Geum.ru

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни

Вид материалаДокументы

Содержание


Відеофрагмент. Слайди.
Танок «Огоньок»
Відеофрагмент. На фоне вірш.
Подобный материал:
Полеглим присвячується...

Сценарій свята до Дня перемоги у Великій Вітчизняній війні

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був знищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Присутні: ветерани Великої Вітчизняної війни, учні.

Оформлення: У центрі сцени плакат. Чорним кольором - "22 червня 1941 року", червоним - "9 травня 1945 року", нижче слова:

"Вони у битві чесно полягли,

А іншого - ні вибору, ні змоги.

Вони загинули. Але перемогли,

Бо віддали життя для Перемоги!"

Відеофрагмент. Слайди.

(на фоні пісні «Эх, дороги» слова)

1-й ведучий. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

2-й ведучий. Вечір пам'яті полеглих у Великій Вітчизняній війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим. Ми з вами зібралися на зустріч із ветеранами, які своєю кров'ю відстояли нашу свободу. Мало залишилося учасників тих подій, і всі ми щиро вдячні, що до нас завітав Кабанов Микола Васильович.

1.

У день голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю:

Залиш на хвилину щоденні турботи,

І з нами побудь у великій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Україну.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим.

2.

У пам'яті світлій, у квіті сердець,

У сплесках вечірніх ясних озерець -

Вічні, як вітер, як зело, як спів,

Вічні, як сонце навіки віків,

Вічні, бо кривду збороли страшну

У сорок п'яту священну весну;

Вічні, бо правдою стверджені в грім,

Воїни житимуть в серці моїм!

1-й ведучий. Кожна людина зберігає в пам'яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий. Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

1-й ведучий. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками та по-пластунськи - чотири роки!

2-й ведучий. Мільйони загиблих... А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

1 вед. Хлопчик набігався і заснув. І сняться йому різні дива: чиста тепла вода в річці й золоті рибки в ній, рожеві яблука на блакитних гілках, соняшники, що ясним світлом освітлюють не лише землю, а й небо...

І сняться мамина усмішка і татове плече, з якого він, малий, хоче злетіти аби побачити і збагнути світ... Хай усе буде так насправді! Соняшники - жовтими. Мамина усмішка – доброю. Татове плече – надійним. А світ – затишним.

2 вед. Так сплять щасливі діти, так спали вони і червні 1941 року. Та не судилося здійснитися їхнім мріям і снам. Пекельний вогонь війни обпалив їм крилята.

1 вед. 22 червня 1941 року, без попередження війни, фашистка Германія напала на ще непрокинувшуюся від сну рідну землю.

Відеофрагмент.

(На фоні пісні «Священная война» слова)

2 вед. Біда, мов смерч, насунула здаля.

Заплакала обпалена земля,

Немов чиєсь стривожене дитя...

І мирне обірвалося життя!

(На фоні пісні «На безымянной высоте»)

1 вед. Синів і дочок закликала Україна:

Україна: Візміться діти всі за руки,

Не допустіть лихої муки,

Щоб мені болю не терпіти –

Вставайте всі фашистів бити!

Ідіть, сини, на праведний наш бій,

Вас мати і земля благословляють,

Вас скривджена чекає Україна.

Ідіть, сини, і захистіть мене.


(На перед виходять дівчина і юнак)


2 вед. У неділю рано-пораненьку

Не сива зозуля закувала,

Це дівчина миленького

На війну виряджала.

Дівчина: Іди, іди мій коханий

Та й не оглядайся

Як розіб’єш супостата

До дому вертайся.

А я буду тебе ждати

Кожную хвилину

Убережи від навали рідну Батьківщину.

Хлопець: Усі мої сили і душу широку,

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, моя мила,

Та щоб розквітала моя країна.

(На фоні пісні «Даль великая»)

Вірш «Жди меня»

Жди меня, и я вернусь.

Только очень жди,

Жди, когда наводят грусть

Желтые дожди,

Жди, когда снега метут,

Жди, когда жара,

Жди, когда других не ждут,

Позабыв вчера.

Жди, когда из дальних мест

Писем не придет,

Жди, когда уж надоест

Всем, кто вместе ждет.


Жди меня, и я вернусь,

Не желай добра

Всем, кто знает наизусть,

Что забыть пора.

Пусть поверят сын и мать

В то, что нет меня,

Пусть друзья устанут ждать,

Сядут у огня,

Выпьют горькое вино

На помин души…

Жди. И с ними заодно

Выпить не спеши.


Жди меня, и я вернусь,

Всем смертям назло.

Кто не ждал меня, тот пусть

Скажет: - Повезло.

Не понять, не ждавшим им,

Как среди огня

Ожиданием своим

Ты спасла меня.

Как я выжил, будем знать

Только ми с тобой,-

Просто ты умела ждать,

Как никто другой.


( Пісня „Огоньок”)

2-й ведучий. А що може виміряти материнське горе, її сльози...

1 вед. Молилася матінка старенька

До Господа Бога,

Як синові на війну стелилася дорога.

Мати: Неси, Боже, вражу кулю

Понад мого сина,

Хай не гине серед поля

Єдина дитина.

Хто закриє мені очі, старечії очі,

Як ти кров”ю молодою земельку сполощеш?

Хорони тебе, небесний,

Від лихої долі,

Не дай смерті приступити в лісі ані в полі.

А я буду молитися за тебе, дитино,

А я буду коритися Божій волі, сину.

Син: Не журіться ви за мене і не плачте, мамо

Не помру я, не загину поміж ворогами.

Буду бити їх, проклятих, аж поки не згинуть,

За село, за вас,матусю, за рідну країну.

Відеофрагмент.

Вед 1. Війна від Москви до Берліну – це 26 тисяч кілометрів і 27 мільйонів загиблих радянських людей. Це значить 10.800 вбитих на км, 22 людини на кожні 2 метри землі!

Вед 2. 27 мільйонів загиблих за 1418 днів. Це значить 19 тисяч вбитих щоденно, 800 людей на годину, 13 чоловік кожної хвилини!

Вед 1. Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!

(На фоні пісні «Алеша»)

2 ведуча.

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини - це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

1 ведуча

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих. Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами.

2 ведуча

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі "фабрики смерті". Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.


Відеофрагмент.

1-га ведуча. У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

(На фоні пісні «Темная ночь»)

 2 ведуча

Дівчина в сірій шинелі,

В куцих, простих чобітках

Йшла, де взривались шрапнелі,

Йшла з автоматом в руках.


1-а відуча.

Дівчата в бої йшли крізь ночі,

З калюж умивались дощем,

Їм бачились коси дівочі

Під грізним гарматним вогнем.

Недобрії очі лякали,

І танків боялись в бою.

Але, як мужчини, вмирали,

Землю обнявши свою.

Відеофрагмент.


Вед 2. А скільки залишилося вдов і сиріт? Як виміряти людське горе?

Ми не забудемо нічого,

Забути сил у нас нема,

І смерть малого і старого

Вам не обійдеться дарма!

(песня „Землянка”)

(На фоні «Прощание словянки»)

Учень.

Йшов 1945 рік. Велика Вітчизняна війна радянського народу проти фашистських загарбників наближалася до переможного кінця. Навесні Радянська Армія підійшла до столиці фашистської Німеччини - міста Берліна.

20 квітня почався штурм Берліна. 25 квітня завершилося оточення берлінського угрупування, радянська Армія зустрілася з частинами союзників - американською армією.


Учень.

Битва за Берлін тривала до 2 травня. Особливо запеклим був штурм рейхстагу-лігва фашистського звіра. Над рейхстагом замайорів Червоний прапор, який символічно став прапором Перемоги над фашизмом. Гарнізон ворога капітулював у ніч на 2 травня.

8 травня 1945 року представники німецького верховного командування підписали в Карлсхорсті ( передмістя Берліна) акт про капітуляцію збройних сил фашистської Німеччини. Ворог здався. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни значило крах гітлерівського "нового порядку", звільнення поневолених народів Європи, врятування світової культури і цивілізації від фашизму. День 9 травня став Днем Перемоги, великим святом всього людства.

1-й ведучий. Слава тим, хто здобув перемогу!

Відеофрагмент.

2-й ведучий. Сьогодні ми з великою вдячністю і любов'ю вітаємо вас, дорогі ветерани. Поморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками ваші обличчя, але ваші серця залишилися молодими. Ви бережете пам'ять про своїх однополчан. Зустрічаєтеся з тими, хто досі з нами.

(Песня „Синий платочек”, танец Вальс)

Учень.

Все менше нас, прибульців із війни,

Все глибші наші спомини і думи.

Ми все частіше чистим ордени

І довше носимо старі костюми.

Все швидше хвиля у Дніпрі сплива,

Все ближче ми до володінь природи,

Нас більше втомлюють гучні слова,

Аніж колись із краю в край походи.


Учениця.

Ми все пильніше в очі поколінь

Вдивляємося крізь опуклі скельця.

І смутку довга прохолодна тінь

Через моє перебігає серце.

І я немов на сповіді стою

І пам'ять всіх живих беру у свідки -

Такі красиві люди, як в бою,

І нині зустрічаються нерідко.

(Пісня «День победы», фон)

1-й ведучий. Шановні ветерани! Ми щиро вітаємо вас зі святом. 9 травня - святий день - День перемоги! Ми вклоняємося вам! Ми завжди будемо пам'ятати ваш подвиг! Ми завжди будемо пам'ятати вас! Низький уклін вам, сивочолі ветерани!

2-й ведучий. Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.

Вірш.

Танок «Огоньок»

1. Кривавим сном одкорчилась війна.

Літа зарубцювали давні рани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани


2. В атаки йшли вони не ради нагород,

Поранені страждали в медсанбатах,

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.


3. В чужих краях, в запеченій крові

Вони, ще юні, падали в катрани...

Пригадують дороги фронтові

І вбитих побратимів ветерани.


4. Вернулися живі з полків і рот

І мир подарували рідним хатам...

За цвіт життя завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.


5. З медалями вони й без нагород,

Стрічають один одного, як брата...

За світло дня, і за прозорість вод

Спасибі вам, посивілі солдати.


6. З роками вас все меншає в строю.

Змітають злі хвороби і бурани

Завжди у перших лавах, як в бою,

Ви з нами, дорогії ветерани!

Відеофрагмент. На фоне вірш.

Їх чекали з війни… Сучкова Л.Д.

Їх чекали з війни. На перонах з піснями стрічали.

І в очах, і в серцях та одвічна надія жила,

Що повернеться він і обніметься щиро з братами,

Мати голову схилить, і щаслива впаде до плеча.


А закохані очі в далечінь голубу зазирали,

І на серці схвильованім смуток болем лягав:

«Чи живий, чи поліг? Скільки ще так чекати?

О, ця клята війна, цей жорстокий безумний тягар!»


Раптом схоже обличчя серед натовпу щастям метнулось.

В серці спалах надії, а в душі радість криком луна.

Тільки інший це був, бо солдати війни так похожі:

Ті ж шинелі, пілотки, і на скронях уже сивина.


І сльоза покотилась, кришталем засіяла на сонці.

«Він загинув, немає, і ніколи не буде його!»

І посипались квіти, що лежали спокійно в долонці,

Що хвилинку так міцно притискала до серця свого.


Ось батьківська рука огорнула їй плечі так ніжно:

«Не журися, радій, бо скінчилась жахлива війна.

Він тебе захистив, щоб життя твоє пишно розквітло.

То ж крокуй уперед, крок за кроком іди в майбуття.


А на небі летять журавлі, ніби долі,

Ніби душі солдатів, що відважно лягли у бою.

Вони криком своїм всіх вітають у чистому полі:

«Я загинув у битві, та я в пам’яті вашій живу!»


Пісня «Журавли».