Geum.ru

Виступ Міністра економіки Арсенія Яценюка

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Виступ Міністра економіки Арсенія Яценюка


Для того, щоб охарактеризувати стан економіки, не можна використовувати тільки моногамну частину кольорів, це досить складний процес і я дозволю собі зупинитись на всіх параметрах, які складають темпи росту ВВП.

Основний макроекономічний індикатор, основний макроекономічний показник, на який ми орієнтується, це валовий внутрішній продукт. За 9 місяців поточного року він складає 2,8%.

Інфляція за 9 місяців склала 7,1%, за результатами станом на сьогоднішній день це 8,1%. Показник є досить загрозливий і причини, які спровокували цей показник, діляться як на внутрішні, так і на зовнішні чинники. Отже, основний провокатор росту інфляції є значні соціальні виплати. В першу чергу такі соціальні виплати спровокували суттєвий дисбаланс в товарній пропозиції , яка не була покрита відповідними товарними потоками.

Наступний, надзвичайно важливий захід, який вплинув на інфляцію, це адміністративне втручання в економіку. В зв’язку з державним регулюванням цін була спровокована досить серйозна „дира”, яка дала змогу розкрутитись інфляції протягом 3-4 місяців і не створила той дефляційний період, який планувався в літні місяці.

Також досить важливим фактором є ріст цін на тарифи і на послуги державних монополій, що знаходяться безпосередньо в компетенції уряду.

Тепер коротка інформація по зовнішніх чинниках. Як правило, зовнішні чинники характеризуються суттєвим ростом цін на енергоносії. Такі ціни об’єктивно спровокували ріст цін і на внутрішньому ринку, і тут необхідно зазначити, що є економічний закон, який каже про те, що ціни практично ніколи не падають, вони падають тільки в одному випадку – коли або проходить суттєва фінансова криза, або держава потрапляє в ситуації стагнацій. Таким чином в загальносвітовому масштабі іде постійна поступова динаміка до росту цін на зовнішніх ринках. Тут можна навести приклад ЄС, якщо в ЄС ціль інфляції 2%, то сьогодні вони вже на 25% порушили свій прогноз і це вже 2,5%.

Необхідно зазначити, що в перехідній економіці класичні моделі стримування цін не працюють. І та роль, яка покладалась на органи і державної влади, і на національний банк, має досить суттєві недоліки. Один центральний банк самостійно не в стані стримати інфляцію. Не дивлячись на те, що Нацбанк проводив надзвичайно жорстку монетарну політику, не дивлячись на безпрецедентний тиск на центральний банк в частині ревальвації національної грошової одиниці, не дивлячись на те, що були зменшені темпи росту грошових агрегатів, не дивлячись на те, що були підвищені резервні вимоги, інфляцію стримати не вдалося.

Зі свого боку, на рівні уряду не були напрацьовані механізми, які стосувалися впливу на інфляцію через фінансові і товарні інтервенції. Не були напрацьовані механізми, які стосувалися конкретної політики по відношенню до державних монополій в частині їх ціноутворень.

При цьому слід зазначити, що банківська система зіграла досить вагому роль у частині стримування інфляції. Банківська система була акумулятором тих коштів, які були згенеровані у частині виплати соціальних видатків, і фактично левова частка коштів пішла на депозити в банки. Таким чином, вона не пішла на споживчий ринок. Більше того, вона позитивно зіграла на економічне зростання так, як це досить суттєвий ресурс для кредитування економіки. Тут є позитивні показники. Ставка в реальному секторі зменшилася на 1,4%. Тривалість кредитів також суттєво подовжилася.

Водночас тут є і певний негативний фактор, на якому ми зупинимося при розгляді зовнішньо економічної діяльності. Але я коротко зазначив би, що частина обсягів кредитування пішла не на розвиток, не на інвестиції, не на інновації, а на придбання імпортних товарів на оптову і роздрібну торгівлю.

Таким чином реальні наявні доходи населення, які, до речі, вдвічі збільшилися порівняно з минулим роком, частково пішли на споживчий ринок і згенерували інфляцію, частково пішли в депозити, які заобсорбовані в банківській системі, і спровокували, як економічне зростання, так і спровокували значні темпи росту імпорту.

Тепер, що стосується зовнішнього сектору. Тут у нас є дві надзвичайно загрозливі тенденції. Вперше після Азійської кризи 1998 року держава отримала негативне сальдо торгівлі товарами, мінус 371 млн. дол. за 9 місяців. За даними Національного банку, який має дещо іншу статистику, це мінус півмільярда доларів.

Друга надзвичайно тривожна тенденція – це позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Якщо в минулому році таке сальдо складало 6 млрд. дол. США, то на поточний рік ми маємо всього-навсього 2 млрд. дол.

Наступна цифра – це сальдо торгівлі товарами і послугами. Якщо в минулому році за 9 місяців це сальдо складало 4,1 млрд. доларів США, то сьогодні це всього-навсього 700 млн.

Можна сміло говорити про надзвичайно суттєвий дисбаланс, який тягне за собою зменшення експорту та значний макроекономічний ризик для держави в цілому.

Тут необхідно зазначити ще один важливий індикатор. Це показник експорту у ВВП. Якщо на початку року експорт складав 8,4% у ВВП, то станом на сьогоднішній день темпи впали в 2 рази. З одного боку, це надзвичайно позитивно. Позитивно в тому плані, що держава переорієнтувалася з зовнішніх ринків і зменшила свою залежність від зовнішніх ринків. Але, на жаль, таке падіння було викликано не структурними змінами в економіці, а зміною зовнішньої кон’юнктури, до чого Україна не була готова.

Наступне дуже важливе питання стосується експортно-імпортних операцій і темпів росту. Темпи росту імпорту перевищують темпи росту експорту в 4 рази. Тут є декілька пояснень, і я дозволю собі зупинитися на них.

Перше пояснення, і ми повинні його врахувати, це те, що пройшла часткова детінізація імпортних потоків. Чому часткова? Тому що темпи росту імпорту поточного року – 26%, а минулого року – 29%. Таким чином, імпорт за темпами не зріс. Однак, в минулому році темпи росту експорту склали 40% , в цьому році ми маємо 6%.

Є твердження про те, що частина експорту була так званою фіктивною і це дійсно правда. Ми звірили статистику, звірили статистику експортних операцій з України і статистику імпортних операцій в країнах, які отримували цей імпорт. Цей дисбаланс складає 5-7%. Тобто, можна припустити, що фіктивний експорт минулого року був в обсязі не більше 5-7%. Іншими словами необхідно констатувати про незвичайно суттєві темпи падіння експорту.

Наступне питання – це тарифна політика і зменшення інструментів захисту внутрішнього ринку. Було прийнято цілий ряд рішень, які фактично відкривали внутрішній ринок і таким чином, це вплинуло як на внутрішнього товаровиробника, так і об’єктивно на потоки, які надходили в державу по імпорту. Мова йде про те, що імпортний товар за таких умов завжди буде дешевший, більше того, в умовах глобалізації світові країни, в тому числі і Китай, надзвичайно борються за ринки. Такий ринок був відкритий і це знову спровокувало суттєві темпи росту імпорту. Можна навести ще один приклад, який стосується енергетики. За результатами 10 місяців в такій галузі як нафтопереробка зафіксовано падіння у 14%. За тією аналітикою, яку ми отримали, це було спровоковано також через те, що придбання сьогодні імпортного нафтопродукту просто набагато більш вигідне, ніж виготовлення цього нафтопродукту на українських заводах.

Надзвичайно важливий показник – це конкурентоспроможність українських товарів. За 9 місяців конкурентоспроможність українських товарів погіршилася на 14%. І це той індикатор, який пояснює більшість економічних процесів, які проходять в зовнішньоекономічній діяльності.

Що стосується обсягів інвестицій, то тут картина зовсім сумна. За 9 місяців обсяги інвестицій в основний капітал в державі впали в 10 разів, 3,4% в поточному році проти 34% в минулому році. І тут є декілька причин.

Перша і основна причина – це реприватизація і порушення прав власності. Друга надзвичайно важлива причина – це участь бюджету в інвестуванні. На жаль, бюджет практично не приймав участі в економічному зростанні і в інвестиціях в основний капітал. Так, якщо за 9 міс. минулого року бюджет прийняв участь в інвестиціях в основний капітал на 12%, то в цьому році ця тенденція впала рівно в два рази і складає 6,6%.

Що стосується певних податкових преференцій та інших стимулів до економічного зростання, то абсолютно правильним є те, що всі економічні агенти повинні бути рівноправні і діяти в однакових економічних умовах. Проте така теза притаманна розвинутим економікам. На жаль, після того, коли ті податкові преференції і ті механізми, які стимулювали економічний розвиток, були аліміновані(?), ми відразу відчули це на економічному зростанні.

Що стосується інвестицій і фіскального тиску – необхідно зазначити, що за останні 9 міс. фіскальний тиск збільшився в середньому з 27%, це доля у ВВП доходів бюджету, до 33%. Таким чином, ми можемо констатувати те, що сьогодні перерозподілення ВВП через бюджет суттєво збільшилося і це негативно впливає на економічне зростання.

Що стосується зовнішніх інвестицій, то тенденція за 9 міс. наступна – 10% в цьому році і 14,5% - минулого року. Основні чинники всім загальновідомі: це, в першу чергу, невизначеність і ризики, пов’язані з порушенням прав власності в Україні, це суттєве адміністративне втручання в економіку.

Хотілося б коротко поінформувати про так звані вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку. Абсолютно вірним було рішення про те, щоб закрити диру на кордоні, яка давала можливість безмитно, абсолютно без будь-яких перешкод завозити ті чи інші імпортні товари.

Проте на сьогодні склалася ситуація, за якої ті інвестори, які справді вносили відповідні кошти, підуть до відповідних судів і, швидше за все, судова влада підтримає законність тих контрактів, які були підписані ще рік, два, три і чотири тому. Таким чином, є суттєва загроза відшкодуванню з боку держави України тих збитків, які понесли іноземні інвестори у зв’язку з порушенням їх прав, як суб’єктів вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку.

При цьому необхідно зазначити, що ті суб’єкти, які використовували вільні економічні зони для безмитного ввезення товарів сьогодні вже отримали судові рішення і вже сьогодні завозять м’ясо на територію України.

Є маса інших речей, які можна було б зазначити, характеризуючи економічне зростання. Це і витрати Пенсійного фонду, які в Україні найвищі в світі по відношенню до ВВП. Це і суттєва тінізація економіки і тут необхідно зазначити, що за тією методологією, якою користується Міністерство економіки і яка розроблялась експертами, на превеликий жаль, тінь в Україні зростає. Якщо в 1-му кварталі тіньовий сектор склав 28-29%, в першому півріччі – 32%, за 9 місяців – 33% росту тіні. Це і проблеми неефективності управління державним сектором, це і надзвичайно важлива проблема податкових надходжень від імпортних товарів.

На превеликий жаль, наші оптимістичні прогнози щодо росту ВВП на рівні 4,5-5% не справдяться. Проте, ми переконані в тому, що ми приростимо ВВП в порівнянні з 9 місяцями поточного року на 1%. Що стосується інфляції, то за нашими прогнозами рівень інфляції грудень до грудня може складати близько 11%. Але, виконуючи Ваше доручення, ми будемо робити все для того, щоб максимально мінімізувати цей рівень і, можливо, теоретично вкластися в однозначне число, але тут треба разом із центральним банком надзвичайно активно діяти.

Що стосується прямих іноземних інвестицій, то тут треба зазначити, що за останній місяць був зроблений надзвичайно великий прорив, прорив транспарентності, реалізації об’єктів і необхідно зазначити, що обсяг прямих іноземних інвестицій 2005 року буде рекордним.

Прогнози Мінекономіки з прямих іноземних інвестиціях – це до 7 млрд. дол. І ви знаєте, з чим це пов’язано. Це пов’язано із продажем кількох банків і об’єктів державної власності. Це пов’язано і з тим, що ми вже сьогодні фіксуємо обсяг інвестицій без цих об’єктів на рівні 1 млрд. дол.

Уряду запропонована до розгляду Постанова, спрямована виключно на стабілізацію ситуації.

У підприємницькій діяльності – це дерегуляція і встановлення чіткого формату не тільки спілкування, але і допомоги і прийняття, а не просто скасування тих нормативно-правових актів, які стосуються сертифікації, стандартизації, спрощення діяльності. І тут вже діє відповідна робоча група.

Ми також пропонуємо цією постановою зменшити ті обсяги коштів, які перераховують будівельні компанії-інвестори до місцевих бюджетів з метою зменшення навантаження на ці компанії і прискорення одного з найбільш основних генераторів росту ВВП – будівництва.

В капітальному будівництві необхідно визначити пріоритети, якими держава буде користуватися, провести інвентаризацію цих об’єктів, розділити на три категорії і чітко сказати, що ніколи не буде будуватися, а що повинно бути добудовано в 2006 році.

Що стосується Програми соціально-економічного розвитку на 2006 рік. В програмі 2006 року ми формуємо базові цілі і завдання. Виконуючи доручення глави держави і глави уряду, ми не хотіли б, щоб було 1000 пріоритетів. 1000 пріоритетів бути не може.

Є дві стратегічні цілі, і є 6 пріоритетів. Дві стратегічні цілі полягають в конкурентоспроможності української економіки і в соціальній ефективності економічного розвитку.

Що стосується пріоритетів, то їх є 6. Я зупинюся тільки на деяких. Перше – це макроекономічна стабільність. Яким чином досягається макроекономічна стабільність? Ми будемо просити центральний банк разом з урядом підписати спільний механізм впливу на цінову стабільність, починаючи з 2006 року.

Національний банк і уряд мають масу механізмів впливу на цінову стабільність, - це фінансові, товарні інтервенції, і ще раз підкреслюю, тарифи державних монополій і державна політика у всіх галузях як таких.

Що стосується податкової системи, то ми виносимо на ваш розгляд надзвичайно дискусійне питання, яке не всіма підтримується, але я спробую висловити позицію Міністерства економіки в цьому плані. Економічні агенти не можуть постійно отримувати змінені правила гри по податковій базі.

Позиція Міністерства економіки сьогодні полягає в наступному. На виконання Бюджетного кодексу, який чітко передбачає, що зміни до податкових законів вносяться виключно за 6 місяців до початку бюджетного року, необхідно протягом першого кварталу наступного року підготувати надзвичайно серйозний пакет податкових змін, і внести їх в установленому законом порядку. При цьому економічні агенти повинні знати, яка буде база оподаткування, які будуть ставки, які будуть механізми справляння податків в 2007 році.

Ми б хотіли, щоб держава брала активну участь в будівництві через державний бюджет і ті державні монополії, які сьогодні знаходяться в державній власності.

Йдеться про автодороги, про Укрзалізницю, про НАК та інші інституції, які задіюють по мультиплікатору надзвичайно велику кількість економічних учасників як на субпідряді, так і на прямих договорах, що є значним економічним мультиплікатором зростання.

Наступне, що стосується капіталізації ролі емісії державних банків і державних фінансових установ – не можна роздавати гроші просто так. Той, хто хоче освоїти ті чи інші капітальні видатки, повинен знати, що вони надаються на зворотній основі і що вони під контролем держави. Такий механізм у держави є тільки один – це капіталізація державних банків, які за рахунок додаткових коштів будуть мати змогу профінансувати як довгий, так і дешевий ресурс.

Питання уряду сьогодні полягає в стандартах кредитування і такі стандарти повинні базуватися виключно на ринкових умовах, а не на командно-цільовому методі.

В цьому ж розрізі необхідно розглядати політику в агропромисловому комплексі. Питання розглядається не тільки в площині суми субсидій чи дотацій, але і в ефективності використання цих коштів. На жаль, ті кошти, які виділяються на АПК, у порівнянні з тими обсягами реалізації сільськогосподарської продукції, які виготовляє Україна, залишаються вкрай незадовільними.

Щодо зовнішніх ринків – тут ми чітко передбачаємо, що держава повинна взяти на себе функцію захисту на зовнішніх ринках українських компаній та підприємств і пошуку нових ринків для їхнього збуту у зв’язку з тим, що в конкурентному світі українські товари, на жаль, виштовхуються із зовнішніх ринків.

Більше того, підтримка на зовнішніх ринках має бути не тільки в частині антидемпінгових розслідувань, але і у створенні ефективного механізму підтримки експорту через Укрексімбанк та через створення кредитно-гарантійної установи.

У сфері будівництва житла держава має механізм підтримки. В програмі ми чітко прописали роль і місце державної іпотечної установи, яка буде безпосередньо прив’язана не тільки до державних банків, але й до комерційних банків в частині будівництва і збільшення його обсягів.

Не зупиняючись на інших питаннях скажу, що програма поділена наступним чином : цілі і пріоритети визначені досить коротко і зрозуміло. В цій програмі ми хотіли, щоб себе побачив кожен окремо взятий реґіон і кожна окремо взята галузь. В додатках до даної програми передбачені відповідні реґіональні програми.

Загальний обсяг фінансування по державних цільових програмах складає 12,4 млрд. грн., а з урахуванням всіх джерел – це 43 млрд., тому що треба припинити практику орієнтування тільки на державні кошти. Державні кошти є мультиплікатором, до якого прив’язуються інші кошти, на 1 гривню повинно бути 5 гривень залучених. Загальна сума фінансування по регіонам складає 11,8 млрд. грн. і тут необхідно чітко зазначити, що регіональні бюджети повинні брати активну участь разом з державним бюджетом на умовах спів фінансування.

І третє питання, яке стосується співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями. Наша позиція сьогодні полягає в наступному – треба запозичати. Доки дають, доки ставки в світі є досить низькими - треба запозичати. Запозичення повинні бути як на державному, так і на місцевому рівнях, але направлятися не на фінансування дефіциту в частині соціальних видатків, а виключно на фінансування проектів розвитку.

Інше питання – це контроль за цими запозичення і стандарти таких запозичень. По міжнародними фінансовим організаціям програма передбачає реалізацію 30 проектів.