Загальна характеристика роботи актуальність теми

Вид материала

Содержание

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Мета і завдання дослідження
Предметом дослідження
Об’єктом дослідження
Методи дослідження.
Емпіричною базою дослідження
Наукова новизна одержаних результатів
Практичне значення одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації
Структура і обсяг дисертації
Основний зміст дисертації
Перший етап.
Другий етап
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографії, навчальні посібники, брошури.
Ключові слова
Ключевые слова

Подобный материал:

1 2 3

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах проведення в Україні радикальної економічної реформи, питання забезпечення господарської та фінансової стабільності переробних підприємств набуває все більшого значення. Досягнення поставленої мети повинно відбуватися на основі підвищення ефективності використання всіх засобів та ресурсів у відповідності до концепції переходу України до сталого розвитку, та інших програмних документів з соціально-економічного розвитку держави, пропонованих Кабінетом Міністрів України на перспективу.

Одним із засобів досягнення цієї мети є цілеспрямоване управління факторами впливу, що забезпечують економічну стабільність функціонування підприємства. Основним чинником стабілізації та джерелом нарощування виробничих можливостей, інтенсифікації суспільного виробництва є ефективне та раціональне використання ресурсів, роль яких помітно зростає в умовах державної незалежності, економічної самостійності господарюючих суб’єктів, коли залучення нових ресурсів значною мірою визначаються як наявним потенціалом, так і грамотною політикою їхнього ефективного використання. За цих обставин на особливу увагу заслуговує економія матеріальних ресурсів через їхню невідтворюваність, природну обмеженість і зростаючу вартість.

Застосування протягом минулого, посттоталітарного періоду здебільшого адміністративних методів управління негативно вплинуло на господарську та фінансову стабільність функціонування переробних підприємств. За умов розвитку ринкових відносин та використання економічних методів управління, подальшої розробки вимагають організаційно-економічний механізм забезпечення стабільного розвитку підприємств та питання вдосконалення управління, визначення впливу на його ефективність організаційних та техніко-економічних факторів. Економічні методи забезпечують поєднання інтересів держави та трудових колективів. У свою чергу, необхідність посилення впливу організаційних та техніко-економічних факторів на господарську та фінансову стабільність функціонування підприємств обумовлює актуальність досліджуваної проблеми.

Значний внесок у науково-практичну розробку реформування переробних галузей агропромислового комплексу, становлення нових організаційно-правових форм підприємств переробної промисловості зробили в першу чергу українські вчені, економісти.

В опрацюванні макроструктурних аспектів провідне місце належить М. Я. Дем’яненку, Б. Й. Пасхаверу, М.П. Сичевському, Д. В. Полозенку, В. П. Ситнику, А. Фесині, О. М. Шпичаку. Визнання у цій сфері здобули зокрема наукові розробки в галузі реформування АПК О.Б. Бутнік – Сіверського, Т.Л. Мостенської, П. Т. Саблука, М. В. Зубця, В. Я. Амбросова, П. І. Гайдуцького, З. В. Гуцайлюка, С. Л. Дусановського, О. М. Онищенка, В. М. Олійника, Д. П. Доманчука та ін.

Щодо форм господарювання, кооперування, розвитку інтегрованих формувань, організації виробництва, становлення внутрішньогосподарських відносин, значний внесок зробили В. І. Бойко, М. П. Вітковський, В. Н. Зимовець, В.І. Гринчуцький, В. М. Нелепа, О. О. Рябчик, М.К. Пархомець. Проблеми реформування матеріально-технічної бази розробляють В. Г. Більський, М. І. Кисіль, Г. М. Підлісецький, соціального розвитку – Г. І. Купалова, Л. О. Шепотько та інші.

В дослідженнях цих вчених головна увага приділяється підвищенню ефективності роботи переробних підприємств, розробляються проблеми становлення та інтенсифікації підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції в різні періоди часу, пропонуються шляхи підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, значна увага приділяється розробці механізмів державного регулювання, визначенню паритету цін на продукцію, формуванню ефективних каналів реалізації продукції та іншим економічним питанням.

В економічній літературі відсутня чітка методологія реалізації стратегії стабільного розвитку підприємств. Реалізація стратегії найменш формалізована частина стратегічного управління та найбільш невизначена з точки зору забезпечення кінцевого результату.

В ринкових умовах потребують подальшого дослідження проблеми, що пов’язані з кардинальними змінами існуючої економічної системи. В цих умовах особливої значимості набуває питання підвищення ефективності роботи переробних підприємств з використанням організаційно-економічного механізму забезпечення їх стабільного розвитку. Усі ці та інші обставини обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок і проблематика досліджень узгоджуються з основними напрямками державних програм у сфері соціально-економічного розвитку країни, зокрема, з Концепцією державної промислової політики, Програмою структурної перебудови економіки України, Програмою соціально-економічного та культурного розвитку області «Тернопілля – 2010», Регіональною програмою розвитку малого підприємництва у Тернопільській області на 2009 – 2010 роки. В основу роботи покладені результати досліджень, проведених автором відповідно до планів НДР Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя за темами: «Основні закономірності розвитку України в ХІХ – ХХ ст.» (реєстр. номер 0101U000992; ВК2 – 01), «Дослідження проблем і можливостей регіональних ринків в умовах перехідної економіки» (реєстр. номер 0101U000993; ВКЗ – 01).

Результати досліджень включені у наукові звіти Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя та НДІ Мінекономіки України до тем «Удосконалення планування і підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів», «Розвиток теоретичних і методичних основ «Системи норм і нормативів» для планування ресурсів» і «Розробка методичних рекомендацій із застосування на промислових підприємствах економічних важелів, що забезпечують стабілізацію економіки, подальше збільшення використання вторинних матеріальних ресурсів у виробництві».

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка механізму та системи економічних методів управління, які би мали вплив на організаційні та техніко-економічні фактори забезпечення господарської та фінансової стабільності функціонування переробних підприємств і на цій основі досягнення сталого розвитку суспільства. Досягнення поставленої мети зумовлює необхідність розгляду і вирішення таких завдань:

– обґрунтувати роль та місце управління у системі забезпечення стабільності функціонування переробних підприємств;

– уточнити поняття господарсько-фінансова стабільність підприємства в контексті сталого розвитку суспільства та основних визначень за темою дослідження;

– виявити причини виникнення застійних явищ при функціонуванні підприємств;

– на прикладі ДАК «Хліб України» виявити фактори впливу на організаційне забезпечення ефективного використання основних та оборотних засобів, трудових, матеріальних, фінансових ресурсів;

– здійснити аналіз організаційних, трудових та техніко-економічних складових стабілізаційних процесів;

– здійснити класифікацію факторів, що впливають на стабілізацію функціонування підприємств, у т. ч. за рахунок ресурсозбереження в переробних галузях;

– здійснити розробку заходів з формування принципів керування ними, виявити передумови їхнього впровадження у виробничу практику;

– систематизувати критерії та визначити показники господарсько-фінансової стійкості переробних підприємств;

– дослідити вплив державної політики на господарсько-фінансову стійкість переробних підприємств;

– удосконалити систему економічних методів управління техніко-економічними факторами, у тому числі ресурсозбереженням, на різних рівнях управління та виявити рівень впливу запропонованих методів на ефективність використання матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

– розробити теоретичні і прикладні механізми забезпечення господарсько-фінансової стабільності переробних підприємств;

– запропонувати методичне забезпечення впровадження системи економічних методів управління техніко-економічними факторами діяльності підприємств;

– сформувати концептуальні, теоретико-методологічні засади формування та реалізації стратегії розвитку переробних підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні проблеми формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств.

Об’єктом дослідження є економічні процеси взаємодії складових організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств в сучасних умовах.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є наукове та творче осмислення досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії та практики економіки управління підприємствами, закони України, постанови Кабінету Міністрів України у сфері мікроекономічного регулювання діяльності переробних підприємств, прогнозування соціально-економічного розвитку, імплементації різнопланових політик для підвищення ефективної діяльності переробних підприємств.

Для досягнення поставленої мети використані загальнонаукові й спеціальні методи пізнання явищ і процесів у сфері господарсько-фінансової діяльності підприємств:

аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури для визначення основних положень організаційно-економічної категорії господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств;
економічного аналізу, прогностичний та діагностичний метод при здійсненні комплексної оцінки стану економіки України та економіки переробних підприємств системи ДАК „Хліб України”;
загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, специфічні методи наукового дослідження (групування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу, коефіцієнтний та індикаторний аналізи);
середньогеометричної та середньоарифметичної зваженої при визначенні середньорічного темпу росту обсягів товарної продукції;
графічний метод при аналізі динаміки обсягів виготовленої продукції та структури виробництва;
класичні методи математичного аналізу й математичної статистики при розрахунку коефіцієнтів та показників господарсько-фінансової стабільності переробних підприємств;
рейтинговий метод для визначення збалансованої системи показників;
найменшого відсотка, середнього відсотка та методи оцінки позиції асортименту і можливостей його розширення.

Серед прикладних методів застосовано такі:

порівняльний (при розгляді світового досвіду економіко–господарської діяльності переробних підприємств);
історичний та логічний ( при дослідженні поняття „сталий розвиток”);
кластерний (при оцінці та прогнозі виробничої діяльності переробних підприємств, обчисленні узагальнених інтегральних показників);
факторний (при зниженні мірності використаних змінних);
кореляційний та регресійний (побудова кореляційних матриць для вибору пріоритетів).

У процесі вирішення поставлених у роботі завдань використовувались також методи: логічного узагальнення, аналізу, синтезу та порівняння – для визначення сутності поняття “господарсько-фінансової стабільності підприємства” в контексті сталого розвитку України, обґрунтування необхідності уточнення поняття “сталий розвиток” (розділ 1, п. 1.1, розділ 2, п. 2.1.); соціологічні методи у формі опитування (із залученням засобів зв’язку) з метою вивчення причин гальмування розвитку економіки на сучасному етапі (розділ 1 п. 1.2, п. 1.3.); різноманітні прийоми статистичного методу, а саме: порівняння – для визначення динаміки обсягів, тенденцій і закономірностей виробництва і збуту продукції (розділ 2), кореляційно-регресивний аналіз – для факторного аналізу господарсько-фінансової стабільності підприємств (розділ 3,4); системний підхід – для вивчення впливу чинників та важелів стабілізації виробництва, визначення їх напрямків (розділ 4); методи економіко-математичного моделювання при розробці теоретичних та прикладних механізмів управління стратегією підвищення фінансово-господарської стабільності підприємства (розділ 5).

Інформаційною базою дослідження є матеріали Держкомстату України, інформація Комітетів Верховної Ради України та міністерств, результати обстеження зернопереробної галузі загалом та переробних підприємств ДАК „Хліб України”, бухгалтерська та фінансова звітність підприємств, монографії, збірники, дані річних звітів, інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних і політичних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів

Емпіричною базою дослідження стали результати наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері економіки та управління підприємствами.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методологічних засад і методичних положень, практичних рекомендацій щодо нового вирішення проблем, які виникають при здійсненні господарсько-фінансової діяльності переробних підприємств, формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного їх розвитку.

Найсуттєвішими теоретичними і практичними результатами, які характеризують наукову новизну дослідження та визначають особистий внесок дисертанта є такі:

вперше:

дано визначення господарсько-фінансової стабільності функціонування підприємств у контексті сталого розвитку суспільства під якою слід розуміти такий стан його ресурсного потенціалу, матеріально-речової та вартісної структур виробництва і таку його динаміку, за наявності яких забезпечуються стабільно високі результати його господарсько-фінансового функціонування. Дано визначення основних понять з теми дослідження; а саме: фінансову стійкість – пропонується розглядати як результат цілеспрямованої діяльності господарських структур, який свідчить про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, характеризується високим рівнем їх використання та обумовлює раціональні напрями їх розміщення; фінансова стабільність розглядається як стан фінансових ресурсів підприємства і такий ступінь їх використання, при якому є можливість вільного маневрування грошовими засобами, здатність забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції; стратегія підвищення господарсько-фінансової стабільності – забезпечується впровадженням організаційно-економічного механізму стабільного розвитку підприємства; організаційно-економічний механізм це системно-організаційний інструментарій забезпечення економічної самостійності, високої рентабельності виробництва та матеріальної відповідальності за кінцеві результати діяльності;
здійснено комплексну оцінку стану економіки переробних підприємств у контексті сталого розвитку суспільства та вступу України до СОТ;
запропоновано методологію формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств та визначено принципи їх ефективного функціонування.

удосконалено:

систему економічних методів управління господарським механізмом, що дозволяє здійснювати комплексний вплив на фактори стабілізації економіки підприємств та визначати їх ефективність за допомогою групи показників в т. ч.: коефіцієнта залежності „автономії”; коефіцієнта фінансової залежності; коефіцієнта фінансової стійкості; коефіцієнта маневреності власного капіталу; коефіцієнта покриття, або коефіцієнта поточної ліквідності; коефіцієнта співвідношення залученого і власного капіталу; коефіцієнта концентрації залученого капіталу та ін.:
існуючий підхід до визначення класифікаційних ознак факторів, що впливають на стабільність функціонування підприємств у т.ч. за рахунок раціональної організації виробництва і прогнозування, організації заходів ресурсозбереження, підвищення якості продукції, робіт і послуг, інвестування, що відображає потенційний внесок не лише організаційної, економічної, а й конструкторської та технологічної підготовки виробництва, логістизації безпосередньо процесу виробництва;

дістали подальшого розвитку:

- методи та засоби вирішення завдань організаційного характеру;

теоретичний підхід до виявлення впливу техніко-економічних факторів, у тому числі ресурсозбереження, на діяльність підприємств з позицій реалізації двох його складових – економії першого і другого роду на мікро- та макрорівнях;
узагальнена характеристика передумов стабілізації господарської діяльності підприємств, що полягає у визначенні причин виникнення застійних явищ у розвитку економіки підприємств на сучасному етапі;
методичні підходи управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства;
методичні рекомендації щодо впровадження економічних методів управління, які дозволяють управляти техніко-економічними факторами стабілізації переробних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у розробці, теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо розроблення нових та удосконалення існуючих підходів до управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства. Використання на практиці запропонованих методик впливу на організаційно-економічні фактори стабілізації виробництва, дозволить підвищити ефективність господарювання як на рівні окремих підприємств зернопродуктового комплексу, так і на рівні переробної галузі АПК, народного господарства України в цілому. Основні положення роботи використані при розробці регіональної складової загальнодержавних програм, а саме: результати дослідження є складовою частиною «Методичних рекомендацій з організації використання ресурсного потенціалу Тернопільської області і Західного регіону», програм соціально–економічного розвитку регіону. Окремі теоретико–методологічні положення та пропозиції автора дисертаційної роботи використовуються при формуванні планів та прогнозів Головного управління економіки Тернопільської облдержадміністрації (довідка № 01/2–420 від 15.05 2007р.), управління харчової та переробної промисловості (довідка № 354 від 13.03.2005р.). Ряд пропозицій автора впроваджено у практику діяльності Тернопільського комбінату хлібопродуктів (довідка № 01/200 від 13.02.2008р.).

Теоретичні підходи щодо вдосконалення господарсько-фінансової діяльності переробних підприємств використовуються у навчальному процесі викладачами, аспірантами факультету управління і бізнесу Тернопільського державного технічного університету ім. Івана Пулюя (довідка №451 від 11.03.2008р.), Тернопільського національного економічного університету при викладанні курсів «Економіка підприємств» і «Основи економіки та організації виробництва» (довідка № 126 – 07 від 8.02.2008р), Тернопільського інституту соціальних та інформаційних технологій при викладанні курсів «Організація виробництва», «Стратегічний менеджмент», (довідка № 34 – ОД, від 20.04.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо створення організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств. Наукові результати, що виносяться на захист, одержано дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та практичні положення та результати дисертаційної роботи апробовані на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: ”Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз” (Ялта – Форос – Україна. 14–16 вересня 1998 р), “Проблеми інтеграції напрямів освітнього потенціалу в державотворчому процесі”. (Севастополь – Ласпі, 31 травня 2000 р.), “Управління в ХХІ ст.” „Концепції та моделі економічного розвитку”(22–26 травня 2000 р.) „Проблеми інтеграції науково – освітнього потенціалу в державотворчому процесі” (Тернопіль – Севастополь – Суми, 2002 р.), “Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі” (Тернопіль, Тернопільська академія народного господарства, 22 –24 жовтня 2004 р.) “Розвиток підприємницької діяльності і економічної стратегії в сучасних умовах” (м. Донецьк, 20–22 травня 2004 р.), «Регіональні засоби масової інформації бізнесові структури та органи місцевого самоврядування: взаємодія на шляху до Євроінтеграції» (Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій, Тернопіль, 2005 р.), „Разом в Європі: маркетингові стратегії регіонального розвитку” (12 – 15 травня 2005 р. м. Тернопіль), „Медіа, Бізнес, Громадськість, Влада: взаємодія на шляху до Євроінтеграції» (м. Тернопіль, 2003 р).

Публікації. Основні результати і висновки дисертаційної роботи опубліковані у 74 наукових працях (загальний обсяг 122 друк. арк., особисто автору належить 55 друк. арк.) в тому числі одна монографія одноособова, одна у співавторстві, 4 навчально–методичних посібники (з них 1 одноособова), 27 публікацій у фахових виданнях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесок автора.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація містить вступ, п’ять розділів, висновки, додатки. Список літератури містить 272 найменувань, 11 додатків, загальний обсяг дисертації 390 стор., у тому числі основного тексту – 343 стор. У дисертації міститься 57 таблиць, 28 рисунків, 23 формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – «Організаційно-економічна категорія господарської та фінансової стабільності функціонування підприємств в контексті сталого розвитку України» розкрито поняття господарсько-фінансової стабільності підприємств, подано комплексну оцінку стану економіки переробних підприємств у контексті сталого розвитку України, сформульовано техніко-економічну категорію стабільності виробництва. Із застосуванням відпрацьованої методики та методології дослідження узагальнено організаційні, трудові та техніко-економічні складові стабілізаційних процесів, а також визначено критерії оцінки та показники господарсько-фінансової стабільності підприємства, представлено характеристику стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства.

Основними об’єктами стабілізації виробничого процесу в переробних галузях є ресурси переробних підрозділів, що мають властиві тільки їм особливості, які у процесі науково-обґрунтованого застосування живої й уречевленої праці здатні відтворюватися. Ступінь взаємозв’язку організації виробництва при стабілізації переробних галузей значною мірою залежить від відповідності між регіональними потребами та виробництвом наявної сировини, регіональних потужностей переробної промисловості, можливостями збереження й транспортування. Необхідними умовами стабілізації в умовах регіону є управління техніко-економічними факторами та факторами науково-технічного прогресу, що забезпечує підвищення продуктивності праці, ресурсозбереження, організацію безвідхідного виробництва, врахування економіко–географічних, національно-демографічних, природнокліматичних, інших регіональних та галузевих особливостей.

У цілому формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності виробництва з наступною його стабілізацією представлено на розробленій схемі (див. рис.1), яка враховує основні фактори і регіональні умови, що здійснюють вплив на його ефективність.

Рис.1. Принципова схема формування організаційно-економічного механізму підвищення ефективності виробництва

До числа найбільш важливих чинників стабілізації виробництва на мікро- та макрорівнях можна віднести: впровадження науково-технічного прогресу, підвищення ефективності використання кадрового потенціалу, збільшення капіталовкладень, удосконалення управління, облік, контроль, виважена політика ціноутворення, використання гнучкої податкової політики інше.

Проведений аналіз дозволив визначити, що до основних завдань стабілізаційного процесу на рівні держави належать: насичення споживчого ринку продовольчими товарами і послугами, підвищення рівня життя народу, забезпечення пріоритетних умов для успішного соціально-економічного розвитку.

У розділі подано загальну характеристику цінової ситуації та грошово-кредитної політики в державі, що дозволило виявити причини гальмування розвитку економіки та встановити взаємозв’язок цих явищ із ефективністю функціонування переробних підприємств.

Досліджено проблеми стабілізації господарсько-фінансової діяльності виходячи зі стану економіки та причини уповільнення темпів економічного зростання.

Здійснена комплексна оцінка стану економіки дозволила зробити висновки, що фінансова стабільність підприємства характеризує лише один бік або одну грань комплексу виробничо-господарської діяльності підприємства. Зокрема, фінансова стабільність у В. І. Іваненка і М. А. Балюх пов’язана із залишками або нестачею для формування запасів і витрат. У свою чергу, за Н. А. Мамонтовим, фінансова стабільність – це забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами, рівень їх використання, напрями їх розміщення. Разом з тим, як показали дослідження, вона має тісний зв’язок із ефективністю виробництва та кінцевими результатами діяльності підприємства. Враховуючи це, пропонується результат управлінської діяльності розуміти як результат, який свідчить про забезпеченість підприємства власними засобами та фінансовими ресурсами, високий рівень їх ефективного використання. Встановлено, що фінансова стабільність має тісний зв’язок із загальною ефективністю виробництва та з кінцевими результатами діяльності підприємства.

Виявлено причини, які зумовлюють невідповідність діяльності підприємства запланованому рівню фінансової стійкості, можуть бути різними. Найчастіше фінансові ускладнення виникають внаслідок:

накопичення невиправданих (понаднормативних) залишків товарно-матеріальних цінностей на складах підприємства;
зривів у ресурсному забезпеченні показників виробничої діяльності (обсяги, якість, асортимент продукції тощо);
затримки реалізації продукції (затоварювання, зміна цін і попиту, збільшення простроченої дебіторської заборгованості);
зниження рентабельності виробництва, а отже і суми прибутків й обігових коштів;
втрати обігових коштів через незважені управлінські рішення, підвищення темпів інфляції та зміну ринкової кон’юнктури;
вилучення коштів у підприємства адміністративним, судовим, податковим, або інфляційним шляхом;
неочікуваного банкрутства партнерів;
зростання конкурентного тиску як з боку закордонних компаній, так і вітчизняних виробників;
збитків від стихійних лих;
зміни інструментів державного регулювання (митних процедур, податків тощо).

Узагальнюючим показником господарсько-фінансової стабільності підприємств виступає система коефіцієнтів, що надає можливість визначати відхилення при реалізації стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства.

Стратегічне управління господарсько-фінансовою стабільністю полягає у виборі дій, щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються, тобто це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, що забезпечує стабільність господарсько-фінансового стану у довготерміновій перспективі. Стратегічне управління фінансовою стійкістю підприємства передбачає п‘ять етапів організації процесу із врахуванням особливостей і передумов стабілізації господарської діяльності підприємств зернопродуктового комплексу (див. рис.2).

Рис. 2. Організація процесу стратегічного управління фінансовою стабільністю підприємства.

У другому розділі – «Передумови стабілізації господарсько-фінансової діяльності підприємств ДАК „Хліб України”» подана загальна характеристика ДП ДАК «Хліб України». В цьому розділі здійснено:

аналіз передумов стабілізації господарсько-фінансової діяльності переробних підприємств;
визначено критерії оцінки та фактори впливу на стратегію господарсько-фінансової стабільності підприємства. Визначено їх взаємозв’язки;
оцінку заходів керівництва підприємств щодо вдосконалення планування, прогнозування та організації виробництва і реалізації продукції на ДАК «Хліб України»;
показано вплив підвищення якості продукції, робіт і послуг на посилення конкурентних переваг кінцевих результатів діяльності підприємства;
визначено шляхи стабілізації функціонування переробних підприємств.

В умовах формування ринкових відносин у зернопродуктовому комплексі країни відбулися значні зміни, які суттєво вплинули на його розвиток. В основі цих змін – трансформація відносин власності у сфері сільськогосподарського виробництва, системи заготівлі, зберігання та переробки зерна, перехід на ринкові відносини між учасниками комплексу. Відносно висока рентабельність виробництва зерна стимулювала сільське господарство до нарощування посівних площ зернових культур, в результаті чого зросла їхня питома вага у загальній структурі посівів. Водночас ці процеси не забезпечили адекватного збільшення виробництва зерна й доходів сільськогосподарських товаровиробників, причому вища рентабельність була і за високих (1995 р.), і невисоких (2006 р.) обсягів виробництва (див. рис.3).

Виходячи з вищевикладеного, найважливішими завданнями та необхідною умовою стабілізації господарської та фінансової діяльності підприємств зернопродуктового комплексу є не тільки збільшення виробництва, але й зменшення втрат на стадії зберігання, транспортування та переробки зерна та готової продукції, використання з максимальною віддачею трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, що значною мірою залежить від функціонування організаційно-економічного механізму підприємств.

Досвід функціонування переробних підприємств системи ДАК «Хліб України», дає підстави стверджувати необхідність розроблення заходів з вдосконалення не лише планування та організації виробництва, а й реалізації продукції, підвищення якості продукції, робіт і послуг, вирішення проблем енергетичного забезпечення, кадрової роботи, інвестиційного забезпечення тощо.

Таким чином, будь-яке підприємство має закріплювати свої досягнення і поступово, стратегічно виважено йти до мети. Недотримання цього правила може відкинути його на вчорашні позиції.

Рис. 3. Динаміка основних показників розвитку виробництва зернових культур в Україні за 1990 – 2006 роки

На прикладі підприємств ДАК «Хліб України», продемонстровано, що переробні підприємства потребують розробки механізму планування та певної стратегічної програми розвитку, яка необхідна для узгодження основних напрямів роботи на найближчі п’ять-десять років.

Одним із шляхів удосконалення роботи підприємств ДАК «Хліб України» може бути його роздержавлення й акціонування. Одержані результати створюють підґрунтя для розробки теоретичних підходів до визначення засобів підвищення ефективності управління стратегією господарсько-фінансової стабільності підприємств.

У третьому розділі – «Основи факторного аналізу господарсько- фінансової стабільності підприємств» запропонована методика здійснення факторного аналізу господарсько-фінансової стабільності підприємства. В результаті встановлено конкретні фактори впливу на стабільність розвитку підприємства, здійснено факторний аналіз впливу чинників на формування стратегії та встановлено причинно-наслідкові зв’язки між обсягами виробництва, реалізацією продукції та стабільністю економіки підприємства.

Дослідженнями встановлено, що у ринкових умовах докорінно змінилася структура каналів реалізації зернової продукції (див.рис.4.). Домінуючий продаж продукції переробним підприємствам (80,4 % у 1990 р.) на початок 2007 року дорівнював 5,2 %, а за іншими каналами – майже 70 %, що обумовлює необхідність врахування таких тенденцій в управлінні виробничими процесами.

Звуження можливостей реалізації зерна крупними товаровиробниками ускладнює відновлення потужного промислового потенціалу комплексу, який налічує близько 700 хлібозаготівельних підприємств (в тому числі в системі ДАК «Хліб України» 81 підприємство) загальною ємністю 29,9 млн. т зерна і насіння олійних культур, 158 млинзаводів потужністю 7,3

Рис. 4. Структура реалізації зернових і зернобобових культур сільськогосподарськими підприємствами у 1990 – 2006 роках, %

млн. т борошна на рік, 94 комбікормових заводів потужністю 11,2 млн. т комбікормів і білково-вітамінних добавок та ін.

Незначні темпи росту не дають можливість отримати обсяги перероблення, досягнуті у 1990 році, при тому, що у 2006 році валовий збір зерна був тільки на 18 % менший рівня 1990 року (див. табл.1).

Таблиця 1

Динаміка обсягів переробки зерна в Україні, тис. т

Показники	1990	1995	2000	2002	2003	2004	2005	2006	2006 у % до:
Показники	1990	1995	2000	2002	2003	2004	2005	2006	1990	2000
Борошно	7671	5319	4320	3368	2826	2948	2943	2655	36,6	91,3
Крупи	962	532	296	301	296	245	332	334	34,7	112,8

Переробні підприємства зернопереробного комплексу балансують на межі збитковості. Рівень рентабельності їх операційної діяльності: 1,3 % у 2003–2004 роках та 0,7 % – у 2005 р. Загальний фінансовий результат став позитивним лише у 2006 році, а 43 % підприємств закінчили 2006 рік зі збитками.

Слід зазначити, що загальне виробництво промислової продукції стабільно зростає при покращенні фінансових результатів діяльності (див. табл.2).

Запропоновано алгоритм (див. рис. 5, стор 17) і визначено етапи формування організаційно-економічного механізму забезпечення господарсько-фінансової стабільності розвитку підприємства та організаційний механізм реалізації стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства.

Таблиця 2

Основні економічні показники підприємств сфери

оброблення зерна в Україні

Показники	2003	2004	2005	2006
Показники	2003	2004	2005	2006
1	2	3	4	5
Темпи приросту обсягів виробництва продукції, % до попереднього року	2,9	5,1	16,3	4,7
Продуктивність праці, % до попереднього року	105,3	110,4	117,4	119,4
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, млн. грн.	–33,7	–79,1	–11,7	19,2
Сума прибутку, млн. грн.	51,2	46,8	65,4	82,8
Сума збитку, млн. грн.	113,1	152,8	95,8	63,5
Рівень рентабельності операційної діяльності, %	1,3	0,7	1,3	1,9
Питома вага простроченої кредиторської заборгованості, %	15,0	9,3	10,8	6,9
Питома вага збиткових підприємств, %	47,0	41,2	39,0	43

Запропоновано новий підхід до управління забезпеченням фінансово-господарської стабільності розвитку підприємства, який на відміну від існуючих підходів, полягає у застосуванні організаційно-економічного механізму реалізації стратегії підвищення стабільності безпосередньо на підприємстві.

У четвертому розділі – «Напрямки використання важелів стабілізації виробництва» удосконалено методичні (методологічні) підходи до планування, прогнозування та організації виробництва з метою забезпечення його стабілізації. Розглянуто якість продукції як засіб посилення конкурентної позиції підприємства. Використання трудових ресурсів представлено як один із факторів стабілізації функціонування підприємства. Визначено роль технологічного розвитку підприємств, управління ресурсозбереженням як факторів стабілізації господарсько-фінансової діяльності підприємства та місце інвестування в організації стабільного функціонування переробних підприємств.

В процесі формування організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку підприємств суттєвого значення набувають енергетичні та інші техніко-технологічні фактори.

Таким чином, виходячи із визначення основних напрямів впливу на стабілізацію виробництва, встановлено, що на ці процеси суттєво впливають фактори технологічного (ресурсозберігаючі, якість продукції, робіт і послуг тощо) та фінансово-інвестиційного характеру.

Розвиток конкурентних відносин в Україні вимагає впровадження організаційно-економічного механізму, здатного забезпечити стабільне та ефективне високоприбуткове функціонування переробних підприємств. Його загальний алгоритм у контексті сталого розвитку суспільства та економічної стратегії України повинен включати в себе три основних блоки: аналітичний блок, блок економічного інструментарію та блок організаційних рішень.

Аналітичний блок є першою стадією, яка містить:

дослідження проблем управління через вплив організаційно-економічних факторів на стабільність функціонування підприємств;
комплексну оцінку стану економіки підприємств;
визначення критеріїв оцінки та показників господарсько-фінансової діяльності підприємств;
виявлення впливу на стабільність функціонування підприємств цінової політики та грошово-кредитної системи, ефективності використання ресурсів, основних фондів та обігових коштів, якості продукції, робіт і послуг, інвестування, реалізаційно-маркетингових операцій;
визначення основних напрямів і важелів стабілізації виробництва.

Блок економічного інструментарію є другою стадією загального алгоритму, на якій виявляються проблеми, встановлюються причини їх виникнення, формуються теоретичні та прикладні механізми стабілізації економіки переробних підприємств.

Блок організаційних рішень є третьою стадією алгоритму, на якій впроваджується у виробничу практику організаційно-економічний механізм стабілізації економіки підприємств. Всі три блоки алгоритму створюють передумови для розробки стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності переробних підприємств, впровадженню комплексних заходів з її реалізації.

На основі вище викладеного, нам представляється можливість формування принципової структурно-технологічної схеми організаційно-економічного механізму стабілізації економіки підприємств ( рис. 5) та на цій основі здійснення побудови економіко-математичних моделей прогнозування та стратегічного планування їх діяльності.

Рис. 5. Принципова схема поетапного формування алгоритму організаційно-економічного механізму забезпечення стабільного розвитку переробних підприємств

В роботі запропонований концептуальний підхід до здійснення реструктуризації промислового виробництва, який принципово повинен передбачати комплексне використання відповідних організаційно-економічних заходів, у т.ч.:

розробку обґрунтованої промислової політики та етапи її послідовної реалізації;
забезпечення державою підтримки національного товаровиробника;
всебічну активізацію ефективних інвестиційних процесів з відчутним інноваційним наповненням;
стимулювання розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;
створення умов для формування внутрішніх джерел розширеного відтворення;
сприяння формуванню ринків, з орієнтацією на які будуть здійснюватися структурні зміни.

В результаті проведеного дослідження виявлено тенденції негативного характеру, які не сприяють ефективній стабілізації і потребують своєчасного подолання, а саме:

погіршення технічного стану основних виробничих фондів, особливо на

виробництвах підвищеної небезпеки;

фінансування роботодавцями заходів з охорони праці за залишковим

принципом ( старіння основних фондів, низький рівень забезпечення

працівників засобами індивідуального захисту — це головний чинник,

що зумовлює високий рівень виробничого травматизму);

відсутність на державному рівні системи підготовки фахівців з питань

охорони праці, що призводить до комплектування служб охорони праці

підприємств некомпетентними спеціалістами, недосконала державна

політика у цій сфері, відсутність відповідних стандартів.

Провідну роль у цій справі, безумовно, має відігравати стимулююча відносно активізації національного виробництва податкова політика. У розвитку податкової системи наголос потрібно робити на еволюційному шляху реформування. Він передбачає вдосконалення складу та структури податкової системи, вдосконалення механізмів обчислення і сплати податків.

Запропоновано шляхи з удосконалення організації виробництва і реалізації продукції на підприємствах ДАК «Хліб України». Наприклад, у тісному зв’язку із розв’язанням проблем розширення обсягів випічки хліба, повинна розглядатися пропозиція створення посад менеджерів з реклами безпосередньо на комбінатах хлібопродуктів ДАК «Хліб України». з одночасним удосконаленням діяльності маркетингових служб, якій підпорядковується збутова служба. Маркетологам доцільно займатися всім комплексом маркетингових проблем — від досліджень ринку до вирішення задач усього комплексу маркетингу: ціноутворення, створення концепції товару, його просування та розповсюдження.

Однією із суттєвих проблем, яка зменшує обсяги реалізації продукції є розмір торгівельної націнки на борошно. ДАК «Хліб України» встановлює єдині рекомендаційні націнки для всіх своїх дочірніх підприємств – 10%. Враховуючи рекомендаційний характер націнок, КХП можуть варіювати розміром націнки на борошно та хліб залежно від попиту. Наприклад у Західному регіоні України більшим попитом користується борошно вищого ґатунку. Тому там КХП можуть призначити націнку в 12 % на хліб і борошно вищого ґатунку, а для висівок залишити 10 %.

Аналіз діяльності підприємств ДАК „Хліб України” довів, що на більшості із них відсутня стратегічна програма розвитку, яка необхідна для узгодження основних напрямів роботи підприємств на перспективу п’ять – десять років.

У п’ятому розділі – «Організаційно-економічний механізм управління стратегією підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємств» здійснено формування організаційно-економічного механізму забезпечення господарсько-фінансової стабільності розвитку підприємства. Запропоновано систему контролю за реалізацією стратегії та методику оцінки показників з використанням засобів її комп’ютерного моделювання. Обґрунтовано організаційний механізм її реалізації, визначена соціальна та техніко-економічна ефективність управлінського впливу на техніко-економічні та ресурсні фактори. Такий підхід забезпечує господарсько-фінансову стабільність підприємств.

Підтверджено, що забезпечення стабільного розвитку підприємств як складової стабілізації суспільного виробництва може бути досягнуто в результаті ефективного впливу господарського механізму, побудованого на обґрунтуванні доцільності тих чи інших виробничих процесів, здійсненням управлінського впливу на окремі чинники з метою стабілізації системи.

Обґрунтований у дисертації організаційно-економічний механізм визначає можливості забезпечення стабільного розвитку підприємств в контексті сталого розвитку суспільства..

Досліджено соціальну та економічну ефективність управлінського впливу на техніко-економічні і ресурсні фактори та результати господарсько-фінансової діяльності. Фінансовий результат від впровадження стратегії тільки по ТКХП. складає 2458 374 тис. грн. Дано найбільш загальні прогнози розвитку економіки підприємств в тому числі прогноз зростання обсягів переробки зерна та круп на період до 2015 р ( див. табл. 3.), який розроблений на основі показників Програми „Зерно – 2015”,

Таблиця 3

Прогноз зростання обсягів переробки зерна на період до 2015 року, тис. т

Показники	2009	2010	2011	2012	2013	2014	2015

Борошно	2793	2933	3024	3115	3304	3402	3500
Крупи	371	390	402	414	439	446	465

Для визначення відхилень фінансових показників при реалізації заходів щодо забезпечення стабільного розвитку підприємств необхідне проведення їх комплексного аналізу. Показники, які характеризують фінансову стабільність, , тісно пов'язані між собою і впливають один на одного. Цей взаємозв'язок можна простежити за схемою, поданою на рис.6. Знак "+" показує, що із зростанням одного коефіцієнта зросте й інший. Знак "–" – що при зростанні одного інший зменшується.

Рис.6 Схема взаємозв’язку показників фінансової стабільності переробних підприємств.

Розробка стратегії вимагає опрацювання великого масиву статистичної та фінансової інформації.

Використання програми Excel спрощує процес проведення економіко- господарського аналізу підприємства та робить його більш оперативним. Крім того, результати аналізу можна відобразити у вигляді таблиці чи діаграми.

За отриманими результатами аналізу можливо оцінити господарсько-фінансову стабільність переробних підприємств, на основі цього запропонувати стратегію і контролювати процес її реалізації.

В результаті аналізу витрат на виробництво продукції встановлено, що перероблення зерна можна віднести до енергоємного виробництва. Тому одним із основних напрямів забезпечення стійкості та енергетичної незалежності підприємств галузі виступає, власне, зменшення залежності їх діяльності від цін на енергоносії.

Згадані обставини дозволяють визначити основні напрями впровадження енергозберігаючих заходів, які суттєво скорочують витрати ресурсів як у галузі, так і в державі. Серед них:

раціоналізація використання палива та енергії. На відміну від розвинених країн в Україні значна кількість енергоресурсів витрачається на виробництво неконкурентноздатних товарів, будівництво об’єктів з підвищеною тепловіддачею, із необґрунтованими втратами у промисловості та сільському господарстві. За рахунок реалізації цього напряму в загальному можна скоротити потреби в паливі та енергії на 12–15 %;
структурна перебудова економіки шляхом зміни темпів розвитку галузей, які мають різну енергоємність виробництва. Резерв зменшення потреби в паливно-енергетичних ресурсах за рахунок прискорених структурних змін в економіці країни складе 10–12 % від існуючого споживання;
впровадження енергозберігаючих технологій, економічно обґрунтованих процесів, ефективних апаратів і обладнання в найбільш енергоємних галузях. У цьому напрямі можливе досягнення скорочення витрат на 25–30 %.

Саме такі напрями реалізують ті держави, які не мають у достатній кількості власних енергоресурсів і змушені їх імпортувати. У науковій роботі обґрунтовано вплив техніко-економічних та енергетичних факторів на господарсько-фінансову стабілізацію виробництва і взаємозв’язок між ними.

Схема розробки стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємств представлена трьома етапами (див. рис.7.).

Перший етап. На підставі даних статистичної та додаткових форм і видів звітності підприємства складається аналітичний баланс і визначаються вхідні дані для розрахунку показників.

Другий етап. Виявлення і класифікація факторів, які мають першочерговий вплив на відібрані показники.

Третій етап. Після проведення розрахунків вивчаються можливості виходу на розрахункові величини фактору.

Стратегічну мету підприємства у сфері стабілізації економіки потрібно структурувати, тобто подати у вигляді підцілей нижчих рівнів, досягнення яких сприятиме досягненню стратегічної мети. Цілями другого тактичного рівня, наприклад, для комбінатів хлібопродуктів на даний час є:

усунення неплатоспроможності підприємства;
відновлення господарсько-фінансової стабільності підприємства;

Рис. 7. Алгоритм управління реалізацією стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємства

Усунення неплатоспроможності можливе за рахунок досягнення оперативних цілей третього рівня:

- зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства;

зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства;

- збільшення величини грошових активів, які забезпечують покриття поточних зобов’язань;

- зміна управлінської стратегії з метою прискорення економічного росту.

Відновлення фінансової стабільності підприємств можливе за умови досягнення таких оперативних цілей:

збільшення обсягу позитивного грошового потоку (перевищення розміру надходжень над розміром витрат);
зниження обсягу споживання інвестиційних ресурсів підприємства у поточному періоді.

Зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту підприємств залежить від досягнення багатьох господарських цілей:

збільшення темпів приросту обсягів реалізації продукції;
перегляду окремих напрямів господарської стратегії підприємства.

На основі правильної діагностики господарсько-фінансової стабільності

підприємств необхідно будувати обґрунтовані управлінські рішення, спрямовані на поліпшення господарського і фінансового стану. Для цього необхідно здійснити такий перелік дій, який буде спрямований як на вдосконалення структури балансу, так і на підвищення якості його показників в т.ч. використання основних засобів і позаобігових активів, обігових засобів та коштів, зменшення короткотермінової заборгованості інше.

Показники економічної діяльності підприємств створюють передумови для здійснення прогнозування, моделювання, вироблення стратегії забезпечення господарсько-фінансової стабільності підприємств, виконання конкретних розрахунків економічної і соціальної ефективності заходів спрямованих на її реалізацію.

Фінансова стабільність переробних підприємств характеризує лише один бік чи одну грань комплексу виробничо-господарської діяльності підприємств. Вона має тісний зв’язок з власне фінансовою ефективністю виробництва, а також із кінцевими результатами господарської діяльності підприємств. Враховуючи те, що вона має тісний зв’язок з ними, під господарсько-фінансовою стабільністю пропонується розуміти результат управлінської діяльності, який свідчить про забезпеченість підприємства власними засобами та фінансовими ресурсами, високий рівень їх ефективного використання та раціональні напрями їх застосування та розміщення на основі впливу на відповідні фактори. Вона має тісний зв’язок з ефективністю виробництва, а також із кінцевими фінансовими результатами діяльності підприємства.

Показниками чи виразниками ефективності, на нашу думку, є система коефіцієнтів, які можуть бути використані для розробки господарських механізмів та економічної стратегії підвищення господарсько-фінансової стабільності підприємств. Ці обставини дають можливість здійснювати стратегічне управління господарсько–фінансовою стабільністю, яка полягає у виборі дій, щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються. До найважливіших із них належать: планування, прогнозування, організація виробництва, інвестування, управління ресурсозбереженням, ефективним використанням ринку праці (трудових ресурсів), якість продукції, робіт і послуг, інші.

Blog

Загальна характеристика роботи актуальність теми

Содержание