Закон україни

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про післядипломну освіту

Цей Закон забезпечує право громадян України на післядипломну освіту і визначає державну політику і державні гарантії у сфері післядипломної освіти як провідного чинника соціального та економічного прогресу суспільства, встановлює правові, організаційні, регуляторні, фінансові та інші засади функціонування системи післядипломної освіти.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні поняття

У цьому Законі основні терміни та поняття вживаються у такому значенні:

післядипломна освіта – 1) процес і результат зміни, розвитку, удосконалювання сформованої системи загальних і професійних знань і відношень протягом усього життя, форма неперервного оволодіння новими знаннями відповідно до умов життя, що змінюються, та науково-технічного прогресу; 2) галузь освіти дорослих, яка забезпечує неперервне вдосконалення професійних знань, умінь та навичок фахівців з вищою освітою шляхом підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації та стажування на основі новітніх технологій, досягнень науки і виробництва; 3) система освітніх закладів, що спеціалізовано здійснюють вдосконалення якості освіти і професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

система післядипломної освіти – мережа навчальних закладів, що надають громадянам навчальні послуги з підвищення рівня освіти, наукової, педагогічної, фахової кваліфікації на базі професійної освіти. Містить навчальні заклади післядипломної освіти та структурні підрозділи інших навчальних закладів усіх форм власності, наукові, науково-методичні та методичні установи, інформаційні служби, центри, а також інші юридичні та фізичні особи, яким державними органами освіти надано право на відповідні освітні послуги. Диференціюється за галузями (педагогічна, медична, військова, юридична, тощо);

підвищення кваліфікації (розширення профілю) - 1) оновлення і розширення професійних знань, поглиблення фахових умінь і навичок, оволодіння новими технологіями, набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язку в межах спеціальності; 2) навчальна діяльність, спрямована на формування готовності фахівця до виконання більш складних трудових функцій; 3) освітня діяльність, спрямована на неперервне забезпечення відповідності між рівнем професійної готовності спеціалістів та вимогами соціального і науково-технічного прогресу, що постійно зростають;

довгострокове підвищення кваліфікації – підвищення кваліфікації осіб в межах від 72 до 500 навчальних годин;

клінічна ординатура – форма довгострокового підвищення кваліфікації лікарів-спеціалістів з певного фаху терміном 2 роки;

короткострокове підвищення кваліфікації – підвищення кваліфікації осіб в межах від 20 до 72 навчальних годин;

перепідготовка - 1) отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду; 2) вид навчання, обумовлений змінами в характері та змісті фахових функцій (частковий, викликаний модернізацією трудового процесу, або повний, внаслідок відмирання наявної в фахівця професії або різкого скорочення попиту на неї); 3) процес освоєння нових знань і умінь, необхідних для виконання нових завдань, що відрізняються від тих, для виконання яких особа була прийнята на роботу;

спеціалізація – 1) процес набуття особою здатності виконувати окремі завдання та обов’язки в межах спеціальності;

стажування – 1) процес набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності; 2) форма надання допомоги молодим спеціалістам шляхом прикріплення до досвідчених фахівців на період адаптації ; 3) вид діяльності з засвоєння професійного досвіду шляхом прикріплення фахівця на певний період до іншого структурного підрозділу або іншої установи.

Стаття 2. Принципи державної політики в післядипломній освіті

Державна політика в післядипломній освіті визначається Верховною Радою України шляхом прийняття законів і постанов, реалізується центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування через державні програми та інші нормативні акти.
Державна політика в післядипломній освіті ґрунтується на принципах: неперервності освіти;

- поєднання обов’язковості і добровільності навчання;

- вибору освітніх програм, виду і форм навчання;

- наступності післядипломної і базової освіти;

- врахування специфіки освітніх потреб різних категорій осіб, що навчаються;

- спрямованість на гармонізацію інтересів особистості, соціальної спільноти і суспільства в цілому;

- державної підтримки освітніх установ, державних гарантій для осіб, які навчаються;

- поєднання державного і громадського контролю;

- рівного доступу до якісної освіти;

- незалежності післядипломної освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- гласності в питаннях розробки, прийняття та реалізації рішень щодо інтересів дорослого населення в галузі післядипломної освіти;

- сприяння в отриманні й продовженні освіти особами, які потребують соціального захисту;

- міжнародного співробітництва з метою інтеграції в європейський та світовий освітній простір.

Стаття 3. Законодавство України про післядипломну освіту

Законодавство України про післядипломну освіту визначає сукупність правових відносин між особами, установами та організаціями всіх форм власності й підпорядкованості, які причетні до функціонування й розвитку даної сфери освіти.
Завданнями законодавства про післядипломну освіту є: забезпечення та захист прав громадян на післядипломну освіту; надання правових гарантій функціонування та розвитку системи післядипломної освіти; визначення прав, обов’язків, повноважень і відповідальності фізичних і юридичних осіб в галузі післядипломної освіти, а також правове регулювання їх відносин у даній сфері.

Законодавство України про післядипломну освіту базується на Конституції України, складається із законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, “Про професійно-технічну освіту”, “Про вищу освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про інтелектуальну власність”, “Про інноваційну діяльність” цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність системи освіти.
Якщо міжнародними договорами України, затвердженими Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 4. Державні гарантії прав громадян на післядипломну освіту

Громадяни України мають право на здобуття післядипломної освіти незалежно від статі, етнічної належності, освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, наукового ступеня та вченого звання, світоглядних переконань, соціального і майнового стану, місця проживання, стану здоров’я та інших обставин, право на підтримку з боку держави і суспільства.
Держава створює умови для професійного навчання громадян України з урахуванням індивідуальних потреб та потреб ринку праці.
Іноземці та особи без громадянства мають право на післядипломну освіту у відповідності з чинним законодавством та міжнародними договорами України.

Стаття 5. Мета, завдання та функції післядипломної освіти

Метою післядипломної освіти є задоволення індивідуальних потреб громадян у особистому та професійному зростанні, а також забезпечення потреб держави в кваліфікованих кадрах високого рівня професіоналізму та культури, здатних компетентно і відповідально виконувати фахові функції, впроваджувати у виробництво нові технології, сприяти подальшому соціально-економічному розвитку суспільства.
Основні завдання післядипломної освіти: оновлювати знання та вміння фахівців відповідно до досягнень науково-технічного прогресу та вимог ринку; удосконалити професійну майстерність та фахову компетентність; сприяти інноваційному розвитку особистості, її здатності адаптуватись до умов стрімкозмінного суспільства; стимулювати потребу у загальній та професійній самоосвіті; виховувати потреби особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку, зорієнтовувати на збереження та примноження гуманістичних суспільних цінностей; сприяти формуванню громадянської позиції, здатності до життя в умовах сучасної цивілізації, демократичного розвитку суспільства.
Базові функції післядипломної освіти:

- адаптивна – пристосування змісту післядипломної освіти відповідно до нових вимог ринку праці та умов життя в суспільстві, яке динамічно змінюється;

компенсаторна – доповнення, розширення і оновлення базової професійної освіти;

- розвиваюча – збагачення індивідуальних можливостей особистості, її здібностей та духовного світу;

- аналітико-прогностична – дослідження, аналіз і наукове передбачення тенденцій розвитку суспільства і виробництва, визначення нових видів освітніх послуг;

- перетворювальна – підвищення освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня особи впродовж життя, сприяння інтелектуальному та культурному розвитку суспільства;

- комунікативна – передача соціального досвіду від покоління до покоління;

- заохочувальна – стимулювання освітніх потреб особи.

Стаття 6. Державні освітні стандарти післядипломної освіти

Систему освітніх стандартів у післядипломній освіті складають державні стандарти.
Державні стандарти з перепідготовки фахівців містять вимоги до змісту, обсягу й рівнів освітньої та фахової підготовки.
Державні стандарти післядипломної освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України і підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.
ОПП і ОКХ.
Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, центральним органом виконавчої влади в галузі, Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7. Документи про післядипломну освіту

Випускнику державного або іншої форми власності акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.
У післядипломній освіті випускники після закінчення повного курсу навчання за відповідними навчальними планами і програмами отримують такі документи:
- після довгострокового підвищення кваліфікації – свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого державою зразка;
- після короткострокового чи курсового підвищення кваліфікації – посвідчення або довідку, що затверджується за місцем навчання;
- після спеціалізації – свідоцтво про підвищення кваліфікації встановленого державою зразка;
- після стажування – довідку, затверджену за місцем проведення стажування;
- після перепідготовки – диплом про вищу освіту з присвоєнням освітньої кваліфікації або диплом кваліфікованого робітника встановленого зразка.
  1. Зразки диплому про вищу освіту і диплому кваліфікованого робітника розробляються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки України і затверджуються Кабінетом Міністрів України.
  2. Зразки інших документів про післядипломну освіту розробляються і затверджуються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в певних галузях.

Розділ II

СИСТЕМА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Стаття 8. Основні складові системи післядипломної освіти

1. Система післядипломної освіти – це сукупність навчальних закладів післядипломної освіти, наукових, науково-методичних, методичних установ, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання відповідних освітніх послуг.

2. Післядипломна освіта здійснюється за кошти юридичних та фізичних осіб на підставі укладених договорів з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та за державним замовленням у випадках, передбачених чинним законодавством.

3. Заклади післядипломної освіти підлягають ліцензуванню, атестації, акредитації в установленому порядку. Атестація та акредитація закладів післядипломної освіти проводиться за окремим положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

4. Зміст післядипломної освіти визначається вимогами суспільства до кадрового забезпечення галузей господарства з урахуванням перспективи їх розвитку, сучасними вимогами до засобів, форм і методів професійної діяльності на основі освітньо-професійних та професійних програм відповідного освітнього напряму.

5. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється перепідготовка фахівців, встановлюється відповідно до Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Стаття 9. Навчальні заклади та інші юридичні і фізичні особи, що надають освітні послуги в системі післядипломної освіти

1. Умови створення і діяльності державних, комунальних, приватних навчальних закладів системи післядипломної освіти визначаються чинним законодавством.

2. До мережi закладiв пiслядипломної освiти належать: університети, академiї, iнститути, коледжі, центри, школи, курси та інші заклади пiдвищення квалiфiкацiї, перепiдготовки кадрiв вiдповiдної галузi та сфери; пiдроздiли вищих навчальних закладiв (інститути, фiлiї, факультети, вiддiлення, навчально-консультаційні пункти та iн.); професiйно-технiчнi навчальні заклади, навчально-курсові комбінати, які здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку робітничих кадрів; вiдповiднi пiдроздiли в органiзацiях та на пiдприємствах, які здiйснюють перепідготовку, спецiалiзацiю, підвищення кваліфікації, стажування та галузеві форми післядипломної освіти; наукові відділи вищих навчальних закладів 1Y рівня акредитації та науково-дослідні інститути, які здійснюють підготовку науково-педагогічних кадрів (аспірантура і докторантура тощо).

Заклади післядипломної освіти можуть також створюватися юридичними та фізичними особами на приватній формі власності в установленому порядку відповідно до соціально-економічних, національних і культурно-освітніх потреб.

Заклади післядипломної освіти незалежно від їх статусу, підпорядкування і форми власності повинні забезпечувати якість освіти відповідно до вимог державних стандартів освіти. Відповідність освітніх послуг державним стандартам освіти визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки разом із засновником шляхом ліцензування, атестації, акредитації та інспектування закладів післядипломної освіти згідно Положення затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Заклади післядипломної освіти (університети, академії, інститути), які здійснюють підвищення кваліфікації осіб з освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр і спеціаліст є вищими навчальними закладами ІІІ рівня акредитації, магістр - вищими навчальними закладами IV рівня акредитації. Заклади післядипломної освіти, які відповідають статусу вищого навчального закладу та забезпечують підвищення кваліфікації фахівців з освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» прирівнюються до вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації.

3. Заклади післядипломної освіти діють на підставі власних Статутів або Положень, відповідно до їх підпорядкування та рівня акредитації.

4. Заклади післядипломної освіти, яким надається право на освітню діяльність, включаються до Державного реєстру закладів післядипломної освіти.

5. Основними напрямами дiяльностi закладiв пiслядипломної освiти є: підвищення кваліфікації, перепідготовка, спецiалiзацiя, стажування, галузеві форми післядипломної освіти; участь в атестації та сертифікації працівників галузі, сфери; науково-методичне забезпечення навчального процесу в закладах пiслядипломної освiти; науково-дослiдна робота з проблем пiслядипломної освiти; пiдготовка наукових і науково-педагогiчних кадрiв вищої квалiфiкацiї; застосування сучасних iнформацiйних систем для підвищення якості освіти та створення відкритого освітнього простору (дистанційного навчання); розробка наукової, науково-методичної, навчальної лiтератури; культурно-освiтня та просвiтницька дiяльнiсть; фiнансово-господарська та виробничо-комерцiйна дiяльнiсть; здiйснення мiжнародних зв'язкiв.

6. Головними завданнями закладiв пiслядипломної освіти є: запровадження гнучкої системи професійної освіти громадян, яка має на метi забезпечення їх здатності до діяльності в умовах швидкої змiни соцiально-економiчних вiдносин; розробка та впровадження різноманітних форм навчання, теоретичне, навчально-методичне, органiзацiйне та iнформацiйне його забезпечення; визначення та забезпечення спільно із замовниками оптимальної перiодичностi та термiнiв навчання з урахуванням встановленого порядку атестацiї фахівців; розробка, пiдтримка, апробацiя та впровадження iнновацiйних технологiй на пiдприємствах, в установах, органiзацiях вiдповiдної галузі чи сфери; участь спільно з органами управління у проведеннi соціологічного моніторингу та статистичного аналізу, що мають на меті визначення перспектив і напрямів розвитку галузі, способів управління нею та потреб у відповідному підвищенні кваліфікації чи перепідготовці фахівців; здiйснення фундаментальних, пошукових та прикладних наукових дослiджень з проблем пiслядипломної освiти, участь у виконанні державних, галузевих та регіональних цільових наукових програм; підвищення кваліфікації та пiдготовка наукових i науково-педагогiчних кадрiв вищої кваліфікації; пiдготовка пiдручникiв, посiбникiв, науково-методичних розробок, збiрникiв наукових праць, монографiй, перiодичних видань тощо; робота з громадськістю з метою залучення їх до спільного вирішення проблем галузі; надання платних освiтнiх, експертних, видавничих, iнформацiйних та iнших, передбачених Статутом чи Положенням, послуг, здiйснення виробничо-комерцiйної дiяльностi з метою розвитку закладу, покращення умов працi та навчання учасникiв навчального процесу; змiцнення разом з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади України, органами місцевого самоврядування навчально-матеріальної бази, обладнання її передовим устаткуванням, забезпечення слухачів житлово-побутовими умовами за необхідності; розробка та реалiзацiя мiжнародних програм і проектiв у галузi пiслядипломної освiти на пiдставi дво- чи багатостороннiх угод iз зарубiжними партнерами iз залученням мiжнародних органiзацiй, асоцiацiй, фондiв та iнших зацiкавлених сторiн.

7.Заклад пiслядипломної освiти має право на:

- самостiйне планування роботи, вирiшення питань наукової, науково-методичної, організаційно-методичної, видавничої, фiнансово-господарської, виробничо-комерцiйної дiяльності, передбачених Статутом чи Положенням;

- визначення форм, методiв i змiсту підвищення кваліфікації, перепідготовки, спецiалiзацiї, стажування, галузевих форм післядипломної освіти з урахуванням державного замовлення та за погодженням iз замовником;

- прийняття на роботу працiвникiв в установленому порядку;

- визначення в установленому порядку організаційної структури управління закладу, рівня автономностi його підрозділів;

- володiння i користування закрiпленими за ними (або орендованими) будiвлями та спорудами, а також обладнанням, транспортними засобами та iншим майном;

- здiйснення міжнародних зв'язкiв.

8. Державні заклади післядипломної освіти можуть використовувати всі види фінансувань, затверджувати штатний розпис у встановленому порядку в межах фонду заробітної плати, кошторису витрат, визначати форми і системи оплати праці, розміри доплат, надбавок, премій та інших виплат стимулюючого характеру згідно з діючими нормативними документами.

9. Заклад пiслядипломної освiти зобов'язаний:

- дiяти на пiдставi чинного законодавства та власного Статуту чи Положення;

- дотримуватись умов акредитації (атестації) лiцензування та вимог спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки щодо здійснення освітньої діяльності відповідно до державних освітніх стандартів;

- виконувати накази та розпорядження галузевих органів управління, у підпорядкуванні яких вони знаходяться;

- забезпечувати необхідну якість надання освітніх послуг;

- пiдтримувати безпечнi та нешкiдливi умови освiтньої дiяльностi учасникiв навчально-виховного процесу.

10. До складу закладу післядипломної освіти входять структурні пiдроздiли, що дiють на пiдставi положень про них, затверджених в установленому порядку.

Структурними підрозділами закладу післядипломної освіти, що здійснюють навчальну, науково-методичну, методичну, наукову роботу є кафедри (для 111-1Y рівнів акредитації), циклові комісії (для 1-11 рівнів акредитації), методичні кабінети, відділи, відділення, науково-дослідні лабораторії, центри, сектори тощо.

Основними видами дiяльностi кафедри або циклової комісії є навчальна, науково-методична, методична, наукова робота з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін, виконання науково-методичних проектiв та наукових дослiджень з метою підвищення якості навчання.

Навчальне навантаження викладачів кафедр та циклових комісій, які ведуть освітню діяльність з підвищення кваліфікації, планується на 25 вiдсоткiв нижчим, нiж у вищих навчальних закладах освiти, якi готують фахiвцiв вiдповiдного профiлю.

Методичний кабiнет, відділ, центр, лабораторія є підрозділами, що здiйснюють є науково-методичне та навчально-практичне забезпечення розвитку, пiдтримки та поширення сучасних навчальних та виробничих технологiй в залежностi вiд специфiки галузі.

Науково-дослiднi лабораторії створюються для проведення експериментальної роботи з певних проблем за профiлем галузі.

11. Заклади пiслядипломної освiти у встановленому порядку можуть створювати навчально-науково-виробничi комплекси, інститути, об'єднання, центри, видавництва, фiлiї, базовi (експериментальнi) заклади освiти, навчально-консультаційні пункти тощо, а також входити до складу навчально-науково-виробничих комплексів, які створюються іншими навчальними закладами.

12. Заклади післядипломної освіти зі статусом юридичної особи мають право відкривати поточні та депозитні рахунки в банківських установах, користуватись банківськими кредитами, мати печатку відповідного зразка, штамп, бланки зі своїм найменуванням.

13. При ліквідації закладу післядипломної освіти його Статут чи Положення втрачають силу, ліцензія на освiтню дiяльнiсть скасовується. Державний орган, який прийняв рiшення про скасування лiцензiї, виключає цей заклад з Державного реєстру закладiв пiслядипломної освiти.

Вiдновлення освiтньої дiяльностi здiйснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

14. Назва закладу післядипломної освіти встановлюється при його створенні або реорганізації і може змінюватись засновником (засновниками) при умові збереження його організаційно-правової форми та напрямів навчання фахівців відповідно до отриманої ліцензії за узгодженням з державним органом виконавчої влади.

Зміна назви навчального закладу, створеного постановою або розпорядженням Кабінету Міністрів України, здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Розділ ІІІ

Управління у сфері післядипломної освіти

Стаття 10. Органи управління післядипломною освітою

1.Управління у сфері післядипломної освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (Міністерством освіти і науки), іншими центральними органами виконавчої влади (міністерствами), яким підпорядковані галузеві навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними органами управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, власниками закладів післядипломної освіти, а також органами місцевого самоврядування. Науково-методичне керівництво системою післядипломної освіти здійснює Університет освіти дорослих.

Стаття 11. Основні завдання та повноваження органів управління післядипломною освітою

1. Органи управління післядипломною освітою:

беруть участь у формуванні та здійсненні державної політики у сфері післядипломної освіти;
забезпечують розробку та організують впровадження нормативно-правових актів з післядипломної освіти, відповідних стандартів освіти, загальнодержавних та інших програм;
здійснюють аналітично-прогностичну діяльність щодо визначення тенденцій розвитку освіти та потреб ринку праці;
здійснюють міжнародне співробітництво з питань, що належать їх компетенції;
забезпечують контроль за діяльністю закладів післядипломної освіти відповідно до чинного законодавства.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчох влади у сфері освіти і науки, крім зазначених вище завдань:

здійснює ліцензування та акредитацію закладів післядипломної освіти незалежно від форм власності й підпорядкування;
встановлює відповідність документів про вищу освіту та вчені звання, що надані в сфері післядипломної освіти;
формує і розміщує державне замовлення на підвищення кваліфікації, спеціалізацію та перепідготовку кадрів у закладах післядипломної освіти;
погоджує статути закладів післядипломної освіти, що підпорядковані або перебувають у власності інших органів управління післядипломної освіти;
погоджує затвердження на посаду керівників закладів післядипломної освіти, що підпорядковані або перебувають у власності інших органів управління післядипломної освіти;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади післядипломної освіти, крім зазначеного вище, разом із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки:

затверджують за погодженням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у сфері освіти і науки статути закладів післядипломної освіти, що підпорядковані або перебувають у їх власності;
беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації закладів післядипломної освіти;
організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників закладів післядипломної освіти;
здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

4. Акти спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у сфері освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, обов’язкові для органів влади Автономної Республіки Крим, відповідних органів управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, власників закладів післядипломної освіти.

Крім зазначеного вище, перелічені органи управління післядипломної освіти:

вивчають потребу у підвищенні кваліфікації, додатковій спеціалізації кадрів, їх перепідготовці та вносять пропозиції щодо формування держзамовлення на підвищення кваліфікації та перепідготовку фахівців;
подають до відповідного органу виконавчої влади пропозиції щодо формування мережі закладів післядипломної освіти;
затверджують за погодженням спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у сфері освіти і науки статути закладів післядипломної освіти, що підпорядковані або перебувають у їх власності;
залучають у порядку, передбаченому законом, громадські органи та громадськість до вирішення питань розвитку післядипломної освіти.

5. Для координації діяльності закладів післядипломної освіти окремої галузі визначається установа, якій спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки надається статус базового галузевого наукового та науково-методичного центру.

Для реалізації функцій такого центру в межах галузі може створюватися центральна координаційна рада з проблем післядипломної освіти.

6. Основними завданнями закладу післядипломної освіти, якому надано статус базового галузевого наукового та науково-методичного центру є:

вивчення, узагальнення та впровадження в практику навчальних закладів України вітчизняного і зарубіжного досвіду з проблем післядипломної освіти;
розробка базових вимог до освітнього і професійного рівнів кваліфвікації працівників, здійснення науково-методичного забезпечення їх професійної підготовки, тестування, атестації;
розробка та впровадження різних форм навчання;
проведення фундаментальних, пошукових та прикладних наукових досліджень з проблем розвитку галузі;
надання наукової, методичної, інформаційної, консультативної допомоги закладам післядипломної освіти;
підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації для системи післядипломної освіти;
підвищення фахового рівня професорсько-викладацького складу;
об’єднання зусиль закладів післядипломної освіти галузі щодо проведення міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференцій, семінарів, нарад та інших науково-практичних заходів з проблем післядипломної освіти.

Стаття 12. Управління та громадське самоврядування закладу післядипломної освіти

1. Очолює заклад пiслядипломної освiти його керівник (ректор, директор, начальник тощо).

Керівники призначаються на посаду відповідно до чинного законодавства України про освіту.

Керiвник:

- несе повну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть закладу;

- дiє вiдповiдно до чинного законодавства вiд iменi закладу i представляє його в усiх органах, установах, пiдприємствах і організаціях;

- розпоряджається майном навчального закладу за згодою власника, укладає угоди, видає доручення, вiдкриває в банках рахунки;

- видає накази та дає вказiвки, обов'язковi для працiвникiв, яких вони стосуються;

- приймає та звільняє з роботи працівників відповідно до чинного законодавства, в тому числі на підставі конкурсного відбору, контрактів, трудових угод, а своїх заступників та головного бухгалтера - за погодженням із засновником (органом, у підпорядкуванні якого знаходиться заклад освіти) або засновниками (юридичними та фізичними особами).

2. Для розгляду та вирiшення основних питань дiяльностi закладу пiслядипломної освiти створюються робочi органи (ректорат, деканат, дирекцiя, приймальна комiсiя) i дорадчi органи (вчені, педагогічні, наглядові, науково-методичні ради), які дiють на пiдставi Статуту або Положення про заклад, положень про зазначені органи, згідно чинного законодавства.

До повноважень цих органiв належать:

- прийняття рішень з усіх питань планування і організації навчальної, наукової та методичної роботи закладу;

- заслуховування звітів про наукову, методичну та навчальну роботу закладів освіти, їх підрозділів, окремих виконавців;

- визначення спільно із замовниками змісту і термінів підвищення кваліфікації, перепідготовки, спеціалізації, стажування, галузевих форм післядипломної освіти;

- розгляд питань про заміщення посад наукових, науково-педагогічних та педагогiчних працівників закладу, прийняття рішення про проведення конкурсу на заміщення посад, організація і проведення конкурсу;

- прийняття рішення про направлення до докторантури та аспірантури, а також про надання творчих відпусток співробітникам закладу згідно чинного законодавства;

- вирішення в установленому порядку питання про присудження наукових ступенів та присвоєння вчених і педагогічних звань науковим, науково-педагогічним та педагогічним працівникам закладу;

- визначення на підставі експертних оцінок (рецензій) доцільності видання програм, методичних посібників, підручників тощо та надання у встановленому порядку рекомендацій до їх друку.

3. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування навчального закладу є загальнi збори (конференція) трудового колективу, якi:

- розглядають питання про внесення змiн i доповнень до Статуту чи Положення про заклад;

- розглядають i затверджують Правила внутрiшнього розпорядку та інші найбiльш важливi питання дiяльностi закладу;

- приймають рiшення про використання фонду соцiального розвитку закладу;

- обирають комісію з трудових спорів відповідно до Кодексу законів про працю України.

- щорічно заслуховують звіт керівника закладу.

Розділ IV

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 13. Навчально-виховний процес у закладах (підрозділах) післядипломної освіти та його учасники

1. Організація навчально-виховного процесу в закладах післядипломної освіти здійснюється у відповідності до законів України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності”, “Про професійно-технічну освіту”, Положень про освiтньо-квалiфiкацiйнi рiвнi, про державний вищий навчальний заклад, про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, про навчальний та навчально-науково-виробничий комплекси, про організацію екстернату у вищих навчальних закладах, про державні стандарти освіти, інших актів чинного законодавства України з питань освіти, а також у відповідності до міжнародних вимог стосовно окремих напрямів професійної діяльності.

2. Основними документами, що регламентують зміст і організацію навчального процесу в закладах післядипломної освіти, є освітньо-професійні (професійні) програми, навчальнi програми дисциплін, навчальні (навчально-тематичнi) плани, освітньо-кваліфікаційні характеристики, кваліфікаційні характеристики випускника та інші нормативні документи органів державного управління освітою.

3. Навчальні (навчально-тематичні) плани та програми розробляються закладами післядипломної освіти з урахуванням рекомендацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки. Навчальні плани і програми погоджуються зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, при необхідності - із замовником освітніх послуг та затверджуються керівником закладу освіти.

4. Основними формами органiзацiї навчального процесу в закладах пiслядипломної освiти є: навчальнi заняття, виконання iндивiдуальних завдань, самостiйна робота, практична пiдготовка i контрольнi заходи.

У навчальному процесi використовуються такi основні види навчальних занять: лекції, практичні, лабораторні, семінарські, виїзні заняття, дискусії, тренінги, ділові, імітаційні ігри, консультації, „круглі столи”, конференції з обміну досвідом, захист творчих робіт, спецкурси, вхідне і вихідне тестування, робота з банком інновацій тощо.

5. Закладами пiслядипломної освiти застосовуються денна (очна), вечiрня, заочна, дистанційна та екстернатна форми навчання. Форми навчання можуть бути поєднані.

6. Терміни навчання в системі післядипломної освіти встановлюються закладами відповідно з нормативними документами та державними стандартами освiти за погодженням із замовником в залежності від форм навчання, а також порядку і періодичності атестації фахівців.

7. Періодичність навчання в системі післядипломної освіти встановлюються вiдповiдно до положень, які приймаються галузевими міністерствами, але не рідше ніж 1 раз на 5 років для проходження кваліфікаційних курсів та 1 раз на 2 роки - для проходження періодичних курсів.

За результатами навчання на кваліфікаційних курсах слухачі складають кваліфікаційний іспит і отримують свідоцтво державного зразка; за результатами навчання на періодичних курсах – слухачі отримують відповідний сертифікат.

Якість навчання на кваліфікаційних та періодичних курсах є основним показником при проходженні фахівцями періодичної атестації.

8. Обсяг навчального часу, необхідного для перепідготовки фахівців з вищою освітою, визначається на підставі державного стандарту за відповідною спеціальністю з урахуванням раніше здобутого рівня та напряму освіти.

Навчання за формою екстернату здійснюється за індивідуальним навчальним планом, складеним на основі навчального плану відповідної спеціальності i затвердженим у встановленому порядку.

9. Поточний та підсумковий контроль результатів навчального процесу здійснюється у формах, передбачених навчальними планами (заліки, екзамени, захист індивідуальних, творчих, курсових, атестаційних, дипломних, магістерських, кваліфікаційних робіт, проектів тощо).

10. Навчально-виховний процес забезпечується штатними педагогічними та науково-педагогічними працівниками із залученням, у тому числі за контрактом, провідних учених, науковців, висококваліфікованих спеціалістів, керівників на умовах сумісництва або погодинної оплати.

11. Прийом осіб до закладів післядипломної освіти здійснюється за державними контрактами (замовленнями) та на договірних засадах за направленнями підприємств, установ, організацій, державної служби зайнятості, соціальних служб молоді, а також за угодами з фізичними та юридичними особами.

У договорах визначаються взаємні зобов’язання сторін щодо організації навчального процесу, умов навчання, фінансових розрахунків та проживання слухачів тощо.

Особи, що зараховуються на навчання до закладу післядипломної освіти затверджується наказом керівника.

Розділ V

Учасники НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У післядипломнІЙ освітІ

Стаття 14. Учасники навчально-виховного процесу у післядипломній освіті

1.Учасниками навчально-виховного процесу у післядипломній освіті є окремі особи та організації:

особи, які навчаються;
науково-педагогічні, педагогічні, науково-методичні, наукові, методичні працівники;
керівники установ, закладів, підрозділів післядипломної освіти, працедавці, працівники, діяльність яких пов’язана з кадрами;
спеціальні навчальні, навчально-наукові, навчально-методичні, науково-методичні заклади (установи) післядипломної освіти;
методичні заклади (установи) освіти; вищі навчальні заклади І-IV рівнів акредитації у структурі яких є підрозділи післядипломної освіти; підприємства, установи, організації, які зобов’язані організовувати виробниче навчання (навчання на робочому місці);
структури всіх рівнів влади, що здійснюють управління установами, закладами (підрозділами) післядипломної освіти працюючих чи системою післядипломної освіти в цілому.

2. Особа, яка навчається в системі післядипломної освіти має право:

обирати форми, напрями і засоби освітньої діяльності, місце реалізації конкретних освітніх програм, відповідно до своїх інтересів, вимог підприємства, галузі чи держави, своїх творчих потреб і можливостей та загальнолюдських цінностей;
отримувати, передавати, поширювати та використовувати в інший спосіб надану в СПДО наукову інформацію, у відповідності до законодавства про авторське право та інтелектуальну власність;
отримувати об’єктивну оцінку своєї діяльності, відповідно до якості та складності виконуваної роботи, рівня кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації та наукових (досліджень) результатів тощо.

Особа, яка навчається зобов’язана:

опрацьовувати навчальну програму і нести персональну відповідальність за свою навчальну діяльність;
у встановленому порядку проходити державний контроль якості навчання в СПДО та подальшу атестацію (чи кваліфікаційний іспит) на відповідальність займаній посаді.

Стаття 15. Державні гарантії учасникам післядипломної освіти

1. Органи державної влади гарантують дотримання прав на післядипломну освіту та створюють умови для її найбільш повного здійснення.

2. Повноваження органів державної влади використовуються для вирішення завдань розвитку установ, закладів (підрозділів) системи післядипломної освіти, забезпечення якості освітньої діяльності, нешкідливих умов праці та навчання в системі післядипломної освіти, врахування результатів навчання в системі післядипломної освіти при фаховій атестації і сертифікації .

Стаття 16. Державні гарантії працівникам системи післядипломної освіти

1. Держава забезпечує педагогічним, науково-педагогічним, науково-методичним, науковим, методичним працівникам (кадрам) системи післядипломної освіти:

належні умови праці, побуту, відпочинок, медичне обслуговування;
правовий, соціальний, професійний захист;
компенсації, встановлені законодавством в разі втрати роботи у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці;
підвищення кваліфікації не рідше 1 разу на 5 років або частіше (згідно потреби) на термін встановлений стандартами конкретної галузі;
користування подовженою ( повною) оплачуваною відпусткою;
забезпечення житлом;
пільгові (довгострокові, безпроцентні) кредити для індивідуального та кооперативного будівництва; одержання службового житла тощо;
надання працівникам системи післядипломної освіти, що проживають у сільській місцевості чи селищах міського типу права на безплатне користування житлом, освітленням та опаленням;
науково-педагогічним працівникам системи післядипломної освіти надається право на додаткову житлову площу у розмірі до 20м², що оплачуються в одинарному розмірі, відповідно порядку, встановленого чинним житловим законодавством.

2. Держава гарантує підвищення фахового рівня працівників системи післядипломної освіти. Основними формами підготовки методичних та професорсько-викладацьких кадрів системи післядипломної освіти є спеціалізація, стажування, аспірантура, докторантура.

Спеціалізація в галузі післядипломної освіти (специфіка роботи з дорослими) надається методичним та педагогічним працівникам.

Професорсько-викладацькі кадри проходять стажування у відповідних наукових та освітніх установах як в Україні, так і за її межами.

Заклади післядипломної освіти створюють умови для проходження курсів підвищення кваліфікації професорсько-викладацьким кадрам у базовому галузевому закладі післядипломної освіти не менше ніж 1 раз на 5 роківі за термінами і формами, що регулюються чинним законодавством.

3. Працівники системи післядипломної освіти мають право здобувати наукові ступені і звання згідно чинного законодавства.

Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань регламентується Порядком присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань, затверджених кабінетом Міністрів України.

4. Результати підвищення кваліфікації викладачів враховуються при їх атестації.

Атестація проводиться у відповідності до Положення про атестацію, затвердженого Кабінетом Міністрів України, з метою:

оцінки якості професійної підготовки викладачів, ефективності їх роботи;
визначення відповідності кваліфікації викладача займаній посаді, вимогам і потребам суспільства та конкретного виробництва (підприємства, установи, закладу тощо) чи галузі;
виявлення перспективи використання професійних та організаторських здібностей викладача, стимулювання підвищення його професійного рівня;
визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійній перепідготовці кадрів.

5. Інші гарантії та пільги надаються працівникам системи післядипломної освіти згідно діючого законодавства України на загальних засадах.

Стаття 17. Оплата та стимулювання якості праці працівників системи післядипломної освіти.

1. Оплата праці викладачів (професорсько-викладацьких, науково-педагогічних, науково-методичних, педагогічних, методичних кадрів) повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для ефективної творчої діяльності, підвищення престижу педагогічної, методичної та наукової праці, стимулювання творчої ініціативи.

2. Заробітна плата викладачів складається з:

- посадових окладів (ставок заробітної плати), що повинні бути не меншими подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

- надбавок та доплат за стаж педагогічної, наукової та науково-педагогічної, методичної діяльності (роботи); за наукові ступені та вчені звання; за якість роботи; за якість роботи; за складність роботи; на оздоровлення; інфляційні.

3. Держава гарантує вказану оплату праці працівникам системи післядипломної освіти, діяльність яких фінансується з бюджету або частково з бюджету. Умови оплати праці працівників - державних службовців системи післядипломної освіти регулюються Кабінетом Міністрів України.

4. Держава здійснює контроль за своєчасною виплатою заробітної плати працівниками закладів післядипломної освіти недержавної форми власності.

5. Преміювання, матеріальна допомога та інші види заохочення якості

праці працівникам системи післядипломної освіти здійснюється відповідно діючого законодавства .

Стаття 18. Пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників системи післядипломної освіти

Методичні, педагогічні та наукові працівники системи післядипломної освіти мають право на наукову та методичну пенсію, порядок нарахування та виплата яких регулюються чинним законодавством.

2. Перелік посад, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплату грошової допомоги у разі виходу на наукову чи методичну пенсію, відносно до якої нараховується науково-педагогічний стаж, визначається чинним законодавством.

3. Розмір пенсій регулюється чинним законодавством.

4. При виході на пенсію з науково-педагогічної посади працівнику системи післядипломної освіти видається грошова допомога у розмірі 6-ти місячних окладів з урахуванням надбавок і доплат за наявності необхідного стажу, визначеного чинним законодавством.

5. Право на призначення інших видів пенсій (у т.ч. за вислугу років)

регулюється чинним законодавством.

Інші види соціального захисту працівникам системи післядипломної освіти забезпечуються на загальних засадах.

Розділ VI

Наукова та науково-методична діяльність закладів післядипломної освіти

Стаття 19. Наукова та науково-методична діяльність закладів післядипломної освіти

1. Заклади післядипломної освіти проводять наукову та науково-методичну діяльність, яка включає в себе виконання науково-дослідних робіт учасниками навчально-виховного процесу системи післядипломної освіти (викладачі, методисти) та підготовку науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації на умовах, що передбачені для вищої школи.

2. Для проведення наукової та науково-методичної роботи закладами післядипломної освіти створюються наукові, науково-методичні підрозділи (об’єднання, асоціації, технологічні парки, центри, сектори інноваційних та інформаційних технологій тощо), які мають статус структурних підрозділів системи післядипломної освіти.

3. Тематика науково-методичних досліджень закладів післядипломної освіти визначається та затверджується вченими та науково-методичними радами на підставі замовлень органів державного управління, а також угод з окремими юридичними та фізичними особами.

4. Науково-педагогічні працівники закладів пiслядипломної освiти беруть участь у розробці, поширення освітніх інновацій, в експертизі iнновацiйних технологiй у закладах освiти рiзних рiвнiв, типiв та форм власностi.

Розділ VII

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОСВІТУ

Стаття 20. Персональна відповідальність за порушення законодавства про систему післядипломної освіти

Персональну відповідальність за порушення законодавства про систему післядипломної освіти несуть керівники підприємств, установ, закладів та інших організацій будь-якої форми власності у відповідності з Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю та іншими законами та підзаконними актами, якими регулюється порядок взаємовідносин щодо забезпечення професіоналізму активного населення: підвищення кваліфікації, перепідготовку працюючих у післядипломний період, професійне вдосконалення персоналу в процесі виробничого навчання тощо.
Відшкодування збитків, заподіяних особам, організації, державі, установам, закладам (підрозділам) системи післядипломної освіти за невиконання, або невідповідне виконання положень цього Закону покладається на керівників підприємств, установ, закладів, інших організацій та органів влади тощо.
Здійснення гарантій щодо забезпечення права на професійний розвиток персоналу, післядипломну освіту працюючих забезпечується умовами цього Закону та чинного законодавства України.
Відповідальність за якість освітньої діяльності та результати професійного вдосконалення працюючих у післядипломній освіті несуть керівники органів управління, установ, закладів (підрозділів) післядипломної освіти або відповідні повноважні особи (кадрові служби) на місцях.

Стаття 21. Обов’язки (працедавців) керівників організацій будь-якої форми власності та підпорядкування щодо професійного удосконалення та розвитку працівників (персоналу)

1. Порушення чи невиконання зобов’язань щодо надання гарантій та пільг працівникам, які поєднують роботу з навчанням у системі професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також відсутність навчання працюючих (персоналу) на робочих місцях (виробничого навчання) та ненадання достовірної та повної інформації щодо потреби в кадрах необхідної кваліфікації тощо, тягне за собою персональну відповідальність працедавців (керівників), передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю тощо.

2. У злісних випадках відповідальність керівників чи інших посадових осіб визначається Кримінальним кодексом України.

Розділ VIII

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

В ГАлузі післядипломної ОСВІТИ

Стаття 22. Державна політика міжнародного співробітництва в галузі післядипломної освіти

1. Державна політика міжнародного співробітництва в галузі післядипломної освіти спрямована на створення єдиного міжнародного та європейського освітнього простору, поглиблення міжнародного співробітництва за рахунок розширення участі навчальних закладів (підрозділів) у проектах міжнародних організацій та співтовариств.

2. Держава сприяє розвитку співробітництва навчальних закладів післядипломної освіти на дво- і багатосторонній основі з міжнародними організаціями та установами на таких засадах:

- пріоритет національних інтересів;

- збереження та розвиток інтелектуального та духовного потенціалу нації;

- системний і взаємовигідний характер співробітництва.

Стаття 23. Міжнародна діяльність закладів післядипломної освіти

1. Заклади післядипломної освіти мають право встановлювати прямі зв’язки з партнерами за кордоном, міжнародними організаціями, укладати договори про співробітництво, здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до науково-технічних завдань, видів освітянської діяльності, зазначених у Статуті чи Положенні та чинного законодавства України.

2. Встановлення еквівалентності документів про післядипломну освіту, міжнародне визнання навчальних курсів, кваліфікацій здійснюють спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади післядипломної освіти відповідно до міжнародних угод України а також “Порядком і Процедурою визнання та встановлення еквівалентності документів про освіту та вчені звання, виданих в іноземних державах”.

3. Заклади післядипломної освіти беруть участь у міжнародному співробітництві в сфері освіти шляхом:

- освітніх і наукових обмінів, стажування та навчання за кордоном осіб, що навчаються, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

- участі в програмах двостороннього і багатостороннього обміну педагогічними кадрами і науковцями;

- проведення спільних наукових досліджень, співробітництва з міжнародними фондами;

- здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, а також дослідно-конструкторських робіт на замовлення іноземних юридичних осіб;

- проведення міжнародних наукових конференцій, конгресів, семінарів, симпозіумів та участі в них;

- аналізу, відбору, перекладу, видання та розповсюдження кращих зразків зарубіжної наукової і навчальної літератури, згідно міжнародних положень щодо захисту інтелектуальної власності;

- розробки та реалізації міжнародних програм і проектів в галузі післядипломної освіти на підставі дво- чи багатосторонніх угод та договорів із зарубіжними партнерами із залученням міжнародних організацій, асоціацій, фондів та інших зацікавлених сторін.

4. Підвищення кваліфікації, перепідготовка і стажування іноземних громадян в Україні та громадян України за кордоном, педагогічна і науково-дослідна робота громадян України за кордоном здійснюються за міждержавними договорами, договорами між центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та відповідними органами іноземних держав, а також за прямими договорами, укладеними навчальними закладами освіти дорослих з іноземними громадянами й іноземними юридичними особами згідно закону України “Про міжнародні договори України” та чинним законодавством.

5. Навчальні заклади післядипломної освіти мають право:

вступати в неурядові міжнародні організації;
укладати з іноземними партнерами договори про спільну діяльність;
створювати за участю іноземних партнерів структурні підрозділи (центри, лабораторії, тощо);
запрошувати на тимчасову роботу провідних іноземних фахівців.

Навчальні заклади післядипломної освіти відповідно до законодавства України можуть займатися зовнішньоекономічною діяльністю, передбаченою їх статутами або положеннями.

Розділ IХ

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ГОСПОДАРСЬКІ ВІДНОСИНИ

Стаття 24. Фiнансове та матерiально-технiчне забезпечення закладів післядипломної освіти

1. Господарська діяльність закладів післядипломної освіти здійснюється відповідно до Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про позашкільну освіту”, „Про професійно-технічну освіту”, „Про вищу освіту ”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Господарського кодексу” та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність навчальних закладів у цій сфері.

2. Основними джерелами фінансового забезпечення післядипломної освіти є:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі спонсорські, благодійні внески і пожертвування;

кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг;

гранти, а також додаткові джерела фінансування, не заборонені законодавством.

3. Діяльність приватних навчальних закладів, що реалізують освітні програми, фінансується їх засновниками (засновником) та споживачами освітніх послуг.

4. Кошти закладiв пiслядипломної освiти, одержанi вiд здiйснення або на здiйснення дiяльностi, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком навчального закладу i не оподатковуються.

5. У разi одержання коштiв з iнших джерел бюджетнi та галузевi асигнування закладiв пiслядипломної освiти не зменшуються.

6. Бюджетнi асигнування на післядипломну освiту та позабюджетнi кошти не пiдлягають вилученню або зарахуванню в обсяг фінансування протягом поточного року або наступного та використовуються виключно за призначенням.

7. Заклади післядипломної освіти, які є юридичними особами, користуються банківськими кредитами і несуть відповідальність за виконання кредитних договорів та дотримання розрахункової діяльності.

8. Заклади післядипломної освіти складають та подають в установленому порядку статистичну та іншу звітність про свою діяльність і несуть відповідальність за її достовірність згідно з чинним законодавством; формують Паспорт закладу, в якому відображаються всі необхідні виробничо-фінансові та матеріально-технічні показники їх діяльності.

9. Матеріально-технічна база закладів післядипломної освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, устаткування, інвентар, транспортні засоби, службове житло, а також грошові кошти, майно та інші об’єкти власності, передані йому фізичними або юридичними особами у формі дарунку, пожертвування або за заповітом, а також придбана за власні кошти.

За державними навчальними закладами закріплюються у безкоштовне користування земельні ділянки згідно з чинним законодавством.

Навчальний заклад післядипломної освіти несе відповідальність за збереження та ефективне використання закріпленого за ним майна.

10. Основні фонди державних закладів післядипломної освіти не можуть бути вилучені, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Заклади післядипломної освіти не мають права укладати угоди, можливим наслідком яких є відчуження основних фондів закладу на користь третьої особи. Такі угоди та договірні відношення є недійсними з моменту їх укладання.

Розділ X

Прикінцеві положення

Стаття 25. Порядок запровадження законодавства про післядипломну освіту

Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування за винятком статей, до яких передбачено розробку необхідних підзаконних актів – положень, інструкцій та інших нормативів, і які набувають чинності через 6 місяців після набрання чинності цим Законом.
Статті цього Закону, що потребують додаткового фінансування СПДО реалізовуватимуться поетапно з 200_ до 200_ року, шляхом щорічного збільшення видатків на професійне вдосконалення активного населення до обсягів, які відповідають стратегічним інтересам України.