Geum.ru

Виклик часу І компартія україни доповідь першого секретаря Компартії України П. М. Симоненка на V(ХХХІІІ) з’їзді Комуністичної партії України

Вид материалаДокументы

Содержание


Підвищувати боєздатність партійних рядів, зміцнювати довір'я трудящих
Подобный материал:
1   2   3   4

ПІДВИЩУВАТИ БОЄЗДАТНІСТЬ ПАРТІЙНИХ РЯДІВ, ЗМІЦНЮВАТИ ДОВІР'Я ТРУДЯЩИХ


Шановні товариші!

Одним з найважливіших підсумків звітного періоду є те, що Комуністична партія зберегла в боєздатному стані, поповнила і зміцнила свої ряди, організаційні структури, збагатилася новим досвідом роботи в масах.

Партія витримала випробування парламентськими і президентськими виборчими кампаніями. Голоси 24,6% виборців, поданих за партійний список КПУ на виборах до Верховної Ради України у 1998 році, і 37,8% - за кандидата від нашої партії на президентський пост торік, - це свідчення того, що Компартія користується підтримкою широких верств населення України і є провідною силою політичної опозиції.

У письмовому звіті Центрального Комітету, врученому делегатам, наведені розгорнуті дані про організаційну, масово-політичну, пропагандистську роботу, проведену після першого етапу попереднього з'їзду. Це дозволяє в доповіді без деталізації зупинитись на актуальних проблемах партійного будівництва, які на думку ЦК, потребують нашої пильної уваги.

На перший план Центральний Комітет ставить завдання подальшого зміцнення партійних рядів, поповнення їх новими, насамперед молодими силами, вдосконалення організаційної структури, посилення позицій партії і впливу комуністів у суспільстві.

Ми повинні перш за все закріпити позитивні тенденції, які виявилися у звітному періоді. Я маю на увазі:

- нарощування прийому в партію (за 1998-1999 роки прийнято 12776 чоловік, з яких більше половини - це робітники і селяни, причому торік було прийнято майже вдвічі більше,

ніж у попередньому);

- деяке збільшення у складі партії робітників і селян, молодих комуністів;

- розширення мережі первинних партійних організацій. їх тепер в КПУ 7210 - на 1620 більше, ніж у 1997 році;

- відновлення майже всіх районних і міських комітетів партії (їх - 673);

- поліпшення, особливо під час звітно-виборної кампанії, що передувала з'їзду, складу партійних кадрів і активу;

- деяке збільшення кількості комуністів, обраних до місцевих Рад.

Водночас треба більш енергійно усувати недоліки, слабкі місця, яких ще багато в організаційній роботі.

У більшості виробничих, наукових колективів, навчальних закладів досі немає жодного члена нашої партії. Завдання, яке ставилося попередніми з'їздами, - відновити первинні партійні організації скрізь, де вони раніше діяли (звичайно, з урахуванням вимог чинного в Україні законодавства), - не виконано. В 37 районах 8 областей ще не створені райкоми партії.

Не відбулося ефективного прориву в робітниче, молодіжне середовище. До роботи в партійних організаціях повільно залучаються представники інтелігенції - наукової (в партії всього 150 докторів і 590 кандидатів наук), художньої, викладацької та інших її загонів.

Доводиться визнати, що чимало профспілкових, ветеранських, молодіжних, жіночих, інших громадських організацій, мільйони знедолених громадян, які входять до їх складу, часто опиняються під впливом президентських, урядових структур, лідерів-переродженців, які прагнуть вірно служити антинародному режиму.

На жаль, партійні комітети у більшості випадків обмежуються констатацією такого становища. І це в той час, коли в нас є чудові, гідні наслідування приклади самовідданої роботи ентузіастів по зміцненню партійних організацій, забезпеченню їх дійового впливу серед населення.

Так, первинна партійна організація селища Наркевичі Волочиського району Хмельницької області (секретар, делегат нашого з'їзду - Форисюк Володимир Онуфрійович) за звітний період подвоїла свою чисельність і зараз нараховує 72 комуністи - майже стільки, скільки їх було за радянських часів. Більшість членів організації - це молоді робітники і спеціалісти місцевого цукрового заводу. Після проголошення ленінського призову в КПУ у зв'язку із 130-ю річницею від дня народження В.І.Леніна партійні лави поповнили 12 осіб.

Комуністи складають 70% депутатів селищної Ради. На президентських виборах за кандидата-комуніста в селищі проголосували дві третини жителів, на референдумі 423 виборців з 680 сказали "ні". Зараз комуністи допомагають створити в селищі комсомольську і піонерську організації.

Більш як на третину зросла за рік Літинська районна організація на Вінничині (перший секретар райкому партії, делегат з'їзду - Герасимчук Михайло Іванович). Торік в партію тут прийнято 40 чоловік.

Кам’янець-Подільська районна партійна організація (Хмельницька область - перший секретар райкому партії, делегат з'їзду - Рудяк Леонід Миколайович) об'єднує більше 600 комуністів.

А Добропільська районна організація Донецької області (перший секретар - делегат з'їзду

Барсуков Олександр Андрійович) за останні 6 місяців зросла з декількох чоловік до 110 комуністів.

І це в умовах шаленого тиску місцевої влади, на вимогу якої незаконно звільнили з роботи першого секретаря райкому партії.

Таких прикладів у нас багато. Постійну і цілеспрямовану роботу із зростання партійних рядів ведуть Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Полтавська обласні партійні організації. І тому є всі підстави ставити завдання - добитися, щоб до наступного партійного з'їзду комуністи діяли в кожному трудовому колективі, в кожному навчальному закладі, в кожному населеному пункті.

Збільшити до наступного партійного з'їзду принаймні до 300 тисяч чисельність нашої партії при високій якості нового поповнення - цілком реальна справа, і за її вирішення треба взятися з усією енергією і наполегливістю. В цьому - запорука виконання партією ролі політичної організації, здатної повести за собою маси, завоювати владу в державі в ім'я повернення України на соціалістичний шлях розвитку.

Звичайно, першочергову увагу потрібно приділити зміцненню в партії робітничого ядра. Пам'ятаймо ленінський заповіт: "Кожний завод має бути нашою фортецею".

Наступна гостра проблема - зміцнення ідейної і організаційної єдності партії, а на цій основі - і партійної дисципліни. В цілому рівень її у звітному періоді помітно підвищився. Однак сьогодні на з'їзді не можна не сказати про тривожні, не сумісні з принципами партійності прояви демагогії, амбіційності, комчванства, недисциплінованості, хворобливого реагування на критику, групівщини і навіть розкольницьких дій.

Так, колишній член ЦК Виноградов, обраний від Чернівецької обласної організації, виступив одним з ініціаторів створення обласної організації так званої "УКП". Товариші, мабуть, ще пам'ятають його "суперпринципові" виступи з високих партійних трибун.Непроста ситуація склалася у Львівській міській партійній організації, деякі керівники якої навіть вдалися до спроб вивести міську організацію із складу обласної.

Чималих зусиль доводиться докладати Центральному Комітету, щоб допомогти нормалізувати обстановку у Чернівецькій і Вінницькій обласних організаціях. На особливе становище в партії, очевидно, претендує член ЦК В.М Моісеєнко, що вносить певні складності у відносини між Донецьким обкомом партії і Макіївською міською організацією, яку нещодавно очолив Володимир Миколайович. Це особливо проявилось на обласній партійній конференції.

Самокритично треба визнати, що Секретаріат, Президія ЦК не завжди своєчасно втручались у конфліктні ситуації, які складалися в деяких організаціях, не вживали упереджувальних заходів на початкових етапах, коли обстановку можна було нормалізувати без серйозних втрат.

З цього потрібно зробити належні висновки. Послідовне проведення в життя принципу демократичного централізму - забезпечення умов для вільного висловлювання членами партії своїх думок, ділової критики, уважне ставлення до кожного справедливого зауваження, кожної ділової пропозиції при неухильному виконанні рішень, прийнятих більшістю, і непримиренному ставленні до найменших проявів демагогії, фракційності, розкольництва - мають бути непорушним законом внутрішнього життя кожної партійної організації.

Ми не можемо ні на мить забувати про те, що правлячий режим, не припиняючи лобових атак проти Компартії, все більше вдається до нової, підступнішої тактики, намагаючись, з одного боку, розколоти нашу партію, заразити її бацилами опортунізму, національної обмеженості, відверто купуючи нестійких людей, з іншого - підбурюючи в комуністичному середовищі, лівому русі взагалі лівацькі, "суперреволюційні" настрої, провокуючи безвідповідальні, авантюристичні виступи з тим, щоб використати їх як привід і підставу для нових репресій проти Компартії, аж до її заборони.

Про деякі конкретні плани, про конкретних людей, на яких роблять ставку в президентській адміністрації, спецслужбах, нам відомо. Ми знаємо, яких зусиль - поки що, правда, безрезультатних - докладають наші політичні противники, аби знайти Іуду з ім'ям на роль лідера створюваної ними псевдокомуністичної, націоналістичної, пропрезидентської "УКП". Ми повинні бути готовими до того, що в міру наближення парламентських виборів ці зусилля будуть наростати, і всіляко їм протидіяти.

З метою подальшого організаційно-партійного зміцнення та активізації діяльності всіх ланок партії, поліпшення внутріпартійної роботи, посилення впливу комуністів у масах, Центральний Комітет пропонує протягом 2000-2001 років провести вручення комуністам партійного квитка члена Комуністичної партії України. При цьому варто нинішні партійні квитки члена КПРС залишити комуністам.

У принципово нових умовах, що склалися, незмірно зростає значення пропагандистської, агітаційної, масово-політичної роботи партійних організацій. її призначення:

- доносити до людей правду про партію комуністів, її політику і плани;

- розкривати очі на згубний характер антикомуністичного курсу реставраторів капіталізму;

- організовувати і згуртовувати маси, залучати їх до активної, усвідомленої, безпосередньої участі у боротьбі за повернення влади трудящим і радикальну зміну політичного курсу.

Досвід свідчить, що політична агітація досягає результату тоді, коли вона є зрозумілою для широких мас, емоційною, щирою, конкретною і торкається проблем, які зачіпають життєві інтереси людей.

Важливо не просто говорити, наприклад, про те, як падають реальні доходи населення, підвищуються ціни, плата за житло, тарифи на послуги, а показувати, що це є закономірним результатом тієї політики, яку проводить нинішній режим, і що тільки повалення цього режиму покінчить з політикою геноциду проти власного народу.

Так звана "аграрна реформа", примусовий розгін колективних сільських підприємств призвели, крім усього іншого, до того, що селяни виявилися розгубленими, кинутими напризволяще. Вони не знають, що .їх чекає завтра. За наявними даними, лише 120 тис. селян із 6,2 млн. тих, хто отримав земельний пай, обрали індивідуальну форму господарювання, а нових фермерів з'явилось трохи більше семисот. З розпайованих 26,3 млн. гектарів земель дві третини - 16,4 млн. гектарів належать чотирьом мільйонам сільських пенсіонерів. Селянам треба розказувати, що здача ними своїх земельних ділянок в оренду так званим "ефективним власникам" - здебільшого місцевим керівникам, а також спритним ділкам (а так воно в більшості випадків й буває) вже цієї осені породить, з одного боку, нових поміщиків, а з другого - безземельних наймитів - злидарів. У деяких областях селяни поздавали свої п'яти-гектарні паї заїжджим лихварям всього за 200 - 400 гривень за рік. Це не що інше як нахабний грабіж, умови для якого створила антинародна влада. Соціальна сфера передається місцевим Радам. А в них для утримання цієї сфери немає коштів.

Це - продумана, злочинна політика, мета якої - прискорити відхід з життя армії сільських ветеранів, які розуміють антинародну суть правлячого режиму і виступають проти нього.

Судячи з усього, нинішнього року українська нива навряд чи дасть багаті врожаї. А ось врожаю лиха і гніву людського тим, хто довів селян до такого становища, не уникнути.

Селяни мають знати, що захистити їх зможе тільки наша партія. І вони не припустилися помилки, коли в масі своїй проголосували за кандидата-комуніста.

Спільними діями ми зможемо змінити цей режим і врятувати українське село, його невтомних, роботящих трудівників.

Для політичної агітації потрібно вміло використовувати всі засоби впливу на людей — виступи депутатів Рад перед виборцями, індивідуальні і групові бесіди, відповіді на запитання, які виникають у населення.

На звітно-виборних зборах і конференціях, у численних зверненнях до Центрального комітету особливо відзначалася висока ефективність такої мобільної форми політичної агітації, як листівки. Заслуговують на увагу пропозиції поставити цю роботу на солідну, я б сказав, індустріальну основу: створити при партійних комітетах, в тому числі при ЦК спеціальні групи для підготовки текстів бойових, актуальних за змістом листівок, забезпечити їх оперативний випуск, тиражування і поширення.

Актуальним завданням залишається піднесення рівня і істотне збільшення тиражів партійної преси, в тому числі газети "Комуніст". На її адресу висловлюється чимало справедливих нарікань. Новообраному ЦК потрібно вжити невідкладних заходів до поліпшення роботи свого друкованого органу.

Більшої допомоги потребують газети, що випускаються партійними комітетами на місцях (23 обласні і 52 районі). Центральному комітету слід краще організувати навчання їх редакторів, ознайомлення з досвідом кращих видань (наприклад, газети "Коммунист Донбасса"), можливо, налагодити підготовку матеріалів з найактуальніших питань для місцевих партійних газет (як це колись робило РАТАУ).

Для підвищення ефективності партійно-політичної роботи, всебічного аналізу процесів, що відбуваються в суспільстві, вироблення тактики щодо наших дій на випередження подій Президія ЦК виходить з пропозицією про створення в Центральному Комітеті відділу соціально-політичного прогнозування.

Для партії комуністів завжди було правилом: працювати там, де є люди. Нам потрібно докорінно поліпшити взаємодію з масовими організаціями трудящих -ветеранськими, молодіжними, жіночими та іншими. В кожній з них комуністи повинні справляти повсякденний вплив, добиватися обрання наших людей до складу керівних органів, активно впливати на спрямованість діяльності громадських організацій. Це стосується перш за все профспілок, які сьогодні все ще перебувають у більшості випадків під впливом угодовських лідерів.

Особливої уваги набуває посилення і вдосконалення роботи з молоддю. Потрібно всіляко сприяти організаційно-політичному зміцненню резерву партії - Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України, організації навчання комсомольських кадрів, озброєнню їх сучасними ефективними формами роботи серед молоді, вмінням протидіяти намаганням режиму розколоти комуністичний молодіжний рух.

Як вам відомо, ганебна роль розкольників Ленінської Комуністичної Спілки була відведена колишнім її лідерам О.Старинцю, який, на жаль, був членом нашої фракції у Верховній Раді, і О.Боженку. Відщепенцям не вдалося повести за собою значну частину членів ЛКСМУ. Жодна комсомольські організація не підтримала зрадників. Але те, як влада, слухняні їй засоби масової інформації пропагують перевертнів, надають їм сторінки газет, телеефір, - все це свідчить, що вони не припинять підступних дій, створюватимуть додаткові труднощі для роботи Ленінського Комсомолу і нашої партії. Це треба знати партійним організаціям і оперативно вживати заходи протидії.

Взаємодіючи з комсомольськими (так само, як і з іншими громадськими) організаціями,

потрібно враховувати їхню організаційну самостійність, виявляти необхідну тактовність, не допускати командного, менторського тону, підміни керівних органів цих організацій. Секретарі партійних комітетів повинні добре знати обстановку в комсомольських організаціях, вміти ненав'язливо спрямовувати їх роботу в потрібному напрямку, допомагати знаходити вихід із складних ситуацій, впливати не партійною посадою, а особистим авторитетом.

У згуртуванні, пробудженні класової свідомості у робітничого класу, який в результаті капіталістичної реставрації фактично перетворюється на пролетаріат, важлива роль належить Всеукраїнському союзу робітників.

Поки що триває період його становлення, створюються структури Союзу в робітничих колективах. Цю роботу слід активізувати.

Партійні організації сприяють Союзу робітників в організації акцій протесту проти антинародної політики правлячого режиму. На жаль, ці акції здебільшого не набувають поки що масового характеру, адекватного ситуації в країні.

Всім нам — і активу робітничого Союзу, і партійним організаціям - потрібно багато ще попрацювати, щоб завоювати довір'я і підтримку робітничого класу.

Водночас Центральний Комітет вважає необхідним висловити занепокоєння намаганнями деяких функціонерів Всеукраїнського союзу робітників перебрати на себе право диктувати свою, не в усьому бездоганну, але зовні "дуже революційну" позицію усій нашій партії. Це знайшло свій прояв, зокрема, в опублікованому в пресі (газета "Рабочий класс") Зверненні Ради Всеукраїнського союзу робітників до V(ХХХIIІ) з'їзду Комуністичної партії України. Поява напередодні нашого з'їзду такого документа, авторами його є деякі члени Центрального Комітету КПУ, його мало не ультимативний тон викликають, м’яко кажучи, подив.

Більше уваги і допомоги партійних організацій потребує Всеукраїнський Союз радянських офіцерів.

Досвід минулих років, на жаль, більше негативний, переконливо свідчить про нагальну необхідність згуртування, забезпечення єдиних, узгоджених дій прогресивних сил, які виступають за відсторонення від влади антинародного режиму реставраторів капіталізму.

Як уже відзначалося, лівим силам не вдалося створити єдиний фронт на президентських виборах. Пояснюється це багатьма причинами. Чи не найголовніша з них та, що проблема об'єднання лівих сил була переведена у проблему лідерства, яка дуже часто, з огляду на особисті амбіції лідерів, вирішення не має.

На жаль, створюється враження, що належних висновків з того, що трапилося, не зроблено. Про які узгоджені дії антикучмівських сил можна говорити, коли, скажімо, один з керівників братньої партії як одне з головних завдань висуває відібрання у Компартії протестного електорату на наступних виборах? І це не просто слова - делегати про це знають.

А про що говорить такий факт? — Ще в березні поточного року ми від імені фракції комуністів звернулися до керівників інших опозиційних фракцій з пропозицією сформувати у Верховній Раді об'єднання народних депутатів, які виступають проти політики антинародного режиму виразників інтересів українського і зарубіжного капіталу.

Таке об'єднання могло б стати основою могутнього народно-патріотичного фронту за врятування України від катастрофи і повернення її на соціалістичний шлях розвитку. Однак відповіді на звернення від інших лівих партій ми досі не одержали.

Попри всі труднощі ми не маємо права послаблювати зусилля, спрямовані на згуртування всіх здорових сил суспільства, в тому числі у Верховній Раді, в ім'я нашої спільної перемоги, звичайно, при повазі до принципової позиції кожної організації - якщо тільки вона не нав'язується нашій партії.

Це тим більше необхідно, якщо врахувати, що правлячий режим всіляко гальванізує і живить розкольницькі тенденції, граючи на амбіціях, кар'єристських та меркантильних інтересах тих чи інших лідерів. Владі такі люди потрібні лише для реалізації розкольницьких планів. Про це наочно свідчить доля так званих "прогресивних соціалістів", яких вже "використали" і тепер від них відвернулися. Така ж доля чекає й групу І.Чижа, яка вийшла з лав Соцпартії і започаткувала створення нової, відверто прокучмівської партії.

Окремо слід сказати про спекуляції на ідеях соціал-демократизму. Сьогодні цей прапор перехопили так звані "об'єднані соціал-демократи" — партія олігархів, яка займає агресивні антикомуністичні позиції, є однією з основних опор Л.Кучми і претендує на роль "провідної і спрямовуючої сили" суспільства. Саме лідери СДПУ(о) були ідеологами, натхненниками і організаторами антиконституційного перевороту у Верховній Раді.

Потрібно рішуче викривати соціальну демагогію "есдеків", показувати людям істинну суть цієї партії, яка об'єднує тих, хто накопичив величезні фінансові ресурси, захопив значну частку електронних і друкованих засобів масової інформації і тепер рветься до найвищих державних посад в Україні.

Хіба це не парадокс: олігархи видають себе прибічниками так званого "функціонального соціалізму"! Де вони збираються його будувати — в окупованих ними офшорних зонах?

Відповідальні, складні завдання, що постали на нинішньому етапі перед партією, вимагають вдосконалення діяльності всіх її ланок. Основною ланкою, звичайно, є первинні партійні організації, на підвищенні бойовитості яких мають бути зосереджені наші зусилля.

Одночасно потрібно поліпшувати роботу районних, міських, міжміських комітетів партії, на яких припадає чи не найважчий тягар організації партійної роботи. Секретарі райкомів, міськкомів, міськрайкомів (їх в КПУ понад 2 тисячі) — це самовіддані трудівники, які у нелегких умовах, щодня піддаючись цькуванню, погрозам, часто-густо не знаючи ні сну, ні відпочинку, ведуть величезну роботу по здійсненню партійних рішень, роз'ясненню їх трудящим, по організації мас.

Дозвольте, шановні товариші, від імені з'їзду висловити сердечну подяку багатотисячному партійному активу, передусім секретарям первинних партійних організацій, секретарям партійних комітетів усіх ланок за їх невтомну подвижницьку працю в ім'я перемоги нашої справедливої справи!

Величезна роль у проведенні в життя партійної політики належить Кримському республіканському, обласним, Київському міському комітетам партії. Рівень роботи більшості з них підвищується. Багато повчального є в діяльності Кіровоградського, Луганського, Запорізького, Миколаївського, Харківського, Херсонського, Чернігівського та інших обкомів.

Центральний Комітет постійно аналізував діяльність партійних комітетів, звертав увагу на недоліки в роботі. Істотні претензії у звітному періоді висловлювались, зокрема, на адресу Закарпатського, Івано-Франківського, Львівського, Чернівецького обкомів, Київського міському партії.

Підвищенню рівня партійної роботи сприяла підготовка кадрів перших секретарів міських і районних комітетів партії, організована нещодавно на курсах у партійній школі при ЦК КПУ, діяльність яких стане постійно діючою. Через ці курси повинні пройти усі і не лише перші секретарі партійних комітетів та редактори наших партійних видань. Заслуговує на увагу досвід Донецького обкому партії по організації обласної очно-заочної партійної школи.

Взагалі організація кадрової роботи в партії потребує істотного поліпшення. Адже нова обстановка висуває якісно нові завдання, вирішення яких потребує нових підходів, пред'являє до кадрів нові вимоги, а часто, як говорив свого часу Володимир Васильович Щербицький, вимагає і нових виконавців. Лідери зростають і формуються у боротьбі.

Сприяти їм у цьому — важливе завдання партії.

Нам треба посилити увагу до партійних кадрів, створити дієву систему їх правового захисту, підтримки, підготовки резервів. Посиливши відповідальність за своєчасною і обов'язковою сплатою членських внесків, використовуючи можливості депутатів-комуністів, варто подумати над тим, щоб перевести перших секретарів райкомів і міськкомів, секретарів обкомів на професійну основу.

Товариші делегати!

Шановні гості з'їзду!

Щоб бути на висоті історичного покликання, партія, її кадри повинні не плентатися в хвості подій, а працювати на перспективу, на випередження в розвитку політичної ситуації. Скажу відверто: нам не завжди вистачає саме стратегічного мислення, вміння вірно всебічно оцінити обстановку, своєчасно прийняти оптимальні, в разі потреби, нестандартні рішення. А сьогодні, коли обстановка в країні стрімко змінюється, це вкрай необхідно.

Компартія повинна на весь голос заявити про себе як конструктивна, творча сила, яка бачить шляхи врятування України, має чітку, конкретну програму і знає, як провести її у життя. Тоді за нами підуть не мільйони, а десятки мільйонів наших людей і перемога соціалізму в Україні буде забезпечена.

Комуністи готові взяти на себе відповідальність за долю Вітчизни, нашого багатостраждального народу.

Ми впевнено дивимося у майбутнє.

Перемога буде за нами!