Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу в умовах трансформації та глобалізації економіки
| Вид материала | Документы |
Содержание2.2. Основні важелі реструктуризації регіонального промислового комплексу Таблиця 2.13Динаміка наявного та постійного населення в Полтавському регіоні |
- DA24 Дронова Альона Юріївна аспірант Донецького національного університету економіки, 710.62kb.
- Інструменти впливу на валютний курс у системі державного регулювання економіки, 1486.84kb.
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 262.25kb.
- План: Роль промислового комплексу у розвитку господарства України. Структура промислового, 242.84kb.
- Розділ Теоретичні основи формування конкурентоспроможності національної економіки, 632.13kb.
- ZL91 Структурування економіки України в умовах глобалізації, 116.96kb.
- План вступ розділ І. Методологічні та теорЕтичні аспекти конкурентоспроможності продукції, 74.48kb.
- Особливості розвитку світової економіки в умовах глобалізації, 301.97kb.
- Розділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності, 433.74kb.
- Нові форми організації виробництва, 20.23kb.
2.2. Основні важелі реструктуризації регіонального промислового комплексу Для визначення основних важелів проведення реструктуризації регіонального промислового комплексу доцільно провести аналіз і навести характеристику факторів та їх здатність впливати на розвиток промислового виробництва, враховуючи, що реструктуризація – це перш за все переструктурування наявних чинників з метою підвищення ефекту від виробничого процесу. Ефективний розвиток регіональних промислових комплексів обумовлений певними соціальними, економічними і природними умовами, які по-різному впливають на функціонування їх складових. Залежно від соціальних умов регіону і забезпечення його природними та економічними ресурсами успішно розвиваються продуктивні сили регіону та його окремі підприємства, які займаються промисловою діяльністю. Фактори утворення регіонального промислового комплексу є основними внутрішніми важелями його формування та розвитку як системи, до якої входять такі групи чинників: соціально-демографічні, природно-ресурсні, техніко-технологічні, науково-технічні, фінансово-економічні. Усі названі фактори перебувають у взаємодії і взаємозв’язку, утворюючи цілісну систему розвитку регіонального промислового комплексу як структуризованої системи. Соціально-демографічні чинники є найбільш важливою компонентою досягнення високого показника конкурентоспроможності регіону, що забезпечить високий рівень соціального розвитку. Кожний регіон характеризується певною демографічною ситуацією, яка впливає на функціонування регіонального промислового комплексу. Демографічну ситуацію визначають співвідношення народжуваності та смертності, показники внутрішньої та зовнішньої міграції, вікові співвідношення та показники розподілу населення за статтю. Врахування демографічної структури населення дозволяє оптимізувати структуру промисловості, що забезпечить раціональну зайнятість працівників незалежно від статі. За період 1990–2007 рр. демографічна ситуація в Україні погіршилася. Внаслідок зниження народжуваності і підвищення смертності кількість населення скоротилася на 5,3 млн. і становить 46,6 млн. Аналогічна тенденція спостерігається і в Полтавському регіоні. Так, кількість населення за досліджуваний період знизилася на 216,5 тис., або на 12,3%. Крім цього, відбулися значні зміни в динаміці міського та сільського населення. Так, кількість міського населення 2007 р. зменшилася майже на 66,6 тис., або на 6,8%, а сільського – на 138,1 тис. осіб, або на 18,0%. У 2007 р. чисельність наявного населення Полтавщини становила 1547,0 тис., що менше порівняно з попереднім роком на 14,4 %, тис., або на 1,9%. Структура населення за місцем проживання показує, що питома вага міського населення за досліджуваний період постійно зростає і 2007 р. досягла 60,1%, а структурні зрушення порівняно з 1990 р. становили 3,4%. Питома вага сільського населення в загальній кількості наявного населення, навпаки, знижувалася і відповідно дорівнювала 39,3%. Це пояснюється низьким рівнем його зайнятості і прагненням знайти роботу в міських поселеннях. Зміни кількості населення відбуваються на фоні значної урбанізації (табл. 2.13). Таблиця 2.13 Динаміка наявного та постійного населення в Полтавському регіоні, на початок року*
*Розраховано за даними [172] Кількість померлих компенсується новонародженими в Україні лише на 60,7%, а у Полтавському регіону – на 48,3%, що значно погіршує демографічну ситуацію. Природне скорочення населення в Україні за 2006 р. становив 297,7 тис. наявного населення, а в Полтавському регіоні – 14,5 тис. У розрахунку на тисячу осіб наявного населення коефіцієнт природного скорочення становив в Україні 6,4, а в Полтавському регіоні – 9,3, або в 1,5 рази менше. Частка населення у віці 60 років і старше в Україні зросла до 20% і більше у Полтавському регіоні цей показник становить 23,6%, відповідно частка працездатного населення щорічно знижується. Таким чином, Україна, а особливо Полтавський регіон мають несприятливі умови для відтворення людського потенціалу, що знижує позитивний вплив соціально-демографічного фактора. Для поліпшення демографічної ситуації уряд країни повинен стимулювати народжуваність шляхом соціальних виплат, пов’язаних із народженням та вихованням дітей. Крім цього, необхідно постійно пропагувати здоровий спосіб життя, що забезпечить формування здорового покоління молодих людей, здатних вирішувати важливі завдання економічного зростання регіонів. Полтавський регіон характеризується середнім показником працездатного населення в загальній кількості постійного населення, що становив 58,6% (рис 2.7). На розвиток регіонального промислового комплексу значний вплив мають трудові ресурси, які є важливим елементом трудової діяльності і мають різнобічні індивідуальні здібності та особливості. Трудові ресурси характеризуються високою мобільністю, різною кваліфікацією та рівнем зайнятості і вимагають створення відповідних умов для трудової діяльності і забезпечення його соціальними послугами. Тому витрати на соціальні потреби населення значно зростають при створенні нових об’єктів, які необхідно забезпечити інженерними і транспортними комунікаціями та іншими елементами інфраструктури.  Рис. 2.7. Частка зайнятого населення в загальній кількості постійного населення по регіонах України у 2004–2006 рр., %: Трансформаційна реструктуризація підприємств призвела до фундаментальних зрушень у використанні трудових ресурсів і скорочення чисельності працюючих за наймом та зростання обсягів безробіття. Дисбаланс між пропозицією робочої сили та потребою в ній поглиблюється, однак починаючи з 2001 р., чисельність зайнятого населення в Полтавському регіоні зростає (табл. 2.14). Так, 2001 р. кількість зайнятого населення у Полтавському регіоні за всіма видами економічної діяльності становила 670,4 тис., у тому числі найманих працівників 550,1 тис.; 2006 р. – відповідно 692,7 і 502,5 тис., що менше порівняно з 2001 р. на 47,6 тис. У промисловості кількість зайнятого населення в регіоні скоротилася на 7,4 тис., а найманих працівників – зросла на 1 тисячу. Таблиця 2.14 Кількість зайнятого населення за видами економічної діяльності в Україні та Полтавському регіоні, 2001–2006 рр., тис. чол.*
*Розраховано за даними [168, 172] У всіх регіонах України спостерігається позитивна тенденція до скорочення зареєстрованого безробіття. Економічне зростання країни та її регіонів закономірно відображається у зменшенні чисельності безробітних (рис. 2.8). Аналогічні зміни відбуваються і в Полтавському регіоні, зокрема чисельність безробітних за 2003–2006 рр. суттєво зменшилася (табл. 2.15): 2003 р. вона 60,0 тис., а 2004 р. зменшилася порівняно з попереднім роком на 6,7 тис. У 2006 р. цей показник був найнижчим за досліджуваний період і становив 52,2 тис. Як позитивне явище слід відмітити, що середня тривалість незайнятості скоротилася на 15 місяців проти 2003 р. і на 1 місяць – проти 2005 року. Значна частина безробітних виникає у зв’язку з неможливістю знайти роботу після закінчення навчального закладу. За останні роки спостерігається помітне зменшення чисельності осіб, які припинили пошуки роботи через втрати надії на працевлаштування.  Рис. 2.8. Рівень зареєстрованого безробіття по регіонах України за 2004–2006 рр., у %: Таблиця 2.15 Динаміка безробітних у Полтавському регіоні за методологією МОП (у віці 15–70 років), 2003–2006 рр.*
*Розраховано за даними [172] Високий рівень безробіття створює напругу в суспільстві і негативно впливає на соціально-економічний розвиток регіону. Тому регіональній владі слід відслідковувати рівень безробіття і розробляти заходи щодо попередженню його зростання. Вырезано. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта. Ураховуючи, що обробна промисловість визначає прогрес реального сектору країни і регіону, необхідно направляти значну частину капіталовкладень на технічне переоснащення та реконструкцію підприємств. Інвестиційна криза і нераціональна структура капіталовкладень спричинили швидке спрацювання основних засобів. Ступінь їхнього зносу в промисловості України 2006 р. становив 51,4%, у тому числі в добувній промисловості – 43,7, а в обробній – 56,4%. Це свідчить про використання в промисловості морально та фізично застарілого обладнання. Середній фактичний строк служби активної частини основних засобів за станом на 1 січня 2003 р. перевищує 21 рік [206, с. 29]. Зіставлення цих даних з прийнятими в багатьох країнах світу нормативними строками служби машин та устаткування свідчить про їх перевищення останніх. Аналогічне становище із функціонуванням основних засобів підприємств промисловості спостерігається на території Полтавського регіону. Національна і регіональна конкурентоспроможність значною мірою визначається рівнем економічного та науково-технічного розвитку машинобудування. Інноваційно-інвестиційне оновлення виробничого потенціалу є важливою умовою підвищення конкурентоспроможності економіки на внутрішньому та зовнішніх ринках. Позитивні тенденції оновлення основних засобів поєднуються з низьким коефіцієнтом вибуття старих засобів на рівні 1,5–2%. Крім цього, потенціал підприємства визначається навичками різних категорій персоналу та його використанням з метою виробництва товарів, послуг, отримання максимального доходу і забезпечення ефективного функціонування та стабільного розвитку підприємств регіону. Тому важливо дослідити структуру основних засобів найбільших за обсягами реалізації промислових підприємств Полтавщини. Дослідження структури основних засобів промислових підприємств характеризує наявні та приховані можливості, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства. Цілісність майнового комплексу підприємства визначається земельною ділянкою і розміщеними на ній будівлями та спорудами. Таким чином, земельна ділянка є об’єктивно необхідним базисом будь-якого підприємства, а в окремих сферах, таких як видобувна промисловість, це основний засіб виробництва. Вартість земельної ділянки, будівель і споруд визначається їхньою корисністю, унікальністю, довговічністю та місцем розташування. У виробничому процесі промислового підприємства виняткова роль належить земельним ділянкам та об’єктам нерухомості, тому дослідження їх частки в загальній вартості основних засобів є важливим і актуальним завданням. Визнання земельних ділянок та об’єктів нерухомості складовими потенціалу підприємства базується на таких основних підходах [197, с. 121]:
Земля як фактор і умова виробництва має специфічні властивості: просторову обмеженість, постійне місце знаходження, фізичну довговічність тощо. Крім цього, земля забезпечує постійну прибутковість і має менший комерційний ризик порівняно з альтернативними капіталовкладеннями.
Крім цього, засновникам малих інноваційних підприємств властива висока мотивація підприємницької діяльності, яка пов’язана з можливістю реалізації власних творчих проектів; високий ступінь самостійності і свободи у прийнятті рішень, утвердження високого іміджу і визнання успіху в інноваційній сфері. Через обмеженість ресурсів малий бізнес зацікавлений у розробці та використанні нових технологій, виробництві нових продуктів, доведенні до стадії промислового зразка нововведень, які на комерційній основі передаються для використання великим підприємствам. Недоліками діяльності малих інноваційних підприємств є низький професійний рівень менеджменту, обмежені можливості зовнішнього фінансування та низька спеціалізація робочих місць. Через відсутність структурних підрозділів ці підприємства не отримують синергетичного ефекту. Крім малих фірм, на інноваційному ринку функціонують середні і великі інноваційні підприємства. На відміну від малих підприємств, великі корпоративні структури мають значну матеріальну і фінансову можливість для освоєння базових стратегічних інновацій. Використовуючи ефект масштабу і володіючи значним капіталом, великі підприємства здатні освоювати стратегічні технології, що мають пріоритетне значення для підвищення науково-технічного прогресу. До великих організаційних форм інноваційного підприємництва відносяться науково-технічні комплекси, інженерні центри, науково-технічні кооперативи, технополіси, технопарки, інноваційні кластери, дослідницькі консорціуми та інкубатори, на кошти яких відбувається комерціалізація інноваційного продукту. Світовий досвід свідчить, що головними провідниками радикальних технічних нововведень є науково-технічні та інноваційні фірми, що спираються у своїй діяльності на державну підтримку, яка повинна спрямовуватися на зростання науково-технічного прогресу на рівні держави та окремого регіону [138, 159, 161]. Тому для Полтавського регіону пропонуються наступні етапи проведення інноваційної реструктуризації. По-перше, необхідно сприяти активній інтеграції регіональних промислових підприємств у глобальні виробничі системи та забезпечити вихід на глобальні ринки. На думку визначних вітчизняних науковців Гейця В.Г. і Кірієєва С.І. [78, c. 136], транснаціональні компанії виявилися найбільш здатними стрімко реалізувати відкриття з надзвичайною вигодою для себе. Йдеться про нові виробничі та інформаційні технології, що створили інформаційну мережу Інтернет та системи мобільного зв’язку. Ці технології дозволяють топ-менеджерам звідусіль управляти т. зв. новою економікою і розміщувати капітали там, де нижчі податки і дешевша кваліфікована робоча сила. По-друге, інноваційна система потребує механізму фінансового забезпечення та зміни структури фінансування, що завдяки своєму діалектичному поєднанню з процесами реструктуризації дасть змогу регіональній економічній системі постійно розвиватися і вдосконалюватися на різних рівнях і етапах розвитку. Інноваційна реструктуризація відкриє якісно нові можливості для інвестування і забезпечить досягнення масштабних ефектів. Такі внутрішні імпульси повинні сформувати основу нового нетрадиційного підходу до інноваційної реструктуризації промислових підприємств регіону. По-третє, внутрішній ринок, який сприятиме забезпеченню власних винаходів і розробок, а також залученню нових науково-технічних досягнень решти світу, дозволить регіональним промисловим підприємствам зробити прорив на світовий ринок високих технологій. Проте стан науково-технологічної сфери в Україні не відповідає завданням динамічного розвитку інновацій, про що йшлося в попередньому розділі дисертаційної роботи. Так, наука фінансується на 0,28% від ВВП, освоюється лише 20% завершених розробок зразків нової техніки і технології, а на 80% підприємствах не здійснюється жодних інновацій. Тільки 4% підприємств використовують досягнення вітчизняної науки, а в інноваційний розвиток економіки вкладається не більше як 1% ВВП [51]. Інтелектуальний потенціал – це життєздатне джерело забезпечення стабільного економічного зростання без пропорційного збільшення сировинних ресурсів. На жаль, науковий фактор не входив до стратегічних пріоритетів регіону, що призвело до зростання невідповідності між станом науково-технічного забезпечення економіки та потребами інноваційного розвитку. По-четверте, необхідно провести реструктуризацію агентів системи інноваційного розвитку, яка суттєво змінить пріоритети регіонального регулювання інноваційної діяльності. В умовах глобалізації економіки важливого значення набуває оволодіння правилами гри на сучасному світовому ринку, входження в геоекономічну систему для повноправної участі та розподілу світового доходу. Цей прорив можливий при здійсненні інноваційної реструктуризації регіонального промислового комплексу. Активізація науково-технічної діяльності є одним з визначальних чинників структурної перебудови та прискорення економічного зростання. Лише в цьому випадку реалізуються плани суттєвого підвищення якості продукції, ресурсозбереження, ефективності виробництва, випуску конкурентоспроможної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. На думку автора дисертації, ефективне проведення інноваційної реструктуризації повинно пов’язуватися з поліпшенням інвестиційного середовища регіону на основі вдосконалення політичних, правових, економічних, соціальних умов для забезпечення інвестиційної діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів. У Полтавському регіоні інноваційні проекти повинні впроваджуватися під гарантії Уряду, завдяки яким держава отримує можливість надавати підтримку підприємствам без залучення бюджетних коштів, а для підприємств необхідність повернення кредитів стає стимулом для максимального їх використання. Тому важливо перейти до довгострокового фінансування інноваційної діяльності з реалізацією довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат [199, 183]. Вырезано. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылка скрыта. Кластер може стати індикатором потреби в працівниках певного профілю, оскільки він здатний визначити перспективи економічного розвитку та структуру потреби в професійних кадрах. Органи управління регіональної зайнятості повинні спрямовувати зусилля на скорочення безробіття, спираючись на потреби кластерів у кваліфікованій робочій силі. Таким чином, кластери можна вважити певним показником регіонального розвитку, що дає можливість більш ефективно проводити кадрову реструктуризацію та спрямовувати людські ресурси на вирішення виділених стратегій з метою досягнення конкурентоспроможності та підвищення соціально-економічного становища регіону. Кластери здатні зміцнювати економіку регіонів шляхом концентрації фінансових потоків всередині регіону. Полтавський регіон характеризується великою кількістю виробників та постачальників, що дає змогу зменшити витрати на закупівлю подібної продукції всередині кластера, а також забезпечити більш ефективний обмін інформацією. Значна частка контрактів та співробітництво між розташованими поруч виробниками засобів виробництва і їхніми споживачами забезпечить упровадження інноваційних розробок, створених всередині регіону. Реструктуризація промислового комплексу Полтавщини на базі створення промислових кластерів забезпечить більш ефективні схеми постачання сировини і матеріалів, а також розширить доступ до нових технологій і методів роботи. Членство в кластері дає змогу здійснювати безпосереднє спостереження за діяльністю інших підприємств-членів кластера, вивчати та застосовувати їх досвід стосовно більш досконалих форм виробництва та маркетингу. За таких умов підприємства-учасники стають більш гнучкими та адаптованими до вимог ринкової економіки, зменшуючи витрати виробництва. Реалізація кластерної моделі приведе до значних позитивних зрушень в економіці Полтавського регіону, саме:
Розвиток кластерної моделі на базі регіональних виробництв стає особливо актуальним при подальшому розвитку глобалізації, що може забезпечити національну цілісність та не допустити руйнування національної економіки. Світовий досвід 90-х років минулого століття довів, що кластери є одним з ефективних способів зростання конкурентних переваг регіонів порівняно з традиційними способами господарювання. Це дає можливість країнам з кластерними системами розвивати свою політику регіонального промислового виробництва [159]. У сучасному світі інформаційних технологій відстані не відіграють великого значення для ведення бізнесу, а звідси випливає, що будь-який бізнес може стати глобальним. Тому потрібно створювати конкурентні переваги на базі регіональних виробництв, оскільки окрема компанія не в змозі досягти такого синергетичного ефекту, який досягається за більш динамічних відносин. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||