Geum.ru

Курс Викладач Безуглий В. В дисципліна Економічна та соціальна географія України модуль 1

Вид материалаЛекція

Содержание


Статевий склад населення.
Національний склад населення
Угорці. Дуже компактно проживають на території Закарпатської обл. (96%). Усього – 165 тис. осіб. Тяжіють до сільської місцевості
Кримські татари
Українська діаспора
Західна діаспора
Релігійний склад населення
Густота населення. форми розселення
Сільське розселення
Трудові ресурси. безробіття
Рівень утворення трудових ресурсів
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Україна відноситься до країн Європи з найнижчою очікуваною тривалістю життя:

Рік
Середня очікувана тривалість життя

у середньому
чоловіки
жінки

1990 р.
69,3
64,20
74,18

1994 р.
67,22
61,82
72,72

2000 р

68,33
62,77
74,08

2006 р.
68,10
62,38
74,06

Статевий склад населення. За результатами перепису населення, кількість чоловіків – 22,44 млн. осіб (46,3%), жінок – 26,16 млн. (53,7%).

На 1000 чоловік репродуктивного віку припадає 1031 жінка.

Міграції. Рання більшість мігрантів складала молодь, що абсолютно домінувала в навчальній і трудовій міграції, переїздах у зв'язку зі службою в армії. Більшої була частка чоловіків. Нині переїзди придбали переважно сімейного характеру, збільшився середній вік мігрантів, статевий склад став більш рівномірним.

Близько 50% усіх переїздів здійснюється в середині регіонів України. Великими є міграційні потоки між сусідніми областями. Основний реципієнт у країні – Київ, при чому його міграційний приріст постійно збільшується: якщо в 1995 р. – 4,1 тис. чіл, то в 2001 р. – 15,4 тис. чіл. Позитивне сальдо міжрегіональних міграцій спостерігається на Харківщині, Дніпропетровщині й у м. Севастополь.

Основним партнером в обміні населення для України залишається регіон СНД, і насампе­ред Росія. Росте “інтелектуальна міграція” – близько 25% вибулих мають вищу освіту.

Поступово міграційний потік втрачає етнічне офарблення. Якщо на початку 90-х рр. на євреїв припадало 61,2% емігрантів, то в 2005 р. – тільки 18%, і в теж час 50% – українці і 17% – росіяни. Основними центрами притягання є як старі центри – Ізраїль, Німеччина, США, так і нові “гастробайтерські” центри – Португалія, Іспанія, Італія, Чехія й ін. За експертними оцінками в 2006 р. За межами України працювало більше 1 млн. українців, хоча за сприянням офіційних посередницьких структур за кордоном було працевлаштовано близько 36,3 тис. осіб.

Імміграція в Україну з країн СНД обмежується 5 тис осіб на рік. У цілому Україна залишається не дуже притягальної для іммігрантів і продовжує грати в міжнародному обміні населенням роль країни-донора.


НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

Відповідно до перепису населення 2001 р. на території України проживають представники близько 130 національностей і народностей.

Українці. Це титульна нація України. Відносяться до східних слов'ян. Їхня чисельність становить 37,54 млн. осіб (77,8%).

Українці відносно рівномірно розподілені по території України:

– більше 80% (Західна Україна – Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Волинська, Рівненська, Чернігівська, Київська, Житомирська, Львівська, Івано-Франківська, а також Черкаська, Полтавська, Сумська);

– 50,7–51,9% (Донбас);

– 25% (Крим).

Якщо в 1959 р. у містах і смт проживало 36% українців, то в 2001 р. – 62%. За це період практично на третину скоротилася чисельність сільських українців. На селі зараз проживає близько 40% українців. Найбільша кількість українців проживає в міських поселеннях Донбасу, Наддніпрянщини, у Київській і Харківській обл. (70 і більш 80%).

Росіяни. Складають 11,3 млн. осіб (22%). Наприкінці XIX – початку XX ст. у результаті бурхливого розвитку промисловості на Донбасу і Наддніпрянщини у ці райони переселилася велика кількість російських працівників. Чимало росіян переїхало в Україну в роки перших п'ятирічок.

У межах України найбільша кількість росіян характерно для Криму (67%), Луганської (45%), Донецької (44%), Харківської (33%), Одеської (27%), Запорізької (32%) обл. За останні два десятиліття зменшилася кількість росіян у Львівській обл.

Євреї. Їхня чисельність постійно скорочується: якщо в 1926 р. їх в Україні проживало близько 3 млн. осіб, те в 2001 р. – усього 486 тис. Близько 99,4% євреїв проживають у місті і усього 0,6% – на селі. У Києві живе близько 20% євреїв у країні, потім Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Житомирська обл. і Крим.

Білоруси. Чисельність росте – 440 тис. осіб. Близько 80% живе в містах.. Найбільша частина живе на сході і півдні України (Донецька, Луганська, Харківська, Одеська, Херсонська і Дніпропетровська обл.).

Молдавани. Проживає 325 тис. осіб. Більшість молдаван проживає на території Одеської і Чернівецький обл., набагато менше – у Кіровоградської, Дніпропетровської обл. і Криму.

Болгари. Проживають в Україні компактно на території Одеської і Запорізький обл. Усього – 234 тис. осіб. Болгарські колонії з'явилися на півдні України в другій половині XVIII ст. під час Російсько-турецької війни.

Поляки. Одні з найдавніших національних меншостей в Україні. Перші поселення беруть початок від Галицько-Волинського князівства. Нараховується 220 тис. осіб, близько 67% проживає в міській місцевості і 32% – на селі. Найбільше їх проживає в областях давньої осілості – на Волині, Поділля і Галичині.

Угорці. Дуже компактно проживають на території Закарпатської обл. (96%). Усього – 165 тис. осіб. Тяжіють до сільської місцевості.

Румуни. Усього – 135 тис. осіб. Більшість проживає в сільській місцевості (75%). Розселені в південно-західній частині Чернівецької обл., а також у Закарпаття.

Кримські татари. Давні жителі Криму. Багато їх у XVIII-XIX ст. емігрувало в Туреччину. У 1944 р. кримські татари були депортовані з Криму в Поволжя і Середню Азію.

Цигани. В Україні з'явилися в XV-XVI в. – у Криму і Бессарабії. Потім розселилися на більшій частині території України. Усього – 48 тис., близько 70% живуть у міській місцевості. Більше всього – у Закарпатті, на Донбасі (Донецька і Луганська), у Наддніпрянщині(Дніп­ропетровська, Запорізька і Кіровоградська), у Причорномор'ї (Миколаївська, Одеська, Херсон­ська) і в Криму.

Українська діаспора. В історії української еміграції просліджуються 2 основні напрямки: східне і західне.

Східна діаспора утворилася шляхом переселення українців у губернії Російської імперії, пізніше – у республіки колишнього СРСР. Одиничні міграції були зафіксовані ще в XVI ст., коли українські козаки разом з російськими землепрохідцями освоювали простори Сибіру, Далекого Сходу, Камчатки і Чукотки.

У східному напрямку виділяють 3 хвилі міграцій:

– перша (кінець XIX ст.) зв'язана зі збідненням селянства і частини міських ремісників і напівпролетарів. І вони почали шукати кращу частку на землях Алтаю, Сибіру, Далекого Сходу;

– друга хвиля зв'язується з реформами Петра Столипіна. Селяни одержували право виходу з громади й утворення самостійних господарств на отшибах. З 1897 по 1916 р. з України до Сибіру, Далекого Сходу, Казахстану і Середньої Азії переселилося 915 тис. осіб (76% усіх переселенців того часу);

– третя хвиля (50–60 р. XX ст.) також була трудовий і зв'язана з освоєнням цілинних і перелогових земель Казахстану, Алтаю, Сибіру.

В історії України була ще одна могутня хвиля – депортація селянських родин у період колективізації і «ліквідації куркульства як класу». Тільки на початку 30-х рр. з України було вислано до 1 млн. осіб.

До східної діаспори відноситься до 10 млн. осіб (Кубань, Наддністрянщина, Прибалтика, Москва, Санкт-Петербург, Закавказзя, Казахстан, Середня Азія, Сибір і Далекий Схід).

Західна діаспора також утворилася трьома хвилями:

– перша (з кінця XIX ст. до Першої світової війни) зв'язана з аграрними переселеннями, особливо з Західної України (Закарпаття, Буковина, Галичина). У цей період у США мігрувало 256 тис. українців, у Канаду – 135 тис., у Бразилію – 47 тис., Аргентину – 15 тис. Виїзди були настільки масовими, що приводили до обезлюдненню цілих регіонів України. Усього з 1877 р. по 1909 р. в американські країни виїхало до 500 тис. українців.

– Друга хвиля (між двома світовими війнами) була викликана як соціально-економічними, так і політичними факторами. Цей потік також був трудовим, а по соціальному складі – селянським, уключав також велику кількість політичних мігрантів. Виїхало до 200 тис. осіб.

– Третя хвиля (з післявоєнного часу). Домінували політичні мотиви. В основному це воїни підпільної УПА, дивізії «Галичина», а також колишні колабораціоністи. Виїхало – близько 200 тис. осіб.

Західна діаспора нараховує близько 5 млн. осіб:

– у США (5 млн. осіб): штати Пенсільванія (50%), Нью-Джерсі (20%), Нью-Йорк (20%), а також Мічиган, Огайо і Коннектикут;

– у Канаді (1 млн. осіб): провінції Манитоба, Саскачеван, Альберта;

– в Аргентині і Бразилії (по 300 тис. укр.);

– у Парагваї (близько 10 тис.);

– Уругваї (10–15 тис.);

– Великобританії (більше 30 тис.);

– є також в Австралії, Німеччині, Франції, Іспанії, Греції, Італії, Люксембурзі, Бельгії й ін.


РЕЛІГІЙНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ

В Україні діє більше 90 конфесій, плинів і релігійних напрямків. Загальна чисельність релігійних громад у всіх конфесіях збільшилася з 10,8 тис. у 1991 р. до 23,5 тис. у 2005 р.

В Україні діють 3 православні церкви:

– Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ-МП) – 10 тис. громад;

– Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ-КП) – 3 352 громади;

– Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – 1 154 парафії.

У західних регіонах України істотний вплив має Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Нараховує 3 329 громад і має 80 монастирів, 13 духовних навчальних установ. Розширила свій вплив на Україні римо-католицька церква (РКЦ), що нараховує 854 громади і 38 монастирів.

Щорічно росте вплив прихильників протестантизму. Він представлений 33 напрямками: від союзу баптистів (близько 2 тис. громадян) до п'ятидесятників (1,5 тис.).

Росте кількість релігійних громад національних меншостей. Половину з них складають мусульмани (445 громад), 107 – громади Закарпатської (угорської) реформаторської церкви, 239 – громади іудейського віросповідання, 84 – Німецької евангелично-лютеранської церкви й ін.


ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ. ФОРМИ РОЗСЕЛЕННЯ

Густота населення. Україна відноситься до держав з високою щільністю населення – 77 осіб/км2 у 2007 р. (86 осіб/км2 у 1990 р.).

Великі значення показники мають у східних індустріальних районах (у Донецькій обл. – 183 осіб/км2), менші – у північних і південних областях (на Чернігівщині – 39 осіб/км2).

По статистиці, в Україні нараховується (2007 р.) 458 міста, 886 смт і 28 540 сільських населених пунктів.

Міста. Відповідно до перепису населення 2001 р. кількість міського населення складає 32,57 млн. осіб (67,2%), сільського – 15,88 млн. (32,8%). У порівнянні з 1989 р. міське населення зменшилося на 2 млн. осіб, сільське – на 1,2 млн. осіб.

Висока частка міського населення – на Донбасу (урбанізація до 90%), у Наддніпрянщині – 75– 80%. У західних і центральних областях України частка міського населення істотно нижче (40–50%).

Половина великих місць зосереджена в східних індустріальних регіонах (Донецької обл. – 7, Дніпропетровської – 5, Луганської – 4, Запорізької – 3) і в Криму (4).

46 міст відносяться до великого (мають чисельність населення більше 100 тис. осіб). У великих містах проживає 38,3% усього, чи 56,9% міського населення.

У 2000 р. в Україні нараховувалося 5 міст мільйонерів, у 2007 р. усього 3:

– Київ (2,71 млн. осіб);

– Харків (1,46 млн. осіб);

– Дніпропетровськ (1,039 млн. осіб).

Великими містами є: Одеса (0,99 млн. осіб), Донецьк (0,98 млн. осіб), Запорожжя (0,79 млн. осіб), Львів (0,73 млн. осіб), Кривої Ріг (0,69 млн. осіб) і Миколаїв (0,507 млн. осіб).

До міського населення відносяться проживаючі в смт. СМТ – населений пункт із чисельністю жителів до 10 тис. осіб, у якому близько 85% населення зайнято у несільськогосподарської сфері. Таких поселень у 2007 р. – 886. Розміщені по всій території України, більше всього – в областях Донбасу, Наддніпрянщині, на Харківщині, Львівщині, Криму. Значно менше – у поліських, подільських і деяких південних областях.

Агломерації – зосередження міських поселень навколо великого міста. В Україні нараховується 19 агломерацій, у яких проживає біля половини (47%) міського населення. Об'єднати в 2 типи:

– сформувалися навколо великих центрів переробної промисловості, науки, культури, утворення, охорони здоров'я і транспортних вузлів (Київ, Львів, Одеса, Харків);

– навколо великих центрів важкої промисловості Донбасу і Наддніпрянщині (Донецько-Макеївська, Горлівсько-Єнакієвська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська й ін.).

Сільське розселення. Кількість сільського населення постійно зменшується. У поліських, подільських і карпатських областях України (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Рівненська, Чернівецька) у селах проживає більш 50% усього населення. Дуже низької є частка сільського населення в Донецькій (10%), Луганської (14%), Дніпропетровської (16%) областях. Мало сільського населення в Запорізької, Одеської і Миколаївський обл.

Велика частина сільського населення проживає в середніх і великих селах. Розміри сільських поселень різні:

– у Полісся села малі і розміщаються на вододілах;

– у Лісостепу села розміщаються в долинах і яругах, де краще мікроклімат і ближче до поверхні залягають ґрунтові води. Отут більше великих і середніх сіл;

– у Степу села розміщаються уздовж рік і балок. Села великі, у них проживає по кілька тисяч осіб;

– в Українських Карпатах села тягнуться вузькими смугами в долинах рік на 5–10 км. Сільські поселення рідко піднімаються вище 800-900 м. Домінують середні по розмірах села;

– у Кримських горах сільські поселення розміщаються уздовж рік, на крутих гірських схилах.

Основна форма сільського розселення – групова. Такі поселення характерні для всієї території України. Хутори виникли ще за давніх часів, однак у 30–40 р. були зруйновані. Їх багато на Гуцульщині.


ТРУДОВІ РЕСУРСИ. БЕЗРОБІТТЯ

Трудові ресурси – це працездатне населення (чоловіка від 16 до 59 років, жінки – від 16 до 54 років), а також працюючі пенсіонери і підлітки. До складу трудових ресурсів не входять інваліди й обличчя, що вийшли на пенсію по пільгових умовах.

Кількість трудоактивного населення – 22,6 млн. осіб.

У промисловості –32%, сільському господарстві –24%, сфері послуг –44%.

Менш 6% зайнято в торгівлі і суспільному харчуванні, 6% – на транспорті, 7% – у будівництві, 11% – утворенні, науці, культурі і т.д.

Велике значення для трудових ресурсів має порожня-вікова структура. На роботах, що вимагають значних витрат фізичної сили, чоловіча праця є більш ефективним, чим жіночий. Більшість трудових ресурсів, зайнятих у невиробничій сфері – жінки. Вони домінують у сферах обслуговування, утворення, торгівлі, охорони здоров'я, культури. Близько 90% зайнятих у господарстві мають вище і середнє утворення.

Рівень утворення трудових ресурсів. Рівень утворення в Україні є одним з найвищих серед країн Східної Європи. Більш утвореним є міське населення, що значною мірою поповнюється за рахунок навчальної і післяучбової міграції сільської молоді. Так, питома вага людей з вищим утворенням серед міського населення складає 37,9% (у 1989 р. – 34,5%), а серед сільського – 17,7% (у 1989 р. – 13,3%).

Частка людей, що не мають навіть повного середнього утворення серед міського населення складає 26,7%, а серед сільського – 47,3%.

Трудові ресурси нерівномірно розподілені по території країни. Найвищий рівень забезпечення трудовими ресурсами мають західні області, де висока щільність сільського населення. У південних і східних областях цей показник нижче.

Безробіття. За даними Держкомстату в 2007 р. у Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,956 млн. безробітних, чи 3,4% трудоактивного населення.

Найвищий рівень безробіття зафіксований у:

– Тернопільської обл. (6,4%);

– Рівненської обл. (6%);

– Черкаської обл. (5,3%).

Щонайнижчий рівень безробіття зафіксований у:

– Києві (0,4%);

– Севастополеві (0,8%);

– Одеської обл. (2,1%).

На 2005 р. в Україні офіційно було 187 тис. вакансій.