Незримі скрижалі кобзаря (Містика лицарства запорозького)
Вид материала | Документы |
СодержаниеРозділ і. Розділ ii. Розділ iii. Розділ vі. Розділ vіі. Розділ vііі. Розділ іх. Розділ xi. Розділ xii. Шевченко і прогресисти |
- Світосприйняття містиків” Містика, 227.26kb.
- Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького, 38.83kb.
- Пакти й конституції законів та вольностей війська запорозького., 12810.05kb.
- Святкова прибрана зала. Портрет Тараса Шевченка, вишитий рушник, фотовиставка про життя, 324.93kb.
- Поезія І містика, 104.74kb.
- Булгаков прозаїк, драматург, журналіст, есеїст, критик, 57.76kb.
- «Пісня про продналог», за виконання якої сліпого кобзаря, 327.72kb.
- Національна етика у творчості Олега Ольжича, 112.79kb.
- Співавтор авторської програми для допрофільних та профільних класів "Історія запорозького, 114.22kb.
- Марлітівський стиль”: жіноче читання, масова література І Ольга Кобилянська, 222.56kb.
РRО DОМО SUА
Ця інтерпретація Шевченка написана для тих немногих, які здолали відвернутися від облудних доктрин "з чужого поля", що їх безжалісно картав Шевченко. Сучасні речники "віку прогресу" і матеріалізму, напевно цю книжку огудять. Це нормально, бо "анафему" кидали вони на автора і за попередні його писання.
Перші спроби автора вирвати українську думку (в царині культури і політики) від домінації Московщини і поставити її на самостійний шлях ("Модерне москвофільство", Київ 1913, "Сучасне політичне положення нації і наші завдання", Львів 1913) — були окричані "прогресивним" українством як шкідлива "єресь".
Моя критика (під час 1-ої війни і по ній) московської ментальности, як чужої Україні і взагалі Заходові, і заклик їй протиставитися, як і нашій "зміновіховщині" ("Культура примітивізму", Київ 1918, "Мазепа і мазепинство", Київ 1919, "Підстави нашої політики", "Дурман соціалізму", "Вістник", "Заграва" і пр.), засуд драгоманівства і проповідь потреби повстання людини "нового духа" — мислі, почуття і волі ("Націоналізм", "Де шукати наших традицій"), нарешті піднесення — замість завмираючого партійництва — нової організаційної ідеї ("Партія чи Орден"), — це було окричане "прогресивними" колами (і большевиками) як пропаганда шовінізму, ксенофобії, чи аморального, хижацького "вузького" націоналізму, як ретроградство і реакцію. Окричано тими, які протиставляли моїм думкам — ідею "Союзу трьох Русей", "Федерації народів Східної Європи", інтернаціонально-демократичного капітулянства, "постепенної еволюції", або просто зміновіховщини і "лояльної співпраці" з большевизмом.
Заклик (під час 2-ої війни і по ній) заклик навернення до давніх історично-релігійних, політичних і культурних традицій України, до традицій "прадідів великих" ("Дух нашої Давнини", "Правда прадідів великих", "За який провід", "Наша доба і література", "Туга за героїчним" "Заповіт Шевченка", "Московська отрута"); навернення до містики старого Києва в боротьбі з дияволом ("Від містики до політики", "Хрест проти диявола" і ін.) — викликали таку саму нагінку на автора з боку "прогресистів" -драгоманівців і нової "зміновіховщини", з їх пропагандою політичного капітулянства, "малої людини" як ідеалу сучасності, схилянням перед містикою "чужих богів" з їх речниками ленінами, сталінами або райсами і марголінами.
Не буде дивно тому, що й цю інтерпретацію творчости Шевченка, як пророка нової України, з його зворотом від лженауки "современних вогнів" матеріалізму, до духовного переродження і створення нової еліти нації, — стрінеться з таким самим відношенням догоряючого драгоманівства. Це розвитку української думки не змінить, бо по 2-ій війні й по грядучих страшних катаклізмах, скінчиться вік матеріалізму разом з речниками московських та інших мафій, "не стане ідола святого, не стане й шашелів", які розтлівають Україну і світ.
До певної міри, ця книжка нав'язує до ідеї, кинутої в "Націоналізмі" ("Містика і реальне життя", ч. III, 3), де автор писав: драгоманівське "українство все протиставляло — "містику" і "реальне життя", програму максимуму і мінімуму, відхрещувалось від "далеких ідей", від висовування "чисто маніфестаційних гасел", що відвертали увагу від "реальних щоденних справ"... І в цім була головна причина страшної кволости українства... Замки в повітрі", Шевченка, "фантастичні омани" — без них не обходився, на своїм шляху, жоден народ, що прагнув ліпшого майбутнього. Не критися з тими "замками в повітрі", а тримати їх образ стало перед нацією для перенесення цих замків, цього містичного ідеалу на землю. Як віра втілюється в Церкві, так містика — в політиці. "Все починається з містики і все кінчиться політикою" (Пегі). Лише велика містична ідея дає глибокий сенс щоденним змаганням народу".
Пророком цеї містики лицарства Запорозького і був для нас Шевченко.
ПРИМІТКИ
РОЗДІЛ І.
1) Н. Р. Вlаvаtskу — Lа Doctrine secrete, synthese de la science, de la religion et de la Philosophie, V. II. р. 93.
2) Єванг. Матв. XV., Посл. до Римлян, І; До Тимот. 3.
3) Посл. до Римлян І, II Коринт., 4.
4) Посл. II Петра, 2; до Тіта І.
5) Посл. II Коринт., XI.
6) Посл. Петра II, 2, II Тимот. 3 і 4.
7) Посл. Петра II, 2.
8) Посл. II Тимот., 3.
9) Cолун. II, 2.
10) Тимот. II, 3.
11) Посл. II Коринт. 3.
РОЗДІЛ II.
12) ВУАН, Збірн. І, Шевченко і його Доба, ДВУ 1925, М. Костомаров — Книга Битія Укр. Народу, П. Куліш статті про Шевченка, "Кіев. Старина" 1883, IX, "Наше Минуле" 1919, 1-2, "Кіев. Старина" 1900, т. 70.
13) і 14) Твори і Листування Шевченка, О. Воропай — Звичаї нашого народу, Мюнхен 1958.
15) L`Imitation de Jesus Christ, par Thomas a Kempis, Кн. III., роз. 50.
16) Ефес. І.
17) Daniel-Rops — Mystique de Franse, Paris, 1941.
18) Твори Шевченка.
19) Твори Шевченка.
20) Твори Г. Сковороди, Шевченка, Єв. Матв. 16.
21) Посл. І Коринт. XII.
РОЗДІЛ III.
22) Поезії Т. Шевченка.
23) Поезії Т. Шевченка. (Ця прим, відноситься до 8 ряд. здолу, 47 ст.)
РОЗДІЛ V.
24) Тома Кемпійський, цит. твір, Кн. III, розд. 38.
25) Іван Вишенський — Твори, Держ. вид. Худ. Літератури, Київ 1959.
26) і 27) Новели Шевченка ("Музика" та ін.).
РОЗДІЛ VІ.
28) Кобзар, P. Decharme — Mythologie.
29) М. Возняк — історія української літератури. Прот. М. Федорович — Святі отці Сходу.
30-33) "Укр. Слово" ч. 897 і наступні. Д. Донцов — "Правда прадідів великих" (про О. Стороженка), О. М. С. — Післанці з таємного світу, Йорктон 1952.
34-35) О.Кошиць — Спогади.
36-38) Твори Т. Шевченка.
39-40) "Новое Русское Слово 6. ХІ. 1960, статті Ю. Марголіна; "Правда прадідів великих (про Стороженка).
41) О. Довженко "Поема про море" ("Українські Вісті", "Українська Думка").
42) Йосиф Флавій — Війна Жидівська.
РОЗДІЛ VІІ.
43) П. Куліш — Хуторна поезія та інші твори, М. Костомаров про Шевченка.
44) О. Воропай — цитований твір. Откровеніє Ап. Іоана, ХІХ гл.
45) Дві літератури нашої доби — Д. Донцов, Поезії Т. Шевченка.
46-49) Поезії та інші твори Т. Шевченка.
РОЗДІЛ VІІІ.
50) Єв. Луки ХVІІ і ХХІ.
51) "Микита Гайдай" — Т. Шевченка.
52) Легенди старі
53) Апокаліпсис ХІХ.
54) Апокаліпсис ХVІ.
55) Данте Аліг`єрі Comedie Divine, Пісні 9 і 34.
56) До Ефес. VІ., твори Т. Шевченка
57) Les Logia Agrapha paroles du Christ, qui ne se trouventdans les Evangeles Canoniquest, E. Besson, 1924.
58) М. Возняк — Історія української літератури.
59) До Ефес. VІ.
60) Єв. Іоана VІІІ.
61) Єв. Матв. ХХІV.
62) О. Воропай — цитований твір.
63) Єв. Матв. ХХVІІ.
64) О. Воропай — цитований твір.
65) Sermons bu Pere De-la- Rue, Paris, 1719.
66) "Тризна".
РОЗДІЛ ІХ.
67) Луки, ІІІ, VІ, ХІІ, ХV.
68) Єв. Матв. 24, ІІ Корінт, ХІ.
69) Єванг. Матв. XIII і XVI.
РОЗДІЛ X.
70) Книга Битія Українського Народу.
71) Донцов — "Московська oтрута", "Націоналізм", "Підстави нашої політики", "Дві літератури нашої доби", "За яку революцію", Ю. Липа — "Призначення України".
72-74) М. Шлемкевич — "Галичанство", "Загублена українська людина".
75) "Нар. Воля", "Наш Приятель", статті Дивнича, Іванейка, "Сучасна Україна".
РОЗДІЛ XI.
76) Проф. д-р М. Міллєр — Могила князя Святослава, Вінніпег 1951.
77) М. Гоголь — Твори.
78) Спогади про Шевченка — Тургенева, Полонського, Ускової та ін.
79) Шевченко — Твори.
80) Апокаліпсис.
РОЗДІЛ XII.
81) "Наслідування Христа", Кн. III, розд. II.
82) Римлян XI.
83) Коринт. І, 12, Римл. XII.
84) Іоан Золотоуст — Гомелія V (Діянія).
85) "Православное Обозреніе", ч. 28, 1959, ст. 8, Монреаль.
ШЕВЧЕНКО І ПРОГРЕСИСТИ
86) М. Драгоманов — Шевченко, українофіли і соціалізм", М. Мухин — статті про Драгоманова у "Визвольному Шляху", Лондон, Д. Донцов — "Дві Літератури", "Вільна Україна, СПБург 1906, Анд. Річицький — "Т. Шевченко в світлі епохи", "Космос", Берлін, О. Г. Костельник — "Шевченко з релігійно-етичного становища", Львів 1910, В. Щурат — "Святе Письмо в Шевченковій поезії", Львів, С. Єфремов — Історія української літератури, Д. Чижевський — Історія української літератури, д-р А. Княжинський — Дух нації, М. Шлемкевич — цит. твори, статті про Шевченка в ЛНВістнику і у львівському "Вістнику" 1922-39 С. Смаль-Стоцького, О. Гузаревої, Арака, Д. Донцова та ін. авторів. М. Шлемкевич — Верхи життя і творчости, Нью-Йорк 1958.Д. Донцова: "Якою має бути література", — Торонто 1949; — "Від містики до політики", "Заповіт Шевченка", Лондон, Торонто 1950, "Погромник плебейства" ("Гомін України" 11. 3. 61), "Чи Шевченко був селянським поетом" ("Гомін України") Різдв. число 1949), "Шевченко про Бога і націю" ("Українець", 8. 3. 59); "Про нових Левітів" ("Наша Мета", 3. 6. 50); "Бог і ближній у Шевченка" ("Слово", Торонто, березень 51), "Євангеліє і суспільний лад" ("Українець", 2. 2. 49); "Шевченко і фарисеї" ("Гомін України" 7. 3. 59), "Козацька жінка у Шевченка" ("Правда прадідів великих").
ЗМІСТ
Петро Іванишин …..
Передмова
І. Безумство віку цього
II. Волхв нової України
III. Голос вопіющого в пустині
IV. Іскра в попелі
V. Вогонь з Холодного Яру
VI. Містика могил козацьких
VII. Дух серед мечів
III. "Останнє судище"
IX. Два Івани
X. Лжевчителі "современних вогнів"
XI. Містика лицарства запорозького
XII. "Своя правда, і сила, і воля"
Шевченко і прогресисти
Pro Domo Sua
Примітки
1 Маланюк Є. Дмитро Донцов // Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. Том другий. – Торонто: Гомін України, 1966. – С.367, 375.
2 Донцов Д. Незримі скрижалі Кобзаря (Містика лицарства Запорозького). – Торонто: Гомін України, 1961. – С.5-6.
3 Детальніше див.: Іванишин П. Ексод в еклектику // Іванишин П. Вульгарний “неоміфологізм”: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка. – Дрогобич: ВФ “Відродження”,2001. – С.136-137; Іванишин П.В. Національно-екзистенціальна інтерпретація (основні теоретичні та прагматичні аспекти): Монографія. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2005. – С.97-109.
4 Сміт Е.Д. Національна ідентичність. – К.: Основи, 1994. – С.76.
5 Квіт С.М. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет: Монографія. – К.: ВЦ “Київський університет”, 2000. – С.78-115.
6 Франко І. Поза межами можливого // Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1986. – Т.45. – С. 284.
7 Баган О. Поміж містикою і політикою (Дмитро Донцов на тлі української політичної історії 1-ї половини ХХ ст.) // Донцов Д. Твори. Том 1. Геополітичні та ідеологічні праці. – Львів:Кальварія,2001. – С.27.
8 Іванишин В. Тезаурус до курсу “Теорія літератури”. [Вид. друге.] – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2007. – С.58-59.
9 Саїд Е.В. Орієнталізм / Пер. з англ. В.Шовкун. – К.:Основи,2001. – С.415, 44.
10 Саїд Е. Культура й імперіяліззм. – К.: Критика, 2007. – С.73.
11 Дюрінг С. Література – двійник націоналізму? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М.Зубрицької. – Львів: Літопис,1996. – С.565.
12 Донцов Д. Передмова до 2-го видання // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. – Торонто,1958. – С.6.
13 Дзюба І. Шевченкофобія в сучасній Україні. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 60с.
14 Детальніше див.: Іванишин П.В. Національно-екзистенціальна інтерпретація… – С.172-203; Іванишин П.В. Аберація християнства, або Культурний імперіалізм у шатах псевдохристології (основні аспекти національно-екзистенціального витлумачення): Монографія / Іл. Г.Доре. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2005. – 268с.
15 Сміт Е.Д. Національна ідентичність… – С.81, 76.
16 Іванишин П. Вульгарний “неоміфологізм”: від інтерпретації до фальсифікації Т.Шевченка. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 2001. – С.47-64.
17 Політичний міф, як ми уже мали можливість доводити, – це вторинна семіотична система, мета якої полягає у фальшуванні дійсності в інтересах універсалістських ідеологій (імперсько-шовіністичного зразка) через витворення примітивізуючих (баранізуючих, ”оболванюючих”) стереотипів у масовій свідомості.
18 Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич: ВФ “Відродження”, 1992. – С.135.