Незримі скрижалі кобзаря (Містика лицарства запорозького)

Вид материалаДокументы

Содержание


Розділ і.
Розділ ii.
Розділ iii.
Розділ vі.
Розділ vіі.
Розділ vііі.
Розділ іх.
Розділ xi.
Розділ xii.
Шевченко і прогресисти
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

РRО DОМО SUА


Ця інтерпретація Шевченка написана для тих немногих, які здолали відвернутися від облудних доктрин "з чужого поля", що їх безжалісно картав Шевченко. Сучасні речники "віку прогресу" і матеріалізму, напевно цю книжку огудять. Це нормально, бо "анафему" кидали вони на автора і за попередні його писання.

Перші спроби автора вирвати українську думку (в царині культури і політики) від домінації Московщини і поставити її на самостійний шлях ("Модерне москвофільство", Київ 1913, "Сучасне політичне положення нації і наші завдання", Львів 1913) — були окричані "прогресивним" українством як шкідлива "єресь".

Моя критика (під час 1-ої війни і по ній) московської ментальности, як чужої Україні і взагалі Заходові, і заклик їй протиставитися, як і нашій "зміновіховщині" ("Культура примітивізму", Київ 1918, "Мазепа і мазепинство", Київ 1919, "Підстави нашої політики", "Дурман соціалізму", "Вістник", "Заграва" і пр.), засуд драгоманівства і проповідь потреби повстання людини "нового духа" — мислі, почуття і волі ("Націоналізм", "Де шукати наших традицій"), нарешті піднесення — замість завмираючого партійництва — нової організаційної ідеї ("Партія чи Орден"), — це було окричане "прогресивними" колами (і большевиками) як пропаганда шовінізму, ксенофобії, чи аморального, хижацького "вузького" націоналізму, як ретроградство і реакцію. Окричано тими, які протиставляли моїм думкам — ідею "Союзу трьох Русей", "Федерації народів Східної Європи", інтернаціонально-демократичного капітулянства, "постепенної еволюції", або просто зміновіховщини і "лояльної співпраці" з большевизмом.

Заклик (під час 2-ої війни і по ній) заклик навернення до давніх історично-релігійних, політичних і культурних традицій України, до традицій "прадідів великих" ("Дух нашої Давнини", "Правда прадідів великих", "За який провід", "Наша доба і література", "Туга за героїчним" "Заповіт Шевченка", "Московська отрута"); навернення до містики старого Києва в боротьбі з дияволом ("Від містики до політики", "Хрест проти диявола" і ін.) — викликали таку саму нагінку на автора з боку "прогресистів" -драгоманівців і нової "зміновіховщини", з їх пропагандою політичного капітулянства, "малої людини" як ідеалу сучасності, схилянням перед містикою "чужих богів" з їх речниками ленінами, сталінами або райсами і марголінами.

Не буде дивно тому, що й цю інтерпретацію творчости Шевченка, як пророка нової України, з його зворотом від лженауки "современних вогнів" матеріалізму, до духовного переродження і створення нової еліти нації, — стрінеться з таким самим відношенням догоряючого драгоманівства. Це розвитку української думки не змінить, бо по 2-ій війні й по грядучих страшних катаклізмах, скінчиться вік матеріалізму разом з речниками московських та інших мафій, "не стане ідола святого, не стане й шашелів", які розтлівають Україну і світ.

До певної міри, ця книжка нав'язує до ідеї, кинутої в "Націоналізмі" ("Містика і реальне життя", ч. III, 3), де автор писав: драгоманівське "українство все протиставляло — "містику" і "реальне життя", програму максимуму і мінімуму, відхрещувалось від "далеких ідей", від висовування "чисто маніфестаційних гасел", що відвертали увагу від "реальних щоденних справ"... І в цім була головна причина страшної кволости українства... Замки в повітрі", Шевченка, "фантастичні омани" — без них не обходився, на своїм шляху, жоден народ, що прагнув ліпшого майбутнього. Не критися з тими "замками в повітрі", а тримати їх образ стало перед нацією для перенесення цих замків, цього містичного ідеалу на землю. Як віра втілюється в Церкві, так містика — в політиці. "Все починається з містики і все кінчиться політикою" (Пегі). Лише велика містична ідея дає глибокий сенс щоденним змаганням народу".

Пророком цеї містики лицарства Запорозького і був для нас Шевченко.


ПРИМІТКИ

РОЗДІЛ І.

1) Н. Р. Вlаvаtskу — Lа Doctrine secrete, synthese de la science, de la religion et de la Philosophie, V. II. р. 93.

2) Єванг. Матв. XV., Посл. до Римлян, І; До Тимот. 3.

3) Посл. до Римлян І, II Коринт., 4.

4) Посл. II Петра, 2; до Тіта І.

5) Посл. II Коринт., XI.

6) Посл. Петра II, 2, II Тимот. 3 і 4.

7) Посл. Петра II, 2.

8) Посл. II Тимот., 3.

9) Cолун. II, 2.

10) Тимот. II, 3.

11) Посл. II Коринт. 3.


РОЗДІЛ II.

12) ВУАН, Збірн. І, Шевченко і його Доба, ДВУ 1925, М. Костомаров — Книга Битія Укр. Народу, П. Куліш статті про Шевченка, "Кіев. Старина" 1883, IX, "Наше Минуле" 1919, 1-2, "Кіев. Старина" 1900, т. 70.

13) і 14) Твори і Листування Шевченка, О. Воропай — Звичаї нашого народу, Мюнхен 1958.

15) L`Imitation de Jesus Christ, par Thomas a Kempis, Кн. III., роз. 50.

16) Ефес. І.

17) Daniel-Rops — Mystique de Franse, Paris, 1941.

18) Твори Шевченка.

19) Твори Шевченка.

20) Твори Г. Сковороди, Шевченка, Єв. Матв. 16.

21) Посл. І Коринт. XII.


РОЗДІЛ III.

22) Поезії Т. Шевченка.

23) Поезії Т. Шевченка. (Ця прим, відноситься до 8 ряд. здолу, 47 ст.)


РОЗДІЛ V.

24) Тома Кемпійський, цит. твір, Кн. III, розд. 38.

25) Іван Вишенський — Твори, Держ. вид. Худ. Літератури, Київ 1959.

26) і 27) Новели Шевченка ("Музика" та ін.).


РОЗДІЛ VІ.

28) Кобзар, P. Decharme — Mythologie.

29) М. Возняк — історія української літератури. Прот. М. Федорович — Святі отці Сходу.

30-33) "Укр. Слово" ч. 897 і наступні. Д. Донцов — "Правда прадідів великих" (про О. Стороженка), О. М. С. — Післанці з таємного світу, Йорктон 1952.

34-35) О.Кошиць — Спогади.

36-38) Твори Т. Шевченка.

39-40) "Новое Русское Слово 6. ХІ. 1960, статті Ю. Марголіна; "Правда прадідів великих (про Стороженка).

41) О. Довженко "Поема про море" ("Українські Вісті", "Українська Думка").

42) Йосиф Флавій — Війна Жидівська.


РОЗДІЛ VІІ.

43) П. Куліш — Хуторна поезія та інші твори, М. Костомаров про Шевченка.

44) О. Воропай — цитований твір. Откровеніє Ап. Іоана, ХІХ гл.

45) Дві літератури нашої доби — Д. Донцов, Поезії Т. Шевченка.

46-49) Поезії та інші твори Т. Шевченка.

РОЗДІЛ VІІІ.

50) Єв. Луки ХVІІ і ХХІ.

51) "Микита Гайдай" — Т. Шевченка.

52) Легенди старі

53) Апокаліпсис ХІХ.

54) Апокаліпсис ХVІ.

55) Данте Аліг`єрі Comedie Divine, Пісні 9 і 34.

56) До Ефес. VІ., твори Т. Шевченка

57) Les Logia Agrapha paroles du Christ, qui ne se trouventdans les Evangeles Canoniquest, E. Besson, 1924.

58) М. Возняк — Історія української літератури.

59) До Ефес. VІ.

60) Єв. Іоана VІІІ.

61) Єв. Матв. ХХІV.

62) О. Воропай — цитований твір.

63) Єв. Матв. ХХVІІ.

64) О. Воропай — цитований твір.

65) Sermons bu Pere De-la- Rue, Paris, 1719.

66) "Тризна".


РОЗДІЛ ІХ.

67) Луки, ІІІ, VІ, ХІІ, ХV.

68) Єв. Матв. 24, ІІ Корінт, ХІ.

69) Єванг. Матв. XIII і XVI.


РОЗДІЛ X.

70) Книга Битія Українського Народу.

71) Донцов — "Московська oтрута", "Націоналізм", "Підстави нашої політики", "Дві літератури нашої доби", "За яку революцію", Ю. Липа — "Призначення України".

72-74) М. Шлемкевич — "Галичанство", "Загублена українська людина".

75) "Нар. Воля", "Наш Приятель", статті Дивнича, Іванейка, "Сучасна Україна".


РОЗДІЛ XI.

76) Проф. д-р М. Міллєр — Могила князя Святослава, Вінніпег 1951.

77) М. Гоголь — Твори.

78) Спогади про Шевченка — Тургенева, Полонського, Ускової та ін.

79) Шевченко — Твори.

80) Апокаліпсис.


РОЗДІЛ XII.

81) "Наслідування Христа", Кн. III, розд. II.

82) Римлян XI.

83) Коринт. І, 12, Римл. XII.

84) Іоан Золотоуст — Гомелія V (Діянія).

85) "Православное Обозреніе", ч. 28, 1959, ст. 8, Монреаль.


ШЕВЧЕНКО І ПРОГРЕСИСТИ

86) М. Драгоманов — Шевченко, українофіли і соціалізм", М. Мухин — статті про Драгоманова у "Визвольному Шляху", Лондон, Д. Донцов — "Дві Літератури", "Вільна Україна, СПБург 1906, Анд. Річицький — "Т. Шевченко в світлі епохи", "Космос", Берлін, О. Г. Костельник — "Шевченко з релігійно-етичного становища", Львів 1910, В. Щурат — "Святе Письмо в Шевченковій поезії", Львів, С. Єфремов — Історія української літератури, Д. Чижевський — Історія української літератури, д-р А. Княжинський — Дух нації, М. Шлемкевич — цит. твори, статті про Шевченка в ЛНВістнику і у львівському "Вістнику" 1922-39 С. Смаль-Стоцького, О. Гузаревої, Арака, Д. Донцова та ін. авторів. М. Шлемкевич — Верхи життя і творчости, Нью-Йорк 1958.Д. Донцова: "Якою має бути література", — Торонто 1949; — "Від містики до політики", "Заповіт Шевченка", Лондон, Торонто 1950, "Погромник плебейства" ("Гомін України" 11. 3. 61), "Чи Шевченко був селянським поетом" ("Гомін України") Різдв. число 1949), "Шевченко про Бога і націю" ("Українець", 8. 3. 59); "Про нових Левітів" ("Наша Мета", 3. 6. 50); "Бог і ближній у Шевченка" ("Слово", Торонто, березень 51), "Євангеліє і суспільний лад" ("Українець", 2. 2. 49); "Шевченко і фарисеї" ("Гомін України" 7. 3. 59), "Козацька жінка у Шевченка" ("Правда прадідів великих").


ЗМІСТ

Петро Іванишин …..

Передмова

І. Безумство віку цього

II. Волхв нової України

III. Голос вопіющого в пустині

IV. Іскра в попелі

V. Вогонь з Холодного Яру

VI. Містика могил козацьких

VII. Дух серед мечів

III. "Останнє судище"

IX. Два Івани

X. Лжевчителі "современних вогнів"

XI. Містика лицарства запорозького

XII. "Своя правда, і сила, і воля"

Шевченко і прогресисти

Pro Domo Sua

Примітки



1 Маланюк Є. Дмитро Донцов // Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. Том другий. – Торонто: Гомін України, 1966. – С.367, 375.

2 Донцов Д. Незримі скрижалі Кобзаря (Містика лицарства Запорозького). – Торонто: Гомін України, 1961. – С.5-6.

3 Детальніше див.: Іванишин П. Ексод в еклектику // Іванишин П. Вульгарний “неоміфологізм”: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка. – Дрогобич: ВФ “Відродження”,2001. – С.136-137; Іванишин П.В. Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти): Монографія. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2005. – С.97-109.

4 Сміт Е.Д. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – С.76.

5 Квіт С.М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет: Монографія. – К.: ВЦ “Київський університет”, 2000. – С.78-115.

6 Франко І. Поза межами можливого // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1986. – Т.45. – С. 284.

7 Баган О. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії 1-ї половини ХХ ст.) // Донцов Д. Твори. Том 1. Геополітичні та ідеологічні праці. – Львів:Кальварія,2001. – С.27.

8 Іванишин В. Тезаурус до курсу “Теорія літератури”. [Вид. друге.] – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2007. – С.58-59.

9 Саїд Е.В. Орієнталізм / Пер. з англ. В.Шовкун. – К.:Основи,2001. – С.415, 44.

10 Саїд Е. Культура й імперіяліззм. – К.: Критика, 2007. – С.73.

11 Дюрінг С. Література – двійник націоналізму? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис,1996. – С.565.

12 Донцов Д. Передмова до 2-го видання // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Торонто,1958. – С.6.

13 Дзюба І. Шевченкофобія в сучасній Україні. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 60с.

14 Детальніше див.: Іванишин П.В. Національно-екзистенціальна інтерпретація… – С.172-203; Іванишин П.В. Аберація християнства, або Культурний імперіалізм у шатах псевдохристології (основні аспекти національно-екзистенціального витлумачення): Монографія / Іл. Г.Доре. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2005. – 268с.

15 Сміт Е.Д. Національна ідентичність… – С.81, 76.

16 Іванишин П. Вульгарний “неоміфологізм”: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2001. – С.47-64.

17 Політичний міф, як ми уже мали можливість доводити, – це вторинна семіотична система, мета якої полягає у фальшуванні дійсності в інтересах універсалістських ідеологій (імперсько-шовіністичного зразка) через витворення примітивізуючих (баранізуючих, ”оболванюючих”) стереотипів у масовій свідомості.

18 Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 1992. – С.135.