Geum.ru

Методичне забезпечення курсів

Вид материалаДокументы

Содержание


Зміни, внесені до закону україни
Основні зміни, внесені до деяких законодавчих актів україни
Подобный материал:
Семінар для учителів правознавства

Методичне забезпечення курсів

правового спрямування


Дата проведення 9 листопада 2009р.

у форматі дистанційного навчання


Відповідальний Мішустіна Л.Л.,

методист НМЦ


План
  1. Актуальність постійно діючого семінару «Методичне забезпечення курсів правового спрямування». Повідомлення


Питання підготовки компетентних кадрів відіграє сьогодні важливу роль.

Існує багато чинників, що ускладнюють процес викладання правознавства. По- перше, швидке моральне застарівання навчальної, методичної літератури через швидку зміну чинного законодавства та прийняття нових нормативно-правових документів. По-друге, недостатність коштів на придбання нової юридичної літератури та занадто висока її вартість. По-третє, викладання основ правознавства є додатковим навантаженням для викладачів історії. В-четвертих, курсову підготовку учителі суспільствознавчих дисциплін проходять один раз на 5 років.

Для здійснення якісної правової освіти необхідно забезпечити ефективну підготовку учителів правознавства, тому що навчальні заклади є основним ланцюжком у системі організацій, що здійснюють правову освіту молоді.

На семінарах учителів правознавства будуть вивчатися зміни у законодавстві України, учителі будуть ознайомлені з дидактичними матеріалами, посібниками, підручниками, оволодівати новим змістом курсів правознавчого характеру.

Матеріали семінарів пропонуються учителям з метою якісного проведення уроків курсу «Правознавство (практичний курс)» та курсу «Правознавство» для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів, курсів варіативного компоненту суспільствознавчого напрямку.

Увага буде приділятися пропаганді прогресивного педагогічного досвіду учителів правознавства, впровадженню інноваційних технологій навчання.

Матеріали семінарів будуть корисні як з точки зору отримання учителями правових знань так і з точки зору надання учням правової інформації з урахуванням останніх змін у національному законодавстві.

  1. Мета, задачі, навчальне забезпечення нового курсу «Правознавство (практичний курс)»

Самостійне, уважне опрацювання програми курсу, рекомендації ОблІППО (Педагогічна скарбниця Донеччини.-2009.-№1-2) та МОНУ (Інформаційний збірник МОНУ.-2009.-№16-18) щодо вивчення правознавства у 2009-2010н.р.

  1. Організація профільного вивчення правознавства у 2009-2010 році та перспективи вивчення з 2010 року

Анонс програми «Правознавство» 10-11 класи. Програма для профільних класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Програма курсу розрахована на три роки навчання (2 години на тиждень). Курс охоплює основні поняття теорії держави і права і побудований за галузями права. Курс сприятиме розвиткові в учнів умінь на навичок вільно оперувати основними поняттями у сфері правової науки, орієнтуватись у системі законодавства та вміти використовувати нормативно-правові акти, використовувати знання з правознавства при розв’язанні конкретних ситуацій, захищати свої права та права інших.

  1. Методичне забезпечення курсів за вибором «Практичне право», «Права людини», «Вчимося бути громадянами», «Досліджуючи гуманітарне право», «Громадянська освіта»

Пропонуємо познайомитися із змістом курсів для подальшого впровадження у навчальні плани ЗНЗ. Особливу увагу звернути загальноосвітнім навчальним закладам, які впроваджують профільність суспільствознавчого напрямку.





  1. Про організацію та проведення Всеукраїнської олімпіади з правознавства у 2009-2010 навчальному році

Ознайомитися з наказом міськуо № 1899 від 19.10.2009р. «Про проведення Всеукраїнських учнівських олімпіад у 2009-2010н.р.».

  1. Про проведення Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Правознавство»

Індивідуальні консультації кожний понеділок з 09-00 до 16-00 каб. №17, НМЦ.

  1. Пропаганда прогресивного педагогічного досвіду МЗШ №№ 43, 59 з проблеми «Організація правової роботи в школі»

Анонс.

На виконання плану роботи Макіївського міського управління юстиції проведена перевірка стану правової роботи у МЗШ №№ 43, 59. Запропоновано розповсюдити матеріали позитивного досвіду серед навчальних закладів міста. З матеріалами досвіду можна ознайомитися у НМЦ, каб. № 17.

  1. Про зміни в українському законодавстві «За сторінками педагогічних видань»

Матеріали для самостійного вивчення учителями права та учнями профільних класів.


Історія України

№ 29-32 (621-624), серпень, 2009


ЗМІНИ, ВНЕСЕНІ ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«ПРО КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ»

ДЛЯ КЛАСІВ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ПРАВОЗНАВСТВА


Віктор МАШІКА, Юлія БУГАЙКО


Закон «Про Конституцій­ний Суд України» (далі — За кон) було прийнято у 1996 році. З того часу до Конституції Ук­раїни було внесено зміни, що вимагали суттєвого доповнен­ня нормативно-правового акта, який регулював діяльність єди­ного органу конституційної юрисдикції. Практика роботи Конституційного Суду Украї­ни (далі — КСУ) довела також, що в Законі недостатньо вре­гульовано особливості прова­дження у деяких справах. Крім того, досить часто допускалися зловживання правом на конс­титуційне подання. З метою розв'язання цих проблем до Закону було внесено відповідні зміни, викладені нижче.

1. Розширено коло повноважень КСУ. Новими повноваженнями єдиного органу конституційної юрисдикції стали:

а) прийняття рішень та дача висновків про відповідність проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Основного Закону,

б) прийняття рішень і дача висновків щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим (далі — ВР АРК) Конституції України або законів України.

2. У змінах до Закону визначено, що суб'єктом права на конституційне подання щодо порушення BP АРК Консти­туції України або законів Ук­раїни є Президент України та Верховна Рада України (далі — ВРУ), а щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Ос­новного закону — ВРУ.
  1. Ст. 44 Закону доповнено положеннями, відповідно до яких провадження у справі не може бути припинено внаслі­док скасування акта, що є пред­метом розгляду, органом, який його видав, у разі, якщо на розгляді зазначеної справи на­полягає один із суб'єктів пра­ва на конституційне подання, а у справах за конституційним поданням глави держави щодо відповідності Конституції Ук­раїни актів Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) відкли­кання конституційного подан­ня не допускається.
  2. Ще однією підставою для відмови у відкритті консти­туційного провадження стала наявність рішення КСУ щодо конституційності аналогічно­го за змістом та юридичною силою акта, ухвали про відмо­ву у відкритті провадження або ухвали про припинення прова­дження щодо такого акта.
  3. Вперше у Законі визна­чено строк, протягом якого КСУ має бути прийнято ухвалу про відкриття конституційного провадження або про відмову у його відкритті. Таким строком визначено один місяць.
  1. Строк провадження у справах за конституційним зверненням скорочено із шес­ти до трьох місяців.
  2. Щодо офіційного тлума­чення Конституції й законів України КСУ тепер приймає рішення, а не дає висновки.
  3. Змінами до Закону вста­новлено, що КСУ дає висновки щодо порушення ВР АРК Кон­ституції або законів України.
  4. Вперше законом передба­чено обов'язковість оприлюд­нення на офіційному веб-сай-ті КСУ його ухвал, рішень і ви­сновків разом з окремою дум­кою суддів КСУ протягом на­ступного робочого дня піс­ля їх підписання і направлен­ня Президенту України, ВРУ та КМУ.

10. Визначено граничний строк, протягом якого Прези­дент України може звернутися до КСУ з конституційним по­данням щодо відповідності Ос­новному Закону держави акта КМУ. Таким строком є 15 днів з дня набуття чинності від­повідним актом уряду.

11. Ст. 73 Закону доповнено частиною третьою, відповідно до якої у разі прийняття КСУ в справі за конституційним по­данням Президента України рі­шення про визнання акта КМУ таким, що відповідає Консти­туції України, Указ Президен­та України про зупинення дії такого акта втрачає чинність із дня прийняття КСУ відповід­ного рішення.

12. У разі зупинення Президентом України дії акта уряду справа за конституційним поданням глави держави має бути розглянута у місячний строк.
  1. Ст. 75 Закону допов­нено нормою, відповідно до якої суб'єкт права на конс­титуційне подання щодо від­повідності Конституції Украї­ни правових актів ВРУ, Пре­зидента України, КМУ та ВР АРК в обов'язковому поряд­ку повинен навести правові обґрунтування тверджень щодо неконституційності оспорюва­ного акта.
  2. Ст. 90 Закону доповне­но нормою, відповідно до якої конституційне подання/ВРУ щодо додержання конституцій­ної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади у порядку імпічменту має міс­тити докладний опис вчинених процедурних дій із зазначенням дати, місця і підстав для їх вчи­нення, а також документів та ін­ших матеріалів, що підтверджу­ють додержання конституційної процедури розслідування і роз­гляду справи про усунення Пре­зидента України з посади в по­рядку імпічменту.
  1. З питання, про яке йшлося у попередньому пунк­ті цієї публікації, КСУ повинен відкрити провадження протягом п'ятнадцятиденного строку.
  2. Ст. 92 Закону допов­нено нормою, відповідно до якої копія висновку КСУ ра­зом із копією матеріалів справи щодо додержання конституцій­ної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту не пізніше наступного робочого дня після його ухвалення направляються парламенту й главі держави.
  3. Визначено граничний строк розгляду КСУ питання про відповідність вимогам ста­тей 157 і 158 Конституції Ук­раїни проекту закону «Про вне­сення змін до Конституції Ук­раїни». Таким строком визна­чено один місяць.
  4. Встановлено, що КСУ може розглянути конститу­ційне подання про порушен­ня ВР АРК Конституції Украї­ни або законів України (окре­мих їх положень) тільки після ініціювання ВРУ питання про дострокове припинення повно­важень ВР АРК.
  5. У випадку розгляду КСУ питання, зазначеного у по­передньому пункті цієї стат­ті, до участі у розгляді справи обов'язково залучаються пред­ставники ВРУ, BP АРК та Ге­неральний прокурор України.
  6. Передбачено право Пре­зидента України повторно зу­пиняти дію акта уряду, конституційність якого була визнана КСУ, у випадку, якщо внаслі­док внесення змін до Консти­туції України цей акт стає не­конституційним.



Історія України/правознавство та інші суспільні дисципліни

№ 40 (632), жовтень, 2009


ОСНОВНІ ЗМІНИ, ВНЕСЕНІ ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ

БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ


Віктор МАШІКА, вчитель-методист ЗОШ № б, м. Мукачеве, Закарпатська обл.,

заслужений учитель України;

Юлія БУГАЙКО, учениця гімназії №23, м. Вінниця


Багаторічна практика застосування норм сімейного законодавства щодо влашту­вання дітей, позбавлених батьківського піклування, довела, що ці норми потребу-1 ють значного удосконалення в частині підвищення рівня забезпечення захисту прав цих дітей. У зв'язку з цим Верховною Радою України було прийнято три закони (від 21.05.2009№ 1390-6; від 21.05.2009 N8 1397-6 та від 04.06.2009 № 1452-6), яки­ми внесено зміни до Сімейного, Цивільного та Кримінального кодексів України та до Закону України «Про охорону дитинства». Нижнє увазі читачів пропонується виклад цих змін.
  1. Ст. 157 СК доповнено нормою, відповідно до якої до­говір між батьками щодо здійс­нення батьківських прав та ви­конання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від ди­тини, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріально­му посвідченню.
  2. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає ок­ремо від неї, береться до уваги вже не тільки вік і стан здоров'я дитини, а й ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, осо­биста прихильність дитини до кожного з них, стан психічно­го здоров'я батьків, зловживан­ня ними алкогольними напоями або наркотичними засобами.
  3. Самочинна зміна місця проживання малолітньої ди­тини одним із батьків вважа­тиметься здійсненою не тіль­ки тоді, коли він (вона) забере дитину від іншого з батьків, з яким дитина проживала на під­ставі закону або рішення суду, а й тоді, коли один з батьків без­підставно забере дитину із ди­тячого закладу (установи). По­вернення дитини тому з батьків, з ким вона проживала на під­ставі закону або рішення суду, а також дитячому закладу (ус­танові) не допускається уже не тільки в тому разі, якщо зали­шення її за місцем проживання створюватиме реальну небезпе­ку для її життя та здоров'я, а й у випадку такої зміни обставин, за якої повернення дитини суперечитиме її інтересам.

4. Малолітніх та неповнолітніх дітей наділено додатковими процесуальними правами порівняно з іншими учасниками цивільного процесу, зокрема наступними:

а) безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки;

б) отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд.
  1. На суд покладається обов'язок роз'яснення малоліт­ній або неповнолітній особі її прав та можливих наслідків дій її представника чи законного представника, у разі, якщо цьо­го потребують інтереси цієї осо­би і за віком та станом здоров'я вона може усвідомити іх зна­чення, а також створення на­лежних умов для здійснення малолітньою або неповноліт­ньою особою своїх прав, визна­чених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
  2. Суду надається право призначення або заміни за­конного представника за кло­потанням малолітньої або не­повнолітньої особи, якщо це відповідає її інтересам.
  3. Уже не підлягають оплаті витрати на інформаційно-тех­нічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їхніх ін­тересів у суді відповідно до за­кону або міжнародного дого­вору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Мініс­терство юстиції України та/чи органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
  4. Педагоги уже не входять до числа осіб, у присутності яких проводиться допит мало­літніх свідків, натомість допит таких свідків уже може прово­дитися в присутності представ­ників органу опіки та піклуван­ня або служби у справах дітей.

9. У юридичний обіг вводиться новий термін — «контакт з дитиною», тобто реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, зокрема тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з нею, побачення зазначених
осіб з дитиною, а також надання їм інформації про неї або дитині про таких осіб, якщо це не
суперечить її інтересам.

10. Заповнено прогалину в законодавстві щодо компетенції центральних органів виконавчої влади у сфері охорони дитинства. На ці органи у ме­жах їхніх повноважень покла­дено такі обов'язки:

а) подання уряду пропозицій щодо вдосконалення положень законодавства, які стосуються забезпечення захисту прав дітей;

б) подання висновків до проектів законодавчих актів із зазначених питань;

в) надання засобам масової інформації, громадськості та особам чи органам, які займаються вирішенням питань захисту дітей, загальної інформації про забезпечення захисту прав дітей.
  1. На батьків, інших членів сім'ї та родичів, зокрема тих, які проживають у різних державах, покладається обов'язок утриму­ватися від перешкоджання одне одному в реалізації прав дитини на контакт із ними, гарантуван­ня повернення дитини до місця її постійного проживання піс­ля реалізації нею права на кон­такт, недопущення неправомір­ної зміни місця її проживання.
  2. У законодавстві вперше визначено заходи і гарантії за­безпечення виконання рішен­ня суду про реалізацію права дитини на контакт.

Такими заходами і гарантія­ми визначено:

а) зобов'язання особи, яка контактує з дитиною, оплачувати витрати, пов'язані з переїздом та проживанням останньої, а також, у разі потреби, — будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою дитина проживає, про місце перебування останньої під час реалізації нею права на контакт, з'являтися особисто разом з дитиною до органу опіки і піклування з періодичністю, визначеною судом;

б) заборону зміни місця перебування дитини під час реалізації нею права на контакт;

в) реалізацію права на контакт з дитиною на території іноземної держави за умови подання органу опіки та піклування за місцем проживання дитини документа, що підтверджує визнання рішення суду України про контакт з дитиною на території іншої держави.

13. Встановлення опіки та піклування уже не припиняє не тільки права дитини на от­римання пенсії, аліментів, від­шкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначе­них дитині відповідно до за­конів України, а й права влас­ності дитини на ці виплати.
  1. Опікун самостійно здій­снює витрати, необхідні для за­доволення потреб підопічного, уже не тільки за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна під­опічного, а й за рахунок відшко­дування шкоди у зв'язку з втра­тою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших со­ціальних виплат.
  2. Одноразова допомога, призначена опікуну, та допомо­га по догляду за дитиною, при­значена опікуну, вважається уже власністю дитини, а не опікуна.

16. Розширено коло осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Новими категоріями осіб, які не можуть бути усиновлювачами, зокрема, стали:

а) опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки — вихователі іншої дитини, з вини яких було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу;

б) особи, що були засуджені за злочини проти життя і (здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти громадської безпеки, громадського порядку й моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148 (підміна дитини), 150 (експлуатація дітей), 150-1 (використання малолітньої дитини для заняття
жебрацтвом), 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей), 166 (злісне невиконання обов'язків з догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка або піклування), 167 (зловживання опікунськими правами), 169 (незаконні дії щодо усиновлення), 181 (посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів), 187 (розбій), 324 (схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів), 442 (гено­цид) Кримінального кодексу України, або мають не пога­шену чи не зняту судимість за скоєння інших злочинів.
  1. Розширено коло осіб, які не можуть бути опікунами, піклувальниками, прийомними батьками та батьками-вихователями. Змінами до законодавства передбачено, що ними не мо­жуть бути ті самі категорії осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Разом з тим із перелі­ку осіб, які не можуть бути при­йомними батьками та батька-ми-вихователями, вилучені осо­би, що проживають на спільній житловій площі з членами сім'ї, які мають розлади здоров'я, що можуть негативно вплинути на здоров'я прийомної дитини.
  2. Статтю 283-СК доповне­но нормою, відповідно до якої урядовий орган державного уп­равління з усиновлення та за­хисту прав дитини направляє в порядку, встановленому Ка­бінетом Міністрів України, за­пит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевір­ки іноземців, які усиновлюють дитину, котра є громадянином України, на наявність або від­сутність інформації компроме­туючого характеру щодо них у правоохоронних органах інших держав та Генеральному секре­таріаті Інтерполу.
  3. Стало більш суворим по­карання за незаконні дії щодо усиновлення. Незаконна посе­редницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлен­ня дитини, передачі її під опі­ку (піклування) чи на вихован­ня в сім'ю громадян караються уже не штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподаткову­ваних мінімумів доходш грома­дян або громадськими робота­ми на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або вип­равними роботами на строк до двох років, а обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той са­мий строк. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службо­вого становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, ка­раються уже позбавленням волі на строк не від двох до п'яти років, а від трьох до п'яти.