Geum.ru

Історичні аспекти розвитку Дефлімпійського руху на Херсонщині

Вид материалаДокументы

Содержание


Мета роботи.
Методи дослідження.
Подобный материал:
Історичні аспекти розвитку

Дефлімпійського руху на Херсонщині

Світлана Степанюк, Анна Кальє

Херсонський державний університет



В останні роки спортивний рух інвалідів в Україні набув неабиякого значення в системі олімпійського та міжнародного спорту. У період відновлення своєї незалежності Україна стала повноправним членом міжнародного параолімпійського руху. Українські спортсмени-інваліди досягли значних успіхів у найпрестижніших міжнародних змаганнях, гідно представляючи нашу державу на спортивних форумах.

Мета роботи. Визначити особливості розвитку дефлімпійського руху на Херсонщині.

Завдання дослідження були такими:
  1. Визначити місце та роль дефлімпійського руху в системі міжнародного спорту.
  2. Дослідити розвиток дефлімпійського руху в Україні та на Херсонщині зокрема.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз літературних джерел, історичний та порівняльно-історичний метод.

Міжнародний спортивний рух людей з обмеженим слухом веде свою історію з 20-х років ХХ століття. Перші “Олімпійські ігри за версією для глухих” або Міжнародні Тихі ігри, були проведені в Парижі з 10 по 17 серпня 1924 року завдяки ентузіазму француза Евґуїна Рубенса-Алкейза. Він зумів об’єднати існуючі, на той час, шість офіційних національних федерацій Бельгії, Великобританії, Нідерландів, Польщі, Франції та Чехословаччини. В Іграх також брали участь представники Угорщини, Італії та Румунії, країн, які на той час ще не мали своїх національних федерацій. На Іграх 1924 року спортсмени змагалися у таких видах спорту: з легка атлетика, велоспорт, футбол, стрільба та плавання. Успіх цих Ігор викликав такий великий ентузіазм, що їх вирішено було проводити відповідно до олімпійської традиції кожні чотири роки [2].

16 серпня 1924 року на зустрічі поблизу Парижу в Ла-Порте Дорсе представники країн-учасниць Ігор, з метою об’єднання всіх спортивних федерацій для глухих спортсменів та організацій, а також для організації проведення регулярних міжнародних спортивних змагань, створили Міжнародний комітет спорту для глухих. Було створено перший Виконком цього комітету до якого увійшли: президент (Е. Рубенс-Алкейз), два віце-президенти, секретар і головний бухгалтер. Статут Міжнародног комітету спорту глухих було прийнято в Брюсселі 31 жовтня 1926 року на першому Конгресі цього комітету.

Другі Міжнародні ігри для глухих спортсменів було проведено в Амстердамі у 1928 році (18-26 серпня) і мали неабиякий успіх. Ці ігри супроводжувалися проведенням другого Конгресу в ході якого до CISS приєдналася Швейцарія. Загалом, в період до початку Другої світової війни членами Міжнародного комітету спорту для глухих стали: Данія, Норвегія, Голландія, Швеція, Австрія, США, Японія і Болгарія [1, с.20].

Внаслідок початку Другої світової війни діяльність Міжнародного комітету було припинено. І лише у 1949 році ця організація знову відновила свою роботу Конгресом в Парижі. На цьому Конгресі було прийнято рішення щодо подальшого проведення Міжнародних Тихих Ігор. В цьому ж році у період з 12 по 16 серпня проводяться VI Міжнародні ігри для глухих у Копенгагені (Данія), участь в яких беруть 393 спортсмени з 14 країн світу. На церемонії відкриття Ігор був присутній датський принц Кнад.

На десятому Конгресі (1952 р.) в Копенгагені до Міжнародного комітету приєдналися Іспанія та Югославія. Також було ухвалено принципово важливе рішення щодо проведення Міжнародних зимових ігор для глухих осіб [1, с.20].

Таким чином, перші Міжнародні зимові ігри проводяться у період з 26 по 30 січня 1949 року в місті Зеєфельд. У них взяли участь 33 спортсмени з 5 країн [2].

Згодом, у 1955 році до Міжнародного комітету спорту для глухих приєдналися Австралія і Нова Зеландія.

15 липня 1955 року Міжнародний Олімпійський Комітет оголосив про офіційне визнання Міжнародного комітету спорту для глухих Міжнародною федерацією з олімпійським статусом. Після цього на 14-му Конгресі в Мілані (Італія) у 1957 році відповідно до олімпійських традицій було прийнято Статут Міжнародного комітету спорту для глухих. На цьому Конгресі було прийнято також нових членів, серед яких такі країни: Аргентина, НДР, Чілі, Греція, Іран, Ізраїль, Турція, Уругвай і СРСР.

Зауважимо, що зважаючи на виняткову соціальну роль змагань для глухих осіб, у 1966 році Міжнародний комітет було нагороджено Олімпійським Кубком П’єра де Кубертена. З цього часу Ігри було перейменовано у “Всесвітні Ігри глухих”, щоб на міжнародному рівні визнати їх специфічний характер. Зокрема, ІХ Ігри у Белграді відбувалися вже під цією назвою. В таблиці 3 і 4 нами подано інформацію про проведення зимових та літніх Всесвітніх ігор глухих або, як їх з 2000 року іменують Дефлімпійських ігор.

Сьогодні Міжнародний комітет спорту глухих визнано головною структурою спорту глухих. Дефлімпійські ігри (літні і зимові) мають той же статус, що і Параолімпійські ігри. Заохочується і поважається МОКом автономія і незалежність усіх національних спортивних федерацій глухих спортсменів. Міжнародний комітет спорту глухих на пропорційній основі бере участь у фінансуванні спортивних змагань осіб з вадами слуху [1, с. 21].

Неабияким позитивним моментом Дефлімпійських ігор є те, що завдяки міжнародному пальцевому алфавіту, глухі спортсмени із різних країн, зустрічаючись на міжнародних змаганнях, мають можливість вільно, без перекладачів, спілкуватися один з одним. Збільшення суспільного інтересу до Ігор повною мірою відображається у зростанні їх популярності у всьому світі [2].

Спортивний рух серед глухих України сягає своїм корінням в 1920-1930 рр., коли в таких містах як Київ, Харків, Одеса почали створюватись об’єднання глухих гімнастів, легкоатлетів, футболістів, які проводили між собою товариські зустрічі.

Особливо швидко розвивалася фізкультурно-спортивна робота після 1972 року, коли при Українському товаристві глухих була створена Українська спортивна федерація глухих.

Збірні команди України з різних видів спорту успішно представляли Україну на першостях колишнього СРСР, міжнародних змаганнях.

Формування спортивного руху інвалідів в Україні бере свій початок з 1989 року. Саме в цей час почали створюватись фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби інвалідів. У 1993 році рішенням Уряду України були створені Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” та його 27 регіональних відділень, які разом забезпечують впровадження в життя державної політики з питань фізичної культури і спорту інвалідів в Україні [3].

Херсонський обласний центр з фізичної культури та спорту інвалідів “Інваспорт” створений 25 червня 1993 року. Керуючись Указом Президента України від 01.09.98р. № 963/98 „Про затвердження Цільової комплексної програми „Фізичне виховання – здоров’я нації”, від 18.11.2003 р. № 1059/2001 „Про розвиток та підтримку Параолімпійського руху в Україні”, Розпорядження Президента України від 13.11.2001 р. № 320 „Про заходи щодо посилення соціального захисту осіб з обмеженими фізичними можливостями” Херсонський обласний центр „Інваспорт” свою практичну діяльність спрямовує на:
  • активізацію реабілітаційної, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи серед спортсменів-інвалідів та їх батьків;
  • проведення інформаційно-просвітницької роботи щодо залучення інвалідів до активної участі у роботі спортивних секцій і груп, спортивних клубах ;
  • підготовку збірних команд, окремих спортсменів обласного центру “Інваспорт” до участі у Параолімпійських та Дефлімпійських іграх, чемпіонатах, першостях Світу, Європи та України;
  • проведення масових змагань серед дітей-інвалідів по програмі Спартакіади “Повір у себе”;
  • організацію і проведення робіт по благоустрою реабілітаційного, фізкультурно-оздоровчого комплексу (на лівому березі р. Дніпро), спеціалізованого спортивного залу облцентру „Інваспорт” та спортивно-оздоровчої бази „Маяк” виробничого підприємства УТОС.

Інфраструктура Херсонського обласного центру “Інваспорт” складається із обласного центру в м. Херсоні та 5 відділень у містах Нова Каховка, Каховка, Генічеськ, Цюрупинськ, Скадовськ.

За рік різними формами реабілітаційної, фізкультурно-оздоровчої, спортивної та інформаційно-консультативної роботи охоплюється понад 790 інвалідів з 4-х нозологій віком від 10 до 80 років. На теперішній час працює 28 спортивних секцій і груп з 14 видів спорту.

За останній рік на УВП УТОС „Маяк”, основної бази з підготовки збірних команд інвалідів до Параолімпійських та Дефлімпійських ігор, проведено 7 республіканських заходів у яких взяли участь більше 660 спортсменів України.

Покращив свою роботу реабілітаційний, фізкультурно-оздоровчий комплекс обласного центру „Інваспорт”. Спортивно-тренажерний комплекс, волейбольний і баскетбольний майданчики, поле з міні-футболу, обладнанні місця для гри з настільного тенісу, шахів і шашок, басейн дозволили відпочити і підвищити свою спортивну майстерність більш 2000 дітям-інвалідів, та членам їх сімей .

Фахівцями обласного центру „Інваспорт”, ДЮСШІ значна увага приділяється організації і проведенню в районах та містах області комплексних змагань серед дітей-інвалідів за програмою Спартакіади України „Повір у себе”. Тільки у обласних змаганнях з різних видів спорту взяло участь 444 юних спортсмени. За підсумками районних та обласних змагань були скомплектовані збірні команди для участі у Всеукраїнських вибіркових змаганнях у залік Спартакіади „Повір у себе”. У ході вибіркових змагань 35 осіб „Інваспорту” стали переможцями та призерами України, а 12 кращих з них, вибороли право виступати у фіналі Х ювілейної Спартакіади „Повір у себе” в МДЦ „Артек”.

Обласний центр „Інваспорт” у тісній співпраці з державними, громадськими та молодіжними організаціями веде пошук нових шляхів удосконалення фізкультурно-оздоровчої, реабілітаційної та спортивної роботи з інвалідами, їх батьками, підготовки спеціалістів для роботи зі спортсменами-інвалідами, проводить широку пропаганду Параолімпійського та Дефлімпійського руху на Херсонщині залучаючи передовий досвід кращих регіональних центрів „Інваспорт” України [4].

Важливими досягненнями херсонських спортсменів з вадами слуху є:

Золота нагорода Будзинського Романа на Всесвітніх іграх глухих у Данії з волейболу у 1997 році; перемога Крука Сергія на Європейському легкоатлетичному турнірі глухих у Німеччині у 1997 році та золота та бронзова нагороди на чемпіонаті Європи з легкої атлетики серед глухих у Греції у 1999 році та золота нагорода на міжнародному турнірі з легкої атлетики серед глухих у Німеччині у 2000 році. Цього ж року на ХІХ Дефлімпійських іграх у Римі Шотурма Олександр у складі команди баскетболістів посів VІ місце. У 2002 році Здоренко Сергій та Дюжев Олексій на чемпіонаті світу з баскетболу серед глухих , який відбувся у Греці, посіли також VІ місце.

З 5 по 10 січня 2005 року в австрійському місті Мельбурн відбувалися ХХ Дефлімпійські ігри. Виступ українських спортсменів перевершив усі сподівання і змусив вкотре з повагою говорити про нашу країну. Українські дефлімпійці здобули 51 медаль, з них 20 золотих, 14 срібних та 17 бронзових) і у командному заліку вийшли на перше місце.

У складі збірної України виступали двоє представників Херсонщини. Сергій Крук здобув золоту нагороду у естафеті 4х100 м і бронзову за дистанцію 100 м. Ще одна представниця Херсонщини – Наталя Урсуленко була п’ятою у штовханні ядра та дев’ятою у метанні диска.

На сьогодні, не зважаючи на труднощі, які існують у спорті, провідні спортсмени України досягають значних успіхів у найпрестижніших міжнародних змаганнях і ці досягнення викликають неабияку зацікавленість серед спортивних діячів, громадських організацій, засобів масової інформації як ефективний засіб соціалізації інвалідів.

Література
  1. Чудная Р.В. Адаптивное физическое воспитание. – К.: Наукова думка, 2000.   358 с.
  2. Римар О. Спорт неповносправних: історія та сучасність. –Л. 2001. – С.23-25.
  3. Болгов В. Спортивний олімп України. К.: Новий світ, 2003. – С.193-194.
  4. Звіт Херсонського обласного центру “Інваспорт” з 1993 по 2004 рік. – 27 с.


HISTORICAL ASPECTS OF DEFLIMPICAL MOVEMENT DEVELOPMENT IN KHERSON REGION

Svitlana STEPANYUK, Anna KALYE

Kherson State University

Abstract. The article reveals the questions of foundation and development of defolympical movement in Ukraine and the participance of Kherson sportsmen with the lack of hearing in the international competitions.

Key words: historical aspects, defolympical movement, international competitions.