Geum.ru

Зміст пе­РЕ­лік умо­В­них по­зна­чень 3 вступ 4

Вид материалаДокументы

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4

10) за стро­ком ска­су­ван­ня но­р­ма­ти­в­них ак­тів, що ви­зна­ні не­кон­с­ти­ту­цій­ни­ми. Кон­сти­ту­цій­ні су­ди обох ре­с­пу­б­лік при ви­рі­шен­ні справ про кон­сти­ту­цій­ність но­р­ма­ти­в­них ак­тів об­ме­же­ні ли­ше ас­пе­к­та­ми кон­сти­ту­цій­но­с­ті і не мо­жуть за­мі­ню­ва­ти ак­ти, які во­ни роз­гля­да­ють, вла­с­ни­ми, то­му по­ви­нні на­пра­в­ля­ти їх до ор­га­ну, що ви­дав акт.

Що сто­су­єть­ся СР, то ор­ган, який ви­дав не­кон­с­ти­ту­цій­ний акт, про­тя­гом ше­с­ти мі­ся­ців з мо­ме­н­ту про­го­ло­шен­ня рі­шен­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду за­бо­в’я­за­ний при­ве­с­ти акт у від­по­ві­д­ність з Кон­сти­ту­ці­єю та за­ко­на­ми. Ін­ак­ше та­кі ак­ти, їх ча­с­ти­ни чи окре­мі по­ло­жен­ня втра­тять свою за­кон­ну си­лу пі­с­ля ше­с­ти мі­ся­ців із дня про­го­ло­шен­ня рі­шен­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду.

Пра­во­ві по­ло­жен­ня ЧР не вка­зу­ють то­ч­но ви­зна­че­но­го стро­ку, про­тя­гом яко­го но­р­ма­ти­в­ний акт по­ви­нен бу­ти при­ве­де­ний у від­по­ві­д­ність з ос­но­в­ним за­ко­ном, а тіль­ки за­зна­ча­ють, що Кон­сти­ту­цій­ний Суд у ко­ж­но­му окре­мо­му ви­па­д­ку са­мо­стій­но ви­зна­чає строк, з яко­го не­кон­с­ти­ту­цій­ні ак­ти, їх по­ло­жен­ня чи окре­мі ча­с­ти­ни втра­ча­ють свою си­лу.

7. Роз­по­діл су­до­вої охо­ро­ни кон­сти­ту­цій­но­с­ті у Че­хо­с­ло­вач­чи­ні, Че­хії і Сло­вач­чи­ні між су­да­ми за­га­ль­ної юрис­ди­к­ції і ор­га­на­ми кон­сти­ту­цій­но­го пра­во­су­д­дя, а та­кож спе­ці­а­лі­зо­ва­ні по­в­но­ва­жен­ня кон­сти­ту­цій­них су­дів по здій­с­нен­ню кон­сти­ту­цій­но­го ко­н­т­ро­лю спри­я­ли більш ефе­к­ти­в­но­му фу­н­к­ці­о­ну­ван­ню су­до­вої си­с­те­ми, си­с­те­ми за­ко­но­дав­ст­ва, ав­то­ри­те­т­но­с­ті та ста­бі­ль­но­с­ті ос­но­в­но­го за­ко­ну.

8. Шля­хом від­мі­ни не­кон­с­ти­ту­цій­них по­ло­жень, ви­рі­шен­ням кон­ф­лі­к­тів між рі­з­ни­ми су­б’єк­та­ми пра­во­від­но­син, по­в­но­ва­жен­ня­ми що­до ви­бо­р­чої си­с­те­ми, ім­пі­ч­ме­н­ту гла­ви дер­жа­ви, ре­фе­ре­н­ду­мів, ді­я­ль­но­с­ті об’­єд­нань гро­ма­дян та здій­с­ню­ю­чи офі­цій­не і обо­в’я­з­ко­ве тлу­ма­чен­ня Кон­сти­ту­ції та за­ко­нів, ор­га­ни кон­сти­ту­цій­ної юрис­ди­к­ції Че­хії і Сло­вач­чи­ни – як га­ра­н­ти охо­ро­ни не тіль­ки кон­сти­ту­цій­но­с­ті, а й за­кон­но­с­ті вза­га­лі – за сфе­рою ре­а­лі­за­ції фу­н­к­цій кон­сти­ту­цій­но­го ко­н­т­ро­лю на­ді­ле­ні ши­р­ши­ми по­в­но­ва­жен­ня­ми, ніж ін­ші пост­со­ці­а­лі­с­ти­ч­ні ор­га­ни кон­сти­ту­цій­но­го пра­во­су­д­дя. Це до­зво­ляє за­без­пе­чи­ти фо­р­му­ван­ня більш де­мо­к­ра­ти­ч­ної дер­жа­ви, спра­в­ляє зна­ч­ний вплив на ді­я­ль­ність ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди, фі­зи­ч­них та юри­ди­ч­них осіб, за­без­пе­чу­ю­чи на­ле­ж­не фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня си­с­те­ми стри­му­ван­ня та про­ти­ваг, прин­ци­пу роз­по­ді­лу вла­ди, за­хи­с­ту ос­но­в­них прав і сво­бод лю­ди­ни і гро­ма­дя­ни­на.

9. Ви­хо­дя­чи з то­го, що кон­сти­ту­цій­не пра­во­су­д­дя в Укра­ї­ні зна­хо­дить­ся на ета­пі ста­но­в­лен­ня, ряд осо­б­ли­во­с­тей ор­га­нів кон­сти­ту­цій­но­го ко­н­т­ро­лю Че­хії та Сло­вач­чи­ни, та­ких, як ор­га­ні­за­цій­на стру­к­ту­ра, об­сяг юрис­ди­к­ції, чі­т­кий по­діл по­в­но­ва­жень у се­ре­де­ні су­ду та про­це­ду­ра про­ва­джен­ня, мо­жуть бу­ти взя­ті за зра­зок і ви­ко­ри­с­та­ні для вдо­с­ко­на­лен­ня ор­га­ні­за­ції та ді­я­ль­но­с­ті Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни:

1) Оскі­ль­ки, як по­ка­зує за­ру­бі­ж­ний до­свід, охо­ро­на ос­но­в­них прав і сво­бод фі­зи­ч­них осіб від не­за­кон­них рі­шень ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди скла­дає най­бі­ль­шу пи­то­му ва­гу в за­га­ль­но­му об­ся­зі роз­гля­ну­тих кон­сти­ту­цій­ни­ми су­да­ми справ, то слід за­крі­пити в п. 1 ст. 150 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та в ст. 40 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни” пра­во фі­зи­ч­них осіб без­по­се­ре­д­ньо­го зве­р­нен­ня до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни із ска­р­гою на не­за­кон­ні дії ви­щих ор­га­нів дер­жа­в­ної вла­ди, яки­ми по­ру­шу­ють­ся їх ос­но­в­ні пра­ва та сво­бо­ди.

2) Вра­хо­ву­ю­чи сві­то­вий до­свід та до­свід пост­со­ці­а­лі­с­ти­ч­них кра­їн, зо­к­ре­ма Че­хії та Сло­вач­чи­ни, слід вне­с­ти змі­ни до фу­н­к­цій, об­ся­гу та змі­с­ту по­в­но­ва­жень ві­т­чи­з­ня­но­го ор­га­ну кон­сти­ту­цій­но­го пра­во­су­д­дя. Зо­к­ре­ма, слід за­крі­пи­ти в ст. 150-151 Кон­сти­ту­ції та ст. 13 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни” по­в­но­ва­жен­ня су­ду, що сто­су­ють­ся кон­сти­ту­цій­но­с­ті і за­кон­но­с­ті ре­зуль­та­тів все­ук­ра­їн­сь­ко­го ре­фе­ре­н­ду­му, ви­бо­рів гла­ви дер­жа­ви, на­род­них де­пу­та­тів, рі­шень, які сто­су­ють­ся роз­пу­с­ку чи зу­пи­нен­ня ді­я­ль­но­с­ті по­лі­тич­них пар­тій або по­лі­тич­них ру­хів то­що.

3) Для ефе­к­ти­в­ної ро­бо­ти Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни не­об­хід­но чі­т­ко ди­фе­ре­н­ці­ю­ва­ти йо­го ор­га­ні­за­цій­ну стру­к­ту­ру та роз­по­ді­ли­ти по­в­но­ва­жен­ня все­ре­ди­ні су­ду на та­кі, що роз­гля­да­ють­ся ви­клю­ч­но на пле­на­р­них за­сі­дан­нях, і та­кі, що під­ля­га­ють роз­гля­ду в йо­го па­ла­тах. Так, про­по­ну­єть­ся, окрім Пле­ну­му, ство­ри­ти три па­ла­ти, до складу яких бу­де вхо­ди­ти не­па­р­на кі­ль­кість су­д­дів із на­дан­ням їм пра­ва роз­гля­ду окре­мих ка­те­го­рій справ, ви­зна­че­них за­ко­но­м. У ра­зі ви­ни­к­нен­ня роз­бі­ж­но­с­тей між пра­во­ви­ми то­ч­ка­ми зо­ру па­лат, ос­та­то­ч­не рі­шен­ня по­ви­нен ух­ва­ли­ти Пле­нум Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду.

4) Збі­ль­ши­ти кі­ль­кість су­б'єк­тів пра­ва на кон­сти­ту­цій­не по­дан­ня з пи­тань пе­ре­ві­р­ки від­по­ві­д­но­с­ті між­на­ро­д­них до­го­во­рів Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, вклю­чи­в­ши до їх чи­с­ла Вер­хо­в­ну Ра­ду Укра­ї­ни, і вне­с­ти від­по­ві­д­ні змі­ни до ст. 41 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни”, а та­кож до­по­в­ни­ти ст. 40 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни” і на­да­ти пра­во су­дам за­га­ль­ної юрис­ди­к­ції без­по­се­ре­д­ньо­го зве­р­нен­ня до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду (а не че­рез Вер­хо­в­ний Суд Укра­ї­ни) у ра­зі, ко­ли за­кон, йо­го ча­с­ти­на чи окре­ме по­ло­жен­ня су­пе­ре­чать Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни.

5) Слід вре­гу­лю­ва­ти ме­ха­нізм прак­ти­ч­но­го ви­ко­нан­ня рі­шень Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду, який при­во­дить­ся у дію спі­ль­ни­ми зу­сил­ля­ми ба­га­тьох ор­га­нів пу­б­лі­ч­ної вла­ди шля­хом за­крі­п­лен­ня кон­к­ре­т­них са­н­к­цій у ст. 70 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни” сто­со­в­но ор­га­нів та осіб, на яких по­ши­рю­єть­ся рі­шен­ня Су­ду за йо­го не­ви­ко­нан­ня або пе­ре­шко­джан­ня та­ко­му ви­ко­нан­ню, а та­кож не­об­хід­ність ство­рен­ня спе­ці­а­ль­ної ін­ста­н­ції, яка бу­де здій­с­ню­ва­ти ко­н­т­роль за хо­дом ви­ко­нан­ня рі­шень Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду.

6) Не­об­хід­но на­да­ти ор­га­ну кон­сти­ту­цій­но­го пра­во­су­д­дя Укра­ї­ни пра­во здій­с­ню­ва­ти пись­мо­ві зве­р­нен­ня до Вер­хо­в­ної Ра­ди Укра­ї­ни (але не пра­во за­ко­но­да­в­чої іні­ці­а­ти­ви) для усу­нен­ня про­га­лин у за­ко­но­да­в­с­ті, які мо­жуть ви­ни­к­ну­ти у ра­зі ви­знан­ня не­кон­с­ти­ту­цій­ни­ми та втра­ти чин­но­с­ті пра­во­вих по­ло­жень, що за­бо­в’я­зує за­ко­но­да­в­ця до те­р­мі­но­во­го вре­гу­лю­ван­ня пра­во­від­но­син за­ра­ди уни­к­нен­ня не­кон­с­ти­ту­цій­ної си­ту­а­ції, а та­кож пра­во вно­си­ти про­по­зи­ції що­до за­ко­но­да­в­чо­го вре­гу­лю­ван­ня ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм сво­єї ді­я­ль­но­с­ті.

7) Кон­сти­ту­цій­но­му Су­ду Укра­ї­ни під час здій­с­нен­ня ко­н­т­ро­лю за кон­сти­ту­цій­ні­с­тю но­р­ма­ти­в­но-­пра­во­вих ак­тів слід за­сто­со­ву­ва­ти прин­цип “прі­о­ри­те­ту кон­сти­ту­цій­но­го тлу­ма­чен­ня” за­мість від­мі­ни но­р­ма­ти­в­но-­пра­во­вих ак­тів чи їх ча­с­тин у ви­па­д­ках, ко­ли по­ло­жен­ня пра­во­во­го ак­ту мо­ж­на тлу­ма­чи­ти дво­ма рі­з­ни­ми за змі­с­том спо­со­ба­ми: в пер­шо­му во­ни зна­хо­дять­ся у від­по­ві­д­но­с­ті з ос­но­в­ним за­ко­ном, а в ін­шо­му – ні. У та­ких ви­па­д­ках суд, ви­хо­дя­чи з на­ве­де­но­го ви­ще прин­ци­пу, по­ви­нен на­да­ти за­га­ль­но­обо­в’я­з­ко­во­го ха­ра­к­те­ру пер­шо­му тлу­ма­чен­ню, що ав­то­ма­ти­ч­но зні­має про­бле­му від­мі­ни пра­во­во­го ак­ту, йо­го ча­с­ти­ни чи окре­мо­го по­ло­жен­ня.

8) Слід у ст. 73 За­ко­ну “Про Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни” вста­но­ви­ти строк, про­тя­гом яко­го ком­пе­те­н­т­ний ор­ган, що ви­дав не­кон­с­ти­ту­цій­ним но­р­ма­ти­в­ний акт, по­ви­нен при­ве­с­ти йо­го у від­по­ві­д­ність із Кон­сти­ту­ці­єю та за­ко­на­ми. Ін­ак­ше та­кі ак­ти, їх ча­с­ти­ни чи окре­мі по­ло­жен­ня втра­тять свою за­кон­ну си­лу пі­с­ля спли­ву від­по­ві­д­но­го стро­ку, який слід по­чи­на­ти ра­ху­ва­ти із дня офі­цій­но­го опри­лю­д­нен­ня рі­шен­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду.

Цей строк до­зво­ляє уни­к­ну­ти утво­рен­ня про­га­лин у за­ко­но­дав­ст­ві, які зо­бо­в’я­зу­ють за­ко­но­да­в­ця до те­р­мі­но­во­го вре­гу­лю­ван­ня від­по­ві­д­них пра­во­від­но­син.

9) Не­об­хід­но за­крі­пи­ти на за­ко­но­да­в­чо­му рі­в­ні по­ло­жен­ня про те, що ви­знан­ня но­р­ма­ти­в­но-­пра­во­во­го ак­ту або йо­го окре­мих по­ло­жень не­кон­с­ти­ту­цій­ни­ми є та­кож під­ста­вою для ска­су­ван­ня Кон­сти­ту­цій­ним Су­дом ін­ших но­р­ма­ти­в­но­пра­во­вих ак­тів, які до­по­в­ню­ють, кон­к­ре­ти­зу­ють йо­го чи мі­с­тять та­кі ж по­ло­жен­ня, як не­кон­с­ти­ту­цій­ний акт.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Алєксєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.
  2. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
  3. Кельман М.С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 22 с.
  4. Тесленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
  5. Алексеенко И.Г. Европейская модель конституционной юстиции (сравнительно-правовая ретроспектива). – Днепропетровск, 1998. – 230 с.
  6. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине. – К., 2001. – 344 с.
  7. Лемак В.В. Правова реформа в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації: теоретичні і практичні проблеми. Автореф... докт. юрид. наук. – Ужгород, 2003. – 40 с.
  8. Лемак В.В. Державно-правова реформа в Чехословаччині в умовах постсоціалістичної модернізації й поділу федерації. – Ужгород, “Ліра”, 2002. –248 с.
  9. Нижник Н., Лемак В. Постсоціалістична держава: теоретико–правові проблеми. Монографія. – Ужгород,: Вид-во УжНУ, 2003. – 104 с.
  10. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – К., 2001. – 302 с.
  11. Правовая охрана Конституции. Сборник обзоров. – М., 1991. – 73 с.
  12. Конституционное правосудие в посткоммунистических странах. Сборник докладов. – М., 1999. – 250 с.
  13. Шмавонян Г.А. Конституционное правосудие в системе разделения властей. – М., 2001. – 172 с.
  14. Юдин Ю.А., Шульженко Ю.Л. Конституционное правосудне в федеративном государстве (сравнительно–правовое исследование). – М., 2000. – 107 с.
  15. Штайнбергер Г. Модели Конституционной юрисдикции. – Страсбург, 1994. – 51 с.
  16. Adamus V. Odmítnutí návrhu podle zákona o Ústavním soudu // Správní právo. – 1997. – № l. – S. 18-26.
  17. Bárta J. K významu právních názorů Ústavního soudu pro aplikační praxi // Správní právo. – 1995. – № 6. – S. 334-369.
  18. Blahož J. K problematice ústavního soudnictví v USA // Právník. – 1990. – № 7. – S. 611-623.
  19. Blahož J. K rozvoji koncentrovaného a specializovaného ústavního soudnictví po II světové válce // Právník. – 1993. – № 12. – S. 1029-1035.
  20. Bilek P. Ústavni soud Ceské republiky - právni ukotveni a faktické poméry // Všehrd. – 1996/97. – № 5. – S. 25-31.
  21. Bílek P. Ústavní soudnictví, Ústavní soud České republiky - právní ukotvení a faktické poměry // Všehrd. – 1996. – № 3. – S. 24-37.
  22. Wagnerova E. Vliv parlamentů, vlád a politických stran na výběr ústavních soud­ců // Právní rozhledy. – 1995. – № 7. – S. 277-278.
  23. Guttler V. Ústavní soudnictví v obnoveném českém státě // Všehrd. – 1992. – № 8. – S. 4-6.
  24. Gerloch A. Ochrana lidských práv Ústavním soudem České republiky // Český bulletin lidských práv. – 1995/1996. – № 2. – S. 59-61.
  25. Gerloch A., Hřebejk J., Zoubek V. Ustavní systém České republiky. Základy českého ústavního pravá. – Praha,: Prospektrum, 1999. – 520 s.
  26. Gillis M. Vztah mezi Ústavním soudem a systémem obecných soudú // Ústava České republiky po peti letech. – Brno, 1998. – S. 61-65.
  27. Dobrovičova G., Kanárik I. Vsťah právneho (ústavného) principu a doktriny Ústavného súdu // Teoritické a legislativne otázky práva II. Zbornik prispevkov z vedeckej konferencie konanej pri priležitosti 30. výročia Právnickej fakulty. – Košice, 2003. – S. 39-56.
  28. Drgonec J. Právomoc Ústavného súdu SR a daľších sudov pri ochrane prav fy­zických a právnických osob // Právny obzor. – 1994. – № 5. – S. 488-502.
  29. Zouhk F. K problematice ústavního soudnictví // Právo a zákonnost. – 1991. – № 2. – S. 77-82.
  30. Zouhk F. Ustavní soud podle Ústavy České republiky // Všehrd. – 1993. – № 2. – S. 6-11.
  31. Coleman W.T., Jr. Tvorba ústavy ČSFR: Je soudní kontrola ústavnosti nezbytná. Jakou má mít formu // Právník. – 1991. – № 9-10. – S. 751-761.
  32. Koudelka Z. Rušeni obecně závazných vyhlášek // Právník. – 199á. – № š. – S. 521-544.
  33. Koudelka Z. Válka soudú aneb délba moci v soudnictvi // Politologický časopis. – 1998. – № 1. – S. 71-74.
  34. Klima K. Ustavní právo. – Praha,: Krigl ve spoluprací s Bohemia IURIS, 1997. – 435 s.
  35. Klima K. Ustavní soudnictví. Universe. – Praha, 1993. – 47 s.
  36. Kresák P. Decentralizovaný a centralizovaný model súdnej kontroly ústavnosti // Právny obzor. – 1995. – № 3. – S. 185-206.
  37. Mazák J. Právomoc Ústavného súdu a ústavnost konania pred všeobecným sú­dom // Justičná revue. – 1994. – № 9-10. – S. 16-19.
  38. Mochnáčová M. Konferencia europskych ustavnych sudov // Ústavnost a politika. – 1999. – № 1. – S. 78-83.
  39. Mikule V. Nad novelou zákona o Ústavním soudu // Právní praxe. – 1998. – № 5. – S. 298-304.
  40. Mikule V., Sládeček V. Ještě k otázce povinnosti Ústavního soudu ustanovit advokáta // Bulletin advokácie. – 1995. – № 6-7. – S. 42-46.
  41. Mikule V., Sládeček V. Ústavní soudnictví a lidská práva (Předpisy, dokumenty, komentáře a poznámky). – Praha,: Codex, nakl. H. Grotia, 1994. – 337 s.
  42. Procházka A. Ústavní soud ČR a správní orgány // Správní právo. – 1995. – № 5. – S. 274-276.
  43. Peška P. Několik námětů a poznámek k přípravě zákona o ústavním soudu ČSSR // Právník. – 1969. – S. 543-551.
  44. Peška P. Úvod do ústavního práva. – Praha,: Univerzita Karlova, 1994. – 77 s.
  45. Somorova L. Ústavný súd SR po novele Ústavy (Niektoré otázky organiyácie a konania) // Teoritické a legislativne otázky práva II. Zbornik prispevkov z vedeckej konferencie konanej pri priležitosti 30. výročia Právnickej fakulty. – Košice, 2003. – S. 57-70.
  46. Sládeček V. K zákonu o Ústavním soudu // Právní rozhledy. – 1993. – № 6. – S. 223-224.
  47. Sládeček V. Nástin vývoje ústavního soudnictví na území Československa (a České republiky) // Právní rozhledy. – 1998. – № 11. – S. 544-551.
  48. Ševčík V. Ještě jednou k ustanovení advokáta v řízení před Ústavním soudem // Bulletin advokácie. – 1995. – № 5. – S. 49-56.
  49. Ševčík V. Ústavní soud ČR a soudy obecné (pokus o vymezení vzájemných vztahů) // Bulletin advokácie. – 1997. – № 5. – S. 7-24.
  50. Ševčik V. Ústavni súdnictvi a praxi // Bulletin advocace. – 1999. – № 11. – S. 16-21.
  51. Šimiček V. Poznámky k proceduře rozhodování plena Ústavního soudu // Časopis pro právní vědu a praxi. – 1997. – № 3. – S. 458-463.
  52. Šimíček V. Ústavní stížnost. – Praha,: Lindě, 1999. – 180 s.
  53. Chaloupek J. K problematice vzniku a pojmu ústavního soudnictví // Právník. – 1969. – № 4. – S. 201-209.
  54. Filip J. Ustavní právo I. – Brno,: Masarykova univerzita, 1993. – 154 s.
  55. Filip J. Ustavní právo II. – Brno,: Masarykova univerzita, 1994. – 293 s.
  56. Filip J., Svatoň J., Zimek J. Základy statovědy – Brno,: Masarykova univerzita, 1994. – 340 s.
  57. Pospíšil B., Vrcha P. Judikatura Ústavního soudu České republiky. – Praha,: Lm-de, 1998. – 238 s.
  58. Sládeček V. Ústavni soudnictvi. – Praha: C.H.BECK, 1999. – 142 s.
  59. Gerloch A. Řízem před Ústavním soudem. – Praha,: Prospektrum, 1995. – 127 s.
  60. Čic M., Mazák J., Ogurčak S. Konanie pred Ustavným sudom Slovenskej republiky. – Košice, 1993. – 236 s.
  61. Sbirka zákonú a narizeni státu Československého rocnikz 1918-1919. – Praha, 1918. – 1089 s.
  62. Dejiny statu a prava na uzemi Československa v obdobi kapitalizmu (1918-1945). – Bratislava, 1973. – 781 s.
  63. Prehled Československych dejin 1918-1945. – Praha, 1960. – 670 s.
  64. Эбзеєв Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. – М., 1997. – 349 с.
  65. Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 5-12.
  66. Гергелійник В. Конституційний Суд у системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти // Право України. –1999. – №5. – С. 81-85.
  67. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с.
  68. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. – М., 1997. – 238 с.
  69. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юридическая литература, 1976. – 263 с.
  70. Горский Д.П. Определение (логико–методологические проблемы). – М.: Мысль, 1974. – 312 с.
  71. Курс советского государственного права / Под ред. Щетимина Б.В., Горшенева А.Н. – М., 1971. – 457 с.
  72. Иванищева Н.П. Основные черты конституций зарубежных социалистических стран. – Саратов, 1973. – 173 с.
  73. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм. – Воронеж, 1985. – 88 с.
  74. Еременко Ю. П. Советская Конституция и законность. – Саратов, 1982. – 164 с.
  75. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. – СПб., 1995. – 173 с.
  76. Чиркин В.Е Конституционное право зарубежных стран. Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 622 с.
  77. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму): Навч. -метод. Довідник. -2-ге вид., доп. – К.: МАУП, 2000. – 112 с.
  78. Шаповал В.М. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України // Право України. –1997. – № 6. – С. 3-7.
  79. Щетинин Б. В. Проблемы теории советского государственного права. – М., 1969. – 165 с.
  80. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Автореф... канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 20 с.
  81. Колосова Н.М. Конституционная ответственность - самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 86-91.
  82. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность // Советское государство и право. – 1975. – № 10. – С. 15-19.
  83. Лучин В.О. Теоретические проблемы реализации конституционных норм. – М., 1993. – 176 с.
  84. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации. – М.: Городец, 2000. – 191 с.
  85. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических странах. – М., 1968. – 233 с.
  86. Воеводин Л.Д., Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных социалистических стран. – М., 1984. – 368 с.
  87. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть / Под ред. проф. Страшуна Б.А. – М., 1996. – 757 с.
  88. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1990. – 293 с.
  89. Боботов С. В. Конституционный контроль в буржуазных странах: доктрина и практика // Советское государство и право. – 1989. – № 3. – С. 113-118.
  90. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн (4–те видання). – К.: Артек, 2001. – 262 с.
  91. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. – М., 1995. – 175 с.
  92. Domagala M. Kontrola zyodnosci prawa z konstytucja w evropejskich­­­ panstwach socjalistycrnych. – Warshawa, 1986. – 182 s.
  93. Ильинский И.Н., Щетинин Б.В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Советское государство и право. – 1969. – № 9. – С. 40-48.
  94. Курицын В. М. Становление социалистической законности. – М., 1983. – 186 с.
  95. Кузнецов И. Н. Контроль за конституционностью актов высших органов власти и управления в социалистических странах Европы // Учен. записки ВНИИСЗ. – М., 1973. – Вып. 29. – С. 29-45.
  96. Gwizdz A. Glowne kierunki rozwoju wspolczesnego konstytucjonalizmu socijalistycznego // Panstwo i prawo. –W-wa. – 1971. – № 8/9. – S. 4-18.
  97. Сравнительное конституционное право // Под ред. проф. В. Е. Чиркина. М.: Издательская фирма “Манускрипт”, 1996. – 610 с.
  98. Алебастрова И.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебн. Пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
  99. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты. Курс лекций. – М., 2002. – 510 с.
  100. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. Избранные тексты. Вып. 1. – М.: ИНИОН АН СССР, – 1987.– 174 с.