Geum.ru

Розділ II. Правовідносини комунальної власності: проблеми законодавства, теорії І практики

Вид материалаЗакон

Содержание


Список використаних джерел
Подобный материал:
1   2   3   4   5

II. Положення щодо вдосконалення законодавства у сфері відносин комунальної власності:

1. На відміну від поширеної нині позиції щодо недоцільності зведення в єдиний законодавчий акт правових норм із різних галузей права, які стосуються лише однієї – комунальної – форми власності, стверджуємо, що прийняття спеціального закону з питань врегулювання виключно відносин у сфері комунальної власності є суспільною необхідністю, яка покликана усунути колізії, що існують у національному законодавстві. Це обумовлено насамперед специфікою аналізованих відносин, їх новизною для України і у зв'язку із цим – недостатнім нормативно-правовим забезпеченням. Нами розроблений законопроект „Про право комунальної власності”, який може бути покладений Верховною Радою України в основу остаточного варіанта відповідного закону. Запропоновано також структуру майбутнього Закону "Про комунальні підприємства, організації та установи”.

2. Запропоновано викласти п. 1 ст. 1 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" у новій редакції:

„Територіальна громада – мешканці (жителі та громадяни територіальної громади), об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, та у межах району в місті, а також добровільне об’єднання мешканців кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Примітка. Громадяни територіальної громади – це особи, які постійно проживають у громаді та є суб’єктами виборчого права. Жителі територіальної громади – це особи, які проживають у громаді, але не мають виборчого права в Україні, – іноземці, особи без громадянства й особи, діяльність яких частково або тимчасово пов’язана з громадою. Під постійним проживанням слід розуміти перебування на території України не менше 183 днів у календарному році”.

3. Фактично такого власника комунального майна, як територіальна громада не існує. Тому пропонується передбачити в законодавстві, що суб’єктом права комунальної власності є територіальні громади в особі відповідних місцевих рад, та вилучити із відповідних нормативно-правових актів положення щодо безпосередньої можливості територіальної громади здійснювати права комунального власника.

4. Потребує чіткого визначення статус районної в місті ради та місце її бюджету у бюджетній системі України. Відповідно до Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. (ст. 1 ч. 2 ст. 5) у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради, які є адміністративно-територіальними одиницями. Отже, районна в місті рада є органом місцевого самоврядування, а тому може мати власний бюджет. У зв’зку з цим запропоновано внести відповідні зміни до частин 2, 3 ст. 5 Бюджетного кодексу України – передбачити, що бюджет районної в місті ради належить до бюджетів місцевого самоврядування.

5. Критично оцінюється надмірна законодавча деталізація об'єктів комунальної власності, оскільки у будь-якому випадку перелік цих об'єктів не може бути вичерпним. Варто передбачити кола об'єктів, які можуть бути лише у державній власності (наприклад, майно Збройних Сил України, оборонні об'єкти, інші спеціальні майнові комплекси та системи), а також об'єкти виключної власності Українського народу (земля, надра тощо). Запропоновано визначити критерії, які б характеризували специфіку комунальної власності (ст. 35 Закону "Про власність"), зазначивши, що до цих об'єктів може належати будь-яке майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території, необмежене і не вилучене з обігу.

6. Необхідно внести відповідні зміни до Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де немає жодного згадування про підприємства комунальної власності. У ст. 11 цього Закону йдеться про порушення провадження у справі про банкрутство, передбачено, зокрема, що у випадку, коли боржником є державне підприємство (виділено нами. – Л.М.), щодо якого прийнято рішення про приватизацію, суддя повинен винести ухвалу про зупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства. Після цього, зазначена ухвала направляється органу, що здійснює управління майном боржника, державному органу з питань банкрутства та відповідному державному органу приватизації. Вважаємо, що аналогічна схема повинна застосовуватися і у випадку, коли мова йде про підприємства комунальної власності. Тому ст. 11 має бути доповнена словом "комунальне" і таким чином вона матиме такий вигляд: "…коли боржником є державне чи комунальне підприємство…"

7. Потребує уточнення ст. 26 Закону "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" від 14 вересня 2000 р., де зазначається, що "кошти, одержані від продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, зараховуються до бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, на території яких розташовані приватизовані земельні ділянки". Законодавець оперує поняттям "бюджет адміністративно-територіальної одиниці", однак у чинному законодавстві такий термін не застосовується. Бюджетним кодексом України 2001 р. (далі – БК України) до складу бюджетної системи держави віднесені державний бюджет та місцеві бюджети. До місцевих бюджетів належать, зокрема, бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (ст. 5 БК України). Саме тому вважаємо за доцільне внести відповідні зміни до аналізованої статті і викласти її у такій редакції: "кошти, одержані від продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва, зараховуються до відповідних бюджетів територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань, на території яких розташовані приватизовані земельні ділянки".

8. Одночасно із врегулюванням тих чи інших питань щодо державної власності необхідно здійснювати правове регулювання власності комунальної. Тим самим буде підтверджено особливий статус і специфіку цієї форми власності. На жаль, досі спостерігається тенденція застосування положень законодавства, яким врегульовані питання функціонування державної власності, у сфері комунальної власності (аналогія закону). Зокрема, питання щодо перерахування коштів, одержаних від приватизації державного майна до Державного бюджету України, регулюється відповідним Порядком, затвердженим наказом Державного казначейства України та Фондом державного майна України від 28 серпня 2002 р. Незважаючи на те, що законодавче вирішення аналогічних питань стосовно комунальної власності є надзвичайно важливим, подібного порядку щодо перерахування коштів, одержаних від приватизації комунального майна, до відповідних місцевих бюджетів, не існує. Наведене потребує відповідного законодавчого вирішення.

9. Легальне визначення приватизації (ст. 1 Закону "Про приватизацію державного майна" від 19 лютого 1997 р.) варто викласти у такій редакції: "приватизація – це зміна форми власності шляхом відчуження майна, що перебуває у державній чи комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, на користь визначених законом покупців – приватних власників (фізичних та юридичних осіб) з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України".

10. На підставі аналізу конституційного звернення Президента України щодо відсутності належного законодавчого регулювання відносин приватизації комунального майна, а також рішення Конституційного Суду України з цього приводу від 1 липня 1998 р., нами підтримана позиція стосовно того, що наявна законодавча ситуація є несприятливою для розвитку приватизаційних відносин. З метою усунення очевидних недоліків у сфері законодавчого забезпечення приватизації комунального майна запропоновано внести корективи до Закону „Про приватизацію державного майна”. Зокрема, його необхідно назвати як Закон „Про приватизацію державного та комунального майна”; доповнити цей Закон відповідним підрозділом, в якому передбачити особливості приватизації об'єктів комунальної власності, або прийняти окремий законодавчий акт, який би належно врегулював відносини приватизації комунального майна.

11. Проаналізовані положення цивільного законодавства щодо поділу юридичних осіб на дві категорії – на юридичні особи публічного і приватного права. Так, ЦК України передбачено, що територіальні громади, як повноправні учасники цивільних відносин, можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) і юридичні особи приватного права (наприклад, підприємницькі товариства), а також вони можуть брати участь у їх діяльності на загальних засадах, якщо інше не встановлено законом (ст. 169). Відтак виникає парадоксальна ситуація – суб’єктами права приватної власності стають юридичні особи публічного права. Тобто, у випадку визнання юридичних осіб публічного права суб’єктами права приватної власності зводиться нанівець правовий режим державної та комунальної власності.

ЦК України не передбачає інститутів права повного господарського відання й оперативного управління. При цьому у ч. 2 ст. 395 ЦК України закріплено правило про те, що можуть бути встановлені й інші речові права на чуже майно. В даному випадку маються на увазі положення ГК України (розділ III). Однак наведена норма ЦК України не узгоджена з іншими положеннями цього Кодексу щодо права власності юридичних осіб. З метою усунення зазначених розбіжностей двох кодексів автор пропонує передбачити у ЦК України положення, згідно з якими суб’єктами права приватної власності можуть бути, поряд із фізичними особами, юридичні особи приватного права. Тим самим буде заборонено суб’єктам права комунальної власності створювати юридичні особи приватного права.

12. Вважаємо, що ставлення законодавця до різних форм власності не можна визнати задовільним. Зокрема, ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за дрібне розкрадання державного або колективного майна, проте аналогічної норми, яка б захищала право комунальної (а також і приватної) власності, не існує. Автор вважає за необхідне встановити однакову адміністративну відповідальність за правопорушення проти власності, незалежно від її форми. Саме такий захист всіх форм власності забезпечується нині Кримінальним кодексом України.

Видається необхідним узагальнення судової практики у справах про порушення законодавства при здійсненні угод з майном, що є комунальною власністю. З урахуванням одержаних результатів Верховний Суд України та Вищий Господарський Суд України могли б прийняти відповідні постанови.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М., 1940. – 59 с.
  2. Актуальные проблемы гражданского права / Под. ред. С.С.Алексеева. – М.: Статут, 2000. – 318 с.
  3. Актуальные проблемы гражданского права / Под. ред. М.И. Брагинкого. – М.: Статаут, 2000. – Вып. 2 – 222 с.
  4. Алексеев С.С. Народное достояние и собственность // Правда. – 1989. – № 14. – 10 ноября.
  5. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
  6. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Свердловск, 1967. – Вып. 2. – С. 56.
  7. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2-х т. – Свердловск: СЮИ, 1972. – Т.1. – 394 с.
  8. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 160 с.
  9. Анимица Е.Г., Тертышный А.Т. Основы местного самоуправления. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 208 с.
  10. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. – М.: Госюриздат, 1962. – 172 с.
  11. Апанасенко К. Комунальна власність як самостійна форма власності: ознаки, співвідношення з державною формою власності // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 31–34.
  12. Баймуратов М., Сосновських Ю. Видова характеристика територіальних громад // Актуальні проблеми держави і права. – 2001. – Вип. 12. – С. 13–17.
  13. Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та її захист від злочинних посягань: Навч. посіб. – К.: Атіка, 1999. – 160 с.
  14. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія / За заг. ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Концерн "Виробничий Дім "Ін Юре", 2003. – 512 с.
  15. Батанов О.В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
  16. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
  17. Безсмертна Н. Межі здійснення права приватної власності // Право України. – 2002. – № 6. – С. 53–57.
  18. Безсмертна Н. Співвідношення понять "право власності" та "здійснення права власності" // Право України. – 2003. – №. 11. – С. 133–137.
  19. Берг О.Б. Участие органов местного самоуправления и органов государственной власти в гражданско-правовых и процессуальных отношениях // Местное право. – 2001. – № 6. – С. 11.
  20. Білик П.П. Проблеми дефініції територіальної громади як ознаки правової сутності "регіону" // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 1. – С. 145.
  21. Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000. – № 1. – С. 122.
  22. Бодник В. Трансформація власності в процедурі банкрутства // Право України. – 2001. – № 7. – С. 34 – 36.
  23. Борисова В.І. До проблеми участі публічних юридичних осіб у цивільних правовідносинах // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Трансформації ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми”. Одеса, 15 травня 2003 р. – Одеса: Астропринт, 2003. – С. 7-11.
  24. Борисова В.І. До проблеми сутності юридичної особи // Методологія приватного права: Зб. наук. пр. (за матеріалами наук.-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 222-224.
  25. Борисова В. Про залежність юридичних осіб // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (22). – С. 102-109.
  26. Брагинский М.И. Участие Советского государства в гражданских правоотношениях. – М.: Юрид. лит., 1981. – 192 с.
  27. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 367 с.
  28. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
  29. Бюджетний кодекс України // Голос України. – 2001. – № 129.
  30. Васильев А.М. Правовые категории. – М., 1976. – 264 с.
  31. Васильев В.И. Уставы муниципальных образований. Новое в местном самоуправлении // Журнал российского права. – 1999. – № 2. – С. 20–32.
  32. Ващишин М.Я. Земельні правовідносини у селянських (фермерських) господарствах: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2000. – 19 с.
  33. Великий тлумачний словник сучасної української мови // Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь, 2001. – 1440 с.
  34. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М. – Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
  35. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве: Монография. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
  36. Венедиктов В.С. Правовые вопросы возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений. – Х., 1995.
  37. Вечірній Київ. – 2002. – № 87. – 30 квітня. – С. 2.
  38. Висновок щодо відповідності Конституції України та законодавству України проекту Статуту територіальної громади м. Дніпропетровська, розробленого за рішенням виконкому міської ради м. Дніпропетровська // Архів Юридичної академії МВС України за 2001 р. (м. Дніпропетровськ).
  39. Вищий Арбітражний Суд України. – Інформаційний лист. – № 01-8/98 від 31 січня 2001 р.
  40. Вівчаренко О. Проблеми гарантій охорони права власності на землю в Україні // Право України. – 2003. – № 12. – С. 88–93.
  41. Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 4 (38). – С. 37.
  42. Висновок на проект Закону України "Про право комунальної власності", внесений народним депутатом Л. Пашковським та ін. (реєстр. № 1263 від 22.07.98). – Науково-експертне управління Секретаріату Верховної Ради України від 16 листопада 1998. – № 976/16.
  43. Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі й Литві. – Львів, 1903. – 176 с.
  44. Власова М.В. Право собственности в России: возникновение, юридическое содержание, пути развития. – М.: МЗ-Пресс, 2002. – 170 с.
  45. Волков В., Москаленко О. Територіальна громада та органи місцевого самоврядування як суб'єкти цивільно-правових відносин // Правничий часопис Донецького університету. – 2003. – №1 (9). – С. 11.
  46. Волков В.Д., Бобкова А.Г., Захарченко Н.А. и др. Коммунальное право Украины. – Донецк, 2000.
  47. Выписка из протокола заседаний Совета Государственной Думы от 8 октября 1998 г.: О проекте Федерального закона "О внесении изменений и дополнений в часть первую Гражданского кодекса Российской Федерации и в Федеральный закон "О введении в действие части второй Гражданского кодекса Российской Федерации" – по вопросу собственности религиозных организаций // Архив Государственной Думы, 1999. (Посилання зроблено за джерелом: Актуальные проблемы гражданского права / Под. ред. С.С. Алексеева. – М.: Статут, 2000. – С. 126).
  48. Выписка из протокола Совета Государственной Думы от 4.07.1995 г. № XVI: О проекте Федерального закона "О восстановлении прав собственности и других имущественных прав казачьих общин Российской Федерации, нарушенных в период с 7 ноября 1917 г. по 12 декабря 1993 г."// Архив Государственной Думы, 1996. (Посилання зроблено за джерелом Актуальные проблемы гражданского права / Под. ред. С.С. Алексеева. – М.: Статут, 2000. – С. 126).
  49. Галянтич М., Коваленко Г. Щодо строків приватизації житла // Право України. – № 3. – 2000. – С. 74–76.
  50. Гардецька Н.О. Поняття та види об’єктів цивільних прав // Вісник Верховного Суду України. – №3 (43). – 2004. – С. 37-39.
  51. Голос України. – 2000. – 27 червня.
  52. Голубцов В.Г. Публичные и частные начала в гражданско-правовом регулировании отношений государственной собственности: Дисс. … канд. ю. Наук: 12.00.03. – Пермь: Пермский государственный университет, 1999. – 203 с.
  53. Господарський кодекс України. Офіційний текст. – К.: Видавництво "Право". – 2003.
  54. Гражданский кодекс Приднестровской Молдавской Республики: Норм. изд. – Тирасполь: Мин-во юстиции ГУ "Юридическая литература" ПМР, 2002. – 544 с.
  55. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научн.-практ. Коммент: Пер. с укр. / И.Г. Агапов, М.И. Бару, И.А. Беленчук и др. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.
  56. Гражданское право России: Учебник В 2–х т. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – Том 1. – С. 475–484.
  57. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
  58. Гражданское право. – М., 1999. – Ч. 1. – С. 465.
  59. Гражданское право: В 3-х т. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – Т. 1. – С. 345–348.
  60. Гражданское право. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – 4-е изд., перераб. и доп. – М., 2000. – Том 1. – 624 с.
  61. Гражданское право. Часть первая: Учебник / Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М., 1997. – 472 с.
  62. Гражданское право: Учебник В 2–х т. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2002. – Том I. – 816 с.
  63. Грешников И.П. Субъекти гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. – СПб., 2002. – 331 с.
  64. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. – М.: Изд-во “Знание”, 1973. – 97 с.
  65. Гринюк Р.Ф. Конституційні засади визначення природи і правового режиму комунальної власності в Україні // Правничий часопис Донецького університету. – 1999. – № 1 (3). – С. 20–23.
  66. Гринюк Р.Ф. Правовий статус комунальних підприємств в Україні: Дис. … канд. ю. наук: 12.00.04 / Донецький національний університет. – Д., 2001. – 192 с.
  67. Гринюк Р.Ф. Правовий статус комунальних підприємств: Автореф. дис. … канд. ю. наук: 12.00.04 / Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2001. – 20 с.
  68. Данількевич М., Величко Ю. Статут територіальної громади міста – нове явище у праві України // Право України. – № 4. – 2002. – С. 27–29.
  69. Депутатський запит народного депутата України В.П. Семенюк (фракція соціалістичної партії) від 27 листопада 2002 р.
  70. Державна програма розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року, затверджена Указом Президента України від 15 липня 2002 р.
  71. Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – К., 1998. – № 3. – березень.
  72. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К., 2001. – 256 с.
  73. Дзера О.В. Деякі теоретичні та практичні питання права власності в Україні // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого господарського суду України. – 1996. – № 1. – С. 203–210.
  74. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Автореф. дис. … докт. ю. наук: 12.00.03 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 1996. – 47 с.
  75. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: Вентурі, 1996.
  76. Дзера О.В., Музика Л.А. Право комунальної власності // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 13–14.