Національна академія наук україни відділення інформатики центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва (цдпін)
| Вид материала | Документы |
- Національна академія наук України Центр досліджень науково-технічного потенціалу, 1792.73kb.
- Національна академія наук україни, 2842.74kb.
- Національна академія наук україни, 4539.92kb.
- Національна академія наук україни, 4416.23kb.
- Національна академія наук україни, 4114.67kb.
- Національна академія наук україни, 3299.87kb.
- Міжнародний симпозіум, 272.79kb.
- Відділ історії науки І техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії, 87.52kb.
- План підготовки звіту про діяльність в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу, 34.63kb.
- Онопрієнко Валентин Іванович, 627.55kb.
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ВІДДІЛЕННЯ ІНФОРМАТИКИ
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки
ім. Г.М. Доброва (ЦДПІН)
УДК 338.28
№ державної реєстрації
0111U002732
ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор ЦДПІН НАН України, доктор економічних наук, професор
Б.А. МАЛІЦЬКИЙ
“ _30__ ” червня 2011 р.
З В І Т
ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ
Створення інформаційно-аналітичної бази для забезпечення прогнозування науково-технологічного розвитку з використанням наукометричних індикаторів
Етап №1. “ Дослідження сучасного етапу розвитку методології та вітчизняної і світової практики застосування наукометричного аналізу з метою оцінювання пріоритетності, здійснення прогнозування і моніторингу напрямів науково-технологічного прогресу, участь у конференції ТРІІН-2011(Інованції, Інвенції, Інвестиції) м.Мінськ, травень”)
Київ – червень 2011
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ВІДДІЛЕННЯ ІНФОРМАТИКИ
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки
ім. Г.М. Доброва (ЦДПІН)
60, бульв. Тараса Шевченка, Київ, 01032, Україна; тел./факс +380 (44) 486-95-91, e-mail: steps@nas.gov.ua
УДК 338.28
№ державної реєстрації
0111U002732
ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор ЦДПІН НАН України, доктор економічних наук, професор
____________Б.А. МАЛІЦЬКИЙ
“ _30__ ” червня 2011 р.
З В І Т
ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ
Створення інформаційно-аналітичної бази для забезпечення прогнозування науково-технологічного розвитку з використанням наукометричних індикаторів
Етап №1. “ Дослідження сучасного етапу розвитку методології та вітчизняної і світової практики застосування наукометричного аналізу з метою оцінювання пріоритетності, здійснення прогнозування і моніторингу напрямів науково-технологічного прогресу, участь у конференції ТРІІН-2011(Інованції, Інвенції, Інвестиції) м.Мінськ, травень”)
Науковий керівник:
| д.е.н., професор | | Маліцький Б.А. |
Київ – 2010
СПИСОК ВИКОНАВЦІВ
| Директор ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України, докт. екон. наук, професор | ________________ | Б.А.Маліцький |
| Заст. директора ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України, докт. екон. наук, професор | _________________ | В.П.Соловйов |
| Заст. директора ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України, канд. екон. наук, ст..наук. співробітник | _________________ | Л.П.Кавуненко |
| Зав. міжгалузевої лабораторії ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України, д.е.н., ст..н.с. | _________________ | О.С.Попович |
| Ст. наук. співробітник ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України, канд. хім. наук | ________________ | В.П. Рибачук |
| Ст. наук. співробітник ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України, докт. екон. наук | _________________ | О.А.Мех |
| Керівник Центру бібліотечно-інформаційних технологій Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України, к.т.н., ст..н.с | __________________ | Л.Й. Костенко |
| Ст.наук.співробітник. ЦДПІН ім. Г.М.Доброва НАН України канд.біол.наун., | _________________ | В.І.Хоревін |
| Аспірант ЦДПІН ім. Г.М. Доброва НАН України | __________________) | А.І. Корецький |
| | | |
РЕФЕРАТ
Звіт про НДР: 24_ стор. тексту, 30 найменувань цитованої літератури.
Методи дослідження: бібліографічний пошук та аналіз, наукометричний аналіз, бібліометричний аналіз, експертний аналіз, вебометричний аналіз.
Анотація: Здійснено бібліографічний пошук та аналітичний огляд наукових праць з проблем наукометрії, вебометрії, інформетрії та прогнозування розвитку наукових напрямів і галузей наук, опублікованих у вітчизняних і закордонних виданнях, переважно за останні два десятиріччя. Узагальнені найбільш поширені в світі підходи до використання наукометричних методів для пошуку перспективних напрямів науково-технологічного розвитку
Ключові слова: наукометрія, бібліометрія, інформетрія, вебометрія, прогнозування, експертний аналіз, технологічне прогнозування, технологічне передбачення, моніторинг науки, виділення знань, інтелектуальний аналіз даних, електронні бази даних.
ЗМІСТ
Вступ 8
1. Методологічні підходи щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій 10
2. Сучасні тенденції і проблеми розвитку вітчизняної наукометрії (загальна оцінка) 13
3. Методологічні аспекти створення системи наукометричного моніторингу 15
Висновки 20
Література 23
Вступ
Створення системи прогнозування і моніторингу науково-технологічного та інноваційного розвитку економіки є одним із актуальних завдань державної політики, спрямованих на забезпечення сталого розвитку й національної безпеки України. Важливим кроком в цьому напрямку була розробка і реалізація Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004 – 2006 роки. Проте досвід організації її виконання свідчить, що проведення прогнозно-аналітичних досліджень із залученням великої кількості експертів без використання можливостей сучасних наукометричних, інформаційних і телекомунікаційних технологій робить їх занадто довготривалими і трудомісткими та не позбавлене певного суб’єктивизму.
У звіті про виконання першого етапу («Дослідження сучасного етапу розвитку методології та вітчизняної і світової практики застосування наукометричного аналізу з метою оцінювання пріоритетності, здійснення прогнозування і моніторингу напрямів науково-технологічного прогрессу» науково-дослідної роботи, що виконується за договором № ПР4 -2011 від 25 лютого 2011 р. та додатковою угодою №1 від 19 травня 2011 р. наведено результати дослідження сучасного етапу розвитку методології та вітчизняної і світової практики застосування наукометричного аналізу з метою оцінювання пріоритетності, здійснення прогнозування і моніторингу напрямів науково-технологічного прогрессу.
Основним джерелом бібліографічної інформації були вітчизняні і закордонні друковані наукові періодичні видання (журнали і збірники). Крім того, пошук бібліографічної інформації здійснювався з використанням реферативних журналів і бібліографічних покажчиків та універсальних і спеціалізованих реферативних баз даних і веб-пошукових систем: „Україніка наукова”, e-Library, Google scholar (Google scholar, 2011), Scirus (Scirus, 2011), наукометричної реферативної бази даних Sсopus (Sсopus, 2010), бази даних ІНІОН та інших доступних в Веб електронних баз даних.
1. Методологічні підходи щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій
В Україні і світі для визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій традиційно використовуються неформалізовані методи – досі такі пріоритети формувалися в результаті обговорення в невеликих групах експертів та представників органів управління, останнім часом починають використовуватися так звані форсайтні методи дослідження із залученням досить значної кількості експертів і використанням методу Дельфі для організації роботи з ними. Формалізовані підходи використовуються опосередковано і несистемно – в процесі формування знань і оцінок експерта. Здебільшого вони базуються на застосуванні офіційних статистичних даних. Сучасні методи бібліометричного аналізу документопотоків й баз метаданих і технології управління информаційно-аналітичними й інтелектуально-інформаційними системами тільки починають залучатися для вирішення завдань технологічного прогнозування. За нашими оцінками, кількість публікацій такого роду в останні 10 років зростає, однак вона на два порядки менша за число публікацій з дослідження методологічних і прикладних проблем бібліометрії й інформетрії.
Разом з тим, на сьогодні можна константувати, що у світовій науці оформився ряд нових концепцій прикладної інформатики і наукометрії щодо збереження, обробки і аналізу інформації, які дозволяють за рахунок розширення використання формалізованих методів аналізу даних забезпечити більш високу достовірність і оперативність технологічного прогнозування.
Серед них слід зазначити:
концепцію інформаційних сховищ (data warehouse), оперативної аналітичної обробки даних (on-line analytical processing, OLAP, MOLAP);
технології інтелектуального аналізу даних (data mining), виділення знань із баз даних (knowledge discovery);
концепції відкритих інновацій (open innovation) і „технологічної розвідки” (technology scanning/scan, technology sourcing, technology scouting);
методи когнітивної графіки і візуалізації інформації (knowledge visualizing, mapping scientific frontiers), аналіз веб-цитування (mining a web citation databases).
Узагальнюючою концепцією інформаційної підготовки і прийняття управлінських рішень із застосуванням зазначених вище підходів, використанням сучасних інструментальних засобів і спеціалізованих пакетів прикладних компьютерних програм виступає методологія типу „ситуаційний центр” (situation center/ centre).
Теоретичні дослідження і прикладні розробки в цій галузі активно здійснюються в наукових центрах багатьох країн світу, особливо у США, Канаді, Німеччині, Франції, Китаї і Тайвані, Великобританії, Іспанії, Італії, Японії; розгортаються у Фінляндії, Індії, Австралії, Росії, Польщі, Білорусі та в інших державах.
В Україні дослідження і прикладні розробки методології і технологій информаційно-аналітичного й інтелектуально-інформаційного аналізу і систем здійснюються в багатьох наукових установах різного відомчого підпорядкування, насамперед в інститутах МОН і НАН України. Значні наукові досягнення в цій галузі мають: Національний технічний університет „КПІ”, Державний університет інформатики і штучного інтелекту (Донецьк), Харківський національний університет радіоелектроніки, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського; Інститут проблем математичних машин та систем, Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова, Інститут проблем реєстрації інформації, Інститут програмних систем; Міжнародний науково-учбовий центр інформаційних систем і технологій НАН України і МОН України, Донецький державний інститут штучного інтелекту та ряд інших вищих учбових закладів і наукових установ.
Фундаментальні й прикладні проблеми прогнозування науково-технологічного розвитку та програмно-цільового підходу у науково-технологічній політиці з 70-х років минулого століття продуктивно досліджуються і розробляються в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України. В Центрі найбільш інтенсивно і регулярно вивчаються також методологічні аспекти наукометрії й бібліометрії, а останнім часом – веб-наукометрії. Бібліометричні й вебометричні дослідження ведуться також в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, Інститут проблем реєстрації інформації, Харківській державній академії культури МОН України, Державній науковій установі „Книжкова палата України ім. Івана Федорова”, Науково-дослідному інституті статистики НТК статистичних досліджень Держкомстату України, Національній парламентській бібліотеці України, Національному антарктичному науковому центрі МОН України та ряді інших установ країни.
ЦДПІН НАН України відігравав ключову роль у виконанні Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004 – 2006 роки, будучи базовою установою по організаційно-методичному забезпеченню її реалізації. Були розроблені методичні рекомендації, на основі яких проведені дослідження із залученням біля 700 кспертів, організовано взаємодію базових інститутів за тематичними напрями при обробці та узагальненні результатів опитування експертів. На основі цього дослідження були виділені найбільш перспективні напрями науково-технологічного розвитку України, запропоновано узгоджену систему пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, розроблені проекти відповідних законів (ці результати були в основному проігноровані при підготовці і прийнятті відповідних законів). Слід визнати, що інформаційні технології та формалізовані (кількісні) методи аналізу при проведенні цього дослідження використовувались недостатньо.
2. Сучасні тенденції і проблеми розвитку вітчизняної наукометрії (загальна оцінка)
Наукометричні дослідження в Україні були започатковані в 70-х роках минулого століття працями чл.-кор. АН УРСР Г.М. Доброва і продовжують активно розвиватися. В цій галузі наукознавства вже існують значні теоретичні досягнення, що певною мірою реалізовані у суспільній практиці. Останніми роками опубліковано ряд робіт, у яких розвивається системний підхід до об’єктивізації оцінювання результатів наукових і науково-технічних досліджень і прогнозування науково-технологічного розвитку з урахуванням принципово нових можливостей, що їх дає застосування сучасних наукометричних методів та інформаційно-комунікаційних технологій.
На сучасному етапі значно зросла увага українських вчених до проведення загальних та галузевих наукометричних досліджень. Спостерігається позитивна динаміка кількості публікацій, присвячених застосуванню методів наукометрії; опановуються сучасна методологія та інноваційний дослідний інструментарій; розширюються області та актуалізуються напрями досліджень. У фахових наукових виданнях („Наука та наукознавство”, „Проблеми науки”, Наукові праці Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського”, „Бібліотечний вісник” та ін.) регулярно висвітлюються проблеми та результати проведених наукометричних, у тому числі бібліометричних і вебометричних досліджень; у 2008 р. розпочато видання книжкової серії "Наука України у світовому вимірі". Вітчизняні дослідники беруть участь у роботі профільних міжнародних наукових конференцій та є членами провідних фахових наукових товариств; з 2006 р. НБУВ регулярно передплачується база даних Scopus.
На актуалізацію даного напрямку досліджень в Україні впливає позитивний досвід провідних держав світу щодо широкого застосування в практиці державного управління наукою кількісних та напівкількісних методів аналізу наукової активності. В світлі сказаного, останніми роками стає все більш відчутним інтерес до наукометричних досліджень з боку вітчизняних органів державного управління, наукових та освітніх установ і професійних об'єднань. Створюються та впроваджуються у практику нові, засновані на використанні наукометричнеих індикаторів, методи оцінки результативності діяльності наукових працівників, дослідних груп, наукових установ і вищих навчальних закладів; в колах бібліотекознавців та наукознавців визріває концепція створення "національного індексу цитування"; посилюється підтримка науково-практичних наукознавчих досліджень з боку міністерств та відомств (зокрема, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Національної академії наук України); на початку 2009 р. створена Міжгалузева лабораторія теорії і практики наукометрії МОН України та НАН України; на рівні Міжнародної асоціації академій наук ведуться роботи щодо координації досліджень в галузі наукознавства, зокрема, у вересні 2009 р. сформована Наукова рада МААН з наукознавства.
У той же час, рівень державної підтримки інноваційних наукометричних досліджень в Україні поки що залишається досить низьким. Державна політика в сфері наукової та науково-технічної діяльності орієнтується, в основному, на традиційні методи статистичної звітності та експертних оцінок наукового потенціалу колективів та інституцій. Таким чином, з метою оптимізації механізмів розподілу коштів державного бюджету та прискорення переходу України до інноваційної моделі розвитку, потребують впровадження в практику управлінської діяльності існуючі дослідження, засновані на використанні сучасних методів бібліометричного, вебометричного та наукометричного аналізу інформаційних потоків.
Аналізуючи поточний стан справ і перспектив наукознавчої галузі слід зазначити певне коло існуючих проблем і поточних завдань. Зокрема, додаткового вдосконалення потребують теоретико-методологічні аспекти реалізації наукометричних проектів, актуальним є проведення системних теоретико-методологічних досліджень, спрямованих на обґрунтування стратегій побудови вітчизняних ефективних і оптимальних за витратами систем наукометричного моніторингу. При цьому необхідно уникнути механічного копіювання закордонних підходів. Ефективне та корисне для держави аналітико-прогностичне дослідження повинно ґрунтуватися на науково вивірених методологічній базі і методичному інструментарії.
Серед науково-організаційних проблем вітчизняної наукометрії слід назвати, передусім, недостатність системності та координованості у реалізації наукометричних проектів установами різних систем і відомств, відсутність узгодженості щодо методологічних та методичних підходів, низький рівень корпоративної взаємодії дослідних колективів. Однією з головних проблем на шляху розвитку наукометричних і бібліометричних досліджень в Україні є відсутність вичерпних вітчизняних бібліографічних баз даних.
3. Методологічні аспекти створення системи наукометричного моніторингу
Необхідність наукометричного (НМ) підходу диктується, перш за все, внутрішньою логікою розвитку самої науки. Характерною рисою сучасного етапу історії є те, що накопичення фундаментальних і прикладних знань досягло критичної межі, за якою розвиваються некеровані суспільством ланцюжкові процеси інформаційного та технологічного вибуху, і цивілізація опиняється на межі переходу із стану індустріальної науково-технічної революції в стан постіндустріального інтелектуального („технотронного”) імперіалізму – економіки, заснованої на знаннях. В наш час наукова та інноваційна політика держави виходить за рамки рішення чисто інтелектуальних, культурних або техніко-технологічних проблем та перетворюється в один із визначальних елементів стратегії сталого економіко-соціального розвитку, факторів національної та міжнародної.
Значення НМ особливо велике у випадку розвитку біфуркаційних процесів в галузі науки. Саме тому для країн з перехідною економікою, до яких на даному етапі свого розвитку відноситься і Україна, необхідність здійснення НМ незрівнянно більш актуальна, ніж для країн з ринковою економікою. По суті – це життєво необхідне для них питання, від вирішення якого залежить державне та національне майбутнє народів.
В Україні кризовий стан в галузі наукової та науково-технічної діяльності, як і в економіці в цілому, потребує негайної організації загальнодержавної системи НМ. Стихійними оцінками становища та розрізненими прогнозами трендів трансформації науки, що відбувається зараз, вже не обійтись. Ефективність НМ як вихідної інформації для прийняття оптимальних управлінських рішень, що стосуються внутрішніх аспектів функціонування наукових систем і зовнішнього, регулюючого впливу на них, вирішальним чином залежить від науково-методологічної обґрунтованості НМ. Очевидно, тому, одним із пріоритетних напрямів сучасних наукометричних досліджень стає теоретична розробка та прикладна адаптація методологічних і методичних основ наукомерія. Проте, комплексні системні роботи в цьому напрямі поки що явно недостатні.
З сучасної точки зору наукометрія розуміється як сукупність спостережень за певною вибіркою характеристичних компонентів наукової сфери, що організовані спеціальним чином за об’єктами, методами і часом, та експериментів із вибраними завданим способом елементами наукового середовища, результати котрих зазнають якісної оцінки та кількісної обробки із застосуванням математичного моделювання та комплексу адекватних методів наукового прогнозування. Системні спостереження, виміри, аналіз і прогнозування, що виконуються в рамках програм НМ розвитку процесів в сфері наукової діяльності суспільства орієнтовані на оцінку стану, виявлення механізмів та трендів цих процесів. Інформація, що отримується в результаті НМ, призначена для розробки прийняття управлінських рішень, необхідних для забезпечення наукового та технічного прогресу і в підсумковому рахунку – сталого розвитку економіки та соціальної сфери держави. Реалізація цих рішень по суті є верифікацією вихідного прогнозу та одночасно початковим етапом нового циклу НМ.
Зрозуміло, що абстрактна модель наукометрії повинна бути адаптована до конкретних економічних, політичних, адміністративно-управлінських, регіональних, галузевих та інших умов тієї чи іншої країни, а також – враховувати її міжнародне положення і зв’язки, глобальні тенденції розвитку науки та геополітичні аспекти в цілому. Вибір виду (категорії) НМ, об’єктів і суб’єктів програми НМ, методів і засобів її виконання, визначення структури мережі НМ та функціональної схеми взаємодії її елементів є надзвичайно складною багатофакторною та багатопараметричною задачею, що вимагає для свого рішення розробки загальних і специфічних методологічних та методичних підходів.
Варто особливо підкреслити, що розробка ефективних за практичними результатами і оптимальних за витратами часу та ресурсів стратегії і системи НМ неможлива без використання погоджених методів і методик його здійснення. Ігнорування цього моменту, що, очевидно, має як суб’єктивну так і об’єктивну природу, призводить до несумісності результатів НМ, одержаних за різними програмами. Наукометричні висновки та прогнози, зроблені з використанням методик НМ, що навіть незначно відрізняються, можуть виявитися прямо протилежними. Ймовірність цього завжди існує, наприклад, при спробі провести наукометричний аналіз на основі спільного розгляду параметрів офіційної статистики та додаткових параметрів, що вибрані дослідником.
В загальнонаціональному масштабі стратегія НМ, і особливо створення та функціонування загальнодержавної системи НМ, повинна спиратися на достатньо повну та системну нормативно-правову базу. Однак аналіз її свідчить, що чинні законодавчі та нормативні акти в сфері науки та науково-технічної діяльності поки містять лише окремі елементи, які в тій чи іншій мірі мають відношення до технології НМ.
Важливо підкреслити суттєву загальну тезу: наука в країнах з перехідною економікою стає реальним фактором антикризової політики та економічного росту тільки за умови, що державний та приватний капітали знаходять в інноваціях задоволення свого головного інтересу – реальний прибуток, а точніше, надприбуток, котрий за рівнем повинен бути, принаймні, порівняний з прибутками від вкладення капіталу в банківську та комерційну діяльність. З цього випливає політично стратегічна задача наукознавчої науки: на основі наукометричного аналізу процесів в науковій та науково-технічній сферах достовірно прогнозувати тенденції їх розвитку для того, щоб з одного боку, визначити оптимальні шляхи необхідної трансформації наукової системи, а з другого – вчасно зорієнтувати капітал на інвестиції в науку та інноваційний сектор економіки. Значущість цієї тези підтверджується досвідом індустріально розвинених країн світу, і перш за все США, які, починаючи з 40-х років минулого століття, здійснюють систематичний системний аналіз досягнень і моніторинг процесів, що відбуваються в національній та світовій науці, і на цій основі реалізують цілеспрямовану політику стимулювання припливу капіталу в наукову та інноваційну галузі і відповідного росту наукового потенціалу, що в підсумку призвело до перетворення цієї країни в свого роду “інтелектуально-імперіалістичну наддержаву”.
В інституційному аспекті сфера науки в Україні представлена академічною, вузівською, галузевою і заводською наукою, які відрізняються по кадровому потенціалу, проблематиці досліджень, пріоритетності наукових і інноваційних завдань, системі управління, формах і рівнях забезпечення дослідницької діяльності та ряду інших ознак. Специфіка кожного з цих видів організації науки повинна бути відповідним чином врахована при розробці методології і виборі методів реалізації НМ.
Якщо раніше наукомтричні методи використовувались в основному для суто наукохнавчих досліджень ситуації в науці чи в окремих її галузях, то сьогодні, завдяки розвитку інформаційно-комунікативних технологій, появі універсальних і спеціалізованих реферативних баз даних і веб-пошукових систем: „Україніка наукова”, e-Library, Google scholar (Google scholar, 2011), Scirus (Scirus, 2011), наукометричної реферативної бази даних Sсopus (Sсopus, 2010), їх все частіше застосовують для оперативного виявлення новітніх напрямів технологічного розвитку. Адже зростання кількості публікацій з певного напряму досліджень як праввило свідчить про появу нових перспектив і можливостей, які необхідно враховувати.
Особливо активно розвиваються програми технологічного моніторингу із застосуванням наукометричних методів у зарубіжних телекомунікаційних фірмах. Однією з найбільш відомих є програма лабораторії Deutsche Telekom, яка отримала символічну назву «Радар». Тим самим підкреслюється, що вивчаючи публікації в науковій літературі, дослідники ніби направляють свого роду радіолокаційний промінь у майбутнє технологічного розвитку.
Перед цими програмами ставиться завдання знаходження і відбір нових найбільш перспективних технологій для зменшеня ризиків, пов’язаних із запровадження таких технологій конкурентами. Акцент робиться на можливості найбільш раннього виявлення таких технологій, на вивчення можливих загроз і нових можливостей, на пошук методів стимулювання інновацій, а також на пошук творчих контактів з розробниками таких технологій, які не розробляються у власних структурах Deutsche Telekom. Подібні дослідження ведуться також службами технологічної розвідки військових відомств.
Висновки
Ефективність інноваційного процесу з точки зору впливу інновацій на темпи економічного зростання і, відповідно, розвитку соціальної сфери, окрім фінансово-економічних, організаційно-управлінських та інших факторів, визначальною мірою залежатиме від рівня нових технологій, що передбачається застосовувати. На сьогодні Україна обмежена у виборі таких технологій, які б дали змогу вийти на випереджаючу траєкторію економічного зростання. Закупівля їх за кордоном теж проблеми не вирішить. Інноваційний розвиток економіки, який є життєво необхідним для держави, за таких умов матиме в основному стабілізаційний ефект, надасть лише можливість рухатися в напрямку подолання економічної кризи в державі. У довгостроковій перспективі нарощування темпів економічного розвитку потребує впровадження таких інновацій, які базувалися б на принципово нових ідеях і результатах фундаментальних досліджень, що здійснюються та будуть здійснені в наукових установах України. Отже, досягнення стратегічної мети - забезпечення сталого розвитку економіки держави - потребує невідкладного пошуку й відбору нових ідей та напрямків фундаментальних досліджень, оцінки їх технологічного потенціалу й передбачення перспектив його реалізації, формування на їх основі пріоритетних напрямів розвитку науки і технологій.
Розробка стратегії науково-технологічної та інноваційної політики в державі має спиратися не лише на методологію суто "технологічного", або "індустріального", прогнозування, а й на методологію прогнозування в сфері розвитку фундаментальної науки, як базового елементу в системному ланцюгу створення нових технологій та реалізації інновацій. Ці дві нерозривні й взаємозалежні складові єдиного процесу мають бути скоординовані в рамках державного управління по організації комплексу робіт з технологічного прогнозування та передбачення.
Визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та створення довгострокових програм інноваційного розвитку економіки України мають здійснюватися на основі відбору нових, щойно "згенерованих" наукових ідей (наукових напрямів), прогнозу їх розвитку, оцінки їх технологічного потенціалу та передбачення перспектив його реалізації. Розробка відповідної методології та її апробація у вирішенні цих завдань мають вестися вже зараз, паралельно із розробкою методології і її застосуванням для технологічного прогнозування при створенні короткострокових програм інноваційного розвитку.
Методологічне забезпечення вирішення таких завдань має спиратися на системний підхід. Багатофакторність і недостатня визначеність, зокрема, категоріальна й інформаційна, системи нових наукових напрямів як об'єкту дослідження потребує поєднання методів кількісного аналізу і методів якісного аналізу.
На етапі виявлення нових наукових напрямів та оцінки й моніторингу тенденцій їх розвитку доцільно використовувати методи кількісного екстраполяційного прогнозування, зокрема методи бібліометрії і вебометрії. На наступних етапах - формулювання та кластеризація всіх конструктивних ідей щодо перспектив розвитку та оцінки технологічного потенціалу нових наукових напрямів, аналіз та ранжування напрямів тощо - доцільно користуватися методами якісного аналізу, зокрема такими як методи метод Дельфі.
На першому етапі застосовується кількісний метааналіз, що дасть змогу відокремити групу нових наукових напрямів від традиційних або тих, що зникають. Завдяки цьому, аналізу піддаються лише біфуркаційні зони розвитку наукових напрямів. Результати виявлення нових наукових напрямів, їх кластеризації та ранжування за оцінками технологічного потенціалу і перспектив його реалізації, кладуться в основу прийняття рішень щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, програм прикладних дослідженнь та інноваційних проектів.
Реалізація такого підходу передбачає вирішення принаймні наступних основних наукових та методологічних завдань:
- аналіз структури і функцій існуючої в Україні системи визначення наукових пріоритетів і результатів фундаментальних досліджень світового рівня та їх державної підтримки;
- аналіз формування наукометричних індикаторів та застосування наукометричних методів для вивчення тенденцій розвитку і перспектив технологічної реалізації результатів фундаментальних досліджень;
- вивчення вітчизняного й закордонного досвіду формування систем моніторингу у сфері фундаментальних досліджень;
- аналіз світового досвіду застосування методології якісного аналізу, зокрема методу Дельфі, для оцінки стану і тенденцій розвитку фундаментальних досліджень, визначення їх рівня, формування пріоритетів і відбору результатів фундаментальних досліджень для здійснення прикладних досліджень і інноваційних проектів;
- аналіз, оцінка та прогноз змін напрямів і рівня фундаментальних досліджень в окремих галузях науки і технологій в Україні у порівнянні з світовими тенденціями;
- розробка науково-методологічних аспектів застосування foresight-підходу в сфері державного управління розвитком фундаментальної науки;
- розробка адекватних сучасним потребам принципів і методів визначення рівня пріоритетності та перспектив розвитку фундаментальних досліджень в Україні;
- апробація розроблених методологічних принципів і методик в галузі фундаментальних досліджень з проблем окремих наук;
- розробка напрямів удосконалення організаційного, інформаційного, ресурсного, правового та іншого забезпечення розвитку фундаментальних наук в Україні.
Література
Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / Під ред. Б.А. Малицького. – Київ: УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
Балабанов А.С. Выделение знаний из баз данных – передовые компьютерные технологии интеллектуального анализа данных / Балабанов А.С. // ММіС. – 2001. – № 1,2. – С. 40-54.
Віденіна, Н. Г. Web-библиометрический анализ работ ученых Украины по проблемам исследования Антарктики [Текст] / Н. Г. Віденіна, В. П. Рибачук // Наука та наукознавство. – 2007. – № 4. – Додаток. – С. 289-295.
Грачев О.А. Методологические аспекты наукометрического мониторинга трансформации науки в Украине / Грачев О.А., Рыбачук В.П. // Проблеми науки. – 2000. – № 10. – С. 42–47.
Зведений прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття. – К.: Фенікс, 2007. – 152 с.
Исследования Украины в Антарктике / В. П. Рыбачук, П. Ф. Гожик, Н. Г. Виденина, В. А. Литвинов; отв. ред. П. Ф. Гожик. – К.: «Варта», 2008. – 286 с. – (Библиогр.: 1236 назв. [1997–2007 гг.]. Указ. междунар. конф., авт., изданий). – ISBN 978-966-02-4803-8.
Маліцький Б.А. Державна програма 2004 – 2006 років як етап до створення постійно діючої системи прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України / Маліцький Б.А., Попович О.С. // Прогноз науково-технологічного та інноваційного розвитку України (попередній варіант) під ред. акад. НАН України А.П. Шпака та акад. АПН України А.М.Гуржія. – К.: Фенікс. – 2006. – С. 8 – 22.
Маліцький Б.А. З чого починати впровадження прогнозно-аналітичних досліджень в практику формування та реалізації науково-технологічної політики держави / Маліцький Б.А., Попович О.С. // Проблеми науки. – 2004. – № 2. – С. 2 – 8.
Маліцький Б.А. Методичні рекомендації щодо проведення прогнозно-аналітичного дослідження в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України / Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. // Київ: "Фенікс", 2004. – 52 с.
Маліцький Б.А. Наукометрична оцінка стану наукового супроводу робіт з ядерної тематики в світі та Україні. Міжнародні наукові зв’язки у цій галузі / Маліцький Б.А., Трофименко А.П., Хоревін В.І. // Наука та наукознавство. – 1999. – № 2. – С. 98–105.
Маліцький Б.А. Обґрунтування системи науково-технологічних та інноваційних пріоритетів на основі «форсайтних» досліджень / Маліцький Б.А., Попович О.С., Онопрієнко М.В. – Київ, «Фенікс», 2008. – 86 с.; Обоснование системы научно-технологических и инновационных приоритетов на основе „форсайтных” исследований / Малицкий Б.А., Попович А.С., Оноприенко М.В. – Киев: «Феникс», 2008. – 91 с.
Маліцький Б.А. Перспективні напрями науково-технологічного та інноваційного розвитку України / Маліцький Б.А., Попович О.С., Соловйов В.П. – Київ.: Фенікс. – 2006. – 204 с.
Мех О.А. Прогнозно-аналітичні дослідження проблем та можливостей фармацевтичної галузі України / Мех О.А. // Наука та наукознавство. – 2006. – № 3. – С. 33–43.
Морозов А.А. Регламентные процедуры ситуационного зала / Морозов А.А., Вишневский В.В. // Матеріали третьої науково–практичної конференції з міжнародною участю «Системи підтримки прийняття рішень. Теорія і практика. СППР 2007». – Київ: ІПММС НАНУ, 2007. – С. 5-7.
Морозов А.А. Ситуационные центры. Информационные технологии будущего / Морозов А.А., Ященко В.А. // Киев: СП «Интертехнодрук», 2008. – 332 с.
Петров В.В. Перший ювілей Українського реферативного журналу «Джерело» / Петров В.В., Крючин А.А., Мініна Н.М. // Построение информац. общества: ресурсы и технологии: Тез. докл. и информац. матер. XII Международ, научно-практич. конф., Киев, 6-7 июня 2007г.-К.: УкрИНТЭИ,2007.-С. 108-110.
Петров В.В. Формирование баз данных реферативной информации – путь к оперативному обмену результатами научных исследований / Петров В.В., Крючин А.А., Костенко Л.И., Минина Н.Н., Зайченко Н.Я. // Библиотеки национальных академий наук : проблемы функционирования, тенденции развития.– Науч.-практ. сб-к.– К., 2010.– вып.8.– с.18-22.
Попович А.С. О возможностях информационно-коммуникативных технологий в преодолении трудностей и противоречий развития стратегического управления / Попович А.С. // Системи підтримки прийняття рішень. Теорія і практика: Збірник доповідей науково-практичної конференції з міжнародною участю. – К.: ІПММС НАНУ, 2009. – 258 с. – С. 97 – 98.
Попович О.С. Науково-технологічна та інноваційна політика: основні механізми формування та реалізації / Попович А.С. / Під ред. Б.А. Маліцького. – К., Фенікс, 2005. – 226 с.
Рибачук В.П. Вебометрична оцінка діяльності НАН України в контексті інтеграції в європейський науковий простір / Рибачук В.П. / В кн.: Національна Академія наук України: проблеми розвитку та входження в європейський науковий простір : монографія / За ред. О.С. Онищенка, Б.А. Маліцького. – К. : НБУ ім. В.І.Вернадського, 2007. – С. 433-465.
Рибачук В.П. Кількісна оцінка інформативності баз даних вітчизняних і закордонних інформаційно-пошукових web-систем. [Рибачук В.П.] / Наукометричний аналіз стану наукової системи україни: Звіт про НДР (№ державної реєстрації 0100V004850) / Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва, 2004. – С. 50-53, 167.
Россия и Украина в свете индикаторов Европейского инновационного табло / Под ред. Ивановой Н.И., Егорова И.Ю. – Киев: ГП „Информ.-аналит. агентство”, 2008. – 92 с.
Соловйов В. Конкуренция в условиях инновационной модели развития экономики / Соловйов В.П. – Киев: Фенікс, 2006. – 164 с.
Соловйов В.П. Формирование кибернетического мировоззрения / В.П. Соловйов // Наука та наукознавство. – 2007. – № 4. – С. 195–204.
Трофименко А.П. Наукометричний аналіз рівня міждисциплінарних досліджень в деяких галузях науки в світі та в Україні / Трофименко А.П., Писанко Ж.І. // Наука та наукознавство. – 2006. – № 1. – С. 5256.
Google scholar [Electronic resource] / Google Inc. – 2009. – Available online at : oogle.com/
Scirus [Electronic resource] / Elsevier B.V. – 2009. – Available online at :
http//www.scirus.com/
Scopus [Electronic resource] / Elsevier B.V. – 2009. – Available online at :
s.com
ссылка скрыта
ссылка скрыта