Geum.ru

Соціально-економічні імперативи сталого розвитку в умовах глобальної модернізації

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Соціально-економічні імперативи сталого розвитку в умовах глобальної модернізації.

с.н.с., к.е.н., Бондарець М.В.

У рамках дослідження теми “Соціально-економічні імперативи сталого розвитку в умовах глобальної модернізації” було проаналізовано вірогідні сценарії розвитку глобальної цивілізації та виклики, що постали перед людством у ХХІ ст. Для цього проведено оцінку кількісних та якісних параметрів сучасної цивілізації, зокрема, використовуючи результати досліджень групи вчених на чолі з Д.Медуз та Й. Рейндерзом у 1970­–2007 рр., які наведені у працях “Межі зростання”, “Поза межами”, “Межі зростання. 30 років потому”. Застосування системного підходу та методів наукової абстракції, аналізу та синтезу дозволив дійти таких основних висновків:
  • Використання людьми багатьох важливих ресурсів і масштаби забруднення вже вийшли поза межі ресурсно-екологічного потенціалу Землі;
  • Розбудова сталого суспільства технічно та економічно ще є можливою. Але перехід до сталого суспільства вимагає дотримання балансу між довготерміновими й короткотерміновими цілями з більшим наголосом на якості життя, ніж на обсягах виробництва.

З тринадцяті глобальних сценаріїв, що були досліджені вченими, лише у двох (GEOpolity та Jazz) відбувається перехід до сталого розвитку, а в інших – занепад людської цивілізації. Обидва позитивних сценарії включають ціннісну орієнтацію людства як основу для корекції людьми своєї життєдіяльності та модифікації “економічного міту” – першого глобального міту під впливом якого живе сучасна цивілізація.

Досліджено теоретико-методологічні засади побудови екостійкого суспільства, що ґрунтуються на працях Г.Дейлі, який розробив концепцію “екологічної економіки” та застерігає про небезпеки перевищення раціональних масштабів економіки і виснаження природного капіталу, після чого зупиняється економічний розвиток, а деградація природи стане неминучою зі всіма негативними природнокліматичними і соціальними наслідками.

Проведено класифікацію інновацій за екологічною ознакою: які вдосконалюють традиційні екофобні технології, що дозволяє все більш інтенсивно вилучати ресурси та експлуатувати екосистеми; які створюють і вдосконалюють екофільні технології, тобто малоресурсоємні і безвідходні, що спричиняють найменшу шкоду довкіллю.

Серед концепцій та стратегій модернізації, що сприяють сталому розвитку, виділено концепцію “чистого виробництва”, яка передбачає модернізацію промислового виробництва відповідно до екологічних стандартів, бізнесову стратегію “еко-ефективності”, в основу якої покладено ідею поєднання економічної та екологічної ефективності. На мікро- рівні стратегія “еко-ефективності” є одним із головних двигунів переходу до сталого розвитку, оскільки доводить, що можна одночасно виробляти нові товари та послуги, скорочувати використання природних ресурсів, покращувати економічні показники. На макро- рівні, “еко-ефективність” передбачає створення більшого суспільного багатства з меншими втратами для природи в масштабах всієї економіки. Недоліком стратегії “еко-ефективності” є те, що вона майже не розповсюджується на соціальний вимір сталого розвитку. Усуненню цієї вади та поширенню дії стратегії на сферу соціальної відповідальності сприятиме розробка Всесвітньою бізнесовою Радою зі Сталого Розвитку концепції “відповідального підприємництва”, яка охопить усі три складові сталого розвитку.

При розгляді імператив розвитку економіки України в контексті переходу до сталого розвитку було зазначено, що на даному етапі розвитку українська промисловість потребує системної технологічної модернізації, зокрема впровадження ресурсоефективних технологій, систем екологічно чистого і безпечного виробництва, а також ефективного державного менеджменту.

В основу модернізаційної стратегії України варто покласти концепцію сталого (екологічно і соціально збалансованого) розвитку. Орієнтиром в модернізації країни має стати стратегії розбудови екологічно і соціально збалансованого постіндустріального суспільства, на яких сьогодні базується розвиток країни Європи.

Європейська модель “еко-соціальної” ринкової економіки має служити стратегічним орієнтиром для України. Еко-соціальна ринкова економіка як модель сталого розвитку суспільства грунтується на органічному поєднанні економічної ефективності, соціальної справедливості та ресурсно-екологічної збалансованості. Практична реалізація такої моделі вимагає від урядів перегляду мікро- та макроекономічної політики з метою трансформації зовнішніх екологічних і соціальних факторів, пов’язаних з виснаженням природних ресурсів і забрудненням довкілля, у внутрішні витрати виробництва з їх інтеграцією в ринкове ціноутворення.

При втіленні даної моделі головне значення має реалізація механізмів інноваційної еколого-економічної політики, зокрема таких її складових як „торгівля квотами на викиди” та „еко-трудова податкова реформа”. Наприклад, податкова реформа, що спрямована одночасно на створення робочих місць та збереження довкілля, частково переносить базу оподаткування з трудових ресурсів (доходу та фонду заробітної плати) на споживання природних ресурсів та шкідливі викиди й відходи. Така політика стає важливим елементом структурної перебудови економіки і вже втілюється урядами індустріально розвинених країна ЄС, особливо в Німеччині, Данії, Швеції та Нідерландах.

Здатність національного підприємництва знайти баланс між отриманням прибутку, соціальною справедливістю та збереженням довкілля є одним із головних чинників успішного переходу України до сталого розвитку. При цьому треба враховувати той факт, що в сучасному світі найкращі екологічні показники підвищують конкурентоспроможність країни на світовому ринку товарів та послуг.