Програма з основ правознавства 1

Вид материала

Документы

Содержание Тема 25. трудове законодавство Трудовий договір Порядок укладення трудового договору. 282 §138. Зміна умов трудового договору Розірвання трудового договору Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Подобный материал:

• Програма затверджена на засіданні кафедри " " 2006, 781.04kb.
• Методика викладання основ правознавства за лекційно-семінарською системою, 62.59kb.
• Навчальна програма з правознавства для 10-12 профільних класів навчальних закладів, 779.76kb.
• План : Виникнення та розвиток порівняльного правознавства. Поняття, предмет та об’єкти, 521.91kb.
• Завдання XVII всеукраїнської олімпіади з основ правознавства 9 клас тестові завдання, 259.29kb.
• Вступний тест з "Основ правознавства" (10 клас) Прізвище Ім’я По батькові, 126.67kb.
• Програма державного екзамену з теорії та практики навчання І виховання та методики, 181.72kb.
• Програма вступних іспитів з основ економіки магістерська програма (мба та інші спеціалізовані, 174.15kb.
• Програма для середньої загальноосвітньої школи основи правознавства, 218.26kb.
• Астрономії, хімії, біології, основ безпеки життєдіяльності, а також з ряду предметів, 1039.38kb.

ТЕМА 25. ТРУДОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО

§133. Конституційне право на працю і відпочинок

Праця - основа життя і багатства суспільства, джерело внутрішнього зростання духовних якостей людини. Праця — це діяльність людини, що потребує витрат фізичної або розумової енергії і має своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей. Праця є найважливішою умовою існування суспільства, його розвитку і вдосконалення.

У Конституції України (ст. 43) зазначається, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Конституція України проголошує, що використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законодавством.

Конституція України забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних та шкідливих для їхнього здоров'я роботах, гарантує захист громадян від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Ст. 44 Конституції України встановлює: ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Конституцією проголошується право не лише на працю, а й на відпочинок. Так, у ст. 45 зазначається, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Детальне регулювання права громадян на працю, на страйк, на відпочинок здійснюється чинним законодавством про працю.

18*

276

§134. Трудові правовідносини

Трудові правовідносини - це врегульовані нормами права відносини щодо застосування праці громадянина в якості працівника (робітника або службовця), який уклав трудовий договір з підприємством, установою, організацією або з фізичною особою. Ці відносини регулюються нормами трудового права, через що сторони наділяються взаємними правами і обов'язками. їх виконання забезпечується примусовою силою держави.

Отже, трудові правовідносини - це врегульовані нормами тру­дового права суспільні відносини між працівником і власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, у яких одна сто­рона - працівник - зобов'язується виконувати роботу за певною спе­ціальністю, кваліфікацією чи посадою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а друга - власник або уповноважений ним орган чи фізична особа - зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодав­ством, колективним договором і угодою сторін. Зміст трудових право­відносин становлять права та обов'язки їх суб'єктів.

$135, Кодекс законів про працю України (КЗпП)

КЗпП - це єдиний систематизований законодавчий акт, в якому містяться норми права, що регулюють галузь суспільних трудових відносин працівників і закріплюють суспільну організацію праці. КЗпП України прийнято 10 грудня 1971 р. (з подальшими змінами і доповненнями). Він складається з 18 глав: загальні положення; колективний договір; трудовий договір; забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників; робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці; гарантії та компенсації, гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; трудова дисципліна; охоронапраці; праця жінок; праця молоді; пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням; індивідуальні трудові спори; професійні спілки, участь працівників в управлінні підприємствами; трудовий колектив, державне соціальне страхування; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

277

КЗпП України - це лише основа трудового законодавства Укра­їни. Верховна Рада України прийняла низку законів, які відіграють значну роль у вдосконаленні регулювання трудових відносин. Це Закони України: "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. (зі зміна­ми і доповненнями), "Про колективні договори і угоди" , "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. (зі змінами), "Про відпустки" від 15 лис­топада 1996 р. та ін.

Визначальне місце посідає Закон України "Про зайнятість населення", прийнятий 1 березня 1991 р. (зі змінами і доповненнями). За умов ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цим Законом визначаються правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України та його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. Закон вперше дає визначення зайнятості як діяльності громадян, пов'язаної із задоволенням особистих і суспільних потреб і такої, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

§136. Колективні договори і угоди

Колективний договір - правовий акт, який регулює трудові та соціально-економічні відносини найманих працівників і роботодавців на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності, галузевої належності. Колективний договір укладається також з фізичною особою, яка використовує найману працю. Представниками найманих працівників при укладенні трудових договорів можуть виступати органи профспілок чи їх об'єднань, представники (довірені особи) профспілкових організацій, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі відсутності профспілок, представники, вільно обрані на загальних зборах (конференції) найманих працівників та уповноважені ними. Колективний договір укладається відповідно до чинного законодавства (статті 10—20 КЗпП України, Закон України "Про колективні договори і угоди" та ін.) та взятих сторонами зобов'язань і має на меті регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

278

• зміни в організації виробництва і праці;
  
• забезпечення продуктивної зайнятості;
  

• нормування й оплата праці, встановлення форм, системи,
  розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат
  (премій, доплат, надбавок тощо);
  

• встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
  

• участь трудового колективу у формуванні, розподілі та
  використанні прибутку підприємства, установи, організації
  (якщо це передбачено статутом);
  
• установлення режиму роботи, тривалості робочого часу і
  відпочинку, умов і охорони праці; забезпечення житлово-
  побутового, культурного, медичного обслуговування,
  організації оздоровлення і відпочинку працівників;
  
• гарантіїдіяльності профспілковоїчиіншихпредставницьких
  організацій трудящих.
  

У колективному договорі можна передбачити додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги.

Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади. Колективний договір набирає чинності від дня підписання його сторонами або від дня, зазначеного в ньому, і діє до часу укладення нового договору або перегляду чинного, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковим як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників. Контроль за виконанням колективного договору здійснюється безпосередньо сторонами, які його уклали, або уповноваженими ними представниками. Щорічно у строки, передбачені колективним договором, сторони, що його підписали, звітують про його виконання.

Угода - правовий акт, який укладається на державному, галузевому чи територіальному рівні з метою встановлення соціально-трудових гарантій для найманих працівників на відповідному рівні та регулювання трудових і соціально-економічних відносин між найманими працівниками і роботодавцем.

279

§137. Трудовий договір: поняття та порядок укладення

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.

Трудовий договір - це угода між працівником (робітником чи службовцем) і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку. А власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розірвання трудового договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Контракт укладається письмово у двох екземплярах і підписується сторонами, які його уклали.

Поняття трудового договору включає три складових, тісно пов'язаних між собою частини: укладення трудового договору (прийом працівника на роботу); зміна трудового договору (переведення працівника на іншу роботу); припинення трудового договору (звільнення працівника з роботи (посади)).

Сторони трудового договору:

• працівник (робітник чи службовець);
  
• роботодавець - власник підприємства, установи, орга­
  нізації або уповноважений ним орган чи фізична особа.
  Представником власника, як правило, виступає керівник
  підприємства, установи, організації, який призначається
  або обирається.
  

280

Строки і форма трудового договору. Трудовий договір може бути:

1. безстроковим, що укладається на невизначений строк;
   
2. на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
   
3. таким, що укладається на час виконання певної роботи.
   Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.
   Зміст трудового договору становлять його умови (права та
   

обов'язки сторін). Умови поділяються на два види: умови, що визна­чаються угодою сторін, і умови, що встановлюються законодавством про працю. Умови трудового договору, які визначаються угодою сторін, поділяються на обов'язкові (необхідні) та факультативні (додаткові).

Обов'язкові умови:

• про місце і рід роботи;
  
• про трудову функцію (діяльність);
  
• про строки дії трудового договору;
  
• про оплату праці тощо.
  

Факультативні (додаткові) умови трудового договору - це всі інші умови, які визначаються угодою сторін і не суперечать законові. Наприклад, про поліпшення житлових умов працівника та його сім'ї, про надання місця дитині працівника в дитячому садку підприємства тощо.

Порядок укладення трудового договору. При укладенні тру­дового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, перед­бачених законодавством, — і документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), документ про стан здоров'я тощо. При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, що влаштову­ються на роботу, відомості про їхню партійну та національну прина­лежність, походження, віросповідання і реєстрацію місця проживання та документи, надання яких не передбачено законодавством.

При укладенні трудового договору угодою сторін може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути передбачена у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Випробування не встановлюється у разі прийняття на роботу: осіб, які не досягай 18 років; молодих працівників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; при прийнятті

281

на роботу і при переведенні в іншу місцевість на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в Інших випадках, передбачених законодавством.

Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, - шести місяців. У випадку прийняття на роботу працівників за робочими спеціальностями випробування не може перевищувати одного місяця. Протягом випробування на працівника поширюється законодавство про працю. Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування. Якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, то керівник підприємства, установи, організації протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір.

У разі укладення трудового договору між фізичною особою і працівником фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам. Під час укладення трудового договору роботодавець повинен:

• проінформувати працівника під розписку про умови праці
  та про наявність на його робочому місці небезпечних і
  шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх
  впливу на здоров'я та про право працівника на пільги
  і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до
  законодавства та колективного договору;
  
• ознайомити працівників з правилами внутрішнього
  трудового розпорядку та колективним договором;
  
• визначити працівникові робоче місце, забезпечити його
  необхідними для роботи засобами;
  
• проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої
  санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
  

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу(керівника) про зарахування працівника на роботу.

282

§138. Зміна умов трудового договору

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення його на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, тимчасове переведення на іншу роботу в разі виробничої потреби чи простою підприємства допускається лише за згодою працівника.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника: строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, виробничих аварій, а також за інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

Не вважається переведенням на іншу роботу і тому не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у цій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, які обумовлені трудовим договором, за винятком переміщення працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на строк, зазначений у медичному висновку.

§139. Підстави та порядок припинення трудового договору

Законодавство про працю України (ст. 36 КЗпП України) встановлює такі підстави припинення трудового договору:

1. угода сторін;
   
2. закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли
   трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила
   вимогу про їх припинення;
   
3. призов або вступ працівника на військову службу, направлення
   на альтернативну (невійськову) службу;
   

283

4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з
   ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу
   профспілкового чи іншого уповноваженого на підприємстві трудовим
   колективом органу;
   
5. переведення працівника за його згодою на інше підприємство,
   в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
   
6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість
   разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від
   продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;
   
7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника
   засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання
   вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або
   до іншого покарання, що виключає можливість продовження даної
   роботи;
   
8. підстави, передбачені контрактом.
   

Припинення (розірвання) трудового договору може бути як з ініціативи працівника, так і з ініціативи власника або уповноваженого ним органу чи фізичної особи-роботодавця.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника (керівника) (ст. 40 КЗпП України). Власник може розірвати трудовий договір лише у випадках:

1. змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації,
   реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства,
   установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників,
   а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо
   виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до
   державної таємниці;
   
2. виявленої невідповідності працівника займаній посаді або
   виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану
   здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само
   в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання
   покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної
   таємниці;
   
3. систематичного невиконання працівником без поважних
   причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або
   правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника
   раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського
   стягнення;
   
4. прогулу (в тому числі у разі відсутності на роботі більше
   трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
   

284

5. нез'явлення на роботу протягом більше чотирьох місяців
   внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по
   вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший
   строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
   За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим
   каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посади)
   зберігається до відновлення працездатності або встановлення
   інвалідності;
   
6. поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю
   роботу;
   
7. появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного
   або токсичного сп'яніння;
   
8. вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі
   дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав
   законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить
   накладення адміністративного стягнення або застосування заходів
   громадського стягнення.
   

Крім того, законодавством про працю (ст. 41 КЗпП України) передбачаються додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника-роботодавця з окремими категоріями працівників у випадках:

1. одноразового грубого порушення трудових обов'язків
   керівником підприємства, установи, організації (філіалу,
   представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу),
   його заступниками, головним бухгалтером, його заступниками, а
   також службовими особами митних органів, податкових інспекцій,
   і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби
   та органів державного контролю за цінами; винних дій керівника
   підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата
   виплачувалася невчасно або у розмірах, нижчих від встановленого
   законом розміру мінімальної заробітної плати;
   
2. винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує
   грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати
   довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу
   - керівника (касири, завгоспи, комірники, продавці та ін.), якщо ці
   дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або
   уповноваженого ним органу;
   
3. вчинення працівником, який виконує виховні функції,
   аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи
   (вчителі, викладачі, вихователі та ін.).
   

285

Не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. У більшості випадків для звільнення працівника з ініціативи власника-роботодавця останній попередньо повинен отримати згоду профспілкового органу підприємства, установи, організації. Власник - роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. З 8 КЗпП України). Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це керівника письмово за два тижні. Керівник повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник, у разі коли звільнення працівника зумовлене неможливістю продовжувати роботу. Це:

• переїзд на нове місце проживання;
  
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу
  місцевість;
  
• вступ до навчального закладу;
  
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена
  медичним висновком;
  
• вагітність;
  
• догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або
  за дитиною-інвалідом, догляд за хворим членом сім'ї, за
  інвалідом першої групи;
  
• вихід на пенсію;
  
• якщо особа прийнята на роботу за контрактом, а також з
  ряду інших причин.
  

Якщо працівник після закінчення двотижневого строку після подання заяви про звільнення не залишив роботи, не вимагає розірвання договору, керівник не має права звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо керівник не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

286