Національна академія наук України Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва звіт

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

I.Найважливіші досягнення в галузі природничих, соціогуманітарних та технічних наук

З напряму «Узагальнення історичного досвіду, довгостроко­вих тенденцій, закономірностей, проблем розвитку науки в Украї­­­ні у контексті розвитку світової науки» досягнуто наступних основних результатів:

• На основі використання оригінальної методики визначення наукових шкіл, комплексного дослідження їх діяльності статистичними, наукометричними, соціологічними та іншими засобами в основному завершено інвентаризацію існуючих наукових шкіл в Україні. Підготовлено перший том рукопису, в якому описано історію виникнення та розвитку найбільш повно досліджених вітчизняних наукових шкіл (М.М. Амосова, О.І. Ахієзера, М.М. Боголюбова, О.О. Богомольця, В.М. Глушкова, А.І. Кіпріанова, Є.О. Патона, Г.М. Савіна, І.І. Шмальгаузена) (Ю.О. Храмов, С.П. Руда, Ю.В. Капітонова, О.Я. Пилипчук).
  
• Поглиблено знання про інформатику як складову постнекласичної науки, як засобу перетворення людини в суб’єкта, що отримує можливість комунікувати з усім світом, і тим самим переходити у стан глобального феномену, як символу сучасної цивілізації і як науково обґрунтованої системи знань, використання якої в суспільній практиці сприяє переходу людства до ноосферного буття. Визначено також основні перепони на шляху подальшого розвитку інформатизації в Україні, а також найгостріші проблеми, які викликані масштабною експансією інформаційних технологій та ускладненням їх інструментального базису, а також їх неоднозначним впливом на моральний, етичний і правовий стан людей (В.І. Онопрієнко, Л.В. Рижко, М.В. Онопрієнко).
  
• Проведено системне дослідження процесу зростаючої спеціалізації наукових дисциплін. Виявлено, що на початку двадцять першого століття вона набула якісно нових рис і вимагає вироблення принципово нових підходів та обґрунтованих дій, спрямованих на подолання зумовлених нею негативних наслідків, які стають сьогодні вкрай небезпечними для розвитку науки. Зокрема, накопичення завдяки надмірній спеціалізації в надрах сучасної наукової системи значних перепон на шляху необхідної контекстуалізації знань та їх інтеграції в цілісну наукову реальність. Надмірна спеціалізація наукової дисципліни призводить до того, що вона замикається на саму себе, стає не здатною інтегрувати себе у глобальну проблематику і роз’єднує об’єкт на окремі фрагменти, що унеможливлює отримання цілісного концептуального уявлення про нього. На основі отриманих результатів дослідження розроблено концептуальну схему визначення предметного поля сучасної економічної науки та її взаємодії з гуманітарними, суспільними, технологічними та природничими науками. Це має важливе значення для створення нової економічної теорії розбудови знаннєвого суспільства (Б.А. Маліцький, О.С. Попович, В.П. Соловйов);
  
• Визначено фундаментальні ідеї і теорії природознавства та їх зв’язок з науковими картинами світу. Виходячи з цього, розроблено підхід до написання її загальної історії, що може правити за основу посібника «Основні концепції сучасного природознавства» для вищих навчальних закладів. У зв’язку зі зростанням обсягів історичного матеріалу цей підхід екстрапольовано також для реконструкції історії будь-якої науки, зокрема стосовно фізики (Ю.О. Храмов).
  

З напряму «Удосконалення соціально-економічного та організа­ційного меха­нізму, формування та використання науково-тех­ніч­ного потенціалу України, його взаємодії з науковими потенціалами зарубіж­них країн» отри­мано наступні основні результати:

• Обґрунтовано наукові підходи та розроблено методику прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку України на основі оригінальних теоретико-методологічних засад проблемно-орієнтованого оцінювання та формування науково-технічного потенціалу, визначення науково-технологічних та інноваційних пріоритетів. Розроблено проект Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 роки, яку було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1086. ЦДПІН НАН України рішенням Президії НАН України та МОН України визначено базовою організацією для науково-методичного супроводу виконання цієї програми (Б.А. Маліцький, В.П. Соловйов, О.С. Попович).
  
• На виконання доручення Кабінету Міністрів України і замовлення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України розроблено проект Інноваційної моделі структурної перебудові економіки України. Проект державного документу узгоджено із зацікавленими державними органами та представлено Кабінету Міністрів України. В ньому обґрунтовано основні напрямки, кількісні та якісні орієнтири та конкретні заходи, щодо поетапного здійснення змін в галузевій структурі економіки України шляхом прискореного нарощення наукоємних галузей і виробництв з високим рівнем доданої вартості у виробленій продукції. Показано, що завдяки повномасштабному здійсненню зазначеного структурного маневру економіка України здатна за 10 років вийти на сучасний середньоєвропейський рівень ВВП на душу населення – 10 12 тис. дол. США та суттєво покращити всі показники, що характеризують соціально-економічний стан суспільства (Б.А. Маліцький, В.П. Соловйов, О.С. Попович, І.Ю. Єгоров).
  

З напряму «Історико-наукознавчий аналіз досвіду та обґрунтування перспектив науково-технічного і соціально-економічного розвитку НАН України» отримано наступні основні результати:

• Поглиблено знання про історію та сучасний стан досліджень і розвитку НАН України. На основі використання оригінальних методів історико-наукознавчих, соціологічних та наукометричних досліджень отримано ряд нових результатів, які більш повно висвітлюють проблемні питання життєдіяльності наукового колективу НАН України. Зокрема, виявлено і введено у науковий обіг нові факти про діяльність ряду наукових шкіл, створених видатними вченими Академії, підготовлено до друку рукописи книг про ряд видатних вчених Академії. Показано, що на сучасному етапі розвитку НАН України з’явилися ознаки позитивних тенденцій, зокрема після 2000 року чисельність науковців не тільки стабілізувалася, а і почала дещо зростати. Зростає також захист кандидатських та докторських дисертацій, помітно збільшується кількість заявок на патенти та винаходи, кількість ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності та ноу-хау, публікаційна активність та масштаби міжнародного науково-технічного співробітництва. Ці статистичні позитивні зміни знаходять відображення також в соціологічних оцінках особистого ставлення вчених до змін, які відбуваються в установах НАН України і визначають перспективи і подальші шляхи щодо реформування НАН України (Б.А. Маліцький, В.І. Онопрієнко, Н.Б. Ісакова, Л.П. Кавуненко, О.О, Грачов, В.Л. Богданов).