I. Значення Донецького економічного району для економіки України II
| Вид материала | Документы |
- Природно-ресурсний потенціал І розміщення продуктивних сил Донецького економічного, 347.17kb.
- Середньострокової програми соціально економічного розвитку Менського району на період, 1019.73kb.
- Щодо виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету району, 1280.52kb.
- Програма соціально-економічного та культурного розвитку савранського району на 2010, 1140.31kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.
- Довідка про підсумки соціально економічного та культурного розвитку Яготинського району, 452.54kb.
- Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
- Про хід виконання програми соціально економічного розвитку Первомайського району, 1271.44kb.
- Інститут економіки І управління Донецького національного університету економіки І торгівлі, 47.59kb.
- Про виконання програми соціально- економічного та культурного розвитку району за 2011, 305.15kb.
Зміст
Вступ
I. Значення Донецького економічного району для економіки України
II. Основні галузі спеціалізації господарського комплексу Донецького економічного району
1. Вугільна промисловість
2. Чорна металургія
3. Машинобудування
4. Хімічна та нафтохімічна промисловість
5. Галузі які потребують розвитку
III. Передумови розвитку та центри розміщення
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Економіку України як складну систему виробництва і відтворення матеріальних благ можна уявити як єдиний народногосподарський комплекс (ЄНГК), який являє собою сукупність технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв і підприємств, що розкриваються пропорційно і функціонують у системі світової економіки. Народногосподарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. В основі єдності ЄНГК лежить єдиний економічний простір країни.
Народногосподарський комплекс України складається із галузевих і територіальних підсистем. У галузевому відношенні ЄНГК складається із галузевих господарських комплексів – сукупності підприємств і об'єднань, пов'язаних функціонально в системі суспільного відтворення.
Територія України поділяється на економічні райони, які формуються завдяки поділу праці (ТПП), що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.
Економічний район – це географічна цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці (за визначенням П.М. Алемпієва).
В реальній дійсності формування економічних районів пов'язано із способом виробництва, рівнем розвитку і особливостями розміщення продуктивних сил. Розглянемо один із потужніших міжрегіональних територіально-виробничих комплексів – це Донецький економічний район.
Відіграє провідне місце у економіці нашої держави і є одним з найрозвинутішим територіально-виробничих комплексів на території України.
У межах району розміщений Український Донбас – один із найрозвинутіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаних з ними галузей обробної промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим потенціалом. Має густу мережу транспортних магістралей.
І. ЗНАЧЕННЯ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ДЛЯ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Донецький економічний район розташований на сході і південному сході України. Межує з Російською Федерацією, Північно-східним та Придніпровським економічними районами України. Сучасна сітка економічного районування району охоплює території Луганської і Донецької областей. Має вихід до Азовського моря. Площа району – 53,2 тис. км. кв. Корисні копалини досить різноманітні, найбільші запаси кам'яного вугілля в Донецькому басейні (коксівне, енергетичне, антрацит), є також руди різних металів: ртутні, свинцево-цинкові, алюмінієві; район багатий на будівельну сировину: вапняки, глини, гіпс, графіт, крейду, піски, пісковики.
Вигідне географічне положення, близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинута мережа транспортних комунікацій, висока густота населення району виділяють його серед інших економічних районів країни. Займаючи 8,8% території і зосереджуючи 15,2% населення, Донецький економічний район виробляє 25% обсягу промислової та 8,0% обсягу сільськогосподарської продукції країни. Тут найвища густота міського населення, найнижча – сільського, найбільш промисловий потенціал і в той же час найнижча густота сільського розселення. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі та світі. У районі утворився індустріально-аграрний господарський комплекс із переважним розвитком важкої промисловості. Більшість галузей спеціалізації – вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна – мають міжрегіональне і міжнародне значення.
Через Донецький економічний район проходять важливі транснаціональні залізничні магістралі: Москва – Донецьк, Київ – Північний Кавказ, Київ – Чорноморське узбережжя Кавказу; автомобільні шляхи міжнародного значення: Київ – Баку, Кишинів – Одеса – Ростов – Баку. Неподалік східних кордонів проходять важливі авто- і залізнична магістралі – Москва – Ростов – Баку, а неподалік західних – Москва – Сімферополь. Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафто- і газопроводи. Завдяки вигідному економіко-географічному положенню Донецький економічний район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних, виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, а також державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв'язку.
II. ОСНОВНІ ГАЛУЗІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ
Україна – індустріально-аграрна держава Східної Європи. її народне господарство (економіка) – це сукупність територіально взаємозв'язаних галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.
-
Народно-господарський комплекс (НГК)
-
Виробнича сфера
Невиробнича сфера
Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.
Кожна з галузей має свою спеціалізацію. Склад співвідношення і зв'язок між галузями утворюють галузеву структуру господарства.
Галузева структура національного господарства України
-
Н
АЦІОНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО
-
Сфера матеріального виробництва
Невиробнича сфера
-
Створюють матеріальні блага
Галузі сфери послуг
Промисловість
Житлово-комунальне господарство
Сільське господарство
Побутове обслуговування
Будівництво
Зв'язок
Постачають матеріальні блага споживачам
Транспорт
Транспорт
Сфери соціального обслуговування
Зв'язок
Освіта о
Продовжують обіг
Охорона здоров'я
Торгівля
Фізичний спорт
Матеріально-технічне забезпечення
Наука і наукове обслуговування
Заготовки
Органи управління
Суспільне харчування
Кредитування/ фінанси
Страхування
В свою чергу промисловість поділяється на важку (група «А») та легку (група «Б») групи.
До важкої групи належать:
паливна – вугільна, нафтова, газова, торфяна;
електроенергетика – атомна, теплова, гідроенергетика;
металургія – чорна, кольорова;
машинобудування – важке, транспортне, сільськогосподарське, верстатобудування, приладобудування, радіоелектронне;
хімічна – гірничо-хімічна, основна хімія, хімія органічного синтезу;
лісодеревообробна – лісозаготівля, лісопильна, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна;
промисловість будівельних матеріалів – цегляна, виробництво цементу, залізобетонних конструкцій, стінових матеріалів, скляна.
До легкої та харчової групи належать:
легка – текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутряна, галантерейна;
харчова – борошномельна, м'ясна, молочна, олійно-жирова, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочеконсервна, рибна, тютюнова, цукрова, виноробна.
Промисловість відіграє велику роль, оскільки Донецький район найбільш індустріальний в Україні. Переважає важка промисловість та сільське господарство приміського типу. Основні галузі спеціалізації – вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна – мають міжрегіональне і міжнародне значення. Завдяки сучасній сітці економічного районування району ми зрозуміємо, що до Донецького району відноситься Донецька та Луганська області, тому і розглянемо їх основні галузі спеціалізації господарського комплексу.
1. Вугільна промисловість
донецький район господарський промисловість
Вугільна промисловість видобуває 95% вугілля в Україні. На вугільній сировині базується потужна електроенергетика, яка представлена тепловими електростанціями – Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Слов'янська, Старобешівська та інші.
| ПЕК |
| Паливна промисловість | Електроенергетика | Транспортування та ел. енергії |
 |  | |
| нафтова | ТЕС | ЛЕП |
| вугільна | АЕС | Трубопроводи |
| торф’яна | ГЕС | |
| газова | ВЕС | |
| сланцева | ПЕС | |
| уранодобувна | СЕС | |
За питомою вагою балансових запасів Донецький басейн має найбільші перспективи розвитку. Відмінність в умовах розробки вугільних пластів у басейнах обумовлює різні економічні показники видобутку вугілля. Так, собівартість 1 т готової вугільної продукції тут найвища – 114,21 грн, у той час як у Львівсько-Волинському і Дніпровському районах вона значно нижче (відповідно 94,37 і 95,89 грн.). Основним споживачем вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де частка поставок вугілля на території України власне становить 35%, 23%, 10%, і 7%. Це в основному донецьке вугілля для потреб коксохімічної промисловості та енергетики.
Крім поставок на території України, здійснюються поставки вугілля на експорт та імпорт. Поставки вугілля на експорт здійснюються 3 Луганської, Донецької та Дніпропетровської областей – здебільшого в Молдову, Білорусь і країни далекого зарубіжжя. Запаси шахтного метану тільки в пластах, що розробляються в Донбасі і Львівсько-Волинському басейні, становлять 139,2 млрд. м. куб.; запаси германію (переважно міститься у вугіллі Донецького та Львівсько-Волинського басейнів) становлять 92,9 тис. т, який нині практично не добувається.
Таблиця 1. – Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) за січень-
серпень 2007 року
| | Реалізовано за період з початку року | |
| тис. грн. | у% до підсумку | |
| Промисловість | 76343971,0 | 100,0 |
| Добувна промисловість | 7361291,0 | 9,6 |
| Добування паливно-енергетичних корисних копалин | 5592512,8 | 7,3 |
| Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних | 1768778,2 | 2,3 |
| Переробна промисловість | 59927348,6 | 78,5 |
Підземний видобуток вугілля складає – 48 млн. тон, глибина шахти 500 -700 м., товщина пласта – 0,6-1,2 метра. Донецьке вугілля має високу собівартість. Шахти знаходяться в кризовому стані, понад 40% шахт працюють понад 50-70 років, Горлівська шахта понад 100 років. На 1 млн. тонн припадає 3-4 смерті шахтаря. На сьогоднішній день є значна частка нерентабельних шахт, йде реконструкція та відкриття високопродуктивних шахт.
Таблиця 2. – Індекси обсягу промислової продукції у 2006 році. Донецький економічний район
| | Січень | Січень-лютий | Січень-березень | Січень-квітень | Січень-травень | Січень-червень | Січень-липень | Січень-серпень | Січень-вересень | Січень-жовтень | Січень-листопад | Січень-грудень |
| Промисловість | 97,1 | 95,8 | 96,9 | 96,7 | 99,4 | 102,2 | 104,3 | 105,6 | 105,5 | 105,2 | 105,6 | 106,1 |
| Добувна промисловість | 99,8 | 104,7 | 104,5 | 103,0 | 103,5 | 104,0 | 104,3 | 103,1 | 101,9 | 101,2 | 101,0 | 101,4 |
| Добування паливно-енергетичних корисних копалин | 99,8 | 105,2 | 104,6 | 103,5 | 103,8 | 104,2 | 104,2 | 103,2 | 102,0 | 101,4 | 101,1 | 101,2 |
| Добування корисних копалин, крім паливно-енергетичних | 99,7 | 101,0 | 103,4 | 99,8 | 102,3 | 102,6 | 105,1 | 103,2 | 102,0 | 101,3 | 101,0 | 103,3 |
| Переробна промисловість | 94,9 | 93,3 | 94,8 | 95,1 | 98,2 | 101,3 | 103,6 | 105,2 | 105,3 | 105,1 | 105,4 | 106,0 |
| Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води | 127,1 | 115,4 | 115,2 | 109,6 | 109,9 | 112,1 | 114,8 | 115,8 | 115,7 | 116,5 | 117,9 | 117,8 |
2. Чорна металургія
Чорна металургія займає провідне місце в районі, але за обсягами виробництва поступається Придніпровському економічному району. Виробляють чавун, сталь, прокат. Найбільші підприємства галузі знаходяться у Маріуполі, Алчевську, Макіївці, Луганську, Донецьку, Краматорську. Чорну металургію обслуговує потужна коксохімічна промисловість. Найбільші коксохімічні заводи – Авдієвський, Ясинівський, Макіївський.
-
Металургійний комплекс
| Чорна металургія | Кольорова металургія |
| металічні вироби | кольорові метали |
| металізовані окатиші | |
| вогнетриви, флюзи | |
| металобрухт | |
| чавун, сталь, прокат | |
| феросплави | |
| кокс | |
Металургійний комплекс – сукупність галузей добувної і обробної промисловості, підприємства якої видобувають руди чорних і кольорових металів. Важливою складовою частиною металургійного комплексу є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських печей, розливки сталі та ін. Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знаходяться в Донбасі і В Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Новотроїцького Донецької області тут також зосереджені і основні родовища доломітів (Карубське, Докучаєвське, біля станції Микитівна та міста Сіверськ), а також Донецька область має найбільші родовища вогнетривких глин та каоліну.
В Україні на базі крупних запасів нерудної сировини і великого попиту на неї з боку чорної металургії значного розвитку набула промисловість по виробництву вогнетривких матеріалів і флюсів. Вона представлена 13 основними спеціалізованими підприємствами.
В Донецькій області розташована переважна більшість підприємств цієї галузі. Вони дають 90% всього обсягу її валової продукції. До найбільших з них відносяться Часівярський і Велико-Анадольський флюсодоломітний комбінат, Красногорівський і Кіндратівський дінасові заводи, Микитівський доломітний завод, Артемівський комбінат вогнетривів.
Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з повним циклом і неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи неповного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату.
У Донецькому металургійному районі працюють 5 металургійних заводів повного циклу, 2 трубні заводи, 6 коксохімічних, 2 метизні, 14 спеціалізованих підприємств з виробництва вогнетривких виробів і матеріалів. На відміну від Придніпровського району металургійні підприємства розміщені в багатьох містах і населених пунктах. У Донецькому металургійному районі провідна роль належить Донецькій області, яка випускає 45,5% чавуну від загальнодержавного обсягу, 44,3% сталі, 37,6% готового прокату, 53,9% листового прокату, 51,1% коксу, 19,6% сталевих труб. В області розміщені також 2 трубні заводи: Харцизький трубний та Макіївський труболиварний завод, який випускає чавунні труби.
У Луганській області металургійними центрами є міста Алчевськ (Алчевський металургійний комбінат і коксохімічний завод), Луганськ (трубний завод), Стаханов (завод феросплавів).
Таблиця 3. – Виробництво основних видів промислової продукції за січень-серпень 2007 рік
| | Вироблено | Темпи зростання, зниження за січень-серпень 2007 р. у % до січня-серпня 2006 р. | |
| за серпень 2007р. | За січень-серпень 2007 р. | ||
| Пластмаси у первинних формах, тис. т | 16,1 | 120,2 | 106,8 |
| Цегла керамічна невогнетривка будівельна, млн. шт. ум. цегли | 7,8 | 52,8 | 113,8 |
| Чавун, тис. т | 281,3 | 2098,2 | 102,2 |
| Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, тис. т | 160,5 | 1207,2 | 94,2 |
| Напівфабрикати, отримані безперервним литтям, тис. т | 176,4 | 1392,4 | 107,4 |
| Труби великого і малого діаметрів, профілі пустотілі з металів чорних, тис. т | 28,6 | 200,7 | 118,0 |
3. Машинобудування
Машинобудування переважно важке спеціалізується на виробництві устаткування для гірничої промисловості, металургії. Найбільші центри Маріуполь, Горлівка, Донецьк, Харцизьк, Яснувата, Дружківка, Слов'янск.
Транспортне машинобудування представлене вагонобудівним заводом у Стахановці, заводом з виготовлення залізничних цистерн у Маріуполі; тепловози виробляють у Луганську, сільськогосподарські машини – в Первомайську, Луганську, електротехнічне обладнання – в Донецьку.
Машинобудівний комплекс сукупність галузей обробної промисловості, що виробляють машини, устаткування, обладнання, прилади та пов'язану з ними продукцію (товари, послуги), для потреб народного господарства.
-
М
ашинобудівний комплекс
| Новітні | Енерге- | Верстато- | Важке | Транспор- | С/г | Вир-во | Галузі |
| наукові | тичне | будування | машино- | тне | машинобу- | обладнання | воєнно- |
| галузі | машино- | і приладо- | будування | машино- | дування і | для легкої | промисл. комп. |
| | будування | будування | | будування | Тракторо-будування | харчової промис-ті |
Найбільші основні промислово-виробничі фонди та промислово-виробничий потенціал машинобудівного комплексу зосереджено в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Львівській областях, та в столиці України – Києві.
Таблиця 4. – Індекси обсягу промислової продукції у 2006 році. Донецький економічний район (наростаючим
підсумком, у % до відповідного періоду 2005 року)
| | Січень | Січень-лютий | Січень-березень | Січень-квітень | Січень-травень | Січень-червень | Січень-липень | Січень-серпень | Січень-вересень | Січень-жовтень | Січень-листопад | Січень-грудень |
| Машинобудування | 116,8 | 113,5 | 110,6 | 108,8 | 109,5 | 111,0 | 110,2 | 108,2 | 105,8 | 105,2 | 104,7 | 104,1 |
| виробництво машин та устаткування | 125,4 | 116,4 | 111,4 | 110,8 | 110,7 | 111,4 | 111,6 | 110,0 | 107,5 | 107,1 | 106,3 | 105,6 |
| виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування | 156,2 | 154,5 | 147,9 | 139,6 | 133,8 | 128,9 | 123,5 | 117,2 | 112,4 | 109,9 | 107,3 | 108,6 |
| виробництво транспортних засобів та устаткування | 100,2 | 104,6 | 105,5 | 102,6 | 105,2 | 108,4 | 106,8 | 104,1 | 102,0 | 101,0 | 101,4 | 100,7 |
Таблиця 5. – Індекси обсягу промислової продукції за січень-вересень 2007 року
| Індекси обсягу промислової продукції (у порівнянних цінах), у % | вересень 2007 р. до серпня 2007 р. | вересень 2007 р. до вересня 2006р | січень-вересень 2007 р. до січня-вересня 2006 р. |
| Машинобудування | 120,1 | 168,1 | 152,0 |
| виробництво машин та устаткування | 101,9 | 149,8 | 132,8 |
| виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування | 117,2 | 102,5 | 106,7 |
| виробництво транспортних засобів та устаткування | 128,1 | 184,3 | 165,2 |
Розміщення в Україні метало містких галузей машинобудування привело до їх концентрації в містах тих областей, що є основними виробниками чорних металів. Найбільша кількість підприємств концентрується у Донецькій, Луганській областях які спеціалізуються на виробництві металургійного устаткування. Виробництво гірничо-шахтного устаткування для вугільної промисловості переважно в Донецьку – бурові установки і потужні підйомні машини, Луганську – металомістке збагачувальне устаткування також в цих містах розвинуто розвиток електроенергетики – виробництво кабелю, а також виробництво тепловозів.
4. Хімічна та нафтохімічна промисловість
Хімічна та нафтохімічна промисловість на базі місцевої коксохімії виробляє азотні добрива в Горлівці і Сіверсько-Донецьку, фосфатні добрива в Костянтинівні, фарби в Рубіжному, соду в Лисичанську, хімічні реактиви в Донецьку. Основною сировиною для виробництва содової продукції є кухонна сіль і карбонатна сировина (крейда, вапняки), запасів якої достатньо в Україні. Содові підприємства розташовані в Донбасі: ВАТ «Лисичанська сода» (Лисичанськ Луганської області), ВАТ «Содовий завод» (Словянск, Донецької області).
Хімічний комплекс – один з провідних у структурі сучасної економіки. Від його розвитку, як і від розвитку машинобудування, значною мірою залежить науково-технічний прогрес. Комплекс хімічних виробництв виготовляє продукцію для всіх основних галузей промисловості, транспорту, сільського господарства, оборони, побутового обслуговування та інших сфер діяльності. Він істотно впливає на рівень і темпи розвитку економіки в цілому.
-
Хімічна промисловість
| Гірничохімічна | Основохімічна | Хім. полімерів | Переробка полімерів | ||
  | |||||
| Видобуток хімічної сировини | Азотна (А) | Смоли, пластмаси | Виробництво пластмаси | ||
| | Фосфорна(Ф) | Хімволокна | Виробництво шин | ||
| | Калійна(К) | Синтетичний каучук | Виробництво гуми | ||
| | Фосфатно-сірчана кислота (Н2804) | | | ||
| | Сода (С) | | | ||
Виходячи з територіальної структури хімічного комплексу, провідними областями хімічної продукції залишається Донецька та Луганська області. В останній передбачається розконсервація потужностей виробництва поліетилену, реконструкція об'єктів, які повинні забезпечити нарощування конкурентоспроможних продуктів. Донецьк має великі коксохімічні заводи збудовані поблизу основних споживачів коксу – металургійних заводів. Також виготовляється така сировина як синтетичні смоли і пластмаси. Синтетичні смоли – вельми транспортабельний продукт. Вони йдуть на виробництво синтетичних волокон. Не менш широкий асортимент продукції в Донецьку та Луганську це – антикорозійні декоративні лаки і фарби та розчинники. Донецька область виділяється Горлівсько-Слов'янським промисловим вузлом. Нафтохімічна виробництво синтетичного каучуку; виробництво продуктів основного органічного синтезу; виробництво технічного вуглецю; шинна промисловість; гумо-азбестова промисловість (виробництво гумотехнічних виробів; виробництво азбестотехнічних виробів; виробництво гумового взуття;виробництво гумотехнічних виробів широкого вжитку). Нафтопереробна промисловість зосереджена в Лисичанську, де знаходиться найбільше нафтопереробне підприємство «Лінос», смоли і пластмаси виробляють у Донецьку, також тут найбільші обсяги виробництва сірчаної кислоти.
Таблиця 6. – Індекси обсягу промислової продукції у 2006 році. Донецький економічний район (наростаючим
підсумком, у % до відповідного періоду 2005 року)
| | Січень | Січень-лютий | Січень-березень | Січень-квітень | Січень-травень | Січень-червень | Січень-липень | Січень-серпень | Січень-вересень | Січень-жовтень | Січень-листопад | Січень-грудень |
| Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення | 82,7 | 81,0 | 82,2 | 82,4 | 85,5 | 88,6 | 92,8 | 95,9 | 97,5 | 97,8 | 98,6 | 98,7 |
| Хімічна та нафтохімічна промисловість | 99,4 | 96,5 | 98,9 | 100,6 | 103,3 | 106,6 | 106,6 | 105,1 | 103,7 | 101,5 | 101,4 | 102,8 |
| хімічне виробництво | 97,7 | 94,3 | 96,8 | 98,5 | 101,3 | 104,2 | 104,0 | 102,1 | 100,4 | 97,8 | 97,4 | 99,2 |
| виробництво гумових та пластмасових виробів | 122,1 | 122,2 | 122,8 | 122,2 | 123,0 | 128,8 | 130,9 | 131,7 | 133,1 | 134,0 | 135,2 | 134,0 |
5. Галузі які потребують розвитку
При раціоналізації територіально-господарських пропорцій пріоритетом у розвитку регіональної структури економіки Донецького економічного району повинні бути сільське господарство, транспорт, і зв'язок, галузі соціальної сфери за умови збереження промислової орієнтації регіону. Для зменшення територіально-господарських диспропорцій Донбасу необхідно швидшими темпами залучати в суспільне виробництво значний господарський потенціал Луганської області. Тому наведені нижче галузі спеціалізації не є основними і тому розглянемо їх стисло.
Транспорт. Донецький економічний район має найгустішу мережу залізниць. Найбільші залізничні вузли – Дебальцеве, Яснувата, Луганськ, Донецьк. Добре розвинутий автомобільний транспорт; також територією району проходять нафтопроводи: Грозний – Лисичанськ – Кременчук, Самара Слов’янськ, газопроводи Оренбург Ужгород, Ставрополь – Москва. Найбільший порт на Азовському морі – Маріуполь.
Будівельна промисловість виготовляє цемент, скло, покрівельні матеріали (толь, шифер)керамічні вироби, залізобетонні конструкції. Основні центри виробництва – Амворосіївка, Макіївка, Єнакієве, Краматорськ, Костянтинівна.
Легка промисловість на місцевій і довізній сировині виготовляє бавовняні тканини в Донецьку, трикотажні вироби в Луганську, Костянтинівці, Донецьку, Артемівську. Швейне виробництво розміщене в багатьох містах району.
У сільському господарстві тваринництво домінує над рослинництвом. Спеціалізується тваринництво на скотарстві, свинарстві, птахівництві, а рослинництво на вирощуванні зернових культур (пшениця), соняшнику, овочів.
У харчовій промисловості добре розвинуті борошномельна, хлібопекарська, олійна; є м'ясна, молочна, виноробна, кондитерська, пивоварна. Сіль виготовляють в Артемівську, Слов'янську.
III. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА ЦЕНТРИ РОЗМІЩЕННЯ
Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Наприклад, розвиток гірничодобувної промисловості можливий лише за наявності у регіоні корисних копалин; бавовнярство потребує достатньої річної суми додатних температур; верстатобудування може здійснюватись у регіонах з розвинутою промисловістю (споживач продукції) та за наявності значного контингенту висококваліфікованої робочої сили; виробництво товарів ширвжитку – за умов місткого внутрішнього ринку, зумовленого порівняно високою щільністю населення та певною його купівельною спроможністю тощо.
Паливні ресурси. Кам’яне вугілля видобувається у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні. В Донбасі зосереджено 98% кам’яного вугілля України: 25% коксується, 30% – антрацити, 30% довгополуменеве. Глибина залягання – 500-750 м (максимальна – 1200 м), товщина шарів – 0,5-2,0 м.
У районі Лисичанська залягає довгополуменеве вугілля, біля Червоноармійська – газове, біля Донецька, Макіївки та Кадіївки – коксівне.
Буре вугілля буває бурого, жовто-бурого або чорно-бурого кольору. При згоранні 1 кг бурого вугілля виділяється 6500-7400 ккал тепла. Використовується як добриво для одержання рідкого палива, побутового газу, гірського воску. Найбільші поклади: Дніпровський басейн (2,4 млрд. т, глибина залягання – 5-140 м, відкритий видобуток), Дніпровсько-Донецька вугленосна провінція (0,9 млрд. т), Донецький басейн (0,3 млрд. т). Буре вугілля є також у Закарпатті й на Поділлі.
Найбільші запаси нафти й природного газу зосереджені у Дніпровсько-Донецькому районі, Причорномор’ї та Прикарпатті. Дніпровсько-Донецький район включає Прилуцькі й Леляківські родовища нафти у Чернігівській області, Рибальське й Качанівське – у Сумській області, Радченівські – у Полтавській області.
Сучасні потреби України у нафті становлять приблизно 40-50 млн. т, на рік. Шляхи виходу з кризи: зменшити споживання енергоносіїв, збільшити вихід світлих компонентів при нафтопереробці, а також добувати нафтопродукти з вугілля. Необхідну технологію розробив Донецький інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії. Бензин можна одержувати з «солоного» вугілля Західного Донбасу. Його поклади чималі, але через низьку якість сировини у традиційному варіанті (як паливо) воно не рентабельне. «Рідке вугілля» протягом кількох десятиріч використовує ПАР, пропонуючи нам свої технології та інвестиції.
Ртуть видобувають з кіноварі в Донбасі (Микитівна) та в Закарпатті (Вишків).
В Україні виявлено 10 покладів, а також понад 300 рудовиявлень золота, 7 з яких вважаються придатними для освоєння. Розташовані здебільшого в Донецькій, Закарпатській, Кіровоградській, Дніпропетровській та Криворізькій областях.
Золото є супутнім компонентом У Криворізькій залізній руді. Нині у хвостосховищах гірничозбагачувальних комбінатів накопичено не менше 250 т золота. Існує технологія його видобутку, але потрібні чималі інвестиції.
Кухонна сіль зосереджена у Донбасі. Запаси – 9 млрд. т, товщина шарів – 40 м (Слов’янськ, Артемівськ).
Вогнетривкі глини використовуються як сировина для виготовлення цегли для доменних печей. Їхні поклади є у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Черкаській, Житомирській та Сумській областях. Також В Донецьку видобуваються графіт та мармур.
Сукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил, називається економічними передумовами розміщення. Вони великою мірою визначають територіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розміщення об’єктів народного господарства, напрям міжрегіональних зв’язків. З економічними передумовами тісно пов’язані такі поняття, як економічний потенціал країни, структура народного господарства, територіальний поділ праці.
Економічні передумови РПС можна по групувати таким чином:
- історико-економічні передумови;
- особливості суспільної організації виробництва;
- характер прояву територіального поділу праці (на регіональному й міжнародному рівнях);
- загальний рівень економічного розвитку регіону.
Ці передумови взаємопов’язані й взаємозумовлені. Так, історико-економічні передумови докладно визначають загальний економічний потенціал країни та участь її у територіальному поділі праці (ТПП). В свою чергу, ТПП впливає на структуру народногосподарського комплексу. Форми суспільної організації виробництва великою мірою є підсумком історико-економічного розвитку країни.
ВИСНОВКИ
Отже, Донецький економічний район займає важливе місце в економіці України. Провідними галузями в Луганській області є паливна, хімічна й нафтохімічна, важке машинобудування; у Донецькій – металургія, паливна промисловість, машинобудування, електроенергетика. Значним є рівень розвитку агропромислового комплексу. Донбас має багаті природні ресурси та потужний виробничий потенціал. Район дає 26% вартості експорту України.
Отже, як видно, вугільна промисловість Донецького економічного району, хоча і переживає складну економічну ситуацію, проте вона і надалі залишається одним із головних постачальників вугілля на паливно-енергетичний ринок України. Ми знаємо, що значну частину електроенергії в Україні виробляють ТЕС, які працюють переважно на кам'яному вугіллі з Донбасу. Тому для того, щоб Україна була незалежною ні від чого в енергетиці, потрібно налагодити роботу в вугільній промисловості регіону.
Другим аспектом можна вважати ту обставину, що внаслідок інтенсивного видобутку вугілля в Донецькому економічному районі склалася складна екологічна ситуація, яка може призвести до економічної катастрофи. Слід подбати про страхування життя та забезпечення кращих умов праці працівникам шахт, яких тут налічується більше мільйона. Подбати про те, щоб знизити показник смертей та нещасних випадків серед шахтарів, який є найвищим у світі і дорівнює 300 чоловік.
Не менш важливим залишається питання реструктуризації шахт та переосвіти гірників. Як ми знаємо, на закриття однієї шахти потрібно не менше 3-4 млн. гривень, а їх тут є 295.
Та незважаючи на це, вугільна промисловість Донецького економічного раж)ну і надалі залишатиметься основним постачальником твердого палива на енергетичний ринок України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Ю.І. Пітюренко та ін.; За заг. ред. д-ра екон. наук, проф., чл.-кор. НАН України С.І. Дорогунцова. – К.: КНЕУ, 2005. – 988 с.
2. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. / С.І. Дорогунцов, Ю.І. Пітюренко, Я.Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000.
3. Економічна і соціальна географія України: Довідник / Н.М. Прохоренко / За заг. ред. С.Т. Усатенко. – К.: НАУ, ЛВК, 2006.
4. Розміщення продуктивних сил. / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюка, В.Ф. Семенова. – К.: Либідь, 1998.
5. Розміщення продуктивних сил. / За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища шк., 1998.
6. Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, О.В. Горська та ін. – К., 2000.
Размещено на Allbest.ru