Національна академія наук україни

Вид материала

Документы

Содержание І. Результати досліджень у галузі природничих, соціогуманітарних та технічних наук Програмно-цільова та конкурсна тематика НАН У Об’єктом дослідження Актуальність роботи Метою досліджень Завдання дослідження Найважливіші наукові результати, отримані в результаті виконання теми Відомча тематика Теоретико-методичні засади реформування науково-технічного потенціалу україни в контексті євроінтеграціних процесів Оцінка науково-технічного рівня Основні наукові результати, отримані в ході виконання теми Дослідження інноваційних процесів як джерела синергізму в економіці: проблеми моделювання та використання в системах підготовки Найважливіші наукові результати, отримані в результаті виконання теми Дослідження проблем трансформації наукового потенціалу нан україни з урахуванням кризових явищ в економіці україни Найважливіші наукові результати, отримані в результаті виконання теми. Госпдоговірна тематика Розробка наукових принципів державної підтримки формування регіональних кластерів в аспекті сталого інноваційного розвитку регіо Найважливіші наукові результати, отримані в результаті виконання проекту Створення інформаційно-аналітичної бази для забезпечення прогнозування науково-технологічного розвитку з використанням наукометр «розробка проекту змін до закону україни "про наукову та науково-технічну діяльність» ІІ. Дані про тематику та обсяги НДР, що виконуються установою ... Полное содержание

Подобный материал:

• Української держави, 8520.93kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 4134.86kb.
• Грищук Ірина Валерійовна, старший викладач кафедри, Національна академія Державної, 57.89kb.
• Національна академія наук україни, 312.32kb.
• Національна академія наук україни, 13kb.
• Калюжна Лідія Денисівна, Національна медична академія післядиплом, 288.82kb.
• М. В. Костицького, доктора юридичних наук, професора, 4657.11kb.
• Національна академія наук України, 301.57kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 1218.98kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені В. М. Корецького, 299.49kb.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Центр досліджень науково-технічного потенціалу
та історії науки ім. Г.М. Доброва


ЗВІТ

про діяльність Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва

у 2011 році


Затверджено на засіданні

Вченої Ради ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України

10 січня 2012 р. (протокол № 1)


Директор д.е.н., проф. ___________ Маліцький Б.А.


Київ — 2012


ЗМІСТ

ВСТУП

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доб­­рова НАН України (ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України) є неприбутковою організацією, внесеною до Держреєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. У 2011 році виповнилось 25 років від заснування Центру (1986 р.) і 20 років з надання йому статусу самостійного академічного інституту, який він отримав у 1991 році. Сьогодні ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України входить до складу Відділення інформатики НАН України.

ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України здійснює науково-дослідні, прогнозно-аналі­тичні та учбово-методичні роботи за напрямками:

1. Узагальнення історичного досвіду, тенденцій, закономірностей, соціальних проблем розвитку науки в Україні в контексті розвитку світової науки.

2. Розробка організаційних, економічних та інформаційних механізмів формування та ефективного використання науково-технологічного та інноваційного потенціалів країни, інтеграції вітчизняної науки в європейську та світову наукові системи.

3. Розробка науково-технологічних та інноваційних прогнозів.

4. Аналіз досвіду, стану та перспектив розвитку НАН України, її ролі в сучасному суспільстві.

Ці напрямки згруповано у Статуті ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України наступним чином:

«удосконалення соціально-економічного та організаційного механізму, формування та використання науково-тех­ніч­ного потенціалу України, його взаємодії з науковими потенціалами зарубіжних країн»;

«узагальнення історичного досвіду, довгостроко­вих тенденцій, закономірностей, проблем розвитку науки в Україні у контексті розвитку світової науки»;

«історико-наукознавчий аналіз досвіду та обґрунтування перспектив науково-технічного і соціально-економічного розвитку НАН України»;

На ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України покладено координацію теоретико-методичних, прикладних досліджень та розробок у галузі наукознавства та історії науки і техніки, які виконуються в установах НАН України.

На 01.01.2012 р. чисельність працівників ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України згідно з штатним розписом становить 75 осіб, в тому числі 61 науковець, з них: 10 докторів наук та 30 кандидатів, без наукового ступеня - 22. Середній вік докторів наук 59,2 р., кандидатів наук 51,2 р., середній вік наукових працівників в цілому 55,0 р.

У структурі ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України функціонує п’ять наукових відділів та Міжгалузева лабораторія Міністерства освіти і науки України та НАН України.

Наукові відділи:

історії науки і техніки;

методології і соціології науки;

системних досліджень науково-технологічного потенціалу;

проблем інноваційного розвитку економіки;

проблем діяльності та стратегії розвитку НАН України;

Міжгалузева лабораторія МОН та НАН України з проблем формування та реалізації науково-технологічної політики України.

Протягом звітного періоду науковці ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України виконували 11 науково-дослідних тем та проектів на замовлення міністерств та відомств України. Зокрема:

• в 2011 році науковці ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України виконували 7 відомчих тем;
  
• за результатами конкурсу Державного фонду фундаментальних досліджеь (Ф-38) «Послуги з виконання наукових і науково-технічних робіт з дослідження та розробок у галузі державного управління” науковці Центру виграли лот «Розробка проекту змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність";
  
• за результатами Четвертого спільного конкурсу Державного фонду фундаментальних досліджень і Білоруського республіканського фонду фундаментальних досліджень (Ф-41) науковці Центру виконували 2 науково-дослідні проекти, а саме: «Теорія та механізми нарощування соціального капіталу науки в Україні та Бєларусі» та «Розробка наукових принципів державної підтримки формування регіональних кластерів в аспекті сталого інноваційного розвитку регіонів Білорусі»;
  
• на замовлення Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України виконувався науково-дослідний проект: «Створення інформаційно-аналітичної бази для забезпечення прогнозування науково-технологічного розвитку з використанням наукометричних індикаторів» в рамках Державної прогнрами прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008 – 2013 роки.
  

У рамках виконання зазначених проектів та тем було отримано наступні нові результати в галузі природничих, соціогуманітарних та технічних наук у 2011 році за наступними пріоритетними тематичними напрямками науково-технічних досліджень на період до 2015 року, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня №942:

1. Фундаментальні наукові дослідження з найбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забезпечення конкурентоспроможності України та сталого розвитку суспільства і держави.

1. На основі аналізу причин, а також позитивних і негативних наслідків міжкраїнової міграції вчених, доведено, що мобільність учених, яка в останні десятиріччя стала глобальним явищем, є важливим засобом досягнення природної всезагальності, властивої взагалі науковій праці і науковому результату, ефективним способом підвищення релевантності дослідника до вирішення наукової проблеми, в якій він спеціалізується. Цей висновок дозволяє сформувати обґрунтовані заходи щодо запобігання втрат Україною інтелектуального потенціалу в сфері науки та інновацій (Маліцький Б.А.).
   
2. Розроблено методологію історико-наукознавчого аналізу розвитку науки, яка акцентована на соціально-гуманітарних питаннях внутрішнього наукового життя в контексті соціально-політичних, культурних і економічних процесів в Україні та в світі (Храмов Ю.О., Литвинко А.С., Гамалія В.М.).
   
3. Визначено ключові проблеми в сфері взаємодії основних учасників інноваційного процесу (науки, виробництва, освіти, управління), вирішення яких потребує створення або вдосконалення системного нормативно-правового забезпечення. З цією метою сформульовано концептуальні положення такого системного забезпечення, яке включає напрямки змістовного наповнення нормативно-правових актів, послідовність їх впровадження, необхідні організаційні, економічні та інші передумови для посилення координації у спільних діях щодо створення і впровадження інновацій (Соловйов В.П., Казьміна О.П.).
   
4. На основі критичного аналізу існуючих в Україні та в ряді зарубіжних країн методів оцінювання ефективності роботи наукових установ, сформовано новий цільовий підхід щодо формування критеріїв їх оцінювання: вони мають визначати не тільки досягнутий рівень та масштаби діяльності, а й динаміку розвитку наукового потенціалу установи та результативністі досліджень, стимулювати зростання наукового потенціалу, підвищувати релевантність наукового потенціалу установи до поставлених завдань. За результатами дослідження розроблено і направлено до Держінформнауки України пропозиції щодо змін і доповнень до чинних нормативних актів, що регламентують порядок проведення в Україні державної атестації наукових установ та оптимізації їх існуючої структури (Маліцький Б.А., Рибачук В.П., Попович О.С., Грачев О.О.).
   
5. Показано, що поряд з абсолютним скороченням науково-кадрового потенціалу за останні 15 років відбулися негативні зміни в його дисциплінарній структурі: найшвидшими темпами скорочується потенціал наук, які мають забезпечувати інноваційний розвиток економіки й обороноздатність країни. Зокрема, найбільше скорочення обсягів фінансування НДДКР відбулося в сфері технічних наук, особливо обчислювальної техніки та автоматизації (в 5 разів порівняно з 2003 р.) (Маліцький Б.А., Попович О.С., Булкін І.О.).
   
6. Показано, що посилюється тенденція щодо втрати національним сектором науки вітчизняного ринку споживання інновацій, одночасно зростають обсяги виконання зарубіжних замовлень. Внаслідок цього фінансові втрати України в десятки разів перевищують внутрішні витрати на підтримку національної науки. За умов збереження існуючої інноваційної політики ці негативні наслідків будуть ще більше загострюватися (Маліцький Б.А., Соловйов В.П., Булкін І.О.).
   
7. Доведено, що в сучасних глобалізаційних умовах міжкраїнова мобільність вчених визначається, передусім просторовим переміщенням центрів науково-технологічного розвитку. На конкретних історичних фактах показано, що країни, які нехтують стимулюванням розвитку передових центрів науково-технологічного розвитку, закономірно перетворюються в донорів інтелектуального потенціалу. Україна сьогодні є однією з країн з найбільшою втратою свого інтелектуального ресурсу в галузі створення нових знань і технологій. Зокрема, в галузі створення ІТ 80% офіційного загального доходу ІТ індустрії забезпечують закордонні замовлення (Маліцький Б.А.).
   
8. Підготовлено рукопис «Соціальна історія НАН України», в якому академічне життя розкривається через найбільш повне представлення біографій провідних учених академії, історій наукових установ, наукових шкіл, їх найважливіших фундаментальних результатів. З урахуванням попередніх наробок цим рукописом створено підґрунтя для завершення підготовки до видання багатотомної «Історії НАН України» до її 100-річного ювілею (Храмов Ю.О., Литвинко А.С., Гамалія В.М., Палій В.М.).
   
9. Підготовлено до друку (згідно з Постановою Президії НАН України) 7-й том праць В.І.Вернадського з історії, теорії та філософії науки з коментарями та передмовою до його ювілею.
   
10. У п’ятому останньому томі «Історія української культури» вміщено матеріали з історії фундаментальних наук в Україні, які організовано і частково підготовлено співробітниками Центру.
    
11. Вперше створено Базу персонального складу істориків науки і техніки України та напрямків їх досліджень (Храмов Ю.О., Литвинко А.С., Гамалія В.М.).
    

2. Технології та інструментальні засоби електронного урядування. Інформаційно-аналітичні системи, системи підтримки прийняття рішень. Ситуаційні центри.

1. У результаті дослідження процесів диференціації та інтеграції природничих, технічних та гуманітарних дисциплін встановлено, що сформувався новий тип теоретичного пояснення, пов’язаний насамперед з принципами інформаційної причинності, що розширює горизонти наукових досліджень у кожній з окремих дисциплін і створює кращі методологічні можливості для вирішення міждисциплінарних проблем, забезпечуючи концептуальну єдність між технічними, природничими та суспільно-гуманітарними науками (Онопрієнко В.І., Рижко Л.В.).
   
2. Розроблено системну методологію та запропоновано методику проблемно-орієнтованого оцінювання інноваційного капіталу окремих територій з метою оптимізації розміщення інноваційного потенціалу за регіональнім принципом. Запропоновано рекомендації щодо цілеспрямованого державного впливу на процес кластерізації виробництва, як складової програми економічних реформ (Соловйов В.П., Головатюк В.М., Денисюк В.А.).
   
3. Удосконалено інструментарій інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень на рівні органів місцевої і регіональної влади шляхом визначення і класифікації конкретних принципів, алгоритмів та інформаційних технологій, які найбільш доцільно використовувати на зазначеному рівні державного управління в сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку (Соловйов В.П., Сенченко В.В.).
   
4. Розроблено концепцію створення автоматизованої експертної системи НАН України для прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України та сформована база даних про експертів (пілотний варіант експертної системи апробовано на базі ситуаційного центру Інституту прикладних машин і систем НАН України) (Попович О.С., Онопрієнко М.В.).
   
5. Показано, що, починаючи з 2000 року, у більшості галузей науки спостерігається спад, а в цілому – припинення зростання числа індексованих публікацій, зокрема, в пошуковій системі Scirus, що не відповідає світовим тенденціям. Загальне падіння публікаційної активності в український науці, в свою чергу, обумовлюється погіршенням фінансування вітчизняної науки, умов праці вчених та демографічних показників наукового складу. Обґрунтовано та внесено до розгляду Робочої групи з підготовки змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Держінформнауки України пропозицію щодо досягнення до 2020 року обсягу фінансування вітчизняної науки з усіх джерел до рівня 3% ВВП, що обумовлено вимогами, яким має відповідати Україна для реальної інтеграції в ЄС (Попович О.С., Рибачук В.П.).
   
6. На підставі аналізу бази даних SCOPUS виявлено, що НАН України за числом публікацій, індексованих в цій базі за період з 2004 по 2008 рр., покращила свій рейтинг і мала 77 місце серед 2883 організацій з 88 країн світу проти 102 позиції серед 2124 організацій з 84 країн за попередні чотири роки (2003–2007 рр.). Запропоновано заходи щодо розширення мережі українських видань, що індексуються у відомих у світі базах даних (Рибачук В.П.).
   
7. Зроблено вебометричну оцінку кластеру НАН України та інших національних академій наук–членів МААН у світовому інформаційному просторі. Показано, що НАН України представлена в Інтернеті досить значним за обсягом інформації (кількістю веб-сторінок) кластером, особливо в англомовному секторі. Проте загальний вектор інформаційного потоку має інтернальний характер, тобто внутрішню спрямованість, а динаміка кількості веб-сайтів про НАН України в Інтернеті за останні 4 роки свідчить про уповільнення темпів нарощування їх питомої ваги у загальній кількості документів про академії наук світу. Для посилення позитивної тенденції необхідні додаткові трансформаційні імпульси як в національному, так і в міждержавному науковому просторі, особливо в інформаційно-комунікативній і соціально-інституціональній його складових (Рибачук В.П.).
   

У 2011 році двох співробітників Центру нагороджено Почесною грамотою Президії НАН України і Центрального комітету профспілки працівників НАН України: д.філос.н., проф. Онопрієнка В.І. (за багатолітню плідну працю вченого-наукознавця та вагомий творчий внесок у становлення біографістики українських та російських вчених) та к.е.н., с.н.с. Кавуненко Л.П. (за багатолітню сумлінну працю та визначні особисті досягнення у галузі наукознавства і міжнародного наукового співробітництва). Крім того, д.філос.н., проф. Онопрієнко Валентин Іванович нагороджений Срібною медаллю ім. академіка О.Л.Яншина (Російська академія наук).

У подальшому зусилля науковців ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України будуть спрямовані на:

• поглиблення фундаментальних досліджень процесів функціонування науки, комерціалізації наукових результатів і перетворення їх у інноваційну продукцію, теоретичних засад науково-технологічної та інноваційної політики;
  
• розвиток методологічного апарату наукознавства на основі використання ідей і методів інформатики, вдосконалення системного підходу у дослідженні науково-технічного та інноваційного потенціалів, їх структурному аналізі, прогнозуванні розвитку науки і технологій, інтеграції науки України у світовий і європейський науково-технологічні простори;
  
• вивчення історичного досвіду розвитку науки, (у тому числі академічної) в Україні в світовому і конкретно-історичному контекстах, а також з врахуванням особливостей її взаємодії з суспільством та обумовленості цілями, економічними формами та завданнями соціально-економічного розвитку країни. Ці зусилля будуть реалізовуватися за рахунок активної участі ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України у виконанні пріоритетних державних програм, інших науково-дослідних робіт на замовлення міністерств та відомств України. Особлива увага буде приділятися питанням поліпшення якісного складу науковців ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України за рахунок підвищення ефективності роботи аспірантури і докторантури, підготовки кандидатів та докторів наук з числа співробітників ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН, залучення талановитої молоді.
  

Буде продовжено співпрацю ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН з академічною елітою України при дослідженні актуальних проблем розвитку вітчизняної науки, розробці відповідних рекомендацій і прогнозів шляхом використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в організації роботи вищих експертів в галузі науки та інновацій.