Розділ I загальні положення
| Вид материала | Кодекс |
СодержаниеРозділ v кримінальне провадження з перегляду судових рішень |
- И в срок Вступ 3 Розділ І загальні положення про право інтелектуальної власності, 107.82kb.
- Зміст розділ І. Загальні положення, 725.88kb.
- Розділ І. Загальні положення 29 розділ, 10361.92kb.
- Розділ I загальні положення, 587.56kb.
- Розділ I загальні положення, 170.81kb.
- Зміст вступ розділ загальні положення договору повітряного чартеру у міжнародному приватному, 397.91kb.
- Затверджено, 6119.52kb.
- Затверджено, 748.59kb.
- Затверджено, 1200.98kb.
- Затверджено, 5356.08kb.
Стаття 361. Види судових рішень
1. Судове рішення, у якому суд вирішує спір щодо законності і обґрунтованості обвинувачення, викладається у формі вироку.
2. Судове рішення, у якому суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Стаття 362. Законність і обґрунтованість рішення
1. Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.
2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Стаття 363. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма
1. Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.
2. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.
3. У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.
4. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, вносяться секретарем судового засідання до журналу судового засідання.
5. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.
6. Виправлення в судовому рішенні вносяться складом суду, який його ухвалив.
Стаття 364. Зміст ухвали
1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
1) вступної частини із зазначенням:
дати і місця її постановлення;
найменування суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання;
найменування (номера) кримінального провадження;
імен (найменувань) осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні;
2) описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається;
3) мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів;
мотивів, з яких суд виходив під час постановлення ухвали, і положення закону, яким він керувався;
4) резолютивної частини із зазначенням:
висновків суду;
строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
2. В ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
Стаття 365. Види вироків
1. Виправдальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено поза розумним сумнівом, що:
1) вчинене кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
2) це кримінальне правопорушення вчинене обвинувачуваним;
3) у діянні обвинувачуваного є склад кримінального правопорушення.
Виправдальний вирок ухвалюється у разі встановлення судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
2. Якщо обвинувачуваний визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
3. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
4. Вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, вирішується на підставі переконання за більшою вірогідністю.
Стаття 366. Зміст вироку
1. Вирок складається з:
1) вступної частини, в якій зазначається:
дата та місце його ухвалення;
назва суду, склад суду, секретар судового засідання;
найменування (номер) кримінального провадження;
сторони та інші учасники кримінального провадження;
2) описової частини, в якій зазначається:
формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалась особа;
встановлені судом обставини (місце, час, спосіб, наслідки, форма вини і мотив вчинення кримінального правопорушення);
3) мотивувальної частини, в якій зазначається:
встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів;
мотиви, з яких суд виходив під час ухвалення вироку, і положення закону, яким він керувався;
мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання;
обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання;
4) резолютивної частини, в якій зазначається:
рішення про невинуватість або винуватість особи та правової кваліфікації її діяння;
у разі визнання особи виправданою — рішення про відшкодування шкоди, заподіяної обмеженням прав, свобод чи інтересів особи під час кримінального провадження; рішення про поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження;
у разі визнання особи винуватою — покарання, призначене за кожним з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом; порядок його відбування або звільнення від покарання чи його відбування, примусового лікування;
рішення про відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому;
рішення про інші майнові стягнення;
рішення про речі і документи;
рішення про відшкодування процесуальних витрат;
рішення про запобіжний захід;
рішення про залік досудового тримання під вартою;
5) заключної частини із зазначенням строку і порядку набрання вироком законної сили та його оскарження, порядок отримання копій вироку та інші відомості.
Стаття 367. Ухвалення судового рішення і окрема думка судді
1. Судове рішення ухвалюється більшістю суддів. Якщо рішення ухвалюється у нарадчій кімнаті, його підписують усі судді.
2. Кожен суддя з колегії суддів має право викласти письмово окрему думку. Окрема думка судді долучається до судового рішення, але не проголошується у судовому засіданні.
3. Учасникам кримінального провадження надається доступ до окремої думки судді після проголошення судового рішення. У разі надіслання або видачі копії судового рішення до нього додається окрема думка.
Стаття 368. Проголошення судового рішення
1. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
2. Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні, мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.
3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у кримінальному провадженні, але не була присутня в судовому засіданні.
4. Після проголошення вироку головуючий роз’яснює обвинувачуваному, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику зміст вироку, а також строк і порядок його оскарження, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. Обвинувачуваному, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, роз’яснюється право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
5. Якщо обвинувачуваний не володіє державною мовою, після проголошення вироку перекладач зачитує вирок обвинувачуваному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.
Стаття 369. Звільнення обвинувачуваного з-під варти
1. Якщо обвинувачуваний тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання обвинувачуваного, звільнення від відбування покарання, засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також у разі ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
2. У разі засудження до обмеження волі з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд має право звільнити обвинувачуваного з-під варти.
Стаття 370. Заходи піклування про неповнолітніх, непрацездатних і збереження майна обвинувачуваного
1. За наявності в обвинувачуваного неповнолітніх, які залишилися без нагляду, непрацездатних батьків, баби, діда, прабаби, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і залишилися без нагляду, суд зобов’язаний одночасно з ухваленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед службою у справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та піклування, органом соціального захисту населення про необхідність влаштування цих неповнолітніх, непрацездатних або встановлення над ними опіки чи піклування.
2. Якщо в обвинувачуваного залишилися без нагляду майно і житло, суд зобов’язаний вжити через відповідні органи заходів для їх збереження.
3. Про вжиті заходи повідомляється обвинувачуваний.
Стаття 371. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні
1. Суд має право з власної ініціативи або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
2. Питання про внесення виправлень суд вирішує у судовому засіданні. Сторони повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
3. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Стаття 372. Роз’яснення судового рішення
1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою сторони чи органу виконання судового рішення ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
2. Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявнику (особі, яка бере участь у кримінальному провадженні і звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення) та особам, які беруть участь у кримінальному провадженні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про роз’яснення рішення.
3. Копія ухвали про роз’яснення судового рішення не пізніше наступного дня після її постановлення надсилається особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також заявнику, які не були присутні у судовому засіданні.
4. Ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржено.
ГЛАВА 27. Особливі порядки кримінального провадження в суді першої інстанції
§ 1. Заочне провадження
Стаття 373. Умови проведення заочного провадження
1. У разі нез’явлення у судове засідання особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і ухиляється від з’явлення до суду, суд має право ухвалити заочне рішення на підставі наявних матеріалів, якщо державний обвинувач не заперечує проти цього.
2. У разі обвинувачення кількох осіб заочне провадження можливе щодо тих осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку та виїхали за межі України і ухиляються від з’явлення до суду. Кримінальне провадження щодо решти обвинувачених здійснюється в загальному порядку.
Стаття 374. Процесуальні дії щодо обвинувачуваної особи за кордоном
1. Державний обвинувач надсилає копію обвинувального акта, а суд копію ухвали у порядку, передбаченому розділом ІХ цього Кодексу, для вручення особі, обвинувачуваній у вчиненні кримінального проступку на території України, яка виїхала за її межі і перебуває на території іншої держави.
Стаття 375. Порядок заочного провадження
1. Заочне провадження можливе лише у разі наявності підтвердження про одержання особою процесуального документа згідно із статтею 374 цього Кодексу.
2. Про заочне провадження суд постановляє ухвалу.
3. Судовий розгляд і ухвалення судового рішення суд здійснює за загальними правилами з винятками, передбаченими цією главою.
4. У разі заочного провадження суд оголошує і досліджує пояснення, показання обвинувачуваного, якщо вони були отримані під час досудового розслідування.
5. Обвинувачуваний, який перебуває за межами України, має право надіслати власні письмові пояснення, показання, які засвідчені нотаріусом і належним чином легалізовані, або суд має право отримати його пояснення, показання в порядку міжнародної правової допомоги на підставі цього Кодексу або міжнародного договору України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.
6. У заочному провадженні обов’язковою є участь захисника обвинувачуваного.
Стаття 376. Форма і зміст заочного судового рішення
1. За формою і змістом заочне судове рішення повинне відповідати вимогам цього Кодексу до судових рішень із зазначенням строку і порядку подання заяви про його перегляд.
Стаття 377. Повідомлення про заочне судове рішення
1. Копія заочного судового рішення не пізніше п’яти днів з дня його проголошення надсилається для вручення обвинувачуваному, який не з’явився у судове засідання, у передбаченому розділом ІХ цього Кодексу порядку, за останньою відомою адресою місця проживання чи перебування.
2. Якщо вручення копії обвинувального судового рішення згідно із частиною першою цієї статті не виявилося можливим, суд оголошує розшук особи. У разі встановлення місця знаходження особи, стосовно якої ухвалене заочне судове рішення, суд не пізніше п’яти днів з дня одержання інформації про це надсилає копію заочного судового рішення у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 378. Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заочне судове рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою обвинувачуваного.
2. Заяву про перегляд заочного судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Стаття 379. Форма і зміст заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути подана у письмовій формі.
2. У заяві про перегляд заочного судового рішення повинне бути зазначено:
1) найменування суду, який ухвалив заочне судове рішення;
2) прізвище, ім’я та по батькові (найменування) обвинувачуваного, його захисника або представника, які подають заяву, їх адреси, номери засобів зв’язку;
3) клопотання про перегляд заочного судового рішення;
4) перелік матеріалів, які додані до заяви.
3. Заяву про перегляд заочного судового рішення підписує особа, яка її подає.
4. До заяви про перегляд заочного судового рішення додаються її копії та копії всіх доданих до неї матеріалів за кількістю осіб, які брали участь у кримінальному провадженні.
5. До заяви про перегляд заочного судового рішення, яку подав захисник або представник обвинувачуваного, додається документ, який підтверджує його повноваження.
Стаття 380. Дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного судового рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у провадженні. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, про час і місце розгляду заяви.
2. Заява про перегляд заочного судового рішення повинна бути розглянута протягом п’ятнадцяти днів з дня її надходження.
Стаття 381. Порядок розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення
1. Заява про перегляд заочного судового рішення розглядається у судовому засіданні. Нез’явлення осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
2. Секретар судового засідання доповідає судові про те, хто з осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, з’явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження захисників, представників, після чого головуючий у судовому засіданні повідомляє зміст заяви і з’ясовує думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, щодо вимог про перегляд заочного рішення.
3. За результатами розгляду заяви про перегляд заочного судового рішення суд постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви без задоволення;
2) скасування заочного судового рішення і призначення судового розгляду в загальному порядку.
4. У разі залишення заяви про перегляд заочного судового рішення без задоволення заочне судове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому цим Кодексом. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не зараховується до строку апеляційного оскарження судового рішення.
Стаття 382. Скасування та оскарження заочного судового рішення
1. Заочне судове рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що обвинувачуваний не з’явився у судове засідання та не повідомив про причини нез’явлення з поважних причин, і обставини, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
2. Державний обвинувач має право оскаржити заочне судове рішення у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Повторне заочне судове рішення може бути оскаржене у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 383. Набрання законної сили заочним судовим рішенням
1. Заочне судове рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, передбаченого цим Кодексом.
§ 2. Наказне провадження
Стаття 384. Покарання за судовим наказом
1. Судовий наказ про покарання є особливою формою судового рішення у кримінальному провадженні, яке суд має право постановити за вчинення кримінального проступку, якщо обвинувачуваний беззаперечно визнав свою винуватість, відшкодував завдані збитки і не заперечує щодо застосування до нього покарання без проведення судового розгляду.
2. Судовий наказ про покарання підлягає виконанню згідно з правилами, передбаченими законом для виконання вироків.
Стаття 385. Клопотання про покарання за судовим наказом
1. Державний обвинувач або за його дорученням слідчий після завершення досудового розслідування має право звернутися до суду з клопотанням про покарання за судовим наказом із застосуванням таких видів покарань, як штраф, тимчасове обмеження спеціального права, наданого особі, громадські роботи.
Стаття 386. Підсудність
1. Клопотання про покарання за судовим наказом державний обвинувач подає до суду першої інстанції згідно із загальними правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом.
Стаття 387. Вимоги до клопотання про покарання за судовим наказом
1. У клопотанні про покарання за судовим наказом про покарання повинні зазначатися:
1) найменування суду, до якого подане клопотання;
2) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;
3) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання, перебування чи місцезнаходження;
4) стисле обґрунтування обвинувачення;
5) пропозиції державного обвинувача та положення закону, якими він їх обґрунтовує.
До клопотання про покарання за судовим наказом додаються:
1) письмова згода обвинувачуваного на застосування до нього покарання без проведення судового розгляду;
2) матеріали досудового провадження, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинувачуваним своєї винуватості та відшкодування завданих ним збитків.
2. Клопотання підписує державний обвинувач і подає його до суду в необхідній кількості примірників разом з копіями матеріалів, які додаються до нього.
Стаття 388. Залишення клопотання про покарання за судовим наказом без руху, його повернення або відмова у прийнятті
1. Суддя, встановивши, що клопотання про покарання за судовим наказом подане без додержання вимог, передбачених статтею 387 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення клопотання без руху, у якій зазначаються недоліки клопотання, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення клопотання без руху невідкладно надсилається державному обвинувачеві, який її подав, разом із клопотанням та всіма доданими до нього матеріалами.
2. Клопотання про покарання за судовим наказом повертається, якщо державний обвинувач не усунув недоліки залишеного без руху клопотання.
3. Копія ухвали про повернення клопотання невідкладно надсилається державному обвинувачеві, який її подав, разом із клопотанням та всіма доданими до нього матеріалами.
4. Суддя відмовляє у прийнятті клопотання про покарання за судовим наказом, якщо:
1) з доданих матеріалів, які були підготовлені під час досудового розслідування, неможливо встановити факт вчинення обвинувачуваним кримінального проступку;
2) клопотання внесене з порушенням вимог, передбачених статтею 385 цього Кодексу.
5. Відмова у прийнятті клопотання унеможливлює повторне звернення з таким самим клопотанням. Державний обвинувач у цьому випадку повинен подати обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового провадження у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 389. Порядок розгляду клопотання про прийняття судового наказу про покарання
1. У разі прийняття клопотання суд приймає у п’ятиденний строк судовий наказ про покарання по суті заявлених вимог після дослідження клопотання про покарання за судовим наказом про покарання та доданих матеріалів кримінального провадження.
2. Прийняття судового наказу про покарання проводиться за результатами судового засідання, в якому державний обвинувач представляє свої аргументи по суті свого клопотання.
Стаття 390. Зміст судового наказу про покарання
1. У судовому наказі про покарання зазначається:
1) дата прийняття наказу про покарання;
2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв судовий наказ про покарання;
3) прізвище, ім’я, по батькові державного обвинувача;
4) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) обвинувачуваного, його місце проживання або місцезнаходження;
5) посилання на закон, на підставі якого вимоги державного обвинувача підлягають задоволенню;
6) вид і розмір накладеного покарання.
2. Судовий наказ про покарання складається і підписується суддею.
Стаття 391. Надіслання обвинувачуваному копії судового наказу про покарання
1. Після прийняття судового наказу про покарання суд невідкладно надсилає його копію обвинувачуваному рекомендованим листом із повідомленням.
2. Одночасно з копією судового наказу про покарання обвинувачуваному надсилається копія клопотання державного обвинувача та в разі заперечення проти вимог державного обвинувача протягом десяти днів з дня отримання судового наказу про покарання роз’яснюється його право подати до суду, який ухвалив судовий наказ про покарання, заяву про його скасування.
Стаття 392. Набрання судовим наказом про покарання законної сили
1. У разі ненадходження заяви від обвинувачуваного протягом трьох днів після закінчення строку її подання та за наявності у суду відомостей про отримання обвинувачуваним копії наказу судовий наказ про покарання набирає законної сили.
Стаття 393. Скасування судового наказу про покарання
1. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, подана в установлений строк, розглядається судом протягом п’яти днів з дня її надходження без судового розгляду і виклику сторін, про що постановляється ухвала, якою скасовується судовий наказ про покарання.
2. Заява обвинувачуваного про скасування судового наказу про покарання, подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за клопотанням обвинувачуваного не має підстав для поновлення строку подання такої заяви.
3. В ухвалі про скасування судового наказу про покарання суд одночасно роз’яснює, що судовий розгляд може бути проведений у загальному порядку.
4. Копії ухвали надсилаються обвинувачуваному та державному обвинувачеві протягом трьох днів після її прийняття.
§ 3. Кримінальне провадження на підставі угод та при позитивній посткримінальній поведінці особи
Стаття 394. Угоди у кримінальному провадженні
1. У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:
1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинувачуваним;
2) угода про визнання винуватості між державним обвинувачем та підозрюваним, обвинувачуваним.
Стаття 395. Кримінальне провадження при позитивній посткримінальній поведінці особи
1. Позитивною посткримінальною поведінкою є діяння, вчинені особою під час досудового розслідування чи судового розгляду, які передбачені законом України про кримінальну відповідальність як підстава для звільнення від кримінальної відповідальності.
2. Особі, яка вчинила діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, але щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці, роз’яснюється право на таке звільнення. Слідчий, державний обвинувач зобов’язаний заохочувати особу до такої поведінки.
Стаття 396. Ініціювання та укладення угоди
1. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного, обвинувачуваного. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним, обвинувачуваним, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами (за винятком слідчого, державного обвинувача або судді).
2. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою державного обвинувача або підозрюваного, обвинувачуваного.
3. Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинувачуваним може бути укладена у приватному кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків та злочинів невеликої і середньої тяжкості.
4. Угоди між державним обвинувачем та підозрюваним, обвинувачуваним про визнання винуватості та про співробітництво у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, можуть бути укладені у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості і тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
5. Під час укладання та розгляду судом угоди про примирення обов’язковою є участь представника потерпілого захисника.
6. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент від початку кримінального провадження до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
7. Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент від початку кримінального провадження до призначення судового розгляду.
8. У разі недосягнення згоди факт ініціювання її укладення і твердження, що були зроблені з метою досягнення угоди, не можуть розглядатися як відмова від обвинувачення або визнання своєї винуватості.
Стаття 397. Обставини, що враховуються державним обвинувачем при укладенні угоди
1. Державний обвинувач при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов’язаний враховувати такі обставини:
1) ступінь та характер сприяння підозрюваного, обвинувачуваного у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб;
2) характер і тяжкість обвинувачення;
3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні більш швидкого досудового розслідування і судового розгляду, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень.
Стаття 398. Зміст угоди про примирення
1. В угоді про примирення повинні визначатися істотні для відповідного кримінального провадження обставини, визнані підозрюваним, обвинувачуваним, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов’язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний, обвинувачуваний зобов’язаний вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення та наслідки невиконання або неповного виконання угоди.
Стаття 399. Загальний порядок судового розгляду на підставі угоди
1. У разі досягнення угоди під час досудового розслідування обвинувальний акт з проектом угоди, узгоджений і скріплений підписами сторін угоди, невідкладно надсилається до суду.
2. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за умови обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників кримінального провадження. Відсутність інших учасників кримінального провадження не є перешкодою для судового розгляду.
3. У разі досягнення угоди про примирення під час судового розгляду суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди про примирення.
4. Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинувачуваного, чи він розуміє:
1) існування у нього права на справедливий судовий розгляд, під час якого державний обвинувач зобов’язаний довести поза розумним сумнівом кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі для отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитувати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подавати клопотання про виклик свідків і подавати відомості як докази, що свідчать на його користь;
2) наслідок затвердження угод, який полягає у відмові від реалізації своїх прав, передбачених у пункті 1 частини четвертої цієї статті;
3) характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачуваний визнає себе винуватим;
4) вид покарання, а також інші заходи, які застосовуватимуться до нього у разі затвердження угоди судом.
5. Суд зобов’язаний також переконатися у судовому засіданні, що визнання винуватості є добровільним, тобто не вимушеним силою, погрозами або обіцянками чи будь-якими іншими обставинами, ніж передбачено в угоді про визнання винуватості.
6. Суд перевіряє угоду на відповідність закону. Якщо умови угоди суперечать вимогам закону або порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд не затверджує угоду. Суд також відмовляє в затвердженні угоди за наявності таких підстав:
1) неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж правопорушення, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
3) неможливість виконання обвинувачуваним узятих на себе за угодою зобов’язань;
4) відсутність фактичних підстав для визнання винуватості;
5) відсутність відомостей щодо відшкодування шкоди потерпілому.
У такому разі досудове розслідування або судовий розгляд продовжуються у загальному порядку.
7. Суд має право самостійно відмовитися від затвердження угоди і ухвалити виправдальний вирок, якщо зміст угоди не доведений поза розумним сумнівом, що:
1) сталася подія, покладена в основу обвинувачення у кримінальному правопорушенні;
2) обвинувачуваний вчинив кримінальне правопорушення;
3) у діянні обвинувачуваного є склад кримінального правопорушення.
8. Повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.
Стаття 400. Особливості кримінального провадження на підставі угоди про примирення
1. Слідчий, державний обвинувач зобов’язані здійснювати заходи щодо примирення потерпілого з підозрюваним, обвинувачуваним, у тому числі роз’яснити їм право на примирення і механізм його реалізації, надавати необхідну допомогу.
2. Потерпілий, який уклав угоду про примирення з підозрюваним, обвинувачуваним та отримав відшкодування, позбавляється права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності та змінювати розмір вимоги про відшкодування шкоди.
Стаття 401. Вирок на підставі угоди
1. У разі коли суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
2. Вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
3. Вирок на підставі угоди повинен обов’язково містити відомості про затвердження угоди, її реквізити, зміст та інформацію про визначену міру покарання.
4. Вирок на підставі угоди може бути оскаржений в порядку, передбаченому цим Кодексом. Не допускається оскарження вироку на підставі угоди про примирення потерпілим або його представником, чи іншими особами в його інтересах.
Стаття 402. Особливості кримінального провадження у разі звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці
1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом за клопотанням державного обвинувача.
2. У клопотанні державного обвинувача зазначаються відомості, які підтверджують факт вчинення передбаченого законом України про кримінальну відповідальність діяння особою, що претендує на звільнення, та характер поведінки, при якій особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
3. Якщо особа після вчинення кримінального правопорушення виконала дії, передбачені конкретною статтею закону України про кримінальну відповідальність, щодо неї приймається рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення без проведення досудового розслідування у повному обсязі.
4. Особа, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці, може заперечувати проти свого звільнення, якщо вважає, що вчинене нею діяння не є кримінальним правопорушенням і вона взагалі не підлягає кримінальній відповідальності. У такому разі досудове розслідування проводиться в повному обсязі. Якщо під час судового розгляду встановлено наявність складу відповідного кримінального правопорушення та підстав для звільнення у зв’язку з позитивною посткримінальною поведінкою, суд ухвалює обвинувальний вирок, складовою якого є рішення про звільнення обвинувачуваного від кримінальної відповідальності.
§ 4. Кримінальне провадження у суді присяжних
Стаття 403. Суд присяжних, його склад і підсудність
1. Суд присяжних утворюється при уповноваженому суді першої інстанції.
2. Суд присяжних здійснює судовий розгляд у складі головуючого професійного судді і колегії із семи присяжних.
3. Правосуддя судом присяжних здійснюється у кримінальних провадженнях щодо злочинів, за які передбачене довічне позбавлення волі.
Стаття 404. Кандидати у присяжні
1. Суд складає згідно із законом про судоустрій список громадян, які можуть бути викликані до суду як присяжні.
2. Про дату і час, коли особа повинна з’явитися в суд для виконання обов’язків присяжного, її повідомляють у строк не менш як за сім днів до засідання суду.
3. Особа, яка з певних причин не може з’явитися за викликом до суду, зобов’язана заздалегідь повідомити про це суд.
4. Під час відбору кандидат у присяжні зобов’язаний правдиво відповісти на запитання, а також надати іншу необхідну інформацію про себе.
Стаття 405. Кримінальне провадження в суді присяжних
1. Кримінальне провадження в суді присяжних здійснюється згідно з положеннями, передбаченими статтями 307-354 цього Кодексу з особливостями, встановленими цією Главою.
Стаття 406. Роз’яснення права на суд присяжних
1. Особливості і правові наслідки розгляду судом присяжних державний обвинувач зобов’язаний роз’яснити обвинувачуваному.
2. Письмове роз’яснення державного обвинувача про особливості і правові наслідки розгляду судом присяжних надається обвинувачуваному разом з копією обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового провадження. Копія зазначеного роз’яснення додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового провадження, які передаються до суду.
Стаття 407. Залученння захисника
1. Перед повідомленням про відкриття матеріалів досудового провадження державний обвинувач для кожного обвинувачуваного, який не має захисника, зобов’язаний залучити захисників у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 408. Підготовче судове засідання
1. Під час підготовчого судового засідання щодо обвинувачення, яке розглядається за участю колегії присяжних, головуючий суддя вирішує питання, передбачені статтями 308 і 309 цього Кодексу. Крім того, він вирішує питання щодо:
1) клопотання сторін про недопустимість використання певних відомостей;
2) переліку доказів, які досліджуватимуться під час судового розгляду.
2. Участь у підготовчому судовому засіданні обвинувачуваних, які постануть перед колегією присяжних, та їх захисників є обов’язковою.
3. В ухвалі про призначення судового розгляду судом присяжних суд визначає кількість кандидатів у присяжні засідателі, що підлягають виклику в судове засідання, але не більше двадцяти п’яти кандидатів.
Стаття 409. Повноваження головуючого в суді присяжних
1. Головуючий під час судового розгляду одноособово вирішує всі питання, крім віднесених до компетенції присяжних.
Стаття 410. Права та обов’язки присяжного при судовому розгляді
1. Під час судового розгляду присяжний має право:
1) брати участь у дослідженні всіх доказів, які мають значення для вирішення питань, що належать до компетенції колегії присяжних;
2) через головуючого суддю ставить питання учасникам судового розгляду. Головуючий має право уточнити питання, сформульоване присяжним;
3) робити письмові нотатки;
4) просити головуючого роз’яснити норми права, що стосуються кримінального провадження, не зрозумілі для нього поняття.
2. Присяжний зобов’язаний:
1) з’являтися до суду в призначений день і час, а за наявності поважних причин, які не дають можливості взяти участь у судовому розгляді, заздалегідь повідомити про це суд;
2) дотримуватися порядку в судовому засіданні і виконувати розпорядження головуючого;
3) не спілкуватися під час судового розгляду з особами, які не входять до складу суду, до ухвалення вердикту;
4) не збирати відомості, які стосуються питань, що досліджують у судовому розгляді, поза судовим засіданням.
3. У разі порушення обов’язків, передбачених у цій статті, головуючий своєю ухвалою має право відсторонити присяжного від подальшої участі в судовому розгляді і здійснити його заміну запасним присяжним.
4. Запасні присяжні постійно перебувають під час судового розгляду в залі судового засідання. Запасні присяжні до ухвалення вердикту залучаються до складу колегії присяжних замість присяжних, які не можуть брати участі в подальшому судовому розгляді. У разі коли можливості щодо заміни вибулих присяжних вичерпані, головуючий оголошує судовий розгляд таким, що не відбувся, і переходить до повторного відбору присяжних.
5. Сторонам, а також свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам забороняється до ухвалення вердикту колегією присяжних спілкуватися з присяжними і запасними присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 411. Відбір присяжних
1. Колегія присяжних, що здійснює судовий розгляд, утворюється шляхом жеребкування.
2. Відбір присяжних здійснюється після закінчення підготовчого судового засідання. Секретар судового засідання повідомляє головуючому про прибуття в судове засідання кандидатів у присяжні. Після цього головуючий:
1) повідомляє кандидатам у присяжні, яке кримінальне провадження буде розглядатися;
2) роз’яснює їм передбачені законом підстави, які виключають їх участь у судовому розгляді;
3) роз’яснює сторонам порядок відводу присяжних.
3. Особа не має права брати участь в судовому розгляді як присяжний за наявності підстав, передбачених статтею 68 цього Кодексу. Така особа звільняється від виконання обов’язків присяжного (відводиться) за її заявою, заявою сторони чи з ініціативи головуючого.
4. Обвинувачуваний має право доручити здійснення права на відвід присяжних законному представникові чи захисникові.
5. З метою відбору присяжних і формулювання клопотання про їх відвід сторони мають право ставити питання кандидатові у присяжні.
6. Секретар судового засідання опускає в урну квитки з прізвищами кандидатів у присяжні і перемішує їх. Головуючий по одному виймає з урни квитки з прізвищами присяжних, оголошуючи щоразу зазначене у квитку прізвище присяжного; з’ясовує в кожного з них, чи поінформовані вони про обставини, встановлені під час кримінального провадження, і якою мірою, а також про наявність передбачених законом підстав для їх відводу. Заслухавши сторони, головуючий вирішує питання про відвід присяжного.
7. Установивши, що особа поінформована про встановлені під час кримінального провадження обставини настільки, що це може вплинути на її неупередженість, або про наявність підстави для відводу, головуючий, не виходячи до нарадчої кімнати, постановляє ухвалу про звільнення відповідних осіб від участі в судовому розгляді як присяжних.
8. Після відбору семи присяжних головуючий у такий самий спосіб здійснює відбір двох запасних присяжних.
9. Прізвища відібраних присяжних і запасних присяжних заносяться секретарем судового засідання до журналу судового засідання в тому порядку, в якому квитки були вийняті з урни.
10. Після утворення колегії присяжних головуючий пропонує колегії присяжних та запасним присяжним зайняти відведені їм місця.
11. У разі коли в суд з’явилося менше осіб, ніж необхідно для судового розгляду, або після виконання дій, передбачених у цій статті, їх залишилося менше, ніж потрібно для утворення колегії присяжних, головуючий дає розпорядження про виклик інших осіб для участі в судовому розгляді як присяжних.
Стаття 412. Розпуск колегії присяжних
1. Кожен з учасників судового розгляду має право до приведення присяжних до присяги зробити мотивовану заяву про те, що внаслідок особливостей кримінального провадження чи інших причин склад колегії присяжних у цілому може виявитися нездатним ухвалити об’єктивний вердикт.
2. Після вислуховування думок сторін з приводу зробленої заяви головуючий своєю ухвалою, яка постановляється в нарадчій кімнаті, відхиляє або задовольняє її, розпускає колегію присяжних та здійснює повторний відбір присяжних.
Стаття 413. Приведення присяжних до присяги
1. Після утворення колегії присяжних вони складають присягу такого змісту: “Присягаю виконувати свої обов’язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при ухваленні вердикту керуватися законом, здоровим глуздом та своєю совістю, як личить вільному громадянинові і справедливій людині”.
2. Текст присяги зачитує головуючий, після чого називає прізвище кожного з присяжних. Кожен присяжний зобов’язаний заявити: “присягаю” та підтвердити, що його права, обов’язки і компетенція йому зрозумілі.
Стаття 414. Старшина присяжних
1. Після приведення до присяги присяжні виходять до нарадчої кімнати, де обирають із свого складу старшину.
2. Старшина колегії присяжних користується рівними з іншими присяжними правами у вирішенні всіх питань, що виникають при судовому розгляді та ухваленні вердикту.
3. Старшина присяжних веде наради колегії присяжних, за дорученням присяжних звертається до головуючого з клопотаннями, оголошує присяжним у нарадчій кімнаті запитання судді, записує їх відповіді, з урахуванням результатів голосування заповнює опитувальний лист з відповідями колегії присяжних і проголошує його в судовому засіданні.
Стаття 415. Особливості судового розгляду в суді присяжних
1. Судовий розгляд у суді присяжних здійснюється згідно із загальними правилами судового розгляду, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
2. Питання про допустимість відомостей і виключення відомостей, отриманих незаконним шляхом, з переліку доказів, які підлягають дослідженню, вирішуються головуючим на підставі клопотань сторін чи з власної ініціативи за умови, що присутні у залі судового засідання присяжні не чують сторін і головуючого. Якщо дослідження вже відбулося, головуючий зобов’язаний повідомити присяжним, що вони не можуть брати їх до уваги.
3. У разі визнання судом допустимості відомостей частково або для певної мети головуючий зобов’язаний забезпечити дослідження лише допустимої частини відомостей і дати присяжним настанови щодо того, на доведення якої обставини вони можуть брати певний доказ до уваги.
4. Відомості, які визнані або можуть бути визнані головуючим недопустимими, не можуть розкриватися присяжним з допомогою висновку експерта.
Стаття 416. Підготовка опитувального листа
1. Після проголошення обвинувачуваним останнього слова головуючий формулює запитання, на які повинні відповісти присяжні, зачитує їх і ставить на обговорення сторін. Сторони мають право вносити пропозиції щодо виключення запитань з опитувального листа, вносити поправки до сформульованих головуючим питань і ставити інші питання. Формулювання запитань опитувального листа відбувається за відсутності присяжних у залі судового засідання.
2. Після обговорення головуючий складає остаточний опитувальний лист, підписує його та затверджує своєю ухвалою.
3. Щодо кожного кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, в опитувальному листі ставляться питання:
1) чи доведено, що подія сталася;
2) чи доведено, що подія сталася внаслідок діяння обвинувачуваного;
3) чи винуватий обвинувачуваний у вчиненні цього кримінального правопорушення.
4. Для більш чіткого розуміння присяжними запитань, які слід вирішити, головуючий має право поставити допоміжні запитання:
1) чи доведені обставини, які свідчать про ступінь тяжкості кримінального правопорушення;
2) чи доведено, що відсутні обставини, які виключають відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене обвинувачуваним, або обвинувачуваний заслуговує на пом’якшення покарання.
5. Суд зобов’язаний ставити питання щодо винуватості особи у такий спосіб, щоб відповідь на нього давала можливість установити винуватість обвинувачуваного в здійсненні менш тяжкого кримінального правопорушення, якщо таке саме діяння за кваліфікуючими ознаками утворює окремий склад кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
6. Питання викладаються у зрозумілих для присяжних формулюваннях. Не можуть ставитися питання, що вимагають від присяжних правової кваліфікації кримінального правопорушення, статусу обвинувачуваного, а також інші питання, вирішення яких вимагає юридичної оцінки.
7. У разі обвинувачення більше ніж однієї особи опитувальний лист складається щодо кожного обвинувачуваного окремо.
8. Опитувальний лист передається старшині колегії присяжних.
Стаття 417. Напутнє слово головуючого
1. Перед виходом колегії присяжних до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту головуючий звертається до присяжних з напутнім словом, у якому нагадує суть обвинувачення, повідомляє зміст закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, роз’яснює основні правила оцінювання доказів, зміст презумпції невинуватості, положення про тлумачення сумнівів на користь обвинувачуваного, роз’яснює зміст стандарту переконання “поза розумним сумнівом”.
Головуючий звертає увагу колегії присяжних на те, що відмова обвинувачуваного давати показання або його мовчання не може тлумачитися проти нього.
2. Присяжним роз’яснюється, що їх висновки повинні ґрунтуватися лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а також нагадує свої настанови щодо недопустимості використання певних відомостей. Головуючий також роз’яснює присяжним порядок проведення їх наради, підготовки відповідей на поставлені питання, голосування та ухвалення вердикту.
3. Головуючий завершує своє напутнє слово нагадуванням присяжним змісту даної ними присяги.
4. При проголошенні напутнього слова головуючому забороняється в будь-якій формі висловлювати свої думки з питань, поставлених перед колегією присяжних.
5. Присяжні, вислухавши напутнє слово головуючого та ознайомившись з поставленими перед колегією присяжних запитаннями, мають право просити головуючого дати додаткові роз’яснення.
Стаття 418. Таємниця наради присяжних
1. Після напутнього слова головуючого присяжні виходять до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту.
2. Головуючий забезпечує, щоб жодна стороння особа не була присутня під час наради присяжних.
3. З дозволу головуючого присяжні мають право зробити перерву для відпочинку після закінчення робочого часу.
4. Присяжні не мають права розголошувати думки, висловлені під час наради, і результати голосування.
Стаття 419. Порядок наради і голосування присяжних
1. Нарадою присяжних керує старшина, який послідовно ставить на обговорення питання, визначені в опитувальному листі, проводить голосування за ними і веде підрахунок голосів.
2. На вимогу присяжних до нарадчої кімнати надаються будь-які речі і документи, досліджені під час судового розгляду.
3. Голосування проводиться відкрито. Ніхто з присяжних не має права утриматися при голосуванні. Старшина подає свій голос останнім.
Стаття 420. Вердикт присяжних
1. Вердиктом є рішення колегії присяжних з питань, сформульованих в опитувальному листі.
2. На кожне запитання, передбачене частиною третьою і четвертою статті 416 цього Кодексу, присяжні повинні відповісти “так” або “ні” з обов’язковим пояснювальним словом або словосполученням, що розкриває суть відповіді. Якщо відповідь на попереднє питання виключає відповідь на наступне, старшина за згодою більшості присяжних зазначає в опитувальному листі: “без відповіді”.
3. Відповіді на питання вносяться старшиною колегії присяжних в опитувальний лист безпосередньо поряд з кожним із запитань із зазначенням кількості присяжних, які проголосували “за” і “проти” відповіді.
4. У разі коли колегія присяжних не дійшла одноголосного рішення з поставлених запитань, присяжні формулюють відповіді, прийняті більшістю голосів.
5. Ствердна відповідь на питання щодо винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення вважається прийнятою, якщо за неї проголосувало не менше п’яти присяжних.
6. Опитувальний лист із відповідями колегії присяжних підписують усі присяжні.
Стаття 421. Відновлення судового розгляду, уточнення формулювань опитувального листа і додаткові роз’яснення на прохання колегії присяжних
1. Якщо під час наради в колегії присяжних виникла необхідність у повторному чи додатковому дослідженні будь-яких обставин, присяжні повертаються в зал судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Головуючий має право відновити судовий розгляд, після закінчення якого з урахуванням думки сторін можуть бути внесені уточнення в поставлені перед колегією присяжних питання або сформульовані нові.
2. Після закінчення відновленого судового розгляду колегія присяжних повертається до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту.
3. У разі коли під час наради в колегії присяжних виникла необхідність в уточненні формулювання поставлених перед нею питань, присяжні повертаються до залу судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Якщо головуючий з урахуванням думки сторін вважає це за необхідне, він вносить уточнення в поставлені питання або формулює нові. Вислухавши напутнє слово головуючого щодо змін в опитувальному листі, колегія присяжних повертається до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту.
4. Якщо під час наради в колегії присяжних виникла необхідність в одержанні від головуючого додаткових роз’яснень, присяжні повертаються до залу судового засідання і старшина присяжних звертається до головуючого з відповідним проханням. Одержавши необхідні роз’яснення головуючого, колегія присяжних повертається до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту.
Стаття 422. Проголошення вердикту колегією присяжних
1. Після складення та підписання опитувального листа присяжні повертаються до залу судового засідання і старшина присяжних передає головуючому опитувальний лист із внесеними до нього відповідями.
2. Виявивши суперечності у вердикті, головуючий інформує про них колегію присяжних і пропонує в нарадчій кімнаті внести уточнення до вердикту.
3. Головуючий має право також після вислуховування думок сторін внести в опитувальний лист необхідні зміни. Вислухавши напутнє слово головуючого щодо змін в опитувальному листі, колегія присяжних повертається до нарадчої кімнати для ухвалення вердикту.
4. За відсутності зауважень головуючий повертає старшині присяжних для проголошення опитувальний лист із внесеними до нього відповідями колегії присяжних.
5. Старшина присяжних проголошує вердикт, зачитуючи питання, поставлені перед колегією присяжних, і відповіді на них.
6. Присутні в залі судового засідання вислуховують вердикт колегії присяжних стоячи.
7. Проголошений вердикт колегії присяжних передається секретареві судового засідання, який додає до матеріалів кримінального провадження.
Стаття 423. Дії суду присяжних після проголошення вердикту колегії присяжних
1. У разі коли колегія присяжних ухвалила вердикт про повну невинуватість обвинувачуваного, що перебуває під вартою, за розпорядженням головуючого його негайно звільняють з-під варти.
2. Якщо присяжні визнали обвинувачуваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за який передбачене довічне позбавлення волі, головуючий виносить на судовий розгляд питання щодо попередніх судимостей обвинувачуваного, стану його здоров’я, сімейного та матеріального становища, способу життя та інших обставин, що його характеризують, а також інші питання, відповіді на які можуть вплинути на призначення покарання. Після завершення судового розгляду з цих питань головуючий дає старшині присяжних додатковий опитувальний лист з питанням про те, чи заслуговує обвинувачуваний покарання у виді довічного позбавлення волі, і виголошує напутнє слово.
3. Додатковий вердикт щодо того, чи заслуговує обвинувачуваний покарання у виді довічного позбавлення волі, колегія присяжних ухвалює згідно з правилами статей 416—420 цього Кодексу. Його проголошують згідно з правилами статті 422 цього Кодексу.
4. Після проголошення виправдального вердикту або додаткового вердикту колегії присяжних головуючий повідомляє присяжних про закінчення їх участі в судовому розгляді. Присяжні мають право залишитися до кінця розгляду в залі судового засідання на місцях, відведених для публіки.
Стаття 424. Обговорення наслідків вердикту колегії присяжних
1. Наслідки вердикту обговорюються без участі присяжних.
2. Головуючий дає сторонам можливість виступити з питань щодо юридичних наслідків вердикту, включаючи питання правової кваліфікації вчиненого обвинувачуваним кримінального правопорушення, призначення йому покарання і вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Захисник обвинувачуваного або обвинувачуваний виступають останніми.
3. Головуючий зупиняє сторону, якщо вона торкається питань, не пов’язаних з юридичними наслідками вердикту, або інших питань, що підлягають вирішенню при ухваленні вироку.
Стаття 425. Обов’язковість вердикту колегії присяжних
1. Вердикт колегії присяжних обов’язковий для головуючого і тягне ухвалення ним відповідного вироку.
2. Обвинувальний вердикт колегії присяжних не перешкоджає ухваленню обвинувального вироку із звільненням від кримінальної відповідальності, якщо колегія присяжних установила у вердикті відповідні обставини, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Стаття 426. Види рішень, що ухвалює головуючий у суді присяжних
1. Після проголошення вердикту колегії присяжних головуючий:
1) ухвалює виправдальний вирок — якщо колегія присяжних визнала обвинувачуваного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення або у разі встановлення нею обставин, що згідно із законом України про кримінальну відповідальність виключають відповідальність особи;
2) ухвалює обвинувальний вирок — якщо колегія присяжних визнала обвинувачуваного винуватим у вчиненні хоча б одного з кримінальних правопорушень або у разі встановлення нею обставин, що згідно із законом України про кримінальну відповідальність є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
Стаття 427. Особливості складення і проголошення вироку суду присяжних
1. Головуючий складає і проголошує вирок суду присяжних з додержанням вимог, передбачених статтями 361-372 цього Кодексу, з такими особливостями:
1) у вступній частині вироку суду присяжних не зазначаються прізвища присяжних;
2) у мотивувальній частині вироку обставини, встановлені вердиктом колегії присяжних, обґрунтовуються лише посиланням на цей вердикт.
Стаття 428. Особливості оскарження вироку суду присяжних
1. Вирок суду присяжних набирає законної сили з моменту проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку.
2. Вирок суду присяжних може бути оскаржений до суду касаційної інстанції особами, які визначені статтею 458 цього Кодексу.
3. Касаційне провадження щодо вироків суду присяжних здійснюється згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, з особливостями, передбаченими цією статтею.
4. У разі скасування вироку суд касаційної інстанції призначає новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Стаття 429. Перегляд за винятковими обставинами вироків суду присяжних
1. Перегляд вироків суду присяжних за винятковими обставинами здійснюється згідно із загальними вимогами цього Кодексу.
РОЗДІЛ V КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ З ПЕРЕГЛЯДУ СУДОВИХ РІШЕНЬ