Г. С. Сковороди Інститут економіки І права кафедра історико-правових дисциплін Реферат
| Вид материала | Реферат |
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 468.84kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 450.68kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 639.89kb.
- Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра, 298.56kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького мельник, 600.07kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 309.54kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 744.37kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 520.15kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 208.24kb.
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 308.65kb.
Міністерство освіти та науки України
Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди
Інститут економіки і права
кафедра історико-правових дисциплін
Реферат
з всесвітньої історії держави і права
студента I-го курсу 154-ої групи
юридичного факультету
заочної форми навчання
Дунаєва Владислава Валентиновича
Тема: Ранньофеодальна, станово-представницька та абсолютна монархія в країнах Західної Європи
Харків - 2000.
Вступна частина
Виникнення та розвиток феодальної держави і права
поземельні відносини
становлення феодальної держави
Держава франків
Галія – провінція Рима
Хлодвіг з роду Меровінгів
династія Каролінгів
-
правди Карла Великого
Франція
процес становлення пануючого класу
визнання влади сюзерена
серви і вілани
сеньйоріальна монархія
абсолютна монархія
Німеччина
Саксонська династія
-
ленна монархія
влада імператора
курфюршество Бранденбург
Англія
Нормандське завоювання
Велика хартія вільності
Станово-представницька монархія в Англії
Тюдори і Стюарти
Італія
-
Папська держава
Флоренція
Венеція
Іспанія
Кордовський емірат
Кастилія
Арагонське королівство
конституції
Пилип II
Заключна частина
Список літератури
Предмет «Історія держави і права зарубіжних країн» («Загальна історія держави і права») вже багато років становить обов'язкову частину юридичної освіти. Загальновизнано, що саме цей предмет грає основну роль в ознайомленні майбутніх юристів з традиціями і досвідом світової політичної і правової культури юридичного значення.
По тому, що вивчає історія держави і права, на пізнання якого соціального об'єкта (а державна організація і право існують як соціальні явища, як форми людського суспільства) направлена її увага, вона може вважатися переважно історичною науковою дисципліною. По тому, якими методами і на основі яких взаємозв'язків вивчається цей об'єкт, як встановлюються закономірність і своєрідність функціонування цих явищ, історія держави і права - дисципліна переважно історична.
По суті визначення, загальна історія держави і права вивчає історичний розвиток держави і права. До такої простої і пояснюючої себе формулі зводяться будь-які хитро сплетені пояснення того, що ж складає предмет цієї наукової дисципліни, який приблизно з кінця ХIХ ст. є обов'язковим елементом університетської юридичної освіти в рамках європейської культури.
Історично держава і право розвиваються паралельно, кожна під впливом своїх соціальних чинників (хоч деякі з них, наприклад ідеологія, і співпадають). Однак в суспільній діяльності держава і право саме тісно переплетені і обумовлюють одне одного. Реалізація державної влади можлива тільки у вигляді примушень, заборон і дозволів - індивідуальних («з нагоди»), що перетворилися в традицію; це і є право. Для того щоб встановлення права були дійсними, щоб його вимогам підкорилися люди, в інтересах суспільства нерідко навіть проти своєї волі, необхідна особлива організація, що стоїть як би над суспільством, тобто держава. Стан державної організації її форми і принципи не можуть не знаходити відповідності в принципах права свого часу.
Головна задача історії держави і права: осмислити історичну, тобто минулу, зміну - робить її переважно теоретичною науковою дисципліною. Разом з тим особливі властивості її об'єктів вивчення - держава і права - зумовлюють значення історії і як невід'ємної частини загальної, практичної юриспруденції.
Матеріал, що пропонується, звичайно, не можна вважати достовірно загальною історією, що охоплює всі країни і народи у всі епохи. Необхідний відбір державних і правових традицій для освітлення теми визначився, по-перше, традицією, що склалася, по-друге, реальною важливістю політичного або правового досвіду країн, що пропонуються, по-третє, цей відбір не може не бути до відомої міри суб'єктивним. У тому числі пов'язаним з мірою знання державної або правової історії того або іншого народу. Закономірно, що в інших країнах на світову історію державних інститутів і права будуть дивитися трохи інакше. Представлена в даній роботі загальна історія - це історія, дивлячись з нашої країни і для неї, історія країн в найбільшій мірі що стикалася з державною і правовою історією України (Росії) і що найбільш вплинули на неї. Хоча і тут деякі обмеження були більш вимушеними, ніж викликаними науковою логікою предмета.
ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФЕОДАЛЬНОЇ
ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Феодальна держава являє собою організацію класу феодальних власників, створену в інтересах експлуатації і придушення правового положення селян. У одних країнах світу воно виникло як безпосередній наступник рабовласницької держави (наприклад, Візантія, Китай, Індія), в інших воно утвориться як безпосередній результат виникнення і затвердження приватної власності, появи класів, обходячи рабовласницьку формацію (як, наприклад, у німецьких і слов'янських племен).
У основі виробничих відносин феодалізму лежить власність феодала на головний засіб виробництва - землю і встановлення прямої влади феодала над особистістю селянина. Саме поземельні відношення і власність на землю визначали в той час саме обличчя суспільства, характер його соціального і політичного устрою. Для феодальної земельної власності були характерні такі особливості:
- її ієрархічний характер;
- становий характер;
- обмеження права розпоряджатися землею, а деякі категорії, наприклад церковні землі, взагалі були вилучені з цивільного обороту.
Звідси витікає і складна ієрархічна станова система феодального суспільства, поземельних відносин, що відображала особливий лад. Крім того, володіння землею давало і безпосереднє право на реалізацію владних повноважень на певній території, тобто земельна власність виступала як безпосередній атрибут політичної влади.
Становий розподіл феодального суспільства, будучи вираженням фактичної і формальної нерівності людей, супроводилося встановленням особливого юридичного місця для кожної групи населення.
Пануючий клас феодалів в цілому, і кожна його частина окремо, являли собою більш або менш замкнені групи людей, наділені закріпленими законом привілеями - правом власності на землю, володінням кріпаками і монополією на право участі в управлінні і суді.
Відносини між феодалами в Європі базувалися на основі залежності одних феодалів від інших. Одні феодали виступали як сеньйори, інші - як васали. Сеньйори давали своїм васалам землі і гарантували їм свій захист, васали були зобов'язані по відношенню до сеньйорів військовою службою і деякими іншими повинностями. Відносини сюзеренітету-васалітету створювали специфічну політичну ієрархію всередині феодальної держави.
Типовою формою феодальної держави була монархія. Феодальна республіка була характерна для порівняно не багатьох середньовічних міст Північної Італії, Німеччини... Що стосується форм феодальної держави, то за час свого розвитку вона пройшла ряд етапів:
1. Ранньофеодальна монархія (V-IX стст.) - характерна для періоду становлення феодальної власності, коли клас феодалів, що формується, згрупувався навколо влади короля, що політично зміцнилася. У цей період складаються перші відносно великі феодальні держави.
2. Васально-сеньйориальна монархія (Х-ХIII стст.) - в цей період спостерігається розквіт феодального способу виробництва і панування натурального господарства, що спричинило феодальну роздробленість, яка супроводиться переходом влади від короля до окремих феодалів і організацію державної влади на основі васальних зв'язків.
3. Станово-представницька монархія (XIV-XV стст.) - для цього періоду характерний процес централізації держави і виникнення королівської влади. Початок функціонування представницьких органів Генеральних штатів у Франції, Рейхстагу в Німеччині, Кортесів в Іспанії і т.д.
4. Абсолютна монархія (XVI-XVII стст.) - характеризується зосередженням всієї повноти державної влади, в тому числі законодавчих, судових і фіскальних функцій, в руках короля; створенням великої професійної армії і бюрократично- чиновницького апарату, що забезпечує йому пряме управління і контроль за країною.
Одночасно зі складанням феодальної державності йшов процес становлення феодального права. Можна виділити наступні характерні риси феодального права. По-перше, основне місце в феодальному праві, особливо на ранніх етапах, займають норми, що регулювали поземельні відносини і норми, що забезпечують позаекономічне примушення. По-друге, феодальне право значною мірою є "правом-привілеїв", що закріплює нерівність різних станів. Воно наділяло правами (або урізувало їх) відповідно до того положення, яке займала людина в суспільстві. По-третє, в феодальному праві не було звичного для нас розподілу на галузі права. Існував розподіл на ленне право, церковне право, міське право і т.д., що пояснюється його становим принципом. По-четверте, величезний вплив на феодальне право надавали церковні норми, що нерідко перетворювалися самі в норми права. Характерною рисою права Європи була відсутність єдиного права на всій території держави і панування правових систем, заснованих на місцевих звичаях.