Міністерство екології та природних ресурсів україни державне управління охорони навколишнього природного середовища в одеській області регіональна доповідь
| Вид материала | Документы |
- Міністерство охорони навколищнього природного середовища україни державне управління, 6100.26kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Державне управління, 6929.63kb.
- Міністерство охорони навколишнього природного середовища україни державне управління, 2953.07kb.
- Форма оголошення про проведення відкритих торгів, 18.34kb.
- Форма оголошення про проведення відкритих торгів, 20.04kb.
- Україна міністерство екології та природних ресурсів україни, 65.67kb.
- Довідка про підсумки роботи Держуправління охорони навколишнього природного середовища, 888.56kb.
- Про Науково-технічну раду Міністерства екології та природних ресурсів України, 47.86kb.
- Охорони навколишнього природного середовища україни Державне управління охорони навколишнього, 3996.75kb.
- Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища, 4184.82kb.
4.2. Забруднення поверхневих вод
4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
Станом на 01.01.2011 р. налічується 108 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 19 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Затверджені проекти норм ГДС забруднюючих речовин мають 67 підприємств, у 41 підприємства проект ГДС відсутній.
Основними забруднювачами являються: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП “Б.Дністровськводоканал”, ПФ “Водоканал” м. Арциз, КВЕП “Котовськводоканал” та інші.
4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
Основними забруднювачами поверхневих вод є підприємства житлово-комунального господарства. Скид стічних вод від яких – 156,4 млн. м3 , що складає 53,5 % від загального обсягу скиду.
На території області налічується 140 комплексів каналізаційних очисних споруд проектною потужністю 822,5 тис. м3/добу, з них 46 розташовані на базах відпочинку, у санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні Білгород-Дністровського, Овідіопольського районів. З загальною кількістю каналізаційних очисних споруд 45 % знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані, а саме: каналізаційні очисні споруди Березівського, Ананьївського Красноокнянського районів. Потребують реконструкції каналізаційні очисні споруди Овідіопольського, Роздільнянського районів, Кілійського, Ренійського тощо.
Централізовані системи каналізації з очищенням стічних вод на власних очисних спорудах є у містах Одеса, Б.Дністровський, Котовськ, Рені, Ананьїв, Арциз, Татарбунари, Роздільна, Березівка, Кілія, Теплодар та селищах міського типу Затока, Іванівка. Стічні води міст Ізмаїла, Іллічівська, Балти очищуються на відомчих каналізаційних очисних спорудах.
Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд.
Однак, очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технології очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотних груп, фосфатів, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення концентрацій нормативних показників на виході з очисних споруд.
Погіршилась ситуація з очисними спорудами в сільської місцевості. Діючи очисні споруди передаються на баланс сільських рад, які не мають достатньо коштів на належну експлуатацію споруд. В таких населених пунктах, як Саврань, Фрунзівка, Ширяєво, Великомихайлівка, Миколаївка очисні споруди відсутні.
4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
За даними Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря протягом 2010 року траплялось дві надзвичайних ситуації на підконтрольних об’єктах.
- В результаті аварії на глиноземному заводі в м. Айка (Угорщина) відділом здійснювався моніторинг (наказ № 352-од від 06.10.10 р.) екологічного стану р. Дунай (100 проб 398 визначень) по двом створам 89 км. (м. Ізмаїл) та 70 миля (м. Рені). Відбиралися проби один раз на добу з 08.10.10 р. по 14.03.11 р..
- Внаслідок затонулої баржі SG – 5 (прапор Молдова) з вантажем амофосу в райони 261,1 км. р. Дунай проводився моніторинг поверхневих води (66 проб 330 визначень) по двом створам 91 км та 69 миля. Проби води з 20.12.10 р. відбирали кожну годину, з 21.12.10 р. відбір проводився 3 рази на добу, а з 25.12.10 р. по 31.12.10 р. відбір проводився 1 раз на добу.
4.3. Якість поверхневих вод
4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
В 2010 році під контролем санепідемслужби області знаходиться 37 комунальних водопроводів, 318 відомчих 586 сільських водопроводів, 2 міжрайонних.
Проводиться постійний лабораторний контроль якості у місцях водозаборів госппитних водопроводів і питної води централізованих систем водопостачання на відповідність нормативним документам.
За 2010 рік досліджено із централізованих водопроводів 7237 проб питної води на санітарно-хімічні показники, з них не відповідають вимогам держстандарту 15,6 % по сухому залишку, органолептиці та жаркості – природний склад води артсвердловини в південних маловодних районах.
Морської води на санітарно-хімічні показники досліджено 968 проб, з них не відповідають нормативним вимогам – 30 досліджених проб (3,1 %).
Географічне положення південно-західної частини Чорного моря характеризується обширною вразливою мілководною шельфовою зоною, яка відчуває на собі потужний вплив стоку рік Дніпра, Дунаю, Дністра і Південного Бугу. Значний водозабірний басейн та річковий стік цих основних європейських рік формує понад 80 % забруднення морського середовища. Річкові води привносять до морського середовища забруднюючі речовини, серед яких речовини природного та антропогенного походження (завислі речовини, біогенні речовини, органічні сполуки, нафтопродукти, промислові відходи, тощо).
За останні роки спостережень по основним регіонам Чорного моря зберігається тенденція стабілізації вмісту нафтопродуктів у морській воді на задовільному рівні нижче граничнодопустимих концентрацій (ГДК для нафтопродуктів – 0,05 мг/дм3). Показники забруднення нафтопродуктами акваторій основних чорноморських портів знаходиться на рівні ГДК та нижче. Проведення портами постійного відомчого моніторингу стану якості морських вод в своїх акваторіях дозволяє водокористувачам управляти виробничою діяльністю порту для мінімізації негативного впливу на морське середовище.
Згідно даних моніторингу за 2009 рік, вміст у воді основних біогенних речовин знаходиться на постійному рівні, який значно нижче ГДК для амонію сольового, нітратів, нітритів та фосфатів.
Рівень біогенних речовин у морських водах має незначні сезонні коливання (для амонію сольового 0,01-0,20 мг/дм3, для нітратів 0,1-0,5 мг/дм3). Дещо підвищений рівень біогенів спостерігається в зонах впливу муніципальних очисних споруд, слід зазначити, що за останні роки дещо підвищився рівень фосфатів у морських водах Північно-Західного регіону Чорного моря, що пов’язано зі збільшенням рівня фосфатів, які поступають у морські води від очисних споруд та річковим стоком.
Стійкий рівень вмісту біогенних речовин в прибережних водах на рівнях нижче ГДК сприятливо впливає на стан всієї екосистеми відкритих частин моря. Як позитивний фактор слід відмітити відсутність в останні роки явища глобального “цвітіння” морської води у відкритих частинах прибережних вод, що спостерігається лише при значних концентраціях біогенних речовин.
В поверхневих прошарках морських вод і акваторіях портів концентрації заліза у воді стабілізувались на рівні близькому ГДК. Концентрації фенолів в поверхневих водах Чорного моря знаходяться на рівні нижче ГДК.
Аніонні поверхнево-активні речовини (АПАРи) як і раніше, відмічаються в концентраціях, не перевищуючих ГДК.
На узмор’ї р. Дунай підвищений вміст нафтопродуктів (0,07–0,08 мг. л-1) був відмічений в поверхневому горизонті в місцях розвантаження річкових вод через Стамбульське та Старостамбульське гирла. В придонному горизонті максимальний вміст нафтопродуктів склав 0,09 мг. л-1 в районі розвантаження річкових вод через гирло Новостамбульське. Розподіл нафтопродуктів в придонному горизонті носив більш рівномірний характер, чим в поверхневих водах.
В донних відкладах річок можна виділити область підвищеного накопичення нафтопродуктів (1,61–2,31 мг. г-1) в зоні змішування річкових та морських вод, витягнутих паралельно береговій лінії, в бік до моря від Новостамбульського, Східного та Стамбульського гирл. Можна уявити, що цей процес пов’язаний з сорбційною активністю завислої речовини, що відкладається за рахунок зменшення швидкості потоку в цьому районі.
У 2009 році відмічалася загальна тенденція до зниження середнього вмісту міді в поверхневих водах порівняно з 2008 роком. При достатньо рівному характері розподілу Cu Ni и Cd в поверхневих водах, з деяким підвищенням їх вмісту в бік мористої зони змішування річкових та морських вод, звертає на себе увагу різке збільшення вмісту Zn в зоні розвантаження річкових вод через Стамбульське гирло. Вміст Zn в поверхневому горизонті також показує загальну тенденцію до зменшення порівняно з 2008 роком. Вміст Ni в поверхневому горизонті находилося практично на рівні минулого року. В цілому, вміст важких металів в поверхневих водах не викликав занепокоєння і знаходився в межах чи нижче ГДК.
4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
З точки зору довгострокової гідрометеорологічної статистики 2010 рік не є рекордно екстремальним на тлі потепління, яке почалося з 70-х років м. в.. Наприклад, для Одеського регіону в 2002 році зафіксовано 11, в 2007 році – 12, а в 2010 році– лише 9 рекордів екстремально високої температури повітря. Можна відзначити, що як в липні 2009 року, що представляє «норму» останнього десятиліття, так і в липні 2010 року була зафіксована місячна позитивна аномалія Т повітря в 2,8 разів (мал. 1.). Проте, саме в 2010 році сталося не просто регіональне порушення закономірностей функціонування морських і прісноводих екосистем Одеської області, але і кризова ситуація. Масові замори риби і загибель гідробіонтів спостерігалися для більшості прісноводих водоймищ півдня України, лиманів північно-західного Причорномор'я і морських екосистем північно-західної частини Чорного моря.
Мал. 1. Місячні аномалії температури і опадів в 2009-2010 рр.
Поєднання аномалій температури і опадів, яке спостерігалось у 2010 році стало критичним для водних екосистем півдня України. Дві послідовні аномалії температури повітря (у липні (2,8 С°) і серпні (4,9 С°)) і 5-ть місячних аномалій опадів, які перевищують 200 % від норми (з грудня 2009 по липень 2010 рр.) (див. мал. 1), порушили регіональні закономірності автотрофного процесу і розбалансували інтенсивність трансформації речовини у водних екосистемах.
Поєднання, послідовність і величини аномалій температури і опадів 2010-го р. викликали реакції водної рослинності, які проявились в аномаліях продукційного процесу і структурно-функціональній організації угруповань, які не спостерігалися в регіоні дослідженнями мінімум останні 30 років.
У перших числах липня 2010 року у побережжі Одеси в невеликих кількостях були виявлені нитки гетероцистоутворуючої ціанобактерії Nodularia spumigena Mert. ex Born. et Flah, а 12 липня на водній поверхні відмічені плями сіро-жовтого кольору, протяжністю 2-3 милі. За період спостережень чисельність N. spumigena варіювала в межах від 6,2 тис. до 22,6 млн. ниток довжиною 100 мкм в літрі води. Масовий розвиток виду, який досягає сили «цвітіння», був відмічений з 7 по 12 липня при солоності води 12,9-14,5 ‰ і температурі 24,9-27,0 оС. У цей період на акваторії, розташованій між гирлом Григорівського лиману і Одеським портом, спостерігалася пляма «цвітіння» Nodularia завдовжки 24 км і шириною 4-5 км. Друга пляма, розміром близько 4 км., відмічена в прибережній зоні Одеської затоки між мисами Малий і Великий Фонтан в поверхневому шарі води. Максимальна чисельність N. spumigena в плямі «цвітіння» була відмічена 12 липня 2010 року і склала 585,6·106 ниток в літрі, а біомаса – 6,2 кг·м-3. Настільки високі концентрації мікроводоростей вперше відмічені у Чорному морі.
«Цвітінням» N. spumigena різної сили була охоплена вся прибережна зона в межі одеських пляжів. Так, 12 липня на порядок менша чисельність 22,6·106 ниток·л-1 і біомаса 238,7 г·м-3 відмічена в районі мису Малий Фонтан. По мірі віддалення від плями скупчення N. spumigena інтенсивність її розвитку поступово зменшувалася, складаючи в районі 16 станції Великого Фонтану 11,7·106 ниток·л-1, біомаса – 123,4 г·м-3. У окремі дні площа плям зменшувалася і «цвітіння» води не реєструвалося. Подальші спостереження показали, що у зв'язку із зміненими гідрологічними умовами, пляма «цвітіння» з прибережної зони перемістилася у відкриту частину моря, де чисельність N. spumigena склала 14,0·106 ниток в літрі.
Просторові характеристики формування і поширення зони «цвітіння» води на північно-західному шельфі добре просліджуються по супутникових зйомках MODIS Aqua. Початкова фаза «цвітіння» була відмічена 2-4 липня і охоплювала прибережну частину Одеського регіону між Дніпровсько-Бузьким і Дністровським лиманами. До 12 липня «цвітіння» з характерними смугами різної інтенсивності відмічалось практично на всій акваторії північно-західного шельфу Чорного моря. Область «цвітіння» 14 липня розташовувалася на деякому віддаленні від західного узбережжя і охоплювала всю центральну частину північно-західного шельфу.
В кінці липня почали виразно виявлятися ознаки відмирання, або «старіння» N. spumigena, коли на морській поверхні в масі зустрічалися крупні її скупчення збитих в сіро-білі грудки ниток. Аналіз проби фітопланктону, зібраного в гирлі Дністровського лиману показав, що виявлені скупчення складалися із скручених ниток N. spumigena, що знаходяться в стані лізису, кількісний облік яких виявився неможливим. Серед них зустрічалися як добре пігментовані, «живі» нитки, так і ті що відмирають, з багаточисельними повністю порожніми клітинами. Так, чисельність окремих вільноплаваючих ниток N. spumigena склала 6,5·106 в літрі. На частку «живих» ниток припадало всього 25,3 % від їх спільного числа. Велику частину популяції N. spumigena склали частково відмираючі (73,4 %) і порожні нитки (1,3 %).
Температура морської води, при якій було зареєстровано інтенсивний розвиток N. spumigena, складала 19,9-30,2 0С, солоність – 8,98-13,19 ‰ (мал. 2).
Мал. 2. Гідрологічна характеристика поверхневого шару морської води Одеської затоки в липні-серпні 2010 р. (дані Морської геофізичної лабораторії Одеського державного екологічного університету). Періоди «цвітіння» N. spumigena позначені сірим кольором, пунктиром – середній рівень температури морської води і солоності в липні в Одеській затоці.
Поряд з інтенсивним цвітінням фітопланктону в 2010 році кардинальним чином змінився морфо-функціональний портрет фітобентосу (донна рослинність) на Одеському узбережжі. Екологічна активність масових видів фітообростання збільшилася на порядок (з 30 до 300 м2·кг-1). Домінування перейшло від зелених і червоних макрофітів до колоніальних синьо-зелених водоростей. Ситуація супроводилася втратою рекреаційних властивостей прибережної зони і періодичною масовою загибеллю гідробіонтів в результаті браку кисню в результаті окислення органічної речовини, виробництво якої зросло на 1-2 порядки. Особливо гостро дана ситуація проявилася на приморських водоймищах Одеської області. Навіть найбільш стійка серед лиманів північно-західного Причорномор'я екосистема Тилігульського лиману не витримала такого рівня інтенсифікації автотрофного процесу. У липні-серпні в лимані почалося масове цвітіння дінофітової водорості Propocentrum micans, біомаса якої збільшилася на 2 порядки (з менш ніж 1-го до 135 г·м-3). Концентрація хлорофілу «а» зросла більш ніж в 40 разів (з 10 до 453 мг·м-3). До середини вересня з періодичністю в декілька тижнів спостерігалися замори риби і гідробіонтів. Очевидно 2010 рік залишиться знаковим, або ж почне новий етап, протягом якого основні причини екологічних криз у водних екосистемах, зміщуватимуться від різних форм антропогенної дії до зміни регіонального клімату.
Аномальні кліматичні умови літа 2010 року в прибережній зоні моря, також зробили безпосередній вплив на життєдіяльність гідробіонтів, що мешкають тут. В першу чергу це відбилося на кількісних і масових характеристиках поселень мідій (Mytilus galloprovincialis) в антропогенно змінених мілководних басейнах міських пляжів у одеського узбережжя. Так, якщо в третій декаді червня (21.06.2010 р.) чисельність мідій тут складала 2,17±0,76 тис. екз·м-2, а їх біомаса – 3,71±1,41 кг·м-2, то вже до кінця серпня (30.08.2010 р.) спостерігалося десятиразове і більше зниження цих величин – до 0,23±0,14 тыс. экз·м-2 і 0,12±0,08 кг·м-2. Відповідно знизилася і доля мідій в загальній масі біообростання – з 77,9±1,8 до 11,5±5,6 %. На початок вересня 2010 року на досліджених траверсах залишалися лише мілкорозмірні екземпляри молюсків, середня маса особі не перевищувала 0,30±0,14 г (у червні – 1,78±0,18 г). Для порівняння, у вересні попереднього 2009 року чисельність мідій в цьому ж районі складала 5,66±0,84 тис. екз·м-2, біомаса 6,04±0,96 кг·м-2, її доля в біообростанні – 85,4±2,3 %, середня маса молюска – 1,12±0,16 р.
Наочним підтвердженням масової загибелі мідій на гідротехнічних спорудах в досліджених акваторіях Одеської затоки може служити незвично велика кількість порожніх стулок молюсків, які залишилися на траверсах, будучи прикріпленими до їх поверхні бісусними нитками. Так, 30 серпня 2010 року на одному з траверсів у повністю відкритій акваторії з хорошим водообміном маса порожніх стулок загиблих тварин складала 0,491±0,180 кг·м-2, а маса живих мідій, на тих самих спорудах, не перевищувала 0,028±0,019 кг·м-2.
Відомо, що зона термічної адаптації для M. galloprovincialis в північно-західній частині Чорного моря не перевищує 25–280 С, вище за яку починаються необоротні деструктивні зміни в організмі тварини. При цьому у молюсків спостерігається спільне виснаження організму, що в першу чергу проявляється в підвищеній обводненості його тканин і органів, і їх часткової деградації. Відповідно, у таких тварин помітно знижується маса тіла в порівнянні з їх загальною масою в стулці. Як показав проведений аналіз, маса сухого залишку м'яких тканин у мідій, що вижили, в одній з досліджених акваторій (гавань), у вересні 2010 року складала 2,8±0,3 % від загальної біомаси молюска і це було майже в два рази нижче, ніж у мідій у вересні 2009 року, коли цей показник тут складав 4,5±0,2 %. Подібне зниження рівня «вгодованності» мідій свідчить про тривале голодування і, в результаті, про загальну дистрофію тих тварин, які змогли пережити несприятливий температурний режим другої половини літа 2010 року.
В 2010 році дослідження доних поселень мідії північно-західної частини Чорного моря з метою встановлення сучасного стану популяції мідій як біологічного ресурсу, його середньої чисельності та біомаси, продукційних властивостей, рівня смертності та виживання молюска, його тривалості життя в даних екологічних умовах не виявили принципових відмінностей від попередніх років (табл. 4.3.2.1.).
Міжрічні зміни популяційних показників поселень мідії Одеського регіону
Табліця 4.3.2.1.
| Рік | Частка trossulus-подібних мідій, % | Середня чисельність, екз./м2 | Середня біомаса, г/м2 | Середня маса, г | Річна продукція, г·м-2·рік-1 | Коефіцієнт смертності | Щорічна виживаємість, % |
| 2006 | 75 | 482±2.0 | 1387.1±1.5 | 2.88 | 854±1.6 | 0.62 | 53.8 |
| 2007 | 57 | 736±1.7 | 2738±1.73 | 3.72 | 1496±1.7 | 0.55 | 57.7 |
| 2008 | 49 | 907±2.5 | 2221±1.90 | 2.45 | 1485±2.1 | 0.67 | 51.1 |
| 2009 | 36 | 1295±1.0 | 2969±1.10 | 2.29 | 1689±1.0 | 0.57 | 56.6 |
| 2010 | 36 | 464±1.3 | 1320.9±1.33 | 2.84 | 835±1.3 | 0.62 | 53.8 |
Значення середньої біомаси мідії обумовлені рівнем смертності молюсків. Середні значення коефіцієнтів смертності мідій з різних ділянок північно-західної частини Чорного морить істотно різняться. Тільки в Одеському регіоні на глибині 8–24 м-коди в 2010 році вони коливаються від 0.42 до 0.84, а щорічна виживаємість молюсків від 43 до 66 %. Однак міжрічні (2006–2010 рр.) зміни коефіцієнтів смертності молюсків не такі великі (від 0.55 до 0.67).
Гетерогенність виживаємості та смертності мідій північно-західного шельфу Чорного моря, може пояснюватися не лише відмінностями чинників середовища, а й різною мірою пристосованості генетичних морф молюска до умов довкілля. Дослідження поселень молюсків свідчать, що чим більше частка trossulus-подібних мідій в їх поселеннях, тим нижчі темпи росту продукції та середньої біомаси чорноморської мідії. Найбільша частка (більш 90 % загальної чисельності) цих молюсків та дужі низькі значення їх біомаси та продукції є у дуже опріснених регіонах північно-західного шельфу, поблизу таких річок, як Дунай та Дністер.
Проведений аналіз динаміки кількісних і масових характеристик мідійного обростання гідротехнічних споруд в досліджених пляжних акваторії м. Одеси показує, що екстремальні температурні умови у одеського узбережжя в липні-серпні 2010 року зумовили катастрофічне зниження основних біологічних показників цих молюсків в цьому районі. Наслідком таких негативних змін може стати значна деградація унікального мідійного біофільтра, що склався тут, екологічного стану морського середовища, яке позитивно впливає на формування, в басейнах міських пляжів, які випробовують|відчувають| на собі в літній період високі антропогенні навантаження.
Протягом 2010 року уздовж прибережної смуги Одеської області було відмічене зменшення поширення супраліторальних угруповань (порівняно з попередніми роками), які складаються з видів чутливих до рекреації та механічного навантаження на пляжну зону (ракоподібні Talitridae і Tyloidea, кільчасті черв’яки Namanereis pontica та ін.). Такий процес відмічений для урбанізованих територій (міста Одеса Іллічівськ, Южний) та зон рекреації (пересипі Дністровського та Будакського лиманів), що віддзеркалює зріст антропогенного навантаження на берегову зону.
В зонах відкритого виходу дренажних вод в море протягом періоду аномальних умов літа 2010 року спостерігалося масове скупчення чутливих до підвищення температури та змін кисневого режиму видів: понто-каспійські амфіподи, ізоподи та молюски (Dickerogammarus, Echinogammarus, Jaera, Theodoxus), ізоподи північного походження (Idotea) та ін. Таким чином, розподілені уздовж берегової зони Одеси та прилеглих територій виходи прісних вод формують мережу температурних рефугіумів, яка знижує для ряду видів ризики, пов’язані з випадками екстремальних кліматичних умов.
4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідеміологічну ситуацію
В порядку санітарно-епідеміологічного нагляду санепідслужбою області у 2010 році на мікробіологічні показники досліджено 20261 проба води, з них 5,2 % не відповідають нормативним вимогам. У всіх випадках забруднення питної води приймались заходи по виявленню причин погіршення її якості, встановлювався посилений протиепідеміологічний режим з підвищенням дози залишкового хлору.
На мікробіологічні показники досліджено 611 проб водоймищ І-ї категорії водокористування:, не відповідало нормативним вимогам – 258 проб, що становить 42,2 % і на 2,2 % вище порівняно з попереднім роком. Із кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 216 пробах (35,3 %) збудники інфекційних захворювань та НАГ – вібріони – не виявлені.
4.3.4. Радіаційний стан поверхневих вод
В 2010 році радіологічним відділенням централізованої лабораторії обласної санепідемстанції проведено 6досліджень поверхневих вод, у тому числі: річкової проби – 4 проби, морської води – 1 проба, озерної води – 1 проба.
Вміст штучних та природних радіонуклідів складають: Cs – 137 – від 0,21 до 0,76 Бк/л, Sr – 90 – від 0,02 до 0,57 Бк/л, Ra – 226 – від 0,11 до 1,0 Бк/л, сумарна & - активність – від 0,02 до 0,04 Бк/л, сумарна β – активність – від 0,19 до 0,41 Бк/л, що не перевищує природний фон.
4.4. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
За результатами лабораторних досліджень санепідемслужбою області вода в свердловинах у більшості районів області не відповідає державним санітарним правилам і нормам “Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання”. За 2010 рік досліджено із централізованих водопроводів 7237 проб питної води на санітарно-хімічні показники, з них не відповідають вимогам держстандарту 15,6 % по сухому залишку, органолептиці та жаркості – природний склад води артсвердловини в південних маловодних районах.
На мікробіологічні показники досліджено 20261 проба води, з них 5,2 % не відповідають нормативним вимогам. У всіх випадках забруднення питної води приймались заходи по виявленню причин погіршення її якості, встановлювався посилений протиепідеміологічний режим з підвищенням дози залишкового хлору.
На території області знаходиться 7 водоймищ І-ї категорії водокористування: ріки Дністер, Дунай і Південний Буг, озера Ялпуг і Котлабух, два канали Придунайської зрошувальної системи та Дунай-Сасик. На 5-ти з них (окрім р. Південний Буг та оз. Котлабух) у 2010 році здійснювались водозабори для 10 водопроводів господарсько-питного водопостачання населення.
З вищевказаних водоймищ 2010 року було досліджено на санітарно-хімічні показники 1560 проб води, не відповідають нормативних вимогам – 184 проб, що становить 11,79 % і на 7,4 % нижче порівняно з 2009 роком.
На мікробіологічні показники досліджено 611 проб, не відповідало нормативним вимогам – 258 проб, що становить 42,2 % і на 2,2 % вище порівняно з попереднім роком. Із кількості досліджених проб перевищення санітарних норм по вмісту ЛКП виявлено в 216 пробах (35,3 %) збудники інфекційних захворювань та НАГ – вібріони – не виявлені.
З водоймищ 2-ї категорії, на яких здійснюється культурно-побутове та рекреаційне водокористування населення, на санітарно-хімічні показники у 2010 досліджено 459 проб води, не відповідало нормативним вимогам – 111 (24,18 %) проб, що на 5,6 % нижче порівняно з 2009 роком. Перевищення допустимих норм відмічено переважно по показникам санітарного стану (БСКповн., ХСК, розчинений кисень, окислюваність).
На мікробіологічні показники досліджено 811 проб, не відповідали нормативним вимогам – 181 (22,3 %) що на 3,7 % нижче показника минулого року (26 %). Перевищення показника ЛКП виявлено в 18,8 % досліджених проб (у 2009 - 22,3 %), збудники інфекційних захворювань не виявлені.
Враховуючи розташування в південно-західній частині Чорного моря, на території 5 адміністративних районів (Білгород-Дністровський, Комінетрнівський, Кілійський, Татарбунарський, Овідіопольський) та у м. Одесі знаходяться й функціонують зони рекреації сезонні заклади відпочинку населення та встановлені постійні створи спостереження за якістю морської води.
У 2010 році в цих створах на санітарно-хімічні показники було досліджено 871 проба води, з них не відповідало саннармам 48 проб (5,5 %), що на 2,4 % вище порівняно з 2009 роком (3,1 %). На мікробіологічні показники досліджено 3018 проби, перевищення саннорм виявлено 169 пробах (5,59 %), що на 1,39 % вище ніж у 2009 року. В тому числі на вміст ЛКП перевищували – 4,8 % проб (у 2009 р. – 3,3 %), збудників інфекційних захворювань (холероподібні вібріони не І-ї групи та пара гемолітичні вібріони) - не виявлені, яйця гельмінтів – 0,06 %.
Основними джерелами, які формують стабільно високі рівні забруднення водоймищ, особливо рік Дністер і Дунай, залишились організовані скиди стічних вод за межами Одеської області та дощові води. Внаслідок цього перевищення нормативів відмічалось переважно по показникам БСКповн, ХСК, окислюваності, вмісту солей важких металів, індексам ЛКП та Е.coli.
Випадків групових інфекційних захворювань населення, пов’язаних з водним фактором, не зареєстровано.