1 Мова криміналістики в історичному аспекті

Вид материала

Документы

Содержание Актуальність теми Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Мета і завдання дослідження. Обєктом дослідження Методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів Практичне значення одержаних результатів Апробація результатів дисертаційного дослідження. Список використаних джерел

Подобный материал:

• Історична школа в Німеччині, 74.32kb.
• Навчальний посібник Затверджено рішенням Центральної методичної ради здму протокол, 2805.69kb.
• Заступник начальника кафедри криміналістики, кандидат юридичних наук, доцент, 636.33kb.
• З м І с т Вступ 5-7 Поняття, предмет та завдання криміналістики 8-17 Система криміналістики, 380.84kb.
• Методичні рекомендації по виконанню та тематика магістерських робіт з курсу криміналістики, 201.11kb.
• План Вступ. Рідна мова. Мова це серце нації, 114.88kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна юридична академія україни імені ярослава, 391.57kb.
• Мвсукра ї н и луганський державний університет внутрішніх справ імені е. О. Дідоренка, 1377.5kb.
• 1. Що таке літературна мова? Назвіть найголовніші ознаки сучас­ної української літературної, 188.3kb.
• Міжнародний конкурс з української мови ім П. Яцика, районний етап Імісце Салтанова, 35.52kb.

ЗМІСТ


ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Мова криміналістики: історія розвитку та сучасні проблеми……11

1.1. Мова криміналістики в історичному аспекті……………………………..11

2. Сучасні проблеми мови криміналістики………………………………...40
   

Висновки до розділу…………………………………………………………….67

РОЗДІЛ 2. Напрями дослідження мови криміналістики……………………..71

2.1. Структура і функції мови науки криміналістики……………………….71

2. Мова криміналістики у практиці складання процесуальних документів………………………………………………………………………100
   
3. Моделювання термінів у мові криміналістики………………………..127
   
4. Тенденції розвитку мови криміналістики……………………………...141
   

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….174


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...185


ДОДАТКИ………………………………………………………………………209


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВСТУП


Актуальність теми. Сучасний етап реформування законодавства в Україні супроводжується вирішенням проблемних питань функціонування юридичної термінології у правничій сфері, що зумовлено потребою забезпечити усі правові галузі унормованою мовою на сучасних методологічних засадах кодифікації термінів у законодавчих джерелах. Проблеми мови законодавства досліджують як юристи, так і лінгвісти. На сьогодні зявляються роботи, присвячені інтеграції, взаємопроникненню наук у практичних питаннях аналізу мови законів, обговорюється питання про виникнення нової науки – юридичної лінгвістики. Аспекти мови юридичної сфери досліджували вчені: Н.В. Артикуца, М.Я.  Брицин, Ю.М. Грошевий, О.О. Ейсман, Б.С. Ібрагімов, Д.А. Керимов, М.Й. Коржанський, М.В. Костицький, С.П. Кравченко, М.І. Леоненко, Б.Ю. Онишко, А.С. Піголкін, Ю. Ф. Прадід, В.М. Савицький, А.С. Токарська, З. Тростюк, О.Ф. Юрчук та інші.

Різнопланові дослідження, які були проведені за цією тематикою, не вичерпали всіх її аспектів, а лише створили певну фактологічну передумову для вивчення термінологічних пластів юридичної сфери, вихідну базу для подальшого методологічого дослідження термінологічного потенціалу наук, які її створюють, і зокрема – криміналістики.

Питання, повязані з функціонуванням термінології криміналістики, постійно виникають майже у кожному напрямі криміналістичних наукових досліджень, обговорюються на Міжнародних науково-практичних конференціях. Окремі аспекти нормування понятійного апарату криміналістики висвітлювались у працях Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломєєвої, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, Ю.Г. Корухова, І.П. Крилова, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, І.В. Постіки, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька та у дослідженнях інших криміналістів.

Значний обсяг знань, як природничо-технічних, так і гуманітарних, репрезентується в криміналістиці за рахунок визначень, понять і термінів, втілюється у нових теоріях, концепціях, наукових дослідженнях. Поняття інших наук у контексті криміналістики потребують нової оцінки не тільки за критеріями криміналістичної науки, але й мовного осмислення. Для того, щоб поняття було правильно й чітко названим, необхідно вирішити проблему добору словотворчих засобів з близьких за значенням слів, уникаючи багатоваріантності, ураховуючи мотивацію спеціального поняття. Зупиняючись на визначенні окремих термінів, найчастіше вчені-криміналісти вказують на існування такої проблеми й приходять до загального висновку, що формулювати терміни необхідно чітко, коротко й зрозуміло. Довільний процес введення нового терміна в криміналістиці призводить до різнобою у назвах криміналістичних понять, тому актуальною є проблема кодифікації термінів і встановлення єдиних формулювань. Саме інтегрований характер криміналістичних знань передбачає виникнення проблем уніфікації, стандартизації термінів, тому для їх вирішення необхідно використовувати досвід лінгвістичного обґрунтування вживання термінів.

Проблематичність сучасного стану української криміналістичної терміносистеми зумовлена й тим, що основна частина науково-теоретичних наробок велася російською мовою. Останні вітчизняні видання з криміналістики ґрунтуються на російськомовних джерелах, що спричиняє труднощі у формулюваннях визначень термінів у відповідності до норм української літературної мови. Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що рівень її наукового осмислення в криміналістиці недостатній та потребує комплексного підходу.

Початкове визначення Р. С. Бєлкіним мови науки криміналістики як фундаментальної криміналістичної теорії викликало дискусії щодо доцільності вживання деяких понять в криміналістиці, уважнішого ставлення до введення нових термінологічних одиниць, виділення мікросистем у часткових криміналістичних теоріях. Але залишилися без уваги такі питання, як критерії використання лінгвістичних методів аналізу понять науки криміналістики, рівень мовної компетенції слідчих, лінгвістичний підхід у практиці складання процесуальних документів, використання знань історичної лексикології. Отже, комплексного дослідження сучасного стану мови криміналістики, її структури та функцій, механізму термінотворення, історичних особливостей розвитку та становлення, нових тенденцій розвитку, напрямів унормування та систематизації з огляду на мовну ситуацію в Україні, не здійснювалося. Наведені чинники визначають актуальність теми дисертаційного дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року №4 КМ/2), Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18.12.2000 р. №9 КМ/1), загального плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України, плану науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України та включено до переліку тем дисертаційних досліджень Управління координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України за 2000-2001 рр., №1013.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є зясування сучасних проблемних аспектів мови криміналістики, виявлення характерних інтеграційних звязків у дослідженнях проблемних питань української термінології, функціонально-структурних ознак мови криміналістики, визначення впливу історичних чинників на розвиток мови криміналістики, розширення наукового уявлення про тенденції розвитку мови криміналістики і розроблення на цій основі пропозицій щодо її унормування в Україні.

Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження здійснено спробу вирішити такі завдання:

• вивчити памятки законотворчості на різних історичних етапах становлення юридичної термінології;
  
• сформулювати історичні передумови формування понятійного апарату криміналістики;
  
• вивчити на сучасному хронологічному зрізі мову криміналістики як інтегровану частину системи цієї юридичної науки і складову мови права;
  
• охарактеризувати сучасні проблемні аспекти мови криміналістики в системі цієї науки та дати пропозиції щодо їх урегулювання;
  
• зясувати функціональні та системні ознаки сучасної мови науки криміналістики;
  
• окреслити пріоритетні напрями комунікативного функціонування мови криміналістики у практичній діяльності правоохоронних органів України;
  
• встановити особливості ролі та значення мови криміналістики у практиці складання процесуальних документів;
  
• розкрити головні аспекти та надати пропозиції щодо вивчення мови криміналістики у навчальному процесі;
  
• визначити рівень моделювання термінів у дисертаційних дослідженнях з криміналістики та обґрунтувати критерії введення нової термінологічної одиниці у систему криміналістичної науки;
  
• сформулювати головні тенденції розвитку мови криміналістики.
  

Обєктом дослідження є закономірності виникнення, розвитку і вдосконалення мови права.

Предмет дослідження становить функціонально-структурна сфера реалізації мови криміналістики як науки, практичної діяльності та навчальної дисципліни.

Методи дослідження. Методологічною основою є система загальнонаукових та спеціальних методів, які застосовуються в юридичній і лінгвістичній науках. Зокрема, використовувалися методи: історичний, діахронічний (динаміка історичного розвитку мови криміналістики), порівняльно-історичний (порівняння архаїчних та сучасних значень термінів), контекстологічний аналіз (реконструювання семантики криміналістичних термінів на основі текстологічного матеріалу), порівняльно-правовий (порівняння термінів і дефініцій вітчизняного законодавства та законодавства інших країн), системно-структурний, синхронічний (структурні особливості сучасного термінологічного фонду криміналістики), функціональний (функції мови криміналістики), статистично-аналітичний (дослідження комунікацій, опрацювання наукових, бібліографічних джерел, узагальнення результатів опитування слідчих, викладачів, експертів та студентів). Під час написання роботи використані літературні джерела в галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, філософії, мовознавства.

Емпіричною базою дослідження стали результати анкетного опитування 210 слідчих органів внутрішніх справ, 207 експертів-криміналістів, 197 викладачів криміналістики та кримінального процесу, 310 слухачів і студентів вищих закладів освіти, у яких вивчають курс “Криміналістика”; вивчення 256 кримінальних справ, розглянутих судами м. Києва та Київської, Черкаської, Івано-Франківської, Запорізької, Вінницької, Сумської, Полтавської, Закарпатської областей у 1995-2002 рр.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, законодавство інших держав. У дисертації проаналізовані правові акти вітчизняного та зарубіжного законодавства з позиції вивчення раціональних методів термінологічного урегулювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першою в українській криміналістичній науці спробою комплексного дослідження мови криміналістики як функціональної системи. Згідно з авторською позицією, дістало подальший розвиток вчення про мову криміналістики з урахуванням особливостей мовного питання в Україні. У дисертації обґрунтовується низка нових положень та висновків, які розширюють наукове уявлення про мову криміналістики.

До найбільш суттєвих з них належать:

• визначення найвагоміших історичних етапів формування мови криміналістики;
  
• пропозиція зі створення спеціальної комісії з питань унормування термінології криміналістичної науки при кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України із залученням науковців, практичних співробітників та лінгвістів. Головним напрямком роботи комісії пропонується вважати регулювання процесу впровадження у мову науки криміналістики нових термінів та створення реєстру термінів криміналістики;
  
• обґрунтування необхідності укладання “Російсько-українського словника-довідника термінів криміналістики” із урахуванням специфіки криміналістичних наукових шкіл України;
  
• рекомендації з удосконалення мови науки криміналістики, класифіковані за загальними та спеціальними принципами;
  
• класифікація структурно-функціональних особливостей мови криміналістики з урахуванням інтеграції термінологічних мікроструктур;
  
• рекомендації щодо підвищення мовної культури оформлення процесуальних документів слідчими ОВС України;
  
• види практичних робіт з використанням ситуативних текстів, які пропонується використовувати на практичних заняттях з криміналістики та кримінального процесу;
  
• пропозиція щодо впровадження системи контролювання знань криміналістичних термінів і понять для студентів, які вивчають курс “Криміналістика”;
  
• пропозиція щодо надання тлумачень термінів Кримінально-процесуального кодексу України не тільки в спеціальній статті (ст. 32 КПК України), але й додаткового уточнення семантичних меж термінів та стійких словосполучень, які не відповідають вимогам однозначності, в окремих нормах;
  
• методичні положення з удосконалення критеріїв моделювання нових термінологічних одиниць у наукових дослідженнях з криміналістики;
  
• визначення головних сучасних тенденцій розвитку мови криміналістики.
  

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації загальнотеоретичні положення щодо функцій, структури та тенденцій розвитку мови криміналістики можуть вважатися певним внеском у загальну теорію криміналістики. Надані висновки, практичні рекомендації та пропозиції можуть бути використані вченими у науково-дослідній роботі під час укладання теоретичних джерел криміналістичної науки. Здійснення досліджень термінологічного урегулювання законодавчих норм інших країн, міжнародних правових актів дозволило виявити раціональні підходи, які можуть бути використані для мовного удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України. Результати дослідження також мають прикладне значення, оскільки спрямовані на використання:

• у судовій, слідчій та експертній практиці для урегулювання проблемних питань щодо складання відповідних процесуальних документів;
  
• у навчальному процесі під час викладання курсів “Криміналістика” та “Кримінальний процес”;
  
• у процесі моделювання нових термінологічних одиниць науки криміналістики під час проведення наукових досліджень.
  

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України. Головні положення і висновки, зроблені автором у процесі дослідження, були апробовані на пяти науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 1999 р.), “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (Київ, 2000 р.), “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (Дніпропетровськ, 2000 р.), “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (Одеса, 2000 р.), “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001 р.).

Теоретичні висновки наукового дослідження використовуються під час викладання курсу “Криміналістика” у Національній академії внутрішніх справ України і проведення експертних досліджень лабораторіями Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в пяти статтях, оприлюднених у вітчизняних фахових виданнях, та чотирьох статтях (одна із яких – у співавторстві) у збірниках за матеріалами науково-практичних конференцій.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php


ВИСНОВКИ


1. Вплив історичних факторів на формування понятійного апатату криміналістики вбачається у тенденціях розвитку мови права, пов‘язаних з історією держави та права України.

2. Численний ряд юридичних термінів, які використовуються нині в мові науки криміналістики, виникли і здобули усталену формальну і змістовну форму до виникнення назви юридичної галузі: “криміналістика”. Умовно цей період у становленні мови науки криміналістики можна назвати “докриміналістичним”. Історичні передумови формування понятійного апарату мови криміналістики доцільно розділити на періоди: 1. допетровський: а) давньоруський; б) середньовіччя; 2. період впливу законодавчих реформ XVIIІ ст.; 3. розвиток і становлення науки поліцейського права ХІХ ст. 4. кінець ХІХ ст - етап формування науки криміналістики.

Історично зумовленим є також взаємозвязок споріднених мов – української та російської, головними особливостями якого є наступні фактори:

- мова криміналістики в Україні формувалася під домінуючим впливом російської мови; свідченням цього є той факт, що всі словники юридичної термінології, видані у постжовтневий період, були російсько-українськими; роботи видатних криміналістів кінця ХІХ – початку ХХ ст. оприлюднювалися російською мовою;

- домінуючою тенденцією мови криміналістики у відбиранні одного з існуючих в українській мові термінів–синонімів було відбирання того українського терміна, який своєю словотвірною основою співпадав з основою лексично однозначного російського юридичного терміна; наприклад: (рос.) потерпевший - потерпілий, а не скривджений, пошкодований; очная ставка - очна ставка (ставка віч-на-віч), а не зводи; обвинение - обвинувачення, а не закиди; явка, а не стання, прибуття, зголошення;

- у результаті перекладів російськомовних джерел з криміналістики, терміни, запозичені з інших мов, закріпились у криміналістичній терміносистемі з аналогічною морфемною структурою, яку мали в російській мові, наприклад: тактика [гр. таktika - мистецтво шикування військ], криміналістика - криминалистика [лат. сriminalis - злочинний, той, що відноситься до злочинної діяльності], криміналістична фотографія - криминалистическая фотография - [гр. рhotos- світло + гр. grapho - пишу].

3. Ретельного контекстуального вивчення потребує вітчизняна спадщина джерел криміналістичної науки. В історії кримінального процесу та криміналістики малодослідженими є роботи Костянтина Неволіна та Миколи Ренненкампфа. Зокрема, вчений другої половини XIX ст., ординарний професор Київського університету ім. Святого Володимира Микола Ренненкампф вніс значний вклад у теорію поліцейського права, вказуючи на передумови виникнення нової науки й називав її “наукою про поліцейську практику”. Контекстуальний аналіз роботи “Очерки юридической энциклопедии” (1868) свідчить про існування теорії про відокремлення “частини поліцейського права”, в “науку про вміння практично діяти”, “особливу науку”, яка згодом була названа Гансом Гроссом “Криміналістикою”.

4. Порівняльний історичний аналіз термінів та визначень, результати контекстуального аналізу історичних джерел криміналістичної науки пропонується використовувати у якості додаткового матеріалу під час проведення семінарських та практичних занять з навчального курсу “Криміналістика” юридичних факультетів вищих навчальних закладів.

5. Аналіз сучасного стану мови криміналістики дає можливість констатувати, що: а) науці криміналістиці необхідно активно використовувати лінгвістичні знання для практичного унормування мови цієї науки, б) упорядкування мови науки криміналістики є сучасним пріоритетним напрямом наукових досліджень, в) науку лінгвістику криміналістичні знання не вдосконалять, але науці криміналістиці на сучасному етапі її розвитку необхідні лінгвістичні знання.

6. Пропонується ряд рекомендаційних положень за принципами нормування мови криміналістики, які бажано ураховувати при підготовці навчальних посібників, монографій, підручників, дисертаційних досліджень, методичних розробок, та інших наукових джерел криміналістичної науки. Доцільно надати рекомендаційні положення, класифікуючи їх на загальні (мова науки) та спеціальні (мова криміналістики).

До загальних принципів нормування ми зараховуємо:

• дотримання умов визначення конструктивних одиниць змісту спеціального тексту;
  
• урахування похідної форми представлення змісту - лінійно-мовної послідовності;
  
• під час складання тексту, при визначенні його складових - змістовна сторона повинна підкорити структурну;
  
• вживання термінів як конструктивно-змістовних одиниць - носіїв змістовної інформації мови науки;
  
• при виділенні терміна - виконання умови регулярності функціонування одиниць у тексті і їх структурно-семантичної канонічності (тобто однотипового складу);
  
• терміносполучення повинні бути високоінформативними, комунікативно самостійним потенціалом, тобто складати семантиичне “ядро” комунікативної одиниці у тексті;
  
• відбирання термінології повинне опиратися на попередній супроводжувальний процес аналізування конкретної предметно-понятійної області.
  

Спеціальні принципи мови криміналістики:

• перевірення відповідності досліджуваного обєкта предметові криміналістичної теорії;
  
• детальне вивчення сутності явища або процесу, які є основою “криміналістичного значення” поняття або терміна;
  
• співставлення наукових позицій вчених-криміналістів, які вивчали поняття, покладене в основу терміна;
  
• урахування відповідності криміналістичного поняття процесуальному законодавству;
  
• арґументованість використання спеціального терміна або поняття, коли мова йде про відтворення закономірних звязків між обєктами, що досліджуються;
  
• дотримання логіко-змістовної послідовності у формулюваннях дефініцій криміналістичних термінів;
  
• залучення термінологів, мовознавців до роботи над укладанням теоретичних джерел з криміналістики;
  
• використання останніх лексикографічних (словникових) видань, наприклад: Русско- украинский терминологический словарь по криминалистике / Сост. И. В. Постика.- Одесса: Изд. Одесского ун- та, 1993.- 104 с.; Російсько- український словник юридичних термінів. К., 1993; Словник юридичних термінів. К., 1994; Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології. К., 1995; П. Бурячок, М. Демський, Б. Якимович. Російсько-український словник для військовиків. Львів- Київ, 1995; Російсько- український словник: сфера ділового спілкування. К., 1996. та інших;
  
• вітчизняні теоретичні наробки науки криміналістики повинні виконуватися відповідно до норм наукового стилю української літературної мови, лексико-семантичних норм, з урахуванням властивих їм рис; іншими словами, вживання термінів та їх інтерпретація мовою криміналістики не повинна бути довільною, а реґламентуватися відносно тієї наукової сфери, яку обслуговує кожен із них;
  
• мова наукових джерел з криміналістики, особливо тієї категорії, що розрахована на первинне сприйняття читачем положень криміналістичної науки (наприклад, підручники), повинна відповідати принципам доступності.
  

7. З причин наявності у мові криміналістики ряду проблематичних питань доцільно було б у короткий термін організувати роботу над укладанням базового, єдиного “Російсько-українського словника-довідника криміналістичних термінів” та залучити до роботи над лексикографічним виданням вчених-криміналістів передових навчальних юридичних закладів Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Львова та інших міст.

8. Роботу над унормуванням мови криміналістики доцільно розпочати зі створення спеціальної комісії з питань кодифікації термінології криміналістичної науки при кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України із залученням науковців, практичних співробітників та лінгвістів. Головним напрямком роботи комісії пропонується вважати регулювання процесу впровадження у мову науки криміналістики нових термінів та створення реєстру термінів криміналістики.

9. На функціонально-структурному рівні розглянуті ознаки мови науки криміналістики. Крім формальних, значеннєвих і генетичних звязків, мова науки криміналістики має сруктуру, одиниці якої диференційовані за функціональними чинниками:

а) номінативна функція реалізується в утворенні спеціальних найменувань криміналістичних понять - термінологічних одиниць;

б) гносеологічна функція структурної одиниці в мові криміналістики репрезентується у пізнанні наукових теорій криміналістики;

в) функція комунікативного спрямування спеціального тексту науки криміналістики арґументує передавання інтелектуальної інформації, що визначає як його загальну семантику, так і значення його складових;

г) текстоутворююча функція забезпечує виконання конструктивно-змістовнми одиницями спеціального тексту ролі семантичних “вузлів” змісту повідомлення в криміналістиці;

ґ) інформативна функція забезпечується звязком науки криміналістики з практичною діяльністю, взаємообміном інформацією;

д) комунікативна функція реалізується через засоби спілкування у багатьох сферах правоохоронної діяльності, які є предметом вивчення криміналістики;

е) ідентифікаційна функція проявляється в криміналістиці завдяки використанню лінгвістичного аналізу усного мовлення, який є одним із аспектів вирішення питань ідентифікації та діагностики у процесі криміналістичної експертизи матеріалів звукозапису.

10. У мові криміналістики репрезентовані наступні групи термінів:

1. загальнонаукові, наприклад: інформація, обєкт, ознака, властивість, метод, закономірність тощо. До цієї групи доцільно віднести загальнонаукові терміни, за допомогою яких досягається відповідне стильове оформлення теоретичних робіт з криміналістики;
   
2. юридичні терміни: а) узагальненого значення (держава, державний орган, посадова особа, громадська організація, місцеве самоврядування, нормативно-правовий акт); б) міжгалузева термінологія - це термінологія, яка використовується в декількох галузях законодавства: кримінальному, адміністративному, цивільному тощо (відповідальність, порушення правил, матеріальна шкода); в) галузева термінологія обслуговує особливу галузь законодавства, тобто складає галузеве термінологічне поле конкретного блоку юридичних наук;
   

3) власне криміналістична термінологія: прості або односкладові терміни; складні (словосполучення); багатоскладові; власне криміналістична термінологія розмежовується на термінологічні мікросистеми: загальної теорії криміналістики (методи криміналістики, криміналістична ідентифікація, механізм злочину, криміналістична діагностика, експеримент, мова криміналістики, криміналістичне прогнозування), криміналістичної техніки (засоби фіксації, криміналістична фотографія, панорамна фотозйомка, дактилоскопія, судове авторознавство, судова балістика), криміналістичної тактики (тактичний прийом, обшук, допит, предявлення для впізнання, огляд місця події, слідча ситуація), криміналістичної методики (слідча ситуація, криміналістична характеристика злочинів, слідча версія); терміни криміналістичних експертиз - галузева термінологія, яка використовується в експертних дослідженнях.

11. В аспекті комунікативної сфери злочинної діяльності (а з лінгвістичної точки зору - лексики з погляду сфери вживання) розглянута система замаскованих форм передачі інформації злочинцями.

12. Одним із пріоритетних напрямів функціонування мови криміналістики на сьогодні визначено мову міжнародного спілкування правоохоронних органів країн - учасників Міжнародної Організації Кримінальної Поліції (Інтерполу). Виконання вимог стандартів комунікації країн-учасників МОКП передбачає вирішення ряду питань, повязаних з мовою криміналістики. Для їх вирішення ми пропонуємо: а) для удосконалення механізму обробки інформації обласними підрозділами Укрбюро Інтерполу, враховуючи специфіку мови міжнародного спілкування, частого використання запозичених термінів та термінів-інтернаціоналізмів, провести роботу над складанням словника-довідника термінів, що найчастіше використовуються працівниками НЦБ під час складання документів; б) для виконання службових стандартів №2, №3, №4, №6 під керівництвом начальника НЦБ Інтерполу в Україні, сумісно зі спеціалістами-лінгвістами, термінологами, розробити програму удосконалення лінгвістичних знань оперативного співробітника, ураховуючи володіння іноземними мовами.

13. Мова криміналістики в практиці складання процесуальних документів реалізується: у використанні термінів та стійких словосполучень, у текстах постанов, в уніфікованих формах документів – бланках, що дає підстави рекомендувати Головному слідчому управлінню МВС України розглянути питання про мовне оформлення процесуальних актів з урахуванням виявлених і вказаних недоліків та негативних наслідків недбалого складання процесуальних документів.

14. Окремої уваги потребують постанови про призначення експертиз. Аналіз цих документів у кримінальних справах дозволив виявити основні типові помилки: неточність використання криміналістичної термінології у постановах про призначення експертизи; неправильні форми питальних речень у структурі постанов про призначення експертиз; недоцільність поставлених експертам питань. Заповнення бланків процесуальних документів ведеться як українською, так і російською мовами, а інколи зустрічаються змішані форми “російсько-українського документа”, наприклад, коли бланк надрукований українською мовою, а заповнюється слідчим - російською. Порушення логіко-смислових зв‘язків у побудові складних синтаксичних конструкцій (складнопідрядних та складносурядних реченнях) відбувається також і з причин неточного вживання понять або їх замінення.

15. Способи викладення фактичного матеріалу в документах - друкування на печатних машинках, компютерне набирання тексту та власноручне письмове оформлення. У звязку з цим виникають механічні помилки (опечатки) з причин неналежного матеріального оснащення (відсутність у механізмі печатних машинок штампів - букв українського алфавіту). Сприймання тексту з такими помилками значно затруднене.

16. У розрізі питання про культуру оформлення процесуальних документів та їх комунікативної функції, спілкування посадових осіб за допомогою процесуальних актів розглянуто з погляду дотримання етичних норм професійного спілкування.

17. Однією із найвагоміших складових рис працівника органів внутрішніх справ є рівень мовної культури, який, на жаль, не можна назвати високим. Це підтверджують і результати опитування, за якими 76% працівників вважають недостатніми для співробітників правоохоронних органів знання юридичної термінології та криміналістичної зокрема.

18. Для удосконалення мовного рівня підготовки практичних працівників органів внутрішніх справ викладачам кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ рекомендовано доповнити питання, винесені на практичні заняття, завданнями: мовленнєво відтворювати послідовність викладення фактичного матеріалу, що розглядається на практичних заняттях за тактикою проведення слідчих дій і відображається у протоколі; під час практичних завдань за складанням описової частини протоколу вказувати на можливі типові помилки (які перераховані вище); усно та письмово формулювати можливі питання, які вносяться у постанови про призначення певних видів експертиз, з урахуванням особливостей синтаксичних констукцій питальних речень; під час вивчення кримінальних справ давати оцінку дотримання вимог щодо мовної культури їх оформлення.

19. Ситуативний підхід у різних формах викладання криміналістики - ефективний для розвитку творчого мислення майбутнього практичного працівника і є також позитивним профілактичним засобом попередження типових помилок під час складання процесуальних актів. Запропоновані види робіт можна використовувати на практичних заняттях з криміналістики та кримінального процесу, що, на нашу думку, не тільки поліпшить знання спеціальної юридичної термінології, але й підвищить загальноосвітній рівень і культуру професійного спілкування майбутніх працівників органів внутрішніх справ, що також вплине на формування їх позитивного іміджу.

20. Моделювання термінологічних одиниць у мові науки криміналістики найчастіше здійснюється у жанрах наукової статті та дисертаційного дослідження. У жанрі наукової статті домінує композиційна сторона, що створює дещо односторонній підхід до моделювання нової термінологічної одиниці, без урахування семантики лексичних одиниць, дериватологічних особливостей побудови слова, та інших лінгвістичних особливостей.

21. Моделювання термінів у наукових дослідженнях пропонується здійснювати з урахуванням наступних методичних положень: арґументувати необхідність введення нової моделі терміна, враховуючи наявність реалії (матеріальної або ідеальної); констатувати факт відсутності номінальної норми, яка розкривала б сутність поняття; вказувати рівень, на якому відбувається моделювання (категорія - термін); вказувати межі використання терміна (для внесення в норму Кримінального або Кримінально-процесуального права, мова науки, внутрішнього використання у дисертаційному дослідженні тощо); надавати аналіз стійких словосполучень, у яких інші автори використовують поняття, якому надається статус терміна; правова характеристика поняття; уникати багатозначності; у випадках введення синонімічних сполучень, надавати порівняльну характеристику значень слів і арґументувати необхідність вживання синонімів; використовувати етимологічний аналіз для аргументування доцільності вживання того чи іншого слова в багатокомпонентних термінах; використання для моделі терміна іншомовного слова підтверджувати відсутністю слова з аналогічним значенням в українській мові; якщо моделювання відбувається на рівні словотворення, надавати значення основ (частин), із яких складається слово; якщо моделювання відбувається за принципом “вузьке значення” – “широке значення”, чітко вказувати понятійні межі обох значень; під час моделювання здійснювати контроль значень слів за словниками, слідкувати за співпаданням тлумачних норм, які в них закріплені; не використовувати безпідставно лінгвістичну термінологію, якщо елементи методів лінгвістичного аналізу в роботі не використовуються (на прикладі “етимологічного аналізу”).

22. Наукове уявлення про тенденції розвитку мови науки криміналістики розширено наступними положеннями: