Geum.ru

Перша лікарня в Каневі відкрита у 1830 році на 25 ліжок з ініціативи та за кошти громади

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Історія становлення медицини на Канівщині:

Перша лікарня в Каневі відкрита у 1830 році на 25 ліжок з ініціативи та за кошти громади.

В доземський період медична служба Канівського повіту була на низькому рівні. Але уже з 1864 року після впровадження земства спостерігається її покращення. В 1892 році на весь Канівський повіт (а це теперішня територія Канівського, Корсунського, Богуславського, Миронівського районів) працювало 17 земських лікарів (з них у Каневі – 3).

В кінці XlX ст. на території нинішнього Канівського району було 6 волостей (Таганчанська, Степанецька, Межиріцька, Мартинівська, Пшенишницька, Потапецька). В Степанцях і Таганчі уже були заводські лікарі, а в волосних центрах Пшеничники, Потапці, Межиріч медичну допомогу надавали фельдшери.

В Таганчі при суконній фабриці була двоповерхова лікарня (побудована в 30-их р.XІX ст.). Працювало два лікаря, середній та молодший медичний персонал.

У Степанцях в кінці XІX ст., була заводська лікарня на 10 ліжок. Працював 1 лікар, який обслуговував і волость.

У 1913 р. в с. Степанці побудована типова земська лікарня на 25 ліжок (штат: 1 лікар, 1 фельдшер, 4 медичних сестри, 2 акушерки, 4 санітарки).

Канівська лікарня уже мала 50 лікарняних ліжок, 3 лікарі. Бюджет лікувальних закладів Канівського повіту на початку XX ст. не перевищував 5 тис. карбованців.

У 1914 році в Прохорівці відкрита лікарська амбулаторія ( 1 лікар, 2 фельдшери, 1 акушерка). З таким же штатом були амбулаторії в с.Потапці та с. Пшеничники.

Напередодні 1917 р. на території нинішнього району працювало 12 лікарів. Три лікарні на 80 ліжок (Таганча, Степанці, Канів) та 4 фельдшерські пункти у волосних селах: Межиріч, Мартинівка, Пшеничники, Потапці. Стоматологічну допомогу в ті часи надавали цирульники. Особливо велика була проблема з пологодопомогою. Декілька акушерок не могли забезпечити допомогу жінкам. «Повитух» теж не було, запрошувались на пологи «бабусі».

Після встановлення радянської влади, в районі з’являються нові лікувальні заклади.

1921 р. – відкрилась амбулаторія в с.Межиріч, а в Каневі венерологічний диспансер.

1925 р. – в Каневі лікарня вже на 75 ліжок.

1926 р. – відкрилась Потапецька дільнича лікарня на 10 ліжок.

1927 р. – при Прохорівській медичній амбулаторії відкривається санітарно-епідеміологічна станція з бактеріологічною лабораторією, протималярійним та антирабічним відділом.

Надання медичної допомоги жіночому та дитячому населенню організовувала жіночо-дитяча консультація, яка була відкрита в м. Каневі у 1934 р. В цьому році в Каневі працювало 7 лікарів.

В 30-ті роки шефом-консультантом Канівської лікарні був основоположник української школи М.Д. Стражеско.

В 1936 р. Канівська лікарня впроваджує рентгенологічне обстеження, фізіотерапевтичне лікування.

Для забезпечення лікувальних закладів району середніми медичними працівниками у 1936 р. відкривається школа медичних сестер.

З 1937 р. спостерігається подальший розвиток сільської мережі охорони здоров’я – відкриваються колгоспні пологові будинки (КПБ) в селах: Полствин, Михайлівка, Копіювате, Беркозівка.

В селах відкриваються сезонні дитячі ясла, які теж відносилися до системи охорони здоров’я. Все це не могло не позначитися на покращенні медичного забезпечення сільського населення.

Мережа медичних закладів району та міста була підпорядкована районному відділу охорони здоров’я.

Лікарня, медична амбулаторія, диспансер, санстанція мали окремий статус, своїх керівників та право підпису на фінансових документах.

З 1944р. уже працює дитяча молочна кухня, жіночо-дитяча консультація. Венерологічним диспансером в 1944 р. завідував лікар Титаренко Валентин Ілліч.

З листопада 1945р. відновлює роботу протитуберкульозний диспансер (фельдшер Шушетіна Олександра Василівна). З 1946 р. диспансером завідує лікар Фогт Ганна Михайлівна.

Пункт швидкої медичної допомоги в лікарні очолювала Єльченко Олександра Артемівна. Лікарняну аптеку очолювала Барановська Євгенія Яківна, а з 1948 р. – Маслова Капітоліна Модестівна.

У 1946 р. районну лікарню очолив колишній начальник госпіталю Моргун Петро Андрійович – умілий організатор охорони здоров’я.

Служба охорони здоров’я поступово набирає сили.

З другої половини 1946 р. відкривається пункт переливання крові (завідувач Гаєвський Віктор Іванович), вводиться посада штатного судмедексперта (лікарі-хірурги Гаєвський В.І., Первак Л.Г.); призначається лікар, відповідальний за стан вимірювальної техніки всіх ЛПЗ району (Ярмолінський К.Ф.); поновлюється нарада акушерок району. Акушерки колгоспних пологових будинків проходять місячні курси при пологовому відділенні райлікарні.

З 1946 р. Канівська районна лікарня стає базою практики студентів.

Піднімається з руїн країна. Медичні працівники прийняли активну участь у відбудовуванні лікарні.

В 1947 р. Канівська лікарня мала вже 75 ліжок, та свою електростанцію. У цьому ж році відновлює свою роботу Прохорівська лікарня на 35 ліжок.

У 1948 р. Канівська лікарня розширюється до ста ліжок:

- терапевтичних – 15;

- хірургічних – 20

у т.ч. для хворих туберкульозом кісток – 10;

- фтизіатричних – 15;

- пологових – 10;

- гінекологічних – 10;

- дитячих – 10;

- інфекційних – 10;

- венерологічних – 5;

- офтальмологічних – 3;

- ЛОР – 2;

Надається допомога з таких спеціальностей: терапія, хірургія, акушер-гінекологія, офтальмологія, педіатрія, фізіотерапія, працює клінічно-діагностична лабораторія, рентгенкабінет. На кінець 1948 р. на території району працював 21 лікар (15 в місті), 118 середніх медичних працівників.

З організацією Черкаської області (1954 р.) в Каневі відкрито протитуберкульозний диспансер на 35 ліжок.

В 1957 р. в районі працює 34 лікарі на 46 лікарських посад, 212 середніх медичних працівників (в т.ч. 94 на ФАП). Мережа ЛПЗ складається з : ЦРЛ на 100 ліжок, протитуберкульозного диспансеру на 35 ліжок, Степанецької – 35 ліжок, Таганчанської – 35 ліжок, Мартинівської дільничних лікарень, 39 ФАПів, 2 лікарських амбулаторій.

В 1961 р. головним лікарем стає Волошин О.В.

1963 р. - Канівський район реорганізовано до Корсунь-Шевченківського (через рік Канівський район поновлено). Канівська лікарня набирає статусу райлікарні № 2.

У 1963 р. район мав 285 лікарняних ліжок. ЦРЛ – 150 за рахунок добудови акушерсько-гінекологічного відділення та розширення Мартинівської лікарні з 10 до 25 ліжок. Тубдиспансер вже мав 40 ліжок.

Будівництво Канівської ГЕС дало можливість добудувати триповерховий корпус на 90 ліжок з поліклінікою, дитячою консультацією та харчоблоком (1969 р.), 1967 р. ліжковий фонд ЛПЗ району встановив 400 ліжок, лікарів – 72, середніх медпрацівників – 340. Побудовано: патологоанатомічне відділення (1970 рр.), пральню, котельню. Але, як показав досвід, корпусу на 90 ліжок було не достатньо.

Поступово розвивається міська дільнична терапевтична та педіатрична служби: 1965 р. – 2, 1966 р. – 3, 1968 р. – по 4 дільниці.

Розвиток міста Канева дав змогу побудувати нове приміщення санітарно-епідеміологічної станції (1973 р.).

Центральна районна аптека також отримує нове приміщення по вул. О. Кошового (1972 р.), а у 1992 р. – по вул. Г. Дніпра, 35.

Мартинівська ДЛ отримує нове 2-х приміщення стаціонару (1972 р.).Таганчанська дільнична лікарня отримала 3-х поверховий корпус (1980 р.), в якому до цього розташовувався дитячий будинок.

Ліплявська дільнична лікарня в 1983 р. веде будівництво амбулаторії.

З 1975 р. охорону здоров’я району очолює новий головний лікар Наумов Є.М.

У лікарні не вистачає виробничих площ, тому ведеться добудова третього поверху над поліклінікою, трьох кабінетів.

У 1994 р. замість Наумова Є.М. призначено Варварюка І.П., а в 1998 р. – Дембіцького Станіслава Йосиповича.

У 1999 р. проведено капітальний ремонт головного корпусу ЦРЛ (на 600 тис. грн..).

В кінці 1998 р. відкрите відділення реанімації на 6 ліжок інтенсивної терапії (зав. Нєжнов М.Т).