх засобів у творах живопису, що зображують предмети, тварин; усна розповідь за змістом жанрової картини про дітей; спостережен­ня за окремими предметами при малюванні з на­тури (образотворче мистецтво).	Учень: сприймаючи чуже мовлення: уважно слухає; орієнтуєтся в ситуації спілкуван­ня, складає первинне уявлення про зміст почутого, пояснює їх за допомогою орфографічних правіл; знахдить і виправляє орфографічні помилки. прогнозує загальний характер змісту повідомлювано­го на основі формулювання теми; швидко, свідомо і ви­разно читає відповідно до їхнього віку тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення; виділяє і запам'ятову­є головне в прослуханому і прочитаному тексті, об­мірковує деталі прослуханого; запам'ятовує зміст і мовне оформлення почутого і прочитаного, аналізує їх особливості; критично оцінює почуте і прочитане; складає простий план прочитаного, визначать стиль тексту, знаходить в ньому вивчені типи мовлення; відтворюючи готовий текст: виразно читає тексти різних стилів (розмовного, на­укового і художнього), типів, жанрів мовлення, з достат­ньою швидкістю, плавно, з гарною дикцією відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм; переказує почуте і прочитане за самостійно складеним планом докладно (усно і письмово) і вибірково (усно); створюючи власні висловлювання: складає діалог певного обсягу відповідно до запропо­нованої ситуації спілкування, досягає комунікативної мети, дотримуєтся теми висловлювання, норм літера­турної мови, використовує репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; складає усні та письмові твори (вказаних у програмі видів), будувати їх з урахуванням мети і адресата мовлен­ня, підпорядковувє висловлювання темі та основній думці; використовувє вивчені мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті, додержує абзаців; користуєтся різними типами мовлення (в межах вимог програми), ви­бирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній); знаходить і виправ­ляє недоліки та помилки в змісті, побудові і мовному оформленні власних висловлювань, спираючись на за­своєні знання.
8.	2	ПОВТОРЕННЯ В КІНЦІ РОКУ (ТЕКРАРЛАВ)
		СОЦІОКУЛЬТУРНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ (НУТУКЪ ИНКИШАФЫ ИЧЮН МЕВЗУЛАР)
Тематика текстів				Орієнтовні теми учнівських усних і письмових ви­словлювань
Школа. Клас. На уроці. Шкільне подвір'я. У шкільній бібліотеці. Зна­чення для людини читання. Пошана до книги.				Що значить для мене школа?
Рід. Родина. Сім'я. Члени сім'ї, їхні професії. Історія свого роду. Традицій­на повага до старших. До­машні обов'язки та улюблені заняття.				Мої сімейні обов'язки.
Мій робочий день. Дозвілля. Мої друзі, товариші. Відвідування музею, зоопарку, виставки та ін.				Чим наповнений мій день?
Батьківщина. Мій край. Історичні відомості про рідний край, виникнен­ня його назви. Місто, село. Наша ву­лиця. Сімферорополь — столиця Криму.				3 чого починаєть­ся Батьківщина?
Мій народ. Основні відомості про Україну і україн­ців, кримських татар. Національна символіка України, Криму, їх історія. Державний гімн. Прапор. Герб.				Що я знаю про історію рідного народу?
Великі люди — Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Григорій Ско­ворода, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Чобан-Заде, Акъчокъракъли, та ін.				Чому цих людей називаємо вели­кими?
Народна символіка. Пошана до на­родної символіки свого народу.				Що таке симво­ли? Яка їх роль? Що означають криськотатарськи симво­ли?
Духовна культура. Рідна мова материнська. Перлини народної твор­чості — казки, легенди, прислів'я, приказки, манєлєр, чінлар.				Чому треба берег­ти рідну мову?
Святкування в Україні., Криму. Народні свята: Новий рік, Різдво, Благовіщення, Ве­ликдень, Трійця, Івана Купала, Хидирлєз, Наврєз, Ораза, Къурбан.				Яка роль свят у моєму житті?
Кримськотатарське мистецтво. Народна архітектура. Символіка орнаменту. Музика. Народна пісня.				Мистецтво — шо це? Яку красу творив наш на­род?
Обереги. Рушник, Вишивання, його види. Криниця в нашому дворі. Культ води в народі.				Що таке оберіг? Які обереги я знаю?
Людина і природа, їх нерозривна єдність. Пори року: літо, осінь, зима, весна. Охорона природи. Тваринний і рослинний світ. Домашні і дикі тва­рини, птахи. В салу. Шана саду в кримськотатарському фольклорі. У лісі.				Чому природа по­требує захисту?
Праця людини (у полі, саду, на фаб­риці, заводі, фермі та ін.).				Чому людина працює?
Норми моралі. Риси характеру (добро­та, милосердя, чесність, працьови­тість). Як удосконалити себе.				Які риси характе­ру я хочу в собі виховати?
Етика спілкування та етикет. Спілкування в школі, на вулиці, гро­мадських місцях, вдома. Привітання, прощання, ввічливе звертання, виба­чення, прохання.				Що таке — етика спілкування? Етикет? Чому треба бути ввічливим?
ДІЯЛЬНІСНА ЗМІСТОВА ЛІНІЯ Учні повинні вміти: у нескладних випадках визначати структуру власної пізнавальної діяльності: мотив-мету, план її досягнення, хід здійснення плану, оцінювання результату (практично); виконувати мисленнєві дії — аналіз, порівняння, уза­гальнення, синтез, моделювати, наводити аргументи на підтвердження певних тез (у нескладних випадках).